Не політикою єдиною...

В історії американської та світової тележурналістики щойно перегорнуто епохальну сторінку: в ефір вийшов останній випуск популярного у США та в багатьох країнах світу ток-шоу Larry King live. «Настав час повісити підтяжки, які я одягаю щовечора», - засмутив своїх шанувальників ведучий Ларрі Кінг.

Медіа-експерти пояснюють його рішення тим, що останнім часом рейтинг програми різко впав. Зрештою, все має свій початок і свій кінець. І культова програма Larry King live - не виняток. Та є й інше, суто людське пояснення. Вести телевізійне ток-шоу п'ять разів на тиждень у прайм-таймі протягом більш як чверті століття поспіль вимагає величезних зусиль. Особливо від ведучого, який пережив декілька інфарктів. І як-не-як йому вже повернуло на 78-й. В Україні - країні пенсіонерів, де телеведучі зазвичай удвічі молодші за нього, його вже давно списали б в архів. Утім, Кінг, як висловився президент CNN Джон Клейн, закриває програму «на своїх умовах». Він залишиться «у телевізійній родині» й готуватиме для CNN спеціальні програми на американські та міжнародні теми.

Програма Larry King live увійшла до книги рекордів Гіннеса за тривалістю показу з одним і тим же ведучим в один і той же час. Відколи у травні 1985 року, о 21.00 за часом східного узбережжя США, з легкої руки засновника CNN Теда Тернера з'явився її перший випуск, Кінг взяв понад 40 тисяч інтерв'ю.

Його ток-шоу стало форумом для серйозних дискусій. 1993 року він влаштував рекордні за рейтингом за весь час існування CNN дебати між віце-президентом Албертом Ґором і незалежним політиком Россом Перо про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Їх дивилися понад 16 мільйонів глядачів. Під час президентських виборів 2000 року Кінг 37 днів поспіль висвітлював перелік голосів за підсумком виборів у штаті Флорида. У програмі взяли участь близько 350 осіб, а її родзинкою були ексклюзивні інтерв'ю з Джорджем Бушем-молодшим і Албертом Ґором. Після терактів 11 вересня 2001 року, що потрясли Америку й світ, та американського вторгнення в Ірак Кінг інтерв'ював близько 700 гостей, серед них більш як 35 світових лідерів.

Ток-шоу впливали на формування громадської думки і (не боюся цього висловлювання) на хід історії. 1992 року Росс Перо оголосив у програмі Larry King live про свою участь у президентських перегонах і, відбираючи згодом голоси у Джорджа Буша-старшого, схилив терези вагів на користь Білла Клінтона. Опра Вінфрі у тій же програмі вперше підтримала участь Барака Обами у майбутній президентській виборчій кампанії та у праймеріз Демократичної партії. Дехто вважає, що завдяки цьому темношкірий сенатор здобув понад мільйон голосів й інакше не став би кандидатом у президенти і господарем Білого дому. Кінг виявив здібності і в сфері міжнародної дипломатії, запросивши для обговорення мирного процесу на Близькому Сході палестинського лідера Ясіра Арафата, короля Йорданії Хусейна і прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна.

Та коли поставало питання вибору - що важливіше: політика чи життєві сенсації - Кінг робив його на користь другого. Він вів ток-шоу не тільки зі своїх студій у Лос-Анджелесі, Нью-Йорку та Вашингтоні, окрузі Колумбія, а й із Білого дому, приватних осель і буцегарень. Популярними були його тюремні інтерв'ю з Майком Тайсоном і з Карлою Такер - першою жінкою, страченою в Техасі. Темою серії його ток-шоу стали оповиті таємницею смерть моделі й актриси Анни Ніколь Сміт та вбивство її сина. Через це було скасовано низку запланованих політичних програм, зокрема й про становище в Іраку. Мабуть, тоді Кінг «переборщив». Та він не обійшов стороною викрадення терористами і страти в Пакистані кореспондента Wall Street Journal Данієля Перла, взявши інтерв'ю в його матері. Саме в його ток-шоу востаннє з'явилася вражена невиліковною хворобою Теммі Меснер. Вона розповіла драматичну особисту історію боротьби з раком, а наступного дня померла.

Кінг відгукувався й на масові трагедії. 2005 року, коли ураган «Катрина» спустошив штати Луїзіана та Міссісіпі, він висвітлював цю тему в спеціальній програмі двадцять вечорів підряд. Докладно розповідав телеглядачам, як вносити пожертви у фонд допомоги постраждалим від стихійного лиха. 2010-го, після смертоносного землетрусу, Кінг вийшов в ефір із програмою «Гаїті: як ви можете допомогти». Він мав на меті мобілізувати національні та міжнародні зусилля у боротьбі з наслідками стихійного лиха цього.

Іноді Кінг відривався від земних проблем, заглиблюючись у світ паранормальних явищ. У його студії експерти вели суперечки про інопланетян та НЛО. Його гостем був ведучий популярного шоу «На той світ із Джоном Едвардом». Кінг давав можливість телеглядачам поспілкуватися з померлими душами рідних. Він запрошував до студії медіумів, щоб ті, передбачаючи майбутнє, вели суперечки зі скептиками. Телеведучий влаштував дискусію про загробне життя між представниками різних релігій та атеїстами. Сам він - агностик і вважає, що відповісти на запитання «Існують чи не існують Бог і вічне життя?» неможливо.

Співрозмовники Ларрі Кінга - американські та світові знаменитості: політики, громадські діячі, релігійні проповідники, кінозірки та зірки естради. Він інтерв'ював усіх президентів США, починаючи з Джералда Форда. Серед інших знаменитостей - Мартін Лютер Кінг, Маргарет Тетчер, Міхаїл Горбачов, Тоні Блер, Елеонора Рузвельт, Ненсі Рейган і Барбара Буш, Білл Ґейтс, Біллі Грем, Одрі Хепберн, Френк Сінатра, Пол Макартні, Марлон Брандо, Барбара Стрейзанд, Мадона, Принс, Аль Пачино...

Та нашестя законодавців із Капітолійського пагорбу у студії Ларрі Кінга ніколи не було. Інакше він уже давно погорів би. Американці, на противагу українцям, які живуть у стані хронічного політичного психозу, не витримали б подібної навали та плескання язиками нардепів, що ходять на телевізійні ток-шоу «Шустер live» і «Большая политика с Евгением Киселевым» охочіше, ніж до Верховної Ради.

Ларрі Кінг цілком міг би почуватися тріумфатором. Утім, навіть у своєму довгому списку співрозмовників він бачить прогалини. Шкодує, що не зміг взяти інтерв'ю в Ісуса Христа, Авраама Лінкольна, Осами Бен Ладена та в Іоанна-Павла П, який відмовив йому у проханні.

«Інфорозвага» замість журналістики?

 Журналістську манеру Кінга навряд чи можна назвати типово американською. На противагу більшості своїх колег, які ведуть ток-шоу в жорсткому, напористому стилі, він зазвичай ставить гостям м'які запитання, уникаючи гострих моментів. Саме це його критикують деякі медіа-експерти й журналісти. Ось відповідь Кінга: «Я завжди так робив. Я ні на кого не нападаю. Це не мій стиль». Кінг не є прихильником нового покоління ведучих ток-шоу, які використовують своїх гостей як реквізит. Він називає їх «якалами» і вважає, що вони більше повчають гостей, аніж слухають їх.

На думку телеведучого, секрет вдалого інтерв'ю - в умінні заохотити гостя розповісти про себе, а інтерв'юер має лишатися в тіні. Доброзичливий стиль спілкування, затишна атмосфера немов магнітом притягують у його студію знаменитостей, які почуваються тут як удома. Якщо ж копнути глибше, то це спілкування на прагматичній основі. Кінг потрібен зіркам, а вони потрібні Кінгу.

Втім, його манера не завжди м'яка. Якось ще на початку журналістської кар'єри він запитав у католицького священика, який дав обітницю безшлюбності, скільки в того дітей. «У нього був такий вираз обличчя, який міг привидітися мені хіба що у страхітливих снах», - з іронією згадує він. Іноді Кінг висловлював антипатію до гостей, як це сталося під час бесіди з президентом України Віктором Ющенком під час його другого візиту до Сполучених Штатів 2005 року. Володіючи природним розумом та інтуїцією, він швидко розкусив фальш «месії», який самозакохано вихваляв себе, і запитання набули саркастичного відтінку. (Див статтю «Ющенко під обстрілом Ларрі Кінга»).

За власним визнанням, Кінг, як це не дивно, зазвичай не готується до програми, не читає книжок авторів, із якими вестиме дискусію, і навіть вихваляється цим. Він називає свої ток-шоу infotainment - «інфорозвагою», що не має стосунку до традиційної журналістики. Саме в цьому, певно, й полягає один з головних секретів феноменального успіху Ларрі Кінга. Завдяки допитливій манері телеведучого, який мало що знає сам і навіть не приховує цього, та хоче дізнатися щось цікаве, відбувається його самоперсоніфікація з телеглядачами. Вони уявляють себе на місці телеведучого. Зробити їм це легше, ніж йому було самоутвердитися.

Від хлопчика з Брукліна до культового телеведучого

Ларрі Кінг (уроджений Лоуренс Гарві Зейґер) з'явився на світ 13 листопада 1933 року в Брукліні, Нью-Йорк, у єврейській родині іммігрантів із Білорусі. Його батько був власником бару, мати - швачкою. В дитинстві Ларрі пережив сімейну трагедію, зазнав злигоднів і розчарувань. Батько, якого син обожнював, помер, коли хлопцеві було дев'ять років, і це травмувало його свідомість. Він закинув навчання в школі, та йому взагалі було не до цього. Сім'я ледь зводила кінці з кінцями, отримуючи соціальну допомогу. Про вступ до коледжу годі було й думати: його шкільний атестат був рівнозначний вовчому квитку. Ларрі змушений був братися за будь-яку роботу. Однак у його душі ніколи не згасала мрія дитинства працювати диктором на радіо. «Не знаю, яка магічна сила тягнула мене туди», - згадує він. Та марно він оббивав пороги нью-йоркських радіостанцій: роботи у велетенському місті для нього не було..

До здійснення мрії його наблизила випадкова зустріч із диктором CBS, із яким він поділився своїми намірами. Той порадив йому переїхати до Флоріди, де були більші можливості для недосвідчених «радіорепортерів». Так 22-річний Ларрі в пошуках щастя вирушив до сонячної Флоріди. У Майамі, пройшовши голосовий тест на одній із місцевих радіостанцій, він влаштувався прибиральником, домовившись, що за першої можливості працюватиме диктором.

Однак стався курйоз. Того радісного дня, як здійснилася його мрія, Ларрі отримав перший дошкульний урок журналістики. Взявши до рук мікрофон, він перелякався й повністю онімів. В ефірі виникла німа сцена. Бос увірвався в кабінку, вигукуючи: «Треба говорити! Нужбо, говори!» Так 1 травня 1967-го 23-річний Ларрі Кінг уперше заговорив в ефірі і відтоді не вмовкатиме більш як півстоліття. А того дня він згадав одну із заповідей свого батька: «Ніколи не бреши!». І щиро зізнався своїм радіослухачам: він вийшов в ефір уперше, тож злякався й отримав за це від боса прочухана. Після цього Ларрі радів кожному своєму виходу в ефір, почуваючись самим собою.

До полудня він працював ді-джеєм, а після цього вів дві програми - новинну та спортивну. Ларрі завжди був трудоголіком. За декілька хвилин до першого виходу в радіоефір бос запропонував йому змінити прізвище на англосаксонське. Його увагу випадково привернула реклама в місцевій газеті фірми Кінга з продажу горілчаних напоїв. «Годиться?» - запитав він. Роздумувати було ніколи. Так Лоуренс Зейґер став Ларрі Кінгом.

На декількох місцевих радіостанціях він веде ранкові шоу, спілкуючись у ресторані з кожним, кому хочеться з ним побалакати. Так він створює жанр народного інтерв'ю, а сам стає народним інтерв'юером. Першою знаменитістю його ток-шоу став співак Боббі Дарін. Перед концертом він зайшов до ресторану, напросившись на інтерв'ю. А потім прийшла черга Френка Сінатри, якого Кінг і досі вважає своїм найцікавішим гостем.

Жива манера спілкування здобула Кінгу широку популярність. Він знаходить для себе нішу й на телебаченні. Та несподіваний успіх запаморочує йому голову і штовхає на фінансові афери. 1971 року Кінга арештовують за звинуваченням у великій крадіжці. Згідно з позовом нью-йоркського фінансиста Луїса Вулфсона, Кінг нібито порушив умови оборудки, не передавши позичені гроші окружному прокуророві з Нового Орлеана Джимі Ґаррісону, який розслідував убивство Джона Ф. Кеннеді. Деякі подробиці скандалу лишаються й досі нез'ясованими. Однак Кінг сам визнав, що піддався спокусі пожити на широку ногу і захряснув у боргах як у шовках.

Зрештою, його виправдали. Та гучний скандал, із якого він зробив висновок на все життя, обійшовся надто дорого. Кінг втратив роботу і статус, набутий у професійному світі. Протягом декількох років він не з'являвся в радіо- й телеефірі. І все ж йому вдалося знову стати на ноги. А 1985 року він - у зеніті слави: виходить ток-шоу Larry King Live - перше, що транслюється водночас по кабельному телебаченню й по радіо.

У теле- й радіожурналістиці Ларрі Кінг виявив себе концептуальним новатором. 1978 року, під час трансляції радіопрограми Larry King show, у його студії вперше пролунали телефонні дзвінки слухачів. Цю програму він вів із понеділка по п'ятницю, з опівночі до 5.30 ранку. Перші 90 хвилин транслювалося інтерв'ю з гостем, стільки ж часу відводилося на запитання радіослухачів та відповіді. А після третьої ранку ведучий обговорював із ними теми, які їх цікавили. У телевізійному ток-шоу Larry King live, що транслювалося на мережі CNN International, ведучий уже відповідав на дзвінки не тільки своїх співвітчизників. Це принесло йому світове визнання.

За більш як 50 років журналістської роботи Кінг узяв близько 50 тисяч інтерв'ю. Протягом майже двох десятиліть був колумністом першої в США загальнонаціональної щоденної газети USA today, написав безліч статей для інших видань, знімався у телесеріалах і в кінофільмах, опублікував у співавторостві цілу бібліотеку. Мабуть, корисно було б перекласти декілька книг великого комунікатора українською мовою і використовувати їх замість нудних навчальних посібників на факультетах журналістики. Скажімо, «Як розмовляти з будь-ким будь-коли й будь-де. Таємниці успішного спілкування» (у співавторстві з Білом Гілбертом, Краун, Нью-Йорк, 1994 р.) та «Краще з ток-шоу Larry King live: добірні інтерв'ю» (Тернер паблішінг, Атланта Джорджія, 1995 р.) Хоча друге, мабуть, ліпше вивчати на відео.

Популярності Кінгу додає його меценатська діяльність. Переживши перший інфаркт, а після цього операцію з шунтування серця, він дізнався, що медичні компанії задля економії коштів не включають до страхових полісів оплату складних медичних процедур. Це спонукало його заснувати кардіологічний фонд, що має на меті надавати фінансову допомогу пацієнтам, які страждають на важкі серцеві недуги. Кінг є також фундатором стипендіального фонду для студентів із неблагополучних родин школи журналістики та публічної політики університету Джорджа Вашингтона.

Він привертає увагу до себе американців й епатажним стилем особистого життя. Гасло Ларрі Кінга: «Якщо жінка тобі подобається і хочеш бути з нею - одружуйся». Він мав сімох дружин, а одружувався вісім разів. З третьою дружиною - Алін Ейкінс, моделлю часопису Playboy, - він сходився й розлучався двічі. Сьомою й останньою (принаймні, досі) другою половиною Кінга стала колишня співачка, колишня телеведуча і також колишня модель Playboy - Шон Саутвік, молодша за нього більш як на 25 років. Вони готували бучне весілля, та вінчалися в лікарняній палаті за три дні до того, як нареченому зробили операцію на серці. У квітні цього року Ларрі та Шон подавали на розлучення, однак зрештою помирилися. Подружжя мешкає у розкішному особняку у Беверлі Хіллз. Як бачимо, Ларрі Кінг невгамовний в усьому.

Про смерть Кінг, за власним визнанням, ніколи не думав «до першого дзвінка». Вмирати, жартує він, йому не хочеться не тому, що прагне більшої слави, а через допитливість. «Якщо я помру, - жартує він, - то не знатиму, хто виграв бейсбольні змагання World Series чи хто стане наступним президентом. Я б від цього збожеволів». У книзі «Моя дивовижна подорож» Кінг висловив бажання, щоб після смерті його заморозили, використовуючи криогенні технології.

Його досягнення у сфері медіа за більш як 50 років журналістської роботи відзначено численними нагородами. Найдорожчі для нього нагороди Джорджа Фостера Пібоді та «Еммі». Якось він сказав: якби його дім горів, то перш за все кинувся б рятувати їх. Зірка з його іменем красується на Алеї слави в Голлівуді на знак його видатного внеску в індустрію розваг.

Прагнення популярності розбурхує епігонів Ларрі Кінга у світі. На пострадянському телепросторі теж. Забамбуливши власні мізки, вони чомусь вважають, що магічний секрет його феноменального успіху - у підтяжках. Покійний Влад Лістьєв імітував американського телеведучого на ОРТ у програмі «Час пик», прилаштувавши до штанів шлейки. Микола Вересень бігав у підтяжках по студії, коли вів на «1+1» програму «Без табу». Під Ларрі Кінга (щоправда, в костюмі і з краваткою) косить і ведучий ток-шоу «Шустер live» на ТРК «Україна». Та Ларрі Кінг як комунікатор дасть їм фору в усьому.

І, зрештою, про найочевидніше: телевізійні ток-шоу в жанрі культового американського телеведучого можливі лише в демократичній країні, де медіа є четвертою владою в реальному сенсі цього слова, а не політизованим придатком до неї. Бо як би не маскувалося останнє від телеглядачів, вуха таки стримлять.

Афоризми Ларрі Кінга

«Щоранку я нагадую собі: те, що я скажу, не навчить мене нічого. Я вчитимуся, слухаючи інших».

«Коли мене щось цікавило, я запитував. Я ніколи не боявся сказати: "Не знаю"».

«Я вірю в себе і піднімаюся навіть після нокауту». 

«Ті, хто домігшись успіху, забувають, що їм пощастило, глузують самі з себе».

«Коли щось робиш - думай, що з того вийде».

«Турбуючись про друга, я не сумніваюся, що він зробив би для мене те ж саме».

«Сьогодні мені так само весело, як і тоді, коли я заробляв 55 доЛаррів на тиждень».

«Нехай у вуличній пробці застрягне хтось інший. Тільки не я!»

«Щоб працювати на СNN, дехто готовий платити за роботу сам собі». 

Кар'єра: круті сходини

Радіостанція WAHR-AM (Майамі, Флорида). 1957 рік - прибиральник. 1957-1958 роки - ранковий ді-джей.

Радіостанція WKAT-AM. 1958 рік - ді-джей. 1958-1961 рр. - ведучий шоу з ресторану «Пампернік».

Радіостанція WIOD-AM. 1962 рік - ведучий рестораннного шоу. 1963-1971 роки - ведучий шоу з плавучого будинку. 1972-1975 роки - незалежний журналіст і диктор. 1975-1978 роки - ведучий шоу.

Радіостанція Mutual Broadcasting System (Арлінгтон, Вірджинія). З 1978 року - ведучий програми Larry King Show.

Телеканал WLBW-TV (Майамі, Флорида). 1963 рік - ведучий ток-шоу.

Телеканал WTVJ-TV (Майамі, Флорида) 1964 рік - ведучий ток-шоу.

Телеканал WJLA-TV (Вашингтон, округ Колумбія). З 1985 року до сьогодні - ведучий ток-шоу Larry King: Let's talk («Ларрі Кінг: давайте поговоримо»).

Cable News Network (CNN). З 1985 року до сьогодні - ведучий програми Larry King Live. З 1985 року до сьогодні - радіо- й телекоменатор бейсбольних, футбольних і хокейних ігор у Майамі, Новому Орлеані, Лос-Анджелесі, Балтиморі та Вашингтоні, округ Колумбія. 1990 рік - ведучий ігор Доброї волі на CNN.

Джерела: CNN, Biography Research Center, New York Times, Washington post, Sun Valley, Wikipedia