Позаяк убивство у Голованівську, висвітлене 21 червня телеканалом «Інтер», із кожним днем ставало дедалі резонанснішим, 28 червня на подію 12-денної давнини нарешті звернули увагу й інші телеканали, виділивши їй місце у своїх підсумкових інформаційно-аналітичних програмах. Продовжив висвітлювати цю тему й «Інтер». ICTV неабияк здивував, без зайвих передмов розпочавши випуск «Фактів тижня» з інтерв'ю екс-президента Леоніда Кучми, а для ТРК «Україна» топ-подією став з'їзд «Нашої України». У двох підсумкових програмах вийшло інтерв'ю з лідером Партії регіонів Віктором Януковичем. Звісно, не забули й про смерть Майкла Джексона.

Ще одним інформаційним приводом стала визначна дата: 28 червня - День Конституції, що став вдалим приводом для телеканалів поговорити про теперішні спроби політиків із різних таборів змінити основний закон. Цій події, відкривши випуск коротким повідомленням про смерть американського поп-співака, команда «ТСН. Тижня» на «1+1» присвятила розлогий сюжет Олександра Шилка. В сюжеті, метою якого було узагальнення різних випадків протистояння та неузгодженості в українській владі, не простежується ані чіткої теми, ані послідовності викладу - він зітканий із синхронів політиків різних таборів, які представляють свої варіанти виходу із кризи через зміни в Конституції. Загалом сюжет завдяки «різнотем'ю» та добору синхронів лише поглиблює враження глибокого розбрату в політиці. Сумбурність матеріалу довершує його фінал: «Але і після виборів президент може наступити на граблі 2-владдю і уникнути цих грабель ще до виборів не вдасться. Адже не знаючи напевно кому дістанеться місце президента, ніхто не чіпатиме цих повноважень». «До» і «після» виборів та подвійні «граблі» повинні геть спантеличити глядача...  Далі в програмі - сюжет Олександра Загороднього про з'їзд Нашої України, ймовірний конфлікт у коаліції та відставку міністрів. Матеріал, зроблений доволі поверхово, завершувався дивним стендапом автора зі словами «Але що я вам скажу, люди добрі. Ви бачили тих чоловіків, які голісінькими п'ятами та й по битому склу, або ж тих чоловіків, які не зважаючи на будь-які кризи п'ють горілку і весело сміються. Такий народ переживе будь-який уряд, будь-яких міністрів».

«Інтер» розпочав «Подробиці тижня», як і минулої неділі, зі справи Лозинського. Характерна підводка Андрія Данилевича: «Репортаж-розслідування з Кіровоградщини про смерть простого селянина Валерія Олійника, який ми показали в нашій програмі минулої неділі, спричинив неабиякий резонанс. Президент звільнив за незабезпечення законності і правопорядку в регіоні губернатора Кіровоградської області. Відсторонені від своїх посад прокурор Голованівського району та начальник місцевого райвідділу міліції. Останні двоє - фігуранти справи про смерть Олійника і тепер проходять у ній вже не як свідки, а як підозрювані. Вони затримані Генеральною прокуратурою, яка проводить розслідування за дорученням президента. Що стосується третього фігуранта цієї справи - депутата від БЮТ Лозинського - він поки значиться свідком і незабаром буде допитаний слідчими Генпрокуратури. Лозинського можуть позбавити і депутатської недоторканності. Відповідне подання до Верховної ради має намір направити Генпрокуратура. В разі, якщо будуть виявлені докази причетності до смерті Валерія Олійника. Вже відхрещуються від свого однопартійця і "бютівці". Хоча тиждень тому захищали його, навіть пишалися громадянським подвигом колеги. Мовляв, той обеззброїв злочинця. Зокрема Андрій Кожем'якін стверджував, що, цитата: "Предметом розмови на сьогодні може бути тільки подяка пану Лозинському, тому що будучи без зброї людина пішла на озброєного нападника і захищала тих, хто був з ним поряд", - кінець цитати. Перший віце-прем'єр-міністр Олександр Турчинов відкинув причетність депутата БЮТ Лозинського до нападу, що спричинив смерть селянина. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко теж переконував, що нардеп зробив вчинок - затримав озброєну людину, і нині справа полягає лише в з'ясуванні обставин цього затримання. Сьогодні Юрій Луценко не бачить підстав і для звільнення керівника обласної Кіровоградської міліції, на чому наполягає президент. У будь-якому разі відповідь на питання "хто винен?" дасть слідство, а не друзі-однопартійці. І в Генеральній прокуратурі вже запевнили: справу розкриють швидко». Кілька важливих моментів. По-перше, говорячи про резонанс розслідування Руслана Ярмолюка, пан Данилевич не згадує про головну його складову - заяву Юлії Тимошенко із закликом не дивитись «Інтер», який начебто цькує її та уряд. По-друге, реверанс у бік Президента Ющенка - наголос на тому, що саме за його дорученням проводить розслідування Генеральна Прокуратура (ніби у разі, якби доручення не було, ГПУ могла проігнорувати цю справу!). У підводці легко прочитується протиставлення бютівців, які захищали Лозинського (хоча ведучий відразу говорить, що соратники тепер відхрещуються від депутата, однак будує подальший виклад, виходячи з того, що вони захищають його) та Президента-ГПУ, які забезпечують розслідування справи. Викриття бютівців, які, дізнавшись про інцидент у Голованівську, поспішили виступити на захист Лозинського, є в цьому випадку цілком справедливим, хоча, ймовірно, має політтехнологічні «чорнопіарні» причини. Далі в програмі - сюжет Юрія Сидоренка про перебіг подій навколо справи Лозинського.

Пан Сидоренко починає сюжет у пафосній тональності, ніби запозиченій із підводки Андрія Данилевича до минулої програми, й демонструє не більшу за нього повагу до презумпції невинуватості: «Всі ніби змовилися: і ЗМІ, і політики називають вбивство людини інцидентом, так ніби хтось у брудному взутті нашльопав на персидському килимі. Але на місці Валерія Олійника може опинитися кожен, хто не має депутатського мандата, вагомої посади у виконавчій владі або погонів силовиків. У прокуратурі стверджують: у ногу жертви всадили дев'ять набоїв дробі. Це що виходить - вони вправлялися у влучній стрільбі - у ногу, немов у десятку? Тоді це - справжнісінький тир, з однією лише різницею, що в ролі мішені - жива людина. Ось що один набій дробу робить з аркушем паперу. А поранення від дев'яти таких набоїв і стали причиною загибелі Валерія Олійника. Офіційна позиція Генпрокуратури: смерть настала через втрату крові - була перебита аорта на нозі».  Відштовхнувшись від версії, озвученої Генеральною прокуратурою, журналіст опонує версії Лозинського, яку він оприлюднив на прес-конференції 22 червня (і без того вщент розбитої фактами, що відкрились пізніше): «Отут - стоп. Як людина, яку тримають за обидві руки, вихопить ніж? Та й ще почне розмахувати ним направо і наліво? Односельці, які бачили Олійника вже після його зустрічі із Лозинським, тобто у труні, підозрюють, що все було навпаки».  Далі повертається до соратників гаданого вбивці - представників Блоку Юлії Тимошенко, які у перших своїх заявах називали Лозинського героєм і закликали нагородити його, а тепер «стали обережно здавати назад» (забігаючи наперед - за кілька днів БЮТ визнає «помилку» і ініціює позбавлення Лозинського недоторканності). Вказати на малодушність і нещирість політиків, які готові покривати будь-який злочин свого однопартійця і не помічати колоди в оці власної фракції, безперечно, необхідно... Однак це вже зробив у підводці до сюжету Андрій Данилевич. Невже журналіст і ведучий «не домовились» між собою, і тому двічі повторили одне й те саме? Значно ймовірніше, що це навмисний повтор. Сюжет має ефектний фінал, у якому Юрій Сидоренко апелює до Справедливості й навіть до Бога: «Тепер головне питання - якщо прокуратура таки звернеться до Верховної Ради із проханням позбавити недоторканності Лозинського - чи погодяться на це депутати? Адже за всю історію українського парламенту в руки правоохоронців народні обранці здавали всього чотирьох своїх колег. У 94 році - Юхима Звягільського, у 99-му - Павла Лазаренка, двотисячного - Миколу Агафонова і Віктора Жердицького. Втім усі вони звинувачувалися в економічних злочинах. Але щоб депутату закидали вбивство - такого Верховна Рада ще не знала. І представники усіх фракцій стверджують: якщо буде обґрунтоване подання Генпрокуратури, вони позбавлять Віктора Лозинського недоторканності. Якщо той до того часу не втече за кордон. Але поки у столиці триває слідство, у самому Грузькому моляться. І не лише за царствіє небесне без вини вбитому Валерію Олійнику».  По завершенні сюжету Андрій Данилевич говорить про позицію Віктора Ющенка щодо справи Лозинського (ще один повтор - про це йшлося на початку програми) - «Президент України Віктор Ющенко вважає вбивство мешканця Кіровоградської області наслідком партійної моделі формування влади. Розслідування цієї справи він тримає на особистому контролі. І вже наступної п'ятниці може відбутися окреме спеціальне засідання РНБО, де будуть розглянуті дії міліції, прокуратури та СБУ в розслідуванні вбивства Валерія Олійника» - і переходить до інтерв'ю Президента. Запитання, поставлені Ющенкові, були більш ніж «зручними» для озвучення ним антиурядової та антитимошенківської позиції, наприклад - «На вашу думку, ті призначення, які пропонує зробити прем'єр-міністр найближчим часом, чи допоможуть вони уряду?» та «В п'ятницю після засіданні Ради нацбезпеки і оборони прозвучала заява, що урядом приховується реальний дефіцит державного бюджету. Чи маєте ви реальний механізм, аби головані макроекономічні показники країни не були для країни таємницею?».  Завершили розмову темою пропонованих Президентом змін до Конституції.

Далі в програмі - традиційний «наїзд» на уряд Юлії Тимошенко, цього разу через підвищення цін на бензин. Сюжет Геннадія Вівденка на цю тему зроблений збалансовано і професійно, натомість агітпроп міститься у підводці Андрія Данилевича:

«Машин на українських дорогах поменшало. Грошей на бензин в багатьох водіїв не вистачає. Роздрібні ціни на пальне підвищуються щотижня. Загалом за півтора місяця бензин подорожчав на 35%. Здається, ціни стрибають вже неконтрольовано. Від органів влади, наприклад, Мінпаливенерго жодної реакції. Ні слова пояснень, окрім традиційних про зростання вартості нафти у світі. Хоча, коли торік вартість "чорного золота" сягнула свого мінімуму, стрімкого зниження цін при цьому не було. В даному випадку виникають кілька слушних запитань. Чому різке здорожчання відбувається у державі, де працюють 6 нафтопереробних заводів? Чому досі немає стратегічного резерву нафтопродуктів, який би дозволяв "гасити" цінові спалахи? Ще 2 роки тому таких питань було менше, бо весь ринок працював за чіткою і зрозумілою формулою, яка не дозволяла нафтотрейдерам гнати догори вартість бензину. Уряд Тимошенко її змінив. Наслідки відчуває кожен автомобіліст. А незабаром побачать і "безколісні українці". Аналітики прогнозують: поточне здорожчання бензину обернеться 5-відсотковою інфляцією на товари та послуги широкого вжитку». Говорячи про «2 роки тому», ведучий, очевидно, має на увазі період урядування Віктора Януковича. Інтерв'ю з лідером Партії регіонів продовжує «Подробиці тижня». Теми - можливість розпаду коаліції, дострокових президентських виборів тощо. На цьому політичну частину «Подробиць тижня» вичерпано.

«ТСН. Тиждень» відклав голованівську подію на другу половину випуску, очевидно, трактуючи цю тему як «кримінальну». Олена Шворак підготувала сюжет-розслідування у кримінально-«лайфовому» стилі, що складається переважно з послідовної констатації вже відомих фактів із посиланням на слідство та заяви Лозинського, а також синхронів. Разом із тим журналістка наводить прямою мовою важливі свідчення незаконної (не кажучи вже про те, що аморальної) діяльності Віктора Лозинського:

«СИНХРОН: О. Василь, священнослужитель: "Не дай Бог хтось проти нього щось скаже чи пискне - будеш мати неприємності. Хоча з іншого боку, він і ремонти робив і церкву побудував, навіть на нашу церкву у свій час, коли вона ремонтувалася, виділив кошти".

СИНХРОН: Тамара ЛІСОВСЬКА, мешканка села Грузьке: "У нас є хазяїн - пан Лозінський. А ми є кріпаки, хоч це документально незафіксоване. Але так воно і є. Ми під ним. І машини горіли під лісом, і пилки розстрілювали, і людей, Господи за шиї тягнули на петлях. Було тут що хочеш".

РЕПОРТАЖ: У районі давно діє напівкрімінальне угруповування. Під високим Київським прикриттям. І методами тут не гребують, - твердить колишній очільник району. Про це мовляв, неодноразово повідомляли і Луценко і Ющенко».

Якщо «Подробиці тижня» перебирають функцію суду та безапеляційно проголошують Лозинського вбивцею, то «ТСН. Тиждень» кидається в іншу крайність - завершує сюжет аж занадто докладним викладом позиції Лозинського, який своєї провини не визнає, та місцевого прокурора, який наголошує, що в цій справі поки що нічого не ясно:

«РЕПОРТАЖ: Власне, Лозинський просить не вірити цим словам. Тих, хто найгучніше кричить "тримай злодія", у самих рильце в пушку.

СИНХРОН: Віктор ЛОЗИНСЬКИЙ, народний депутат, свідок: "Хто коментує? Бувший голова райдержадміністрації Кучер Іван Васильович, який розграбив той район, який засуджений на 3 роки позбавлений права займати державну посаду?"

РЕПОРТАЖ: Нардеп певен, що жертва трагічного збігу обставин став злочинець, який заслуговував на покарання, оскільки систематично порушував закон.

СИНХРОН: Віктор ЛОЗИНСЬКИЙ, народний депутат, свідок: "Із розповіді матері ми зрозуміли, що ми маємо справу з ким? З людиною, яка споживала наркотики. Раз. З людиною, яка схильна до садизму, що він проявляв відносно власної матері. І з людиною, яка бавилася зброєю на протязі багатьох років".

РЕПОРТАЖ: Лозинський переконує, що учинив правильно. А скандал використовують із політичною метою.

СИНХРОН: Віктор ЛОЗИНСЬКИЙ, народний депутат, свідок: "Як би я не був народним депутатом, ця подія виїденого яйця не стоїла б. Вона б закінчилась на стадії розслідування в районному відділі внутрішніх справ. Я вас запевняю, якщо в подальшому така ситуація повториться, я поступлю точно так же".

РЕПОРТАЖ: Останнє слово в цій заплутаній справі за прокуратурою, але і слідчим тут багато чого не зрозуміло.

СИНХРОН: Геннадій ТЮРІН, прокурор Кіровоградської області: "У нас есть только факт: смерть человека, у которого есть телесные повреждения и абсолютно еще на сегодняшний момент непонятно как причинены ему эти телесные повреждения. И не понятно он сам правомерно действовал или неправомерно? Стрелял он или не стрелял? Это все надо выяснять сейчас".

РЕПОРТАЖ: Слідство триває, але хай там яким буде вердикт: люди на захист влади не надто сподіваються».

Остання фраза явно дисонує з тим, що глядачі побачили перед нею, адже останні півтори хвилини Василь Лозинський переконував нас, що він ні в чому не винен (і, отже, захищати від нього нікого не потрібно). До того ж незрозуміло, про яких людей і який захист говорить журналістка. Далі Олексій Ліхман говорить про політичний вимір голованівської справи:

«Справді питань дуже багато. От звідки у бідної людини взявся такий арсенал зброї? Чому тихий, відлюдний чоловік проявив таку агресію? Де слабка затуркана людина пройшла підготовку справжнього спецназівця? Мабуть у свідків подій, які в сімох приборкували розлюченого селянина відповіді на ці питання шукати не варто. Однак, цього разу, якщо спробують таки встановити. Подія набула надзвичайного резонансу. Загибель Валерія Олійника навіть стала темою окремого засідання РНБО.

СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, президент України: "Це їхня відповідальність за ситуацію, що склалася в районі люди слова не могли сказати, тому що приїжджає з Києва народний депутат від БЮТ, пахан, бля його паханом працює начальник РОВД, і керівник районної прокуратури, і весь район заляканий. Мама не може сказати те, що вона бажає сказати по історії вбивства свого рідного сина".

СТУДІЯ: От лідер БЮТ до речі, зайняла дуже рішучу позицію. Юлія Тимошенко вимагає від Генпрокуратури якнайвидше у разі наявності доказової бази внести подання до Верховної Ради на позбавлення Віктора Лозинського депутатської недоторканності. Прес-служба БЮТ поширила заяву, де зокрема "перед законом рівні всі, якщо хтось винний, він повинен гарантовано сісти на лаву підсудних не зважаючи на депутатську недоторканність. Ні в кого з моїх колег не здригнеться рука проголосувати за відповідне рішення про позбавлення Віктора Лозинського недоторканності за наявності для цього підстав". І нещодавно стало відомо, що сам Віктор Лозинський звернувся до Генерального прокурора з проханням внести на розгляд Верховної Ради подання на зняття з нього депутатської недоторканності аби не ставити під сумнів проведення неупередженого та об'єктивного розслідування, - йдеться в оприлюдненій заяві». Зверніть увагу: про рішучу позицію Тимошенко «Інтер» навіть не прохопився, обмежившись цитуванням її значно менш категоричних колег. Натомість коротка згадка про свіжу заяву БЮТ із Синхроном Юлії Тимошенко є в підсумковій програмі 5 каналу, який цього разу ґрунтовно висвітлив тему вбивства в Голованівську.

«Факти тижня з Оксаною Соколовою» розпочались із ушанування Дня Конституції та колишнього гаранта останньої - Леоніда Кучми. Як єдина підсумкова програма групи Пінчука, «Факти тижня» вже не раз «віддувалися» за колег, пропонуючи глядачам замість актуальних подій абстрактні розмови з Леонідом Даниловичем та іншими наближеними до власника ICTV персонажами. Та якщо «спецвипуск» «Фактів тижня» 10 серпня 2008 року, який являв собою інтерв'ю з Кучмою з нагоди його ювілею, і не претендував на висвітлення інших тем (програма перебувала у літній «відпустці»), то зробити Кучму чільним героєм тижня, наповненого справді важливими подіями, - рішення вельми сумнівне. Цікавою є відповідь Кучми на останнє запитання ведучої - чи не збирається він балотуватися в Президенти (нагадаємо, екс-президент висловлював такі наміри навесні 2009 року): «Ви знаєте, я прихильник того, щоб в нашій політиці з'являлись потужні нові обличчя. Підкреслюю, потужні нові обличчя. Як би ми людей не переконували, що отой старий політик кращий за нових, життя потребує нових знань, нових підходів. Я сподіваюсь, що з'являться нові обличчя з зрозумілими програмами для всього світу, в тому числі по відношенню до Європи, в тому числі по відношенню до Америки».  Це зовсім нова риторика екс-президента, з якої неважко здогадатися, що за «нове обличчя» мається на увазі, адже, за неофіційною інформацією, ініціатором участі Віктора Пінчука в розкрутці Арсенія Яценюка є саме Леонід Данилович.

Далі у «Фактах тижня» - сюжет Володимира Соколова, покликаний  підбити підсумок політичного тижня, доволі професійний і збалансований. Завершується політична частина програми розмовою з Віктором Януковичем.

З убивства Валерія Олійника розпочинає випуск програми «Час. Підсумок» на 5 каналі Лідія Таран. Підводка ведучої грішить на звичну багатослівність та невпорядкованість:

«Безумовно, тепер цей злочин (нічого не стверджуємо, але факт насильницької смерті є) став просто ще одним аргументом у політичній боротьбі. Тому що життя маленької людини - кому до нього є справа. І кому воно було б потрібне, якби у справі не "засвітився" народний депутат? Про дивні обставини загибелі відлюдькуватого мешканця глухого села на Кіровоградщині Валерія Олійника заговорила вся країна. Для Олійника зустріч в лісосмузі з районним прокурором, начальником місцевої міліції і народним депутатом Лозинським закінчилась на цвинтарі. Тіло поховали, причому без ноги. Версії подій різняться. Лозинський сам каже: було чиста самооборона. Олійника, мовляв, тримали двоє, але він все одно зумів викрутитися. Стріляв з пістолета, потім колов їх ножем, а коли відпустили, дістав ще другого пістолета. Версію Олійника ми вже не почуємо. Є лише те, що розповідали односільчани, яких розпитували журналісти. Нашим колегам вдалось дізнатись, що депутат-"бютівець" - відомий місцевий латифундист. Йому належить чимало землі в Кіровоградській області, а також розлогі мисливські угіддя. Ними він дуже дорожить, пишається і ревно ставиться до всіх, хто порушує кордони його латифундії, навіть якщо це відбувається ненароком. Без прив'язки до жодної політсили. Жаль, що карта не дозволить так укрупнитися. Отже, без прив'язки до політсили, давайте відверто. Хіба лише один цей депутат має землю і кілька мисливських угідь на території України. Якщо подумати, то таких людей взагалі не сотні - їх тисячі. Це депутати всіх рівнів, судді всіх рівнів, прокурори, колишні міліціонери, різне місцеве чиновництво. Все це панство має необмежену владу у своїх окремо взятих угіддях, тобто селах, селищах, містечках. Там вони керують всім, що відбувається. І чхати на закон хотіли. На місцях свій закон і свої представники у центральній владі, якщо раптом щось треба вирішити нагорі. Латифундисти, до речі, в Римській імперії для обробки своєї землі використовували працю рабів. І це єдине, напевно, відрізняє їх від нинішніх землевласників. Тому що офіційно класу рабів у нас немає. Взагалі далеко не федералізм, як кажуть деякі, а новітній феодалізм зі звірячим оскалом - ось набагато більша загроза існуванню Україну. Саме він згубить державу значно швидше. Він сточить її зсередини». 5-му каналу доводиться присвятити проігнорованій у минулому випуску темі вдвічі більше часу, проте й розкрита вона досить добре: сюжет Ольги Калиновської із певним «лайфовим» (якщо це доречне визначення, коли йдеться про подібну тему) відтінком та спроба ведучої проаналізувати розвиток справи із плавним переходом до аналізу загальної політичної ситуації. Приємно здивувало посилання на «Дзеркало тижня» (статтю Сергія Рахманіна) - зазвичай наші телевізійники не називають джерела, з яких черпають натхнення для своїх аналітичних викладок.

Випуск «Событий недели» на ТРК «Україна» розпочався оглядом політичних подій тижня авторства Наталії Кравченко. Відразу після цього перейшли до серйозних тем, до яких не досить уважно поставились колеги з інших каналів - заяви президента Росії Медведєва про відмову «Газпрома» зберігати газ в українських підземних сховищах та конфлікту в «Укртранснафті». Далі - огляд намірів політиків змінити основний закон, приурочений до Дня Конституції.

Також підсумкові аналітичні програми 28 червня висвітлювали такі теми й події:

Смерть Майкла Джексона  - «1+1», ICTV, 5 канал

Відзначення 300-ї річниці Полтавської битви - «1+1», «Інтер»,

Звільнення українського судна «Марафон» з полону піратів - «1+1»

Незаконне будівництво в Криму - «1+1»

Заворушення в Гондурасі - «Інтер»,

Афера в Лубнах на Полтавщині - «Інтер»

Початок роботи приймальних комісії вищих навчальних закладів - ICTV

Крокодил, що втік на Одещині - ICTV

Участь нового фільму Кіри Муратової в Московському кінофестивалі - ICTV

Заборона валютного кредитування - 5 канал

Ревізія плавзасобів в Україні - ТРК «Україна»

Проблема літньої спеки - ТРК «Україна»

Новий закон про підвищення престижності шахтарської праці - ТРК «Україна»

Стабілізація фінансової системи - 5 канал

Євген Кисельов зробив голованівську історію однією з головних тем чергового випуску програми «Евгений Киселёв. Наверху» на каналі ТВі. Проте почав він із свіжої соціології, докладно розібравши дані останніх досліджень рейтингів кандидатів у президенти. Як і у випуску 14 червня, ведучий  не просто наводить та аналізує цифри, але й дає своїм глядачам дозу корисної інформації, що може стати у пригоді для свідомого сприйняття результатів соцопитувань, якими незабаром «годуватимуть» електорат усі штаби, а відтак усі ЗМІ :

«Вообще изучение результатов опросов общественного мнения - это чрезвычайно увлекательное занятие. Но для практикующего политика сколь увлекательное, столь и опасное. Дело в том, что сплошь и рядом результаты опросов являются не ориентирующим, а дезориентирующим фактором для будущих кандидатов в Президенты, Премьер-министры, в депутаты парламентов. И история, в том числе и недавняя, содержит множество примеров, когда, казалось бы, самые уважаемые организации, занимающиеся проведением такого рода опросов, занимающиеся исследованием общественного мнения, предсказывали совершенно не те результаты, которые имели место в реальной жизни. Любой социолог расскажет вам, как, например, в Соединенных Штатах в 1948 году абсолютно все социологические службы, службы по изучению общественного мнения дружно предсказывали, что действующий президент Трумен с треском проиграет на выборах своему конкуренту, а на самом деле произошло обратное - Трумен победил. Или, например, любой социолог расскажет вам о так называемом "факторе Бредли". Эта история тоже берет свое начало в Соединенных Штатах в 1982 году, когда чернокожий политик Том Бредли по всем опросам должен был победить на выборах губернатора Калифорнии. Однако в реальной жизни он проиграл. Оказалось, что поскольку к тому времени расизм в Америке  уже считался признаком дурного тона и из рук вон плохого воспитания, очень многие граждане, когда к ним обращались социологи с вопросом "За кого вы проголосуете на предстоящих губернаторских выборах?", считали, что если они скажут, что: "Не за Бредли", то их заподозрят в расистских настроениях. Поэтому они говорили: "Мы за Бредли", а на самом деле получилось, что не за него и результаты опросов его полностью дезориентировали. Скажем, в России "фактор Бредли" очень громко сработал в 1993 году во время парламентских выборов, когда самый высокий результат показала партия Жириновского, и ни один опрос об этом не свидетельствовал, потому что избиратели, когда к ним подходили социологи, просто стеснялись признаться в симпатиях к оголтелому лидеру ЛДПР. И сейчас, положа руку на сердце, когда президентская предвыборная кампания в Украине набирает обороты, одной из самых больших интриг является то, в какой степени данные, предоставляемые общественности украинскими социологами, соответствуют реальной картине общественного мнения». Цій же темі - що таке соціологічні опитування, як вони робляться, навіщо вони потрібні, як, коли і наскільки треба їм довіряти, - присвячена традиційна рубрика «Інтрига».

Зважаючи на те, що навички, що їх плекає у глядачеві пан Кисельов, фактично відповідають поняттю медіаграмотності, його ініціативу можна лише вітати. Шкода лише, що для пересічного глядача таке пояснення може виявитись занадто складним.

Далі в програмі «Наверху» - репортаж Наталки Пісні про з'їзд партії «Народний союз Наша Україна». У порівнянні з колегами з підсумкових інформаційно-аналітичних програм всеукраїнських телеканалів «Наверху» висвітлює вчорашню (з'їзд відбувся 27 червня) подію надзвичайно повно - ті згадали про те, що відбулось у НСНУ, лише побіжно, якщо згадали. Щоправда, не зовсім логічним був перехід наприкінці сюжету до теми кампанії та джерел фінансування Арсенія Яценюка.

Далі в програмі Євген Кисельов робить огляд рейтингу «100 найвпливовіших українців» журналу «Главред», після чого переходить до розмови у студії з гостем програми - віце-спікером Олександром Лавриновичем (Партія регіонів). Далі - сюжет Станіслава Фещенка про вбивство Валерія Олійника. Головною відмінністю цього сюжету від матеріалів інших каналів є спроба з'ясувати та пояснити глядачам, хто такий Віктор Лозинський, звідки він узявся у Блоці Юлії Тимошенко і чому став народним обранцем:

«Станислав Фещенко, корреспондент: Малоизвестный до сегодня Виктор Лозинский, судя по всему важная птица в партийном гнезде Юлии Тимошенко. Еще в 2004 он возглавлял предвыборный штаб Виктора Януковича на Кировоградщине и вдруг оказался сильно нужен БЮТ. Уже после этого его обвиняли в том, что он убрал из центра Голованевска памятник Шевченко, а герб Украины Тризуб сменил на Серп и Молот. Не говоря уже о лесных угодиях района, которыми Лозинский распоряжается как хочет.

Виктор Ющенко, Президент Украины:  Коли в одному районі люди слова не можуть сказати, бо приїжджає з Києва народний депутат від БЮТ -пахан, біля його паханом працює начальник РОВД і керівник районної прокуратури, і весь район заляканий.

Станислав Фещенко, корреспондент: Но это все мелочи, учитывая, какую пользу он приносит блоку Тимошенко.

Виктор Лозинський, народний депутат фракции БЮТ: А те, що мій рідний район в 2007 році проголосував 60 відсотків за блок, а рідне селище, райцентр 72 відсотки, я думаю, що ці цифри кажуть самі за себе.

Станислав Фещенко, кореспондент: Юлія Тимошенко, выдержав паузу, таки решила выдавить из себя справедливость, наперекор однопартийцам. Докажете вину Лозинского, делайте с ним что хотите. Она даже потребовала от Генпрокуратуры внести в Парламент преставление на лишение его неприкосновенности.

Юлия Тимошенко, Премьер-министр Украины:  26 июня. Ни у кого из моих коллег не дрогнет рука проголосовать за соответствующее решение о лишении Виктора Лозинского неприкосновенности, при наличии для этого оснований».

Нехай стисло, але Станіслав Фещенко відповів на запитання, які, безперечно, давно виникли у глядача, який голосував на попередніх виборах за партійні бренди і навряд чи знав Віктора Лозинського  до того, як його оголосили вбивцею. Далі, аналізуючи цю ситуацію, Євген Кисельов згадує іншу важливу в цьому контексті подію, про яку промовчали інші канали: «И вот уже группа депутатов от БЮТ, Юрий Прокопчук, Роман Забзалюк и Сергей Мещенко требуют расследования другого инцидента. Якобы, поздно вечером в субботу 27 июня возле киевского ресторана "Козачок" произошла перестрелка и будто бы среди участников ее был сын Президента Андрей Ющенко. Но это, откровенно говоря, выглядит, что называется, нашим ответом Чемберлену. Но во всяком случае дает нам представление о грядущем накале предвыборной борьбы». Справді, інформаційна спецоперація «стрілянина в "Козачку"», явно покликана врівноважити удар по іміджу БЮТ і/або відвернути увагу суспільства від голованівського скандалу, пройшла непоміченою для всіх, окрім ТВі! А тим часом ця спроба в черговий раз кинути тінь на сина Президента Ющенка - цього разу, найімовірніше, безпідставно, адже достовірні джерела практично відразу заявили про те, що Андрія Ющенка в ресторані не було, - є дуже показовою.

На завершення програми Євген Кисельов говорить про ставлення українських можновладців до відзначення 300-річчя Полтавської битви. Ведучому програми «Наверху» вдалося розкрити ключові теми тижня у несподіваному ракурсі та підняти факти, які пройшли повз увагу колег з інших телеканалів.

Резюме

Найрезонанснішою темою для більшості підсумкових програм стало вбивство Валерія Олійника, вчинене, ймовірно, за участю народного депутата Віктора Лозинського -незважаючи на те, що зі дня інциденту минуло 12 днів. Для «Інтера» ця тема знову стало приводом для антитимошенківської пропаганди. Найґрунтовніше висвітлив убивство у Голованівську 5 канал, найцінніші журналістські знахідки містились у матеріалах ТВі. У програмах двох каналів («Інтер» і ICTV) з'явився Віктор Янукович, що критикував уряд та коментував наміри своєї політичної сили. Підготувати ґрунтовні матеріали про з'їзд партії «Народний Союз Наша Україна», що відбувся напередодні, більшість телеканалів не встигли, тому обмежились загальним оглядом політичних подій тижня. Серйозний аналіз економічних подій продемонстрував 5 канал (фінансова сфера) та ТРК «Україна» (нафтогазова сфера), натомість інші телеканали приділили цим темам менше уваги.

Моніторинг здійснюється в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації. Цитати подаються за «Оглядом телеефіру».