«Детектор медіа» продовжує проект «Моніторинг ролі ЗМІ та політичної реклами у виборах-2010» у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа». Складовою проекту є аналіз публічних заяв, політичних програм й агітаційних меседжів кандидатів. Детальніше про сам проект можна прочитати тут. 

Подібно до Тигри - персонажа мілновської славетної казки про Вінні Пуха, -  який у пошуках підходящого харчу перекуштував всі наїдки аж до будяків і жолудів і врешті зупинився на риб'ячому жирі, ключові учасники виборів також вирішили зосередитися на головному.

Кампанія остаточно перейшла у фазу протистояння в емоційній сфері. Майже одночасно головні кандидати змінили репертуар своїх білбордів на привітання з новорічними святами, означивши кінець періоду, коли ще була необхідність пред'являти хоча б якісь раціональні аргументи. Тепер, коли аж до самих виборів треба буде звертатися до благодушно-святково налаштованої аудиторії, головне питання - хто зуміє краще і переконливіше розповісти новорічні казки.

Асортимент креативних рекламних вигадок і без того був не надто широкий, але тепер обмежується двома напрямами - створенням образу ворога для конкурента і створенням образу «страждальця за народ». Власне, останній образ давно монополізований Юлією Тимошенко і, хоч його успіх зазнає відчутних коливань, гарантовану частину аудиторії він все ще може вразити.

Попри невтішні дані соціологів, різниця в динаміці ведення кампанії разом з умінням діяти на фінішній прямій можуть допомогти прем'єру істотно скоротити розрив з нинішнім лідером соціологічних опитувань. Хоча, заради справедливості, зазначимо, що Тимошенко зараз дуже складно поєднати образ «жертви інтриг конкурентів», більш природний для опозиціонера, образ «ефективного антикризового прем'єра» і, нарешті, образ єдиного «захисника України», суттєво підірваного, скажімо так, «путінсько-газовими сюжетами».

Зате із публічних заяв прем'єра цього тижня цілком очевидно, що вона остаточно вирішила не розпорошувати енергію на боротьбу з іншими конкурентами за голоси так званого помаранчевого електорату і фактично зосередилася на другому турі виборів, намагаючись сформувати для виборців прості формули вибору, які допоможуть мобілізувати власний електорат. Складність цього завдання помітна навіть в суперечливості змісту її виступів. Заклики до єднання з іншими кандидатами, яких названо навіть «своїми» (з ними Тимошенко начебто не буде воювати), межують з пасажами щодо цих же конкурентів, які  оголошуються «групою підтримки Януковича». Публічна риторика Тимошенко остаточно переходить у режим сугестивних заклинань.

Прем'єр Юлія Тимошенко закликає громадян не ігнорувати другий тур виборів президента.

Про це вона заявила під час передачі «Громадські діалоги» на Львівській обласній державній телерадіокомпанії, повідомляє Інтерфакс-Україна.

«А з другого туру, якщо зараз не можуть об'єднатися і підтримувати найсильнішого кандидата, то ми зобов'язані думати про Україну», - сказала прем'єр.

«Кожна людина, яка не піде голосувати на заході, в центрі, в Києві..., віддасть голос за Януковича. Ось так треба це сприймати», - заявила Тимошенко.

При цьому вона підкреслила, що не буде воювати «зі своїми».

«А я зі своїми воювати не буду - ні з Тягнибоком, ні з Ющенком, ні з Гриценком, ні з ким. Я думаю, що треба якось все будувати по-доброму, з любов'ю або повагою, з відповідальністю перед країною», - сказала прем'єр.

«Кожне слово, яке ми говоримо один проти одного, - це слово за Януковича. Ми відкриваємо двері абсолютно антиукраїнській банді», - підкреслила вона.

За словами прем'єра, люди забули, що вони собою являють.

«Коли Януковича внесли у 2007 році і він став прем'єром, то думали, що він змінився», - зазначила Тимошенко.

«Так не змінився він, але, коли прийшов, забрав шельф Чорного моря, 1240 гектарів історичної резиденції, забрав енергетичні компанії, які генерують електроенергію. На рік його пустили. Це шашіль якийсь», - заявила вона.

«Тому зараз нам, людям, які представляють патріотичну Україну, справжню Україну, потрібно знайти порозуміння й об'єднання», - сказала Тимошенко.

За її словами, якщо б вона побачила, що хтось, крім неї, може краще впоратися з Януковичем, то вона б його підтримала і не пішла на вибори.

«Він не сам, за ним йде вся ця камарилья, тому я хочу сказати, що якби я бачила того, хто з ним краще справиться, я б його підтримала, я б не пішла. Але слабкими виявилися ті політики, на яких ми покладали великі надії і відповідальність»", - заявила прем'єр.

«І зараз я нікому не поступлюся, тому що в України немає часу. Нам потрібно йти до Європи, потрібно будувати справжню правову державу, піднімати культуру, у нас немає часу комусь ще дарувати 5 років», - зазначила вона.

«Тому я вирішила, що беру все це в свої руки і, зціпивши зуби, перенесу критику патріотів», - сказала Тимошенко.

Прем'єр Юлія Тимошенко закликає українців не голосувати проти всіх, а визначитися з гідним кандидатом у президенти.

Про це вона сказала на зустрічі з мешканцями Васильківського району Київської області, повідомляє Обком з посиланням на УНІАН.

Тимошенко зазначила, що після 2004 року багато людей розчарувалися, і зараз вони можуть або не піти на вибори, або голосувати проти всіх.

«Ніхто не знав, що нас так оптом здадуть, ніхто не міг на це розраховувати. І тому сьогодні складна ситуація, тому що якщо людина не йде на вибори або якщо вона йде і голосує проти всіх, то це те, що їм потрібно» , - сказала Тимошенко.

«Вони навіть свого кандидата виставили, і прізвище йому змінили - Противсіх... Вони цю нішу створили для того, щоб люди, які розчарувалися, знали, куди піти і де поставити галочку», - додала вона.

Тимошенко зазначила, що сьогодні не має можливості через ЗМІ, в першу чергу телебачення, донести свою позицію до українців.

«Я, безумовно, через усі ЗМІ дійти до вас не можу. Вони мене там раз на три місяці на ток-шоу випускають, обставивши своїми гончими так, що я там слова сказати не можу. А новини йдуть таким чином, що там не можна розібратися, хто правий, хто винен - і всі в одні ворота грають», - сказала Тимошенко.

Прем'єр підкреслила, що є два реальних кандидати в президенти - вона сама і кандидат із «протилежного табору», лідер Партії регіонів Віктор Янукович, а всі інші - «технічні кандидати» її опонента.

«Якщо ви побачите 18 кандидатів у президенти... Ви ж бачите, що я одна - всі інші з іншого боку. Один реальний кандидат, а всі інші - це група підтримки, яка міцно тримає його як свого лідера», - сказала вона.

Від УП: У п'ятницю, 11 грудня, у прямому ефірі Першого національного Тимошенко провела брифінг, на якому повідомила про рішення УЄФА з приводу України.

У четвер, 10 грудня, Тимошенко була гостем політичного ток-шоу на ТРК «Україна», в якому вона годину спілкувалася з гостями студії. Формат передачі не передбачає наявності опонентів.

У понеділок, 7 грудня, Тимошенко в прямому ефірі Першого національного проводила урочисті збори з нагоди Дня місцевого самоврядування.

Перед цим у п'ятницю, 4 грудня, Тимошенко була присутня в ефірі телеканалу «Інтер» у передачі Євгенія Кисельова «Велика політика».

Ось короткий зміст заяв Ю.Тимошенко, зроблених нею  за минулий тиждень під час зустрічей з виборцями:

-          Віктор Ющенко атакує Тимошенко в обмін на майбутню посаду прем'єр-міністра.

-          Черговики можуть бути забезпечені квартирами протягом 3-4 років.

-          Знецінені вклади радянського  Ощадбанку буде повернено.

-          Незважаючи на кризу, в Україні розпочато масштабну модернізацію промисловості.

-          Уряд забезпечив рекордно низький дефіцит державного бюджету.

Судячи з усього, це лише початок справжнього параду обіцянок і декларацій.

Для Віктора Януковича явно прийшов час шукати вихід із стану терплячого очікування, що межує зі сплячкою, і надати своїй кампанії персоналізованого характеру. На сьогодні принаймні дуже схоже, що віртуальність своєї особистої участі більше влаштовує самого кандидата Януковича, ніж його прихильників. Тривала електоральна історія лідера регіоналів свідчить, що для нього складним є пряме протистояння з конкурентами, і він охоче делегує обов'язок  гострих заяв та обвинувачень своїм соратникам або іншим кандидатам.

Позиція «над бійкою» часом буває корисною, але якщо вже ми погоджуємося, що більша частина аудиторії сприймає перегони, як своєрідний серіал, то прихильники одного з головних героїв напевно хотіли б його повноцінної присутності «в кадрі». Відчутна слабкість політичного перформенсу навколо Януковича може зіграти з ним черговий недобрий жарт. Пасивність кандидата не компенсуєш енергійними зусиллями дорученців типу Нестора Шуфрича та Ганни Герман. Надто вже неоднозначно сприймаються ці персонажі. Відмову від участі в теледебатах та в дебатній програмі Шустера (18 грудня) також не назвеш виграшним ходом команди Януковича. Натомість опонентка майже одразу зробила крок у відповідь, публічно викликавши лідера регіоналів на теледискусію.

Тим часом Віктор Янукович, попри свій високо оцінюваний рейтинг, почав передрікати фальсифікації з боку конкурентів. При цьому послався всього лише на «свідчення людей». Крок видався явно слабким - роль «опозиціонера-жертви» завжди дисонувала як з особистим іміджем Януковича, так і з обраним його технологами образом «ефективного лідера». До того ж події 2004 року і адміністративні методи організації «правильного голосування» ще не стерлися з пам'яті більшості виборців. Так що цей «поодинокий постріл» явно виявився холостим. Логіка його очевидна, але виконання з боку регіоналів поки що непереконливе.

Втім, з наближенням дня першого туру тема фальсифікацій може значно активізуватися. Після першого туру частина відсіяних кандидатів однозначно вдасться до «фальсифікаційного» аргументу, як пояснення своєї невдачі. А лідери змушені будуть розкручувати цю тему як підґрунтя до «судової війни» після вирішального голосування, яка видається неминучою.

Тема фальсифікації була однією з двох тем, щодо якої Віктор Янукович дозволив собі висловитися публічно. Другою була тема можливого розпуску парламенту і призначення дочасних виборів, яку він порушив на зустрічі з виборцями Миколаївщини. Очевидно, в штабі Януковича вважали, що його симпатиків турбує ситуація, коли новообраному Президенту доведеться невизначений час миритися з перебуванням на посту глави уряду свого головного конкурент.

Кілька слів про аутсайдерів. Зазвичай аналітики і журналісти традиційно пояснюють їх появу в бюлетені технологічними інтересами лідерів або спробою закласти фундамент під політичні перспективи.

На минулих президентських виборах велика кількість кандидатів (24) багато в чому пояснювалася саме технологічними схемами адміністрації тодішнього президента Кучми на чолі з Віктором Медведчуком. Натовп тодішніх безнадійних персонажів був покликаний  буквально по сотих частках відсотка «відщипнути» голоси в опозиційного лідера Віктора Ющенка, а паралельно заповнювати ефір різного роду звинуваченнями на його ж таки адресу (дехто ще пам'ятає такого собі Романа Козака з його фразою «Пане Ющенко, ваша дружина - американка»). Прізвища Базилюка і Душина, Грабаря і Кривобокова, Рогожинського і Нечипорука нині згадають хіба спеціалісти-політологи - та й то не з першого разу.

На виборах-2010 ситуація дещо змінилася. Провальна історія діяльності всіх ключових політичних фігур, сповнена конфліктів і скандалів, логічно призвела до того, що виборці почали реально розглядати можливість проголосувати за нові прізвища. Так з'явилися політичні перспективи, а з ними й аргументоване бажання стартувати в президентських перегонах у Cергія Тігіпка та Арсенія Яценюка.

Якщо розпочати відлік знизу, згідно з останніми опублікованими рейтингами кандидатів, то аутсайдерів можна умовно поділити на такі групи:

-          кандидатів, чию появу в бюлетені можна пояснити або надмірною амбіційністю, для задоволення якої вони не пошкодували суттєвої заставної суми, або - що більш імовірно -  можливістю регулювати склад виборчих комісій на місцях в інтересах когось із лідерів перегонів. До числа таких можна віднести Пабата, Противсіха, Рябоконя, Супрун. З огляду на поточні рейтинги та рівень активності така ж роль цілком може відводитися Юрію Костенку;

-          кандидатів, які відіграють технологічну роль, транслюючи звинувачення різного роду на адресу одного з лідерів. До цієї групи увійшли Бродський, який протягом кампанії відзначився лише звинуваченням Юлії Тимошенко в її причетності до давнього вбивства Щербаня, та Богословська, яка традиційно виступає жорстким опонентом діючого прем'єра. Долучився до них і Олександр Мороз, який, не маючи жодних шансів на отримання більш-менш істотної електоральної підтримки, зосередився в своїй риториці на критиці Тимошенко. Зосередженість публічної риторики Ратушняка на особі Яценюка дає підстави віднести його до цієї ж групи;

-          для двох кандидатів - Олега Тягнибока й Анатолія Гриценка - ця кампанія є елементом політичної розкрутки на перспективу. Але, на відміну від більш успішних у цій якості Яценюка і Тігіпка, їх  головною проблемою є обмеженість фінансового, а отже, і медійного ресурсу;

-          до групи відвертих аутсайдерів скотився постійний учасник останніх президентських кампаній Петро Симоненко. Складається враження, що його участь у цих перегонах носить відверто номінальний характер. Пасивність лідера комуністів може мати лише одне раціональне пояснення - досягнення певних домовленостей з регіоналами, зацікавленими в тотальній мобілізації електорату українського Сходу;

-          нарешті, Володимир Литвин за рейтинговими показниками  спромігся лише очолити групу аутсайдерів, незважаючи на те, що його представництво в мас-медіа і масштаб рекламної кампанії мало чим поступаються першій п'ятірці. Але, незважаючи на повнометражний доступ до національних телеефірів, респектабельний вигляд і округлі формулювання, свій електоральний ресурс Литвину наростити не вдалося. Згідно з рейтингами його результат дещо поступається навіть результату, який показала його Народна партія на минулих парламентських виборах. Бажання виборців освіжити набір політичних облич  поставило Литвина в ситуацію, коли йому потрібно було радикально переглянути свою стратегію. Але вийти за рамки звичного іміджу і дидактичної тональності своїх виступів виявилось йому не під силу. Посередність висловлених ідей, обтічність формулювань - весь цей арсенал чеснот чиновника середньої руки кучмівських часів не спроможний вплинути на емоції виборців. До речі, єдиний емоційний момент у виступі Литвина в «Большой политике» на «Інтері» - це реакція на питання про справу Гонгадзе. Але спроба пояснити цей сюжет зловісними операціями іноземних спецслужб та й вся інша  аргументація спікера та його однопартійця теж наче з часів «Кучмагейту»:

Валерій Калниш: Владимир Михайлович, я не о больших проблемах и задам вам неприятный вопрос. Николай Мельниченко, человек, который буквально две недели назад открытым текстом в одном из ток-шоу обвинил вас в заказе на убийство Георгия Гонгадзе. Я предлагаю вот здесь и сейчас раз и навсегда закрыть эту тему. Я предлагаю вам, так как Мельниченко обвинил вас, точно так же сказать, что вы не причастны к этому преступлению, и чтобы больше не возникало недомолвок по этому поводу. Дальше пусть разбирается следствие. Но мое личное убеждение, что подобные заявления не могут оставаться не отвеченными. Вы на то обвинение так, по большому счету, и не ответили. Можно здесь и сейчас сказать: «Я не причастен к заказу Георгия Гонгадзе»?

Володимир Литвин: Я считаю, что если наша нынешняя встреча и мой ответ сегодня закроет эту тему, я был бы абсолютно счастлив. Я заявлял и заявляю, что я не имел и не имею никакого отношения к этой большущей авантюре, которая обернулась трагедией не только для конкретного человека, для семьи, а большим провалом изоляции для Украины. А в отношении того, почему я не реагирую... Есть решение суда, которое надо исполнять по этому поводу. А на каждый чих я не собираюсь реагировать. Я только одно позитивное из этого выношу для себя, что если выпускают с подобными обвинениями, это означает, что поддержка у меня людей растет. Это уже происходит в течение, заметьте, девяти лет. Я убежден, что мы должны получить ответ на ряд вопросов. Первый. По чьему поручению, и с чьего позволения, и при чьей поддержке осуществлялся негласный контроль за кабинетом главы государства? Какое наказание понесли люди, которые преступили закон? Второй вопрос. Кто был организатором этой кампании? Третий вопрос. Где эти записи? Почему они были переданы иностранным спецслужбам? Это преступление или нет? Дальше. Где проводится экспертиза этих документов? По чьему наущению, по чьей установке? И кто монтировал эти пленки? Какое наказание понесли те люди, которые обвинили, кроме всего прочего, государство Украину в незаконной продаже оружия, пересеяли песок в Ираке? Это, кстати, базировалось на тех же пленках так называемых. Пересеяли песок в Ираке, системы «Кольчуг» не нашли. А это не иголка. Оказалось, что их нет. Но никто даже не извинился. Вот в этом ряду, я уверен, что на все эти вопросы должно дать четкий ответ следствие. И не стоит из человека мотать душу этими глупыми, бездоказательными обвинениями, а реагировать, создавать, наверное, почву для дальнейшего раскручивания этой грязной кампании. Такая моя позиция.

Олег Зарубінський: Правильно.

Євгеній Кисельов: А вот скажите, пожалуйста, действительно господин Мельниченко выходил на ваш штаб предвыборный и, по сути дела, шантажировал вас, предлагая деньги за молчание? Вот об этом заявила ваш пресс-секретарь Ольга Черная.

Володимир Литвин: Ответ мой такой. Я не занимаюсь мышиной возней, и до уровня вот этой вот возни не опускался, не опускаюсь и опускаться не буду. А то, что мы заявляем, мы говорим только то, что соответствует истине.

Євгеній Кисельов: Понятно. Олег Александрович, вы тоже на эту тему ведь высказывались, да? Что «это штатный провокатор» - ваши слова.

Олег Зарубінський: Вы знаете, Евгений Алексеевич, вот вы в начале передачи сказали                                                         «кто старое помянет, тому глаз вон». Вы знаете, мы всегда не договариваем. В действительности в этой поговорке есть вторая часть, а ее никто не знает, или мало кто знает. Там сказано так по этой поговорке народной: кто старое помянет, тому глаз вон, а кто забудет - тому оба. Кстати, почему я об этом говорю? Потому что все как-то разрозненно смотрят на то, что произошло, начиная с 99 года, с убийства Вячеслава Черновола. Я просто хочу сказать о том, что это не только результат логических построений, это результат широкого спектра информации по поводу того, что и убийство Черновола...

Євгеній Кисельов: Именно убийство? Не гибель?

Олег Зарубінський: Убийство Черновола, которым хотели возбудить народное недовольство для того, чтобы еще тогда поменять власть и предоставить ее тому, кто это все организовывал, ставленнику того, кто это организовывал. Второе - журналиста Гонгадзе, третье - то, что Владимир Михайлович говорил с «Кольчугами». Где их нашли? А вы знаете, что Украину выбили из рынка продажи оружия? А это третий рынок в мире по количеству. Выбили. Украина до этого седьмое место занимала. Кому это было выгодно? Конечно же, я уверен, другим странам и тем шнуркам и платным провокаторам, которые тут на них работали. Четвертое - отравление президента Ющенко. 5 лет прошло. Кто-то что-то сказал по этому поводу? А тогда же, давайте честно скажем, процентов 10-12 поменяли свою точку зрения в 2004 году, когда посчитали, что это действительно соперник его отравил.

Євгеній Кисельов: То есть это все звенья одной цепи?

Олег Зарубінський: Это все звенья одной цепи. И поэтому, когда подымается искусственно вопрос об одном эрзац-майоре, мне кажется, что специально это выдергивается из того страшного антиукраинского организованного, спонсированного, срежиссированного, спродюсированного скандала с участием иностранных спецслужб. Точка.

Валерій Калниш: Олег Александрович, давайте идти до конца. Вы сейчас назвали 5-6 эпитетов этих скандалов.

Олег Зарубінський: Я могу 8 назвать.

Валерій Калниш: Согласен. Давайте идти до конца, давайте назовем заказчика. Давайте скажем, что это Россия. Потому что главная версия в убийстве Черновола было то, что это были российские спецслужбы. То, что отравление Ющенко срежиссированно в России, говорит сам президент. Давайте дойдем до конца уже.

Олег Зарубінський: Я понял. Да, давайте. Так вот, давайте не уподобляться платным и штатным провокаторам и называть страны, и называть людей без следствия и без вердикта суда. Делают это только политические шнурки, которые просто на этом зарабатывают деньги. Я вам хочу сказать, что вердикт может выдать только суд. И поэтому обвинения конкретных людей, грязные обвинения, и страны допускают только вот эти шнурки. Извините за слово. А по поводу...

Євгеній Кисельов: Подождите, извините. Вот у нас президент что, тоже шнурок, когда он говорит, что за этим стоят российские спецслужбы?

Олег Зарубінський: Евгений Алексеевич, вы знаете, как сказал Иисус Христос Прокуратору? Он сказал: «Это вы сказали». Это вы сказали, Евгений Алексеевич. А по поводу того, что вы говорите, то скажите честно: когда не удалось раздуть вселенский скандал и поменять власть в 99 году, когда был убит Черновол, следующий этап вот этого... цепи, вот этой цепи было то, что еще до того, как нашли тело - я не хотел бы сейчас об этом говорить, но вы заставляете - Гонгадзе, до того, как нашли тело... Его тело или нет, потому что мать говорит, что это не его тело до сих пор, вы знаете. Мать, наверное, знает, где сын был в какую ногу ранен, а тело показали с ранением в другой ноге. Так что, тут еще серьезные вопросы. Так вот, тогда уже заранее были закуплены каналы, сигналы поступления информации на запад - это для вас специально хочу сказать, до того как тело нашли - и логотипы эти известные уже подготовлены были заранее. Точка. Больше на эту тему говорить не буду.

Євгеній Кисельов: Но вопросы остались.

Олег Зарубінський: По-моему, я дал ответ хороший.

Євгеній Кисельов: Вопросы остались.

Олег Зарубінський: Какие вопросы?

Євгеній Кисельов: Кто были куплены, кем были куплены?

Валерій Калниш: Олег Александрович, я обвиняю одну Россию, вы обвинили весь мир.

Олег Зарубінський: Нет. Какой весь мир?

Валерій Калниш: Вы говорите про иностранное вмешательство, вы говорите про иностранные разведки.

Олег Зарубінський: Да, оно было в форме заинтересованности в изменении власти в Украине досрочной, в форме заинтересованности в создании ареала аморальных, бесчестных людей, которые способны на такие дикие вещи, в форме приближения смены власти для тех людей, которым были выгодны послушные и даже, может быть, подвластные. Спасибо.

Євгеній Кисельов: Выгодно кому?

Олег Зарубінський: Другим странам.

Сергій Гриневецький: Можно я отвечу?

Володимир Литвин: Давайте таким образом построим наш разговор, что вот этот обмен мнениями, который произошел, очевидно, он должен подтолкнуть к тому, чтобы на эту проблему, не спекулируя во время предвыборных кампаний, а в необходимый срок необходимые органы разобрались и посмотрели на нее, еще раз подчеркиваю, шире. Кто организовывал? Кто стоял за этой кампанией? Почему были переданы пленки, о которых много говорят, за пределы Украины, иностранным спецслужбам? Кто за это понес наказание? Какова экспертиза? Где она проводилась? Каких пленок? Тогда будут очевидны ответы на все эти вопросы. Все остальное - это политические, я подчеркиваю, спекуляции, причем грязные, низкого такого пошиба, они периодически появляются, как только начинается политическая кампания. Черт выпрыгивает из табакерки. А все эти разговоры, они кроме вреда, я думаю, пользы не дают. Вот ключевые проблемы, о которых я сказал. Надо разобраться во всем и комплексно.

Аналіз анонсованого виступу Віктора Януковича в програмі «Свобода Савіка Шустера»25-го грудня та публічної активності інших кандидатів читайте наступного тижня.