У рубриці «Щоденні теленовини» щодня читайте короткий огляд марафону. А підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року читайте тут (перша частина) і тут (друга). Резюме моніторингових звітів читайте тут.

Передмова

«Детектор медіа» започаткував моніторинг телемарафону «Єдині новини» 21 березня 2022 року. Із самого початку це робилося за такою методологією.

У процесі роботи моніторинг поступово трансформувався, оскільки дуже швидко змінювалися реалії життя країни у війні й так само швидко змінювалися і реалії роботи журналістів. Крім того, стрімко змінювалися також технології та платформи донесення інформації. Начебто очевидні на старті речі виявлялися згодом хибними, начебто логічні й ефективні — швидко виявлялися застарілими. Крім того, представники редакцій телеканалів люб’язно надали «Детектору медіа» свої конструктивні зауваження та пропозиції. Тож час врахувати і попередній досвід, і побажання, щоби привести методологію моніторингу до потреб сьогодення. Тим більше, що значна частина змін у підходах уже відбулася природним шляхом, але досі не була зафіксована в методології.

Принциповий момент: «Детектор медіа» давно вже відмовився від хибної стартової тези про часткову припустимість пропагандистських функцій у телемарафоні з огляду на обставини повномасштабної війни. Як показали вже перші місяці, змішування журналістики з пропагандою неухильно призводить лише до значного погіршення якості інформування аудиторії та створення у глядачів хибних уявлень про ситуацію й хибних очікувань від майбутнього. Тож очевидно, що навіть під час війни пропагандою мають займатися інші соціальні інституції, а журналісти повинні продовжувати інформувати суспільство.

Мета моніторингу

Головна мета моніторингу залишається незмінною — допомогти редакціям і журналістам робити спільний інформаційний ефір більш ефективно та якісно для кращого інформування українського суспільства про поточні події й думки з приводу цих подій. «Детектор медіа» розглядає цей моніторинг як оперативні підказки, як у схожих ситуаціях надалі краще діяти журналістам і редакціям спільного ефіру.

Друга важлива мета моніторингу — фіксація справжньої картини якості ефірного продукту телемарафону з точки зору інтересів його потенційної аудиторії в якісному інформуванні про поточні події.

Особливості моніторингу

Основою моніторингу залишаються стандарти інформаційної журналістики, описані в «Методології моніторингів телевізійних і радійних програм ГО “Детектор медіа”». Війна, як найгірший і найбільший з усіх можливих форс-мажорів, вносить істотні корективи до застосування професійних стандартів. Ці корективи описані в методології саме як особливості застосування стандартів в умовах війни. Кожен розділ оновленої методології складається з опису цих особливостей і змін, доповнень або уточнень, які «Детектор медіа» вносить до методології внаслідок практики попередньої роботи над моніторингом і внаслідок пропозицій від редакцій учасників телемарафону.

Особливості застосування стандартів інформаційної журналістики в умовах війни 

1. Особливості застосування стандартів точності та достовірності подачі інформації

1.1. Події в недоступних для редакцій місцях

Події в зоні бойових дій або тим більше на тимчасово окупованих ворогом територіях часто є недоступними для журналістів. Фактичну інформацію про ці події журналісти можуть отримувати лише від їхніх безпосередніх учасників чи очевидців. Така інформація, з посиланням на учасників чи очевидців подій, вважатиметься цим моніторингом цілком точною і достовірною.

1.2. Анонімність учасників та очевидців подій

З огляду на безпеку джерел фактичної інформації, які перебувають у зоні бойових дій або прифронтовій зоні й на окупованих територіях моніторингом не вважається порушенням анонімне посилання на ці джерела. Єдина вимога: для глядача повинна бути хоча б мінімально пояснена компетентність джерела (наприклад: «сказав військовий ЗСУ», «повідомив житель міста» тощо) і обґрунтування самої анонімності (наприклад: «не називаємо з огляду на його безпеку»).

Небезпека в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях є єдиною і винятковою обставиною, яка може виправдати анонімність автора суб’єктивної думки, якщо ця думка додає аудиторії розуміння новини. Однак журналістам не слід зловживати цим винятком і перетворювати його на правило.

1.3. Інформація офіційних структур

Моніторингом вважається точною і достовірною інформація, яку подають представники офіційних державних уповноважених структур (Офіс президента, Рада нацбезпеки й оборони, Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Державна служба з надзвичайних ситуацій тощо).

Доповнення: посилання на представників будь-яких структур повинно бути конкретним, а не розмитим узагальненим. Псевдопосилання на кшталт «повідомляє Офіс президента» чи «кажуть у Міністерстві оборони» фіксується моніторингом як порушення стандарту достовірності. Винятком може бути лише офіційна заява певного відомства, що трапляється рідко.

1.4. Достовірність чужих картинок із зони бойових дій
 і тимчасово окупованих територій

Використовуючи чужу (тобто відзняту не журналістами редакцій спільного ефіру) відеокартинку подій, що відбуваються в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, редакціям слід докладати максимальних зусиль до встановлення її достовірності — в ідеалі знаходженням автора відео або як мінімум перевіркою, чи справді ця подія відбувалася в тому місці й у той час, як про це кажуть автори цієї картинки чи ті, хто її поширює. В разі, якщо цю картинку поширюють офіційні структури, має бути посилання на них.

1.5. Інформація про загиблих, поранених, пропалих безвісти, заручників

Інформацію про загибель чи поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в полон конкретних людей редакції можуть повідомляти лише з посиланням на офіційні джерела. У цьому випадку редакції можуть покладатися на те, що:

ця інформація вже є як слід перевіреною офіційними установами,

родичам загиблого (пораненого, полоненого) вже повідомлено про його загибель (поранення, полон), а отже вони гарантовано не довідаються про це з телеефіру, що є неприйнятним.

1.6. Використання відеоархіву

Моніторингом кваліфікуватиметься як дуже грубе порушення будь-який випадок використання архівного (тобто знятого не в день ефіру) відео в якості довільної ілюстрації будь-якого журналістського тексту.

Ще більш грубим порушенням вважатиметься використання архівного відео без чіткого його позначення саме як архіву (і титром, і текстом за кадром).

Доповнення: архівне відео конкретної події, яке показують в якості бекграунду, повинно обов’язково титруватися датою цієї події від першого до останнього кадру.

1.7. Картинка і текст за кадром

При повідомленні про події, пов’язані з бойовими діями і їх результатами для цивільного населення й інфраструктури, з окупацією та евакуацією, жорстко неприпустимим є використання невідповідної картинки у якості довільної ілюстрації тексту за кадром про якісь інші події. Моніторинг трактує це як одне з найгрубіших порушень стандарту точності.

Зауваження: як свідчить практика самого телемарафону, більшість редакцій вважають допустимим «перекривати» тексти повідомлень про бойові дії та про наслідки ворожих обстрілів мирної інфраструктури будь-якими (зокрема архівними) картинками якихось бойових дій або якихось руйнувань. «Детектор медіа» вважає це надзвичайно грубими порушеннями стандарту точності, які вводять глядачів телемарафону в оману.

1.8. Посилання на джерела в інтернеті

Журналістам спільного ефіру слід враховувати, що будь-які джерела в інтернеті, особливо ж в умовах війни, є надзвичайно вразливими до хакерських атак ворога. Зокрема навіть сторінки офіційних установ, інтернет-видань, і тим більше профілі в соцмережах. З огляду на це, в спільному ефірі слід максимально зменшувати кількість повідомлень, узятих із будь-яких джерел в інтернеті без власної перевірки або ж навіть просто підтвердження в реальних першоджерелах. Інакше завжди є ризик подати аудиторії хибну інформацію.

Суспільно значущу новину з інтернет-сторінок офіційних установ можна подавати хіба що з огляду на оперативність, але при цьому слід посилатися саме на інтернет-сторінку установи, підкреслювати для глядача, що редакція перевірятиме цю новину, проводити її перевірку безпосередньо у представників цієї установи та про підтвердження новини згодом повідомляти глядачам. Без усього перерахованого повідомлення з посиланням на інтернет-сторінку вважатиметься порушенням стандарту достовірності.

Зміна: у зв’язку з тим, що деякі структури й установи є доволі «закритими» і переважно надають актуальну інформацію у вигляді узагальнених зведень, посилання на сторінки цих структур в інтернеті не будуть оцінюватися моніторингом як порушення стандарту достовірності. Важливий момент: у таких випадках має чітко зазначатися спосіб отримання інформації (наприклад, «повідомляє на офіційному сайті Міністерство оборони», «йдеться в ранковому зведенні Генштабу на сторінці у фейсбуці», «повідомляють у телеграм-каналі Повітряні Сили» тощо). В інших випадках моніторинг фіксуватиме порушення стандарту.

Так само слід чинити й при повідомленні новин, опублікованих в інтернет-виданнях. По-перше, для оперативного цитування слід обмежитися лише тими інтернет-виданнями, які входять до «білого списку», та деякими іншими:

«Суспільне»

«Новое время»

«Українська правда»

«Дзеркало тижня»,

«Громадське телебачення»

«Громадське радіо»

«Бабель»

Zaxid.net

«Радіо Свобода»

Бі-бі-сі

«Голос Америки»

«Німецька хвиля»

«Тексти»

«Мілітарний портал»

«Новинарня»

«Цензор.нет»

«Ліга.нет»

Однак навіть подаючи новини з цих медіа, слід уважно дивитися на достовірність джерел цих новин, які вказані в публікації, тому що навіть у перерахованих інтернет-медіа публікується доволі багато інформації з ненадійних джерел. І слід самотужки перевіряти цю інформацію в реальних джерелах, про що повідомляти в ефірі згодом.

Інформація і відео зі сторінок в соцмережах, телеграм- і ютуб-каналів, подана без перевірки, вважатиметься недостовірною.

Зміни: Перша зміна стосується офіційних сайтів державних установ і зареєстрованих інтернет-медіа, і ця зміна вже була врахована в моніторингу в четвертому кварталі 2023 року. Тобто посилання на ці сайти в оперативних ситуаціях порушенням у моніторингу вже не вважається. Але бажано такими посиланнями не зловживати, а намагатися все ж повноцінно перевіряти таку інформацію безпосередньо у представників установ чи редакцій.

Не оцінюються як порушення стандарту достовірності посилання на сторінки в соцмережах важкодоступних високопосадовців у тих випадках, коли вони є однозначно компетентними щодо тих фактів чи коментарів, які наведено на їхніх сторінках. Важливий момент: тут так само редакціям належить чітко згадувати в посиланні платформу (наприклад, «написав у своєму телеграм-каналі президент Володимир Зеленський», «сказала на сторінці в мережі Х президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн» тощо).

Застереження: слід мати на увазі, що це все не скасовує ризиків оприлюднення в телемарафоні неправдивої інформації чи коментаря в разі ймовірних хакерських зламів сторінок посадовців. Такий ризик в умовах гібридної війни існує постійно, він є дуже високим щодо сторінок українських високопосадовців, особливо ж коли йдеться про ворожу платформу «Телеграм». Цей ризик є значно меншим щодо сторінок у соцмережах закордонних високопосадовців, але все одно не дорівнює нулю. Тому цією опцією редакціям не слід зловживати, а використовувати лише в тих випадках, коли публікація посадовця в соцмережі є надзвичайно суспільно важливою новиною. В інших випадках слід таки шукати повноцінне підтвердження і говорити про нього в посиланні.

2. Особливості застосування стандарту оперативності подачі інформації

2.1. Події, про які стає відомо з запізненням

В умовах бойових дій і окупації інформація про певні події може ставати відомою не негайно, і навіть не в день самої події, а згодом, часто набагато пізніше. З точки зору стандарту оперативності вона і має оприлюднюватися тоді, коли стає відомою. Обов’язковим при цьому є лише підкреслювати для глядача, що подія сталася раніше (а не сьогодні), а лише сьогодні про неї стало відомо.

2.2. Прямі ввімкнення з місця подій

За стандартами зміст прямих ввімкнень журналістів з місця події стосується лише того, що відбувається в момент ввімкнення на місці події.

При роботі журналістів в умовах війни у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, зрозуміло, не завжди є можливість виходити в ефір в режимі реального часу через міркування безпеки та / або через відсутність зв’язку на місці події. Це означає, що в той момент, коли журналіст може зв’язатися зі студією, він може розповідати про всі події, які відбувалися протягом відсутності зв’язку. Незалежно від того, скільки часу минуло від кожної події. Єдиною вимогою стандарту оперативності в цій ситуації є чітке зазначення журналістом часу, в який відбувалася та чи та подія.

3. Особливості застосування стандарту повноти подачі інформації

3.1. Інформація, оприлюднення якої є небезпечним для ЗСУ і цивільних

Справжня повнота у висвітленні багатьох подій, пов’язаних з війною, може бути недосяжною з міркувань військової таємниці та безпеки військових чи цивільних людей. Зокрема, заради цього журналісти не повинні розкривати для ворога ті дані, якими він може скористатися проти українських військових чи мирного населення. Тут ми дублюємо розповсюджений Міністерством оборони список таких видів інформації:

1. Найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів у районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування.

2. Чисельність особового складу військових частин (підрозділів).

3. Кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання.

4. Описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об’єкти.

5. Інформація щодо операцій (бойових дій), які проводяться або плануються.

6. Інформація щодо системи охорони та оборони військових об’єктів та засобів захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).

7. Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових (спеціальних) завдань.

8. Інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються).

9. Інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху).

10. Інформація про військові частини (підрозділи), методику або тактику їх дій.

11. Інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались.

12. Інформація про ефективність сил і засобів РЕБ противника.

13. Інформація про відкладені або скасовані операції.

14. Інформація про зниклий або збитий літак або зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться.

15. Інформація про планування та проведення заходів забезпечення безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації).

16. Фото- і відеозйомок та іншої наочної інформації з представниками незаконних збройних формувань.

Відсутність подібної інформації в повідомленнях не вважається порушенням стандарту повноти.

Журналісти можуть вільно подавати подібну інформацію, якщо вона оприлюднюється офіційними органами. В цьому випадку журналісти покладаються саме на їх відповідальність і компетентність.

3.2. Локації та час подій

У багатьох випадках може бути небезпечним вказувати в ефірі точні локації (інколи навіть із точністю до населеного пункту), а інколи й точний час певних подій. У таких випадках неповнота інформації є повністю виправданою міркуваннями безпеки учасників подій та їх очевидців і не вважатиметься моніторингом порушенням стандарту. Але про цю обставину свідомого замовчування часу і / чи місця події слід казати глядачам із посиланням на безпекові міркування.

3.3. Обмеження по картинці

Показана журналістами картинка не повинна давати ворогові змогу завдати українським військовим або цивільним шкоди. Це стосується ідентифікації місць влучань ворожих обстрілів ракетами, дронами, авіабомбами чи артилерією. У зв’язку з цим, показуючи відео руйнувань, журналісти змушені обмежуватися середніми та крупними планами, щоб із картинки ворог не міг прив’язатися до місцевості й відкоригувати свій вогонь. Будь-які загальні плани будівель є як мінімум ризикованими. Моніторинг враховуватиме ці обмеження.

4. Особливості застосування стандарту балансу думок

Представникам чи ватажкам окупантів, а також колаборантам, не може надаватися слово для озвучення обґрунтування (аргументації) їхніх позицій, оскільки будь-яка ця аргументація базується на свідомо хибних засновках. Свідомо хибний засновок — не є підставою для альтернативної думки, а є свідомою маніпуляцією. Журналісти спільного ефіру не повинні поширювати маніпуляції ворога.

Тим більше ворогам не надається слово для пропаганди будь-яких їхніх ідей, тим більше тих, які базуються на порушенні суверенітету та територіальної цілісності України, запереченні української державності тощо. Тим більше їм не може надаватися слово для будь-якої агітації за будь-які ідеї щодо відокремлення українських територій або їх приєднання до держави-агресора, ідей російського шовінізму і дискримінації українського чи будь-якого іншого народу, реклами «цінностей» «русского міру» та подібного. Так само будь-які заклики до дій, спрямованих на порушення суверенітету та територіальної цілісності України, а також на будь-які насильницькі дії проти мирних жителів або українських військових, будь-які образливі вислови. Подібні думки, включені до спільного ефіру, крім усього іншого будуть грубим порушенням чинного законодавства України. Тому моніторинг не вважатиме відсутність надання слова представникам агресора і його посібникам порушенням стандарту балансу думок.

5. Особливості застосування стандарту відокремлення фактів від думок

Моніторинг звертатиме увагу на випадки, коли журналісти спільного ефіру не відокремлюють факти від суб’єктивних думок, або не авторизують власні суб’єктивні думки в авторських матеріалах. Такі порушення стандарту призводять до спотворення реальної картини подій, а тому навіть в умовах війни є неприйнятними.

Роз’яснення: Є доволі широкий набір синонімів до слова, яке описує просту дію «сказав». Аргумент журналістів завжди такий: «щоб не було повторів», вони заміняють це дієслово іншими. Цей аргумент не витримує жодної критики.

По-перше, в повсякденній розмовній мові (а саме такою і має бути мова теленовин) ми не боїмося повторів і кажемо будь-яке слово стільки разів, скільки воно нам потрібне для визначення поняття. Отже, не підбираємо якихось синонімів. Відтак підбір синонімів у новинах є ознакою штучного моделювання тексту, який перестає бути розмовним, легким для сприйняття, а наближається до написаного. Телевізор — це розмовний жанр, а не читання написаного тексту. Поки що, на жаль, в нашому українському телегосподарстві все робиться з точністю до навпаки. Пишеться текст, а потім читається, замість розповідати. І пошук «синонімів» — це найперша ознака цього хибного підходу.

По-друге, будь-яка синонімія тягне за собою додаткові змісти. Як мінімум, у конотації або в оцінках, «зашитих» у різних синонімах нейтрального слова. Більш детально про це — трохи згодом. Але ключове тут полягає в тому, що замінюючи нейтральне дієслово «сказав» на більшість його синонімів, журналісти додають до змісту певну конотацію чи оцінку. Якої нема в нейтральному дієслові.

По-третє, будь-який аналіз ефіру телемарафону засвідчує, що сама концепція «пошуку синонімів задля уникнення повторів» є насправді великим хитруванням. До прикладу, у четвертому кварталі 2023 року за 240 годин проаналізованого моніторингом ефіру телемарафону одне тільки слово «заявив» звучало як мінімум 504 рази, тобто більш як по 2 рази на годину в середньому, слово «зазначив» звучало як мінімум 276 разів, тобто більш як по разу на годину, слово «наголосив» звучало 211 разів, тобто майже по одному разу на годину тощо. При цьому слово «сказав» звучало набагато рідше. Іншими словами, якби оцінні синоніми слова «сказав» використовувалися журналістами лише для того, щоб «уникнути повторів», то їх, погодьтеся, було б набагато менше самого слова «сказав». Тому зауваження редакцій щодо вилучення оцінних і урочистих дієслів із переліку порушень стандарту відокремлення фактів від думок не приймається.

Натомість є деталізація й уточнення цього моменту в методології моніторингу.

Перше. Насправді є достатня кількість цілком нейтральних дієслів, які визначають просту дію «сказав». Це, крім самого «сказав»: «каже», «говорить», «розповів», «відповів», «повідомив», «нагадав», «згадав», «твердить», «стверджує», «пояснив», «міркує», «прокоментував» і навіть трошки підзабуте «сповістив». Цілком досить, щоб уникнути «повторів» (яких так чомусь бояться журналісти) і не вживати при цьому оцінних і урочистих дієслів на заміну.

Використання дієслова «заявив» не вважається порушенням стандарту в тих випадках, коли контекст і зміст сказаного є офіційною заявою високопосадовця (наприклад, «президент заявив із парламентської трибуни», «прем’єрка виступила з офіційною заявою»). Власне кажучи, у таких контекстах у моніторингу раніше це і не враховувалося як порушення. В усіх інших випадках цей синонім слова «сказав» має додаткову конотацію, він штучно підвищує статус дії та сказаного (до рівня офіційної заяви, що найчастіше не відповідає дійсності). Уже згадані 504 рази використання цього дієслова в четвертому кварталі минулого року не мали нічого спільного з офіційними заявами. Особливо ж недоречним є вживати це слово щодо ворогів («окупанти заявляють», «речник Кремля заявив» тощо). Забагато честі. Безальтернативно оцінним є також дієслово урочистого стилю «зазначив». На відміну від «заявив», легального використання цього слова в новинах з точки зору стандарту немає. Дієслова «наголосив» і «підкреслив», крім надання штучної урочистості, мають і маніпулятивний момент — у такий спосіб журналісти роблять власний суб’єктивний висновок про більш важливі, на їхню думку, фрагменти промови політика чи урядовця.

І дуже велика кількість дієслів, які використовують журналісти, є не лише синонімом слова «сказав», а містять оцінку характеру цієї дії: «запевнив», «закликав», «зізнався», «визнав», «переконаний», «сподівається», «наполягає», «застерігає», «обурився», «заспокоїв», «жартує», «натякає», «побоюється», «скаржиться» тощо. Їх насправді набагато більше, тут перераховано лише ті, які в четвертому кварталі минулого року звучали в ефірі телемарафону найчастіше. Всі ці дієслова є не просто синонімами слова «сказав», вони є оцінками, яких за стандартом у новинах журналісти не мали би робити. Тож їх використання і далі буде оцінюватися в моніторингу як порушення стандарту відокремлення фактів від думок.

Особливості застосування окремих етичних норм журналістики в умовах війни

1. Обов’язковість оприлюднення суспільно значущих новин

Попри загальність цього етичного принципу з огляду на суспільну місію інформаційної журналістики, в умовах війни й тимчасової окупації частини країни, використання цього принципу має істотні обмеження, які диктуються як потребами дотримання військової таємниці, так і питаннями безпеки життя та здоров’я окремих людей. Моніторинг враховуватиме ці обмеження. 

2. Шокові матеріали

Висвітлення воєнних подій пов’язане з великою кількістю картинок і фактів, які можуть шокувати вразливого телеглядача. Відтак, уникнення шокових матеріалів за цією тематикою повинно бути підкресленим. Поза тим, інформаційна картинка того, що там відбувається, буде неповною, якщо журналісти будуть повністю уникати таких матеріалів. Моніторинг оцінюватиме використання журналістами шокових матеріалів з точки зору важливості для повноцінного розкриття теми матеріалу.

3. Оприлюднення імен жертв воєнних дій

Журналістам спільного ефіру слід бути особливо обережними щодо оприлюднення конкретних імен загиблих, поранених, зниклих безвісти, полонених, заручників. Етично припустимим моніторинг вважатиме оприлюднення журналістами конкретних імен жертв війни з посиланням на офіційні джерела (оскільки офіційні органи оприлюднюють імена лише після повідомлення родичів).

4. Ідентифікація підозрюваних у злочинах

Редакції не повинні ідентифікувати (тобто показувати упізнавано на відео, називати по прізвищах) підозрюваних у злочинах на підконтрольній території, оскільки в умовах воєнного стану імовірність хибних обвинувачень значно зростає порівняно з мирним часом. Тому будь-яку ідентифікацію підозрюваних моніторинг фіксуватиме як порушення етичної норми.

5. Максимальний захист джерел інформації

В інформуванні глядачів про події, пов’язані з окупацією та бойовими діями надзвичайної ваги набуває захист журналістами своїх джерел інформації, які перебувають у небезпечних обставинах. В умовах війни та тимчасової окупації оприлюднення джерела інформації може мати для нього значно гірші (аж до фатальних) наслідки, ніж це буває у звичайних мирних умовах. Якщо в мирних умовах джерело інформації може ризикувати своєю роботою, то в умовах окупації та бойових дій найчастіше йдеться про прямий ризик для життя. Тому будь-яка інформація, отримана редакцією від учасника чи очевидця подій у зоні військових дій чи на тимчасово окупованій території, подається без такої ідентифікації джерела, яка б дала ворогу змогу його знайти. Позначення цієї людини має лише давати аудиторії розуміння її компетентності в повідомленому факті (наприклад, «житель Київської області», «один із працівників лікарні» тощо). Однак ця ідентифікація гарантовано не повинна дати можливість окупантам знайти цю людину і розправитися з нею за надання інформації журналістам. Слід мати на увазі, що інколи навіть згадка населеного пункту може бути небезпечною для джерела.

Новинна складова ефіру

Цей показник в моніторингу фіксується з травня 2022 року. Він дає змогу побачити внесок кожного каналу суто новинної інформації завдяки зусиллям редакції. Обраховується як сума кількості репортажних сюжетів і репортажних прямих ввімкнень (тобто звітів про події) і кількості гостей-ньюзмейкерів в проаналізованому ефірі кожного каналу.

Зміни. Тепер до цього додаються інформаційні повідомлення, які базуються на інформації (фактах чи коментарях), отриманій редакціями від ньюзмейкерів поза ефіром (наприклад, телефоном або під час зйомки сюжету). Важливий момент: про те, що цю інформацію журналісти редакції отримали безпосередньо від ньюзмейкера, має бути чітко зрозуміло з посилання (наприклад: «сказав нашим журналістам міністр енергетики Герман Галущенко» або «про це редакції повідомила телефоном віцепрем’єрка Ольга Стефанішина»).

Наративи російської пропаганди та фейки на її «підтвердження»

У моніторингу особливу увагу буде приділено можливим випадкам озвучення в спільному ефірі наративів ворожої пропаганди та фейкових фактів на «підтвердження» цих наративів. В умовах війни це неприпустимо. У випадках, якщо ці наративи або фейки озвучує в прямому ефірі гість студії, ведучі повинні обов’язково і невідкладно повідомляти глядачам і самому гостю, що сказане ним є наративом російської пропаганди або фейковою інформацією.

Гостьова політика спільного ефіру

В умовах війни «ДМ» вважає неприпустимим і фіксуватиме запрошення до спільного ефіру «токсичних» коментаторів. Такими вважаються будь-які політики, політтехнологи, інші експерти, різноманітні лідери громадської думки, які протягом попередніх років війни (до широкомасштабного вторгнення Росії) публічно висловлювали проросійські й антиукраїнські погляди, системно озвучували наративи ворожої пропаганди.

У нинішніх умовах ці медійні персонажі можуть використовувати спільний ефір, як мінімум, у два шкідливих для українського суспільства способи:

продовжувати озвучувати російські наративи (навіть «м’які»), і це неможливо буде контролювати в прямому ефірі;

нинішньою патріотичною риторикою «відбілювати» себе за попередні роки роботи на ворога, за що вони насправді мають понести в майбутньому як мінімум політичну і моральну, а подеколи й кримінальну відповідальність.

Тому ці «токсичні» медійні персонажі не можуть брати участь у прямому ефірі як коментатори поточних подій, як експерти. Їхні коментарі й оцінки будуть спотворювати для глядача інформаційну картину на користь ворога.

Моніторинг також фіксує роботу в ефірі токсичних ведучих деяких каналів — тих, хто в попередні роки під виглядом журналістики системно озвучував в ефірах наративи ворожої пропаганди.

Фракційна приналежність народних депутатів, гостей ефіру

Моніторинг уже кілька місяців фіксує цю позицію. У поточних тижневих оглядах вона змін не зазнає.

Зміни: у квартальних підсумкових звітах крім даних самого моніторингу додаються повні дані по всіх гостях-депутатах за звітний період. У звіті за останній квартал 2023 року ця зміна вже була реалізована. До речі, вона підтвердила загальну релевантність дискретних даних у моніторингу.

Прояви політичного піару

Моніторинг окремо фіксує будь-які прояви політичного піару, який в ефірі подібного марафону є неприпустимим.

Ключовими ознаками піару певних державних установ, політичних сил чи окремих політиків вважаються:

відсутність інформаційної цінності повідомлення чи цитування політика або посадовця (тобто коли не повідомляється принципово нових важливих для суспільства фактів);

невідповідність компетенції спікера озвученим суб’єктивним думкам (коли цитується заява посадовця щодо того, що не належить до його компетенції);

згадування партійної приналежності у тих випадках, коли вона не має відношення до загального контексту повідомлення і не описує компетентності в конкретній темі;

надмірні позитивні оцінки журналістів на адресу політичних сил, державних установ чи окремих персонажів;

відсутність реакції ведучих на спроби самопіару спікерів у прямому ефірі або навмисно зручні чи тим більш компліментарні для спікера запитання.