Спір між видавцем і співробітниками видання, які оголосили страйк на знак протесту проти звільнення власником Kyiv Post Мохаммадом Захуром головного редактора Брайана Боннера, було вирішено 20 квітня.

Захур звільнив Боннера через відмову останнього зняти з випуску газети інтерв'ю з міністром сільського господарства Миколою Присяжнюком, який розповів про суперечливу видачу квот на експорт зерна.

Колишній керівник канцелярії екс-президента Віктора Ющенка, а тепер громадський активіст Олег Рибачук розповів Kyiv Post про наслідки вирішення цього конфлікту для свободи ЗМІ в Україні.

Kyiv Post: Що вирішення конфлікту в Kyiv Post значить для ЗМІ в Україні та української демократії?

Олег Рибачук: Це історія успіху, яка підтверджує одну річ - якщо українці щиро об'єднуються навколо якоїсь проблеми у боротьбі з власником, мерією чи загалом з владою, то вірогідністю успіху дуже велика.

Я собі не уявляю, щоб сто тисяч киян вийшли на вулицю з якоюсь проблемою. Наприклад, коли взимку кияни ламали руки і ноги, бо все було покрито льодом. Я впевнений, що якби таке відбулось, то [мер Києва Леонід] Черновецький та його молода команда довбали б цей лід самі. Просто цього не трапилось.

У історії з KyivPost показовим є те, що журналісти вистояли і намагались не просто кулуарно домовитись. Як правило, спроби кулуарно домовлятись у таких конфліктах закінчуються поразкою тих, хто намагається так домовитись.

Це конфлікт, у якому власник ЗМІ не є громадянином України і начебто не втягнутий у внутрішньоукраїнські стосунки влада-бізнес. Очевидно, що конфлікт розгорівся навколо інтерв'ю з міністром [аграрної політики та продовольства Миколою] Присяжнюком, який і так уже є притчею во язицех за своєю наближеністю до одного з найвпливовіших членів «сім'ї» - Юри «Єнакієвського» (народний депутат від фракції Партії регіонів Юрій Іванющенко - Авт.).

Восени я зустрічався з вашими редакторами. Вони дуже пишались тим, що їхній власник жодним чином не впливає на редакційну політику. Але хороше закінчується. Тобто в якийсь момент знайшли виходи на власника, знайшли аргументи і був вчинений тиск. Адже з якого дива власник зацікавився якимось інтерв'ю, що має бути абсолютно рядовим епізодом з точки зору газети. Я впевнений, що газета раніше дошкуляла значно болючіше по якихось інших темах.

Якщо додати ще факти з моніторингу новин на телебаченні, то можна дійти висновку, що є прямий зв'язок між бізнесом власника, його інтересами та політичною лояльністю і змістом програм.

У випадку з «Газетой по-киевски» (головного редактора якої нещодавно звільнили - Авт.) аргументація схожа, мовляв, тут нема ніякої політики, лише бізнес.

KP: Чи нема небезпеки того, що дане вирішення конфлікту в Kyiv Post стане радше винятком з правила?

ОР: У телепросторі влада розібралась. TВi фактично залишився без частот і став притулком для найбільш незалежних журналістів, які стали жертвами цензури на інших каналах. У них нема проблем з продуктом, але є проблема з його розповсюдженням. У складній ситуації «5 канал».

Говорити про те, що у нас є гарантії можна лише в одному випадку - якщо в Україні ухвалять закони, які гарантуватимуть журналістам виконувати свою справу.

З одного боку, законом «Про доступ до публічної інформації» дали інструмент [контролю за владою], а з іншого боку - нам відомо, що в парламенті відбулась нарада з залученням профільних структур, на якій проговорювались, яким чином вихолостити цей закон. Цю нараду проводив апарат парламенту. Вони б цього не робили без вказівки спікера [Володимира Литвина]. Це абсолютно візантійська політика.

KP: В Україні багато друкованих ЗМІ не є прибутковими. Як можна неприбуткові ЗМІ зробити незалежними?

ОР: Це, напевно, є одним з основних питань. Ваш видавець мав газету, як деякі наші олігархи мають футбольні клуби. Хоча насправді футбольні клуби можуть приносити досить непоганий прибуток. Українські власники роблять це свідомо, бо для них метою є не прибуток, а політичний захист або предмет торгу. Особливо це стосується телеканалів.

Також ЗМІ можна формувати наглядові ради з відомих людей, які б залучали інвесторів, які не шукатимуть короткострокового прибутку.

Якщо говорити про Kyiv Post, то це є одним з небагатьох англомовних видань, яке відрізняється глибоким аналізом і яке дійсно читають та цитують.

KP: На думку співробітників Kyiv Post, конфлікт з видавцем було викликано через намагання видавця зняти інтерв'юміністра сільського господарства. Низка моїх колег з інших ЗМІ, з якими мені недавно доводилось спілкуватись, говорили, що вони таке побажання власника виконали б без вагань. Для редакції Kyiv Post подібна практика неприйнятна і порушує правила незалежної журналістики. Чому самі українські журналісти не розуміють цього і не виступають проти цього?

ОР: На Заході окремі авторитетні журналісти можуть бути значно впливовішими, аніж багато політиків. Це люди, які можуть міняти уряди та президентів. Це люди, які роблять такі журналістські розслідування, що реально впливають на майбутнє країни.

В Україні дивує надзвичайно молодий вік журналістів. З одного боку, цьому начебто потрібно радіти, а з іншого боку - куди ділись ті «монстри» журналістики? Думаю, якби хтось проаналізував це, то виявилось би, що справді авторитетним та незалежним журналістам нема місця в сучасній українській журналістиці. Вони не потрібні багатьом власникам ЗМІ та українському політикуму.

Дуже компетентний та незалежний журналіст, який би мав на Заході блискучу кар'єру, в Україні має піти в цієї професії, бо він не може на ній вижити.

KP: Який рецепт збільшення в Україні незалежних та об'єктивних ЗМІ?

ОР: Мене здивувало, що українські журналісти так і не створили якусь асоціацію, яка б фахово допомагала їм захищати власні права. У нас є декілька [журналістських] профспілок, але нема асоціації, яка б їх об'єднала. Як мені відомо, цей процес [створення такої асоціації] іде вже рік.

Юрій Онишкив, Kyiv Post