Великого секрету не відкрию, коли скажу, що політично стурбована частина телеглядачів звіряє годинника разом із Савіком Шустером, а депутати та міністри ходять на його шоу, наче на роботу. Втім, лаючи телебачення, що вже «дістало тими мудаками на екрані та порожніми розмовами мільйонерів про те, як їм хочеться зробити країну щасливою», однаково перемикаємо канали й неодмінно хоч на кілька хвилин спиняємося на «Шустер LIVE».
Завжди хотів знати, чи не беруться навкулачки учасники шоу за його лаштунками, тому дуже зрадів, коли трапилася нагода побувати на прямому ефірі.
Як у цирку
Відразу ж зазначу, що програму найвідомішого політичного шоумена нашої держави знімають не на каналі «Україна», і навіть не в Донецьку. Щоби створити справді величне шоу, спеціально створена для цього продакшн-студія Савіка Шустера перебазувалася на кіностудію імені Довженка.
Нині українську політику часто називають цирком. А тепер уявіть моє здивування, коли помітив, на що ззовні скидається студія «Шустер Live». Правильно, на циркове шатро. Ведучі, гості та глядачі обговорюють події під велетенським шматком темної тканини.
Що ж, заходимо всередину. Так, ве-е-е-лика річ – телебачення. Недарма глядачів усіх шоу перед початком кілька годин інструктують, як поводитися перед камерами, під численними юпітерами і софітами. Від такого потужного світла годі сховатися. А за Шустера та його гостей аж боязко – саме над їхніми маківками усіляких технічних прибамбасів висить найбільше.
До слова, про глядачів. Вони в Шустера – професіонали. У тому сенсі, що п’ять днів – від понеділка до п’ятниці – сотня їх ходить на кіностудію Довженка, як на роботу. Тиждень люди з усіх куточків України живуть у київських готелях, їх годують, їм видають символічну зарплатню. Після ефірів вони можуть поспілкуватися з політиками чи телезірками.
– Знаєте, усі ці телевізійні небожителі дуже прості у спілкуванні. І Савік, і його хронікери Іванна Коберник (відома глядачеві за «Фактами» на ICTV) та Євген Кисельов (російське «НТВ»), – розповідає мені піар-менеджер Ганна Остапчук. – Ну, хіба в Шустера окрема гримерка. Але ж ведучому це потрібно.
Десь високо під куполом шатра лунає: «Приготуватися, до ефіру п’ять хвилин». І Ганна запрошує мене в гримерку, звідкіля гості студії виходять до Шустера.
Укоськати політика
...Мушу зізнатися: через дві години я виходив з гримерки трохи розчарованим. Ніяких тобі кулачних боїв чи принаймні словесних перепалок. Знали б ви, які вони, ці непримиренні та затяті політичні вороги, дружні та миролюбні на публіці. Мені поталанило, бо на програму до Шустера потрапив у день, коли Ющенко розпустив Раду. Відтак на кіностудію імені Довженка потяглися вервечки депутатських авто, щоби їхні власники прокоментували цю подію.
Усі гості спочатку потрапляють у крісло до гримерів та візажистів.
...Петро Порошенко аж примружився. Здається, він відпочиває у кріслі гримера, ще трохи – і замуркоче. Віка, яка кількома рухами укоськала Петра Олексійовича, згодом зізналася СіДу, що політики прибігають на передачу, бува, вкрай наелектризовані. Доводиться і кілька таємних прийомчиків застосовувати – трохи помасажувати обличчя або ж зайвий раз легенько щіточкою махнути...
Хоча найчастіше політики у гримерці – сама галантність, і заспокоювати їх перед виходом на політичну кориду не треба. Чекаючи команди режисера програми, політики кавують-чаюють, люб’язно бесідують, вряди-годи пускаючи гострі шпильки у бік президента. Деколи трапляються невеличкі словесні пікіровки.
От, приміром, того вечора легенько зчепилися два аналітики – Вадим Карасьов і Володимир Корнілов. Першого вважають близьким до Ющенка, другого – проросійськи налаштованим. Коли Карасьов забіг у гримерку (спізнився, бо перед Савіком заїхав до перукарні), над Корніловим уже працювали дівчата. «Добрий день товаришам, близьким до Москви», – привітався. «Здравствуйте, товарищи, близкие к Секретариату президента», – парирував Корнілов. Поговорили.
Увійшов Шуфрич – почався цирк
Несторові Івановичу не сподобався занадто світлий колір мікрофончика, що буцімто не пасував до його піджака. Дівчата побігли на пошуки, але марно. Коли ж з’ясувалося, що темненького почепили Порошенку, Шуфрич віджартовується: «У-у-у, ненавиджу!:)»
Але найелегантніший, на думку більшості жінок у гримерці, Анатолій Гриценко. Якщо його вихід у студію заплановано на 21.00, до гримера Анатолій Степанович сяде в крісло за 10–15 хвилин до цього. Раніше – боронь, Боже, адже за півгодини на обличчі щось може змінитися. Я також помітив, що Гриценко разів зо п’ять поправляв краватку і гребінця та щітку для одягу попрохав...
Мобілки у студії треба вимкнути, тому політики намагаються зробити якомога більше дзвінків. Зазвичай відпрошуються у жінок або ж замовляють щось смачненьке на вечерю. Звучить це приблизно так: «Сонечко, я буду о десятій. Вмикай «Україну», мій вихід за п’ять хвилин».
...Шуфрич не вгамовується – чаює з Володимиром Яворівським. Але саме Несторові Івановичу чомусь забракло лимончика. «Замовляйте більше!» – роздає вказівки дівчатам. Ті перепрошують: «Холодно, тож усі з лимоном просять».
Помічаю, що Шуфрич і мене свердлить очима. Врешті запитує: «А вам чому мікрофончика не дають? Ви зараз із нами виходите?» Підіграти регіоналові не наважуюся, пояснюю, що він сплутав журналіста з політиком. «То ви з Луцька? Мені дотепер мед звідтіля привозять, дякують за допомогу після буревію», – Шуфрич хотів ще щось сказати, але редактор викликає його до студії.
Цікава-таки штука телебачення. Щойно сиділи біля тебе люди, чай пили, а за мить – уже на екрані, один одному і всій країні мізки промивають...
Юрій Конкевич, «Сім’я і Дім»
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
