Геращенко вважає публікацію особистих даних журналістів «правом хакерів»
«Миротворець» – інтернет-проект, який називає себе Центром дослідження злочинів проти національної безпеки України. На своєму сайті організація виклала базу даних із чотирьох тисяч журналістів, які пройшли акредитацію у сепаратистів. Цю інформацію хакери отримали, зламавши ресурси угруповання «ДНР», яке в Україні визнане терористичним. Без акредитації від «ДНР» журналісти не мають доступу до інформації й навіть не мають права проводити зйомку на вулиці. У списку вказані імена, телефони й електронні адреси журналістів.
До списку додавався коментар: «Сьогодні цей список журналістів у наших руках. Ми не знаємо, які наслідки будуть після публікації цього списку, але знаємо напевне: публікувати його необхідно, виходячи з того, що ці журналісти співпрацюють з бойовиками терористичної організації. Це суспільно-значима інформація, і ми, громадяни України, повинні її знати».
«Миротворці» звинуватили журналістів у співпраці з підтримуваними Росією сепаратистами. Автори вважають підозрілим те, що у журналістів міжнародних видань – російські прізвища. А також те, що у багатьох журналістів телефони українських операторів – це автори сайту розцінюють як свідчення того, що вони незаконно перетинають кордон.
«Багато журналістів у цих списках – вже персони нон-ґрата в Донецьку»
Журналіст незалежного російського видання «Новая газета» Павло Канигін також фігурує у цьому списку. У 2014-15 роках він працював на території окупованої частини Донбасу – робив репортажі про збитий малайзійський «Боїнг», про протести проти війни, що відбувалися в Донецьку. Саме після того, як він висвітлив ці події, його і кількох журналістів міжнародних видань бойовики видворили з окупованої території.
«Ці люди отримували акредитацію в «ДНР», але вони не співпрацювали з сепаратистами, вони займалися об’єктивною, професійною журналістикою. Вся іронія полягає в тому, що багато журналістів у цих списках, західні і російські, – вони вже персони нон-ґрата в Донецьку і Луганську, ми туди не можемо в’їхати. Тобто якщо ми «співробітники», то, хлопці, пустіть нас назад! Комусь, на зразок мене, заборонили в’їзд силою, побили і вивезли за територію», – розповідає Павло Канигін.
У списку змішані разом працівники західних та російських медіа, які видавали абсолютно різний продукт. Від Russia Today і НТВ – до BBC і The Guardian.
Журналісти німецького телеканалу ARD у серпні 2014-го пройшли Іловайський котел – через фільм цього телеканалу західний світ дізнався про розстріл українських військових у так званому «зеленому коридорі». Тепер автор цієї роботи, журналіст ARD Георгій Тихий – теж у викладених в інтернет списках. Журналіст працював на окупованій території після збиття малайзійського «Боїнга» і отримав акредитацію в угрупування «ДНР». Тоді під Донецьком зібралась преса з усього світу.
«В результаті на Заході все-таки бачили правдиву інформацію про те, що відбулось, – каже він. – Якби там не було цих ЗМІ, я можу тільки уявити, що б було. Згадайте, яка тоді була кампанія з боку Росії, скільки було версій, починаючи від літака Путіна, який хотіли збити, і до українського винищувача – десятки якихось абсолютно божевільних версій! І якби там не було іноземних ЗМІ, яку б картину отримали у світі?»
«Нічого не гарантується – просто це маленький шанс, що ти зможеш працювати»
«Ця акредитація – єдиний документ, який страхує», – розповідає Радіо Свобода журналіст, що працює зараз на окупованій території, через що його ім’я ми не можемо назвати. За його словами, без акредитації людину з камерою затримають; ситуація, коли на вулиці підходять бойовики і перевіряють документи, трапляється дуже часто, крім того, обов’язкові перевірки на блокпостах.
За словами Георгія Тихого, акредитація – не гарантія, але шанс виконати роботу: «З українського боку є держава, Україна, яка надає гарантії, а там хто тобі які гарантії надасть? Просто це маленький шанс, що ти зможеш працювати. Але нічого, звичайно, не гарантується».
Так журналісти ARD виходили з оточення під Іловайськом
«Багато журналістів були акредитовані там, і це ні про що не говорить. Тому що, якщо людина хоче працювати там, то вона повинна працювати з тими, хто контролює ситуацію. А контролює її там «ДНР». Але їхня акредитація виявилася нікому не потрібною на першому блокпосту. Ми вийшли і думали, що можемо рухатися вільно, але на першому ж блокпосту нам сказали: «засуньте цю акредитацію самі знаєте куди», – зауважив Джулак Сафван.
Це право хакерів – депутат Геращенко
Депутат Антон Геращенко, який напередодні на своїй сторінці у «Фейсбуці» анонсував появу журналістських списків «Миротворця», у середу в парламенті пояснює: він же списки не публікував, а виклав тільки дані на «міністерство інформації» бойовиків. Оприлюднення персональних даних сотень журналістів він вважає «правом хакерів».
«Я думаю, що після звернення журналістів вони скорегують свої дії на майбутнє…» – відповів депутат.
«А як Ви оцінюєте те, що вони опублікували цей список?» – запитує Геращенка журналіст France 24, який сам у ньому опинився.
«Я оцінюю це точно так само, як те, що є хакери, які зламують бази даних і, якщо вважають їх важливими, то розміщують. Я не є особою, що зламує бази даних. Якщо ці громадяни, хакери, вирішили опублікувати ці дані, то це їхнє право», – відповів Антон Геращенко.
Під роздачу потрапили абсолютно всі провідні світові медіа – ІМІ
Для журналістів це питання безпеки і умов роботи, для України – репутації й доступу до об’єктивної інформації. Виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк каже, що багато західних редакцій не певні, як далі працювати на окупованій частині Донбасу.
«Навіть не стільки оприлюднення даних становить загрозу, як просто виголошення такого чорного списку і таврування їх як ворогів України. Це може послугувати сигналом для якоїсь людини, яка захоче помститися. Під роздачу потрапили абсолютно всі провідні світові медіа, тому що всі вони працювали, як мінімум, на висвітленні катастрофи «Боїнга», а туди не можна було потрапити без цієї акредитації», – коментує виконавчий директор ІМІ.
Заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова на своїй сторінці запевнила, що офіційні особи – урядовці і депутати – до бази даних не причетні.
«Тільки що 10 хвилин пояснювала американському каналу АВС, що український уряд і члени парламенту не мають відношення до цього зливу», – написала вона.
Сайт «Миротворець», створений для викриття бойовиків і російських військових на Донбасі, у 2015-му презентував Антон Геращенко, тоді – радник міністра внутрішніх справ. Проте, Антон Геращенко заперечує свою причетність до роботи цього проекту.
«Я не є керівником сайту «Миротворець», це група анонімних осіб, які діють у тих інтересах, в яких вони вважають за потрібне», – сказав він, а тим, хто через публікацію бази отримує погрози, порадив звернутися у правоохоронні органи.
Видаляти список уже нема сенсу
Проблема – не те, що опублікували, а контекст, в якому опублікували, каже журналіст Георгій Тихий: ніби вся світова преса «співпрацює з бойовиками і терористами».
«Цю дію інакше, ніж диверсією проти України, я назвати не можу. Тому що це дуже ускладнює багатьом людям роботу. Наші німецькі кореспонденти за те, що їхня позиція зважена, і що вони не зайняли прокремлівську позицію, зазнають постійних психологічних атак від тролів і всяких прокремлівських організацій – це дуже складні умови роботи в принципі. Тепер атаки будуть і з іншої сторони», – вважає журналіст.
Видаляти список уже запізно, можна лише мінімізувати вплив на репутацію журналістів, каже Оксана Романюк. Ті, хто «вивалив» цей список, мають відповідати, переконана вона, адже там міститься інформація, яка дозволяє ідентифікувати особу.
Парламентський комітет зі свободи слова наразі не оприлюднив свою позицію щодо інциденту. «Занепокоєння» з приводу публікації бази даних висловила ОБСЄ, а прокуратура Києва через публікацію даних відкрила справу за 171-ю статтею Кримінального кодексу (перешкоджання законній професійній діяльності журналіста).
