Якби командам тижневиків давали премію за відданість власнику, в запеклій боротьбі між «Подробицями тижня» на «Інтері» та «Сьогодні. Підсумками» на «Україні» виграли б усе ж другі. Адже вони просувають інтереси власника без огляду не тільки на стандарти журналістики, а й на здоровий глузд. Наприклад, історію про те, що Ахметов купив двісті «швидких допомог», розповіли вже кілька разів і розповідатимуть, напевно, ще. А Арсенія Яценюка, який не відіграє в українському політичному житті жодної ролі вже кілька років, у тижневику «України» досі виставляють визначною постаттю та ньюзмейкером, який чомусь представляє нашу державу на міжнародному рівні. І Олег Ляшко, звісно, як без нього? Інші приклади відданості команди «України» інтересам власника — в кінці тексту, а поки що поговорімо про те, як маніпулювали, висвітлюючи головну подію тижня.

14 годин, що вразили всіх

Спостерігаючи за реакцією тижневика «1+1» на тривале спілкування глави держави із пресою, можна уявити, що йдеться про незвично довгий випуск «Вечірнього кварталу». «Рекордний марафон», «ламаючи шаблони», «формат, якого ще не бачив світ», — вихваляють свого колишнього колегу на «Плюсах». «Відгуки різні, — розповідає журналістка Ірина Прокоф’єва. — Хтось каже: круто, нова команда задає нові стандарти. Комусь сподобалося, що президент виглядав живою людиною без пафосу. Є такі, хто вважає, що він небезпечно відкрився перед ворогами — я читала навіть таке». Критична частина відгуків про марафон до вибірки «1+1» не потрапила, а аналіз журналістки — це всього лише приховане вихваляння: «Без фахових акторських штучок не обійшлося…. А ось щодо формату це і справді щось новеньке. Принаймні, забронзовілого державного діяча з постаменту ми не побачили». «Зрозуміло, що не на всі запитання президент відповідав прямо. Однак дорікнути Зеленському в тому, що марафон був постановочним, а питання вибірковими, навряд чи комусь вдасться. Перед обличчям півтори сотні ЗМІ він справді започаткував якусь нову традицію. Приживеться чи ні? Не ясно».

І більше: «Таким нестандартним підходом Зеленський показав, що відрізняється від інших. Ось президентський рекорд із спілкування із пресою за тривалістю. Але справа тут геть не в годиннику, а у форматі. Те, що зробила команда президента, перевертає з ніг на голову всі підходи до стандартів спілкування першої особи держави зі ЗМІ».

Глядачам, які навряд чи подужали всі чотирнадцять годин марафону в робочий день, дають нові й нові тези для розуміння, що це було й чому це круто. Мовляв, команда Зеленського «повторила свій маневр, вдало застосований ще під час президентської кампанії. Мало хто сподівався, що Зеленський прийде на дебати, а він вдало витяг суперника на свою територію. Так само і тут. Замість архаїчної пресконференції — цілий марафон на гастромайданчику». Деякі факти в цій історії загубилися — наприклад, що Зеленський обіцяв поспілкуватись із пресою на сотий день свого президентства, але чомусь змусив чекати ще півтора місяця. Та й Порошенко, як ми пам’ятаємо, на стадіоні прийшов на сцену Зеленського пішки… Втім журналістку «1+1» цікавить порівняння лише за одним критерієм: «Попередній президент на своїй першій пресконференції дав висловитися 29 ЗМІ». Порівнюють Зеленського не лише з Порошенком, а й із Путіним: «Зрозуміло, як космічно далеко відійшла Україна від щорічного моноспектаклю, який відбувається в Росії під назвою “розмова Путіна з народом”».

Поруч із панегіриками в ефірі знайшлося трошки місця і для змісту розмови Зеленського із журналістами — про війну, нормандський формат, «Слугу народу», закиди на адресу Андрія Богдана, ринок землі тощо. Навіть про «Приватбанк», хоча прізвища Коломойського не згадали.

Вражений і ведучий «Подробиць тижня» на «Інтері» Олексій Ліхман — «це 14 годин, які вразили навіть політичних опонентів». Нетипово для «Інтера», але в матеріалі про пресмарафон якраз і немає позиції політичних опонентів Зеленського. Хоча поза тим згадок про «ОПЗЖ» у випуску не бракує — наприклад, піарять сестру співвласника каналу Юлію Льовочкіну, розповідаючи, як вона брала участь у дівчачому форумі.

Команду президента хвалять за оперативну підготовку марафону, унікальний формат, а ще Олексій Ліхман жартує (!) — київський фудкорт, мовляв, можна тепер перейменувати на «офіс їжі». Фудкорт теж молодці: працювали у звичному режимі, не лишили людей без харчів навіть попри президента.

Одненька дрібочка критики від «Інтера» — президент, мовляв, відповідав на деякі питання довго, розлого і плутано. Наприкінці сюжету додали: «критики закидають, що президент був недостатньо коректним, і форма знову замінила зміст», але без імен «критиків» та прикладів некоректності ця ремарка не має сенсу. «Подробиці тижня» також переказали кілька моментів із спілкування з журналістами. Але найцікавіше — те, на чому зупинились окремо по завершенні основного матеріалу. Олексій Ліхман розповів, що президент «скоригував» позицію влади щодо ринку землі й наполягає на жорсткіших вимогах. «Чому президент втрутився у земельне питання? — розмірковує далі ведучий. — Я думаю, що відповідь на це дуже проста. Земельна реформа на сьогодні одна з найбільш непопулярних. От, приміром, опитування групи “Рейтинг” показує, що аж 73 % українців проти запуску ринку землі; ще більше — аж 81 % — проти продажу землі іноземцям; 74 % респондентів кажуть, що рішення про земельну реформу треба ухвалювати на референдумі, а не у Верховній Раді». «Я думаю» — це лукавство з боку Ліхмана: насправді все це не більш ніж звична риторика «Опозиційної платформи — За життя». У цьому ж випуску лідер «ОПЗЖ» Юрій Бойко окремо висловлюється проти ринку землі.

Стриманішими в оцінках були «Деталі» на каналі ZIK. Але лише вони згадали про скандали навколо прессекретарки Зеленського Юлії Мендель і про те, як він захищав її від журналістів. Показали й момент, коли Мендель намагалася завадити Романові Скрипіну поставити запитання, а Зеленський заспокоював її: «Все нормально, Юлю».

Інформаційний продукт каналу «Україна» відзначається саме надміром оцінних суджень, тож не дивно, що про марафон розповідають у стилі «най-най-най»: «найяскравіша політична подія» (хоча де тут політика?), «наймодніша точка харчування» (гм…) — і водночас дуже стисло. У «жовтизну» хилило й «Факти тижня» ICTV — тут розповіли, як президент «підкріпився під час пресконференції». На відміну від «1+1», організацію пресмарафону «Факти тижня» подають не як геніальний хід, а як вимушений крок назустріч журналістам, яких Зеленський «тримав на голодному пайку». Тут навіть намагаються жартувати: «Опівночі карета вже ризикувала перетворитися на гарбуз, але врятувала речниця».

«Володимир Зеленський може 14 годин поспіль» — ще в’їдливіше іронізували на 5 каналі. «Цікаво, чи хтось наважиться колись порахувати, скільки бургерів з’їли медійники і скільки разів Зеленський попросив чаю?» Складається враження, що 5-му особливо нема що закинути Зеленському, але… ну ду-уже кортить. «Картинка перемогла. Це майже те саме, що “стадіон так стадіон”. Але треба визнати, що суспільство вочевидь отримало відповідь на те, що їх цікавило. Ну, а Зеленському можна сміливо зарахувати вдалу інформаційну кампанію», — говорить ведуча Анна Мірошниченко, стверджуючи, що в розмові з журналістами було замало змісту. Покепкували і з тривалості спілкування: «Дехто навіть пропонував зайти на сайт президента і створити петицію з вимогою зупинити цей пресмарафон».

Словом, хоча всі тижневики стисліше чи розлогіше, але переказували щось із відповідей президента, переважно всі зосередилися на формі, а не змісті. Подією стало не те, що сказав Зеленський, а те, за яких обставин він розмовляв із журналістами. Хоча саме від тижневиків із їхнім великим хронометражем та елементами аналітики можна було чекати ретельного й глибокого розбору важливих речей, які говорив Зеленський, із залученням експертів. Але, схоже, «аналітика» від Ліхмана — це те, на що ми заслужили.

Розведення військ — і глядачів

«Ветерани і націоналісти втрутились у політичне протистояння». Це версія того, що відбулося на Донеччині після рішення влади відвести війська від лінії розмежування, яку запропонував телеканал «Інтер». Така подача ідеально вписується у пропаговану «Опозиційною платформою — За життя» картину розділеного суспільства, де з одного боку націоналістично-мілітаристична «партія війни», а з іншого — «партія миру» («ОПЗЖ»). Про те, що не хотіти відведення військ можуть мешканці міст, селищ і сіл, які опиняться в сірій зоні або перейдуть під контроль бойовиків, ані слова. Ще б пак, адже йдеться про ядерний електорат «ОПЗЖ»!

Отже, в матеріалі «Інтера» йдеться про те, що «партія війни» проводить пікети й навіть влаштувала конфлікт зі стріляниною на блокпості. Є тут і вокспоп, але більшість опитаних, звісно, висловлюються за розведення. Головний акцент на тому, що свавільні активісти заважають миру. Один із них каже: «Ми перекриємо автівками дорогу. Як в 2014 сепари не давали заходити українській армії, так ми не дамо вийти звідси український армії». А лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький — постійне уособлення «націоналізму» в новинах «Інтера» — обіцяє, що його організація залишиться в Золотому й захищатиме людей від тероризму.

Якщо хтось не зрозумів посилу, то його прямим текстом розтлумачує головний герой усіх випусків «Подробиць тижня» Юрій Бойко: те, що відбувається — «спротив із боку залишків партії війни та націоналістів, які залишились поза парламенту» і тепер намагаються заблокувати мирний процес. Погіршуючи при цьому імідж країни.

«ТСН. Тиждень» «1+1» пропонує абсолютно іншу картинку. «Наших військових у Золотому в буквальному розумінні тримають за руки, — розповідає воєнкор «Плюсів» Андрій Цаплієнко. — Стосунки з місцевими, які у 2014 році блокували українську техніку, аби армія не просувалася вперед, стали майже сімейними. Втім під час візиту міністра оборони раптово з’являється група людей із геть іншими настроями. Колишній очільник адміністрації підозрює, що хтось пообіцяв людям безконтрольний перехід через лінію фронту до окупованого Первомайська, де можна зареєструватись і отримати ще одну пенсію — російську». Ого. Це звинувачення — лише припущення ексчиновника Сергія Шакуна, але подається як факт, як і узагальнення про «сімейні» стосунки. Далі Цаплієнко описує спілкування «Національного корпусу» з місцевими мешканцями — виглядає це так, що активісти буквально підкупили цивільних гуманітарною допомогою та пропозицією безкоштовних послуг.

Інші тижневики, змальовуючи ситуацію з розведенням військ, вписались у проміжок між цими крайнощами. 5-й дав позиції як противників, так і прибічників розведення, хоча голосніше й наполегливіше лунає думка, що відведення військ — небезпека для проукраїнських мешканців прифронтової смуги. Озвучуючи цю позицію, грають на емоціях: «Катерина, волонтер: У меня есть фотография, вот этим летом сделанная. Года три ребёночку, такой маленький ребёночек, блондинистые волосики, мальчик в вышиваночке. Что с ним будет, если будет отведение? Насколько безопасно для людей, который за Украину. Я даже чувствую какую-то свою вину, потому что мы пока здесь работали, мы три года делали здесь Украину, возвращали связь с Украиной. И теперь я думаю, не подставляли ли мы этих детей?»

ICTV витримує баланс, розповідаючи про побоювання щодо репресій проти проукраїнських мешканців, але також подаючи запевнення Генштабу, що війська повернуться в разі потреби. ZIK цього разу до старших товаришів з «Інтера» не долучився — про розведення військ говорять стисло, наголошуючи на політичних суперечках у ВР.

А найзагадковіший сюжет на цю тему показали у програмі «Сьогодні. Підсумки тижня» на каналі «Україна». Кореспондент Андрій Кузаков усіляко натякає, що щось не так і з розведенням, і з протестами проти нього.

«Складається враження, що домовленості та сторона намагається зірвати».

«З нашого боку відбуваються досить дивні речі. Те, про що говорилося останнім часом — це не зовсім те, що відбувається насправді».

«Ми як журналісти не збираємося агітувати ні за відведення, ні проти, але нам здалося, що питання не лише в цьому. Хтось на цій події хоче заробити політичні бали, а хтось більш глобальний займається шантажем і намагається нав’язати нові умови».

Хоча в «України» є своя «партія миру», яка наполягає на виконанні мінських домовленостей, у сюжеті подають і позицію тих, хто проти розведення — і місцевих мешканців, і військових («не на камеру бійці зізнаються, що вони проти відведення, але наказ є наказ»). Показали Андрія Білецького, титрованого як «депутат восьмого скликання» — він обіцяє, що його сила готова захищати людей, якщо армія буде змушена відійти, але саму силу не називають. Зрештою з важливого глядачі почули, що силовики в населених пунктах прифронтової смуги залишаються — відводять тільки армію.

Захист місцевих мешканців — вагомий аргумент, якому важко щось протиставити з позиції так званої «партії миру», себто політичних сил, які наполягають на поступках Росії та сепаратистам. Тож видається, що не випадково «Інтер» практично замовчує цей аргумент, зображаючи протести проти розведення як прояви отаманщини та політичних амбіцій так званих націоналістів. Цікавіше те, що «1+1» акцентує на небезпечних наслідках відведення армії; можливо, тому, що владі потрібні підстави для затягування з небажаним виконанням вимог Москви?

То що там Ляшко?

Олег Ляшко, лідер уже не парламентської й не дуже популярної тепер в Україні Радикальної партії, знадобився тижневику «України» для того, щоб наїхати на Ігоря Коломойського. Два тижні тому ми розповідали про те, як «Україна» мочить начебто корупційні схеми Коломойського. Власне, цього разу Ляшко вимагає розслідувати «формулу Геруса», за якою Україна закуповує задороге російське вугілля. Втім цього разу «Україна» підготувала окремий, більш особистий наїзд на Коломойського.

«З бідних по нитці — багатому сорочка. І не одна. П’ять місяців тому в Україну після двох років відсутності повернувся олігарх Ігор Коломойський», — каже Олег Панюта. Зверніть увагу на означення «олігарх». Можна по-різному сприймати це слово — як лайку чи як визнання особливої ваги бізнесмена, — але незаперечний факт: «Україна» називає свого власника, про якого згадує в кожному випуску новин кілька разів, не «олігарх Рінат», а просто — Рінат.

Далі: «Проєкти, до яких раніше доклав руку бізнесмен, коштували кожному українцеві тисячі гривень, а державі обернулися багатомільярдними збитками». Це теж цікаво. Чи йдеться про якісь окремі приватні й державні збитки, чи мільярди збитків держави — це і є тисячі гривень, які втратили громадяни?

Із сюжету стає зрозумілим, що йдеться про «Приватбанк», за який Коломойський вимагає компенсації, «Міжнародні авіалінії України», щодо якої тривають суди, «Укрнафта», з якої виводиться прибуток, бо нафта постачалася компаніям Коломойського за заниженою ціною. І нарешті гаряча тема — «Центренерго», яке перестає купувати вугілля на українських державних шахтах і натомість купує російське. Розкривають і новітній задум підступного Коломойського: знизити заднім числом зелені тарифи, аби здешевити світло для феросплавних підприємств, які належать Коломойському (і Пінчуку, але його в матеріалі не зачіпають). Позиції Коломойського або його бізнесу в матеріалі традиційно вже немає, як і незалежних експертних оцінок.

Без сумніву, щонайменше частина закидів до Коломойського слушна, хоча журналісти «України» не обтяжують себе добором переконливих доказів та посиланням на джерела, а натомість звинувачують голослівно. Та найсумніше те, що телеолігархічні війни завжди закінчуються. Й коли між Ахметовим та Коломойським почнеться чергове перемир’я, глядачі здивуються, спостерігаючи, як шкідливий «олігарх» у новинах «України» стає бізнесменом-патріотом, а претензії до нього анулюються.

Верстка

«Подробиці тижня» («Інтер»), 11 жовтня

• Пресконференція Володимира Зеленського
• Земельна реформа
• Арешт Пашинського
• Розведення сил
• Тарифи
• Закон про столицю
• МОЗ
• Ситуація в США
• Як зробити чиновників доступнішими
• Люди, що переїжджають жити Україну
• Жінки-лідерки

«Деталі тижня» (ZIK), 12 жовтня

• Формула Штайнмаєра
• Розведення військ
• Суперечності в «Слузі народу»
• Пресмарафон Зеленського
• Арешт Пашинського
• Ситуація на передовій
• Імпічмент Трампа
• Зарплати чиновників
• Зростання цін на продукти

«Час. Підсумки тижня» (5 канал), 13 жовтня

• Пресконференція Володимира Зеленського
• Розведення військ
• Акція «Ні капітуляції»
• Сирія
• Курс долара і ціни
• Система трансплантації
• Нобелівська премія

«Факти тижня» (ICTV), 13 жовтня

• Сирія
• Новинки Укроборонпрому
• Розслідування проти України в Нідерландах
• Норманська четвірка
• Розведення військ
• Пресмарафон Володимира Зеленського
• Імпічмент Трампу
• Арешт Пашинського
• Економні системи опалення
• Нацистські технології
• День народження Путіна

«Сьогодні. Підсумки» (Україна), 13 жовтня

• Пресмарафон президента
• Розведення військ
• 200 швидких від Ахметова
• Коломойський
• Борги шахтарям
• Зникнення пацієнтів з лікарень
• Інсульт
• Вибори в Польщі
• Нобелівська премія
• Агресія собак
• Безпековий форум в Ризі
• Сирія
• Податкові новації
• Топ діагнозів, яких не існує

«ТСН. Тиждень» («1+1»), 13 жовтня

• Розведення військ
• Сирія
• Пресмарафон Зеленського
• Тузлівські браконьєри
• Елладська церква визнала ПЦУ
• Бій Олександра Усіка
• Шулявський міст
• Погода

Участь у створенні матеріалу брав Отар Довженко.