«Пульс» («112»), 12 травня

Перегляд «Пульсу» змушує задуматися про введення в українському медіапросторі якихось квот на сенси. Наприклад, якщо ви випускаєте шестигодинне токшоу, то хоча б година ефіру повинна бути цікавою та корисною. Поки що ж «112» дотримується інших принципів: спікери категорії «Б» та пустослів’я.

Аудіохвилі генерували: Галина Янченко та Олександр Качура, народні депутати, «Слуга народу». Олена Бондаренко та Віталій Журавський, екснардепи від «Партії регіонів». Михайло Добкін, екснардеп від «Опозиційного блоку». Святослав Піскун, ексгенпрокурор України. Андрій Пальчевський, Вадим Карасьов та Михайло Чаплига, політичні коментатори. Усього дев’ять гостей (сім чоловіків та дві жінки). П’ять годин цього «токшоу» були присвячені розмовам із гостями сам на сам. І лише година - бесіді в невеличкій компанії. 

Першим сольним гостем вечора став Святослав Піскун. Ексрегіонал коментував у студії політичну текучку (карантин, банківський закон, МВФ) та видавав поради на рівні «Скасувати для малого та середнього бізнесу на період карантину усі податки. Де брати гроші, я не знаю». Також ми дізналися (знову) , що в Піскуна сильна енергетика й деякі прогнози йому краще не робити, бо накаркає. Можливо, пан Святослав думає, що літера «п» в ГПУ означає «паранормальна»? В інший час глядачів радували ведучі. Володимир Полуєв вирішив, що правоохоронну систему в Україні віддали Заходу. Ганна Степанець згадувала про професійних активістів. І разом вони ставили Піскуну та Галині Янченко (вона коротко включалася в ефір) навідні запитання: чи не кине МВФ Україну та чи не кине Україна МВФ. Подібні тези модератори вкидали протягом усієї програми.

Другим до трибуни вийшов Вадим Карасьов. У першій частині свого виступу коментатор прочитав глядачам та ведучим кілька непов’язаних лекцій: про ручну працю, цифровий протофашизм, структуру хворих на коронавірус у Нью-Йорку і світові економічні ринки. У ці моменти прямо чулося, як наступний гість вечора - Андрій Пальчевський - натхненно скролить Вікіпедію, аби не програти на своєму ж полі. А от Карасьов тим часом примудрився заговорити себе у кут. Політкоментатор заявив, що якщо Україна обере америкоцентричність, то нашим працівникам світять сезонні роботи. А, якщо орієнтуватимемося на Схід… «Я не готов сейчас говорить [...] не то, что боюсь. Не хочу нарваться на всякие глупости, которые могут последовать». При чому навіть це Карасьов видав лише після двух уточнень ведучих. Невже суспільний тиск працює і рекламувати Росію на каналах Медведчука будуть менше?

На жаль, далі це враження розвіялося. Спочатку Карасьов вирішив, що ми досі не знаємо, навіщо Україна незалежна і навіщо її населенню жити разом. Потім стверджував, що європейські країни не воювали, а здебільшого підтримували нацизм і вигадали концепцію спільної відповідальності СРСР та Німеччини, аби зняти з себе провину. І, врешті, заявив, що совок не окупував, а, фактично, створив сучасну Україну. Про радянсько-українську війну 1917-1921 років та окупацію УНР ніхто політкоментатору не нагадав.

Андрій Пальчевський у своєму блоці лише трошки позмагався з Карасьовим у широті поглядів: розповів про ноосферу та ЛГБТ-клуби в Кореї. Більшість же часу шоумен відчайдушно намагався підняти свої шанси на виборах мера Києва. Незважаючи на постійне проживання на каналах Медведчука, Пальчевський наразі претендує лише на 8% голосів та четверте місце («Рейтинг», квітень). Тож, як і всі політичні невдахи, в ефірі критикував соціологічні служби, називаючи, їх, зокрема, клоунами. До інших «новаторських» прийомів Пальчевського увійшли применшення значення опонентів (він «забув» ім’я Миколи Тищенка і назвав того «бывшим претендентом»); нівеляція шансів партії влади на виборах (включно з заявами, що влада скасує вибори, як колись буцімто намагався Порошенко); критика влади за договорняки та корупцію (з бездоказовими натяками на сотні мільйонів у кишенях); спроба навчити виборців, за кого слід голосувати: за розумних кандидатів, а не смішного Кличка. 

Не обійшлося й без прямих натяків: фоном для своєї появи на екрані у студії Пальчевський обрав Майдан незалежності. Згадав, як новачок Зеленський неочікувано переграв Порошенка і сказав, що таке ж трапиться з боксерами.  Під час розмови анонсував великі сюрпризи для влади восени. Хоча, з іншого боку, це все навряд чи стосується походу у владу самого Пальчевського, адже, як стверджує шоумен: «Поменяется сейчас формат определения людей, которые могут или не могут быть в политике. Раньше слесарь-гинеколог там или фотограф на доверии, вся вот эта вот группа людей, которая попала. Она в следующий раз у людей будет вызывать отторжение». 

Крім цього, Пальчевський встиг коротко поговорити й на інші теми. Звинуватив керівництво держави у фальсифікації статистики по коронавірусу. Звинуватив Савіка Шустера у прославленні будь-якої влади. І образився на глядача, який вказав Пальчевському на буцімто помилку. Мовляв, в Іспанії всім мешканцям не роздають тисячі євро. Гість уточнив свою думку (мільйону іспанців дадуть по тисячі євро) і показав джерело - видання El Mundo. А потім аж до кінця розмови зі все більшим сарказмом згадував «Юрія з Іспанії». На жаль, деякі інші слова гостя не перевіряв ніхто. Наприклад, заяву про те, що це СРСР в 1924 році офіційно створив українську націю і відновив українську мову. Цікаво, а який тоді «народ український» і якою мовою проголосив, наприклад, Акт Злуки в 1919 році? 

Останньою сольною гостею вечора стала Олена Бондаренко, що з усіх сил намагалася змусити глядачів правильно проголосувати на місцевих виборах. Після того, як ведучі згадали про «війну соціологій» і самі процитували фейкове агенство BURI, Бондаренко заявила, що її засмучують рейтинги, адже люди досі голосують за «Слугу народу» та «ЄС». При цьому сама ексрегіоналка пояснює повторне бажання українців проголосувати за партію Зеленського так: «Очень же трудно себе вообще признаться в том, что ты дурак. И что тебя обманули». Мабуть, за «ОПЗЖ» голосують лише генії. Також ексрегіоналка стверджувала, що у старих політиків були «тормоза в виде ответственности». Половина команди Януковича втекла за кордон відповідати за свої дії? А от нові «нові обличчя» гостя назвала технологією, мовляв, США та Німеччину очолюють зовсім не молоді політики. Очевидно, про Францію, Канаду та Бельгію на «112» згадувати не прийнято. 

Крім цього, Бондаренко озвучила три контрольних запитання для політика, за якого ви плануєте проголосувати: чи готові ви лишити на нього свою дитину, свій гаманець та лежачу літню людину? Просто уявіть у цих ситуаціях Віктора Медведчука, Іллю Киву та Вадима Рабіновича.

В інший час ексрегіоналка критикувала владу за те, що та тепер теж отримує вигоду від війни і невдало реагує на ситуацію з коронавірусом. Наприклад, Бондаренко не розуміла подібних умов карантину, якщо в Україні є смертельніші хвороби, зокрема, діабет. У «Пульсі» аж двоє ведучих, але ніхто не пояснив гості різницю між інфекцією, від якої немає ліків, та ендокринним захворюванням, що лікується з 1922 року. Натомість модератори вкинули запитання про те, як влада могла фінансово та політично використати карантин. Відповідь екснардепки варто процитувати: «Почитайте сейчас социальные сети и вы убедитесь в том, что я права. Сейчас команду Зеленского обвиняют в том, что он зарабатывает на коронавирусе [...] С этим можно поспорить. Этого можно не принимать. Но об этом пишут и об этом говорят». Що про пані Олену пишуть у мережі, можете знайти самі. 

Останню ж частину розмови з Оленою Бондаренко варто внести у якийсь спеціальний фонд: чи то оксюморонів, чи то монструозного ігнорування дійсності. Спочатку ексрегіоналка заявила, що громадянське суспільство забили ногами на Майдані, маючи на увазі дії самих активістів. Потім сказала, що Майдан вигнав з влади патріотів. А закінчилося все це запитанням ведучих: «Чи навчаться українці об’єднуватися, не мовчати й говорити? Тому що, припустимо, активісти, яких є меншість, але вони дуже гучні…». Цікаво, співробітники «Пульсу» не вважають революцію та «гучних активістів» доказами вміння «говорити»? Чи думають, що до революції та активістів не мають стосунку українці? 

Закінчувалося псевдо токшоу обговоренням законопроекту про банки, який у студії критикувала проросійська збірна Чаплиги, Журавського та Добкіна. А Олександр Качура розповідав їм по відеозв’язку, що хоче уникнути дефолту та підтримати позицію Зеленського, який привів його та «Слугу народу» до влади. «Вы тут наверное согласитесь, что это все-таки третий тур президентский был все-таки у нас на выборах. И команда должна поддерживать все решения, переговорную позицию, усиливать президента», - заявив «слуга народу». Тобто, самостійного парламенту в Україні більше не існує? В інший час гості обмінювалися компліментами. Журавський та Добкін хвалили Качуру. Потім Качура хвалив Добкіна (неіронічно!): «Я всегда поражался вашим знаниям историческим, сравнениям, очень интересно». Потім Качура хвалив Зеленського. А Добкін на прощання захищав Качуру. Чудово посиділи, тільки забули вимкнути телекамери.

На даний момент «Пульс» підозріло нагадує жорстокий соціальний експеримент: «А давайте випускати шестигодинне токшоу, яке складається із довгих монологів другорядних гостей, і в якому немає жодного змісту. І стежити, чи перестануть люди його дивитися?» Є відчуття, , що, якщо ми не перестанемо зараз, то пізніше «112» може внести у свій експеримент ще жорстокіші зміни.

«Право на владу» («1+1»), 14 травня

Увесь свій тригодинний ефір цього тижня «Право на владу» присвятило першій річниці президенства Зеленського. Проте, чого б ви не очікували від подібного токшоу на «1+1», - детального аналізу чи епічних маніпуляцій, вам доведеться збавити свій ентузіазм. На ділі численні гості «плюсів» просто безсистемно повторювали свої раніше озвучені позиції: критикували, виправдовували чи пишалися. Жодних одкровень на цій програмі не було.

Кращі хіти виконували: Леонід Кравчук, президент України (1991-1994). Міхеіл Саакашвілі, президент Грузії (2004-2013), голова Виконавчого комітету реформ. Руслан Стефанчук, перший заступник голови Верховної Ради України. Сергій Рахманін, голова фракції партії "Голос". Юлія Тимошенко, голова фракції ВО "Батьківщина". Олександр Ткаченко, народний депутат від фракції партії  «Слуга народу». Ірина Геращенко, співголова фракції партії "Європейська солідарність". Юрій Бойко, співголова депутатської фракції партії "Опозиційна платформа - за життя".  Олег Устенко, радник Президента України з економічних питань. Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента». Геннадій Друзенко, правник, волонтер, запрошений науковець Центру конституційної демократії Індіанського університету. Усього 11 гостей (дев’ять чоловіків та дві жінки).

Першим біля мікрофону виступав Михеїл Саакашвілі, який стверджував, що він не «весільний генерал», Зеленський «не скурвився», а Україні треба підвищити темп реформ. Також Саакашвілі розповідав, що наша держава потенційно може відмовитися від МВФ. І переконував, що Зеленський за рік зовсім не змінився: «он такой же, каким я его видел до президентства». По-перше, судячи з агітаційного фільму Володимира Олександровича, це не зовсім правда. По-друге, це було б трошки страшно, якби справді лідер держави досі нічим не відрізнявся б від коміка. Після того, як «грузинський реформатор» прокоментував ще кілька галузей у державі, Наталя Мосейчук запитала, чи не говорить вона бува з «тіньовим прем’єр-міністром»? Саакашвілі запевнив, що ні. 

Юлія Тимошенко почала свій виступ із небанального ходу: запитала в Наталі Мосейчук, як «людини над політикою», чи влаштовують її результати за цей рік? Після невдалої спроби викрутитися, ведуча відповіла, що рада, що країну «переключили», але «якісними змінами, я гадаю, не задоволений тут кожен». Далі лідерка «Батьківщини» пройшлася по передвиборчій програмі Зеленського, розкритикувала корупцію на митниці та телефонний вплив на «слуг народу». 

Найцікавішою частиною виступу Ірини Геращенко теж став її обмін люб’язностями з Наталею Мосейчук. Ведуча сказала, що Зеленського можна лише пожаліти, бо в нього багато опозиції. Геращенко відповіла «не більше, ніж у Порошенка». Мосейчук сказала, що від «ЄС» багато критики й кожен крок влади розглядається під мікроскопом. Геращенко відповіла «у вас навчаємося». Мосейчук звинуватила попередників у маніпуляціях. Геращенко звинуватила «1+1» у «шаленій критиці президента Порошенка». 

Мосейчук заявила, що рада бачити Геращенко, попри все, що вона скаже. Геращенко заявила, що рада бачити Мосейчук, попри все, що вона казала. А далі по традиції: провали в зовнішній політиці, провали у мирних перемовинах, «квартальна» кадрова політика, розвал монокоаліції та голосування за всі важливі закони спільно з опозицією, зрив «слугами народу» заяви до річниці Другої світової війни. Саме виступ пані Геращенко фактчекери зі «Слова і діла», з якими співпрацює токшоу, вирішили перевірити найдетальніше, але тут сталося непорозуміння: нардепка говорила про події в межах «цього року», а їй закидали статистику в межах «року Зеленського». Закінчилася ця частина невеликим обміном звинуваченнями між Геращенко та Олександром Ткаченком. 

Головною думкою у виступі Леоніда Кравчука стало те, що опозиціонерам треба не прагнути повернутися у владу, а визнати свої помилки, визнати голосування українців і намагатися допомогти Україні. Руслан Стефанчук переконував, що зараз до опозиції ставляться краще, ніж попередня Верховна Рада свого часу ставилися до Зеленського. І заявляв, що раз у президента високий рейтинг, то люди підтримують зміни в державі. Тут йому заперечила сама Наталія Мосейчук, показавши різницю між підтримкою напрямку розвитку країни (28,9%) та довірою до президента (57%). Олег Устенко намагався пояснити, куди поділилося обіцяне економічне зростання. І, крім цього, Наталія Мосейчук запитувала в нього, як справи з деолігархізацією, стверджуючи, що «Голос одного олігарха у нас стих. Голос іншого олігарха не чути і в нього проблеми. І в нас залишився один олігарх в країні, який відключає світло в парадному моїх батьків...». Перестаньте ображати Коломойського, недооцінюючи його, за його ж гроші.

Юрій Бойко стверджував, що Зеленський, можливо, стикнувся з найважчою серед інших президентів ситуацією у країні. І критикував владу за погану співпрацю з МВФ, погану кадрову політику, поганий антикризовий бюджет та нестачу політичної волі на шляху до миру. Сергій Рахманін переконував, що Зеленський - найменше готовий до президентства очільник держави, але до кінця року він ще має шанс на якісне перетворення. Крім того, лідер «Голосу» заявив, що шостий президент за час при владі вже змінився в кращий бік: почав відчувати тягар на плечах. Геннадій Друзенко критикував Зеленського за дрібні реформи та підозрюваних у справі Шеремета. А Олександр Ткаченко хвалив за буцімто подолану корупцію у вищих ешелонах влади, зростання зарплат та полегшення для бізнесу. Навіть партійний чат «слуг народу» екскерівник «плюсів» виставив ознакою «щирої демократичної обстановки в середині фракції». Ведуча мала з цього приводу дещо іншу думку, мовляв, так, як у чаті «слуг», не лаються навіть у портах.

І, власне, все. Можливо, аби в цій програмі було більше конструктиву, на неї варто було запросити не політиків, а профільних експертів та представників різних галузей. Усіх тих, хто відчув «рік Зеленського» на собі. На жаль, замість цього, ми отримали лише короткий переказ раніше озвучених позицій політичних партій.

«Свобода слова» («Україна»), 15 травня

Тридцять один випуск. Тридцять один випуск «Свобода слова» на каналі «Україна» з перемінними успіхами, але зберігала певну редакційну незалежність. Непоганий результат для популярного токшоу на олігархічному каналі. І все ж 15 травня це все ж таки сталося - Савік Шустер випустив повноцінний ефір, присвячений лобізму енергетичних інтересів Ріната Ахметова.

У сеансі лобізму взяли участь: Ольга Буславець, в.о. міністерки енергетики та захисту довкілля України. Юлія Тимошенко, прем'єр-міністерка України (2007-2010), народна депутатка від «Батьківщини». Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України (2014-2016). Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України (2016-2019). Юрій Бойко, віцепрем'єр-міністр України (2012-2014), міністр енергетики та вугільної промисловості України (2006-2010; 2010-2012), голова фракції ОПЗЖ. Іван Плачков, міністр палива та енергетики (2005-2006), голова Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї. Олексій Кучеренко, міністр з питань житлово-комунального господарства України (2007-2010), народний депутат, «Батьківщина». Карл Стурен, засновник і президент компанії «Віндкрафт Україна». Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.НЕТ». Усього дев’ять гостей (сім чоловіків і дві жінки).

Спочатку варто коротко пояснити, яку ситуацію обговорювали на токшоу. Справа в тому, що наразі в Україні розгортається одна з найбільших, якщо не найбільша, енергетичних криз за роки незалежності. Для повноцінного ознайомлення з її причинами та наслідками радимо прочитати, наприклад, цей матеріал. Але, головним чином, ідеться про дві тенденції. По-перше, на фоні падіння промисловості під час карантину зменшилося споживання електроенергії, що призвело до зменшення її виробництва, а отже збитків та боргів. По-друге, в Україні вже давно назрівала криза «зеленої» енергетики, яка, через раніше прийняті закони, розвивалася практично безконтрольно й коштувала для споживачів неймовірно дорого. У нас найвищі "зелені тарифи" в Європі: ця електроенергія у вісім разів дорожча за атомну. 

Особливо неприємними вищезгадані ситуації робить балансування. Оскільки електроенергія споживається одразу після виробництва (ми не вміємо зберігати її у сховищах як, наприклад, газ), державі доводиться обирати, скільки і якої енергії подавати громадянам. То ж, коли промисловість під час карантину споживає менше, нам, відповідно, доводиться обирати, хто буде менше виробляти. І Україна обрала: зупинити дешеві АЕС на користь дорогих «зелених» станцій. Угадаєте з одного разу, кому належить 25% "зеленого" ринку, зв’язки з новою в.о. міністерки енергетики та «Свобода слова»? 

Головну претензію до Савіка Шустера можна сформулювати так: замість того, аби фокусно обговорювати проблему зависоких «зелених тарифів», він намагався, навпаки, дискредитувати атомну енергетику. Таким чином, імовірно, виправдаючи її скорочення в очах глядачів. При цьому Шустер використував найпримітивніші маніпуляції просто негідні медійника з таким досвідом. 

Наприклад, ведучий показав аудиторії сюжет про жахи «Чорнобилю» і попросив глядачів проголосувати, чи хотіли б вони, аби АЕС почали закриватися, «як у всьому світі». Шустер так і не пояснив, хто саме у світі закриває АЕС (наприклад, Німеччина https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/12/31/7104718/). І не згадав, що, якщо вже говорити про екологічну загрозу, то атомна енергетика ледь не найменше забруднює природне середовище й, за рахунок цього, врятувала значно більше життів, ніж забрала. Серйозно: рівень смертності від атомної енергетики складає 0,07, у той час як від, наприклад, вугілля - 24,62. До речі, про теплоелектростанції. В Україні до топ-десятки забруднювачів повітря входять Курахівська ТЕС, Запорізька ТЕС та Ладижинська ТЕС, які належать до компанії ДТЕК Ріната Ахметова. 18 країн Європи планують повністю відмовитися від вугілля. А власник «Свободи слова» зупиняє свої шахти та не платить кредиторам на фоні енергетичної кризи. То може запитати глядачів, чи підтримують вони закриття ТЕС, як у всьому світі? Навряд, адже тоді у них може виникнути негативне ставлення до бізнесу Ахметова. Нагадаємо краще про Чорнобиль.

Крім ведучого, команді олігарха підігрувала також Ольга Буславець, в.о. міністерки енергетики, яку підозрюють у зв’язках із Ахметовим. Вона заявила, що «не можна сказати, що якась генерація була обмежена більше або менше». Не можна, але ми нагадаємо, що виробництво обмежили для всіх, крім ТЕЦ та «зеленої» енергії. Також пані Ольга розповідала, що атомна генерація, насправді, не дешева, просто ми штучно обмежуємо її вартість для населення. При цьому ніхто чомусь не відзначив, що навіть, якщо підвищити вартість цієї електроенергії на 58%, як пропонує Буславець, вона все-одно буде в рази дешевшою за «зелену».

Також в ефір завітали Арсеній Яценюк і Володимир Гройсман, збірна улюблених прем’єрів каналів Ахметова. Чому енергетику повинні коментувати саме ці двоє, Савік Шустер пояснив так: «Когда я для себя понял, что мы будем обсуждать энергетическую независимость, я немедленно сказал, что были бы здесь премьер-министры, это было бы великолепно». 

Що ж, вийшло і справді непогано. Арсеній Яценюк, наприклад, пояснив, навіщо людям електроенергія: для робочих місць, трансляції «Свободи слова» та роботи апаратів ШВЛ. Підтримав «зелені тарифи» або інші преференції для виробників «зеленої» енергетики. І розповів про «громадян України», які побудували «зелені» станції, а тепер ризикують бути кинутими державою. Зрозуміло, що після такого Яценюку лишалося тільки поскаржитися на олігархічних лобістів. 

Володимир Гройсман на запитання, чи піде його «Українська стратегія на вибори», відповів фразою: «Українська стратегія Гройсмана» - це партія. Яка є [...] Восени партія сформує свою позицію і скаже про те, що буде далі». По темі Гройсман теж згадував, як аматори нової влади вивели атомну енергетику на «пікові навантаження», що буцімто створює загрозу нового Чорнобиля.

Все це звучало настільки дико, що на захист АЕС довелося стати Юлії Тимошенко та Юрію Бойку. Вони нагадали і про популярність атомної енергетики у світі, і про її низьку вартість, і про високу ефективність. І навіть про стандарти безпеки, які, зі зрозумілих причин, в Україні вищі за закордонні. Крім цього, Тимошенко критикувала «зелені тарифи», пропонувала заборонити весь імпорт електрики в Україну та хвалила свій успішний досвід. 

Також у студії був Карл Стурен, третій найуспішніший «зелений» енергетик України. На жаль, Савік Шустер так і не поставив цьому гостю гострих запитань по суті. Наприклад, навіщо бізнесмени будують так багато нових «зелених» електростанцій, якщо Україна вже виробляє більше електроенергії, ніж їй потрібно? Як всі ці люди продовжують отримувати дозволи? Чи не відчувають вони відповідальності за те, що заганяють державу в енергетичну кризу? Адже, щоб ви розуміли, про загрозу «зелених тарифів» повідомляють уже навіть в СБУ.

Крім цих гостей, у студії незримо був присутній ще один - нардеп від «Слуги народу» Андрій Герус, якого раніше на «Свободі слова» вже називали «агентом ФСБ». У життя Ріната Ахметова пан Герус увійшов після того, як посприяв імпорту електроенергії з Росії.  А, отже, здешевленню товару Ахметова. У цьому ефірі його теж критикували, вимагали звільнити та звинувачували у державній зраді. Савік Шустер також показав глядачам мінісюжет про те, що російська електрика, насправді, не дешевша, ніж українська. Самого Геруса в ефір теж запрошували, але він, на думку ведучого, боїться.

На фоні історії з Герусом трапилася неприємна ситуація з Олександром Дубінським, якого не пустили у студію. Позицію «Свободи слова» пояснив в ефірі Савік Шустер: «Коронавирус. В этой студии могут быть максимум восемь человек на расстоянии полутора метров [...] Эта студия оказалась заполненной. Но было одно место для Андрея Геруса. Даже два: он мог привести с собой, кого хотел [...] Они решили, я не знаю, кто они, в Администрации президента или где-то еще, что заменить Геруса должен Александр Дубинский [...] Идея была, что нам нужен какой- то оппозиционный голос. Мы сказали: «Александр Дубинский, пожалуйста, на включении» [...] Дубинский в эфире на протяжении всей программы на включении. То есть, ну, в состоянии. Не в этой студии, потому что здесь места заняты». 

Зрозумійте правильно, усім було б краще, аби Олександра Дубінського взагалі не показували по телевізору. Але в цій ситуації подібне ставлення  - це цензура. Як одразу два місця Геруса перетворилися на «здесь места заняты»? Чому у величезній пустій студії «Свободи слова» взагалі лише вісім місць? Чому одна сторона конфлікту повністю присутня у студії, а єдиний «оппозиционный голос» повинен бути «на включении»? 

Енергетична галузь в Україні - це традиційно неймовірно складна тема для обговорення. Не лише тому, що вона вузькопрофільна. А й тому, що в ній зосереджено стільки олігархів, що відстоювання практично будь-якої позиції можна приписати до лобіювання чиїхось інтересів. Чудовий приклад - це та ж ситуація з Герусом. Ви проти електрики з Росії - ви за Ахметова. Ви її підтримуєте - ви за Коломойського. То ж «Свобода слова» теоретично могла б виправдати свою тенденційність збігами, помилками чи ще якимись речами. Але лишається одна проблема, яку не можна пояснити нічим.

У тригодинній програмі про енергетичну кризу, де з одного боку Рінат Ахметов закриває шахти, з іншого боку, Рінат Ахметов наварюється на «зеленому тарифі», з третього боку, Рінат Ахметов страждає від імпорту електроенергії з Росії, жодного разу не згадали про існування Ріната Ахметова (як і прізвища інших олігархів). Це однозначно головний гравець і головна приватна рушійна сила в енергетиці, проте Шустер не поставив про нього жодного запитання. Жоден гість не згадав, як давно і успішно Ахметов використовує державу. І, звісно, глядачам жодним чином не повідомили про конфлікт інтересів між каналом «Україна», «Свободою слова» та всіма згаданими в ефірі темами. Уже цього достатньо, аби звинувачувати токшоу в заангажованості та порушенні етичних стандартів. А додайте ще історію з Дубинським та дискредитацію АЕС… і можете чекати, що колись випуск присвятять «Гуманітарному штабу» Ахметова. 

PS: При цьому «Свободу слова» варто похвалити за згадку про докази діяльності російських снайперів на Донбасі. А виступ Івана Плачкова за фактаж, інфографіку та конструктивність. Він один доніс глядачам більше корисної інформації, ніж усі інші гості разом. 

«Ехо України» (Прямий), 15 травня

Невідворотне сталося й на Прямому: «Ехо Україно» настільки забалакало тему Зеленського, що до річниці шостого президента при владі не змогло запропонувати глядачам нічого цікавого чи хоча б енергійного. З іншими темами вечора теж не склалося.

На ювілей завітали: Микола Княжицький, народний депутат, «Європейська солідарність». Олена Шуляк, народна депутатка, «Слуга народу». Антон Поляков, народний депутат, позафракційний, той самий автор 6000 правок до антиколомойського законопроекту. Кіра Рудик, народна депутатка, «Голос». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». В’ячеслав Кириленко, ексвіцепрем’єрміністр. Юрій Гримчак, ексзаступник міністра з питань окупованих територій та тимчасово переміщених осію, обвинувачений у хабарництві. Усього сім гостей (чотири чоловіки та три жінки).

Півторагодинне обговорення річниці Володимира Зеленського можна без втрат звести до кількох тез: влада веде погану кадрову політику, влада довела Україну до економічного падіння, у влади немає курсу, влада провалює спротив Росії та міжнародну співпрацю. Вираз «жодна обіцянка не виконана» у комплекті. Можливо, така банальність була спричина тим, що Ганапольський попросив своїх гостей уникати стереотипів про «квартал», «рояль» та «артиста», мовляв, це все звучить як індульгенція.

Вікторія Шуляк на фоні цього намагалася захищати Володимира Зеленського, проте виходило в неї не дуже вдало. Наприклад, вона назвала анбандлінг особистим здобутком Зеленського. Хоча порядок цієї процедури ухвалили ще в 2016 році. Потім пані Віктора приписала лідеру «слуг народу» завершення будівництва «Отхматдиту». Після власної заяви про те, що його будують уже вісім років. Крім того, Шуляк похвалилися створенням Міністерства цифрової трансформації, за якого «працюють ЦНАПи». Саакашвілі відкривав ЦНАПи ще в часи роботи на попереднього президента.

Хоча й сама нардепка впіймала токшоу на маніпуляції. Коли співведуча Олена Курбанова розповідала глядачам про «кварталівців» при владі, вона включила туди надто широкий список людей. Наприклад, Миколу Тищенка. Матвій Ганапольський пізніше обурювався, що всіх цих чиновників у владу ніхто не обирав, незважаючи на обіцянки Зеленського інакше формувати кадрову політику. При тому, що з 31 одного «кварталівця», яких знайшли в «Ехо України», 16 - це буквально обрані народні депутати. Деякі навіть мажоритарники. Також в ефірі показали передвиборчий ролик Зеленського, де той критикує «кумів» та «армійських друзів» на посадах і закликає громадян самим пропонувати владні кандидатури. Коли Ганапольський запитав Шуляк, чи виконав президент цю свою обіцянку, вона відповіла: «Ааа… Не можна однозначно відповісти на це питання».

Найвищою точкою маніпуляцій цього вечора стало голосування від Матвія Ганапольського: «Куди рухається Зеленський-президент: у бік Заходу чи у бік Росії». Аргументи на користь першого ведучий знайшов: «Він зустрічається з західними лідерами, перемовини веде різні, він говорить, що шлях наш до Європи і так далі. Тут нема питань».  А от аргументи на користь руху в бік Росії не зміг вигадати навіть пан Матвій: «Також є, можна йому це причепити. Тому що, ну, так, і нашим і вашим. Ну, воно є таке, розумієте». То ж залишилося абсолютно не ясно, чому Прямий таке підозрює і навіщо вирішив саме про це запитувати. Але 95% глядачів усе-одно проголосували, що в бік Росії. 

Наступні півгодини токшоу виділило на компліменти Юрію Вітренку. Фактично звільнений виконавчий директор «Нафтогазу» включився в ефір, де його активно нахвалював ведучий: назвав звільнення Вітренка «совковим»; вирішив, що його позбулися, бо він не з 95 кварталу; переконував, що тепер Вітренко поїде «піднімати» щось за кордоном; говорив про Вітренка як людину «такого рівня та такого досвіду»; визнав, що Вітренко важливіший для України, ніж він сам; назвав посадовця «Нафтогазу» «Супрун №2». Вітренко тим часом порівнював себе та свою команду з «куркою, яке несе золоті яйця». А Микола Княжицький запитав у пана Юрія про причину звільнення: «Ви вважаєте, що це Росія тисла, щоб вас прибрали? Чи це Зеленський і влада домовилися з «ОПЗЖ», тому що їм потрібна стійкіша коаліція…?».

Також в ефірі коротко підняли тему карантину (влада погана, бо піариться й не говорить одним голосом) і згадали ще чимало подій, жодну з яких повноцінно не обговорили: продовження блокування російських соцмереж, заяви Сергія Сивохо про спільне мародерство на Донбасі, антиколомойський законопроект, ювілей парламентаризму в Україні. Вікторія Гриб розповіла про благодійність Вадима Новинського, після чого Матвій Ганапольський запитав, що в цій благодійності особливого? Насправді, нічого - «ЄС» теж постійно розповідає про допомогу Порошенка. Ще ведучий провів, варто визнати, досить креативний мініконкурс «Вгадайте, кому належить заява — Кремлю чи «ОПЗЖ»?». І завершив ефір словами про те, що стабільність — це повага політиків-наступників до попередників. 

Головне враження, яке лишає цей ефір, — це розчарування. Прямий не лише не розповів глядачам майже нічого корисного, він ще й лишив їх без яскравого свята маніпуляцій на річницю. Сподіваємося, у якійсь тематичній програмі 20 травня початок каденції Володимира Зеленського обговорять значно змістовніше та конструктивніше. Або хоча б покличуть в ефір Пояркова, Івасюка та Корчинського.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews». Моніторинг проведено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».