Зрозуміло, робити чорно-білі картини кольоровими на наших теренах не вміють. Вважається, що й вчитися не потрібно, адже залишилось ще фільмів зо 50, які можна було б «розфарбувати», а заради такої кількості не варто купувати дороге оснащення та готувати спеціалістів. Можна просто звернутися до професіоналів. Наприклад, у Сполучених Штатах цим займається студія «Legend Films».

Режисер колоризації картини «В бій ідуть лише старики» Ігор Лопатьонок звернувся саме до цієї компанії, а також до спеціалістів з Індії. За його словами, плівку повністю реставрували, відновили звук і «кадр в кадр» відновили колір, над яким працювали дуже довго. До речі, в Росії також взялися за колоризацію відомого героїчного серіалу Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни». Щоправда, там вирішили це зробити власними силами, за допомогою хіба що консультантів з різних країн. Ігор Лопатьонок стверджує, що це значно зіпсувало саму картину - її було перемонтовано, деякі кадри були вилучені, звук змінено. У випадку ж фільму Леоніда Бикова за справу взялися серйозно і ретельно, аби не втратити жодного руху, жодного повороту, жодного найтихішого звучання, відновили кольоровий відеоряд і зробили сучасне Dolby Surround

Найцікавіше, що права на демонстрацію обох нових версій належать російській «Першій відеокомпанії». Але у випадку з фільмом «В бій ідуть лише старики», як виявилось, все не так однозначно.

Реклама по телеканалу «Україна» нової, колоризованої, версії стрічки Бикова активно крутилася за тиждень до Дня Перемоги. На Першому російському телеканалі ОРТ цю версію анонсували чотири тижні поспіль, а 9 травня показали у прайм-тайм. Натомість телеканал «Україна» виділив для показу «скромніший» час - 13.30.

Втім, таку «несиметричність» виправила, так би мовити, помпезна презентація картини - так, ніби сам Биков мав би говорити на ній вітальне слово - в одному зі столичних кінотеатрів. 9 травня, зусиллями Бориса Колеснікова та інших активістів Партії регіонів для киян-ветеранів Великої Вітчизняної війни було організовано перегляд нового варіанта улюбленого мільйонами колишніх радянських громадян фільму.

За годину до кіносеансу ветеранів привезли до кінотеатру. Вони були святково одягнені, з квітами, щасливі, усміхнені, деякі з них ледь пересувалися через надто похилий вік. Оскільки старенькі герої приїхали раніше, вони мали змогу бути присутніми на прес-конференції за участю головних інвесторів, режисера та продюсерів колоризації картини.

Презентували нових «Стариків» гордо, використовуючи безліч пафосних слів: «Ми зробили це для нащадків!», «Ми не експериментували на святому!», «Ми не змінили жодного кадру!», «Ми зробили святу справу - здійснили мрію Леоніда Бикова!», «Ми подарували нове життя фільму, тепер його дивитиметься молодь!» - вигукував режисер та ідейний натхненник колоризації Ігор Лопатьонок.

«Дякуємо (так хочеться сказати «товаришу») Шуфричу за (та продовжити «наше щасливе перебування в титрах кіно-шедевру») змогу завершити цю кропітку працю! Без нього цієї події просто не було б! Дякуємо іншим членам Партії регіонів за розуміння та фінансову підтримку!» - так «цукрував слух» регіоналів, присутніх на прес-конференції, виконавчий продюсер Марина Лопатьонок. До речі, «розфарбувати» картину коштувало півмільйона гривень. Сам Нестор Іванович розказав, що товариші по партії звернулися до «друзів-підприємців» і ті доклалися до великої, як він зауважив, справи.

За власний кошт вони взялися представити прем'єру на телеканалі та у кінотеатрі абсолютно не задля піару («Це ви зробили такий висновок, окрім вас ніхто так не подумав», - сказав мені пан Шуфрич. «Ще б пак! - подумала я, - ветерани, певно, й не підозрюють, що цинічність сучасних реалій воістину не знає меж, а журналісти, які прийшли на презентацію, традиційно прагнули «зняти тусовку» за участю вагітної Бережної, Ель Кравчука, Василя Волги та інших сумнівних «віпів»), бо величний фільм Леоніда Бикова не передбачає піару. З останнім неможливо не погодитись. Але хто сьогодні зважає на такі «дрібниці»?

Зайве говорити, що вдячні ветерани, у яких, будемо відвертими, не так багато свят, були зворушені увагою і ледь не ставали в чергу, аби подякувати «вашому Нестору і вашому Ігорю за цей чудовий фільм». Отакої! Легендарну картину сьогодні «дарують», не соромлячись, люди, які не мають жодного стосунку до її створення. Більше того, ці люди проігнорували категорично негативне ставлення родини Леоніда Бикова до колоризації, не кажучи вже про помпезні презентації, з використанням імені видатного режисера.

Донька Леоніда Бикова Марьяна глибоко вражена цією ситуацією.

Вона стверджує, що ані родина, ані Національна кіностудія імені Довженка, якій належать авторські права, не давала згоди на колоризацію стрічки, відповідно, і Міністерство культури і туризму України не видало компанії прокатне посвідчення на показ. Іншими словами, демонстрація нової версії картини здійснювалась незаконно. «Я дзвонила на телеканал «Україна», надсилала свого листа, вони також отримали листа від Міністерства, - розповідає Марьяна Бикова, - У листах йшлося про те, що фільм не рекомендовано демонструвати, тому що це є порушенням авторських прав. Втім, вони, маючи ці документи, не маючи жодних юридичних, я не кажу вже про моральні права, вони не знайомі з такими поняттями, все одно показали цей, так би мовити, відновлений, а насправді спаплюжений, фільм! Вони бач роблять подарунок ветеранам! А чому вони роблять подарунок, вкравши перед цим те, що вони дарують?» - гаряче запитувала дочка режисера.

В свою чергу, голова Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України Ганна Чміль переконана, що компанія «Trade Entertainment», яка виграла тендер на відновлення картини восени 2008 року, порушила авторські права і тому питання може розглядатися у суді. «Компанія лише доводила до відома Національної кіностудії Довженка та родини Бикова, як правонаступників, те, що фільм будуть колоризувати, - говорить Ганна Чміль. - Жодних переговорів не було.

Дозволу на колоризацію ні студія, ні спадкоємці режисера не давали, тому демонстрація цієї версії є незаконною, це порушення угоди, тому Міністерство прокатного посвідчення не видало. Я думаю, що кіностудія та правонаступники Бикова звертатимуться до суду. Ми також звернулися до російської сторони і попередили про те, що можливий такий розвиток подій».

Втім, те, що презентаційний показ кольорової версії стрічки «В бій ідуть лише старики» здійснювався фактично незаконно, з піратського носія, організаторів акції абсолютно не бентежило. Розрахунок був правильним: глядачі навряд зацікавляться подробицями процесу, та й кольоровий фільм легший для сприйняття. А відверте порушення закону «прикриють» впливові друзі.

Сьогодні, завдяки новітнім технологіям, чорно-біле кіно легко розфарбовується, а у титрах дописуються імена тих, хто «подарував шедевру друге дихання». Тобто, якщо ти ніколи не зможеш стати генієм бодай у чомусь, можна знайти можливість вписати своє ім'я, наприклад, поруч з іменем видатного режисера. Можна, звичайно, дорікнути, що це не принципово, мовляв, у всіляких моральних тонкощах масовий глядач не прагне розбиратися, аби лише фільм був кольоровим і з гарним звуком.

«Не смійте використовували ім'я Леоніда Бикова, - закликає Марьяна Бикова усіх кінематографістів та «сочувствующих». - Створіть свій шедевр, врахуйте помилки Бикова, сьогодні вам нічого не заважає зробити геніальний фільм про війну, але нехай він буде вашим! Не крадіть, не будьте «чорними археологами». Мій тато колись казав, що існує окрема категорія людей, він їх називав стерв'ятниками, це ті, хто залюбки стануть на тіло небіжчика, аби виглядати на двадцять сантиметрів вищими. Він казав, що таких людей стає дедалі більше. Саме вони сьогодні й спаплюжили пам'ять про батька цією «оновленою версією». Наш прозорливий тато виявився як завжди правим».

Фото: http://onlinevideo.at.ua/_nw/4/83147.jpg

Тетяна Селезньова, «Главред»