- Чому держава та сучасна дитяча книжка йдуть один до одного так важко?

- Думаю, головна проблема в тому, що держава централізовано не закуповує книжки у видавництв і не розповсюджує їх серед бібліотек. Загалом, закупівля книг є типовою практикою в усьому світі. Так, скажімо, у США велика частка бюджетів видавництв формується саме за рахунок державних закупівель. Таким чином тамтешня держава підтримує видавничу справу і сприяє формуванню бібліотечних фондів.

На сьогодні в Україні діє 17 тисяч бібліотек, і я б із задоволенням продав нашу останню книжку про Гаррі Поттера за зниженою ціною, аби лишень діти в містечках і селах мали змогу її прочитати. Однак поки що держава спромоглася закупити книги у видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» лише єдиний раз у кількості 2250 штук.

Якби система такого державного сприяння в Україні запрацювала — ми б відразу побачили сплеск розвитку книжкової справи. Це б дало змогу видавати більші наклади книг, що, в свою чергу, зменшило б їх собівартість, а видавцеві дало можливість отримувати більший прибуток і спрямовувати його в розвиток.

- У чому полягають головні складнощі в роботі видавця книг для дітей?

- Складнощі можуть виникати насамперед у людини, яка особисто недостатньо розуміється в усіх аспектах процесу. На початку свого шляху видавця я ночував у друкарні, власноруч завозив тонни паперу, розвантажував його і навіть був надірвав хребта. Так з‘явилася «Абетка» українською мовою.

Із часом усі тонкощі книговидавництва я, здавалося б, опанував. Але ось, будучи у професії вже понад десять років, показав своєму сину одну з книжок, яку готував до друку. Він поставив мені кілька «дитячих» запитань, і я зрозумів, що все ще багато чого в дитячій літературі не розумію. Тоді й усвідомив, що процес навчання має бути постійним, і цього не треба соромитися. Ніколи не можна думати, що ти вхопив Бога за бороду, бо кожна книжка може як удатися, так із тріском провалитися.

- Як вам вдалося закріпитися на ринку?

- Існують дві причини цього. По-перше, видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» з’явилося у 1992 році і було одним із перших. Тоді не існувало такої потужної конкуренції, як сьогодні, і це на спершу допомагало.

І по-друге, я ніколи не намагався видавати зошити чи підручники для шкіл, а займався виключно дитячими художніми книгами. На перший погляд, продукувати дитячу літературу й отримувати з цього прибутки в Україні неможливо. Однак, якщо видавати книги з якісними текстами, поліграфією, малюнками, редагуванням і дизайном, — це автоматично переростає в якість усього процесу, включно з його організаційною та фінансовою складовими.

- Чому так мало нових яскравих прізвищ авторів, які писали б для дітей?

- Я б не казав категорично, що зараз в Україні немає відомих авторів дитячих книжок. Наше видавництво активно співпрацює із Всеволодом Нестайком — патріархом української дитячої літератури. Молодий письменник Сашко Дерманський видав у нашому видавництві книжку «Чудове чудовисько», що також набула популярності у дітей. А Володимир Рутківський своїм твором «Джури козака Швайки» показав, що для дітвори можна писати на високому, якісному рівні.

Те, що сьогодні українські автори не настільки відомі, як хотілося б, прямо пов‘язано з низькою активністю вітчизняних видавництв дитячої книжки. У 1990-х низка дитячих письменників змушені були заробляти на життя іншою діяльністю і відійшли від написання книжок для дітей. Нині видавництв побільшало, і знову зросла пропозиція творів. Тому я переконаний, що вже найближчим часом ми почуємо про багатьох нових і талановитих авторів дитячої книжки.

- Який він, читач книжок вашого видавництва?

- У порівнянні з попередніми поколіннями сучасні діти набагато активніші і живуть у вигідніших умовах. Вони користуються Інтернетом, переглядають купу каналів телебачення та мандрують світом. А за часів СРСР діти читали те, що видавало видавництво «Веселка», бо іншого вибору в них не було.

Сучасна дитина — набагато вимогливіший читач, оскільки має більше можливостей і свободу вибору. Якщо видавець видає погані книги українською, діти будуть читати цікавіші книжки російською або англійською. Тому вітчизняні видавництва, з огляду на конкуренцію, просто змушені видавати якісну та цікаву продукцію.

- Насамперед їм просто потрібно читати, і бажано якомога більше. А книги мають бути якнайрізноманітнішими. Пізніше, коли дитина підросте, вона сама зрозуміє, якого роду література їй до вподоби і яка найкраще допоможе у життєвому розвитку.

Для цього надзвичайно важливим є приклад батьків. Бо якщо маля бачить своїх тата та маму постійно п’яними, воно й саме має більше шансів стати алкоголіком. І навпаки — якщо дитина часто бачить своїх батьків із книжкою в руках, то рано чи пізно вона обов’язково приохотиться до читання.