Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року. Друга частина

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року. Друга частина

6 Січня 2024
2269

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року. Друга частина

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
2269
Порушення стандартів, етики, піар і проігноровані теми.
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року. Друга частина
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року. Друга частина

Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих ввімкнень, гостьових студій) на дотримання стандартів і вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути.

Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону. А підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за липень — вересень 2023 року читайте тут (перша частина) і тут (друга).

Нагадуємо, що у зв’язку зі зміною сітки марафону в кожному моніторингу аналізуються всі шість каналів, але по чотири години ефіру. Та за два суміжних дні: понеділок і вівторок, вівторок і середа тощо. Ці дві доби на тиждень і години з ефірних блоків кожного каналу ми обираємо довільно. У розділі подій / тем, які не висвітлювалися телемарафоном, зазначаємо лише ті, які оприлюднювалися більшістю стрічок новин інших медіаресурсів протягом того часу доби, який аналізується.

Першу частину огляду за жовтень — грудень читайте тут і тут (коротко).

Порушення стандартів у ефірі телемарафону

Протягом жовтня — грудня цього року в досліджених ефірах телемарафону була така кількість порушень стандартів інформаційної журналістики, які впливали на зміст інформації та містили ризики не лише неякісного, але часто й неправильного інформування глядачів і слухачів телемарафону:

Загальна кількість порушень стандартів у проаналізованих проміжках телемарафону в четвертому кварталі продовжувала зростати, хай і не дуже сильно. В останньому кварталі року їх було понад 17,5 тисячі. Значна частина з них веде до спотворення інформаційної картини сьогодення, яку змальовує для своєї аудиторії телемарафон. Здається, люди, які його дивляться, це відчувають і роблять собі висновки. Тому підтвердженням — соціологічні дослідження, зокрема, і проведене нещодавно Київським міжнародним інститутом соціології. За цим дослідженням, частка українців, які довіряють телемарафону, за останніх пів року зменшилася з 69% до 43%, частка тих, хто не довіряє, зросла з 12% до 38%. А баланс довіри й недовіри за цей час упав з +57% до усього лише +5%! По-моєму, це дуже промовиста оцінка, яку ставлять роботі «телемарафонців» ті, для кого цей марафон робиться.

Середні показники грубих порушень стандартів на кожну проаналізовану ефірну годину по каналах виглядали так:

73,2 порушення на годину ефіру означають, що щохвилини в марафоні є більше одного порушення стандарту. Це до слова про якість інформації, що її пропонує українському телеглядачу і радіослухачу (бо є ще й радіотрансляція) телемарафон «Єдині новини». Нагадаємо, що на виробництво телемарафону спрямовують гроші з бюджету під час війни.

Як і раніше, найбільший «внесок» у спотворення контенту телемарафону в четвертому кварталі робили канали «1+1», ICTV з СТБ й «Інтер». Попри те, що всі три ці учасники марафону трохи зменшили свої частки, але неістотно. Такий же показник «Ради» залишився без змін, канал «Ми — Україна» свій показник наростив. Неістотно знизив цей показник і Перший канал Суспільного, у якого він традиційно є найнижчим з усіх учасників.

Якщо порівнювати середні показники порушень окремих стандартів у проаналізованих проміжках телемарафону з попередніми кварталами року, то динаміка змін була ось такою (всі дані — середні кількості порушень на переглянуту годину ефіру):

Порівняно з попереднім кварталом середня кількість порушень стандартів на проаналізовану годину хай і несуттєво, але знову зросла. Зокрема стало більше порушень стандартів відокремлення фактів від думок, точності, повноти й доступності інформації, оперативності. Натомість трохи менше в четвертому кварталі стало порушень стандарту достовірності подачі інформації. Якщо ж брати загальні тренди, видно, що погіршення якості контенту телемарафону протягом року відбувалося нерівномірно — дуже  різко якість падала в перших трьох кварталах, у четвертому ж кварталі цей процес сповільнився. Але загальна тенденція до погіршення триває, хай уже і не так стрімко.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок

Як і раніше, на цей стандарт припадає більш ніж половина всіх порушень у проаналізованих проміжках телемарафону. А порушення саме цього стандарту значно спотворює інформацію, оскільки телеглядач чи радіослухач замість фактів і думок компетентних у цих фактах людей отримує оцінки журналістів, їхні емоції та скоростиглі судження. Їхня цінність для якісного інформування є в кращому разі нульовою, а в більшості випадків від’ємною. Ось в які способи журналісти різних каналів і медіагруп порушували цей стандарт у четвертому кварталі цього року:

У середньому на годину ефіру це виглядало ось так:

Уже другий квартал поспіль найбільшим порушником цього стандарту є об’єднана редакція каналів ICTV та СТБ. В проаналізованих фрагментах ефіру медіагрупи стандарт порушують більш як щохвилини в середньому. І наростили кількість порушень, порівняно з попереднім кварталом. Зросла кількість порушень цього стандарту і на деяких інших каналах: хай і ненабагато — на «1+1» і «Раді», а от на «Ми — Україна» зростання кількості порушень цього стандарту було дуже відчутним — з середніх 37 у третьому кварталі до 42,1 у четвертому. Трохи зменшилася кількість порушень на Першому каналі Суспільного, більш відчутно — на каналі «Інтер» (із 55,6 до 52,7).

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту відокремлення фактів від думок протягом року загалом по телемарафону (його проаналізованих проміжках) виглядала так:

Тут видно, що кількість суб’єктивних думок журналістів у новинах зростала стабільно. Натомість кількість неавторизованих думок у гостьових студіях і авторських матеріалах навпаки навіть мала загальну тенденцію до певного зниження. Меншою ставала і кількість безпідставних узагальнень.

Суб’єктивні думки журналістів у новинах

Середня кількість цього виду порушень у четвертому кварталі неістотно зросла (з 39,4 в попередньому кварталі до 41 у звітному). Як і в попередньому кварталі найбільше подібних порушень було в ефірі каналів ICTV та СТБ (58,2), значно більше від середнього значення по переглянутих фрагментах телемарафону також було на каналах «1+1» (56) і «Інтер» (50,3). Найменше таких порушень було в ефірі Першого каналу Суспільного («лише» 8,8 у середньому на годину). Порівняно з попереднім періодом канали «1+1», ICTV з СТБ і «Ми — Україна» відчутно збільшили кожен кількість подібних порушень, канал «Рада» теж збільшив, але неістотно. На каналі «Інтер» і Першому каналі Суспільного їхня кількість неістотно зменшилася.

Традиційно в марафоні на всіх каналах (крім хіба що меншою мірою на Першому каналі Суспільного) журналісти продовжували активно використовувати суто емоційні оцінки. Якихось принципових «новинок» не було, переважно це все були оцінки, які вже давно в марафоні стали штампами, а отже до опису подій чи обставин не додають нічого. Бо якщо тижнями й місяцями щодня і багаторазово кажуть, наприклад, про Авдіївку як про «найгарячішу ділянку фронту» або ж «один із найзапекліших напрямків» чи«пекельна Авдіївка» , то в цьому новини як такої нема. Бої журналісти продовжували визначати як «чи не найважчі», «запеклі», «пекельні», «найзапекліші» і «криваві». Раз, правда, було «найжорстокіша та найкривавіша бійня». Вороги не стріляють, а «гатять» і «стирають з лиця землі». Вибухи «потужні» або «гучні», вирви — «величезні» або «велетенські», будинки «понівечені» або «розтрощені вщент», «фактично груда руїн», «від міста залишився випалений скелет», «міста-фортеці» і «місто-супутник фортеці», «місто-примара», «село-привид» тощо. І як завжди дуже багато визначень від слів «пекло», «жах»: «тої пекельної ночі», «години суцільного пекла», «на пекельному “нулі”», «пекло тривало понад пів року», «передмістя стало пеклом», «місцем пекельної роботи», «перебування у суцільному пеклі», «пережили пекло війни», «жахливі сцени», «жахіття війни», «моторошні кадри».

Як завжди було безліч емоційних оцінок того, що сталося «на щастя», а що — «на жаль», і також визначень «трагедія». Без цього ніяк журналісти не можуть. Як і без усіх оцих обов’язкових «дивом вижив», «дивом минулося», «чудом лишилася живою», «досі не розуміє, як вціліла», «йому неймовірно пощастило», «ледь лишилися живі». І намагань «художньо» описувати емоції людей, замість просто їх показувати та давати їм слово: «в розпачі», «плакала від відчаю», «і з сумом показує», «щойно згадує, сльози ллються нестримно», «з болем дивиться», «ледве стримує емоції», «шоковані тим, що відбулося», «сліз не стримує», «із хвилюванням пригадує», «неабияк розчулили», «тремтливими руками показує» і подібні.

Загалом стало трохи менше лексики, якою телемарафонці змальовують оптимістичну картину, спотворюючи реальність. Але все одно її було багато. Про українських оборонців журналісти розповідають у визначеннях: «героїчно тримають», «вправно нищать», «філігранно поцілили», «влаштували епічні мегавибухи на позиціях росіян», «відпрацювали блискавично», «успішно уражають тили противника», «дали потужну відповідь», «наші захисники відправили у пекло 800 окупантів», «наші військові влаштували окупантам вогняне шоу»  тощо. І навпаки про окупантів: «стала для московитів справжньою кісткою в горлі», «як незграбно вони витрачають свої боєприпаси», «від безсилля противник постійно поливає вогнем мирне населення», «самі окупанти жахаються від шалених втрат», «втрачає техніку та живу силу у колосальних масштабах», «окупанти панікують» і подібні. Крім того, більшість каналів (крім Першого каналу Суспільного) часом використовують і суто пропагандистську лексику: «російські дикуни», «скажений сусід», «російські нелюди», «російські варвари», «русня», «ворожі посіпаки», «здійснили варварський напад», «ворог наче оскаженів», «вмив руки у крові невинних людей», «почав розповідати маячню», «цинічна брехня», «рашисти із дикою люттю взялися трощити», «рахувати втрати холопів — не барське діло», «кривавий диктатор», «кремлівські блазні», «російські гроші, зароблені на українській крові», «вперед женуть весь непотріб», «стримують орду», «загнати агресивного звіра назад до лігва» тощо.

Найбільше ж в проаналізованому ефірі телемарафону просто будь-яких оцінок із будь-яких приводів. Тут, по-перше, повно визначень на кшталт «легендарний» (комбат, підрозділ, твір, співачка, пісні, собор, ведучий, зрештою просто «легенда», наприклад «легенда української музики» або ж «забута телелегенда»), «відомий» (футбольний тренер, українська режисерка, пілот, зруйнований будинок), «культовий», «популярний» і подібних. Купа різних речей у журналістів обов’язково виявляється «символічною» (зустріч, захід, вибір села, дерева, забіг, спосіб тощо) і все обирають чи відбувається «невипадково». Купа всього «унікального» (фотопроєкт, голос, випадок, операція, нашивки, дизайн, сад, експонати, відео, запчастини, дрони та багато іншого) і «безпрецедентного» (план, крок, подія, хакерська атака тощо). Як не політик, так обов’язково «досвідчений» або навпаки «одіозний», як не видання — так обов’язково «авторитетне». Що б і хто б не робив, так обов’язково «активно», а робота завжди «кипить», усі «роблять максимум» і «збавляти оберти не планують».

Улюбленим журналістами визначенням є «скандал», і «скандали» ці найрізноманітніші — «скандал через золоті куполи», «гучний скандал», «новий тендерний скандал», «скандал у МСЕК», «скандал докотився», «розгорівся скандал», «корупційних скандалів», «скандального популіста», «черговий скандал із ТЦК», «мовні скандали», «скандал з похованням» тощо і тощо. І в усьому журналісти вбачають якусь «проблему»«проблема з мережею», «проблемна підземка», «проблеми з банкоматами», «найбільша проблема цього спалаху», «посилило столичну проблему», «почали з’являтися проблеми», «серйозні проблеми для агресора», «чималою проблемою залишається соціалізація» тощо.

Ну і взагалі — безліч оцінок на будь-який смак, ось лише кілька прикладів: «потужні заяви», «щиро співали», «цікаві сценічні експерименти», «відремонтували в рекордні строки», «ідеальні характеристики», «питання досить актуальне», «спалахнули гучні протести», «біля мальовничого мису», «гучних кримінальних розслідувань», «дуже дивна ініціатива», «неймовірне видовище», «диво-препарати», «приголомшливих трюків», «викликав неабияке захоплення», «з поетичною назвою», «потужний ураган», «жінка категорична», «вирізнявся елегантністю», «бездоганна українська», «досі є еталоном», «зробив сенсаційну заяву», «історична зустріч», «занедбаний храм», «налаштований оптимістично», «потужний дипломатичний десант», «яскраве відео», «зворушливе відео», «надихаюча історія», «погодний апокаліпсис», «новорічну красуню», «час доленосних рішень», «омріяний F-16», «воєнні шедеври», «з переляку фільмують», «донедавна мальовниче село», «грандіозне шоу», «шокуюча інформація», «справді хороша традиція», «і це не порожні слова», «надзвичайно насичений графік», «успішним і плідним — таким був візит до Румунії президента Зеленського» тощо і тощо, до нескінченності.

Значна частина таких суб’єктивних оцінок підміняють собою факти, бо йдеться про цілком вимірювані величини (які до того ж різні люди оцінять по-різному, тож журналістська оцінка не є релевантною): «листівок було чимало», «зібралось чимало охочих», «принесла йому чимало голосів», «колосальну для себе кількість українських біженців» (скільки?), «надала Україні чималу військову допомогу» (яку?), «це суттєво менше» (наскільки?), «тривалий час» (це хвилини, години чи роки?), «за лічені дні» (за скільки  днів?),  «і він запрацює вже скоро» (коли?), «але дійсно доволі таки прохолодно» (це скільки градусів?), «виділяли чималі гроші» (яку суму?), «до кордону з Білоруссю лічені кілометри» (це скільки?), «низькі зарплати в галузі», «зарплати на виробництві малі» (це скільки гривень на місяць?), «потужний генератор» (якої потужності?) і багато подібних.

Ну і ще часом журналістів тягне на різноманітну образність, яка обов’язково несе в собі оцінки, а ще часом ускладнює сприйняття інформації глядачем. Кілька прикладів: «вогняна краса», «контрнаступ української негоди», «він був одружений із професією і ніколи їй не зраджував», «чиї довгі вуха в погонах стирчать за спланованою і раптовою атакою», «і лише дзвін гідності, що лунає над алеєю полеглих героїв, нагадує: зло має бути покаране», «і здається, що з нами говорять ті, хто вже не можуть нічого сказати», «аби управніше відряджати ворогів на концерт Кобзона», «щирі емоції, коли посміхнулась військова фортуна», «тепер у цьому домі маленькі і дорослі вірять в дива, і самі їх можуть робити», «її ім’я фактично стало синонімом української народної пісні», «ці фасади можна читати наче книги», «український локомотив, як його називають, набирає обертів», «як склався пасьянс реакцій країн Європи» і подібні. По-моєму, це не новини, а якась художня література. Цим у четвертому кварталі «грішили» всі канали, крім Першого каналу Суспільного.

На більшості каналів була також значна кількість різноманітних міркувань журналістів у новинах і в новинних елементах гостьових студій (це у підводках до сюжетів). Майже не було таких в ефірах Суспільного.

Найбільше було різного штибу «експертних» міркувань журналістів. Це замість того, щоб давати слово справжнім експертам із певних тем — від великої геополітики до медицини. Наведу лише кілька по кілька прикладів:

«Методи росіян мало відрізняються від атак радянської армії у Другій світовій». «Посилений фінмоніторинг ПЕПів — не панацея, і закон залишає купу дірок для винахідливих українських корупціонерів». «Бо заплановані розмови мозок сприймає як стабільну близькість, але якщо час від часу поговорити не вдається, проблеми з цього робити не варто». «Те, що республіканці називають “укріпленням свого кордону”, по суті є посиленням антиміграційної політики» («1+1»).

«Захід наче економічний, однак склад учасників може свідчити, що йдеться про групування певних держав на противагу західній цивілізації». «Та щоб навчання було ефективним, сексуальна освіта має запроваджуватися на державному рівні, приміром, викладати цей курс повинні, як і інші предмети, у школах». «Аби нову техніку виробляли наші заводи і купували наші аграрії, важливо повернути державну програму, яка з 2017 року компенсувала селянам чверть вартості сільгосптехніки». «Якби на захист Криму Україна стала, як за 10 років до того на захист Тузли, не було б відчуття безкарності Путіна, саме воно призвело спочатку до розширення російської агресії на Донбас, а зрештою і до повномасштабного вторгнення» (ICTV та СТБ).

«Така стратегія справді мала би шанси на успіх, однак Росія дедалі більше дискредитує себе і втрачає ресурси, а отже все менше реально може підтримувати сумнівні режими та відверто людожерські диктатури». «І схоже Україна вже розробила ракету, що в теорії може дістати до Рязані, Курська і навіть Москви, і що більше у нас буде такого озброєння, то швидше окупантам доведеться відступати глибше і глибше в тил». «Отже, продовження української кампанії зі звільнення чорноморського регіону справді виглядає дуже перспективно». «Рак грудей підступний своєю непередбачуваністю, вкрай рідко його виникнення супроводжується симптоматикою, тому важливий систематичний огляд лікаря» («Інтер»).

«Київ і Бухарест посилять співпрацю в дунайських портах і в Чорному морі, адже від цього напряму залежить продовольча та соціальна стабільність у багатьох країнах світу». «Серед інших причин, що можуть підштовхнути підлітків до самогубства, — булінг, непорозуміння з батьками, відносно легка доступність наркотиків, а також сексуальне насильство». «З одного боку вони (шторми) очищують морську фауну Чорного моря, але з іншого — тільки підіймають та перемішують всі ці небезпечні речовини, які тільки залягли на дні». «Зрозуміло, що візит Орбана був вкрай важливим в плані того, що потрібно було поспостерігати, як він поводитиметься тут» («Рада»).

«Маніпулювати шатдауном — стандартна політична гра у США». «Події ж 2014 року вже стали яскравим підтвердженням, що 2003 рік таки був пробою пера для загарбницьких дій Росії». «Уже зрозуміло, що на посаді польського прем’єра Туск орієнтуватиметься на політику офіційного Брюсселя». «Гепатит А є по суті типовим кишковим захворюванням». «А от на товари на полицях блокада не вплине, дефіциту продуктів в Україні не буде, та можуть зрости ціни зокрема на непродовольчі товари, які ввозяться автошляхами» («Ми — Україна»).

Чимало також журналісти роблять власних припущень. Не було такого на Першому каналі Суспільного і майже не було на «Раді». Ось приклади з інших каналів:

«Ймовірно, це були балістичні ракети, запущені з Брянщини». «Скоріш за все, це уламок керованої авіаційної бомби». «Це імовірно і вплинуло на його (спікера Джонсона) позицію щодо бюджетного запиту Білого Дому про допомогу Україні». «Ймовірно, дівчина намагалася перетнути проїжджу частину у невстановленому місці». «Імовірно, водій заснув за кермом» («1+1»).

«Утім, друг Путіна мер Москви Сергій Собянін, який і поставив свій підпис під документом, навряд чи буде покараний за такий, так би мовити, конфуз». «Тут камікадзе залітає у російський бліндаж, і судячи з диму, що здіймається потому, результативно». «По яких саме цілях зараз б’ють наші армійці, невідомо, але з огляду на те, якими снарядами б’ють, імовірно це ворожа піхота» (ICTV та СТБ).

«Ворог намагався атакувати об’єкт критичної інфраструктури». «Є вірогідність повторення вчорашнього сценарію з затяжною тривогою, яка напередодні тривала 3,5 години, через те, що росіяни почали відпрацьовувати дозаправлення літаків у повітрі». «Але голосів за довіру до нового Кабінету в Сеймі немає» («Інтер»).

«Від посади мера (Сум) найімовірніше відсторонять». «Найімовірніше, вони зосередять свої наступальні операції на Авдіївському коксохімі». «У Підмосков’ї ціллю дрона могло бути оборонне підприємство». «За таких погодних умов російські кораблі навряд чи зможуть виходити в море та запускати смертоносну зброю по території України». «Але вже цього тижня імовірно ЄС може надати чіткі юридичні пропозиції» («Ми — Україна»).

І, що мене кожного разу дивує найбільше, журналісти майже всіх каналів (крім знову-таки Першого каналу Суспільного) у новинах запросто роздають глядачам якісь власні скоростиглі «корисні поради», а часом і «настанови». Ось приклади:

«Важливо в таких випадках не нарікати на це, не засипати питаннями і не давати нав’язливі поради, ліпше просто послухати». «Обережним треба бути і коли вам пропонують швидкі виплати». «Тож і киян, і гостей міста закликаємо сьогодні, якщо буде бажання, час і можливість, прийти і подивитись наживо». «Тому, будь ласка, будьте обережні на дорозі, не порушуйте правил дорожнього руху і обов’язково також користуйтеся пасками безпеки, а для пішоходів — не перебігайте дорогу у недозволеному місці» («1+1»).

«Уже нині варто думати про перемогу і про велику відбудову України після перемоги. Зробити наші міста і села комфортними, сучасними, надійними і безбар’єрними — головне завдання». «Та найголовніше: не варто гнатися за швидкими результатами, бо підкорення будь-якої мови — це мистецтво маленьких кроків». «Торговельним центрам, ресторанам і кафе варто вимкнути занадто розкішну голлівудську вуличну ілюмінацію з рекламою, коли мережа працює на межі». «На роботі теж будьте ощадливі, вимикайте світло за собою і не залишайте увімкненим комп’ютер, коли йдете додому». «І хочеться чи ні, українцям доведеться змінювати професії» (ICTV та СТБ).

«Насправді щодо ATACMS повідомлення американської преси варто перевіряти». «Свічки та пальники, павербанки та ліхтарі краще мати в запасі, аби підступні плани ворога не зламали  нас взимку». «Тому запам’ятайте, самоогляд не замінить вам огляду спеціаліста» («Інтер»).

«На мобільний інтернет в цьому питанні краще не покладатись». «Зі свого боку українцям варто подбати про те, аби їх роутер працював без світла». «Найнебезпечніше зараз — це саме використовувати рибу та її ловити». «Радимо киянам одягатись тепліше і дійсно користуватись громадським транспортом». «Якщо вас таки ошукали — звертайтесь до поліції, що швидше це зробите, то вищий шанс, що кіберзлочинців вдасться відшукати і покарати» («Рада»).

«Якщо шахраям вдалося вас ошукати, негайно звертайтеся до поліції». «Тобто треба почекати і забрати своє, коли в окуповані міста повернеться українська влада». «Велика війна дала нових героїв, імена яких варто шанувати». «А ще важливо перевіряти інформацію та не довіряти сумнівним джерелам» («Ми — Україна»).

У четвертому кварталі журналісти всіх редакцій без винятку вживали маркери штучного посилення уваги. Найпопулярнішою формою були «до речі / до слова». Чимало було й простих «цікаво», «цікавий факт», «цікава новина» і навіть «ще одна така цікавинка». Або ж журналісти апелювали до «важливості»: «є важлива новина», «і тут ще важливий момент», «важливо наголосити», «це дуже важливо», «важливо про це розповідати» або навіть таке: «зверніть увагу». І стереотипні: «варто зазначити», «треба сказати», «можна сказати», «варто пам’ятати», «варто ще зауважити», «варто пояснити» тощо. Найчастіше до таких маркерів у проаналізованих проміжках ефіру в четвертому кварталі вдавалися на каналах «Інтер» і «1+1», найменше їх було на «Раді» і Першому каналі Суспільного.

І маркери авторизації, які насправді в новинах є чужорідними, оскільки новини — продукт не авторський за визначенням і суб’єктивних думок журналістів, які їх роблять, не передбачає. Поза тим дуже часто журналісти, особливо в прямих ввімкненнях, замість фактів щедро діляться власними думками та враженнями, авторизуючи їх при цьому в найрізноманітніші способи: «я думаю», «додам», «скажу і додам», «маю сказати», «я вирішила розібратися», «зазначу», «можу відмітити», «хочу сказати», «я була впевнена», «чесно вам скажу», «вразило особисто мене», «хочу підкреслити», «хочу зауважити», «ще раз наголошу», «зі стриманим оптимізмом можу сказати», «можу ще додати», «хотілось би ще додати», «можу розповісти з власного досвіду», «я переконаний», «хочу наостанок сказати» тощо і тощо. Найбільше цього було на каналах «1+1» і «Рада», найменше — в ефірах ICTV та СТБ і «Ми — Україна». Зрештою авторизація заходить інколи настільки далеко, що замість новин глядачі змушені слухати просто «потік свідомості» окремих журналістів, як, наприклад: «За такою погодою приємно спостерігати вдома, сидячи під теплою ковдрою і коли п’єш теплий чай». По-моєму, це вже геть не про новини.

Неавторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах і розмовних студіях

Порівняно з попереднім кварталом у четвертому (у проаналізованих проміжках ефіру) цих порушень стало відчутно менше (з 2,8 до 2 на годину загалом по переглянутих фрагментах телемарафону). Найбільшими були позитивні зміни в ефірах ICTV та СТБ (було 5,1 порушення на проаналізовану годину, стало 2,9) і «1+1» (було 3,5, стало 1,7). Загалом же в четвертому кварталі найбільше подібних порушень було на каналі «Рада» (3,1 на годину) і навіть попри зміни на ICTV з СТБ (2,9). Найменше ж таких порушень, як і раніше, було на Першому каналі Суспільного (0,3).

Більшість із цих міркувань — ведучих гостьових студій або ж журналістів у авторських матеріалах тижневиків — є оцінками різних персоналій, подій чи обставин. Або ж експертними висновками чи припущеннями. Зрозуміло, що все подібне потребує однозначної авторизації, але журналісти часто забувають додавати до таких своїх думок «я вважаю».

Безпідставні узагальнення

У четвертому кварталі кількість цих порушень у проаналізованих фрагментах марафону трохи зменшилася — з 1,1 в середньому на годину ефіру до 0,8. Найбільше скоротили їхню кількість на каналі «1+1» (на 0,7 порушення на годину в середньому). Більше всіх робили безпідставних узагальнень журналісти каналів ICTV та СТБ (1,4 порушення на годину), найменше таких порушень було на Першому каналі Суспільного (0,2).

Найбільше (у 81 випадку) журналісти узагальнювали на різноманітні локальні групи людей: «кияни декомунізацію схвалюють», «херсонці на тривогу не дуже звертають увагу», «місцеві жителі вже забули, що таке опалення», «їх почуло усе місто», «абоненти “Київстару” знаходять альтернативні варіанти зв’язку», «пасажири обурені» тощо. Найбільше таких узагальнень робили в ефірах ICTV з СТБ, найменше — на Суспільному.

У 57 випадках журналісти узагальнювали ширше — на всю Україну чи всіх українців: «тих, ким захоплювалася вся Україна», «історій, по-своєму зрозумілих кожному українцю», «відбувається те, про що мріє кожен українець», «але від сусідів, партнерів, друзів, українці чекали більшого розуміння», «в Україні нема кому працювати» тощо. Найчастіше такі узагальнення робили також на ICTV з СТБ, а от на Суспільному не робили взагалі.

Ще в 33 випадках були узагальнення на різні професійні групи: «воїни знають, для чого вони тут», «студентам цей підхід “зайшов”», «цю тему уникають на заняттях вчителі», «зараз всіх аграріїв хвилює питання», «волонтери новими правилами не задоволені» і подібні. Найбільше таких було на ICTV з СТБ і на «Інтері», взагалі не було на Суспільному.

У 16 випадках журналісти сміливо узагальнювали на умовних «росіян», «словаків», «польських виробників», «палестинців», «румунів». Або брали навіть ширше: «під милими серцям африканців гаслами проти колоніалізму», «надихнуло людей у всьому світі», «її виконання народних пісень чув увесь світ», «весь світ, який раніше був шокований кадрами з Бучі, Ірпеня та Чернігова, тепер спостерігає подібне, але у іншому виконанні» тощо. Найбільше узагальнювали на цілі народи чи й на весь світ на «1+1», а от на ICTV з СТБ і на Суспільному так широко не брали.

Нечіткість меж цитування

Таких порушень стандарту в переглянутих проміжках телемарафону, як і зазвичай, було дуже небагато (як і в попередньому кварталі, лише 0,1 порушення на проаналізовану годину в середньому). Не було жодного такого порушення на Першому каналі Суспільного. На більшості каналів ці порушення були одиничними, а отже несистемними, а от в ефірах ICTV та СТБ таких порушень було аж 16, тобто об’єднаній редакції медіагрупи  варто було би нагадати своїм журналістам про правила цитування.

Порушення стандарту достовірності

Загальна картина в четвертому кварталі була такою:

У середньому на годину ефіру:

У четвертому кварталі стало дуже незначно менше порушень цього ключового для марафону стандарту (на 0,3 порушення на проаналізовану годину в середньому). Порівняно з попереднім періодом доволі відчутно зменшили кількість порушень на Першому каналі Суспільного (на 2,2 порушення на годину) і в ефірі ICTV та СТБ (на 1,9 порушення на годину). На «1+1» теж зменшили кількість порушень, але не так відчутно (на 0,9). На інших каналах кількість порушень стандарту зросла. Найвідчутніше на каналі «Ми — Україна» — на 2 порушення в середньому, на «Інтері» — на 0,8 порушення, на «Раді» — на 0,2.

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом року загалом по проаналізованих фрагментах телемарафону виглядала так:

Як і з іншими стандартами, ситуація дуже різко погіршувалася протягом перших дев’яти місяців року, в четвертому кварталі показники по різних позиціях неістотно (в межах похибки) покращилися. Можливо, канали вже досягли «дна недостовірності» і погіршувати ці показники далі нікуди?

Узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів

Попри незначне зменшення середнього показника за цим різновидом порушення по телемарафону загалом (було 7,1 подібного порушення на годину проаналізованого ефіру в середньому, а стало 6,9), по каналах зміни були різні. Більшість каналів зменшили кількість цих порушень, найбільше — канал «1+1» (на 1,3 порушення на годину). Натомість на двох каналах кількість цих порушень навпаки зросла: на «Інтері» аж на 1,2 порушення на годину, на «Ми — Україна» — на одне порушення на годину.

Значну кількість цих порушень у четвертому кварталі, як і раніше, становили неперсоналізовані «посилання» на різноманітні установи, організації тощо. Як я вже писав раніше, дуже високою є ймовірність того, що значна частина таких псевдопосилань насправді приховує відсутність згадки на інтернет-джерела. Бо «повідомляє Генштаб» або «кажуть в Офісі президента» дуже легко замінюють більш чесні та повні «повідомлено на сторінці Генштабу у фейсбуці» або ж «написав у телеграм-каналі радник керівника ОП Михайло Подоляк». Суто математичним підтвердженням цього припущення є те, що показники Першого каналу Суспільного (єдиного каналу, який завжди або майже завжди чесно каже про те, що інформацію брали з інтернету) є різко відмінними від показників всіх інших каналів. На ньому кількість розмитих узагальнених псевдопосилань (3,1) є більш ніж удвічі меншою за кількість псевдопосилань на джерела в інтернеті (7,1). На всіх без винятку інших каналах ця пропорція є «дзеркальною» (від 6 узагальнених і 4,5 з інтернету на «1+1» до 7,8/1,9 на «Інтері» і 8,5/2,9 на «Раді»). Якби інші канали чесно згадували про інтернет, картина була б інакшою.

Ці псевдопосилання на різноманітні організації та установи в усіх узагальнених займали загалом по переглянутих фрагментах марафону 74% від усіх узагальнених псевдопосилань на джерела фактів. Найбільшу частку саме такі псевдопосилання мали на Першому каналі Суспільного (83%) і на «Раді» (79%). Тобто ці два канали були все ж конкретнішими, бо на інших каналах були більшими частки ще більш розмитих псевдопосилань.

Другим за частотою різновидом узагальнених були псевдопосилання на різноманітних фахівців, як от: «військові впевнені», «підрахували нацгвардійці», «є інформація від наших бійців», «кажуть лікарі», «додають прокурори», «за даними слідства», «українські урядники заявили», «повідомляють рятувальники», «далекобійники кажуть», «попереджають синоптики», «переконують виробники вікон», «демократи заявили», «сенатори обіцяють», «за даними прикордонників», «за прогнозами комунальників», «кажуть чиновники», «волонтери розповідали», «повідомили екологи», «лісівники говорять», «кажуть у кіберполіції», «пишуть аналітики» і зрештою просто «за словами фахівців». Часом журналісти ці псевдопосилання формулюють дуже «кучеряво», наприклад, «повідомили журналістам дипломати, знайомі з перебігом обговорень», «як розповіли дипломати, знайомі з ситуацією», «з дипломатичних джерел я чую». Окрема історія, коли псевдопосилання ось такі: «статистика свідчить» (чия статистика?) або «соціологи оприлюднили результати цікавого дослідження» (які соціологи?).

Третіми за популярністю у цьому кварталі були в журналістів марафону такі помпезні «геополітичні» псевдопосилання як: «Сполучені Штати кажуть», «кажуть у Євросоюзі», «Ізраїль повідомив», «в Китаї говорять», «вважають в Берліні», «Лондон називає», «у Тель-Авіві все заперечують» тощо. Тут два можливих варіанти: або цілі країни й міста уміють говорити, або ж усе ж кажуть там якісь конкретні неназвані люди. Особливо цікаво тут із Китаєм, бо якщо хтось там щось таки «сказав», то хто саме з понад 1,4 мільярда китайців? А взагалі-то мені ця манера сильно нагадує стиль совіцької преси з її «гаваріт Масква».

Далі йшли узагальнені псевдопосилання на неназвані медіа: «світові ЗМІ повідомили», «як пишуть закордонні ЗМІ», «підмітили європейські ЗМІ», «американська преса назвала», «пишуть ізраїльські ЗМІ», «за даними міжнародних новинних агентств», «натякає західна преса, посилаючись на свої джерела у Брюсселі», «повідомляє низка західних і арабських видань», «розслідування одного з незалежних видань виявило», «фото фігурує в пресі», «за інфою у пресі», «поспішили заявити у пресі та соцмережах», «ось таке я прочитав сьогодні в новинних стрічках».

Як і раніше, великою була кількість таких от дуже розмитих псевдопосилань, як: «за словами очевидців», «люди розповідають», «кажуть люди», «як нам кажуть наші джерела». В четвертому кварталі було дуже багато псевдопосилань на абстрактну «владу»: «зазначає місцева влада», «місцева влада заявляє», «місцева влада каже», «влада обіцяє». При цьому навіть якщо бодай якось було зрозуміло, про яку принаймні область ідеться, все одно з подібного «посилання» ніколи не зрозумієш, чи йдеться про міську чи про обласну владу, про міську воєнну адміністрацію чи про міську раду, або ж коли йдеться про окуповану територію, не завжди й зрозумієш, що саме мав на увазі журналіст — законну українську владу міста чи ворожу окупаційну?

Тим більше, що «посилань» на ворожі джерела теж вистачало в ефірі телемарафону: «в міноборони Росії заявили», «міністерство закордонних справ країни-агресорки заявило», «окупаційна влада заявила», «повідомляють російські ЗМІ», «кажуть російські пропагандисти», «російські ЗМІ розтиражували новину», «публікував російський пропагандистський ресурс», «окупанти повідомили» тощо. Часом траплялися взагалі малозрозумілі позначення джерел: «російські інсайдерські джерела повідомляли» (це що взагалі мається на увазі?). Або ж «посилання» на ворожі джерела маркувалися відповідними оцінками: «московитське Мінвійни заявляло», «російські брехливі медіа ширять інформацію» «вороже Міноборони заявило» «повідомили вже самі ворожі російські ЗМІ». Але ж від цих цілком емоційно зрозумілих оцінок достовірності брехливим за своєю природою російським установам та медіа все одно не додається. Але позитивом було те, що в четвертому кварталі, порівняно з попереднім, таких псевдопосилань стало значно менше.

І найменше цього разу було псевдопосилань на невизначених людей «за географією»: «жителі кількох регіонів повідомляли», «місцеві жителі розповідають» тощо.

Інформація з інтернету без перевірки

У четвертому кварталі, на прохання редакцій, як порушення в моніторингу не враховувалися посилання на офіційні сайти, тож це могло вплинути на кількісні показники каналів, особливо тих, які зазвичай таки кажуть, що брали інформацію в інтернеті, а не приховують її під узагальненими розмитими псевдопосиланнями. Загалом же середня кількість заявлених джерел з інтернету в проаналізованих проміжках телемарафону становила в четвертому кварталі 3,8 на годину ефіру в середньому (у попередньому кварталі було 3,9).

По окремих каналах картина була такою. Найбільше «посилань» на інтернет було, як і раніше, на Першому каналі Суспільного (7,1 на годину), оскільки там редакція чесно каже, що брала інформацію в телеграм-каналі, фейсбуці, мережі Х тощо. Найменше таких «посилань» на джерела було на каналі «Інтер» (1,9). Порівняно з попереднім кварталом на «1+1» і «Ми — Україна» середня кількість подібних порушень істотно зросла, на Суспільному — істотно зменшилася, на інших каналах теж зменшилася, але неістотно.

Подивімося, якими (заявленими в «посиланнях») платформами в інтернеті послуговувалися редакції телемарафону в четвертому кварталі:

Телеграм-канали залишаються поза конкуренцією як «джерело інформації» для редакцій телемарафону — 564 «посилання» за 240 годин дослідженого в четвертому кварталі ефіру. Це означає, щогодини майже по 2,5 «посилання» на телеграм. І майже напевно до них можна було б додати ще й більшість із тих «посилань» на інтернет, де чітко не говорилося, якою саме платформою користувалися журналісти. Найбільше посилань на різні телеграм-канали було в четвертому кварталі на Першому каналі Суспільного, майже половина з усіх згадок телеграма (причини цього описані вище). Телеканал «1+1», який був другим, значно відстав. Найменше посилалися на телеграм-канали на «Інтері». Але я ще раз нагадаю, що всі учасники телемарафону, крім Першого каналу Суспільного, не дуже-то афішують джерела з інтернету, приховуючи їх за узагальненими розмитими псевдопосиланнями, тож «лідерство» Суспільного не є таким вже однозначним і показовим. Фейсбук-сторінки та мережа Х від телеграму дуже сильно відстали, майже на порядок.

У жовтні-грудні перша десятка найпопулярніших у телемарафоні (у досліджених його проміжках) «джерел» з інтернету виглядала ось так:

У четвертому кварталі була принаймні одна позитивна тенденція — стало відчутно менше псевдопосилань на різноманітні російські ресурси в інтернеті. Якщо в попередньому кварталі саме російські ресурси домінували в першій десятці, ще й посідали за кількістю використань перших три місця, то тепер їх стало значно менше і вони зійшли з перших позицій.

Що ж стосується неназваних інтернет-джерел, то «посилання» на них були найрізноманітнішими. По-перше, простенькі й доволі традиційні для телемарафону: «в телеграм-каналах повідомляли», «у мережі були повідомлення», «у соцмережах з’явилося відео», «один з телеграм-каналів повідомляв», «у соціальних мережах з’явилася інформація», «соцмережі активно обговорювали відео», «повідомляють у соцмережах місцеві жителі», «очевидці повідомляють у соцмережах», «наскільки відомо з соціальних мереж», «пабліки повідомляли», «мережею ширяться кадри», «інтернетом шириться» тощо. Одного разу ведучий на «Ми — Україна» навіть підкреслив абсурдність подібних псевдопосилань: «мережею, як кажуть, шириться інформація». Одне слово, «по мережі ходить така інформація».

Дуже багато таких псевдопосилань на ворожі соцмережі, від знову-таки простих («повідомили кремлівські пабліки», «телеграм-канали російських воєнкорів розповідають», «судячи з відео російських блогерів» тощо), до емоційних і саркастичних («російські пабліки панікують», «у російських соцмережах паніка», «в російських пабліках вони скиглять», «росіяни в своїх пабліках плачуть»).

Чомусь часто згадка про анонімні пабліки збігається з зайвою в новинах авторизацією: «читаючи російські військові пабліки, я бачу», «читала, що пишуть у пабліках», «я бачив в мережі відео».

А ще — журналісти вправляються у красномовстві: «криком кричать соцмережі», «соцмережами ширилося обурення», «експерти» соцмереж називають», «епічне відео потрапило в соцмережі», «інтернет вже рясніє відеороликами», «рясніють фото, відео в інтернеті, всі портали і телеграм-канали».

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок

Таких псевдопосилань у четвертому кварталі, порівняно з попереднім, стало неістотно менше (на 0,1 порушення на годину). Найбільш істотно зменшили кількість цього типу порушень на каналі «Ми — Україна» (на 0,8 порушення на годину). І навпаки істотно зросла на «Раді» (з 3,6 до 5,1 такого порушення на годину). В підсумку саме на «Раді» їх і було найбільше, а найменше — традиційно було на Першому каналі Суспільного (0,9 порушення на годину).

Змістовно ж 54% всіх цих порушень були псевдопосиланнями на неназваних представників різноманітних професійних груп: «військові переконані», «зізнаються танкісти», «визнають піхотинці», «кажуть артилеристи», «посадовці та поліцейські закликають»,  «комунальники звітують», «радять економісти», «не виключають дипломати», «пояснюють інструктори», «сподіваються атомники», «наголошують лікарі», «кінологи кажуть», «рятувальники нагадують», «далекобійники нарікають» тощо і тощо. Зрештою навіть просто «фахівці певні». Причому всі на світі. Найбільше подібних псевдопосилань було на каналі «Рада» (аж 131), найменше — на Першому каналі Суспільного (25).

Друга позиція, але з великим відривом, була за псевдопосиланнями на думки невідомо кого в різноманітних організаціях, установах і структурах — 16% всіх порушень. Ще 13% — узагальнених псевдопосилань на думки невизначених, часом дуже великих, груп людей на кшталт: «харків’яни кажуть», «кажуть херсонці», «одесити кажуть», «містяни побоюються», «абоненти “Київстару” запевняють», «прихожани кажуть», «люди питають», «учасники Революції гідності переконані», «говорять пасажири»,  «дедалі більше людей зізнаються», «селяни впевнені», «діти сподіваються», «мешканці обурюються», «активісти наголошують», «громадськість нагадує» тощо. Надзвичайно популярним у журналістів є псевдопосилання «хлопці кажуть», яке вони певно вважають милозвучним синонімом військових. Таких «синонімів» у проаналізованому ефірі було аж 25 на різних каналах.

Нікуди не зникають з ефірів марафону міфологічні «експерти-аналітики». Я нарахував 97 подібних «посилань»: «міжнародні аналітики вважають», «воєнні аналітики, як вітчизняні, так і закордонні говорять», «деякі військові експерти кажуть», «досвідчені західні військові і політичні оглядачі підтверджують», «багато енергетичних експертів говорили», «чимало експертів заспокоюють», «в експертних колах називають», «попереджають експерти ринку», «політологи обережні в прогнозах», «спостерігачі припускають» тощо.

Час від часу зустрічалися такі собі «геополітичні» псевдопосилання: «європейці кажуть», «у Брюсселі навіть подейкують», «Німеччина вже заявила», «у Румунії обіцяють», «радять українцям поляки», «заявляють в Ізраїлі», «у США побоюються» і подібні. Траплялися навіть геть безособові, без згадки бодай якогось суб’єкта думки: «деякі кажуть», «багато хто говорить», «багато хто вбачає», «мені доводилося чути таку думку», «за самими обережними оцінками» (невідомо чиїми), «є таке припущення» (невідомо чиє) і нарешті навіть просто собі «кажуть». Невідомо хто.

У четвертому кварталі винахідливість журналістів у вигадуванні екзотичних псевдопосилань була слабкою, втім деякі «знахідки» усе ж були. Мені особисто найбільше сподобалися такі: «що світова преса та аналітики, що самі ізраїльтяни називають» (мало не всім світом), «аргумент, який зараз дуже сильно розповсюджується в основному в ютуб-сегменті» (ви лише уявіть собі «розповсюдження аргументу в сегменті»), «кажуть ті, хто віддав народному танцю все життя» (тут просто надзвичайний пафос), «психологи і фахівці, які тут знаходяться, наголошують і закликають» (наголошують і закликають, прости господи!), «про це говорить вся військово-політична верхівка української влади» (от буквально вся, певно говорить хором?).

А найбільшою загадкою кварталу для мене стали «посилання» ведучої «1+1» Наталії Мосейчук, яка 3 листопада казала спочатку: «я от вчора слухала військового експерта». А трохи згодом: «я сьогодні цитувала військового експерта, який сказав, що наша армія не може взяти Токмак, відповідно, про що можна говорити, про які кордони 91-го року». І в обох випадках так і не назвала цього загадкового експерта, щоб допитливий глядач мав бодай теоретичну змогу оцінити його компетентність. Це при тому, що занадто вже відповідальним був цей цитований ведучою «експертний» висновок.

Фактична інформація без посилань на джерела

Кількість фактичної інформації, яку канали подавали без будь-яких посилань на джерела, у четвертому кварталі в досліджених частинах марафону, знову зросла (з 2 таких порушень на годину в середньому до 2,3). Причому зросла на всіх каналах, крім Першого каналу Суспільного, який навпаки зменшив кількість такого виду порушень стандарту достовірності (з 0,5 до 0,2 на годину). Найбільше таких порушень було на каналі «1+1» (4,8 у середньому на годину). Найбільшим зростання кількості такого виду порушень було на каналі «Ми — Україна» (на 0,7 порушення на годину).

Якщо проаналізувати, яку саме інформацію подають канали без посилань, виходить трохи дивна картина. В четвертому кварталі, втім як і в попередніх, найбільше — 230 із 541 порушення, або ж 43%, становили повідомлення про наслідки ворожих обстрілів, ракетних і дронових атак. Чомусь редакції вважають, що таку інформацію можна подавати без посилань на джерела. Моє стале припущення — всю цю інформацію вони беруть переважно з телеграм-каналів і фейсбук-сторінок різних обласних військових адміністрацій, просто «забувають» про це говорити глядачам. Найбільше подібних інформацій було на каналах «1+1» (111), «Ми — Україна» (50) і «Інтер» (49). Причому якщо на «1+1» і «Ми — Україна» це були переважно короткі інформаційні повідомлення, то на «Інтері» більшість із цих інформацій озвучували без посилань власні кореспонденти з різних областей. Єдиним каналом, на якому подібних порушень у повідомленнях про наслідки ворожих атак по цивільних об’єктах взагалі не було, залишався Перший канал Суспільного.

На другому місці були найрізноманітніші статистичні дані — від кількостей загиблих і поранених, зруйнованих будівель до статистики розлучень і інсультів. Таких випадків у четвертому кварталі я зафіксував 141. Найбільше їх було на «Раді» (32), «Інтері» (31) і на ICTV з СТБ (29), найменше – на Першому каналі Суспільного (лише 7 — і це власне були всі їхні порушення такого типу). А поза тим, чим однозначніші факти (а будь-яка інформація, що вимірюється числами, і є такою), — тим важливіше джерело їхнього походження, його компетентність. Журналісти ж на це чомусь не зважають.

Третє місце було за повідомленнями без посилань про наслідки негоди (тут навіть простежується певна аналогія з наслідками обстрілів). Загалом таких було 73, найбільше — знову-таки на каналі «1+1» (48).

З усіх інших повідомлень без посилань зверну ще увагу на значну кількість різноманітних повідомлень про успіхи правоохоронних органів (затримання, обшуки, підозри тощо). Теж чомусь журналісти вважають, що не грає ролі навіть які саме правоохоронці все це все робили. І доволі часто в ефірі досліджених фрагментів марафону без посилань на джерела повідомляють про різні закордонні події.

Абстрактні псевдопосилання

Абстрактних псевдопосилань на джерела фактичної інформації в четвертому кварталі у проаналізованих частинах марафону було незначно менше, ніж у попередньому (1,9 на годину проти 2,2). Найбільше таких було традиційно на «1+1» (2,9 в середньому на годину), найменше — теж традиційно на Першому каналі Суспільного (0,8). Порівняно з попереднім кварталом більшість каналів зменшила кількість цих порушень, найістотнішим це зменшення було в ефірах ICTV та СТБ (на 0,7 порушення на годину). На «Інтері» і Суспільному кількість таких порушень неістотно (на 0,1) зросла.

Найпопулярнішими формами абстрактних псевдопосилань, як завжди, були найрізноманітніші модифікації зі словом «відомо»: «стає відомо», «стало відомо», «щойно стало відомо», «нещодавно стало відомо», «згодом стало відомо»,  «станом на зараз відомо», «нині відомо», «вже відомо», «попередньо відомо», «наразі відомо» (взагалі дивна якась форма «поки що відомо», а потім стане невідомо?), «нам відомо», «наскільки мені відомо» і навіть такі «переконливі» як «офіційно відомо» й «достеменно відомо». Єдине питання: звідки взагалі журналістам стільки всього відомо? Взірцем абсурду були слова ведучих на «Ми — Україна»: «інформацію про наслідки місцева влада не надає, відомо, що росіяни обстріляли…». От просто відомо й годі. Таких конструкцій було в проаналізованому ефірі марафону 104, три чверті з них — на каналах «1+1», «Інтер» і «Ми — Україна».

Другою за популярністю формою були «кажуть», «говорять», «повідомляють» без згадки про те, хто це робить. Таких форм було 89, найбільше на «1+1» і на «Раді». Оскільки журналісти завжди дуже бояться повторів однакових слів (які помилково називають «тавтологією»), то й тут невтомно йшов пошук синонімів, зокрема таких як «твердять», «стверджують», «подейкують», «звітують», «лунають заяви» тощо. Часом наганяють додаткової «достовірності» як-от «повідомили офіційно». Інколи умовно таки «позначають» якихось невловимих суб’єктів дії: «багато хто говорить» або навпаки «хтось каже». Я не жартую, це все звучало в ефірі.

Потім є велика група абстракцій такого виду: «попередньо», «за попередніми даними», «за попередніми оцінками», «за попередньою інформацією», «за уже відомими даними», «за різними даними», «за останніми даними», «за нашими даними», «за даними наших джерел», «за офіційними даними» і навіть «за неофіційними даними». І ніколи в таких випадках незрозуміло, ким саме наведені всі ці «дані», чим «попередні» відрізняються від «останніх», і як вони співвідносяться з «остаточними». Крім того, «неофіційними даними» насправді є просто чутки. Найбільше усіх цих «даних» було в ефірах каналів «Ми — Україна» і «1+1», найменше — на ICTV з СТБ і на Першому каналі Суспільного.

Наступний різновид абстракцій такий: «була інформація», «є інформація», «є новина», «надходить інформація», «маємо таку інформацію», «надійшло повідомлення», «я бачив повідомлення» тощо. Є й більш творчі їх варіації: «все частіше чуємо інформацію», «інформація, яка з’явилася за останні дні», «багато є повідомлень». Найбільше такого добра було на «1+1» і на ICTV з СТБ.

А ще було чимало «я знаю», «ми знаємо», «точно знаю», «наскільки я знаю», «нам вдалося дізнатись». Без згадок, звідки такі вже «знання». І такі от псевдопосилання: «ми чули», «я чув», «мені доводилося чути», «начебто чути було», «те що ми чуємо неофіційно», «я сьогодні вранці почув», «чув я таку історію», «ми часто чуємо», «читав», «я читала», «я бачила парадоксальні цифри» і подібні.

Крім того, є ще загадкові «джерела» як такі: «як знаємо знову ж таки завдяки власним джерелам», «за інформацією джерел телеканалу “Рада”», «в офіційних джерелах з’явилася інформація». Або таке от вагоме: «такою є інформація в нашому розпорядженні». На каналі «Ми — Україна» часом кажуть таке: «у відкритому доступі було повідомлення», «із інформації, яку ми знайшли у відкритих джерелах», «ми вже бачили супутникові знімки, які теж перебувають у відкритому доступі».

Абстракції подеколи взагалі звучать сміховинно: «чуємо повсякчас новини», «останніми днями надходять сигнали, інформація», «десь бачив статистику», «прозвучала репліка», «звучить багато думок з Європи». Дуже зрідка журналісти дають цілковито правдиве «посилання»: «з’явилися чутки». А в підсумку коло замикається, коли ведучий каже: «наскільки я бачив з новин». Головне, щоб не з телемарафону.

Порушення стандарту точності подачі інформації

У середньому на годину ефіру:

Порушень стандарту точності у четвертому кварталі в досліджених проміжках ефіру стало незначно, але знову більше, ніж було у попередньому. На каналах найвідчутнішими змінами були доволі значне зменшення порушень цього стандарту в ефірах ICTV та СТБ (з 7,5 порушень на годину до 6,4) і доволі значне збільшення їхньої кількості на каналі «Ми — Україна» (з 6,6 до 7,8).

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом року загалом по проаналізованих частинах телемарафону виглядала таким чином:

Невідповідність картинки й тексту в сюжетах і БЗ

Запрограмована хибною технологією невідповідність картинки й тексту була неістотно меншою, ніж у третьому кварталі — 4,7 порушення на годину ефіру в середньому. Найгірше з цим було на каналах «Ми — Україна» (6,4 подібних порушення на годину), «1+1» (6 порушень) і ICTV та СТБ (5,65). Ці три учасники телемарафону воліють мало не будь-який текст «перекривати» абиякою картинкою — звідси й така велика кількість порушень. Бо, по-перше, актуальної картинки майже ніколи нема, а по-друге, навіть коли вона є, не вміють працювати з нею коректно. Найменше таких порушень було на Першому каналі Суспільного (2,8 у середньому), попри навіть те, що канал істотно збільшив їхню кількість порівняно з попереднім кварталом.

За змістом самих цих порушень ніяких принципових змін не сталося. Традиційно найбільше порушень стандарту було пов’язано з некоректним використанням архівного відео для бездумного «перекривання» будь-яких текстів у БЗ чи в сюжетах, на які редакції реальної картинки не мають. Навіщо це робити — незрозуміло (крім того, що це така стародавня традиція пострадянського телебачення як такого), але майже завжди в таких випадках картинка відповідає тексту за кадром максимум за принципом «щось на тему». Найгірше з цим у четвертому кварталі у досліджених фрагментах марафону було на каналах «Ми — Україна» (116 подібних порушень) та «Інтері» (79). Менше всього таких порушень було на «1+1» і Першому каналі Суспільного, на обох по 56, але, погодьтеся, це теж дуже багато.

Часом невідповідності між картинкою і текстом начебто й неочевидні, а часом абсурдні. Наприклад, можуть розповідати про Байдена, а показувати Трампа, розповідати про Орбана й Фіцо, а показували фон дер Ляєн і Борреля. Повідомлення про те, що президент Зеленський приєднається до відеосаміту «Великої сімки», можуть «перекривати» архівним відео Зеленського на саміті «Великої двадцятки» («сімка», «двадцятка» — яка різниця). Говорили про заборону Болгарією в’їзду російських автівок, а показували прикордонний пункт в Естонії (Болгарія, Естонія — це ж майже одне й те саме).

Використовуючи архіви, журналісти не рахуються ні з часом, ні з географією. Бо ж, наприклад, повідомлення про те, що міністр закордонних справ Великої Британії Кемерон їде до США і щось сказав у британському парламенті, «перекривали» архівним відео Кемерона в Брюсселі. Або ж повідомлення про приїзд до Києва шефа Пентагону Ллойда Остіна навіщось «перекрили» архівним відео Капітолія. Це під слова ведучого: «міністр прибув до Києва». Виявляється, Капітолій — не в Вашингтоні, а в Києві. Не кажучи вже про те, що Пентагон і Капітолій — це різні будівлі, а міністр оборони США не має жодного стосунку до Конгресу. Таких дурниць в ефірі марафону дуже багато.

Повідомлення про кількість вивезеного «морським коридором» зерна навіщось  «перекривали» зокрема відео жнив. А два червоних КАМАЗи з зерном у порту я пам’ятаю ще з минулого року. Як зайде мова про «зерновий коридор» — так і ці два КАМАЗи показують на каналі. Тепер от і для нинішнього «морського коридору» вони стали в пригоді.

Дуже поширеною є практика, коли повідомлення про багатомільярдні суми допомоги (від США, ЄС тощо) «перекривають» архівним відео друку готівкових доларів чи євро. Типу всі ці пакети нам у валізах готівкою везуть. При цьому ще й буває так, що говорять про ЄС, а показують долари (бо ж яка різниця — і те, і те гроші).

Окрема мова про те, що журналісти звикли сором’язливо називати «нейтральними планами». Неважливо, про яку високу міжнародну політику йтиметься у тексті, а на відео будуть або красиві краєвиди Лондона, Брюсселя чи Будапешта. А ще частіше — просто різні адмінбудівлі. На жаль, нема часу на те, щоб підрахувати, скільки разів на годину в телемарафоні показують взяті з архіву будівлі Конгресу США, Єврокомісії та Європарламенту, штаб-квартири НАТО і (найбільш остогидле!) московського Кремля. Мені здається, що глядачі вже вивчили ці адмінбудівлі напам’ять.

Другими за чисельністю були численні повідомлення про наслідки ворожих обстрілів, ракетних і дронових атак, які редакції «перекривають» фото або відео (переважно взятими з телеграм-каналів і соцмереж) за абсолютно випадковим принципом. Як і завжди, в одному повідомленні можуть розповідати про різні населені пункти (інколи й по 8–10 різних), а показувати при цьому картинку лише якогось одного з них. Інколи доходить до повного абсурду, на ICTV з СТБ якось було «гібридне» повідомлення про обстріли Сумщини, Запоріжжя, Дніпропетровщини, Харківщини, Донеччини, Херсонщини й Миколаївщини, яке «перекривали» відео з якогось невідомо якого села в невідомо якій зі згаданих семи (!) областей. А на «Раді» якось розповідали про збиття дронів на Одещині, а «перекривали» це пошкодженими від уламків ракет будинками в Києві. Крім того, зазвичай (за законом підлості, певно) хронічно текст і картинка не відповідають у деталях: говорять про багатоквартирний будинок — показують сільську хату, кажуть про загиблу жінку — показують пораненого чоловіка тощо і тощо. Бо ж текст живе своїм життям, а картинка — вже як пощастить, про це у нас на телебаченні взагалі не заведено замислюватись. Часто при цьому і геотитри на картинках вішають за принципом генератора випадкових чисел. Можуть розповідати про нічну подію, а показувати денне відео і навпаки. Цікаво, що в подібному ж стилі «перекривали» й  більшість повідомлень про наслідки великої негоди. Найбільше «грішили» подібним на каналах «1+1» (115 порушень стандарту) і ICTV з СТБ (66), найменше таких порушень було на «Інтері» (8).

Ще одна типова для марафону ситуація — це розповіді про перебіг бойових дій на різних ділянках фронту. Тут, незалежно від того, що розповідає ведучий чи автор оглядового сюжету за кадром, майже завжди показують просто випадковий набір переважно архівного відео якихось бойових дій на якійсь ділянці фронту. Зі змістом тексту і картинки — теж біда, бо восени могли показувати зимове відео, а взимку — літнє. Можуть розповідати про дії ворога, а показувати українських бійців і навпаки. Казатимуть про роботу артилеристів, а показуватимуть стрілецький бій і навпаки. Подібної «концепції» найбільше в четвертому кварталі дотримувалися редакції «1+1» (38 порушень), ICTV та СТБ (37) і «Ми — Україна (36). Менше такого було в ефірах «Ради» і Першого каналу Суспільного (лише по 4 порушення), бо на цих каналах подібні повідомлення або ілюструють мапою, або не «перекривають» тексти ведучих нічим.

Втім, і у ситуаціях, коли редакції мають до повідомлення цілком актуальне сьогоденне відео (неважливо, чи власне, чи запозичене), хибна технологія підходу до картинки як до чогось другорядного теж часто призводить до часткової або й повної невідповідності картинки й тексту. Так, хронічно «не влучають» картинкою в текст у численних повідомленнях про різного виду «паркетні» події. Знов-таки, кажуть про Борреля — показують Бербок, кажуть про Остіна — показують Зеленського, кажуть  про Орбана з Путіним — показують Цзиньпіна з Вучичем тощо. Хибна технологія призводить також до казусів у тих рідкісних випадках, коли намагаються прив’язати текст до картинки. Наприклад, у повідомленні про те, що Путін приїхав до Китаю з ядерною валізою, ведуча «Ради» каже: «На відео видно, як слідом за президентом Росії ідуть два офіцери», а на відео цього якраз і нема.

Те ж саме й із поточними подіями: показують, як витягають машини на засніженій трасі, а розповідають, що школярів перевели на дистанційне навчання. Або кажуть про нагородження президентом героїв посмертно — показують вручення нагороди живому військовому. Кажуть, що «нині вантажівки вільно прямують через пункт пропуску», — показують багатокілометрову чергу вантажівок на дорозі. «Філігранно точно» «перекривають» будь-які перерахування будь-чого, наприклад, у повідомленні про зростання цін на харчі ведучий каже про хліб, яйця, молоко і м’ясо, а показують макарони, каже про овочі — показують яйця. Коли йдеться про ціну на вугілля, показують дрова тощо і тощо. У сюжеті «Ми — України» авторка сюжету казала: «Хурделить так, що нічого не видно на відстані витягнутої руки», а на картинці були швидка і пожежна машини, які прекрасно було видно на загальному плані, а не те що там «на відстані витягнутої руки», а сніг лежав собі, але не падав. Найбільше подібних порушень було в ефірах телеканалів «Ми — Україна» (36) і «Рада» (32), найменше — на «Інтері» (7).

Фактичні помилки

Фактичних помилок цей моніторинг фіксує небагато, бо фізично неможливо якісно перевіряти весь масив фактів. Тож тут лише про ті, які є очевидними, самі впадають в око. Їхня загальна кількість у досліджених фрагментах марафону не змінилася, порівняно з попереднім кварталом, а от по окремих каналах певні зміни були. На «1+1» їхня кількість чомусь різко зросла — з 1,3 до 2,4 порушення на годину ефіру в середньому. З 0,6 до 1 зросла їхня кількість і в ефірі «Ми — Україна». На всіх інших каналах, навпаки, їхня кількість зменшилася. В підсумку найбільше фактичних помилок було на «1+1», найменше — на «Інтері» та Першому каналі Суспільного (по 0,4 помилки на годину в середньому).

За характером помилок я поділяю їх на змістовні, які спотворюють факт, і на ті, які на зміст майже не впливають, але є очевидними та грубими для певних частин аудиторії, отже «підточують» довіру глядачів до журналістів телемарафону. Змістовних помилок, помічених мною, було найбільше каналі «Ми — Україна» (13), найменше — на «1+1» і «Інтері» (по 4). Згадаю тут найбільш промовисті й різноманітні.

Наприклад, на «1+1» ведуча новин казала, що вороги «знову підняли літаки і випустили дві бомби по трьох населених пунктах». Формальна логіка підказує, що так не буває. В сюжеті про Естонію на каналі було твердження: «На підтримку ЗСУ ця цифрова країна передала третину власного військового бюджету — більше за всіх у світі». Це фактично неточне твердження, бо так виходить, що це більше за США, за Німеччину, за Британію і далі за списком. Насправді ж ішлося не про абсолютну, а про відносну величину — найбільшу частку оборонного бюджету. 6 грудня у гостьовій студії каналу ведуча стверджувала, що у Верховній Раді «є кілька законопроєктів» щодо демобілізації. Насправді таких законопроєктів на цей момент у парламенті зареєстровано не було, що спростував згодом гість у студії.

В ефірі каналів ICTV та СТБ ведучий казав про ракети АТАСМS, що «ними було вдарено по Бердянському аеропорту, по Донецькому аеропорту». Насправді удар був по луганському, а не донецькому. Ведучі новин тричі невірно переказували думку речника Повітряних Сил Юрія Ігната, яка раніше прозвучала в телемарафоні: «натомість негода не створює жодних перешкод для роботи української ППО», хоча Ігнат пояснював, що негода значно ускладнює роботу мобільних груп, які полюють за «шахедами». А це теж частина Протиповітряної оборони. Часом поганий жарт грає з журналістами бажання повправлятися з красномовством, бо виходить красиво, але не відповідає реальності. Так, 27 листопада ведуча каналу назвала негоду того дня «найсильнішим циклоном природи». Що, м’яко кажучи, аж ніяк не відповідало дійсності.

Фактичні помилки часто з’являються в тих випадках, коли журналісти роблять власні висновки. Так, на каналі «Інтер» кореспондентка у прямому ввімкненні з саміту ЄС казала: «лідерам вдалося переконати Віктора Орбана». Як стало відомо згодом, Орбана насправді ні в чому не переконали, просто проголосували за початок переговорів з Україною за його відсутності в залі. Або ж таке — ведучий каналу і в підводці до прямого ввімкнення, і навіть у відводці від нього стверджував, що на Алеї Небесної Сотні «відбувся молебен». Хоча у самому ввімкненні кореспондентка казала, що молебен відбувався в зовсім іншому місці — у храмі Архистратига Михаїла.

На каналі «Рада» 3 листопада у прямому ввімкненні про падіння чоловіка з багатоповерхівки в Києві кореспондент з недостовірним «посиланням» на невідомих «місцевих» казав, «що скоріш за все це був чоловік у віці, тому що кажуть, що бачили сивину». У цей момент на екрані в тематичному титрі було написано: «у Києві загинув 21-річний чоловік». І ведуча після ввімкнення у відводці казала: «про те, що в Києві з багатоповерхівки випав 21-річний чоловік».

Або проблеми з математикою і невірний висновок. Речник Держприкордонслужби казав, що через блокування польськими перевізниками нині українсько-польський кордон за добу перетинають «одиниці або десятки одиниць» вантажівок, а до блокування кордон перетинали по 2,5 тисячі вантажівок. З чого ведучий зробив хибний висновок: «тобто фактично в десятки разів зменшилась пропускна спроможність». Насправді ж — у сотні разів. Згодом цей же хибний свій висновок ведучий повторював і в подальших розмовах із гостями.

А була й хиба такого відверто «політтехнологічного» характеру. Ведуча гостьової студії «Ради» називала тему можливої відставки головкома Залужного «ІПСО, яке розганялося росіянами кілька тижнів». Насправді ж у публічній площині цю тему першими артикулювали народні депутати від «слуг» Арахамія і Безугла, а також інсайди з Офісу президента, які на умовах анонімності коментували тему для «Української правди». А росіяни згодом, звісно ж, радісно підхопили тему.

На Першому каналі Суспільного була логічна помилка в тексті підводки, яка призвела до фактичної неточності: «нагадаю, 11 листопада торік до Херсону увійшли українські армійці. Відтоді загарбники, які відступили на лівий берег Дніпра, обстрілюють звільнені території щодня. А днем раніше ЗСУ деокупували Снігурівку на Миколаївщині». Тут, як бачите, в першому реченні згадується подія річної давнини. В другому реченні йдеться вже про сьогодення. Відтак наступне «днем раніше» у третьому реченні сприймається як теперішній час, тобто як те, що Снігурівку на Миколаївщині звільнили вчора, а не рік тому.

В ефірі каналу «Ми — Україна» в сюжеті про  втрати росіян від українських атак дронами авторка казала про 18 знищених ворожих САУ, а на інфографіці було 17. У тематичному титрі було: «українські оборонці збили три з шести ворожих безпілотників». Насправді безпілотників було дев’ять, про що й казала ведуча, а згодом казав і речник Повітряних Сил, але неправильний титр продовжував жити на екрані. Ведучий каналу говорив про влучання ракети у Запоріжжі: «ракета повністю зруйнувала два верхніх поверхи багатоповерхівки». Фоном для цієї підводки було фото багатоповерхівки, на якому було добре видно, що ведучий каже неправду: зруйнованими були два верхніх поверхи одного під’їзду, а не всієї багатоповерхівки. У сюжеті 26 жовтня стверджувалося, що «бюджет уже затвердили», а він був лише проголосований у першому читанні, тож до «затвердження» ще було як мінімум друге читання і підписи спікера і президента. У сюжеті про російські запаси ракет і дронів стверджувалося, що ракети С-300 і С-400 «летять низько і по балістичній траєкторії». Балістична ж траєкторія навпаки передбачає падіння ракети зі значної висоти (за ТТХ ракети С-300 — з висоти до 27 кілометрів, ракети С-400 — до 30 кілометрів). Ведуча гостьової студії казала, що «американці не воювали від моменту Перл-Харбору». Тобто з 1941 року. Ні у Другій світовій, ні в Кореї, ні у В’єтнамі, ні в Іраці, ні в Афганістані, ні ще в десятках менших за масштабами воєн американці, виходить, не воювали. Або таке. 28 листопада в новинах каналу о 16-й казали, що на Сумщині вороги «вбили двох жінок і дівчинку». У випуску новин о 17-й уже казали «убили дитину та двох чоловіків». Далі в цьому ж повідомленні було таке: «з-під завалів рятувальники дістали тіла двох жінок та двох поранених чоловіків». Тобто ведучі постійно плутали, хто саме загинув — двоє жінок чи двоє чоловіків.

На каналі «1+1» є невиліковна хронічна хвороба. Вони мають звичку «перекривати» свої прямі ввімкнення раніше відзнятим відео або навіть узагалі архівним відео. При цьому на самому відео постійно є титр «наживо». Дуже цікаво бачити таке от «наживо» на відео багатомісячної давнини, взимку на літньому відео або ж удень на нічному відео. Очевидно, редакція вважає, що титр стосується розповіді кореспондента за кадром, але за будь-якою логікою для глядача титр стосується насамперед відео, на якому він є. Таких «наживо» в четвертому кварталі було на каналі 56. І, як це часто буває, інші починають теж мавпувати погане — уже на каналі «Інтер» я мінімум тричі бачив таку ж помилку.

На тому ж каналі «1+1» щонайменше 13 разів не відповідали дійсності геотитри. Особливо часто таке траплялося, коли ведучі новин підряд розповідали про наслідки обстрілів населених пунктів різних областей і «перекривали» це суцільно якимись фото й відео. Випускова група при цьому змінює геотитри не під картинку, а під слова ведучих. Відтак на фото чи відео однієї й тієї ж локації (невідомо в якій області) геотитр змінюється, наприклад, із «Донеччини» на «Херсонщину». Схожі помилки траплялися й на інших каналах. Так, на ICTV з СТБ на краєвидах Бухареста, якими «перекривали» повідомлення про візит до Києва прем’єра Румунії, був геотитр «Київ». Або ж на «Інтері» в сюжеті архівне відео Сіверськодонецька титрували геотитром «Дніпро».

Журналісти, особливо ж ведучі новин, в телемарафоні дуже часто вважають, що війна почалася в лютому 2022 року, а не в лютому 2014. Найчастіше в четвертому кварталі це робили в ефірах ICTV та СТБ і каналу «Рада». Журналісти не замислюються, як це сприймають ті глядачі, в яких війна відібрала близьких і рідних або як мінімум домівку раніше за 24 лютого 2022-го.

Само собою журналісти продовжують недоречно використовувати слова, не розуміючи їх значення, відтак, наприклад, називають харківський метрополітен «епіцентром святкового настрою». А епіцентр будь-чого ніколи й ніяк не може бути глибоко під землею, він завжди на поверхні землі. Або ж називають, наприклад, радіодиктант національної єдності «флешмобом». А ще журналісти ніяк не розберуться з тим, чим цифри відрізняються від чисел, і ніяк не навчаться правильно казати дробові числа. Це з тих помилок, які начебто й не впливають на зміст, але впливають на довіру. Бо є очевидними для глядачів, які знають справжні значення слів або ж не забули шкільну арифметику. Хай там як, а таких глядачів насправді дуже багато.

«Ілюстрування» розмов із гостями

Цього виду порушень стандарту точності в четвертому кварталі в проаналізованих проміжках марафону було трохи більше, ніж у попередньому (відповідно 0,6, а було 0,5 порушення на годину ефіру в середньому). Найбільше цим захоплювалися на каналах «Інтер» (1 порушення на годину), «Рада» (0,9) і Першому каналі Суспільного (0,7). Раніше взагалі не займалися такими дурницями в розмовних студіях ICTV та СТБ, але (от халепа!) в четвертому кварталі я вже побачив першу таку спробу.

Тут усе запрограмовано заздалегідь, оскільки неможливо передбачити, що говоритиме гість. Відтак гість говорить про відновлення теплопостачання в будинках, а показують порятунок автівок зі снігових заметів на траві, говорить про особливості знищення ворожих балістичних ракет, а показують РСЗВ, говорить про Зеленського в Румунії, показують засідання «Рамштайну», говорять про посівну, показують жнива і так до нескінченності. За моїми спостереженнями, при цьому випускові групи взагалі не чують, що відбувається в студії, бо продовжують крутити недоречне «ілюстративне» відео, навіть коли воно вже геть не відповідає змісту розмови. Наприклад, гостя говорить про переговори щодо вступу України до ЄС, а «ілюструють» це архівним відео Євромайдану 2014 року. Лише тому, що десь там ще в питанні ведучі кострубато намагалися «прив’язали» одне до одного.

Невідповідне «ілюстрування» прямих ввімкнень

Кількість цих порушень була такою ж, як і в попередньому кварталі — 0,5 на годину проаналізованого ефіру в середньому. По каналах зміни були мінімальними. Найчастіше подібне робили на каналі «Інтер» (скоріше за все, лише тому, що на «Інтері» насправді найбільше прямих ввімкнень серед усіх учасників марафону) — по 0,8 порушення на годину ефіру. Найменше таких порушень було на ICTV з СТБ і на «Ми — Україна» (теж певно тому, що і там, і там прямих ввімкнень дуже мало).

Тут теж працює принцип повної випадковості. Коректно було б лише в тому випадку, якби журналісти у прямих ввімкненнях коментували конкретну картинку. Але такого «вищого пілотажу» годі й очікувати від редакцій наших марафонців. Оскільки відео в цій «технології» грає роль «шпалер», то часом доходить до абсурду. Наприклад, на «1+1» кореспондентка каже «ви, напевно, бачите, яке дерево впало» (бо вона робить ввімкнення біля цього дерева), але глядачі насправді не бачать дерева, бо в цей момент показують зовсім інше відео. Кореспондент каже: «Як бачите, позаду мене всі дороги перекриті». Але в цей момент ні того, що позаду нього, ні самого його на екрані не було, показували якесь нічне відео з заметеної снігом траси.

Порушення стандарту повноти інформації

У четвертому кварталі картина цих порушень була такою:

У середньому на годину ефіру:

Кількість порушень цього стандарту по телемарафону хоч і незначно, але зросла — з 2,3 порушення на годину досліджуваного ефіру в минулому кварталі до 2,6. По каналах динаміка змін була строкатою. На каналі «Ми — Україна» кількість порушень зросла більш як удвічі (на 3,7 порушення на досліджену годину). На одне порушення на годину зросла їхня кількість і на каналі «Рада». На всіх інших каналах, навпаки, кількість порушень зменшилася, найістотніше (на 1,3 порушення на годину) на каналі «1+1». У підсумку найбільше порушень у четвертому кварталі було на «Ми — Україна» (6,8 на годину в середньому) і «Рада» (3,5). Найменше було на Першому каналі Суспільного (0,9 порушення на годину).

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом року загалом по телемарафону виглядала так:

Відсутність інтершуму на відео

Редакція телеканалу «Ми — Україна» в четвертому кварталі, схоже, вирішила повністю відмовитися від інтершуму на відео. Його або просто нема (ефект «підводної зйомки»), або замість нього підкладають музичне шумовиння (бо музикою це назвати теж не можна). Рішення абсолютно хибне і геть непрофесійне. Адже інтершум, по-перше, завжди несе глядачу додаткову інформацію, а по-друге, завдяки інтершуму у глядача виникає ефект присутності. Відтак в ефірі каналу було по 5,1 порушення стандарту повноти інформації на годину лише «завдяки» відсутності цього важливого в новинах компонента ефіру. Друге місце за цим показником було у каналу «Рада», який, схоже, потихеньку переймає «передовий досвід» колег, — 2,4 відео без інтершуму на годину ефіру. На інших каналах проблеми з інтершумом виникали лише епізодично, не системно. На каналі «Інтер» при цьому теж часом у сюжетах інтершум заміняли музичкою.

Неповне представлення гостей студії чи спікерів у синхронах

Кількість цього різновиду порушень стандарту повноти неістотно зменшилася в загальному заліку (з 0,7 на годину в середньому до 0,6) у досліджених фрагментах марафону. На більшості каналів цей показник також зазнав неістотних змін, відчутно зменшилася кількість таких порушень на Першому каналі Суспільного (з 0,6 на годину до 0,3) і на «Раді» (з 0,7 до 0,4). У четвертому кварталі таких порушень найбільше було на каналах «Ми — Україна» (0,9 на годину в середньому) і «1+1» (0,8).

Найтиповішою була ситуація з неповним представленням різноманітних експертів, коли ведучі ніяк і нічим не пояснювали їхню компетентність у певній царині. Просто обмежувалися банальними «військовий (це в сенсі воєнний, звісно) експерт», «політичний оглядач» чи «політолог», «економічний оглядач», «авіаційний експерт», «міжнародний експерт» або (з більш екзотичного) «кіберексперт», «американіст» тощо. Звичною помилкою є також представляти, наприклад, Петра Черника як «полковника» або Віктора Ягуна «генерал-майором СБУ», забуваючи при цьому казати «у відставці».

Доволі поширеною помилкою на різних каналах було представляти гостей «членами комітету…», забуваючи при цьому сказати, що йдеться про комітет Верховної Ради, або ж хоча би згадати при цьому, що гість чи гостя є народними депутатами. Дивно, що ця помилка є хронічною навіть на типу парламентському каналі «Рада».

Час від часу начебто пояснення компетентності гостя насправді нічого не пояснює більшості глядачів, бо коли ведучі кажуть: «старший аналітик “Dixi Group”», «головний редактор “Defense Express”» або «учасник Ukrainian Freedom Force Foundation», «засновник “Реактивної пошти”» тощо, значення цих назв і спеціалізацію цих організацій серед глядачів знають далеко не всі.

Бувають і хибні позначення компетентності. Наприклад, нардепа Олексія Леонова неодноразово і не на одному каналі представляли як «голову підкомітету з питань оподаткування податком на додану вартість Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики», що не мало жодного відношення до компетентності гостя в обговоренні різноманітної одеської тематики, а справді його обізнаність щодо Одещини й півдня України могла би пояснюватися тим, що його обрали до парламенту в одному з мажоритарних округів Одеси, тож він і переймається саме питаннями одеського регіону.

Бували окремі казуси, як, наприклад, на «1+1» якось ведучі представили Тимофія Милованова просто як… Тимофія Милованова. Хто ж з глядачів його не зна? Або на каналі «Рада» в сюжеті про синю гілку метро в Києві наводили цитату з фейсбук-сторінки Віктора Брагінського, забувши взагалі пояснити, що він є керівником Київського метрополітену. У сюжеті Першого каналу Суспільного про зміни в підходах до мобілізації була велика цитата з посиланнями «сказав Давид Арахамія» і «підсумував Арахамія». Але насправді зовсім не факт, що всі глядачі телемарафону знають, що Арахамія є народним депутатом і «слугою народу».

На каналах «1+1» і «Інтер» доволі часто в сюжетах не титрували синхрони, тож часом взагалі незрозумілою була компетентність окремих спікерів — чи це посадовці, чи знов-таки експерти, чи просто місцеві жителі, учасники події. Бо у людей же на лобі не написано, хто вони такі.

Непозначення архіву в бекграундах

Кількість таких порушень стандарту повноти в четвертому кварталі в досліджених проміжках марафону значно зменшилася, порівняно з попереднім періодом (було 0,9 порушення на годину, стало 0,4). При цьому позитивні зміни сталися на всіх без винятку каналах, а найвідчутнішими вони були на каналах «Рада» (з 1,4 зменшили до 0,4) і «1+1» (відповідно з 1,4 до 0,6).

Відсутність бекграундів

Такі порушення стандарту загалом в проаналізованих фрагментах телемарафону є епізодичними та несистемними. Але в четвертому кварталі їхня кількість трохи зросла. Найбільше таких порушень було на каналі «Рада» (0,3 порушення на годину), не було їх взагалі в ефірах «1+1».

З тих порушень, що були, більшість стосувалася не пояснених аудиторії вузькопрофільних термінів або жаргонізмів, таких як «шатдаун», «воркаут», «лібертаріанець», «мультидисциплінарний підхід», «бусоль» тощо. Часом це нерозшифровані незагальновживані абревіатури на кшталт військових «ОМБР», «БСП», або ж геополітичних «БРІКС», «ШОС» тощо.

Відсутність відповідей на ключові запитання новини

Кількість цього виду порушень в четвертому кварталі зменшилася істотно і до мінімуму (з 0,7 порушення на годину в третьому кварталі до 0,1), тож навряд чи їх слід вважати чимось системним.

Порушення інших стандартів та етичних норм журналістики

У четвертому кварталі картина порушень інших стандартів у досліджених проміжках марафону була такою:

У середньому на годину ефіру:

Динаміка змін середньої кількості порушень стандартів протягом року загалом по аналізованих частинах телемарафону:

Порушення стандарту доступності подачі інформації

Кількість порушень стандарту доступності в четвертому кварталі трохи зросла (з 1,1 до 1,3 порушення на годину проаналізованого ефіру в середньому). Найбільшим це зростання було в ефірах каналу «Ми — Україна» (з 0,9 до 2 на годину), тож на каналі в підсумку цих порушень і було найбільше. На інших каналах зміни були незначними. Найменше порушували стандарт на Першому каналі Суспільного (0,8 порушення на годину).

З найпоширенішого тут було вживання журналістами різноманітних термінів і жаргонізмів, запозичених переважно з англійської. Найбільш «популярними» в четвертому кварталі були будь-які модифікації зі словом «топ (топпосадовці, топменеджери, топдипломати, топ-10, топтеми, топновина тощо), цей англіцизм я зустрічав 27 разів і майже на всіх каналах, крім «Ми — Україна». На другому місці були різноманітні «меседжі» — 20 разів, більше половини їх було на каналі «Інтер». Далі за популярністю йшли «кейси», «дедлайни», «флешмоби» (до речі, в усіх 7 випадках ці «флешмоби» були вжиті не за призначенням). Зі ще менш використовуваних пересічними людьми, які дивляться марафон, були «брейнштормінг», «челендж», «гап», «дашборд», «мерч», «рандомно» тощо. На «Інтері» ведуча якось казала: «івенти у форматі флешмобів, челенджі, психологічні хвилинки». Так, щоб мало не здалося! Характерно, що всі згадані в цьому абзаці слова мають суто українські відповідники. Ведучі гостьових студій «1+1» часом у розмовах із високоповажними експертами взагалі з легкістю переходили на англійську, забуваючи, що далеко не вся аудиторія англійською володіє.

Ще журналісти в ефірі продовжують вживати суто професійну термінологію і жаргон, які точно не зрозумілі глядачам. Найбільше в четвертому кварталі згадувалися «інсайди» (10 разів, із них 7 — на «Раді»). Ведуча «1+1» одного разу взагалі видала ось таке: «що ж це були за інсайти і інсайди». Навіть із тлумачним словником зрозуміти, що малося на увазі, дуже важко. Термін «слот» продовжує жити своїм життям (7 разів, найбільше на «1+1»). Крім того, використовували й такі терміни як «фактчекінг», «інтершум», «off records», «ньюзмейкер» і навіть «підводка».

Крім усього цього, журналісти часом використовували й суто професійні терміни з різних царин без пояснень, приклади: «неонатальний скринінг», «орфанні захворювання», «габіони», «офензиви», «лібертаріанець», «бусоль» тощо.

Потім ще таке, ведучі гостьових студій часто не «перекладали» для глядачів самі чи не просили своїх гостей пояснювати вживані ними терміни чи жаргонізми, як-от: «фолловер», «проксі», «дискреція», «хантити», «ПСО», «маст хев», «геймчейнджери», «топлевел», «прайскепи», «ad hoc», «амікошонство» тощо. На ICTV з СТБ якось трапилася гостя, яка взагалі говорила якоюсь своєю мовою «кластери», «екосистеми», «валідація», «комплаєнс», «ТТХ», «ЄЦП», «кодифікація» тощо. Якщо з гостями працювати в цьому сенсі складніше, то можна було б принаймні уникати «пташиної мови» в синхронах, але ні. Наприклад, на каналі «Інтер» у сюжеті був ось такий «інформативний» синхрон лікарки: «включає в себе авторефлектометр, проєктор знаків і автоматичний цифровий фороптер». А на каналі «Ми — Україна» чоловік у синхроні казав: «кенсел, і нова Україна без радянських флешбеків».

Ще часом у титрах, які покликані пояснювати глядачу компетентність мовця в темі, траплялися непіднімні для багатьох визначення й абревіатури, наприклад: «GR та КСВ менеджерка», «СЕО однієї з інтернет-мереж», «завідуючий відділенням безпеки й оборони Київської МАН» тощо.

І було чимало порушень стандарту, пов’язаних з інфографікою, яка начебто покликана навпаки спростити для глядача сприйняття якоїсь складної інформації. Часто виходить навпаки. Найбільше такого було на каналі «Ми — Україна» — аж 30 разів, чимало також було на Першому каналі Суспільного (10 разів), «Раді» (10) і «1+1» (9). Мені справді шкода, адже майже на всіх цих каналах суто художній рівень виконання інфографіки є дуже якісним, але ж головне — зміст, а змістовно ті, хто роблять інфографіку на каналах, не враховують навіть доволі простих правил (певно, не знають, а моніторинг не читають, на жаль). У тижневих звітах я детально розбирав численні приклади, тож тут лише ще раз перерахую найголовніші помилки.

Завелика кількість даних, особливо ж виражених складними числами. Їх і важко всі встигати прочитати, і при тому якось співвіднести між собою (що і мала б полегшувати інфографіка). Золоте правило: чим менше інформації на слайді — тим краще, відтак все другорядне, а тим більш зайве слід безжально прибирати, складні числа максимально округляти та скорочувати, знаходити для них найпростішу для читання форму.

Художні «красивості» інфографіки не повинні заважати сприйняттю інформації, вони її лише доповнюють. Динаміка графіки не повинна відволікати від сприйняття інформації. З цього приводу занадто вже переускладненими є картинки ворожих втрат на ICTV з СТБ і на «1+1». І на більшості каналів складні числа (наприклад, втрати особового складу ворога, які вже давно обчислюються шестизначними числами) не показують відразу, а роблять їх динамічний «набір». Це ускладнює сприйняття, бо остаточне число зрештою дуже нетривалий час є на екрані.

Занадто дрібні шрифти, далеко не у всіх глядачів ідеальний зір, щоб ці шрифти з легкістю прочитати на стандартній відстані в 5 діагоналей від екрана телевізора.

Час на екрані має бути достатнім, щоб глядач устигав спокійно прочитати всі дані, а, наприклад, на «Ми — Україна» дуже часто складну інфографіку з великою кількістю складних даних показують лічені секунди. Аж шкода, хтось же трудився, робив її, а в ефірі вона вилетіла в трубу. Навіть у сюжетах, які монтуються і не залежать від швидкоплинності прямого ефіру. До речі, на «Ми — Україна» та на Першому каналі Суспільного це ж стосується титрів на синхронах, часто вони з’являються лише на секунду-півтори, а глядач не має змоги зробити стоп-кадр, щоб їх повністю встигнути прочитати.

І останнє «золоте» правило, яке постійно порушують більшість учасників телемарафону, презентуючи інфографіку: текст за кадром має чітко дублювати текст на малюнку і подаватися в тому самому порядку, що й на малюнку.

Крім оригінальної інфографіки, частина каналів час від часу подає чужу (наприклад, втрати ворога з фейсбук-сторінки Генштабу або ж мапи бойових дій від Deepstate). Це взагалі хибні рішення, бо ж ця інфографіка адаптована для перегляду в інтернеті, але геть не адаптована для телевізора.

І ще одне. Більшість каналів так і не навчилися за майже два роки враховувати те, що їхній ефір глядачі дивляться на різних каналах, тож слід враховувати розташування логотипів колег по марафону, щоб ті не перекривали собою змістовну частину будь-яких картинок інфографіки чи титрів. А часом буває навіть така неохайність, що глядач не може прочитати певний титр, бо він прихований під іншим елементом картинки в ефірі самого цього каналу, наприклад під к’юаркодом збору пожертв.

Порушення стандарту оперативності

У четвертому кварталі було трохи більше таких порушень, але загалом можна вважати це несистемним явищем у марафоні. Найбільше таких порушень було на каналі «Рада» (0,3 на годину в середньому), не було взагалі на каналі «1+1».

Одна з найтиповіших ситуацій — це коли канали подають як новину повідомлення чи сюжети про події дня вчорашнього або й позавчорашнього, подеколи й ще більшої давнини. Найбільше таких випадків у четвертому кварталі було на каналах «Рада» (8) і «Ми — Україна» (6). Найчастіше це були події, які редакції цілком законно могли вважати дуже важливими, але ставалися вони напередодні, коли цих каналів не було в ефірі. Наприклад, так неоперативно 11 жовтня «1+1», ICTV з СТБ і «Рада» подавали репортажі про поїздку президента Зеленського до Румунії, яка відбулася напередодні 10 жовтня.

Тут є два очевидних, як на мене, міркування. По-перше, в подібних випадках канали «товчуть воду в ступі», бо напередодні їхні колеги, які були в ефірі, ці події повноцінно висвітлювали, ще й зазвичай і обговорювали в студії. По-друге, якщо йдеться про справді важливу подію, каналам варто було би розповідати про неї наступного дня винятково у розвитку, скоріше за все давати аналітику, але в жодному разі не робити репортаж «про вчора».

Ще одна доволі типова ситуація порушення стандарту оперативності полягає в поганій (або взагалі ніякій) комунікації між новинними та гостьовими студіями самих каналів. Це коли чергові випуски новин повторюють застарілу інформацію про подію, попри те, що в гостьовій студії самого ж каналу цю інформацію вже оновили, доповнили, інколи навіть і спростували гості — ньюзмейкери, речники чи учасники події. Найбільше подібних випадків недокомунікації в четвертому кварталі було на Першому каналі Суспільного (цілих 6), на інших каналах це траплялося лише епізодично. Тож Суспільному варто звернути серйозну увагу на цю системну проблему редакції.

І ще одне, в ефірах каналів ICTV та СТБ заведено навіщось повторювати фрагменти підсумкового тижневика «Факти тижня». Навіть по середах. Це при тому, що тижневик вийшов уже в ефір попередньої неділі. І до того ж тижневик оглядав події попереднього тижня. Тож у середу наступної неділі, та й у понеділок за великим рахунком, це вже є застарілим інформаційним продуктом, який до того ж якась частина аудиторії вже бачила ще в неділю.

Порушення стандарту балансу думок

У телемарафоні, як і раніше, майже взагалі не висвітлюються ті теми, в яких реально потрібен баланс думок, тож і порушень цього відповідального стандарту в четвертому кварталі було не дуже багато (загалом по 0,1 порушення на годину дослідженого ефіру в середньому). Найбільше порушень було на каналі «Ми — Україна» (0,2). Взагалі не було порушень цього стандарту лише на каналі «Інтер».

Наведу найбільш грубі порушення стандарту. На «1+1» 3 листопада заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква в гостьовій студії категорично і негативно оцінював статтю головнокомандувача Залужного в The Economist без жодних спроб ведучих згадати про баланс.

В ефірі ICTV та СТБ 27 листопада затіяли обговорення урядового законопроєкту про нацменшини. І покликали до студії трьох урядовців. Натомість не покликали нікого з опонентів, з опозиції.

На каналі «Рада» 2 жовтня ведучі жодним чином не балансували жорстку критику «експерта» Георгія Біркадзе на адресу київського міського голови Віталія Кличка.

На Першому каналі Суспільного 19 жовтня ведуча ніяк не намагалася збалансувати обвинувачення адвоката сімей героїв Небесної Сотні на адресу прокурора Рябошапки й Офісу президента в кримінальному злочині через неправочинний, на його думку, обмін підозрюваних «беркутівців» на українських військовополонених.

На каналі «Ми — Україна» в сюжеті про урядовий законопроєкт щодо реформи системи вищої освіти чотирма синхронами урядовців була представлена винятково урядова позиція. Крім того, на каналі неодноразово однобічно подавали інформацію про різні резонансні справи й кожного разу суто з позицій слідства — СБУ, НАБУ і ДБР, слова у відповідь підозрюваним у таких випадках хронічно не надавали, про баланс думок і презумпцію невинуватості не згадували.

Порушення етичних норм журналістики

Порушення етичних норм у четвертому кварталі траплялися епізодично, найбільше їх було на «1+1» (3 порушення), в ефірах ICTV та СТБ і Першого каналу Суспільного» таких порушень не було. Зафіксовані мною порушення були дуже різними. Гадаю, найгрубішими були три. Порівняння ведучою каналу «Рада» поведінки Путіна з аутизмом. Синхрон одного з ватажків терористів ХАМАСу з емоційними закликами до мусульман всього світу чинити протести — в ефірі каналу «Інтер». І незаблюрений логотип каналу з нецензурним словом «Х…евая Одесса» (без трьох крапок) на відео, яке показували в ефірі телеканалу «Ми — Україна», причому о 10-й ранку, коли біля екранів можуть бути діти.

Прояви політичного і бізнесового піару в ефірі телемарафону

Загалом по телемарафону, у його досліджених проміжках у четвертому кварталі я зафіксував 97 піарівських матеріалів, це становило 0,4 таких прояви на годину ефіру в середньому, що на 20 проявів більше, ніж було в попередньому кварталі (0,3 в середньому).

За формами прояви піару були такими:

У четвертому кварталі значно зросла кількість піарівських матеріалів на каналі «Рада» (з 0,5 до 0,9 в середньому на годину, це майже щогодини був той чи інший піар!), на інших каналах зміни були неістотними. Як і раніше, канал «Рада» продукував піару найбільше з усіх учасників телемарафону, доволі багато таких проявів було також в ефірах ICTV з СТБ і «Ми — Україна». Найменше було на Першому каналі Суспільного, але для суспільного мовника і 6 проявів — це дуже багато.

Як і раніше, найбільш популярною формою були класичні «паркетні» БЗ+СХ, без новини, без балансу, без повноти, натомість з оцінками. На каналі «Рада» саме такими були 32 з усіх 38 проявів піару. Другим тут був канал «Ми — Україна» з 17 «паркетами» з 21 матеріалу. Канали ICTV та СТБ були одноосібними лідерами у виробництві піарівських сюжетів — цілих 7. Найчастіше надавали можливість піарити чи самопіаритися своїм гостям на каналах «Рада» і «Ми — Україна». Канал «1+1» двічі не до ладу згадував фракційну чи партійну приналежність своїх гостей. Використання інших способів піару були одиничними.

Наведу першу десятку списку тих, згадка про кого в піарівських матеріалах була позитивною (повний список «бенефіціарів» великий, проте всі інші там мають не більше двох позитивних згадок):

Президент Володимир Зеленський не лише продовжує очолювати список «бенефіціарів» піару в телемарафоні, а й значно збільшив відрив від інших: 44 прояви піару проти 20 у третьому кварталі. Причому цих проявів було найбільше знову-таки на «Раді» (майже половина від усіх), чимало також було в ефірах телеканалу «Ми — Україна». Характерно також, що піар президента був в ефірах всіх без винятку каналів. Навіть на Суспільному, що взагалі-то не дуже зрозуміло.

Переважно матеріали з промоції президента були класичними «паркетами», як, наприклад БЗ+СХ про вручення президентом нагород навіть без згадки (не те що синхронів) тих, кому він нагороди вручав. Або відвідини президентом дітей у лікарні. Класика піарівського жанру. «Вершиною піарівської винахідливості», як на мій смак, була «новина» на каналі «Рада» про те, що «президент Зеленський подякував працівникам усіх служб, які нині залучені до ліквідації наслідків негоди». І все!

Зусиллями «Ми — України», «Ради» і знову-таки Першого каналу Суспільного на другому місці у списку «бенефіціарів» продовжив залишатися прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Майже всі матеріали про нього були «паркетами», переважно малоінформативними синхронами прем’єра з засідань Кабміну.

Третє місце Офісу президента складається переважно з його автоматичної згадки у всіх піарівських проявах, що стосувалися чи генерувалися в ефірі керівником офісу Андрієм Єрмаком (який у списку «бенефіціарів» посідає 5 місце з 8 проявами) і його радником Михайлом Подоляком (9 місце з 4 проявами). Відчутно збільшилася кількість піарівських матеріалів (також переважно «паркетного» характеру) з першою леді Оленою Зеленською (у попередньому кварталі було 6 таких матеріалів, у звітному — вже 9). Матеріали про неї також були в ефірах усіх без винятку каналів.

Кабмін опинився у першій десятці «бенефіціарів» зусиллями каналів «Рада» і «Ми — Україна», генпрокурор Андрій Костін, спікер парламенту Руслан Стефанчук і вже згаданий Михайло Подоляк — переважно зусиллями каналу «Рада». Перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко — переважно зусиллями каналу «1+1».

У четвертому кварталі був лише один прояв негативного піару — це коли «експерт» Георгій Біркадзе з мовчазної згоди ведучих каналу «Рада» вельми різко критикував київського міського голову Віталія Кличка.

Наративи російської пропаганди й токсичні медійні персонажі
в ефірі телемарафону

У проаналізованих цим моніторингом частинах ефіру четвертого кварталу 2023 року наративів російської пропаганди не було. Серед гостей і спікерів токсичних персонажів також не було. Натомість ефіри вели токсичні ведучі телеканалів «Рада» (20 разів) і «Інтер» (7 разів), які раніше поширювали проросійську пропаганду.

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні в жовтні-грудні 2023

Як і раніше, більшість важливих подій і тем у телемарафоні висвітлюється щонайменше завдяки «сукупному добору» інформації різними редакціями (не сказали одні — сказали інші). Поза тим усе ж деякі, на мій погляд, важливі теми в проаналізованих ефірах не звучали. Наводжу деякі приклади цих тем (повний список є завеликим).

Перша група тем — це те, що є найголовнішим об’єктом уваги телемарафону, те, що стосується війни в усіх її вимірах і дотичні до війни теми. Не згадували в марафоні (принаймні день у день) наприклад про такі події:

Ув’язнених кримських татар Джелялова і братів Ахтемових етапували з Криму до Росії (2 жовтня).

Росіяни вдарили авіабомбою по Іллінівці та обстріляли Авдіївку, є поранені (3 жовтня).

На окупованій Херсонщині росіяни вбили цивільну жінку, яка опиралася пограбуванню (3 жовтня).

Росіяни обстріляли передмістя Запоріжжя, загинула 74-річна жінка (11 жовтня).

Росіяни обстріляли житлові квартали Авдіївки: один загиблий, двоє поранених (11 жовтня).

Росіяни влучили у житловий будинок на Харківщині, є поранені (11 жовтня).

Двоє чоловіків підірвалися на боєзапасі у полі на Харківщині та загинули (11 жовтня).

30 тисяч українців зникли безвісти з 24 лютого 2022 року, — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (19 жовтня).

Армія Росії обстріляла середмістя Херсона, поранені 7 людей (27 жовтня).

Росія вдарила по військових ЗСУ, яких зібрали на нагородження, близько 20 загиблих (4 листопада).

Росіяни обстріляли дорогу на Сумщині: загинуло двоє людей (11 листопада).

У Торецьку росіяни вбили двох людей (11 листопада).

Через ворожий обстріл Нікополя загинула жінка (27 листопада).

Окупанти незаконно вивезли тварин із заповідника «Асканія-Нова», — Міндовкілля (5 грудня).

Російська армія вбила жінку на Херсонщині (5 грудня).

Росія обстріляла центральну частину Херсона, загинув чоловік (14 грудня).

Не знайшли у марафоні місця і для деяких важливих, як на мій погляд, міжнародних тем, пов’язаних з Україною і війною, кілька прикладів:

Україна вивела угорський ОТР Bank із переліку міжнародних спонсорів війни, попри те, що він продовжує працювати в Росії (2 жовтня).

Три країни НАТО створять спецпідрозділ для розмінування Чорного моря (10 жовтня).

Парламент Грузії не засуджуватиме наміри Росії створити базу для флоту в окупованій Абхазії (10 жовтня).

Німеччина поки що не постачатиме ракети Taurus Україні, — посол Німеччини в Україні (19 жовтня).

До Москви прибула делегація ХАМАС і представник Ірану (26 жовтня).

США попереджають Китай, що допомога Росії матиме серйозні наслідки для китайських компаній (11 листопада).

Слова Зеленського про ХАМАС підірвали плани України на альянси на Близькому Сході, — The Guardian (20 листопада).

Польські прикордонники блокують пропуск бензовозів і гуманітарної допомоги до України (20 листопада).

Канада запровадила обов’язкове вивчення теми Голодомору в школах (28 листопада).

Схвалені ВР законопроєкти створюють загрозу для агроекспорту, — Американська торговельна палата в Україні (28 листопада).

Доходи Росії від експорту нафти перевищили довоєнні показники, — Bloomberg (6 грудня).

Британія заборонила імпорт російських алмазів з наступного року (14 грудня).

Часом марафонці «не помічали» важливих тем і подій, які напряму стосувалися життя великих груп людей, наприклад:

Кабмін підвищив оплату праці в «Армії відновлення» (27 жовтня).

Терміни проходження ВЛК скоротили до 4 днів на медогляд (27 жовтня).

В Ірпені відкрили новий міст замість підірваного у 2022 році «мосту життя» (21 листопада).

Гетманцев анонсував підвищення акцизу на автогаз втричі (5 грудня).

У телемарафоні не повідомляли про деякі важливі теми внутрішньої політики та події, зокрема серйозно конфліктні або ж як мінімум дискусійні, приклади:

Експартнер Єрмака Колюбаєв за останні пів року отримав понад 20 млн грн із бюджету (10 жовтня).

Призначений за тиждень до окупації ЗАЕС гендиректор мав російське громадянство (10 жовтня).

У восьми областях України вимкнули телеканали з цифрового мовлення, зокрема «Перший Західний» (10 жовтня).

НАЗК відкриває реєстр звітності політичних партій (10 жовтня).

ЗСУ очолюють рейтинг довіри українців, президент на 7 місці, — соцопитування Центру Разумкова (11 жовтня).

Більше як 60% громадян не підтримують ідею проведення виборів в Україні під час війни, — соцопитування Центру Разумкова (11 жовтня).

Більш ніж 60% українців вважають, що вибори потрібні лише після закінчення війни, — IRI (26 жовтня).

Дві третини українців вважають, що влада погано справляється з реформами, — КМІС (26 жовтня).

По різних містах України відбулися акції на підтримку демобілізації (27 жовтня).

Антикорупційний суд засекретив половину своїх вироків за жовтень (3 листопада).

Маєтки Медведчука і Марченко в Україні досі не конфісковано, їх охороняє поліція, — розслідування Bihus.Info (3 листопада).

Близько сотні людей мітингували на Майдані з вимогою термінів демобілізації (12 листопада).

Нардепи колишньої «ОПЗЖ» і «Слуги народу» блокують законопроєкт про заборону Московського патріархату (27 листопада).

Комітет ВР з нацбезпеки не вимагав від Залужного плану, як це казала Безугла, — нардеп Костенко (27 листопада).

Театр на Подолі змінив оригінальне прізвище негативного персонажа Зеленського у п’єсі Карпенка-Карого (28 листопада).

Двоє радників Офісу президента пов’язані з сумнівними схемами з відновлення житла на Київщині, — розслідування Bihus.info (5 грудня).

Нардеп-«слуга» Куницький їздив у 5-денне відрядження до Ізраїлю, а повернувся лише за три тижні зі США, — «Схеми» (6 грудня).

Частина з цих тем є незручними для влади, чи не тому їх не згадували в телемарафоні?

Ігор Куляс, медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер

Скриншот відео: телеканал СТБ/фейсбук

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2269
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду