Олена Притула: «Читачі втрачають інтерес до політики»

14 Травня 2009
4010
14 Травня 2009
16:12

Олена Притула: «Читачі втрачають інтерес до політики»

4010
Я не уявляю себе, скажімо, маляром, не уявляю, що я піду на роботу о 8.00 і повернуся додому о 17.00. Моє життя – це коли ти можеш прокинутися посеред ночі, бо щось сталося, і зробити новину.
Олена Притула: «Читачі втрачають інтерес до політики»

Шосту щорічну премію імені відомого журналіста Олександра Кривенка вчора у Львові отримала головний редактор найбільш рейтингового в Україні Інтернет-видання «Українська правда» Олена Притула.

 

Про те, як інженер-акустик може стати журналістом, як очолити рейтинги кращих та найбільш відвідуваних електронних ЗМІ країни, про «джинсу» та журналістську етику читайте в ексклюзивному інтерв'ю Zaxid.net із головним редактором «Української правди» Оленою Притулою.

 

- Пані Олено, що для вас означає нагородження премією Олександра Кривенка? Кривенко став своєрідним еталоном професійного та чесного українського журналіста. Цього року цим еталоном визнано вас. Завдяки чому це відбулося?

 

- Було б нелогічно давати оцінку собі особисто. Думаю, люди, коли дають премію, визнають і оцінюють твою працю. Думаю, це видно збоку. Я намагаюся бути не еталоном, оскільки це дуже ідеалістично, мабуть, але щодня я намагаюся робити так, як зробив би Сашко Кривенко. Це звучить трохи пафосно, але, думаю, кожна людина, яка хоче працювати професійно, дотримується стандартів етики та професійної журналістики.

 

- У 2006 році лауреатом премії імені Олександра Кривенка став ваш колега з «Української правди» Сергій Лещенко, цього року - ви. Це тенденційно висока оцінка видання професіоналами. Крім того, «Українська правда» лідирує у рейтингу електронних ЗМІ за відвідуваністю. Масовість - прерогатива «жовтих» видань. Як ці речі поєднуєте?

 

- А ми це роз'єднуємо, а не поєднуємо. Річ у тім, що ми є топовими саме завдяки тому, що у нас з'являються найбільш кричущі матеріали. І це не свідчить про те, що ми скочуємося до «жовтої» преси. Це свідчить про те, що в нас є авторитет і впливовість. А люди, які цікавляться «жовтими» новинками, також можуть побачити їх на нашому іншому сайті - «ТаблоID».

 

- Розкажіть, як розпочалося ваше журналістське життя?

 

- Я закінчила Одеський політех, за освітою - інженер-акустик. Стала журналістом у Севастополі, коли там ділили Чорноморський флот між Росією та Україною. Тоді там не було людей, які могли б висвітлити ситуацію з української позиції. Там було дуже багато російських, іноземних журналістів, але не було українських. І мені та моєму колишньому чоловікові Володимиру Притулі - він зараз працює на радіо «Свобода» - довелося багато працювати. Це стало першою справою мого життя. Саме це «поставило» мою журналістику. Я починала з коротеньких новин для Reuteurs та Інтерфаксу, потім ми працювали у Сімферополі. В 1995 році я переїхала до Києва і почала працювати у президентському пулі під час президентства Леоніда Кучми.

 

- Чим є журналістика для Олени Притули зараз?

 

- Журналістика для мене ще з самого початку була найцікавішою справою. Мені здається, що єдине, найцікавіше, що ти можеш робити у цьому житті, - це журналістика. Хоча б тому, що кожного дня ти зустрічаєш нових людей, нову проблему, ти можеш подивитися на світ іншими очима. Це професія, яка розвиває, професія, яка вимагає від тебе бути щодня іншою і щодня найкращою фаховою людиною. Мені це подобається, це виклик. Я вже навіть не пам'ятаю, скільки років працюю в журналістиці. Але мені подобається працювати у цьому драйві. Я не уявляю себе, скажімо, маляром, не уявляю, що я піду на роботу о 8.00 і повернуся додому о 17.00. Моє життя - це коли можна прокинутися посеред ночі, бо щось сталося, і зробити новину. Це не просто професія, це частина життя. І коли це так, то можна сказати: «Я - журналіст».

 

- Що є в українській журналістиці і чого їй бракує?

 

- Реформи потрібні. Мені здається, що є проблеми і в освіті, і у місцях, де працюють журналісти. Треба трішечки краще готувати журналістів, пропонувати їм більше тактичних вправ для того, щоб вони приходили на роботу вже більше підготовленими. Я вважаю, що тільки ті журналісти працюють добре, які під час навчання десь працювали, чомусь вчилися.

 

Часом люди, які навіть мають добру журналістську освіту, приходять на роботу, а їм редактор каже: «Про цього пишемо, а про цього не пишемо». От від цього треба відійти. Треба щонайбільше свободи засобам масової інформації. Це утопічна ідея поки що, але без цього жодна освіта не допоможе.

 

- Інтернет-видання вдало конкурують із друкованими, і аналітики стверджують, що майбутнє - саме за електронними виданнями. Чому ж тоді електронні видання не отримують статусу ЗМІ?

 

- Чесно кажучи, я як редактор «Української правди» не зацікавлена у тому, щоб інтернет-видання зробили засобами масової інформації. Нам цей статус не потрібний хоча б тому, що ми маємо авторитет, нас знають, акредитують на всі заходи, і ми не маємо жодних проблем без такого статусу. Такий статус потрібен молодим інтернет-медіа, які тільки виходять на ринок, оскільки їх не знають. Я за те, щоб інтернет-медіа самі визначали, хто є гідним називатися засобом масової інформації,а хто - ні, тобто, я за саморегулювання у сфері інтернету.

 

- За останні кілька місяців у контексті політичної ситуації в Україні було оприлюднено заяви щодо проведення нової революції і, можливо, навіть зі зброєю в руках. На Вашу думку, як у такій ситуації має діяти фаховий журналіст: продовжувати об'єктивно висвітлювати інформацію чи таки втрутитись у неї?

 

- Журналіст - це, перш за все, людина і громадянин. Професія - вторинне. У кожній ситуації, коли ти відчуваєш, що робиш щось проти своєї совісті, ти не маєш цього робити. Про щось часом, можливо, краще промовчати, оскільки це може бути не на користь ситуації у державі, в місті. У мене нещодавно був випадок, коли я вирішила підтримати акцію «Дістали!» Зараз я вважаю, що це таки була помилка. Єдина мета моя була, щоб люди якось зреагували і не вийшли на вулицю із кілками когось бити, а щоб просто подумали, як вони живуть, що відбувається в країні, що особисто кожен громадянин може зробити для зміни цієї ситуації. Я вважаю зараз через свій особистий досвід, що ні ЗМІ, ні журналісти не мають підтримувати таких акцій або робити це дуже і дуже обережно.

 

- Якби вам довелося скласти рейтинг найбільш топових електронних і друкованих видань України, хто б туди увійшов?

 

- Я консервативна, дуже. Це «Дзеркало тижня». З інтернет-видань - «Кореспондент». Мені завжди смішно читати «Обком», і я, як журналіст, читаю «Детектор медіа».

 

- Ставлення до журналістів в Україні зараз є дуже неоднозначним: читачі усвідомлюють, що існують власники ЗМІ, поняття редакційної політики, «джинса». Як у такій ситуації не розчарувати читача?

 

- Окрім того, що я є редактором, я є і власником «Української правди». Для мене дуже важливо переконати людей, що всі наші статті не є замовними. Ми не друкуємо статей за гроші, ми не друкуємо замовних статей, ми не займаємось «джинсою», проте дуже багато наших колег це робить. Люди вважають, якщо одні це роблять, то чому «Українська правда» - ні. Дуже тяжко переконати людей, що це не так. Для мене особисто це є великою проблемою, я навіть не знаю зараз, як її вирішувати.

 

- Як боретесь за читача?

 

- Знаєте, у дуже багатьох ЗМІ, зокрема в інтернеті, є графіки, вони працюють з 9.00 по 18.00, оскільки це не їхня справа життя. Всі люди, які працюють у мене, точно знають: якщо прес-конференція Президента розпочинається о 8.00, то жоден з них не піде додому доти, доки ми не відпрацюємо його прес-конференції. Більше того, ми не будемо чекати Інтерфаксу чи УНІАНу, ми робитимемо новини швидше за інших. Щораз, коли ти намагаєшся робити все першим і кажеш собі, що зробиш це краще, ніж всі інші, тоді читачі читатимуть не когось іншого, а тебе. Знаєте, коли Сергій Лещенко приходить з Верховної Ради і несе документи, які він ексклюзивно надибав, то він не спить, не їсть, взагалі нічого не робить доти, доки не напише і не поставить це на сайт. Оце робить нас першими.

 

- До речі, щодо ексклюзиву... На що може піти журналіст, щоб отримати ексклюзивну інформацію? Де межа здорового глузду?

 

- Тут питання людське - коли твоя совість каже: «Я не можу цього робити», коли людина у тобі каже, що зараз не час для професійних перемог, бо це некоректно, неетично, некрасиво, саме тоді треба сказати: «Стоп, я цього не роблю».

 

- За даними експертів, інтернет-аудиторія за кілька останніх місяців зменшується. Чи відчуває це «Українська правда»?

 

- Я не вірю у такі дані. Завжди під час травневих свят падає відвідуваність, але загалом вона така ж велика, як і була раніше. Єдине, що можу сказати, - відчувається апатія і не такий вже інтерес людей до політики, який був раніше.

 

Фото: Zaxid.net

 

Лілія Кузік, Zaxid.net

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Лілія Кузік, Zaxid.net
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4010
Читайте також
17.04.2009 18:02
Валентина Самченко, «Україна молода»
25 184
27.03.2009 11:54
Тамила Аблаева, «Экономические известия»
33 047
26.03.2009 10:51
Андрей Манчук, «Рабкор.Ру»
23 031
23.03.2009 10:28
Наталя Ярцева, ІнтерМедіаКонсалтинг
15 459
13.03.2009 11:01
Олег Кашин, OpenSpace.ru
16 404
11.03.2009 14:15
Екатерина Кронгауз, OpenSpace.ru
15 070
04.02.2009 17:48
Оксана Безрутченко
, для «Детектор медіа»
17 379
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду