«Детектор медіа» продовжує проект «Моніторинг ролі ЗМІ та політичної реклами у виборах-2010» у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа». Складовою проекту є аналіз публічних заяв, політичних програм й агітаційних меседжів кандидатів. Детальніше про сам проект можна прочитати тут.

Аналіз виборчих програм, виступів і публічних обіцянок українських кандидатів має хоч якийсь сенс, якщо брати до уваги кілька аксіом, за якими багато років функціонує вітчизняний політикум.

Ніхто з нинішніх кандидатів у президенти в боротьбі за владу не спирається на ідеологічні цінності. Єдина ідея, якій віддані всі без винятку, - бажання отримати всю повноту влади за будь-яку ціну. У певному розумінні виняток становлять лідери маргінальних політичних утворень на зразок П.Симоненка, О.Тягнибока чи Ю.Костенка, яким бракує ресурсів, щоб претендувати на реальну боротьбу за владу, тому вони пробують витиснути максимум із привласнених ідеологічних міфів - з надією на те, що отримають «товар» для торгів з головними гравцями та локальні «тріумфи» на місцевих виборах.

1. Боротьба за весь електорат призводить до поєднання у програмах і виступах кандидатів абстрактних і суперечливих обіцянок за принципом, що був озвучений у популярному фільмі «День виборів» - «Я дам вам все!»

1. При цьому, як правило, обіцянки, що декларувалися кандидатами в попередніх кампаніях, успішно забуваються і з'являються вже в нових,  наскільки це можливо, інтерпретаціях у нових програмах. Зміна публічної позиції в залежності від кон'юнктури - взагалі одна з родових ознак українського політика.

Передвиборні декларації зазвичай не мають нічого спільного з практичними управлінськими діями тих, хто в результаті виборів приходить до влади. Тому обіцяні стратегії національних «проривів» та «випереджаючого розвитку» зрештою зводяться до гарячкового намагання поєднати елементарний дерибан бюджетних коштів переможцем і його соратниками зі спробами знайти кошти для виплат пенсіонерам і бюджетникам - як правило,  саме перед наступними виборами (пригадався анекдот: порожня зала розкішного казино, випадковий відвідувач запитує у круп'є «Чому немає відвідувачів?», на що той незворушно відповідає «Чекаємо траншу МВФ»).

Перелічені аксіоми, звісно, не відкриття, а чергова констатація, яка лише допомагає зрозуміти, чому зростає відсоток «проти всіх» та тих, «хто не визначився». Шукати нестиковки в програмах кандидатів з їх попередніми поглядами, а тим більше діями - це те, що називається сізіфовою працею. Виявити їх зовсім не складно, але це означає лише підтвердити те, про що менша частина громадян знає точно, більша - здогадується, решта - відчуває.

Тому в ході нинішньої кампанії є сенс стежити лише за тим, наскільки успішно вдається кандидатам втілювати ідеї власних технологів. Але практика цієї кампанії свідчить: креатив у політичних маніпуляціях, на які так беззастережно покладаються наші політики, теж має свої межі. Втім, значна частина аудиторії, призвичаєна до сприйняття політичних подій як безкінечного серіалу, таки схильна зробити свій вибір. Мета кандидатів - виконати ту роль, яка припаде до душі більшості - навіть не виборців, а глядачів.

                                                                       ***

Минулий тиждень Юлія Тимошенко завершила інвективами на адресу українських телеканалів. Вона звинуватила українські телеканали в маніпулюванні свідомістю населення на догоду олігархам. Про це повідомляє інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна».

 «Центральні українські телеканали маніпулюють свідомістю громадян на користь фінансово-олігархічних груп», - підкреслила пані Тимошенко під час свого виступу на урочистих зборах з нагоди Дня місцевого самоврядування.

Вона заявила: «Маніпуляція свідомістю людей відбувається абсолютна. Всі канали центрального телебачення сьогодні належать олігархам - запам'ятайте це. Жоден канал не формує політику так, щоб вона відповідала реальній ситуації в країні».

За словами прем`єр-міністра, «сьогодні кожна новина на каналі телебачення формується в штабах окремих кандидатів у президенти, які втілюють олігархію та її інтереси».

Як приклад пані Тимошенко нагадала свій виступ у передачі «Шустер live» на телеканалі «Україна», коли на прямий ефір з'явилися без запрошення народні депутати від Партії регіонів і спробували зірвати її виступ.

«І вони самі визнали, що формували цей ефір у штабі Партії регіонів. Так це стало відкритим, тому що просто Господь захотів цю ганебну справу відкрити, й тому що показав всій країні, яка сьогодні свобода слова, які сьогодні новини», - сказала прем'єр-міністр, не уточнивши, про які саме новини йдеться.

«І коли в нас, українців, формують комплекс неповноцінності, коли нам розповідають, що ми як українська нація нічого не варті, тому що в нас усе гірше, ніж у світі, коли в нас відбувається нібито розвал за всіма напрямами - я хочу вам сказати, що це не просто маніпуляція, а це руйнування нашої свідомості», - наголосила прем'єр.

Чому раптом прем'єр-міністр саме зараз вирішила порушити тему тотальної заангажованості телевізійників? Адже якраз їй не варто жалітися на те, що її штабісти не справляються із забезпеченням комунікації з глядачами. Та й високий посадовий статус створює широкі можливості для формування інформаційних приводів.

Можливо, розгадка в тому, що ми стали свідками чергової зміни центральної теми кампанії Тимошенко. Ця зміна стала очевидною у ході її виступу в програмі «Велика політика» на «Інтері» минулої п'ятниці. Рейтингові втрати, які стали невтішним наслідком прем'єрства під час економічної кризи, змушують прем'єра та її радників шукати нового повороту в ході кампанії. А точніше - повернутися до «конфронтаційного» сценарію - моделі протиставлення самотнього борця за справедливість злочинним олігархам, яку Юлія Тимошенко неодноразово і досить успішно експлуатувала раніше. До певної міри цей поворот свідчить, що обрана раніше модель «працюючої її» на тлі неспроможності конкурентів, як і «грипозна» модифікація такої стратегії, не забезпечила прийнятного результату. Розчарування електорату економічними результатами діяльності уряду виявилося складно пояснити глобальними світовими процесами. Нові пояснення - пошук ворогів всередині країни. Тепер запущено, а, точніше, знову витягнуто із запасників, сюжет «Одна проти всіх». Власне, це майже дослівно озвучила сама Юлія Тимошенко в своєму виступі на «Інтері»: «Всі проти мене. Це не просто так, це не випадковість, тому що вони (опоненти) твердо знають, що мій прихід до влади - це кінець всіх їхніх схем, всьому їх штучному на країні процвітанні. Вони це добре знають, тому вони згуртувалися так, що їх просто розрізнити неможливо», - зазначила кандидат в президенти.

Але й відмовлятися від затратного образу «працюючої» Тимошенко повністю не стала, просто перевела його в статус доповнюючого.

Вона повідомила, що напередодні початку виборчої кампанії переважна більшість її радників рекомендували їй піти у відставку з посади прем'єр-міністра, але вона не погодилася з такою порадою. «Я ніколи не звикла ховатися, я вважаю, що це була б, на мій погляд, банальна зрада тому, що я точно знала, що ті хлопці, які зараз себе позиціонують як добрі господарники, економісти, фінансисти, а насправді вони непогано поживилися за минулі роки і з них навряд чи хтось з цією кризою впорається».

У нову стратегію кампанії сюжет про «олігархічний диктат на телеканалах» вписується логічно, хоча й суперечить реальному рівню присутності Тимошенко в телеефірах. Згідно з такою логікою наступним кроком має бути зникнення прем'єра з ефіру і перехід до заключного етапу кампанії - загальнонаціонального туру - можливо, із задіюванням мобілізованого потенціалу попсових зірок, щоб витягнути виборців на вулицю з-за новорічно-різдвяних столів.

Ще одним підтвердженням зміни вектора кампанії стало засідання уряду, спеціально присвячене питанню боротьби з корупцією, де було прийнято 14 тез (ми детально проаналізуємо їх зміст, як тільки вони з'являться у відкритому доступі). Поки що можна лише зазначити, що у своєму виступі Юлія Тимошенко приділила окрему увагу «межигірському» сюжету. Ось як це прозвучало: «Сьогодні також в розділі „Різне" буде розглянуто звіт Мін'юсту, в тому числі Уповноваженого з питань боротьби з корупцією щодо повернення державі 140 га „Межигір'я", що є державною резиденцією, яку просто забрав Янукович, тому що він йшов з посади і йому потрібно було щось прихопити. Тому сьогодні ми ще подивимося, як повернути цю важливу державну власність, тому що, за попередніми оцінками, її вартість складає від 1,2 до 1,5 млрд грн. І це ми повертатимемо публічно і прозоро. І ті чиновники та високопосадовці, які нечесними брудними руками щось взяли у держави на базі корупції, нехай повернуть назад. А якщо самі не зможуть, то ми їх просто примусимо це зробити».

Як це вже було в ході останніх виборчих кампаній, тягар прямих атак на конкурентів Тимошенко переклала на своїх однопартійців та союзників. Поки Віктор Янукович мінімізує свої публічні появи і з'являється на публіці виключно у комфортному для себе форматі, терпляче очікуючи того моменту, коли прогнози соціологів стануть реальністю, його опоненти намагаються використати всі можливості для персональних атак. Активна реанімація «межигірської справи» чи не єдина тема, яка, здається, по-справжньому зачіпає Януковича, якщо судити з тональності його коментарів та надмірної активності його соратників у захисті власності свого лідера. Хтозна, може, природна хазяйновитість головного «опозиціонера» робить його вразливим у далеко не головній темі протистояння з Тимошенко. Але, відчувши цю слабкість, опоненти все наполегливіше розкручують тему незаконного привласнення державної власності. Активну позицію зайняв у цьому процесі міністр внутрішніх справ, який зробив різку заяву в ході засідання уряду. З її змісту можна зробити певні висновки щодо того, яким буде зміст заключного етапу кампанії Тимошенко. Цитуємо за російськомовною версією «Liga.net»: «Как передает корреспондент ЛІГАБізнесІнформ, поясняя свой скепсис относительно антикоррупционных инициатив Кабинета Министров, Ю.Луценко, в частности, отметил: "Кандидат в президенты Янукович стибрил у всех на глазах 140 гектаров земли, в своей декларации кандидата в президенты показал на 30 миллионов меньше доход за проданную квартиру, и ему плевать, и 30% избирателей это поддерживают".

По словам главы МВД, все это "косметические меры", которые необходимы в нормальном обществе. "У нас больное общество. Я лично считаю, что выздоровление, как и во всех странах, которые прошли такой же путь, зависит от сильной личности. Президент Рузвельт лично подписывал указы, которыми объявлял врагами нации преступников, которых расстреливают без суда и следствия... В этой ситуации, конечно, до внесудебных решений нельзя доходить, но, Юлия Владимировна, становитесь Президентом, создавайте спецсудей, спецпрокуроров, спецследователей и не морочьте голову надеждами на то, что косметическими методами можно что-то сдвинуть с места в этой ситуации", - подчеркнул Ю.Луценко».

Перспективність антикорупційної тематики стала очевидною не тільки для лідерів перегонів. До неї спробував вдатися і Арсеній Яценюк, доповнивши свою візуальну кампанію білбордом «Йду на війну з корупцією». Втім, це не принесло кандидатові відчутних іміджевих здобутків. Навпаки, останнім часом соціологічні опитування свідчать про значне рейтингове «просідання» Яценюка. За оцінками експертів, багато в чому він «завдячує» цим відверто невдалому візуальному вирішенню своєї кампанії. Обраний технологами образ, за задумом, мав, очевидно, надати агресивності та навіть брутальності звичному іміджу «відмінника-політичного вундеркінда». Але «мілітаризація» виявилася явно чужорідною для кандидата і пішла в розріз з уявленнями виборців. Зіграла свою роль криза відносин з медіамагнатами, що істотно обмежило доступ Яценюка до ефіру загальнонаціональних каналів.

Претензія на роль «нового молодого політика», яку в цій кампанії обрали для себе Арсеній Яценюк та Сергій Тігіпко, реалізується за допомогою традиційних прийомів - критики діючої влади та спроб максимально представити свою (як правило, цілком банальну) точку зору з максимальної кількості питань. Але ситуація для Яценюка ускладнилася тим, що йому довелося за короткий термін пройти шлях від мало не офіційного «спадкоємця» Віктора Ющенка і статусу спікера Верховної Ради до всього лише «одного з» кандидатів, у якого виявилися серйозні конкуренти навіть у боротьбі за «бронзу» перегонів.

Психологічна перебудова і пошук нової ролі, судячи з усього, відбувається непросто і виражається в надмірній агресивності і роздратованій тональності публічних виступів. Пошуки змісту кампанії також виглядають надто різноманітними і складними для сприйняття виборців, особливо в часовому цейтноті. Ознайомившись з меседжами Яценюка лише за пару тижнів, можна дізнатися і про Східноєвропейський союз інтеграції, і про намір заборонити в'їзд в Україну нелегалам (хоча нелегалам він і так, по ідеї, заборонений), і про глобальну ініціативу подолання продовольчої кризи і т.д. і т.п. Кандидат так активно «штампує» меседжі,  що йому, мабуть, самому важко встежити за їх ефективністю. Що вже казати про виборців. Чи зможе Арсеній Яценюк не розтратити свій рейтинг остаточно і скласти реальну конкуренцію Сергієві Тігіпку та Віктору Ющенку в боротьбі за третє місце залежить від того, чи зможе він правильно визначити органічну для себе тему і адекватно її презентувати. Часу для цього залишилося зовсім мало.

Тим часом його головний конкурент, Сергій Тігіпко, демонструє, як в ситуації гострого протистояння політичних важковаговиків може бути ефективним образ «поміркованого професіонала». Звичайно, ця стратегія ефективна лише за наявності значних фінансових ресурсів, дисциплінованого дотримання обраної стратегії, і - знову ж таки - адекватності поставлених перед собою кандидатом завдань. Поки що Тігіпко намагається відповідати всім цим критеріям. Результат -одностайно відзначене соціологами зростання рейтингу і реальні шанси на привабливе для парламентських (а може й прем'єрських) перспектив третє місце.

Сергій Тігіпко також сповідує стратегію «в кожній дірці - цвях», демонструючи обізнаність в усіх галузях, але переважно у форматі коротких сюжетів чи коментарів та простих рецептів. Головне завдання - продемонструвати своє позитивне ставлення і пообіцяти, що все буде добре. Заїжджає кандидат, наприклад, в якесь рибне господарство, киваючи головою, вислуховує про проблеми (в кадрі їх чути не завжди), а потім на камеру каже що-небудь на кшталт: хороша справа - рибництво, а от держава занехаяла, а слід буде приділити особливу увагу його розвитку. Ну хто ж з цим не погодиться. Ось для прикладу перелік газетних заголовків:

Сергей Тигипко считает, что Украине выгодно бороться за экологическую безопасность.

Сергей Тигипко: «Возрождение страны нужно доверить молодым».

Сергей Тигипко: «Для возрождения страны нужна четкая стратегия».

«Чіткої промислової політики в державі немає».

Сергій Тігіпко: «Відносини з Америкою потребують перезавантаження».

«Україні слід запропонувати власний порядок діалогу з Вашингтоном».

Сергій Тігіпко: «Українській оборонці потрібне реальне держзамовлення, а не оптимістичні рапорти уряду».

«Як можна розповідати про завоювання якихось позицій на світовому ринку озброєнь при майже цілковитій відсутності замовлень на оснащення власної армії?».

Сергій Тігіпко: «Україна має брати участь у боротьбі зі зміною клімату».

Сергій Тігіпко: «Капітал боїться йти в Україну».

«Інвестори не бачать сенсу вкладати капітал в українські підприємства. І проблема тут не у світовій кризі, а в економічній політиці нашого уряду».

 «Держава повинна вирішити проблеми армії», - Сергій Тігіпко.

Сергій Тігіпко: «Потрібно відновити Чорноморське морське пароплавство».

Грамотно-банальні формулювання не залишають місця для відторгнення - точно так само, як і не дають уявлення про реальні механізми вирішення проблем. Той же підхід - за все добре проти всього поганого - сповідують всі інші кандидати. На боці С.Тігіпка - вже згаданий фінансовий ресурс, який забезпечує йому постійне представництво в телевізорі, а також той факт, що скромність декларованих ним цілей на початку кампанії вивела його із зони уваги, а, отже, і персональної критики лідерів президентських перегонів. Тепер для такої критики не залишилося часу. Ну і, звісно, ніхто не відміняв фактор особистої привабливості кандидата.

Як розгортатимуть антикорупційну тематику основні претенденти на президентську посаду, чи перейде в «гарячу фазу» історія навколо Межигір'я і за рахунок чого пробують наростити свій рейтинг аутсайдери - про це читайте в наступних текстах проекту.