Верховна Рада обрала головою Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Юрія Плаксюка, який обіймав посаду заступника голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Його кандидатуру подав до ВР прем'єр-міністр Микола Азаров.

-Юрію Олександровичу, вітаємо Вас з призначенням на відповідальну посаду очільника Держкомтелерадіо. Від цієї структури багато залежить в інформаційному просторі країни і в житті  читачів нашого часопису - це переважно редактори і журналісти регіональних друкованих і телерадіомедіа. І перше запитання якраз стосовно регіональних ТРК. Чи будуть вони якимось чином об‘єднуватися, чи є майбутнє у так званого каналу територіальних громад, про який останнім часом багато говорилося?

-Не бачу я майбутнього у каналу територіальних громад, бо такого каналу не буде.

Найголовніше  сьогодні - впорядкувати сітку мовлення державних телерадіокомпаній. Багато дублюється  програм, багато є неякісного матеріалу, тому, я думаю, корисно було б, щоб   кращі просвітницькі, науково-популярні, безумовно, громадського звучання програми, припустімо,  зі Львова бачили в Криму, а  донецькі чи миколаївські - в Прикарпатті. Таким чином ми сприятимемо поширенню  позитивного досвіду.

Нам треба буде узгодити сітки мовлення і взагалі  інформаційну політику ОДТРК. Скажімо,  випуски новин  повинні скрізь виходити приблизно в одні й ті ж проміжки часу. А зараз в кожній області  як вважають за  потрібне, так і здійснюють мовлення. Наче б то  управління одне, держзамовлення одне, а є компанії, в яких інформаційні випуски йдуть лише о дванадцятій годині дня, а ввечері - шоу, розважаловка.

Безумовно, треба заробляти,  мати рекламу, але рекламна складова  не задовольняє  інформаційного попиту глядачів, отже, треба   виважено до цього ставитися.

Щодо радіо - менше претензій. Сітка радійного мовлення більш-менш зверстана за допомогою Національної радіокомпанії.  Є перспектива створення загальнонаціонального каналу в діапазоні FM.  Сьогодні Національна радіокомпані направила в державний центр частот замовлення на частоти, і до літніх канікул, сподіваюся, вже буде визначено, які частоти відійдуть на наше замовлення до Національної радіокомпанії.

- Так єдиного каналу не буде?

- Будемо розробляти сітку наскрізного мовлення, вибудовувати чітку державну інформаційну структуру.  Але не  єдиний канал.  Всі ОДТРК є самостійними юридичними особами з  відповідним статусом, певною матеріальною відповідальністю, існує стала законодавча база,  і все це ми не будемо і не маємо права ламати.

А от наскрізну нормальну сітку мовлення, хоча б за головними напрямками, зробимо.

Україна повинна і чути всі регіони.  Зараз наші загальнонаціональні канали не відтворюють палітру життя країни загалом. В основному, це Київ, Хрещатик, Грушевського, Банкова, загальнодержавні установи, кулуари Верховної Ради і якийсь офіціоз. Коли ви востаннє бачили на екранах, припустімо, Сумську область?

- Не пам‘ятаю...

-А там що, немає життя?  А там що, не громадяни України?

Технічно передача продукту регіональних ТРК  не складає зараз проблем. Головне - ідеологія. Головне - відшукати прийнятну форму, і щоб з нею погодились всі керівники телерадіокомпаній.  Це теж важливо, щоб  вони погодилися і згуртували свої колективи на реалізацію важливого для держави проекту.

Будемо діяти не тиском, а переконанням. Уже  були різні  спроби реалізувати подібний проект, але на той час ми не мали нинішніх технічних можливостей, возили касети з областей, що було вкрай неефективно  А потім до цього проекту  втратили інтерес. Та й продукт був дуже різний за якістю: одні створили творчі групи, робили цікаві програми, а інші просто брали старі касети і відправляли колегам. Вимушені були ставити й такі матеріали, бо був визначений  для цього час.

- А суспільне телебачення Ви пропонуєте створити на базі облдержтелерадіокомпаній?

- Про це ще рано говорити. Проте створювати суспільне телебачення однозначно варто на базі державного мовлення. Держава буде залишатися головним гравцем у створенні суспільного телебачення і радіомовлення. Бо на сьогодні вона володіє цілісним майновим комплексом, який оцінюється у кілька мільярдів гривень, і віддати його, щоб уже через рік він став непридатним для суспільного телебачення і радіомовлення, - неприпустимо. Крім того, держава забезпечуватиме впродовж кількох років і фінансування суспільного мовника.

- Якою Ви бачите  вертикаль взаємин з профільними управліннями облдержадміністрацій? Ваші попередники пропонували реорганізувати Держкомтелерадіо у єдиний центр управління іформаційною галуззю з відповідними територіальними органами...

- Можна, звичайно, прийняти будь-яке рішення. Папір все витримає, але в принципі, практикою не буде підтвержено доцільність.  Не можна забирати у регіональних і місцевих органів влади  право і закономірне прагнення мати своє інформаційне поле, і виходити з тих реалій, з тих  завдань, які стоять перед кожною областю. Не треба з Києва давати їм настанови, як ставитися до тих чи інших подій, ситуацій.  

Профільні управління -  структура ОДА, і що з ними робити - вирішувати керівництву області. Можливо, хіба  що трохи скоротити. Реально 2-3 працівників достатньо, аби вгамувати місцевий голод на інформацію щодо діяльності державних органів.

- Але ж у  регіональної і місцевої комунальної преси дуже багато наболілих питань у взаєминах з владними засновниками. Хтось же повинен допомогти...

- Є закон про висвітлення діяльності органів влади. Треба ним керуватися.  За цим законом всі державні і комунальні телерадіоорганізації, друковані ЗМІ зобов‘язані укласти угоди з органами влади.

На це повинні передбачатися певні кошти, але, звичайно, про роботу органів влади ЗМІ мають повідомляти не тільки за угодами. Не кожен матеріал може підпадати під умови угоди.

Угоди повинні за законом підписувати і центральні ЗМІ  -  з  Адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів. І оплата повинна бути. І приватні медіа теж можуть укладати  такі угоди.

- Хвилиночку, Ви кажете: «Редактор зобов‘язаний  укласти угоду». Але ж частіше цього не хочуть місцеві владці!

-На жаль, багато районних начальників замість цього воліють зняти слухавку і  сказати редактору: «Біжи сюди! Тут у мене зібралися керівники підприємств, важливе питання вирішуємо».

При першій же  нагоді я буду на цей закон звертати увагу і закликати  керівників районної і обласної ланки влади виконувати його.   Від цього і їм буде легше: ніхто нікого не  буде звинувачувати  в тиску на журналістів. Влада замовляє інформаційний продукт - ЗМІ виготовляють.

-Відповідаючи на запитання  при Вашому затвердженні у парламенті Ви обіцяли зосередитись на підготовці медійних законів. А яка Ваша думка стосовно багатостраждального проекту закону про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ? Він вже багато років ніяк не добереться до сесійної зали парламенту...

- Роздержавлення - складне питання. Швидко роздержавивши друковані ЗМІ, ми ризикуємо взагалі залишитися без місцевої преси.

Багато редакцій комунальних ЗМІ мають непогані приміщення і невелику кількість працівників. Отже,   у редакторів може виникнути бажання заробити на оренді, а  спритні підприємці завдяки юридичній казуїстиці  можуть зробити так, що вже завтра редакції опиняться на вулиці.

Я думаю, не майнові питання повинні бути стрижнем роздержавлення, а, перш за все,  воно має бути в плані  творчості, організації творчого процесу. В майнових, фінансових  питаннях якраз держава може  допомогти редакціям.  А потім зважте й на те, що питання, пов‘язані з діяльністю ЗМІ, заснованих органами місцевого самоврядування, вирішуються на сесіях рад, тобто, гласно й демократично.

Але якщо десь будуть порушуватися закони, чинитиметься тиск на журналістів, обіцяю, наш комітет не залишиться осторонь.

-Як будете співпрацювати з громадськими організаціями? Наприклад, з Національною спілкою журналістів України? Що б побажали журналістам?

- Маю намір найближчим часом побувати у вашій спілчанській світлиці, обговорити з колегами наболілі питання. Спілка - це велика рушійна  сила.  Вона може і  порадити, і допомогти, і звернутися до будь-якої владної інституції. Піддказуйте й нам,   які питання слід вирішити. Бо, дійсно, проблем у місцевої преси багато. 

Що я хочу побажати журналістам? Передихнути після виборчих баталій, політику трішки в бік,  і подивитися, чим живуть звичайні люди. А люди живуть тим, чим жили й 50 рокі тому: сім‘я, добробут, навчання і виховання дітей, здоров‘я, відпочинок - природні людські потреби. Десь посміятися, а десь і посумувати.

Немає в нас сатири сьогодні. Гумор є,а сатири немає. Хоча в центральних виданнях зустрічаємо і шаржі, і коментарі, і недолугі цитати політиків, керівників.  А хіба очільників району чи міста не можна зачепити в місцевих виданнях?

Отже, багато залежить і від самих журналістів, редакторів. Так що давайте разом вибудовувати інформаційну Україну.

Біографічна довідка

Плаксюк Юрій Олександрович народився 2 листопада 1952 року в смт Понінки Полонського району Хмельницької області.

1978 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка.

З 1977-го по 1984 рік працював редактором Головної редакції пропаганди на радіо Державного комітету Ради Міністрів УРСР з питань телебачення і радіомовлення.

З 1984-го по 1987 рік - інструктор відділу пропаганди і агітації Ленінського райкому Компартії України м. Києва.

1987 року зарахований на посаду заступника головного редактора головної редакції пропаганди Республіканського телебачення Державного комітету Української РСР з питань телебачення і радіомовлення.

В 1992-1993 рр. працює ведучим програм головної редакції громадсько-політичних програм творчого об'єднання «Громада» Державної телерадіомовної компанії України.

В 1993-1994 роках - головний консультант Інформаційної служби Президента України.

У 1994-1995 рр. - заступник головного редактора редакції телевізійного мовлення на зарубіжні країни генеральної дирекції зовнішніх стосунків Державної телерадіомовної компанії України.

В 1995-1997 роках обіймав посаду виконавчого секретаря Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а в 1997-2000 рр. - генерального директора Міжнародної комерційної телерадіокомпанії ICTV.

З 2000 по 2003 і з 2005 по 2010 роки  був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Працював  в апараті Верховної Ради України, спочатку на посаді заступника керівника Інформаційного управління - завідуючого відділом висвітлення діяльності Верховної Ради України, згодом - на посаді радника Голови Верховної Ради України.

Має урядову нагороду - почесне звання «Заслужений працівник культури України». Учасник бойових дій в Афганістані.

Віра Черемних, журнал «Журналіст України», №4

Текст опубліковано на сайті «Держкомтелерадіо»

Фото Павла Старостенка