- Олександр Бовтач.

- Не знаю, це його справа.

- У п’ятницю 6 лютого близько 21.00 до мене, гендиректора «Медіадому», в кабінет зайшли начальник відділу економічної безпеки управляючої компанії «ВОКстрім», керівник медіанапрямку управляючої компанії та Олександр Бовтач, які під розписку ознайомили мене з протоколом зборів власників «Медіадому» від 6 лютого про припинення випуску газети, тимчасове усунення мене від обов’язків генерального директора і призначення з 7 лютого виконувачем обов’язків генерального директора Олександра Бовтача. Ні про збори власників «Медіадому», ні про те, які питання вони розглядали, ні про своє усунення до тієї миті я поінформований не був. Дещо дивна обставина як для корпоративних взаємин взагалі, так і для обходження з генеральним директором зокрема, чи не так?

Ці ж троє осіб у присутності ще кількох свідків за актом вилучили печатку підприємства, флешку з моїм електронним підписом, ключі від сейфа. І сейф, і кабінет було опечатано. Все це дійство жваво нагадало мені 1937 рік... У понеділок, 9 лютого, керівник «ВОКСтріму» Сергій Суханов оголосив на зборах колективу «Медіадому» рішення власників і представив нового генерального директора Олександра Бовтача, якого він назвав «кризовим менеджером». Того ж дня, оскільки газета вже не виходила, а «кризовий менеджмент» попросив паузу на тиждень для ухвалення остаточних рішень про подальшу долю газети і колективу, про погашення заборгованості по зарплатні, було знайдене тимчасове «соломонове рішення» - увесь колектив був на тиждень, до понеділка 16 лютого, відправлений у відпустку. Заяви на відпустку були написані, звичайно ж, на ім’я Олександра Бовтача. Нікому і на думку не спадало сумніватися в тому, що саме він – за волею власників – керує «Медіадомом». Пішов до понеділка, 16 лютого, у відпустку і я.

А вчора, у четвер, 19 лютого, в управляючій компанії мені справді показали ще один протокол зборів власників «Медіадому» – від 12 лютого, в якому власники скасовують своє власне рішення від 6 лютого про усунення мене з посади і про призначення на моє місце Олександра Бовтача. Сам Бовтач заявив, що ніяким генеральним директором він не є, при цьому ні печатка підприємства, ні мій електронний підпис мені повернуті не були і в кого вони сьогодні знаходяться мені не відомо. Відсутні також пояснення про те, чому протокол показують мені через тиждень після того, як він був підписаний, чому треба було терміново повертати на посаду людину, яка перебувала у відпустці (про яку я попереджав особисто пана Суханова), і найголовніше – на які документи ставилася два тижні печатка «Медіадому» і які трансакції робилися з моїм електронним підписом. Звичайно, ніхто досі не поінформував колектив газети про таке «доленосне» рішення як чергова зміна генерального директора. Звідти й чутки.

Варто запитати: який сенс мала зміна – як тепер виявилося, на три дні – керівництва «Медіадому»? Що хотіли зробити управляюча компанія і пан Бовтач за цей час?

Як на мене, ігри з призначенням і перепризначенням чи поновленням свідчать про те, що «кризові менеджери» в управляючій компанії не мали і не мають плану виходу «Медіадому» з кризи, не готові взяти на себе відповідальність ні за долю газети, ні за долю колективу. А форма, в якій ухвалюються рішення, не дає гарантій того, що не з’являться нові протоколи з новими прізвищами, зокрема датовані заднім числом.

Тому, користуючись нагодою, заявляю, що, по-перше, я не визнаю написаний заднім числом протокол зборів власників «Медіадому» про повернення мене на попередню посаду і не збираюся його підписувати, по-друге, не маю юридичних підстав вважатися генеральним директором, у мене відібрані важливі інструменти такої роботи – печатка і електронний підпис, а по-третє, не маю наміру повертатися в це крісло, бо небезпечно працювати в компанії з таким стилем керівництва. Кілька днів тому я подав – на ім’я в. о. гендиректора «Медіадому» Олександра Бовтача – заяву про звільнення за власним бажанням, і через два тижні від дати зареєстрованої заяви залишу підприємство – незалежно від того, підпише пан Бовтач цю заяву, чи ні.