Цим матеріалом «Детектор медіа» розпочинає новий етап моніторингу інформаційних програм українських телеканалів. Поточна ситуація та невтішні тенденції, що простежуються в інформаційному просторі, змушують нас оперативніше реагувати на порушення професійних стандартів, випадки дезінформації суспільства, замовчування важливих фактів і обставин. У цій справі ми сподіваємося на допомогу журналістів, не згодних із становищем, у якому вони опинились унаслідок політичного та економічного тиску політичних патронів і власників, та наших читачів, яких також закликаємо привертати нашу увагу до випадків явно невипадкового порушення стандартів.

21 квітня президенти Росії та України у Харкові підписали міждержавну угоду про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії на базах у Криму на 25 років - до 2042-го, а також право подальшого продовження цього терміну ще на 5 років. В обмін на це російська сторона надала українській знижку на природний газ та пішла на деякі інші поступки в цій сфері. Угода набуде чинності після ратифікації парламентами Росії та України, яка може відбутися наступного тижня.

Попри те, що харківську зустріч активно обговорювали в останні дні, наміри залишити російський флот у Криму не афішувалися; не було такого пункту й у передвиборних обіцянках Віктора Януковича. Навіть план зустрічі було змінено в останній момент. Законність рішення, одноосібно прийнятого главою держави, викликає очевидні сумніви. Стаття 17 Конституції України однозначно твердить: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз». Натомість у перехідних положеннях Конституції зазначено: «Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України». Ймовірно, влада аргументуватиме конституційність своїх дій саме цією нормою перехідних положень, хоча її опоненти посилаються на статтю 17-ту, яку можливо змінити виключно всеукраїнським референдумом. Лідери опозиційних політичних сил - Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко та інші - піддали дії українського президента різкій критиці, називаючи їх антиконституційними та свавільними.

Отже, за логікою, окрім констатації факту укладення угоди та викладення її умов, журналістів мали б зацікавити такі питання:

- законність цієї угоди, її відповідність Конституції (думка експертів із цього приводу; не зайвим було б навести дві конкретні цитати з основного закону, до чого, однак, ніхто не додумався);

- процедура ратифікації та набуття угодою чинності;

- причини, з яких угода готувалася таємно і наміри влади продовжити перебування російського флоту в Криму на 25 років не афішувались і не обговорювались; відповідність практики не лише кулуарного, але й засекреченого ухвалення стратегічних рішень до демократичних принципів, декларованих президентом Януковичем;

- наскільки адекватним є обмін, що насправді означають для України газові поступки Росії (думка експертів);

- як корелюється це рішення з намірами України інтегруватися в європейські та євроатлантичні структури;

- аргументи влади щодо прийняття саме такого рішення (на практиці було процитовано лише слова Януковича, що це «важливо для наших російських партнерів» і «Чорноморський флот буде одним із гарантів безпеки серед країн Чорноморського басейну»);

- аргументи опозиції щодо негативної оцінки цієї угоди та наміри основних опозиційних сил із її оскарження, скасування, акцій протесту тощо - наскільки далеко готова зайти опозиція в захисті того, що вона вважає національними інтересами. Цей перелік питань, звісно, не є вичерпним.

Одразу зауважимо, що, у продовження тенденції, про яку не раз писала «Детектор медіа» в останні тижні, жодних експертних коментарів у сюжетах, присвячених харківським домовленостям, не пролунало - на жодному телеканалі. Коментарів, що пояснювали б рішення президента та позицію влади щодо компетентності глави держави укладати подібні угоди, також. Щось на кшталт дискусії відбулося хіба що у студії «Шустер live», куди для обговорення цієї теми було запрошено бютівця Григорія Немирю, регіонала Валерія Коновалюка та політолога Дмитра Видріна. Пряму мову політиків (але не експертів) можна було почути в ефірі програми «Час» на 5-му каналі - у студії побували Валерій Коновалюк, голова Народного руху України Борис Тарасюк і голова партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк.

Ще 20 квітня у новинах більшості каналів ішлося про підготовку до запланованої зустрічі Віктора Януковича та Дмитра Медведєва. Переважно говорили про прибирання вулиці Сумської, висловлювання Миколи Азарова щодо газу та чисті аркуші, підписані колишнім керівником «Нафтогазу» Олегом Дубиною. Про те, що предметом зустрічі буде питання Чорноморського флоту, сказали лише в новинах Першого національного. «Інтер», натомість, повідомив наступне:

«Конституционный суд Украины отказался открыть производство по вопросу соответствия Основному закону возможности продления срока пребывания Черноморского флота России на территории Украины. Решение обосновано тем, что такие вопросы - не в его компетенции. В феврале этого года Виктор Ющенко просил судей пояснить, могут ли российские моряки оставаться на территории Украины после 2017 года». Інші канали цієї інформації не давали, ба більше - в інтернеті всі публікації, де згадується про цей факт, посилаються на інтерівський сайт «Подробности» та агентство «Українські новини», яке також належить групі «Інтер». «Українські новини», у свою чергу, посилаються на повідомлення прес-служби КС... Яке, у свою чергу, принаймні 20 квітня, прес-службою КС засобам масової інформації не розсилалося. Тому новина й не потрапила до найпопулярніших онлайн- та друкованих видань ні того дня, ні наступного. А на «Українських новинах» вона з'явилась у кінці дня - запізно для того, щоб теленовини встигли звернути на неї увагу і проаналізувати можливий зв'язок між цим раптовим (подання перебувало в КС понад два місяці) рішенням та зустріччю президентів. В усякому разі, цілком очевидно, що ЗМІ групи «Інтер» виявилися найбільш (і чи не єдиними) зацікавленими в донесенні новини про відмову КС до аудиторії.

21 квітня харківські домовленості Януковича і Медведєва закономірно стали головною темою для новин усіх телеканалів. Тільки Новий канал визнав пріоритетнішою трагедію на Бориспільському шосе, де автомобіль швидкої допомоги з кортежу президента (чого, втім, не визнають у ДАІ) врізався у легковик, і розпочав випуск новин із цієї інформації.

Перший національний підготував загалом стриманий і сухий сюжет (автор - Алла Татарчук), у якому, однак, «газову» частину було поставлено на перше місце: спершу йдеться про знижку, отриману Україною, потім - про те, чим натомість довелося поступитись Україні. У підводці до сюжету зазначено, що угода щодо флоту ще не набула чинності й потребує ратифікації. Матеріал рясніє оптимістичними синхронами Януковича і Медведєва. Від опису харківських подій перейшли до реакції опозиції; тут виявилося, що на Першому про вчорашню відмову Конституційного суду не знають: «Нові терміни перебування Чорноморського флоту в Україні опозиція називає нелегітимними. Посилається на статтю 17 Основного закону, яка забороняє перебування в країні іноземних баз. У Конституційному суд з лютого лежить подання Віктора Ющенка. Колишній президент цікавиться, чи можна використовувати перехідні положення Конституції, які дозволяли оренду бази, після 2017 року. Водночас МЗС нагадує, що флотська угода передбачає автоматичне подовження оренди на 5 років, якщо не буде заявлено про вихід з договору». Наведено синхрони Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка.

«1+1» висвітлив подію дуже детально, присвятивши їй два сюжети та пряме включення з Харкова. Разом із тим, назвати ці матеріали якісними важко - в них чимало порушень стандартів, переважно оцінкових суджень. Зокрема, у підводці Наталії Мосейчук чуємо незрозуміле: «Зазначу, що зустріч президентів відбулася в Харкові, а не в Києві. Вочевидь, столицю готують до візиту першої російської персони на День Перемоги. Харків - нейтральна територія, котру важко звинуватити в кольоровій заангажованості й однозначній симпатії до північносхідного сусіда». Або ж ось фрагмент прямого включення:

«Ведуча Наталія Мосейчук: Юрію, вітаю. Чи передували підписанню угоди переговори двох президентів, чи вони виконали тільки урочисту місію, скріпили, так би мовити, підписами?

Кореспондент Юрій Сидоренко: Ну звичайно, переговори передували. Як було сказано в сюжеті, вони тривали більше двох годин. Взагалі ж візит двох президентів до Харкова дуже змінив, дуже позначився на житті міста. Місцеві водії кажуть, що буквально за одну ніч були поремонтовані всі основні шляхи у місті, навіть фарбували будинки, щоправда до другого-третього поверхів. Бо ці поверхи проглядаються з президентських автівок. Ми на власні очі бачили, як працівники комунальних служб голими руками збирали недопалки по кварталах, що прилягають до будівлі облдержадміністрації, де проходили переговори. Ще із кумедних випадків, на сьогоднішній день у 20-ти кілометрах від Харкова були призначені стрільбища для учнів випускних класів. Їх навіть привезли туди. Але вже на самому майданчику, де вони мали стріляти, СБУ заборонила ці стрільбища. За неофіційною інформацією, з міста були вивезені усі волоцюги. Але попри таку масштабну підготовку до візиту двох президентів, Віктор Янукович та Дмитро Медведєв пробули тут не більше трьох годин. Якщо рахувати дорогу з аеропорту та в аеропорт. І вже навіть розлетілися кожен до свого міста. Хто до Москви, хто до Києва». Замість цієї багатослівної і малозмістовної оповіді канал міг, наприклад, навести коментарі експертів щодо законності укладеної угоди. Водночас, у сюжеті Юрія Сидоренка, на відміну від матеріалів деяких інших каналів, згадано про екстрену зміну порядку денного зустрічі президентів, а Олександр Шилко підготував докладне розшифрування домовленостей сторін. Порівняно докладно в сюжеті Мирослава Отковича викладено аргументи опозиції - Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка, якого, як бачимо, продовжують трактувати як своєрідного «головного опозиціонера №2».

«Інтер», окрім репортажу Анастасії Даугуле з Харкова, - як останнім часом заведено в «Подробностях», в офіційному і «паркетному» стилі, - підготував ретроспективний сюжет (автор - Ганна Панова) про історію перебування Чорноморського флоту Росії на українській території.

Як і в новинах Першого національного, наголос у репортажі «Інтера» зроблено на газі, а не на флоті. Автор сюжету ілюструє насущність газової проблеми: «Президенты приземляются в Харькове с разницей в полчаса. Виктор Янукович - первый - успевает ознакомиться со строительством нового аэротерминала к Евро-2012. Обещает государственную помощь в финансировании взлетной полосы. Но все бюджетные планы зависят от главного - цены на газ. Поставить последнюю точку в решении этого стратегического вопроса главы держав должны во время личной встречи. Изменения к газовым контрактам на ближайшие 10 лет фиксируют руководители "Нефтегаза" и "Газпрома"», після чого поступово підходить до питання флоту, висловлюючись максимально дипломатично: «Ответный шаг украинской стороны - пересмотр сроков базирования Черноморского флота в Крыму». Замість чітко розшифрувати це формулювання, журналістка дає синхрони Януковича і Медведєва, після чого продовжує ще менш зрозумілою констатацією: «Было также решено, что арендная плата за пребывание российских моряков в Крыму определяется с учетом скидки на российский газ для Украины». Після чого змальовує ідилію нових українсько-російських відносин: «Нынешний приезд Дмитрия Медведева в Харьков - это его первый визит в Украину в статусе президента Российской Федерации. Впрочем, с Виктором Януковичем в течение последних двух месяцев на разных площадках он успел встретиться уже трижды. Накануне российский лидер признался: "Интенсивность встреч между руководством Украины и России приобретает беспрецедентный характер. Соскучились, знаете ли". Кстати, уже в мае этого года Дмитрий Медведев планирует официальный визит в Киев. Первыми практическую пользу от встречи двух лидеров ощутили харьковчане. Накануне высокого визита в городе провели грандиозную генеральную уборку, до блеска вычистив центральные улицы. Площадь Свободы, вблизи которой и проходили основные мероприятия программы, накануне тщательно вымыли, а по размеру это - самая большая площадь в Европе». В матеріалі Ганни Панової докладно описано конфлікти навколо флоту за часів президентства Ющенка, а завершується він оціночним твердженням: «От будущего российского Черноморского флота зависит и будущее украинского Севастополя - в частях и на предприятиях флота работает 20 тысяч горожан». А ось факту наявності в опозиції іншої думки щодо конституційності харківської угоди «Інтер» присвятив дуже небагато ефірного часу - стисле повідомлення з короткими синхронами Тимошенко і Яценюка.

Канал СТБ повідомив про подію порівняно лаконічно, зате в сюжеті Османа Пашаєва відразу міститься позиція Тимошенко та Яценюка, тоді як інші канали переважно виносили реакцію опозиції в окремий матеріал. Однак предметної аргументації позиції ані влади, ані її опонентів у сюжеті СТБ також немає. Автор сюжету стверджує, що звертався до експертів, але вони «...не коментують харківських угод, аж поки не буде оприлюднено текстів договорів». Віддаючи належне професійному педантизму українських правознавців і політологів, усе ж дозволимо собі засумніватися, що жоден із них без прочитання текстів не наважився б дати оцінку конституційності конкретних дій президента.

Новий канал перевершив усіх колег у казуїстиці, розпочавши підводку до матеріалу про харківські домовленості з докладної інформації про газову «перемогу», після чого додав: «Також президенти узгодили термін перебування Чорноморського флоту у Севастополі». У сюжеті Оксани Котової згадується Конституція, і навіть ідеться про казус із зникненням «Перехідних положень» із сайту президента, однак легкий репортажний стиль не дозволив авторці точно викласти надзвичайно важливу інформацію, що стосується питання конституційності перебування іноземних військ в Україні. Друга частина матеріалу стосується майбутніх російсько-українських домовленостей, які начебто готуються, щодо передачі Росії контрольного пакету АНТК «Антонов», утім, із недостовірним посиланням: «Напередодні президентської зустрічі в Інтернеті з'явився ще один документ про співпрацю. Його текст надрукувало відоме інтернет-видання». Завершується матеріал Нового каналу не надто конкретною інформацією про заходи, що їх готує опозиція у відповідь на харківські домовленості: «Опозиція громадян закликає не радіти. І не розслаблятися. У суботу на всіх чекає під парламентом - там хочуть зібрати позачергову сесію. Щоб поставити хрест на нинішніх домовленостях Януковича з Медведєвим про Чорноморський флот».

Матеріал ТРК «Україна» сповнений лірики: у підводці ведучої Олени Кот харківські переговори названі «краткими, но продуктивными», а сюжет Марії Іванової розпочинається з такого пасажу: «Харьков встретил президентов дождем. Город накануне выбеленный и вычищенный коммунальщиками, вымыла и сама природа. За последние 2 месяца это уже 4 встреча президентов России и Украины. Последние приготовления. Утром в направлении аэропорта проносятся кортежи представительских автомобилей. Гаишники освобождают обочины от посторонних машин. Дворник Татьяна следит, что на тротуаре даже окурков не было». Журналістка обрала стиль «лайф», унаслідок чого найголовніша інформація опинилась у кінці, на початку ж - ліричні відступи та синхрони пересічних харків'ян. В інформативній частині сюжету - один синхрон Януковича (і той - подяка Медведєву), два - Медведєва, твердження, що «в хорошем настроении президенты начинают встречу», газ на першому місці, флот - на другому. Флоту, власне, присвячено аж два речення: «А уступкой со стороны Украины стало соглашение о пребывании Черноморского флота в Севастополе. Документ, действующий до 2017 года, продлевается еще на 25 лет» (що не відповідає дійсності, адже насправді сторони не продовжили Великий договір 1997 року, а уклали новий). По завершенні сюжету - коротко про незгоду опозиції: «Фракция БЮТ не согласна с президентским решением продлить период пребывания Черноморского флота в Крыму. Подписанный Януковичем документ Юлия Тимошенко назвала грубым нарушением Конституции Украины. С завтрашнего дня бютовцы начнут собирать подписи за проведение внеочередной сессии парламента на выходных, где Юлия Тимошенко намерена инициировать принятие нивелирующего постановления».

Найчіткіше про неоднозначність угоди, підписаної в Харкові, говорилося в новинах 5-го каналу: «Угоду, яка викликала шквал критики з боку опозиції, вже наступного тижня мають ратифікувати Верховна Рада і російська Державна Дума». На початку програми «Час» відбулося пряме включення кореспондента Олександра Піддубного, який говорив і про раптову зміну планів учасників зустрічі, згадав бурхливу про реакцію на несподіваний зміст угоди («близько о пів на четверту дня вийшли для того, щоб підписати власне документи, які стали ну просто бомбою, я бачив обличчя колег-журналістів. Деякі з них просто витягувалися від здивування»), і про те, що підписано абсолютно новий документ про базування ЧФ у Севастополі, і про те, що ратифікація є обов'язковою умовою набуття угодою чинності, і вибрав із сказаного Віктором Януковичем фрагмент прямої мови, який можна вважати обґрунтуванням його рішення. Цитували у новинах 5-го каналу й опозицію - Юлію Тимошенко й Арсенія Яценюка. Однак питання законності продовження терміну перебування флоту в Криму ставилося лише в контексті позиції опозиційних політичних сил, а не думки компетентних у цих питаннях експертів.

Ведуча «Фактів» ICTV Олена Фроляк у підводці назвала результати харківської зустрічі красномовними і згадала «флотські» домовленості першими, а «газові» - другими. У сюжеті журналістки Дарки Оліфер усе навпаки. На самому початку сюжету лунають несподівані нотки: «Вони сказали - вони зробили. Трохи більше місяця тому Віктор Янукович і Дмитро Медведєв пообіцяли покращити відносини між двома країнами. Сьогодні вони підписали два документи, що стають новою точкою відліку в історії взаємин між Києвом та Москвою». За стилістикою та змістом формулювань нагадує прес-реліз Партії регіонів. Як, утім, і подальший репортаж - «Віктор Янукович переконаний, що... скоро наші країни надолужать згаяний час», рясне цитування урочистих і малозмістовних протокольних заяв Януковича і Медведєва, переказ їхніх висловлювань на зразок: «Янукович переконаний, що перебування Чорноморського флоту є запорукою безпеки в усьому регіоні» тощо.

Далі у випуску «Фактів» згадується про негативну реакцію опозиції, однак без жодної аргументації: «Опозиція негативно сприйняли останні домовленості Києва та Москви. Арсеній Яценюк переконаний, що рішення щодо долі флоту має приймати лише народ на референдумі. А рішення про такий референдум має ухвалювати парламент. Блоку Юлії Тимошенко вже завтра починає збір підписів за те, щоб провести позачергове засідання Верховної Ради».

Отже, попри деяку різницю в підходах інформаційних служб телеканалів до висвітлення харківських переговорів та їхніх результатів, можна виділити кілька недоліків, які в результаті не дозволили телеглядачам сформувати адекватне уявлення про цю подію:

- журналісти зосереджувалися на формі та описі подій, а не їхньому змісті та можливих наслідках;

- матеріали складалися переважно з «паркетних» зйомок та офіційних синхронів, що дають нечітке уявлення про значення та зміст події (задля справедливості слід зауважити, що більшість українських журналістів, на відміну від російських, не було допущено до прес-конференції президентів, тож вони могли мати обмежені можливості отримання альтернативних синхронів, окрім відео з президентського пулу);

- журналісти охоче ретранслювали улюблені ідеологеми влади: говорили про «покращення відносин» чи «танення льоду» між Росією та Україною, називали угоду вигідною, доповнюючи створюване таким чином позитивне враження оптимістичними цитатами Януковича і Медведєва; складається враження, що колеги сприймають «дружні відносини» не як дипломатичний штамп, що приховує прагматичні розрахунки, а як справжні почуття, що єднають дві держави;

- не було відстежено невідповідність між цим раптовим для українського суспільства рішенням та передвиборними обіцянками Віктора Януковича, а також відсутність суспільної дискусії щодо доцільності «обміну газу на флот» - хоча раніше, перебуваючи у статусі опозиції, Партія регіонів весь час наполягала на вирішенні стратегічно важливих питань шляхом референдуму (про що, зокрема, говорила Вікторія Сюмар у студії Савіка Шустера);

- окрім гостьових студій на 5-му каналі та програми «Шустер live», не було зроблено жодної спроби отримати від представників Партії регіонів пояснення таких спонтанних і непрогнозованих дій Януковича;

- говорячи про претензії до законності і відповідності домовленостей до Конституції України, телеканали подавали це як власну та емоційно забарвлену оцінку лише опозиції, не надаючи водночас тій можливості для аргументації. До позиції ж незалежних експертів, які б мали оцінювати подію з точки зору інтересів усього суспільства та української держави, тележурналісти взагалі не звернулися.

Таким чином, вибухово-скандальний потенціал угоди, яка на наступні майже півстоліття може залишити війська іншої держави на українській території, було значною мірою пом'якшено, «забалакано» і амортизовано розхвалюваними перевагами, отриманими Україною від газової угоди. Яку також навіть не намагались аналізувати - наприклад, той дивний факт, що тимошенківську формулу розрахунку ціни на газ, яку ще вчора полум'яно критикував Микола Азаров, залишили без змін, а зниження тарифу оформили як знижку. При цьому глядач не отримав того необхідного мінімуму інформації, який дозволив би йому самостійно оцінити ціну російської та української поступи, їхню рівноцінність та значення - для країни й особисто для нього. Схоже, українські теленовинарі зробили все, щоб максимально пом'якшити сприйняття суспільством сумнівних харківських домовленостей. Цього разу не спрацювала ні громадянська свідомість журналістів, чиї «витягнуті обличчя» описував кореспондент 5-го каналу, ні жадоба скандалів, чи не найгучнішим із яких, безперечно, міг стати харківський пакт.

Залишається риторичне питання: де та межа, до якої повинна дійти влада у своєму ігноруванні законів і принципів демократії, щоб журналісти згадали про свою місію й обов'язок перед суспільством? І чи є ця межа взагалі?

Фото - gdb.rferl.org