19:56
Вівторок, 17 Вересня 2019

Коліївщина для Зеленського. Моніторинг токшоу 9-13 вересня

Прямий розповідає про кріпацтво та закликає до Колїівщини, Медведчук наносить подвійний удар зі своїх каналів, Шустер і Саакашвілі вітають один одного в Україні.
Коліївщина для Зеленського. Моніторинг токшоу 9-13 вересня
Коліївщина для Зеленського. Моніторинг токшоу 9-13 вересня

«Свобода слова» (ICTV), 9 вересня

Немов передчуваючи особливості голосування за законопроект про імпічмент у вівторок, у понеділок гості «Свободи слова» найбільше говорили про дотримання регламенту та швидкість прийняття рішень «Слугою народу». Відповіді представника цієї партії не дуже співпали з реальністю.

Біля мікрофону виступали: Сергій Рахманін, народний депутат, голова фракції партії «Голос»; Олександр Корнієнко, перший заступник голови фракції партії «Слуга народу»; Ахтем Чийгоз, народний депутат, фракція партії «Європейська солідарність»; Альона Шкрум, народна депутатка, фракція ВО «Батьківщина». Експерти у студії: Олексій Гарань, професор НАУКМА, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи»; Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна»; Денис Казанський, журналіст видання «Український тиждень»; Тарас Загородній, політолог. Усього сім чоловіків та одна жінка.

Першим запитанням до Олександра Корнієнка стало те, чи не заважає швидкість роботи «слуг народу» якості. Нардеп пояснив, що попередні влади довго витрачали час і народ чекає швидких змін, а також запевнив, що партія добре попрацювала із законопроектами при підготовці до каденції. Крім того, пан Корнієнко стверджував: «Коли ми говоримо про те, що нас не задовольняє темп, ми маємо на увазі, звичайно, не те, що врегульовано процедурами. Да, там, як воно має відбуватися за регламентом...» Як ви знаєте, наступного дня саме нехтування регламентом пришвидшило темп прийняття законопроекту про імпічмент, а норма про імперативний мандат виявила вади в напрацьованих до каденції ініціативах. Загалом «старатися не порушувати регламент» пан Корнієнко обіцяв ще принаймні двічі.

Насправді більшість запитань до «слуги народу» стосувалися саме процедур у його партії. Куди поспішаєте? Чи буде обговорення бюджету? Чи залучені рядові члени партії до розробки конституційних змін? Якщо відкинути ці теми, то пан Корнієнко розповів, наприклад, про долю законопроекту про тимчасові слідчі комісії, який досі перебуває на підписі президента. Народний обранець стверджує, що Офіс президента ще «визначається». Хоча він начебто вже визначився в липні, а взагалі, президент мав підписати або ветувати документ ще в червні. Якщо ви, як Тарас Загородній, цікавитеся, де фінансова лібералізація, то пан Корнієнко має відповідь і для вас: «Спочатку треба трошки порядок навести, а потім уже лібералізувати». Також розмова торкнулася змін до регламенту (щодо обмеження «законодавчого спаму») і ситуації з мером Києва. Зокрема, Денис Казанський поцікався у представника коаліції, чи не збирається Верховна Рада вирішити правову колізію з мером Києва, який одночасно є/не є головою КМДА. Нардеп запевнив, що «слуги народу» ведуть «інтенсивну роботу в нашому стилі» і новини мають бути вже за кілька тижнів. Також Олександр Корнієнко анонсував, що питання планують обговорити з громадою Києва. А от Олександр Ткаченко тим часом вже закликав до дострокових виборів за новим законом про столицю, над яким працюють депутати.

Сергій Рахманін розповідав про ініціативу «Голосу» карати за несанкціоновані перемовини з агресором і коментував дії «слуг народу»: мовляв, подобається, що партія не гає час, але деякі з їхніх законопроектів недолугі. Також колишній журналіст акцентував увагу на необхідності дотримання правил. Альона Шкрум теж заявила, що «Батьківщина» не буде голосувати за законопроекти без другого читання й виступила проти «дикого» скасування мораторію на продаж землі.

Ахтем Чийгоз присвятив виступ обуренню. Нардеп та колишній політичний в’язень обурювався непрозорими умовами повернення українських в’язнів з Росії, обурювався умовами повернення конкретно українських моряків (мовляв, видача під особисте зобов’язання – це певне визнання злочину), обурювався видачі Володимира Цемаха. Також член «Європейської солідарності» акцентував увагу на тому, що Росія повернулася в ПАРЄ за нової влади (ексміністр закордонних справ стверджував, що подібна ситуація сталася б за будь-якої влади) і назвав брехнею заклики мовчати щодо обмінів, аби не «спугнути Путіна». Разом із тим, лише минулого року Ірина Геращенко розповідала, як хтось «бовкнув абсолютно неперевірену інформацію» і зірвав обмін.

Враховуючи наступні події тижня, «Свобода слова» дуже вдало обрала теми для спілкування з представником «Слуги народу». Сподіваємося, пану Корнієнку не забудуть нагадати його слова під час наступних ефірів. Що ж до інших політиків, то вони в цьому ефірі займалися радше оцінками, ніж повноправною участю в дискусії.

«Пульс» («112 Україна»), 10 вересня

Представники «Слуги народу» цього дня не змогли прийти на «Пульс», але партію все одно обговорювали практично п’ять годин. Протягом програми неодноразово лунали слова «авторитаризм» та «узурпація влади».

Кісточки перемивали: Віктор Медведчук, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Василь Німченко, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Олександр Колтунович, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина». Політичні коментатори: Віталій Журавський, Олександра Решмеділова, Руслан Бортник, Сергій Щербина, Марина Ставнійчук, Валерій Димов, Михайло Чаплига, Валентин Землянський. Усього десять чоловіків та дві жінки. Представники «Слуги народу» були анонсовані, але в останній момент скасували візит через партійні справи.

У сольній частині програми виступав Віктор Медведчук, що цілком логічно, адже за попередній тиждень політика показували на «112» лише чотири рази. Раніше в день ефіру канал транслював також брифінг Медведчука. Свій монолог на «Пульсі» представник ОПЗЖ почав із критики законопроекту про імпічмент, мовляв, він дублює існуючі норми, ускладнює процедуру й не відповідає очікуванням виборців, які буцімто бажали б, аби з президента просто зняли недоторканність. Також парламентар хвилювався, що зменшення кількості регламентних процедур призведе до зменшення демократії, і попереджав про можливий тиск на нардепів, яких недоторканності таки позбавили. Щодо злочинців, які йдуть у парламент, аби ховатися від закону, Віктор Медведчук дав пораду виборцям: «Не надо тогда за них голосовать». Випадковий факт: у першій десятці списку ОПЗЖ дев’ять фігурантів антикорупційних розслідувань.

Інші теми розмови були значно звичнішими для кума Путіна. Наприклад, він фактично стверджував, що критика Росії за невиконання Мінських угод заважає мирному процесові. Щоправда, політик не пояснив, як тоді змусити когось дотримуватись угод, якщо не акцентувати увагу на порушеннях. І, звісно ж, не пояснив, чому члени ОПЗЖ та Путін критикують за невиконання Мінських угод Україну. До речі, обмін ув’язненими між Україною та Росією Медведчук назвав «результатом диалога двух президентов» і жодного разу прямо не намагався приписати заслуги собі. Хоча буквально днем раніше на «112» вийшов сюжет з лаконічною назвою «Участие Медведчука стало решающим для успешного завершения переговоров по обмену между Украиной и РФ». Крім цього, лідер ОПЗЖ знову розповідав про зовнішнє управління державою та тиск на «вільні ЗМІ». Оцініть іронію: Віктор Медведчук в годинному інтерв’ю каналу свого однопартійця розповідає про вільні ЗМІ. Аби посилити ілюзію незалежності, наступного дня Медведчук дав годинне інтерв’ю ще й NewsOne. До речі, перші плоди дії Нацради щодо цього каналу вже дали: кум Путіна почав говорити про «тарифний геноцид», але потім виправив себе, згадавши про можливі санкції до каналу за ці слова, у яких Нацрада вбачає розпалювання ворожнечі.

Основна частина програми практично повністю складалася з осуду, остраху та скепсису на адресу «Слуги народу». Віталій Журавський стверджував, що всі парламентарі, крім «слуг», – це просто статисти, навіть члени ОПЗЖ, де є «багато цікавих людей». Марина Ставнійчук заявляла, що влада цинічно ставиться до народу; переймалася, що після змін до регламенту нардепи не зможуть доносити позицію; заявляла, що новий закон про імпічмент убезпечує Зеленського, але ставить під загрозу будь-якого президента, який не матиме своєї більшості. Сергій Власенко педалював тему тарифів (скликання змінюються, а «Батьківщина» – ні) і цікавився, чому «Слуга народу» займається переділом повноважень, а не соціалкою. Михайло Чаплига розвів, мабуть, найбільшу паніку, заявивиши, що з 1 січня всі звільнення стануть законними, а категорії «чорнобильців» та «інвалідів» просто зникнуть, адже буцімто не стане Трудового кодексу. Але ж Зеленський вимагає ухвалити новий кодекс до 1 січня, а не просто скасувати чинний?

Крім цього, «Слузі народу» дісталося за правоохоронні зміни, зустріч Зеленського з Коломойським та «зовнішнє управління» країною. І, звісно, щонайменше тричі присутні підіймали питання мораторію на продаж землі. Віталій Журавський, наприклад, заявив, що у стані війни ніхто не продає землю. От тільки забув нагадати, де в принципі діє подібне обмеження: наприклад, у Конго, Венесуелі, Кубі, Таджикистані, Північній Кореї. Василь Німченко також розповідав, що в Україні є релігійні гоніння й масові спалення церков «восточного обряда». На захист партії Зеленського став лише Валерій Димов, стверджуючи, що дорогу для всіх порушень «слуг народу» відкрили старі політики, які й самі нехтували нормами законів.

Час іде, політична реальність змінюється, а от склад гостей та настрій «Пульсу» залишається таким самим. Сподіваємося, наступного разу представники «Слуги народу» зможуть прийти на шоу й відповісти на закиди опонентів. А то глядачам «112» стане зовсім страшно жити.

«Український формат» (NewsOne), 11 вересня

Єдине, чим «Український формат» відрізнявся від «Пульсу» напередодні, – це тим, що сюди прийшли представники «Слуги народу». То ж замість однобокої критики глядачі змогли почути трохи емоційну, але дискусію. За іспанський сором у студії знову відповідало годинне інтерв’ю Медведчука.

Уколами обмінювалися: Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу»; Данило Гетьманцев, народний депутат, «Слуга народу»; Роксолана Підласа, народна депутатка, «Слуга народу»; Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Василь Німченко, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Іван Крулько, народний депутат, «Батьківщина»; Вадим Івченко, народний депутат, «Батьківщина». Політичні коментатори: Євгеній Червоненко, Руслан Бортник, Віктор Скаршевський, Вадим Карасьов, Володимир Цибулько. На правах журналістів: Валерій Макеєв, секретар Національної спілки журналістів. Анастасія Товт, Світлана Крюкова та Дениc Рафальський, працівники «Страны.ua». Усього 12 чоловіків та чотири жінки.

За розмовою з Медведчуком відчувалася рука людини, яка взяла інтерв’ю для піарного фільму про Ігоря Кононенка. Чи знаєте ви шляхи вирішення українських проблем? Чи дивиться дружина ваші ефіри й чи дає поради? Як живеться з охороною? Чому ви не покинули Україну, враховуючи загрози? Чи хочеться вам інколи в супермаркет або в метро? Велике інтерв’ю Василя Голованова з великою людиною (відео).

В інший час Медведчук просто робив сумнівні заяви. Наприклад, що він ніколи не виступав від імені України на перемовинах. А як же членство у гуманітарній групі в Мінську? Також кум Путіна стверджував, що ніхто не розуміє, чому влада не хоче купувати газ у Росії й знижувати ціни населенню. Підозрюємо, це якось пов’язано з енергетичною незалежністю від агресора. Крім цього, Медведчук переконував, що займався поверненням, а не обміном полонених. Хоча раніше він брав участь у перемовинах щодо обмінів, принаймні, так казали він сам та Путін. І, взагалі, політик заявляв, що використовує свої зв’язки виключно на благо українців та хоче допомогти. І як з цим поєднується скасування санкцій проти Росії?

Окремо варто виділити дві цитати. По-перше, запитання «незалежного» й «нейтрального» журналіста Василя Голованова: «Чому телефонні або приватні розмови Медведчука та Путіна – це погано? А розмови Зеленського й Путіна – це добре?» По-друге, міркування неформального контролера NewsOne про свободу слова й те, що ведучі не можуть контролювати гостей: «Вы будете останавливать. Ну вы ж не каждого можете остановить. Может, меня вы бы и не смогли остановить. Потому что я бы не остановился, если бы вы останавливали».

Основна частина програми почалася з обговорення «узурпації влади» й перейшла до порушень регламенту. Відповідаючи на запитання про те, чому «слуги народу» порушують процедури, Ірина Верещук сказала, що сама задається питанням про швидкість прийняття законів, але вважає, що це економічні ініціативи варто приймати в кілька читань, а от на політичні закони попередня влада «не залишила місця та часу». Хоча, на думку Верещук, порушень під час голосування за законопроект про імпічмент все одно не було, а якщо Конституцій суд вирішить інакше, «Слуга народу» просто прийме новий закон. Далі «слугам» дісталося за кнопкодавів, при чому одразу кілька гостей, зокрема, Руслан Бортник та Вадим Івченко пропонували забрати в порушників мандати. Член «Батьківщини» ще й нагадав «слугам» про їхній власний меморандум, де подібні наслідки для кнопкодавів гарантувалися. Але тут Роксолана Підласа пояснила, що меморандум – це «не є юридичний механізм, це не є підставою для того, щоби фракція позбавила мандату», і, взагалі, «Ми живемо в реальному житті. Якщо депутат не захоче складати мандат...» Володимир Цибулько у відповідь на це вирішив, що «Слуга народу» обдурила своїх виборців, а представниця партії контраргументувала, що відповідальність за кнопкодавство «слуги» хочуть ввести для всіх і на законодавчому рівні. Ірина Верещук раніше також попросила вибачення за однопартійців-кнопкодавів.

У контексті розмов про кнопкодавство «слуг народу» Василь Голованов нагадав присутньому Івану Крулькові про аналогічні проступки з боку «Батьківщини». Тут у студії ледь не стався скандал, адже Крулько намагався виправдати колег (мовляв, вставити картку – це ще не проголосувати), а інші гості та ведучий доводили, що віддати комусь персональну картку – це вже порушення. Не зрозуміло тільки одне: чому так само не нагадали про кнопкодавство членам третьої присутньої в студії партії – ОПЗЖ? У складі цієї політсили є люди, які голосували неперсонально два рази, вісім разів, дев'ять разів. Крім цього, на тему кнопкодавства Василь Голованов провів включення з Олександром Скічком (за якого проголосував колега), і той обіцяв надалі забирати картку з собою та заявив, що склав би мандат, якби сам був спійманий на кнопкодавстві. Наприкінці випуску ведучий також продемонстрував глядачам відео, де один зі «слуг народу» з’ясовує в колеги-кнопкодава його мотиви. Найкраще в ролику – це те, як на другий тиждень роботи нардепи однієї фракції знайомляться:)

Друга частина програми теж почалася з перепалок про етику. «Слуги» критикували поведінку Ірини Геращенко (за вислови про «зелених чоловічків»), Володимир Цибулько нагадував про поведінку Максима Бужанського (образи журналістів), а Вадим Івченко закинув представникам більшості вислови про нафталін. Крім цього, у студії обговорили відсутність «посадок» (так, уже) і позбавлення кількох політиків дипломатичних рангів (зійшлися на тому, що Порошенко мав дати їх усій групі в ПАРЄ). З іншого цікавого: Світлана Крюкова розповіла, що один із мажоритарників «Слуги народу» дзвонив їй і просив допомогти розібратися в законопроекті про незаконне збагачення. Найгірше в цьому, звісно, те, кому вирішили подзвонити для допомоги. Представники ОПЗЖ виділилися двома яскравими твердженнями. Нестор Шуфрич заявив Ірині Верущук, що українці «предпочли вас профессионалам, с которыми они понимали, что с ними точно будет лучше, но они проголосовали за вас. Они помнили, что с нами было лучше...» Хоча, судячи з голосування, українці якраз забули. Василь Німченко вирішив, що скасування мораторію на продаж землі позбавить громадян права на землю. Це кричуща та дурна маніпуляція вдвічі більш болюча, враховуючи, що вона прозвучала від колишнього судді Конституційного суду. Насправді, Європейський суд з прав людини вважає, що якраз мораторій і обмежує права українців. Адже він буквально забирає можливість розпоряджатися власністю!

Хоча гості активно сперечалися майже чотири години, події в студії навряд можна було назвати світоглядною дискусією. Закиди, виправдання та переведення стрілок – це, звісно, дуже цікаво, проте, сподіваємося, далі парламентарі почнуть обговорювати корисніші речі.

«Право на владу» («1+1»), 12 вересня

«Право на владу» цього сезону почало виходити без одного зі своїх ведучих – Сергія Іванова, який раніше працював прокурором. Очевидно, аби компенсувати подібну втрату, 12 вересня токшоу запросило до центрального мікрофона одразу трьох правоохоронців: генерального прокурора Руслана Рябошапку, його першого заступника Віталія Каська та головного військового прокурора Віктора Чумака.

Компанію прокурорам склали: Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу»; Ярослав Юрчишин, народний депутат, «Голос»; Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина»; Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Артур Герасимов, народний депутат, «Європейська солідарність»; Тарас Батенко, народний депутат, депутатська група «За майбутнє»; Антон Геращенко, радник міністра МВС; Галина Климович, старший слідчий з особливо важливих справ ГПУ; Святослав Піскун, ексгенпрокурор. Усього десять чоловіків та дві жінки.

Якщо ви колись бачили перше інтерв’ю будь-якого прокурора, то чули й запитання й відповіді «Права на владу». Чи будете ви більш рішучими? Чи займетеся ви всіма резонансними та досі нерозкритими справами (Іловайськ, малазійський боїнг, діамантові прокурори тощо)? Чи маєте ви мандат на зміни? Звісно, правоохоронці відповіли, що мандат мають, розслідування ведуться, а попередня влада нічого реформувати не хотіла. Запитували у свіжопризначених очільників і про кадровий голод, на що Руслан Рябошапка анонсував розширення списку людей, які можуть бути прокурорами і які цього разу прийдуть на роботу, адже довіряють владі. Кілька разів піднімалося також питання про централізацію/розширення влади генерального прокурора, яким займається команда Зеленського. Руслан Рябошапка у відповідь на одне з таких запитань пояснив, що часу на довгі зміни немає, тож потрібні важелі.

А от на що жоден із присутніх прокурорів так і не зміг чітко відповісти – це на запитання Галини Климович. Наталія Мосейчук прокоментувала розмову як «там, де ви навчалися, пані Галина викладала». І, справді, не будемо вдаватися до переказу юридичних аргументів, але дуже радимо самим подивитися, як пані Галина доводить, що одразу кілька чиновників прокуратури призначені з порушеннями, й підсумовує простим запитанням: якщо нова влада порушує закон, то чим вона краща старої? Після ще кількох хвилин дискусії з Галиною Климович ведуча пожартувала, що тепер Рябошапка має відповісти: «Я передумав, я пішов». Загалом, було б добре, якби «Право на владу» запрошувало слідчу на всі свої випуски.

Другою найбільшою темою програми став законопроект про цивільну конфіскацію, який кардинально розділив гостей. Віктор Чумак заявляв, що ініціативи бояться лише ті, хто приховує майно. Артур Герасимов переконував, що дія закону пошириться на простих українців. Сергій Власенко переймався, що за нормами законопроекту можна буде карати невинних. Ярослав Юрчишин доводив, що в ініціативи завелика сума настання відповідальності (злочин починається з 14 млн гривень). Мініверсії подібних обговорень стосувалися також розпуску ЦВК, призначень у НАБУ, долі ФОПів, законопроекту про імпічмент.

На запитання «Для чого треба було розпускати ЦВК?» Ірина Верещук відповіла «Це право президента, він ним скористався». Щодо місцевих виборів, то «слуга народу» заявила, що вони «будуть, але не дочасні». Ці два запитання ведуча Наталія Мосейчук поставила перед самим закінченням ефіру, тож, мабуть, не встигала уточнити всі спірні моменти. Принаймні, за результатами випуску, журналістку складно було звинуватити в нездоровій прихильності до однопартійців Зеленського. Навіть навпаки, Наталія Мосейчук попросила Ірину Верещук «дати поговорити в парламенті кільком фракціям». Аналогічна фраза пролунала й наприкінці програми: «Ірино, ми збираємося тут і для того, щоб ми чули опозицію, яка сидить там за колонами, і її не видно, не чути, ви ж їм створили...»

Незважаючи на те, що свіжопризначені прокурори природно не поділилися з глядачами чимось цікавим, загалом токшоу можна було назвати корисним. Принаймні тому, що в рамках одного ефіру пролунали всі полярні позиції щодо цивільної конфіскації, і тому, що в ефірі «1+1» фахово підняли проблему законності призначень у новій команді.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 13 вересня

Цього тижня Савік Шустер недотиснув. Маючи компетентних спікерів та гострий контекст для розмов, ведучий так і не зміг повністю розкрити їх потенціал. Можливо, як зізнається сам модератор, він просто трохи втратив досвід та набрав забагато тем. Але є й інші проблеми.

Гостями ефіру стали: Степан Хмара, герой України, дисидент, колишній політув’язнений; Андрій Гречанов («Рахман»), полковник запасу, учасник боїв за Донецький аеропорт, колишній полонений; Володимир Жемчугов, герой України, луганський партизан, колишній полонений; Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, колишній політув’язнений, народний депутат, «Європейська солідарність»; Олександр Корнієнко, перший заступник голови депутатської фракції «Слуга народу»; Ярослав Железняк, народний депутат, «Голос»; Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина»; Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ; Міхеїл Саакашвілі, експрезидент Грузії, ексголова Одеської ОДА; Микола Катеринчук, лідер «Європейської партії»; Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції; Ольга Айвазовська, керівниця громадянської мережі «Опора». Усього 11 чоловіків та одна жінка. Також ведучий провів включення з Олександром Стариною, розвідником, який брав участь у захопленні Володимира Цемаха, та Лінасом Лінкявічусом, міністром закордонних справ Литви.

Умовна перша частина програми стосувалася обміну ув’язненими та того, чи означає це наближення миру. Для обговорення теми зібрався чудовий склад спікерів, але жодної світоглядної дискусії у студії не було, адже виявилося, що майже всі гості негативно ставляться до умов обміну (зокрема, видачі Володимира Цемаха). Володимир Жемчугов заявив, що Цемаха не можна було віддавати; Степан Хмара вибачився за «стратегічну помилку президента»; Олександр Старина сказав, що подібні дії та розведення військ ведуть до капітуляції; Ахтем Чийгоз обурювався умовами звільнення українців, мовляв, це просто виконання бажань Путіна. Міністр МЗС Литви назвав обмін «нерівноправним». Крім того, пан Лінкявічус заявив, що анексія Криму – це не початок, а наслідок російських дій, на які Європа недостатньо реагувала раніше.

Першим, хто чітко виступив за видачу Цемаха, став Міхеїл Саакашвілі аж на 53-й хвилині програми, також він сказав, що не бачить у діях Зеленського жодних поступок Росії. Крім цього, експрезидент Грузії поділився, що його дружина сама могла стати пасажиркою малазійсього боїнга, і вжив маніпулятивний аргумент про ізраїльського військового, якого обміняли на тисячу палестинців. Але найкращий момент, мабуть, усієї програми – це обмін привітаннями між Саакашвілі та Шустером з приводу перебування в Україні. Що ж до найбільш змістовної частини першої теми, то нею став виступ колишнього міністра МЗС Павла Клімкіна. Він, до речі, теж заявив, що, незважаючи на раціональні аргументи, «серцем» розуміє правильність видачі Цемаха, мовляв, цим ми й відрізняємося від Путіна. Також ексміністр пояснив формулу Штайнмаєра; застеріг від слідування планам Путіна, які лишать Донбас під контролем РФ навіть після фізичної реінтеграції; наголосив, що завершення війни – це повернення Криму та Донбасу, а припинення вогню – лише перемир’я.

А от Олександр Корнієнко, перший заступник голови фракції «Слуга народу», якимось чином виявився найменш змістовним спікером у студії. Чи поновимо ми постачання води до Криму? Президент дасть розуміння (відео). Чи можна довіряти Росії й чи рухаємося ми до добросусідства? Довіряю лише нашій стороні, це не проста історія (відео). Чи будете ви радитися з виборцями щодо деокупації Донбасу? Верховна рада – це вже представник народу, Зеленський завжди буде враховувати думку народу (відео). Нагадаємо, що Олександр Корнієнко – це один із тих нардепів «Слуги народу», яким буцімто дозволили говорити журналістам, що вони вважають за потрібне. То де ж відповіді? Також тут варто відзначити пасивність Савіка Шустера, який не загострював кути, не нагадував гостям про їхні минулі слова, майже не ставив уточнюючих запитань. Наприклад, він міг би нагадати Олександу Корнієнку, що раніше Зеленський анонсував цілий «референдум» щодо миру з Росією. Ще одна гарна ілюстрація – це коли Савік Шустер попросив Олександра Корнієнка пояснити, чому видача Цемаха й розведення військ – це не капітуляція. «Сьогодні президент [...] повторив, що ми не будемо здавати ні території, ні людей...», – зокрема, відповів Корнієнко. Але ж Цемах – громадянин України, а розведення відбувається на українській території. Цю тему було куди поглиблювати, й у студії були фахові люди для її обговорення, але сталося, що сталося.

Друга частина програми стосувалася розпуску ЦВК, і цього разу організаційна частина ще більше підвела Савіка Шустера. За менш ніж годину слово встигли взяти не всі гості, а Віталій Шабунін вийшов до мікрофону за чотири хвилини до завершення трансляції й навіть не встиг відповісти на своє запитання. Разом із тим, в ефір усе ж встигли потрапити кілька цікавих моментів.

Олександр Корнієнко у відповідь на пряме запитання так і не пояснив, що стало причиною для розпуску ЦВК. Ольга Айвазовська натомість обурювалася подібному рішенню президента та парламенту, яке, на її думку, дискредитує незалежність виборчої комісії. Мотивацію влади громадянська активістка вбачає у потенційних виборах. Сергій Власенко та Микола Катеринчук присвятили більшість своїх виступів описам усіх вад останнього складу комісії (зокрема, буцімто підігруванню Петру Порошенку), а Ахтем Чийгоз вийшов до мікрофону, аби виправдати лідера своєї партії. Представник «Голосу» назвав три причини, чому його політсила не підтримала розпуск ЦВК: неякісну мотивацію від президента, потенційну монобільшість у новому складі ЦВК та недосконалість правил формування/функціонування органу. На зміні останніх наголошувала також Ольга Айвазовська, а Олександр Корнієнко анонсував, що кадровий відбір у ЦВК розширять. Пізніше представник «слуг» відзначився також досить курйозним коментарем, мовляв, нинішнє формування ЦВК недосконале, але що поробиш, коли наразі такий закон. Гм, то може спочатку змінити закон, а потім розпускати ЦВК? Віталій Шабунін похвалив «Слугу народу» за швидке прийняття роками ігнорованих рішень й назвав нинішні законопроекти не ідеальними, але достатніми для початку процесу. На цьому обговорення закінчилося.

Крім проблем із гостротою інтерв’ю, організацією та світоглядним балансом гостей, варто відзначити також соціологію «Свободи слова». Адже Савік Шустер знову розповів про якихось «наших социологов», які зібрали в студії репрезентативну вибірку. Проте, по-перше, було б добре назвати, хто саме займається формуванням вибірки, а то раптом, це ті соціологи «України», які прогнозували Ляшку третє місце на виборах. По-друге, було б добре пояснити, як студійна аудиторія у сто людей може репрезентувати країну. Наприклад, коли КМІС вимірював щастя українців (це досить близько до «емоцій» Шустера), організація опитала 2025 респондентів. Інститут соціології НАН, досліджуючи, чи впевнені українці в майбутньому (фактично, одне з питань Шустера) теж опитав близько двох тисяч громадян. Ще одна проблема – це варіанти відповідей на запитання «З якою емоцією ви живете?» «Свобода слова» пропонує обрати між «надією на завтрашній день», «страхом за завтрашній день» та... «приниженням через умови, в яких зараз живу». І якщо перші дві ще можна назвати взаємовиключними, то як надія або страх заважають відчувати приниження? Тим паче, що «надія» та «страх» у «Свободи слова» стосуються майбутнього, а приниження – теперішнього.

Загалом, на другому випуску шоу Шустера нагадує механізм із купи якісних деталей, яким поки що не вистачає налаштування. Сподіваємося, воно скоро з’явиться, адже на наступний тиждень ведучий анонсував розмови про NewsOne.

«Ехо України» (Прямий канал), 13 вересня

Вибори давно закінчилися, усі токшоу відпустило, а «Ехо України» якимось чином продовжує деградувати. Програма на Прямому більше не викликає ні сміху, ні злості, лише відчай. Матвій Ганапольський назвав народну депутатку «крихіткою», Валерій Івасюк закликав до Коліївщини, Прямий запустив рубрику «1+1 тижня» – будь-яка з цих подій раніше могла б стати найгіршим моментом випуску, але зараз це лише рядові події «Еха України».

Багнюкою кидалися: Софія Федина, народна депутатка, «Європейська солідарність»; Володимир Ар’єв, народний депутат, «Європейська солідарність»; Сергій Рудик, народний депутат (або ні), позафракційний; Сергій Шахов, народний депутат, позафракційний; Ганна Гопко, екснардепка; Леонід Ємець, екснардеп, «Народний фронт» (у 2019 році балотувався від «Голосу» по мажоритарці, але програв); Андрій Іллєнко, екснардеп, член ВО «Свобода»; Андрій Сенченко, лідер партії «Сила права». Політичні коментатори: Валерій Івасюк, Дмитро Корчинський, Олеся Яхно. Усього вісім чоловіків та три жінки.

До того, як шоу взагалі почалося, в ефірі встигли статися такі події: Матвій Ганапольський розповів глядачам про заспокійливі пігулки, яких п’є поменше, аби «адекватно сприймати те, що дратує у сьогоднішній політиці». Анонсуючи новації в шоу (про них нижче) ведучий та його асистенти встигли пожартувати про «державу у смартфоні» та «кінець епохи бідності». Потім Ганапольський акцентував увагу на костюмі своєї асистентки (бо вона сама його пошила) і через дві хвилини похвалив сукню Софії Федини. До речі, представлення Федини модератор почав словами «О, моя крихітка прийшла».

Усі, хто продожив дивитися «Ехо України», дізналися, що першою темою програми став розпуск ЦВК, і, немов пропонуючи глядачам ще раз подумати, ведучий одразу дав слово Валерію Івасюку. Коментатор розповів, що Зеленський концентрує владу в руках президента, проте, за своїми природніми, розумовими та політичними якостями, сам таку владу реалізувати не може. Тож, за логікою Івасюка, місце президента таємно готують для іншої особи: «Це предтеча до Леніна». Ви ще тут? Дарма, адже далі Івасюк фактично закликав до фізичної розправи: «Чи знайдеться в Україні Максим Залізняк і створить для цієї влади Коліївщину [...] Я звертаюся до нього [Михайла Забродського, - авт] Пане генерале, невідкладно прочитайте «Гайдамаки» Шевченка. І робіть це». Знаєте, як на це відреагував ведучий? «Давайте поаплодуємо».

А от Дмитро Корчинський не вірить, що Зеленський готує місце для когось іншого, адже «Чим більш ница особистість, чим більш слабка, тим більше вона влаштовує диктатуру [...] Це буде більш неприємно, ніж у Януковича [...] Бажання влади, грошей, бажання компенсувати свої комплекси за рахунок всього народу». Зауважень до подібного опису Зеленського у ведучого теж не виникло. Софія Федина розповідала, що ініціативи команди Зеленського «закріпачують» українців. Олеся Яхно стверджувала, що Україна робить кроки назустріч Росії. Ганна Гопко вирішила, що люди, які голосували за дострокове припинення повноважень ЦВК, потенційно проголосують і за план Штайнмайєра.

У вільний від істерик час перша частину шоу виділялися недолугим самопіаром. Сергій Шахов уплів у тему ЦВК розповіді, що він «пляма не зеленій мапі», без охорони їздить до людей, і, взагалі, має приймальні. А ось причина, чому політик підтримав розпуск виборчої комісії: «Рік Верховна Рада не могла прийняти склад ЦВК, і два роки воно було незаконним. Кожен президент під себе міняє. Просто дали б договорити, я б сказав. Є принцип польський, де громадськість, Конституційний суд, Верховний суд обирає ЦВК, а не Верховна Рада. Ніхто сьогодні не відповідає за цей склад». Так навіщо його змінювати за тією ж процедурою? Сергій Рудик намагався розповісти про проблеми на своєму окрузі (одну з офіційних причин розпуску ЦВК), але надто заглибився в юридичні деталі, тож у нього забрали слово. В Андрія Іллєнка глядачі запитали, де дії «Свободи» проти узурпації влади. Екснардеп обернув ситуацію на піар, заявивши, що народ знає від кого чекати дій й постійно так робить: голосує не за націоналістів, а потім, коли починаються проблеми, звертається саме до них. Ведучий зрозумів питання інакше: «Він спитав, де ви? Взагалі, де ви? Тобто, до вас ніхто не звертається. Навпаки, люди питають, а де ви є?» Прекрасна змістовна розмова, чи не так?

Друга частина програми стосувалася виступу президента Зеленського на форумі YES. Ведучий похвалив очільника держави: «Як жанр виступ він опанував. Просто схиляю голову, вміє» А от Валерій Івасюк назвав це «трьопом» і повідомив, що Зеленський уже погодився подавати воду в Крим. Принаймні, так Івасюку буцімто сказав Мустафа Джемілєв. Ще пан Валерій стверджував, що в рамках «ліквідації інституту української державності» нова влада планує ліквідувати Конституційний суд. І заявив, що армія, мова та віра для Зеленського нічого не варті. Ну це вже занадто! Софія Федина тим часом розповідала, що Зеленський взагалі не розуміється на зовнішній політиці і, по суті, його та України не існує як суб’єктів міжнародних відносин.

Проте, звісно, «Ехо» не могло всі три години лише поливати брудом Зеленського. Тут ще був сороміцький піар Петра Порошенка. Софія Федина, наприклад, стверджувала, що, аби дати Путіну зайти в Україну, треба нищити Порошенка. А Валерій Івасюк (вибачте, це останній раз) взагалі заявив, що «Порошенко дав рецептуру. Саме за це йому мстять і хотять посадити Коломойський і Зеленський. Рецептура Порошенка вона дуже проста [...]: ввести миротворчі війська...» Серйозно, Зеленський хоче посадити Порошенка, бо той підтримує введення миротворців? Та Зеленський же сам його підтримує!

Якщо вам мало, то до програми з цього випуску приєдналися ще двоє асистентів ведучого (Олена Курбанова та Юрій Петрушевський), які будуть зачитувати питання та коментарі глядачів. І, чесно кажучи, ми не знаємо, чи то в «Еха України» такі глядачі (що реально, враховуючи інтенсивність зомбування), чи то модератори карикатурно підігрують політиці каналу. Загалом, ось приклади запитань з мережі: Чи правда, що Зеленський зливає Україну? Чи можуть у рамках торгів із Путіним посадити Порошенка? Коли люди почнуть виходити на вулицю? Також модератори обрали лише негативні коментарі про виступ Зеленського на форумі Пінчука, зацитували критичний щодо розпуску ЦВК допис Сергія Фурси, озвучили випадковий коментар про те, що нова ЦВК підтвердить результати референдуму щодо ухвалення Конституції Медведчука-Путіна. І при цьому всьому співведучі озвучили такі запитання до Сергія Шахова: Скільки виборців ви купили за цукор? Чому ви не на фронті? Сподіваємося, що жодного критичного допису щодо інших гостей, як і позитивних коментарів щодо Зеленського, в соцмережах просто не було. Інакше це просто сміховинна цензура.

Крім моніторингу соцмереж, нові члени команди «Еха України» провели також два, назвемо це, стендапи. У рубриці «Жертва тижня» Олена Курбанова розповідала про ЦВК й закінчила натяком на те, що нелегітимна ЦВК означає нелегітимних президента й парламент. У рубриці «1+1 тижня» пані Олена та інші присутні жартували про зустріч Зеленського з Коломойським. Наприклад, співведуча вирішила, що президент і олігарх могли узгоджувати сітку мовлення «плюсів». Жартувати наприкінці подібного шоу про замовне мовлення на інших каналах – це вершина лицемірства.

Цього разу «Ехо України» виявилося найбільш токсичним, беззсмітовним, заангажованим токшоу тижня. Єдиною програмою, куди не прийшов жоден представник «Слуги народу», хоча автори стверджують, що кликали нардепів (прихід «слуг» на «Пульс» скасувався в останній момент). Єдиною програмою, де взагалі була представлена тільки одна парламентська фракція. Єдиною програмою, де додумалися назвати президента «ницим» і закликати до Коліївщини. Якщо Прямий не хоче перетворитися в суспільній уяві на Znaj.ua, каналу треба терміново виганяти істеричних спікерів, карати ведучих за сексизм і подавати більше однієї думки. Інакше на наступних виборах «Ехо» вже нікому не стане в нагоді.

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
760
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду