ПРОЕКТИ
12:33
Понеділок, 17 Липня 2017

«Перший безвізовий» серіал каналу «Україна»

Як канал «Україна» та продакшн ABC Film готуються до польської частини зйомок серіалу «Свєтка»
«Перший безвізовий» серіал каналу «Україна»
«Перший безвізовий» серіал каналу «Україна»

Із продакшеном ABC Film я вперше перетнулася 10 листопада 2016 року під час розгляду прокатною комісією Держкіно серіалу «Я дарую тобі щастя» на предмет порушення закону, який забороняє показ в ефірі українських телекомпаній серіалів і фільмів, вироблених у Росії після 1 січня 2014 року. Напередодні старту показу цього серіалу на каналі «Україна» «Детектор медіа» звернув увагу на його схожість на вироблений у Росії в 2015 році серіал «Солнце в подарок». Генеральний продюсер ABC Film Віталій Сіренко тоді пояснив членам комісії, що «Я дарую тобі щастя» і «Солнце в подарок» — це справді ідентичні версії одного й того самого серіалу, запущеного у виробництво в середині 2015 року. На території України знімалося приблизно 60–70 % серіалу, решта — в Росії. Сцени в Україні знімала українська знімальна група, в Росії — російська, а розходження в титрах між українською та російською версіями відбулося через «певні умови продажу серіалу на території Росії», а також через те, що не всі учасники знімального процесу хотіли фігурувати в титрах в обох країнах. Актори в серіалі знімалися російські, але частково їх оформлювали через польську юридичну особу ABC Film sp. z o.o. задля мінімізації податків.

Віталій Сіренко також пояснив, що в документах на видачу прокатного посвідчення для «Я дарую тобі щастя» юристи продакшну помилково вказали країною виготовлення лише Україну, хоча фактично це була російсько-українська копродукція. Експертна комісія вирішила анулювати прокатне посвідчення серіалу, оскільки продакшн сам визнав помилку в документах.

Але навесні 2017 року спалахнув новий скандал уже довкола трьох сералів, знятих для каналу «Україна» продакшном ABC Film або пов’язаними з його керівництвом юридичними особами. 5 квітня народні депутати Володимир Парасюк, Ірина Луценко, Сергій Лещенко, Вадим Івченко, Юрій Дерев’янко і Тарас Пастух направили до Держкіно й Нацради депутатський запит стосовно запланованого показу на телеканалі «Україна» трьох телесеріалів: «Гірке щастя» (ТОВ «Кінокомпанія Фільм Стрім» та ABC Film sp. z o.o.), «Забута жінка» (ТОВ «ABC фільм Україна» та ABC Film sp. z o.o.) та «Чуже щастя» (ТОВ «Кінокомпанія Фільм Стрім» та ABC Film sp. z o.o.). Народні депутати стверджували, що всі три серіали були вироблені та оприлюднені в Росії після 1 січня 2014 року.

У відповідь на запит Держкіно повідомило, що з цих трьох серіалів законодавству України не відповідає лише один — «Гірке щастя»: його державна реєстрація була скасована 24 листопада 2016 року у зв’язку з виявленими в поданих продакшном документах недостовірними відомостями. Серіал «Забута жінка», згідно з наданими виробником документами, фото-, відео- та іншими доказами, вироблено на території України у 2016 році. «Чуже щастя», згідно з наданими виробником документами, а також фотодоказами, вироблений на території України у 2017 році.

Сюжети про депутатський запит вийшли 5 та 6 квітня в новинах на каналі «1+1»:

12 квітня канал «Україна» відповів сюжетом у своїх новинах:

Конфлікт досі не вичерпаний. 19 та 30 червня в «ТСН» вийшли ще два сюжети про серіали на каналі «Україна» — цього разу з чітко артикульованими звинуваченнями на адресу не тільки каналу-конкурента, але й Держкіно:

(з 38:05):

Канал «Україна» у відповідь теж не змовчав:

А також запросив мене та ще кількох журналістів подивитися, як він спільно з ABC Film знімає в Польщі новий чотирисерійний проект «Свєтка». Звісно, я поїхала, не вагаючись, та намагалася бути уважною до деталей.

10 липня ми зустрілися в Кракові з режисером «Свєтки» Анаріо Мамедовим, виконавицею головної ролі, польською акторкою Ванессою Александер, виконавчою продюсеркою проекту з боку ABC Film Юлією Островською та продюсеркою невеликого польського продакшну Fala Nowa Мартою Пєлаш, яка опікується підбором для «Свєтки» польських локацій. За кілька днів перед цим продюсери об’їздили близько десяти містечок навколо Кракова в пошуках натури й зупинилися на Велічці, куди ми й вирушили подивитися на відібрані локації. Попередньо на цю ж дату були призначені й зйомки, але їх перенесли на кінець липня через те, що виконавцю однієї з ролей, білоруському актору Міті Лабушу не встигли видати візу в Польщу. Тоді ж виник і жарт, що для української частини команди це «перший безвізовий» проект.

Проект цікавий тим, що одразу дві його центральні ролі виконують польські актори — вже згадана Ванесса Александер і Анджей Хира, також відомий за головною роллю в новій українсько-литовсько-польско-французькій копродукційній повнометражній стрічці «Іній» та франко-українській стрічці «Земля забуття». За сюжетом «Свєтки», головна героїня — юна дівчина з маленького польського містечка, яка приїздить до України, щоби стати зіркою. Продюсери проекту підійшли до підбору виконавиці головної ролі досить авантюрно: Ванесса грає Свєтку російською (російською знімається й весь фільм), але на момент затвердження на роль вона російською не володіла взагалі.

Анаріо Мамедов і Ванесса Александер

«Кастинг проходив у квітні. Я приєднався до проекту пізніше й тому стадію кастингу пропустив. Але коли я приєднався, це вже був проект із польськими акторами і з розрахунком на польський ринок, — розповів Анаріо Мамедов. — У Ванесси дуже хороший акцент. Його треба трохи виправити, тому що на якихось складних незнайомих словах вона ще трошки перетинається, але в цілому вона дуже добре говорить, і ми це хочемо зберегти. Не хотілося руйнувати цей її образ: вона така провінціалка, але провінціалка-іноземка.

Взяти на головну роль акторку, яка на початок зйомок не впевнена, що зможе грати; запросити за тиждень до зйомок іншого режисера і зібрати нову команду; плюс незакінчений за шість днів до старту зйомок сценарій у стадії редактури — у цьому весь цей фільм».

На зустріч із українськими журналістами Ванесса Александер прийшла в придбаній у Києві вишиванці

– Ванессо, чи складно вам було грати російською?

– На початку мені було справді складно, тому що я ніколи не вчила російської. Ця мова повністю відрізняється від тих, які я вчила раніше. А я вчила словацьку, чеську, іспанську, німецьку та англійську. Але моя мама закінчила російську філологію й дуже мені допомогла. Вона приїхала зі мною в Україну. Але чим більше часу я проводила в Україні, тим більше розуміла російську. Так що наприкінці мені було зовсім легко вчити текст, бо я вже розуміла, про що я говорю.

Я думаю, що це неймовірно цінний урок для мене як для актриси і як для людини. Бо я зустріла багато неймовірних людей із різних культур: один мій партнер — Мітя — з Білорусі, інший — Сашка (актор Олександр Головін. — ДМ) — із Росії, Анаріо — з Азербайджану.

– Хто запросив вас у проект? Як проходили проби?

– Я проходила кастинг для російського фільму в польській акторській школі, де тепер навчаюся. І та сама дівчина, яка опікувалася тим проектом, шукала акторів і для цього проекту. Вона побачила запис мого прослуховування, зацікавилася й надіслала моєму агенту текст, перекладений польською. Отже, спочатку я записалася польською. Це було дуже смішно, тому що я не мала багато часу того дня, бо здавала екзамен, і двоє моїх друзів записували мене, поки я читала текст. І я багато сміялася, тому що це було трохи абсурдним: я читала переклад із російської на польську й думала, що для мене практично неможливо отримати цю роль. Ми записали дві сцени. І коли продакшн попередньо обрав мене, я мусила записати проби знову — цього разу російською. І я знову мала лише кілька годин, щоби підготуватися, тому що тривали екзамени. Мій агент і моя подруга підготували міні-студію: агент записував мене, а подруга написала текст на великих картках, показувала їх мені, а я дивилася то на них, то в камеру. І ми знову багато веселилися. Я була майже переконана, що не отримаю цієї ролі. Але, можливо, завдяки моїй енергії вийшло схоже на Свєтку. Коли мій агент зателефонувала мені, щоби повідомити, що мене затвердили, в мене все ще тривали екзамени. Я не могла повірити. Я не розуміла, як гратиму.

Пам’ятаю день, коли їхала з Варшави до Києва: я дуже сильно плакала, відчувала стрес, тому що я завжди прагну робити свою роботу дуже професійно, завжди знаю свій текст. Але коли пройшли зйомки в Україні і я від’їжджала з Києва, я знову сильно плакала, тому що полюбила це місце й цих людей.

Центральна площа Велічки і типове для маленького польського містечка перехрестя, яке знімальна група пригледіла для однієї зі сцен серіалу

Журналісти розпитують знімальну групу про подробиці проекту

Зйомки в Польщі триватимуть недовго — два дні. Продюсери воліли би скоротити цей час навіть до одного дня, але розуміють, що не вкладуться: багато натурних зйомок. За їхніми словами, в «Свєтці» взагалі близько 75 % натурних зйомок, що багато для телемуві. Українську частину вже відзняли: протягом 21 дня в проміжку між 6 червня та 7 липня зйомки тривали, зокрема, в Мамаєвій слободі та на кар’єрі в Коростишеві.

Юлія Островська пояснила вибір для зйомок у Польщі саме околиць Кракова дуже просто: «У Кракові є великий рентал, так що ми можемо не везти сюди обладнання. Також тут є аеропорт. Можна було б обрати щось ближче до нас, у районі Любліна, але візуально тамтешні містечка можуть не дуже відрізнятися від українських».

Юлія Островська та Марта Пєлаш

– Марто, розкажіть, будь ласка, як ви опинилися в цьому проекті?

– Спочатку ми поговорили по телефону. Нас познайомив мій колега. Я була в школі на курсі креативних продюсерів (у Варшаві. – ДМ). Нині я живу в Кракові. Нещодавно робила тут фільм із Джимом Керрі і Шарлоттою Генсбур. Це був досить великий проект — із середнім бюджетом, але дуже цікавий.

Потім сюди приїздив Сергій Борденюк (оператор «Свєтки». — ДМ). Ми з ним багато попрацювали під час скаутингу. Ми збираємося знімати наприкінці місяця. У нас достатньо часу, щоби підготуватися.

Думаю, нам також варто зв’язатися з польськими ЗМІ, щоб розказати їм про проект. А ще в Кракові є кінокомісія. Якщо продюсери захочуть, ми зможемо зв’язатися з нею й розказати, що ми збираємося тут знімати. Тому що мова тут про міжнародну копродукцію.

Я думаю, важливо розказати про цю роботу іншим продюсерам, які шукають копродюсерів. Я працювала з людьми з Франції та інших країн. І щоразу в них на початку постає питання, як знайти невеликих продюсерів, зв’язатися з ними. Це дуже важливо: залучати людей із різних країн. Думаю, цей проект добре вчить, як організовувати таку роботу. Моя частка в ньому не дуже велика, але я щаслива працювати з цим проектом.

Раніше я ніколи не працювала з українськими продюсерами. Багато польських акторів грали в російських фільмах, але це не копродакшн. Найбільш активно з Польщею копродукують французи та німці.

– Що потрібно зробити, щоби знімати, наприклад, на центральній площі Велічки?

– Велічка — невелике містечко, не таке велике, як Краків. Багато кінематографістів їдуть до Кракова. Там потрібно правильно заповнити й подати чітко визначені документи, і щоб усе організувати та приготувати, необхідно два-три тижні. У Велічці все трохи простіше, тому що це менше місто. Ми вже зв’язалися з місцевою мерією, щоб отримати дозвіл. Також ми вже перевірили, чи не будуть тут проводитися якісь події в потрібні нам дні. На щастя, не будуть.

У суботу (8 липня. — ДМ) ми зробили кілька фото і тепер маємо скласти детальну карту зйомок. Сьогодні ми все проговоримо з режисером: де він хоче ставити камери, щоб не було сюрпризів під час зйомок. Якщо він захоче знімати на дорозі, нам потрібно узгодити це з поліцією, розставити спеціальні знаки тощо.

– У Велічці зніматимуть сцену весілля, але тільки на вулиці, біля церкви. Чи складно отримати дозвіл на зйомки всередині церкви?

– Це залежить від сценарію. Церква не хоче бути втягнута в фільми, які виступають проти релігії. Для таких фільмів я би шукала закриту церкву або церкву іншої віри. Але я була здивована, тому що кілька місяців тому в кінотеатрах ішов фільм, який цілком був знятий у церкві й образ церкви в ньому був не дуже хорошим. У ньому йшлося про історію церкви в Польщі. Але його автори знайшли дуже хорошого священика, зв’язалися з ним напряму — й він дозволив їм знімати в церкві. Так що іноді ви маєте отримати благословення курії, а іноді достатньо прийти напряму до священика й він може мати право дати дозвіл. Але я як продакшн-менеджер маю надіслати їм ту частину сценарію, в якій ідеться про церкву, щоб бути чесною з ними.

Ще одне питання: ви хочете провести в церкві дві години чи два тижні? Бо іноді потрібно зняти службу. Так що все залежить від деталей.

Біля цієї церкви зніматимуть весілля

Із Віталієм Сіренком ми поспілкувалися телефоном:

– Віталію, Анаріо розповів, що підключився до фільму майже перед самим початком зйомок. Чому ви міняли режисера?

– Тому що жанр для нас дуже специфічний: це пригода з елементами комедії. Причому пригода як буквально, за жанром, так і для нас як виробників фільму. Для нас пригода була в роботі з поляками; в тому, що полька, яка не володіє російською мовою, грає головну роль та вчить її в процесі. Я сам уперше працюю з таким жанром. І ми довго думали, хто може бути режисером. Ми передивилися непристойно велику кількість режисерів, і вибір пав на Анаріо. І я геть не шкодую.

– Чи продали ви вже фільм польським каналам? В інші країни?

– Із поляками ми в активній фазі перемовин. Оскільки ми для них нові хлопці, вони спершу хочуть подивитися, що вийде в результаті. Наразі вони дивляться робочі матеріали й поки їм все подобається. Подальший крок — дублювати фільм польською мовою. Після цього буде фінальне розуміння, кому ми його продаємо.

Поки ця історія продана тільки на території України каналу «Україна».

– У вас знімаються двоє поляків. А скільки загалом акторів у картині?

– У нас знімається один росіянин (у відкритих джерелах серед акторів «Свєтки» заявлені також Ола Кейру та Олександра Богданович, яких я би теж віднесла до російських акторів. — ДМ), один білорус, велика кількість українців і мінімум три польські актори. Ми наразі в перемовинах щодо зйомок, які будуть на території Польщі в кінці цього місяця. Ми ускладнимо собі завдання й додамо ще парочку польських акторів.

– Скільки проектів ви нині знімаєте для каналу «Україна»?

– Непристойно багато (сміється. — ДМ). Кілька десятків проектів.

– А хто ваші партнери в Польщі? Я зустрічалася з Мартою, в якої маленький продакшн, як вона сказала, «з однієї людини». А хто ще?

– На даному етапі стосовно проекту «Свєтка» Марта нам допомагає з локаціями. Наші зйомки проходили переважно на території України й ми не потребували міцного партнерства з боку Польщі. Нам усього лише потрібно було допомогти з локаціями.

– Ванесса розповідала мені своє бачення того, як проходив кастинг. Наскільки складно вам було шукати польських акторів?

– Не було складно, було навіть дуже забавно. Наші кастинг-директори просто підібрали кандидатури через польських партнерів. Із самого початку проби проходили польською мовою. І коли ми розуміли, що типажно ми потрапляємо в дві-три персони, то перекладали текст, робили транскрипцію російської мови й дивилися, як це в них виходитиме.

– Чи багато було претендентів на головні ролі?

– П’ятеро — семеро кандидатів точно було.

Ми самі шукали образ головної героїні. Ані я, ані режисер, ані канал до кінця не розуміли, яким він має бути. Тому ми шукали серед різних актрис.

Сергій Борденюк під час попереднього огляду локацій в околицях Кракова

Канал «Україна», вочевидь, покладає великі надії на ABC Film: зокрема, наразі продакшну передали чимало розробок сценарного бюро Тетяни Гнєдаш. А продакшн, слід думати, намагається знайти формулу, яка дозволить йому робити серіали максимально придатними до продажу поза межами України, залишаючись у рамках українського законодавства. Думаю, ніхто не здивується, якщо серіал «Свєтка» буде продано в Росію — недарма ж його знімають російською. А завдяки польським акторам він також може бути затребуваним і в Польщі, що покладе початок здійсненню давньої мрії українських телевізійників про серіальну копродукцію з європейцями. Поляки, до речі, незадоволені своїм ринком, вважають його невеликим і таким, де складно знімати без залучення іноземних партнерів. Україна здається їм цілком привабливою завдяки її розмірам — щоправда, ті з них, хто каже про це, можуть не знати, що в нашому випадку кількість населення не корелює з обсягом рекламного ринку та кількістю кінотеатрів.

Група «1+1 медіа» нині, схоже, теж шукає свою формулу вигідних зйомок серіалів. «Очевидно, що рано чи пізно (мені хотілося б, щоб це сталося раніше) ми (індустрія. — ДМ) почнемо виробляти менше серіалів, як не дивно звучатимуть ці слова. Тому що каналам не вигідно купувати серіали в такій кількості, в якій вони їх купують. Але за рахунок цього підвищиться якість. Ми зараз обговорюємо два проекти з європейськими колегами по копродукції. Один із цих проектів, очевидно, почне зніматися в цьому році. І це теж початок нового шляху, ми ніколи раніше не робили серіали з європейцями. Робили з росіянами, але справжній серіал, який знімається з поляками або французами, — такого досвіду ми не мали», — розповів генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко 6 липня, під час public talk «Розмови про українське кіно: де ми будемо через рік».

Але те, що «1+1 медіа» намагається довести стосовно «Медіа Групи Україна», — що та «інвестує в продукт, який створюється перш за все для російського замовника», — в юридичних термінах довести складно. У Держкіно кажуть, що керівництво каналу «Україна» в розмовах із керівництвом держагентства задекларувало, що починаючи з кінця минулого року нарощуватиме виробництво власного контенту на території України, зокрема українською мовою. І що наразі в каналу триває адаптаційний період.

Вирішити проблему могла би домовленість між усіма учасниками ринку про спільні правила гри. Наприкінці минулого року медіагрупи та великі продакшни робили спробу підписати меморандум про російсько-українську копродукцію, за умовами якого пропонувалося визначати критерії копродукції близько до тих, що встановлені законом «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Але ця спроба провалилася: сторони не дійшли згоди.

«Детектор медіа» навесні 2017 року також запропонував громадській раді Держкіно звернути увагу на врегулювання питання російсько-української копродукції, й цей пункт було включено в план роботи дорадчого органу.

Постійно заплющувати очі на цю проблему не вийде. Адже якщо вона не вирішиться шляхом саморегулювання, може настати регулювання законодавче. І така спроба вже є: 22 червня народні депутати Микола Княжицький, Сергій Висоцький, Вадим Денисенко, Олександр Опанасенко, Вікторія Сюмар, Андрій Тетерук, Тарас Кремінь та Юрій Береза зареєстрували законопроект № 6623 «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей розповсюдження фільмів та іншої аудіовізуальної продукції, створеної за участю держави-агресора». Автори законопроекту пропонують заборонити «розповсюдження, демонстрування і трансляцію фільмів, які були створені та/або вперше оприлюднені після 1 січня 2014 року, одним із виробників яких є юридична особа, створена за законодавством та/або зареєстрована в державі-агресорі, або які відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої Законом “Про кінематографію”, набрали принаймні один бал за рахунок участі у створенні фільму громадянина держави-агресора, або за рахунок того, що місце зйомок, монтажу, знімальної студії чи одержувачі передбачених цим законом витрат розташовані на території держави-агресора».

Якщо цей законопроект ухвалять у такій редакції, під заборону може потрапити не тільки «Свєтка». І далеко не тільки на каналі «Україна».

Фото: Галина Петренко; прес-служба каналу «Україна»

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1310
Переглядів
Коментарі
Vanessa
13:52 / 17 Липня 2017
Коли ми зможемо дивитися українське кіно на українській мові.Російський серіал я можу дивитися і в оригіналі. Де українські фільми українською мовою?
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop