Про Крим майже без аналітики та прогнозів, про уряд – майже без критики

Про Крим майже без аналітики та прогнозів, про уряд – майже без критики

7 Березня 2014
2604
7 Березня 2014
00:00

Про Крим майже без аналітики та прогнозів, про уряд – майже без критики

2604
Кримська криза об’єднала тижневики в патріотичному пориві. «Інтер» і «1+1» висміюють політичний труп Януковича. Огляд підсумкових телевізійних тижневиків 2 березня 2014 року.
Про Крим майже без аналітики та прогнозів, про уряд – майже без критики
Про Крим майже без аналітики та прогнозів, про уряд – майже без критики

Від кількагодинних марафонів і спецпроектів деякі тижневики повернулися до більш звичного формату; інші далі працювали із подовженим хронометражем – зокрема, «Подробности недели» на «Інтері». В ефір 5-го каналу вийшов оновлений «Час: Підсумки тижня» з Віталієм Гайдукевичем, натомість «Підсумків тижня» на Першому національному глядачі не побачили. Тиждень був насичений подіями, але ми зосередимося на трьох головних темах, які домінували у випусках усіх тижневиків. Це повернення в інформаційний простір тимчасово зниклого громадянина Януковича, який досі вважає себе президентом України; призначення прем’єр-міністра та уряду; російська інтервенція в Криму. На першому місці, звісно ж, Крим.

Крим

Загроза війни з Росією – в центрі уваги «Фактів тижня» ICTV, що присвятили їй вісім матеріалів. Оксана Соколова категорична у формулюваннях: «Росія погрожує Україні війною»; «На півострові росіяни затіяли війну самі з собою заради того, щоб відібрати Крим». Перший матеріал про ситуацію в Криму – авторства Михайла Малого. Він наводить докази введення російських військ до автономії та згадує передісторію: 23 лютого на мітингу в Севастополі було обрано мера, Валерія Чалого, попередня влада пішла у відставку, влада в Києві ніяк на це не відреагувала. «Народний мер Чалий не відповідає на запитання – чи має громадянство Росії? Хоча у Севастополі в цьому ніхто не сумнівається». Насправді ще 26 лютого канал «1+1» вже подавав інформацію про те, що Чалий дійсно є громадянином Росії. Цитуємо: «На брифінгу, куди запросили лише російських та севастопольських журналістів, Чалий таки підтвердив, що він підданий Російської Федерації.

– Говорили многие о российском гражданстве Вашем, это мешает?

Олексій Чалий, голова управління із забезпечення життєдіяльності: Ну, это было чуть ли не основным каменем преткновения».

Далі в сюжеті ICTV автор наголошує на пасивності Києва, який ніяк не відреагував на переворот у Севастополі, та на виступах кримських татар. В сюжеті про захоплення ВР Криму 27 лютого йдеться про засідання без кворуму, що воно знімається «Першим російським каналом». Говориться про те, що «росіяни, які розгорнули широкомасштабні навчання на кордонах України, і в самій Україні, у Криму, готові захистити кримчан від невідомих бойовиків в російському камуфляжі». Йдеться про заяву спікера Держдуми Росії з проханням захистити Крим (зазначено, що «слова даються важко» – дійсно, промова дуже ламана, нервова), про одноголосне рішення Ради Федерацій про оголошення війни. «Факти тижня» посилаються на «дані СNN», називаючи цифру – 15 тисяч російських військових у Криму. Не зовсім виправдане використання вокспопу – наведено думки двох людей, які проти введення військ, тоді як протилежну позицію не озвучено. Інтервенція – не тема для вуличних опитувань.

Далі  ведуча показово перейшла на російську і наголосила на тому, що за часів євромайдану Крим залишався стабільним регіоном, тому абсурдно звучать заяви Росії про загрозу мешканцям республіки: «Даже генконсул России в Крыму Вячеслав Светличный не подтвердил информацию о жертвах среди россиян во время штурма здания МВД. Но собственно штурма, как такового, не было. Тем не менее, эта информация стала основой для принятия решения совета Федерации разрешить Президенту Путину ввод войск в Украину. И сейчас он думает – делать ему такой шаг или нет». Далі – включення з Криму журналістки Олексини Дорогань. Журналістка повідомила про останні події на півострові, озвучила заяву Аксьонова про потребу підпорядкування йому не тільки силовиків, але і війська.

Після найсвіжішої інформації про ситуацію в Криму – реакція світової спільноти: «Світові лідери закликають Володимира Путіна зупинитися. Американський Президент Барак Обама говорив з ним телефоном 1,5 години, попереджаючи про наслідки військового втручання в Україну. По суті це війна в центрі Європи». Навівши критичні коментарі світових лідерів, Оксана Соколова знов повертається до розмови Обами з Путіним.

Наступне зауваження Оксани Соколової є не досить обґрунтованим: вона стверджує, що одним із чинників, що зумовив незадоволення російськомовного населення, є скасування закону про мови (хоча насправді вплив цього рішення на громадську думку ще не досліджено). Ведуча називає це рішення «необдуманим і несвоєчасним». Далі – матеріал про проросійські виступи в Харкові, Донецьку, Луганську та інших містах сходу й півдня. Один із постраждалих під час штурму ОДА в Харкові розповідає, що нападники були нетверезими; згадано також про завезених із Росії провокаторів. Зокрема, про чоловіка, який вішав російський прапор: «Як доказ, наводять сторінку у соцмережах хлопця, який встановлював прапор Російської Федерації. Поряд з фото- і відеозвітом росіянина є й фото Героя у нацистській формі». Далі зазначено, що «вже сьогодні в низці міст, де ще вчора відбувалися проросійські мітинги, тисячі людей вийшли на вулиці з вимогою до Володимира Путіна припинити агресію проти України, і негайно вивести з Криму війська». Важливий акцент – участь в антипутінських виступах представників Партії регіонів, подекуди навіть із георгіївськими стрічками.

Згодом «Факти тижня» повернулися до кримської теми, повідомивши про загрозу українському батальйону морської піхоти в Феодосії: «Вони повідомили, що під їхню базу підтягнули 4 "КамАЗи". Морпехи наразі тримаються. Але очікують штурму бойовиків. І вони просили повідомити про це українську владу. Ну сподіваються, їх почули власне ті, про кого ми говоритимемо далі».

Попри докладне висвітлення кримської кризи, «Факти тижня» забули про акції на підтримку України в Москві та Санкт-Петербурзі, а також не подали думки експертів про можливий розвиток ситуації.

Із кримських подій розпочались і «События недели» на «Україні». На відміну від ICTV, тут у студії побували експерти, які коментували ситуацію.

Розпочав випуск великий матеріал Антоніни Маровді. За її словами, «последние три месяца они (кримчани. – Авт. ) наблюдали за тем, что происходило в столице. И когда все закончилось, сделали свои выводы. Под крымским Верховным Советом начинаются митинги и столкновения». Таким чином авторка прирівнює  всіх «кримчан» до тих, хто вийшов на проросійські мітинги. Втім, у матеріалі викладено позиції як депутата Кличнікова, який називає озброєних людей «охороною від бандерівців», так і кримськотатарського лідера Рефата Чубарова, який називає речі своїми іменами. Серед наведених у сюжеті фактів є ексклюзив – наприклад, що блокпостами «самооборони» керують російські байкери, або кадри приховування російських прапорів на БТРах. Також журналістка досить промовисто демонструє агресію учасників проросійських виступів у Севастополі. По завершенні сюжету – найсвіжіші факти з Криму та включення Андрія Кузакова з села Перевального, де українську берегову охорону очепили російські військові. Спростовують дезінформацію про те, що наші військові здаються.

Наступна новина – рішення РНБОУ про оголошення мобілізації. До студії запросили генерал-лейтенанта СБУ й нардепа Олександра Скибинецького, який розповів про ситуацію в українському війську та виклав своє бачення можливих шляхів виходу з кризи. Далі підняли тему, якої не зачіпали більшість тижневиків – виступи за і проти війни у Москві та Петербурзі (цікаво, що показують синхрони тільки тих, хто проти війни).

Окремий матеріал (автор – Андрій Борис) присвячено засіданню Ради Безпеки ООН, яке назване «жарким, но малорезультативным». Після цього – сюжет Анни Бєднової про тиск на Росію з боку Заходу. «Полтора часа жесткой риторики. Расшифровка телефонного заявления Барака Обамы на сайте Белого дома похожа, скорее, на ультиматум, чем на призыв одуматься», – різко формулює авторка. Наведено також заклик папи Франциска до миру в Україні. Далі у студії гості – колишній урядовець Костянтин Грищенко, який усіляко закликав до діалогу, і Святослав Вакарчук, що також проповідував мир.

На завершення цієї теми відзначили визначну роль миротворчої та об’єднавчої ініціативи власника каналу Ріната Ахметова у збереженні єдності країни. Розповідь про громадянську позицію інвестора постала в контексті інформації про мітинги на захист єдності України у Миколаєві, Одесі, Вінниці, Тернополі і Чернігові (при цьому про проросійські мітинги у Донецьку та Харкові промовчали).

«ТСН. Тиждень» каналу «1+1» присвятив Криму більше половини випуску. Почали з відстороненого огляду подій. Далі – інфографіка, на якій показане розташування російських військ, і включення Руслана Ярмолюка, який розповів про ситуацію в Феодосії та Перевальному. Показано синхрони місцевих мешканців, що переважно підтримують введення Росією військ і називають це миротворчою акцією. Включення журналіст робив із військової частини в Перевальному, оточеної людьми в камуфляжі без опізнавальних знаків зі зброєю.

Ірина Павленок нейтрально розповідає про останні рішення Верховної Ради, що стосуються Криму. Озвучує тлумачення Яценюка: «Для пересування техніки та військових потрібен дозвіл української сторони. Контингент тим часом з'явився у Криму без жодних дозволів. Парламент вимагає щоб вояки негайно повернулися у місця дислокацій». У сюжеті Мустафа Джемільов закликає до чимскорішого вступу до НАТО; показана також хода представників різних націй, які висловили свою підтримку Україні біля ВР.

Далі – включення Наталки Сафіханової із Сімферополя. Вона каже про те, що всі прапори на центральній площі замінили на російські, і «очільник Верховної ради Криму, який, до речі, є досі українським держслужбовцем, сьогодні заявив, що не вбачає в цьому нічого екстраординарного. Крім того Константинов визнав, що жертв серед російських громадян у Криму немає. Я нагадаю, що саме інформація про загиблих на півострові Росіян стало приводом для введення військ в Україну». Далі журналістка називає чинне керівництво автономії дійовими особами сценарію з захоплення Криму.

Аналізуючи причини ескалації в Криму, Алла Мазур доходить висновку: «Олії в кипіння настрою в Криму додала цього тижня сама Верховна Рада, насамперед скасувавши мовний закон Колісніченка-Ківалова, який дозволяв зробити російську мову, зокрема, офіційною на півострові. Хоча в. о. президента Турчинов спробував політичну помилку виправити. Відміну закону він не підписав. Ну і новий склад уряду, де не виявилося нікого, кому реально довіряють на сході та півдні – ще одна лінія напруги». Таким чином, ведуча припускає, що вторгнення до Криму є наслідком не розробленого Росією плану, а спонтанного обурення кримчан. Далі – сюжет Наталки Фібріґ про те, як світ відреагував на події в Криму. Завершення досить різке: «Наскільки Європа реагуватиме перед загрозою Кремля – покаже чого варті цінності свободи та солідарності. І чи заслуговує Європейський союз на отриману високу нагороду – нобелівську премію миру».

Маргарита Ситник підготувала матеріал про те, як росіяни ставляться до війни. «Відповідь обнадійлива – у Росії є прихильники миру, і їх багато. Але вони не ухвалюють рішення», – попередила перед початком сюжету Алла Мазур. Журналістка розповідає про обставини, за яких було ухвалено рішення ввести війська, і про брехню російських телеканалів: «Цілий тиждень росіянам розповідають – на півострові запекла боротьба. Один провладний канал взагалі видає архівні сутички на Майдані за події у Сімферополі. Але впритул не бачить ані російські БТР, ані гелікоптери, ані військових в Криму»; «Інший кремлівський рупор придумав новину про масовий наплив біженців з України до прикордонних російських областей, яких рятують російські губернатори. На екранах не російський – а україно-польський кордон. КПП у Львівській області». Журналістка цитує екс-радника Путіна Андрія Ілларіонова, який каже, що президент Росії буде воювати й хоче захопити всю Україну. Вагоме місце в сюжеті посідає позиція простих росіян – як прихильників (тут наголошено, що бюджетників женуть на мітинги за війну примусом), так і противників війни. Показана і реакція РПЦ, зокрема «патріарх Кирило пообіцяв використати свій вплив, щоби не допустити кровопролиття в Україні. У відповідь на прохання українських церковників московського патріархату. Натомість глава синодального відділу Всеволод Чаплін сподівається, що місія російських вояків не зустріне жорстокого спротиву у Криму».

Інтерв’ю телефоном із російським актором Олександром Калягіним. «Андрій Макаревич, Борис Гребенщіков, Земфіра, Віктор Шендерович, Юрій Шевчук публічно підтримали Україну. Сьогодні в нашій програмі свій голос вирішив додати легендарний актор театру і кіно Олександр Калягін», – так підвела до розмови ведуча.

Далі в програмі – сюжет Ольги Кошеленко про віче на Майдані, що пройшло під гаслами «Україна та Крим – єдині». Після цього прозвучала заява лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша про те, що всі дії рух буде координувати з РНБО та «своїм головним завданням сьогодні вважають "оборону населених пунктів і територій, які найближчим часом можуть стати ареною імперіалістичних посягань Кремля". Крім того лідер Правого сектору запевнив – наразі усі їхні підрозділи перебувають на місцях. Ані до Криму, ані до східних областей ніхто їхати не збирається».

Далі розповідають про мітинги в регіонах, де проросійські виступи змінилися на мітинги за єдність. Із Донецька включається Світлана Федчун, що повідомляє про агресивну поведінку проросійських протестувальників. Після докладного огляду акцій у регіонах – сюжет Олексія Бобровникова, який розібрався в економічній специфіці Криму. Він проводить аналогію з Абхазією, знаходить спільні риси та відмінності: «На щастя, один з російських сценаріїв, застосованих в Абхазії, в Криму провалився. На цих кадрах колишні ветерани афгану з георгіївськими стрічками прийшли на перемовини з татарським Меджлісом. Ця сцена унікальна. Таке відбувається вперше. Вони три дні намагалися призначити таку зустріч. Мета обох сторін цих перемовин – не допустити розколу за національною ознакою». Зрештою, доходить сміливого висновку: Путін знищує Крим як туристичний центр, щоб виправдати витрати на інфраструктуру Сочі.

«Подробности недели» на «Інтері» розпочалися також із кримських новин. Після короткої підводки – включення Михайла Колесникова з Сімферополя. Кореспондент спростував інформацію про те, що українські військові переходять на бік росіян, і коротко описав ситуацію, проте описав її як занадто спокійну, заради цього посилаючись лише на те, що відбувається саме в цей час у місті. Далі розлогий та інформативний сюжет Максима Кошелева про протистояння, що містить кадри спроб росіян захопити зброю українських військових, мітинги біля військових частин тощо. Під час цих включень уже не називають Аксьонова «головою Кабміну», як було напередодні, а титрують лише його ім’я та прізвище. Далі – інформація про зраду головнокомандувача ВМФ України Березовського, якої, до речі, чомусь уникали інші тижневики.

Після цього – матеріал Олени Механік про спробу захоплення гарнізону морських піхотинців у Феодосії. «Вместе с украинскими морскими пехотинцами в гарнизоне в Феодосии оказалась и наша съёмочная группа. Им удалось передать репортаж оттуда, несмотря на то, что часть фактически находится в осаде», – анонсував Андрій Данилевич. Журналістка розповідає, як на неї напали проросійські мітингувальники: «Один из митингующих стал закрывать камеру. В наш адрес звучали угрозы. Кто-то из мужчин сначала выхватил у меня микрофон. А когда я попыталась снять происходящее на мобильный телефон, – забрали и его. Моего оператора – Вадима Ревуна – оттеснили, а меня и журналиста из Греции взяли в плотное кольцо. Нас стали толкать одновременно несколько мужчин, но среди митингующих оказались те, кто пришли нам на помощь. Благодаря им мы добрались до милиции, которая наблюдала за всем издали. В итоге телефон мне все-таки вернули. Но без двух сим-карт. В саму военную часть мы все же попали. Однако нас постоянно сопровождали несколько феодосийцев, которые одновременно вели съемку. Снимая то нас, то – военных. Объясняя это тем, что контролируют, насколько правдиво мы освещаем происходящее». Після цього лаконічні повідомлення з інфографікою на екрані – географія захоплення, схеми перекритих доріг і зайнятих об’єктів.

У наступному сюжеті Михайло Колесников виклав перебіг кримської кризи – від обрання мера-росіянина у Севастополі до введення військ, невдалої місії Порошенка та зізнання Аксьонова в залученні російських військ до «охорони порядку». Далі переходять до дій українського уряду: виступ Андрія Парубія на засіданні РНБОУ, заклик Ольги Богомолець утриматися від радикалізації. Про одне з перших в історії України закритих засідань ВР розповідає Алла Матюшок, наголошуючи на тому, що депутати об’єднались. Окрім патріотичних синхронів політиків, «Подробности недели» показали звернення свого власника Дмитра Фірташа до президента російського союзу підприємців і промисловців із закликом сприяти врегулюванню конфлікту.

Геннадію Стамбулі, який донедавна був відомий своєю антипатією до українського протестного руху, доручили робити матеріал про віче на Майдані. Перед його початком Андрій Данилевич повідомив про мітинги біля російського посольства: «Накануне сотни людей собрались под посольством России в Киеве с требованием вывести российские войска и не вмешиваться во внутреннюю политику Украины. "Украина и Крым – едины!» (цієї інформації не було в інших підсумкових. Стамбула, говорячи про віче, робить акцент на єдності, зокрема церковній: «Это тот редкий случай, когда плечом к плечу стоят представители Киевского и Московского патриархата». Про виступи політиків і громадських діячів на мітингу він не каже. Далі у випуску – про мітинги за мир і за Росію у регіонах, докладний огляд яких робить Людмила Горбач. Тут є ексклюзивна інформація, зокрема, про угоду між владою і опозицією не доводити ситуацію в місті до ескалації, підписану в Запоріжжі.

«Самая жёсткая оценка действий России исходит от Соединённых Штатов. Ещё до принятия Советом Федерации решения, позволяющего ввод ограниченного контингента войск в Украину, – США предупреждали, что это может повлечь самые серьёзные последствия. И вот теперь в Вашингтоне уже громко говорят о санкциях в отношении России, а Совет Безопасности ООН рассматривает "украинский вопрос" два дня подряд на экстренных совещаниях», – підводить Данилевич сюжет Надії Дерманської про реакцію США (далі у випуску – окремі матеріали про реакцію Великої Британії, ЄС, Німеччини. Кажуть і про мітинги в Москві. Веніамін Трубачов підготував окремий сюжет про те, як влада Росії приймала рішення про інтервенцію, деміфологізуючи задекларовані причини цього рішення: «Впрочем, ни одного подтверждения какого-либо ущерба, причиненного российским гражданам или же угрозы их безопасности, приведено не было. Но президент Владимир Путин отреагировал мгновенно. На официальном сайте Кремля появляется ответное обращение к Совету Федерации с просьбой разрешить ввести войска в Украину».

Загалом у випуску, що триває понад дві години, дуже сильний міжнародний блок – завдяки своїм унікальним ресурсам «Інтер» спромігся присвятити багато ефірного часу та назбирати ексклюзивного матеріалу на огляд реакції різних держав світу на вторгнення Росії до Криму.

«Час: Підсумки тижня» на 5-му також розпочались із Криму. У підводці до першого сюжету ведучий Віталій Гайдукевич схарактеризував ситуацію доволі різко: «Окупація без розпізнавальних знаків. Росія вводить свої війська в Крим. В'їзд на півострів заблоковано, українські військові частини також заблоковані. Світ обурений, а Кремлеві байдуже. Поки що. Практично Карибська криза дубль 2». Хроніку подій у Криму в сюжеті виклала Інна Неродик. На завершення вона каже, що «сепаратистська хвиля за півдня навалюється і на інші області. МЗС таки спромоглося на заяву – просити у Заходу допомоги». Рішення звести всі події в один сюжет було не надто вдалим – він конспективний та не відображає всієї повноти ситуації.

Наступний матеріал – про оборонну систему України, присвячений відомому знавцю мілітарних тем Олександру Аргату. Спершу він говорить про те, кому українській армії доведеться протистояти: «Про чисельність готових до агресії російських військових можна лише здогадуватись. Російські ЗМІ повідомляли про підняті по тривозі 150 тисяч військових, 120 одиниць техніки, 200 літаків та гелікоптерів із західного та центрального округів. Крім чорноморських частин, в Криму помічені військові з кавказького регіону». Перерахування потужностей українського війська спростовує поширене уявлення про те, що в Україні немає боєздатної армії. Щоправда, назвати дуже переконливою цю інформацію не можна – бо нічого не сказано про стан перерахованих потужностей.

Третій «кримський» матеріал – по міжнародну реакцію. І тут Гайдукевич дає, можливо, навіть занадто різку оцінку, критикуючи позицію Заходу: «Зважте, одні приїхали з автоматами, а інші занепокоєнні у Twitter. Чи здатен демократичний Захід адекватно оцінювати і адекватно реагувати на силові загрози сьогодення? Протягом свого громадянського протесту українці неодноразово закликали Захід втрутитись і щоразу Захід втручався тоді, коли вже було пізно. Когось або били, або вбивали. Чи зробить світ висновок? Адже зараз мова йде не про тиск мирних мітингувальників, зараз мова йде про теоретичне знищення незалежності окремо взятої держави. Адекватність реакції світу на російською агресію фактично може стати тестом, наскільки дієвими зараз є світові структури, загальносвітові структури: ООН, Євросоюз, Радбез ООН і НАТО. Це тест у ХХІ столітті». Як у давні часи на ТВі, Віталій дозволяє собі занадто однобокий та емоційний погляд на складні матерії, не враховуючи, наприклад, того впливу, який грубе втручання Заходу може справити на проросійське населення України. У матеріалі Анастасії Бабенко – огляд реакції США, Німеччини, НАТО, ЄС, ООН тощо. Висновок неоднозначний: «На підтримку ж Росії не висловилась жодна країна. Утім, усі ті, хто говорить про забезпечення територіальної цілісності України, категорично не рекомендують своїм громадянам подорожувати до Криму. А тим, хто перебуває на півострові, радять негайно виїжджати».

Янукович

Пієтету до постаті, яка ще недавно навіювала страх і покору багатьом журналістам, не залишилося ні в кого. Найбільш нейтрально про Януковича говорить ICTV. «Віктор Янукович досі вважає себе Президентом. Попри те, що втік з країни, і не виконав умов мирного договору, складеного між владою й опозицією, за участі Європейських та російських посередників. За цією угодою протягом 48 годин Янукович мав підписати проголосовані парламентом зміни до Конституції. Натомість він поїхав з Києва, і опинився аж у Ростові-на-Дону», – каже у підводці «Фактів тижня» Оксана Соколова. Ведуча додає, що конференція проводилася в умовах жорсткої секретності, а Янукович «нову владу та її закон не визнає, і дивується тому, що Володимир Путін не діє рішуче».

«Факти тижня» показали кілька фрагментів із прес-конференції Януковича, наголосивши на тому, що він повернеться до України, тільки якщо йому гарантують особисту безпеку. Також Янукович попросив пробачення. «І це вибачення варто подивитися», – зауважила ведуча, підводячи кадри, на яких Янукович ламає ручку, вимовляючи фразу: «Я хотел бы обратиться к украинскому народу».

Далі – сюжет про обставини втечі Януковича. Тут ідеться про те, що українська міліція не спромоглася затримати колишнього президента; критика силовиків лунає з уст нардепа Геннадія Москаля – він каже про недопрацювання Арсена Авакова та Валентина Наливайченка. Які, втім, запевняють, що шукають цілодобово. Попри це, «Факти тижня» роблять припущення, що «можливо, втікачів просто не хочуть знаходити. Бо їхні свідчення можуть відкрити небажані справи та прізвища. По суті, навіть ті підрозділи, які сьогодні мають затримувати екс-можновладців, ще вчора були з ними у одній когорті». Автор шукає доказів: «Високопосадовцям дали фору для втечі. Виїхати ж з країни їм вдалося як не повітрям, то морем, – переконаний підполковник запасу СБУ Андрій Дубовик.

Андрій Дубовик, колишній співробітник спецпідрозділу СБУ, полковник запасу правоохоронців під час акцій протесту: "Воздушное пространство. Оно ж более контролируемое. На самом деле, очень вероятно, что водным путем с Балаклавы какой-нибудь быстрый армейский катерок, корвет, принял на борт семью Януковича, и отвезли его в сторону России".

Кореспондент: Водний шлях свого відступу у Ростов-на-Дону підтвердив і Віктор Янукович.

Віктор Янукович, президент України: "В Россию я попал благодаря патриотично настроенным офицерам. Я бы сказал так, которые выполнили свой долг».

Насправді ці слова Януковича не підтверджують саме водного шляху втечі.

Розповідають у сюжеті й про те, за яких умов Януковича судитиме Гаазький міжнародний трибунал.

«ТСН. Тиждень», натомість, б’є екс-президента дошкульно: «В Росії знайшовся відсторонений від президентської влади в Україні Віктор Янукович, золотий батон, як уже охрестили його вдома», – почала Алла Мазур. І продовжила не менш емоційно: «Вбивця для одних, зрадник для інших, біженець для третіх, політична карта для четвертих. І персона нон-грата для світу. Генпрокуратура України почала офіційну процедуру екстрадиції Януковича».

Журналістка Ольга Кашпор розповіла про основні віхи втечі Януковича: його поїздку в східні регіони, втечу з Криму, оголошення його в український та міжнародний розшук, його заяву від 27 лютого, розповсюджену інформагенціями. Втім, правники переконують, що з моменту втечі його заяви вже не мають юридичної сили (синхрон політкоментатора Ігоря Коліушка). Далі в сюжеті – про прес-конференцію: «Анонсують його прес-конференцію в Ростові-на-Дону. Офіційна Москва при цьому заперечує, що екс-президент України переховується на їхній території. У п'ятницю він таки матеріалізується». Головна теза, на думку авторки: «я живий, отже, я президент», фрагмент із ламанням ручки також показано, правда, без пояснення контексту.

Говорячи про екстрадицію, авторка пояснює, чому з нею так зволікали: «Прес-конференція ще триває, а у Києві новопризначений Генпрокурор вже готує запит до Росії про видачу підозрюваного. Вимагати екстрадиції раніше було неможливо – пояснює Махніцький. Бо підтвердження, що Янукович точно в Росії, не було. Навпаки, екс-президент слав листи ніби з України». Правда, висловлено застереження, що Росія не поспішатиме видавати Януковича (синхрон політтехнолога Сергія Гайдая). Згадано також і про перспективу Гаазького трибуналу: «Вже зараз офіційний Київ може звертатися до міжнародного суду, запевняє правник Володимир Василенко. Єдину юридичну перепону рада усунула. Україна тепер під юрисдикцією міжнародного трибуналу. Його статут ратифіковувати не обов'язково». Таким чином маємо спокійний і зважений сюжет із головними віхами, який дещо дисонує з емоційною підводкою Алли Мазур.

«События недели» каналу «Україна» прес-конференцію не показали взагалі. Натомість тут з’явився Ахметов із закликом до об’єднання заради цілісної і неподільної України, тоді як на «Інтері» – Фірташ зі зверненням до голови Російського союзу промисловців та підприємців Шохіна із закликом вплинути на мирне розв’язання ситуації. 5 канал також не звернувся до теми прес-конференції Януковича окремо. Лише в сюжеті про російську окупацію в Криму було використано фрагмент, у якому Янукович попросив пробачення у всіх, хто постраждав чи страждає, і поламав ручку.

Ведучий «Подробностей недели» на «Інтері» Андрій Данилевич розпочав із підозрілих обставин утечі Януковича з країни. Програма відстежила весь шлях екс-президента і розібралась, із чиєю допомогою він виїхав закордон: «От Межигорья до Крыма по следам Януковича шел Роман Бочкала». Починається матеріал із екскурсії Межигір’ям, яке, за словами Романа Бочкали, Янукович залишив поспіхом, не позбиравши навіть секретних паперів. Кадри з Межигір’я, яку журналіст назвав «усыпальницей фараона», є наскрізними для всього сюжету. Бочкала з’ясовує, за яких обставин Янукович перебував у Харкові, потім у Донецьку, де прикордонники не дали йому вилетіти, а потім у Криму. Версія про те, що екс-президент залишив Україну на російському кораблі «Азов», не знайшла підтвердження. Януковича нібито бачили в Балаклаві, в яхт-клубі, що належить його старшому сину. Повідомлення, що Янукович залишив Україну на власній яхті, за словами журналіста «Інтера», не підтвердилось – усі яхти в Балаклаві на місці, а морська охорона не виявляла жодних порушень кордону. Перевіряючи історію Авакова, Роман Бочкала доїхав до аеропорту Бельбек; виявилося, що Януковича тут не бачили. Натомість з’явилась інформація про аеродром у Качі – чи не єдине місце, за словами журналіста, звідки можна вилетіти без відома українських прикордонників (а Янукович заявив, що потрапив на територію Росії завдяки патріотично налаштованим офіцерам). Таким чином, «Інтер» зробив непогану роботу, розслідувавши можливі шляхи втечі екс-президента.

Далі перейшли до прес-конференції; її зміст коротко схарактеризував Данилевич. Ведучий знов дозволяє собі іронізувати над людиною, яку два місяці вихваляв: «Не все вопросы Янукович услышал, многие не понял, но сказал немало любопытного. Эта пресс-конференция уже вошла в историю и не только из-за того, что на ней было сказано, но и как это было сказано и где это было сказано». Журналістка «Інтера» Алла Щоличева побувала в Ростові-на-Дону й побачила легендарну прес-конференцію на власні очі. Вона розповіла про організацію та заходи безпеки.

«Он президент, ему не нравится то, что происходит в стране. Но он не виноват», – так передає почуте журналістка. Показані фрагменти конференції, заяви про неучасть у виборах 25 травня і плани повернення в Україну. Події в Криму він назвав «объяснимой реакцией народа», на питання про російський вплив заявив, що дивується стриманій позиції Путіна, але за підтримкою до Росії звертатися не буде. Ці слова звучать за добу до звернення Путіна до Ради Федерацій, яке згодом було обґрунтоване саме проханням Януковича. Журналістка зауважує: протягом конференції Янукович часто зазирає до паперів, допускає обмовки, наприклад, плутає Україну з Росією. Алла Щоличева іронічно переказує слова екс-президента про те, що він сам забирає онука з садочка, про те, що в Межигір’ї йому належить тільки частина, інше – орендоване у іноземних громадян. «Он держится целый час, отвечая на неудобные вопросы, часть из которых, впрочем, не слышит из-за барахлящего микрофона. […] Но под конец конференции нервы у Януковича, похоже, сдают – решив во второй раз извиниться перед украинцами, эмоции сдержать он не может», – і кадри ламання ручки. Авторка розповіла, що після конференції журналісти кинулися шукати зламану ручку, але та таємничо зникла.

Таким чином, від «Інтера» старому і вже колишньому другу Януковичу дісталося, можливо, навіть більше, ніж від «1+1».

http://mail.google.com/mail/u/0/images/cleardot.gif

Уряд

«Фактах тижня» тему уряду було піднято після висвітлення ситуації в Криму та заяви Януковича. «В Україні цього тижня нарешті сформовано новий уряд. Він складається повністю з представників опозиційних сил. Вперше в історії кандидатури міністрів затверджували на Майдані. Там міністри викликали неоднозначні оцінки. Але врешті парламент таки отримав добро. Прем’єром обраний Арсеній Яценюк. Чи буде його команда тим самим технократичним урядом професіоналів?» – підвела Оксана Соколова матеріал Володимира Соколова. В сюжеті журналіст акцентував, що Яценюк став прем’єром без усмішки на обличчі, без квітів і навіть без рукопотискань соратників, і процитував Арсенія Петровича – мовляв, його уряд стане «політичним камікадзе, технічним, перехідним, і приреченим на ухвалення непопулярних рішень». Наголошено, що деяких кандидатів під час представлення Майдан сприймає на ура (показують Олександра Сича і Дмитра Булатова), а деяких із криками «ганьба», бо начебто вперше бачать їх на Майдані (показують Арсена Авакова, якого насправді на Майдані бачили багато разів – він навіть досить довго керував самообороною, заступивши Парубія).

Далі про призначення міністра оборони: «Коли на посаду міністра оборони не потрапляє креатура афганців, і взагалі ледь не доходить до бійки». Протистояння і навколо прізвища лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша – показано, як його ім’я не захотіли називати зі сцени. Пояснили – в останню мить він відмовився від посади заступника секретаря РНБО Парубія. Приреченим цей уряд назвав і Турчинов.

Далі в сюжеті – про акції під Камбіном як прихильників, так і противників уряду. Повідомлено про створення коаліції (синхрон регіонала Бориса Колесникова, який каже, що ПР буде голосувати за прем’єра і за програму), про відмову Яценюка від участі в президентських виборах і про те, що склад уряду не такий, як було озвучено на Майдані: «Коаліція частково задовольняє вимоги майданівців». Мається на увазі призначення Віталія Яреми, чиє прізвище скандували на Майдані керівником силового блоку. Звучить інформація про відмову Ольги Богомолець від посади віце-прем’єра з гуманітарних питань: у синхроні вона каже про посаду міністра охорони здоров’я, яку їй ніхто напряму не запропонував. У сюжеті йдеться і про інших віце-прем’єрів – Олександра Сича і Володимира Гройсмана, якого назвали «людиною Порошенка». Акцентовано, що сам Порошенко до уряду не потрапив. Окремо в сюжеті говорять про Юрія Продана, що був міністром уряду Тимошенко. На думку автора, в уряді «чи не найбільше людей з команди екс-прем’єрки» – Аваков, Остап Семерак, Людмила Денисова; є також люди з колишньої команди Ющенка – Олександр Шлапак та Ігор Тенюх. Темною конячкою названо міністра економіки Павла Шеремету. Про інших міністрів розповідають стисло. Доречно було б використати інфографіку, адже суцільний потік прізвищ і фактів погано сприймається.

Автор зазначив, що партія УДАР, окрім посади голови СБУ, відмовилася від портфелів – «із прицілом на президентські вибори». Демонструючи міністрів, які йдуть із ВР на свої нові робочі місця, журналіст розповідає: «Новоспечені урядовці обіцяють відмовитися від державних автомобілів, дач і привілеїв». Насамкінець повідомили про запрошення олігархів на посади голів облдержадміністрацій. Сюжет доволі поміркований до призначень, але й не сервільний.

У тижневику «України» про уряд окремо не говорили, що насправді дивно. Аж занадто затято поставилися до заклику «не мочити» нову владу, надавши тій можливість попрацювати та показати, на що здатна, та ще й в умовах іноземної агресії? Натомість Євген Міхін повідомив про призначення губернаторів: «Губернатором Донецкой области стал местный бизнесмен, миллиардер Сергей Тарута, а в Днепропетровской области будет руководить Игорь Коломойский. Указ об этом подписал Александр Турчинов. Цель – привлечь не только государственные, но и частные ресурсы, чтобы стабилизировать ситуацию в регионе. Также Турчинов сегодня назначил руководителей большинства областей. В основном, губернаторские посты получили представители Батькивщины и Свободы. В частности, в Киевской области назначен бывший министр по чрезвычайным ситуациям Владимир Шандра, Львовскую, Тернопольскую – нардепы Ирина Сех от БЮТ (насправді. – «Свобода», – Авт.) и Олег Сыротюк от Свободы. В Луганск отправится Михаил Болотских – глава Госслужбы по чрезвычайным ситуациям».

На «1+1» про новий уряд говорять у контексті кримських подій. Перед цим Алла Мазур повідомила про «адмінсенсацію»: «Взяти офіційно відповідальність на себе і увійти у виконавчі органи проблемних регіонів нова влада умовила олігархів. Уже відомо що Дніпропетровську облдержадміністрацію очолив власник Привату Ігор Коломойський. Погодився керувати Донеччиною очільник індустріального союзу Донбасу Сергій Тарута. Відповідну пропозицію влада нібито робила і авторитетному в Харкові Олександру Ярославському. Однак в результаті очільником області став Ігор Балута з обласної фракції Батьківщини. А представником в. о. президента України в Криму пророчать поки що Вадима Новинського. Ця інформація, наголошую, наразі не підтверджена. Але джерела повідомляють про зацікавленість найбагатших людей країни у найшвидшому врегулюванні ситуації. З огляду на реальні можливості і вплив у регіонах, їхній внесок може бути дуже цінним. І у переносному, і з рештою в прямому значенні слова. Та і назвати їх бандерівцями, радикалами і противниками російської мови кремлівській пропаганді буде важко». Перш ніж робити реверанс у бік власника, варто було проконсультуватись із ним самим – наступного дня, коментуючи своє призначення, Ігор Коломойський сказав, що сам запропонував новій владі свою кандидатуру (отже, ніхто його не «умовляв»). А «нібито» і «пророчать» щодо інших олігархів варто було перевірити.

«Швидкість її формування, з одного боку, ситуацію рятує, бо світ уже знає, хто у нас легітимна влада, і з ким спілкуватися. Зворотний бік медалі – практично всі, хто відважився нині піти у владу – називають камікадзе. Бо саме на їхні плечі звалився цілий клубок давніх проблем, який одним махом і швидко не вирішити. То хто ж таки пройшов через ухвалення Майданом. Ще одна унікальна особливість цієї владної команди», – розповіла Алла Мазур, підводячи оптимістичний сюжет про призначення уряду. Його автор Сергій Швець розповідає, що парламенту вистачило 20 хвилин на затвердження Кабміну, та описує процедуру затвердження Майданом: «В наші дні багато що відбувається вперше. Зокрема, вперше склад уряду обговорювали з народом на Майдані. Зібралося тисяч 50. Слухали кількох кандидатів на Кабмін. Когось підтримували, когось засвистували». Окремо сказано про Ольгу Богомолець, яка відмовилася від посади й зажадала зміни системи, а не облич у владі.

Великий плюс – інфографіка, за допомогою якої показано новий уряд. Про кожного міністра окремо розповідати не стали, уряд названо компромісним, перераховано виклики, що стоятимуть перед ним. Сергій Швець також похвалив програму уряду: «Ось програма діяльності нового уряду України. Раніше я подібного не бачив. В ній немає води, вона лаконічна. Лише 5 сторінок. Тут визначено конкретні цілі та завдання нової влади на найближчий час. Багато так званих маркерів, завдань, виконання яких легко проконтролювати суспільством. Наприклад підписання угоди з Євросоюзом. Чи відновлення співпраці з МВФ. Проведення чесних президентських виборів. Чи розслідування злочинів під час Майдану. В програмі навіть виписані закони, які слід терміново ухвалити, щоб досягти поставленої мети. Їх понад 30». Проблемою уряду названо відсутність управлінського досвіду в багатьох – в цьому контексті згадано Дмитрія Булатова, Тетяну Чорновол, Євгена Нищука, Єгора Соболєва. Цікаво, що про Чорновол і Соболєва з усіх тижневиків згадали тільки в «ТСН. Тижні».

В сюжеті глядачу показано, що новостворений уряд вже почав працювати:

«Сергій Швець, кореспондент: Про свої перші кроки вже повідомили і ключові міністри нового уряду. Енергетик, зокрема, підніме тарифи на газ.

Юрій Продан, міністр палива та енергетики України: "Звісно, ми це будемо робити після домовленості, певним графіком відстрочення цього процесу, для того щоб процес підняття відбувався з певною компенсацією".

Сергій Швець, кореспондент: Фінансист доведе до пуття державний бюджет.

Олександр Шлапак, міністр фінансів України: "Я переконаний в тому, що бюджет доведеться переглядати. Нічого запилювати собі очі, як ми це робили в минулому році, недовиконавши бюджет на 40 млрд".

Сергій Швець, кореспондент: Знає що робити і керівник силового блоку уряду.

Віталій Ярема, перший віце-прем'єр-міністр України відповідальний за військовий блок: "Перші кроки – організувати взаємодію правоохоронних органів по розкриттю тих подій, які відбувалися декілька днів тому. Тобто скоординувати дії Прокуратури, СБУ і міліції. І в найкоротші терміни знайти винуватих і притягти їх до відповідальності".

Сергій Швець, кореспондент: Новий міністр юстиції насамперед займеться чисткою судів, щоб населення побачило справедливість.

Павло Петренко, міністр юстиції України: "Чіткий простий механізм переатестації та люстрації судів, по тим рішенням, які виносились не іменем України, не на підставі законів, а на підставі вказівок відповідних посадовців".

Сергій Швець, кореспондент: Словом, грядуть зміни. Найперші і найлегші вже продемонстровано.

Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України: "Ніякого витрачання бюджетних коштів на утримання міністрів. Платити за різного роду пільги і забаганки в тому числі місцевим чиновникам, державний бюджет не буде. Найжорсткіша економія бюджетних коштів".

Сергій Швець, кореспондент: Підтримала ці зміни і Верховна Рада. Вперше за 23 роки незалежності, скасувавши всі депутатські пільги. На прицілі і шалені пенсії суддів та прокурорів – від 20 до 60 тис. грн щомісяця».

Ідилічну картину доповнює лояльний до нової влади регіонал Юрій Мірошниченко, який закликає не критикувати новопризначений уряд, а дати йому себе показати.

У перезапущеній програмі «Час: Підсумки тижня» 5-го каналу уряду й губернаторам приділили чималу увагу. В анонсі проведено аналогію між урядовцями та гладіаторами, що йдуть на смерть: «Ave, Майдан! Ті, що йдуть у Кабмін, вітають тебе». Гайдукевич убачає в показовому узгодженні складу Кабміну з вимогами Майдану позитив, хоч і не беззастережний: «Вперше в історії України серед нового уряду з'явились люди, які там ніколи раніше не бували – громадські активісти. Вперше уряд пробували узгодити з громадянами. Про пряме народовладдя, ясна річ, мова поки що не йде. Майдану зачитали прізвища і з цими прізвищами погодились далеко не всі. Але факт, що поруч з політиками, які знані як політики, у міністерські крісла почали сідати люди, які є відомими як лідери громадських думок. І це вперше. Скептики кажуть, що перехідний уряд – це все одно плід певних домовленостей». Він відразу переходить до проблемних аспектів, зокрема, до відмови Ольги Богомолець стати віце-прем’єром: «Її умовою приходу до влади у міністерське крісло було категоричне рубання усіх корупційних схем в Міністерстві охорони здоров'я. Зі слів Богомолець, нинішня влада відмовила в цьому». Гайдукевич згадує і про побоювання скептиків, і про надії на призначення таких людей, як Чорновол і Соболєв.

Анна Мірошниченко починає сюжет про уряд із лайфу: новопризначені міністри обживаються в кабінетах своїх попередників (портрет Януковича у смітнику в кабінеті нового міністра аграрної політики). Далі – інформація про склад уряду: «У міністерські кабінети вони [Швайка і Петренко. – Авт. ] зайшли фактично зі сцени Майдану. У компанії трьох свободівців, шістьох представників "Батьківщини" та дев'ятьох безпартійних. Ударівці увійти до складу технічного уряду відмовились. Їхній лідер іде у президенти. Серед нинішніх міністрів є бувалі і свіжі як для таких портфелів обличчя. Автомайданівець Дмитро Булатов тепер головний по спорту. Ведучий Майдану – по культурі. Решта – стара гвардія: п’ятеро – колишні урядовці, мер Вінниці, народні депутати, з них три мільйонера. Такий урядовий склад Майдан не проковтнув». У подальшому вокспопі – висловлювання людей із Майдану як за, так і проти нового уряду.

Згадано тут і позицію сотника Володимира Парасюка, який після свого доленосного виступу на Майдані 20 лютого став своєрідним символом: «Сотник, чий виступ став переломним для дій опозиціонерів, не побачив, щоб прізвища нових урядовців узгодили з Майданом. […] Він і не просив посад. Та й досі впевнений, що зі сцени Майдану у міністерські крісла не зовсім ті. Люди хотіли аполітичних кандидатур, але не отримали. […] Але виходу він не бачить. Майданівці погоджуються на такий міністерський склад.

Володимир Парасюк, сотник: Хай буде, як є. Але дуже шкода, що не дослухались».

Детальної інформації про нових міністрів у сюжеті нема, натомість ідеться про перше засідання й перші рішення новоствореного Кабміну: «А ось від чого готові відмовитись на нових постах урядовці, так це від автопарку попередників. Принаймні на камери вони це пообіцяли». Висновки на перспективу: «Уряд технічний, політкамікадзе – їх так називають. І щодо їхніх кандидатур насправді було чимало суперечок. Однак вочевидь основні торги почнуться пізніше – за три місяці, коли Україні буде потрібен зовсім новий уряд».

Не оминули увагою і призначення в регіонах: «Ті, кого у нас прийнято називати олігархами, зараз публічно декларують два найголовніших меседжа для держави – "Україна має бути цілісною" та "Сепаратизм не пройде". А після цього стають особисто керувати ключовими регіонами, там, де вони мають вплив. Ігор Коломойський – в Дніпропетровську, Сергій Тарута – в Донецьку. Рінат Ахметов погоджується з донецьким призначенням, і також підкреслює: наша сила в згуртованості бізнесу, влади і суспільства», – прокоментував кадрові зміни Гайдукевич. Таким чином, картинка, змальована 5-м – не все з урядом і губернаторами гладко, але загалом новій владі треба дати шанс.

«Подробности недели» на «Інтері», де інформації про уряд передує трагічна розповідь про порожню скарбницю та глибоку економічну кризу, більш ніж лояльні до нового уряду. «В экономическом блоке – профессионалы, уже имеющие опыт борьбы в кризисом», – заспокоює Андрій Данилевич, повідомляючи також про нового голову Нацбанку Степана Кубіва, що вмить узявся за боротьбу зі спекулянтами.

Сюжет Геннадія Вівденка призначений економічним аспектам діяльності новопризначеного уряду. Попри те, що автор належить до «антимайданівського спецназу» каналу «Інтер», і те, що відбувалося в Україні в останні місяці, називає не інакше як політичною кризою, цього разу він висвітлив тему на позір неупереджено. Починається сюжет з інформації про стан справ в Нацбанку й обіцянки Кубіва, що дефолту не буде. Дії голови Нацбанку прокоментував представник банку «Надра», що належить власникові «Інтера» Дмитру Фірташу.

Знаковими Вівденко назвав призначення прем’єр-міністра Яценюка і міністра фінансів Шлапака, нагадавши, що саме цей тандем у 2004 році стабілізував гривню великим вливанням валюти. В сюжеті йдеться про зв'язок курсу долара і цін на бензин. «Грядут непопулярные решения для граждан. Объявлено, что новое правительство – камикадзе. И ради спасения экономики все члены кабмина осознанно жертвуют своей каръерой», – твердить кореспондент.

За словами журналіста, Яценюк заявив, що в скарбниці 4 млн гривень, а з 4 березня не буде чим платити пенсії. Озвучена інформація про те, що податкову і митницю можуть очолити люди з досвідом роботи в аналогічних структурах іноземних держав, а також про можливий кредит від МВФ у квітні. Заява міністра Продана про те, що уряд виконає вимогу МВФ щодо підвищення цін на газ для населення, врівноважена рішенням кабміну економити кошти на утримання урядовців. І, зрештою, Вівденко прямим текстом хвалить нову владу: «Почти мертвый в последние 2 года фондовый рынок начал феерический рост. Всего за один день, в понедельник, рынок ценных бумаг вырос на 15% – это просто фантастический результат. […] Лучше всего росли акции предприятий Восточной Украины. Но уже в середине недели рост на бирже замедлился».

Далі – докладніше про склад нового Кабміну: «Необычно выглядит как его состав, так и процесс формирования. Едва ли не главным критерием отбора кандидатур было воспримет или не воспримет конкретного человека на конкретном посту Майдан. Но, как и принято в большой политике, стороны пришли к компромиссу». Ірина Юсупова починає свій сюжет твердженням: «Они окрестили себя правительством камикадзе». Акцентовано на економічних здібностях Яценюка і міністра фінансів Шлапака (повторені синхрони останнього з попереднього матеріалу); «не новачками» названі міністр соцполітики Денисова і міністр енергетики Продан. Іншим, за словами журналістки, доведеться вчитися. Далі – про перші кроки новопризначених урядовців, зокрема, міністра охорони здоров’я Олега Мусія, міністра культури Євгена Нищука, міністра закордонних справ Ігоря Дещиці, міністра аграрної політики Ігоря Швайки (показано портрет Януковича в смітнику), міністра молоді і спорту Дмитра Булатова, звучить інформація про силовий блок – віце-прем’єра Віталія Ярему, в. о. міністра оборони Ігоря Тенюха, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Булатова названо найбільш суперечливою фігурою в уряді – «опыта управленца у него нет, из спортивных достижений – прыжок с трамплина на водных лыжах» (не забуваймо, що Булатова «Інтер» особливо «любив» іще до того, як почав «допомагати новій владі», стверджуючи, що його викрадення й тортури – інсценування). Завершує Ірина Юсупова інформацією, що уряд працюватиме до президентських виборів, потім звітуватиме, а після парламент вирішить, працювати йому далі чи ні.

Отже, загалом до уряду всі тижневики поставилися доволі гуманно – не приховуючи певних суперечливих моментів кадрової політики, вони зійшлися в тому, що «камікадзе» треба дати шанс. У відсутності висвітлення суперечливих та проблемних моментів «передали куті меду» «1+1» та «Інтер», а «Україна» вирішила піти шляхом «не має сюжету – не має проблеми» :)

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: novayagazeta-ug
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2604
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Підтримай нас! Стань частиною проєкту!
Щодня наша команда готує для вас найсвіжі та незалежні матеріали. Ми будемо надзвичайно вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваша підтримка – це можливість зробити ще більше!
Підтримати нас
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду