Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за квітень-червень 2023 року. Друга частина

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за квітень-червень 2023 року. Друга частина

12 Липня 2023
3306

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за квітень-червень 2023 року. Друга частина

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
3306
Порушення стандартів, піар та проігноровані теми.
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за квітень-червень 2023 року. Друга частина
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за квітень-червень 2023 року. Друга частина

Нагадуємо, що у зв'язку зі зміною сітки марафону із 8 травня 2023 року ми дещо змінили вибірку моніторингу. Не виключено, що це могло вплинути на порівняння другого та першого кварталів 2023 року. 

До травня ми аналізували чотири канали за один день — по шість годин. Після травня аналізуємо всі шість каналів, але по 4 години ефіру та за два суміжних дні.

Першу частину огляду за ІІ квартал 2023 року читайте тут. Аналогічний огляд за І квартал 2023 року —  тут.

Порушення стандартів у ефірі телемарафону

Дуже промовистим, на мою думку, є просте порівняння: у першому кварталі цього року я зафіксував у телемарафоні 8233 грубих порушень стандартів. Це жахливий показник професійної якості головного інформаційного каналу воюючої країни. Але, виявляється, немає меж недосконалості: у другому кварталі канали порушили стандарти 13922 рази.

У таблиці порушення стандартів інформаційної журналістики (у нашій вибірці за ІІ квартал 2023 року), які так чи інакше впливали на зміст інформації. І могли не лише неякісно, але й часто невірно інформувати глядачів та слухачів телемарафону:

Середні показники грубих порушень стандартів на кожну ефірну годину по каналах виглядали так: 

У другому кварталі поточного року найбільшим порушником стандартів став телеканал «1+1». Утім «пелетон» у складі ICTV з СТБ, «Інтера» і «Ми — Україна» відстав від «лідера» не набагато.

Загалом же всі учасники телемарафону без винятку значно збільшили кількість порушень стандартів. Якщо порівнювати показники двох кварталів поточного року, то найвідчутнішою ця деградація була на каналах «Ми — Україна» (тут середня кількість порушень на годину зросла більш як удвічі) і «1+1» (збільшення на понад 70%). Майже у два з половиною рази стало більше порушень стандартів в ефірі Суспільного. Збільшення кількості порушень на «Інтері» та «Раді» було менш відчутним. 

Якщо порівнювати середні показники порушень окремих стандартів у телемарафоні з попередніми періодами, то динаміка змін була ось такою:

Тобто загальна якість телемарафону, з точки зору дотримання стандартів професії, має чітко виражену тенденцію до постійного погіршення, ще й зростаючими темпами. Також погіршення відбувається за всіми основними позиціями — точності і достовірності інформації, відокремлення фактів від думок.

Ось як змінювався «внесок» кожного учасника телемарафону у спотворення контенту, тобто якою була частка порушень кожного учасника телемарафону (у відсотках):

Як бачимо, більшість каналів «вирівнялася» і вносять у спотворення контенту телемарафону приблизно однакові частки. Менше за інших докладається до цього Суспільне, але воно теж збільшило свою частку професійної халтури в телемарафоні. Хоча, як суспільний мовник, навпаки мало би працювати винятково за стандартами, на відміну від олігархічних або ж «кишенькових» телеканалів.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок

На порушення цього стандарту припадає мало не дві третини всіх порушень у телемарафоні. І порушення саме цього стандарту значно спотворює інформацію, оскільки телеглядач чи радіослухач, замість фактів і думок компетентних людей, отримує оцінки журналістів, їхні емоції та скоростиглі судження. 

Ось в які способи журналісти різних каналів/медіагруп порушували цей стандарт у другому кварталі цього року:

У середньому на годину ефіру це виглядало ось так:

Колишній постійний «лідер» телемарафону з порушення цього стандарту медіахолдинг ICTV та СТБ, попри певне збільшення кількості таких порушень (з 37,8 на годину в середньому до 41,8), цього разу поступився каналам «1+1» та «Інтеру». Занадто вже там «наростили» концентрацію суб’єктивних думок журналістів: на «1+1» майже вдвічі (було 23,7, а стало 44,5 на годину), на «Інтері» — наполовину (з 27,9 до 41,9). Хоч найбільшим зростання кількості порушень цього стандарту було в ефірах «Ми — Україна» (більш як у два з половиною рази!), але наздогнати трійку «лідерів» канал не зміг. Вдвічі більше цих порушень було в другому кварталі і на каналах «Рада» і Суспільне.

Суб’єктивні думки журналістів у новинах

Загальна кількість порушень цього стандарту в телемарафоні порівняно з попереднім кварталом зросла більш як удвічі. Якщо в першому кварталі цього року таких порушень було в середньому по 14,4 на ефірну годину, то в цьому кварталі їх стало 29,9. Крім того, вони є «різновекторними» й різноманітними (тож потребують хоч якої умовної класифікації). За рахунок цих порушень значною мірою спотворюється картина реальності для аудиторії. 

Ситуація з дотриманням цієї складової стандарту в новинах погіршилася на всіх без винятку каналах, хоча й різною мірою. Найбільшим це погіршення було на «1+1» (було по 20 порушень в середньому на годину, стало 41,4), «Інтері» (було 24,4, стало 38,7) і «Раді» (відповідно 9,5 і 22,8). «Лідерами» у цих порушеннях у квітні-червні були «1+1» і «Інтер». Найменше таких порушень було на Суспільному, втім їхня кількість теж зросла більш як удвічі (з 2,3 до 4,9 на годину в середньому).

Як і раніше, суто емоційна лексика домінувала у всіх матеріалах, пов’язаних із різними проявами війни. Це були оцінки-штампи, якими оцінювалися тотожні поняття. Наприклад, ділянки фронту і напрямки бойових дій журналісти продовжували визначати стандартним набором: «гарячі» і «найгарячіші». Подеколи виникали образні «лінія фронту майже повністю у вогні» або ж «пекельний схід». Коли йшлося про бої, то був стандартний набір епітетів: «важкі» і «найважчі», «тяжкі», «жорстокі», «запеклі» і «найзапекліші». Або ж «кривава битва». Бахмут продовжував залишатися «містом-фортецею», хоча вже й не так, як у попередні місяці. І були різні визначення, як-от «від палаючого Бахмута до ущент розтрощеної Авдіївки», «Бахмутського пекла», втім був і «незламний Бахмут» і «місто-примара».

Ворожі обстріли і ракетні атаки обов’язково позначалися як «страшні», «щільні», «інтенсивні», «нещадні», а ще «цинічні», «підступні», «злочинні», «безжальні», були навіть «московити несамовито обстрілювали місто», «криваве полювання на мирне населення». Надуживаним було слово «гатили» замість «стріляли». Вибухи були обов’язково «гучними», «потужними» або «надпотужними», вибухові хвилі «потужними» і «страшними». А ще від «від вибухів здригалися» цілі міста. Вирви цього разу були завжди «величезними», а пожежі — «масштабними», «потужними» чи «страшними».

Найбільш поширеними визначеннями різноманітних наслідків ворожих атак були такі: «суцільна руїна», «вигоріли вщент», «розбиті вщент», «зруйновані вщент», «спопелілі вщент», «понівечені снарядами». Теж кілька повторюваних штампів: «колись заможне (затишне тощо) село тепер у руїнах», «від села не залишилося каменя на камені», «стирають з лиця землі», «рівняють із землею», «розгатили лікарню», «понівечили будинок», «потрощили дитсадок». Крім того «вороже залізяччя», «смертоносне залізяччя», «залишки смертоносного врожаю».

Нова емоційна лексика додалася й через підрив ворогами Каховської греблі: «шалена течія», «страшна повінь», «стрімкі потоки води зносять усе на своєму шляху», «буквально змивають з лиця землі», «вода змітає все на своєму шляху», «величезне екологічне і людське лихо», «найбільший акт геноциду» тощо.

Надуживаними були всі похідні від слів «пекло», «жах», «страх», «шок», «смертельний», «моторошний». А слово «трагедія» звучало в дослідженому мною ефірі марафону чи не сотню разів. Якимись немов «обов’язковими» продовжували залишатися «на щастя» і «на жаль». Навіть тоді, коли вони звучали геть недоречно, як наприклад, «На щастя, тоді дітей не було, поранено кількох педагогинь» (хороше «щастя»), «У дівчини поранення, на щастя, незначні» (певно, сама ця дівчина могла б сказати, чи вважає свої поранення таким уже «щастям»), «Постраждалих, на щастя, немає. В населених пунктах області через обстріли загинули двоє людей» (тут навіть немає чого коментувати) або ж «На щастя, навчальний заклад вже давно не працює». І ніяк журналісти не можуть обійтися без «врятувалася лише дивом», «якимось дивом, справжнім дивом вона залишилася неушкодженою», «обоє дивом вижили», «але сталось диво». Хоча було й таке: «дива ніхто не чекає» або ж взагалі «але дива не сталося».

Журналісти продовжували описувати емоції людей, замість просто дати цим людям слово в синхронах. Як на мене, дуже кострубато і нещиро звучало таке: «Заледве стримує сльози пані Тетяна», «жінка не стримує сліз», «Валерія з болем у серці слідкує за новинами з Бахмута», «з острахом пригадує ті дні», «голос перехоплює», «найбільше крається серце підлітка за хрещеного батька», «та по-справжньому розчулюється», «з гидливістю пані Ольга згадує», «це крик душі пані Тамари» і навіть «болить і міністерці Ірині Верещук». 

Коли йдеться про бойові дії, в марафоні домінує така собі оптимістична лексика щодо українського війська: «результат філігранної роботи українських ракетчиків», «наші оборонці міцно тримають позиції», «щільно поливають наші окупантів», «українські захисники потужно відповідають», «постійно луплять по ворогу» («1+1»), «вправної роботи українських захисників», «артилерія ЗСУ безперервно розносить тили противника», «миттєво наносяться повторні ракетні удари», «влучно знищують ворога», «влаштували ворогу гарячий прийом», «активно і рясно працює наша ППО», «українські піхотинці мужньо тримають оборону, та завдають ворогу шалених втрат», «вороги отримали по зубах», «насипають окупантам», «чи не щодня підсмажує ворожу піхоту», «на всі боки розбігаються окупанти» (ICTV з СТБ), «відмінусували рашистів», «ефективно нищать рашистів», «показують щодня свою майстерність», «перетворюють ворожу техніку на металобрухт», «українські воїни стали справжнім жахіттям для загарбників», «розумієш: наша перемога — це лише справа часу», «українська піхота — як зведена сталева пружина кулемета, будь-якої миті готова протидіяти ворогам», «окупантів із «зеленки» буквально викурюють як тарганів» («Інтер»), «сили ППО демонструють неабияку вправність», «координати оперативно передали побратимам з ракетно-артилерійського підрозділу, які чудово знають свою роботу», «наші воїни мужньо тримають оборону», «ППО знову спрацювала на відмінно» («Рада»), «давали ворогу по зубах», «російських окупантів поклали в український чорнозем», «робота українських сил ППО була блискучою», «бездоганна робота української ППО», «також спрацювали на відмінно», «приголомшливі втрати російської авіації», «працюють із шаленою інтенсивністю, швидко і точно», «вороги продовжують зазнавати шалених втрат», «тим часом армія дронів в українському війську росте» («Ми — Україна»).

На моє переконання, подібна тональність розповідей про бойові дії дає аудиторії телемарафону не зовсім адекватне уявлення про те, що і як відбувається на фронті в реальності. Створює небезпечну ілюзію «легкості» і «переможності» дій Сил оборони та навпаки недолугості в усьому окупантів. Формує критичну недооцінку грізного ворога і завищує очікування від контрнаступу Сил оборони. 

Цьому також сприяє дуже активне використання журналістами різних редакцій (крім хіба що Суспільного і «Ради») суто пропагандистських кліше у воєнній тематиці телемарафону. Міркувань і лексики, які або театрально демонізують ворога, або ж гротескно його висміюють: «потворний та паскудний «рускій мір», «русня обстрілює безжально», «російський військовий — синонім гвалтівника, крадія, вбивці, нелюда» («1+1»), «від рашистської нечисті», «російські нелюди», «Путін розповідав байки», «автор цієї «роботи» точно скажений», «у Москві вже вибухнули істерією», «цей божевільний випадок», «тому ті росіяни, які там перебувають, будуть горіть в пеклі» (ICTV та СТБ), «просто курять казна-де і казна-хто», «і знаючи їхню підлу тактику», «так вони самотужки як то кажуть «уронілі» свій МІГ-31», «Скабєєва почала істерику», «країна-агресор наче оскаженіла», «в окупантів неабияк «підгорає» від успішних дій українського війська» («Інтер»), «пропагандисти наввипередки вигадували версії», «став одним із символів нікчемності російської армії», «голосіння на «болотах», «а ще на Росії не можуть без «бавовни», «кадри з Москви дійсно жалюгідні», «і поки пересічні росіяни бідкаються, пропагандисти розводять руками», «і навіть перебираючи старі скрині, один притомний старезний танк можна зібрати з п’яти розбитих, а от не вийде так з людським ресурсом», «нелюди атакували», «здається, що вони стерли в попіл усі межі людяності», «мірила пекла ніби не існує» («Ми — Україна»).

Журналісти всіх без винятку каналів продовжують «совкову» традицію, замість простого нейтрального дієслова «сказав», вживати високопарні синоніми з урочистого стилю («заявив», «наголосив», «закликав», «підкреслив», «зазначив»), коли йдеться про політиків та чиновників. Ця звичка часом призводить до того, що «наголошувати» і «зазначати» у журналістських текстах починають усі («екологи наголошують», «прикордонники зазначають», «наголошують реабілітологи», «фермер зазначає») і навіть військові злочинці («Кадиров же заявив», «Прігожин зауважив», чи не забагато їм честі?). У використанні цієї пафосної лексики лідирували журналісти телеканалу «Рада» (я нарахував мінімум 139 таких випадків у переглянутих ефірах телемарафону), трохи відстали канали «Інтер» (109) і ICTV з СТБ (103). Найменше її було в ефірах Суспільного, але все одно забагато — 41 раз.

Другою складовою уникання нейтрального «сказав» стають різноманітні оцінкові дієслова, такі як «зізнався», «обурився», «жартує», «впевнений», «хвалиться», «жаліється», «тішиться», «нарікає», «дивується», «заспокоює» тощо. Цим грішать усі канали, крім хіба що Суспільного.

Доволі часто журналісти всіх каналів без винятку підміняють оцінками факти, коли йдеться про цілком вимірювані (кількістю, ціною, датою, розміром тощо) поняття: «Там залишаються дуже багато цивільних», «задовго до лютого 22-го року», «бо площі величезні», «зберігав цілий арсенал зброї», «8 дорогих панцерників», «значне здорожання», «відкритих укриттів стало дійсно більше», «несуть колосальні збитки», «рівень води просто катастрофічно швидко зростає» («1+1»), «чимало центрів уже долучилися до роботи», «мешканців лишилось небагато», «рубль суттєво подешевшав», «у багатьох будинках повилітали вікна», «після тривалого лікування», «довготривалу реабілітацію», «вода ще підіймається, хоча не так інтенсивно», «колосальних збитків зазнає» (ICTV та СТБ), «зі своїх тепер скромних прибутків», «шалені суми», «але цей процес тривалий і дороговартісний», «лічені кілометри», «тривала реабілітація», «стрімко знижується рівень води»,«чимало вимушених переселенців перекваліфікуються», «на повне відновлення цих будівель потрібні час і шалені кошти» («Інтер»), «дуже багато людей, які в такому лежачому положенні», «ціни тут завищені»,«потрібні чималі кошти», «у місті пошкоджено чимало будинків», «тривалий час перебувала в реанімації», «дуже стрімко вода почала прибувати» («Рада»), «залишається дуже багато людей», «рівень води став стрімко підвищуватися» (Суспільне), «віряни почали збиратися з самого рання», «неабияк здорожчав», «через це на кордоні утворилися величезні черги», «в країні — висока інфляція», «у Запоріжжі стрімко почав падати рівень води» («Ми — Україна»).

На каналі «Рада» журналісти полюбляють оцінками «вимірювати» вік людей: «одна з них літня жінка, одна молода жінка», «дві літні жінки і жінка середнього віку», «дві жінки похилого віку», «старенька жіночка була на городі». Зрозуміло, що ці оцінки найчастіше залежать від віку журналістів, які їх роблять. 

Та й загалом слід розуміти, що різні люди дуже по-різному оцінюють одні й ті самі факти. Наприклад, коли журналіст в ефірі ICTV та СТБ каже: «ВВП зменшився всього на третину», у професійних економістів може виникнути шок (нічого собі «всього»!). Або журналістка «1+1» каже про молоду картоплю: «Кілька тижнів тому її ціна сягала 160 гривень за кілограм, утім зараз трохи впала», і показують картоплю з цінником 55 гривень (майже втричі — це аж ніяк не «трохи»)

Ще одна з постійних поганих звичок журналістів марафону — оцінювати будь-які роботи: «активно розміновують», «активно відбудовують», «урядовці роблять усе, що можуть». Звідки впевненість, що справді «активно» і справді «роблять усе»?

Нікуди не поділися з марафону і традиційні оцінки-штампи на кшталт: «градус політичної напруги зростає», «у впливовому британському виданні», «позитивний сигнал», «фатальна помилка», «залишаються проблемою», «історичне рішення», «одна із найгучніших справ», «масштабна корупція», «розкішні маєтки», «скандальне будівництво», «металургійний гігант», «надскладне хірургічне втручання», «прогнози синоптиків невтішні», «інтрига зберігається», «про це не могла і мріяти», «тепер навіть повірити важко», «популярна блогерка», «легендарний діалог», «легенди футболу», «зірка світової медицини», «відомий на весь світ», «грандіозний концерт», «справжнє свято», «феєрично відкрили», «престижний захід», «апогеєм всього стала», «промовисті світлини» тощо. І це лише, як кажуть у марафоні, «верхівка айсбергу».

Окремі канали до звичної галереї штампів додавали і щось своє, наприклад: «світ неймовірних ароматів», «гламурна винарня» («1+1»), «скульптура з ноткою шаленства», «квітковий рай», «розкішна жовта сукня» (ICTV та СТБ), «створив неймовірний барельєф», «ягоди просто велетенські», «полуничний рай» («Інтер»), «атмосферні фотографії» («Рада»), «пікантність цієї історії» («Ми — Україна»).

Не було такого каналу, де б не згадали слово «унікальність». «Унікальним» у журналістів було все на світі — і організація, і заповідник, і галерея, і долина нарцисів, і творчий доробок, і стартап, і проєкт, і інсталяція, і люстри, і трансплантація тощо. «Символічним» були і місце, і калина, і подарунок, і день, і свято. Більш концентровано використовували слово «безпрецедентний» — такими були саміти, кроки і головне заходи безпеки. Причому «безпрецедентними» вони були на різних міжнародних заходах.

Окремо варто згадати про намагання «підвищити статус» новин штучними емоційними конструкціями: «ці кадри тоді сколихнули весь світ», «світлини умить розлетілися світом», «це відео облетіло весь світ» (інколи більш скромно кажуть «ледь не пів світу»), «фото підірвало інтернет», «допис розлітається мережею», «цей факт викликав скандал у соцмережах», «мережа вибухнула мемами», «соцмережі вибухають емоціями», «відео стає вірусним», «настільки масштабної дискусії не було у соцмережах уже давно» тощо. Або ось  ці «хвости» підводок до сюжетів: «сторія, яка розкраяла серця мільйонів людей», «історія, що розчулить кожного», «неймовірна історія жінки», «неймовірних історій про незламних українців» тощо.

І ще сумнівна образність, яка часом перетворює новини на художні есеї. Обмежуся найбільш типовими: «бойові «пташки»/«люті пташки» (так усі редакції називають усе, що літає — літаки, гвинтокрили, дрони), «вибухові та смертоносні опади», «як дощ з неба», «життя під зливами» (це про ворожі обстріли), «бавовна» (про будь-які вибухи у ворожих тилах і в самій Росії), «бляшанки» (це про ворожу броньовану техніку), «пекельна служба доставки для окупантів» (про нашу артилерію), «відправили на концерт Кобзона» (себто знищили), «скидають «привіти» на голови окупантів» (тут зрозуміло), «трималися там, де ламався бетон» (теж зрозуміло), «нагадував фільм жахів», «наче декорації до фільму жахів» (про наслідки ворожих обстрілів), «народився відомий «серіал» (про Чорнобаївку), «нагадує романтичний фільм» (це про кохання на фронті). Різноманітних «фронтів» (крім єдиного справжнього) стало в ефірі трохи менше, втім таки згадувалися й «інформаційний фронт», і «медичний фронт», і «ще одне поле бою в Україні — аграрний сектор».

З «епічно-романтичного» було таке: «Горе — воно як море» («1+1»), «найбільші надлюди зараз» (ICTV та СТБ), «це поле рапсу — наче жовте море, яке на горизонті зливається із блакитним небом, створений природою прапор України», «американський автоматичний гранатомет став справжнім каральним мечем для росіян» (Інтер), «наші змарнілі титани» («Ми — Україна»). 

Узагалі «екзотичне»: «Так, у цих хлопців не хватає руки чи ноги, але вони і в пику можуть зацідити, якщо обізвеш такого «інвалідом», «трактор бадьоро їде замінованим полем», «не опустив свою єдину руку» («1+1»), «особливо цей вояк, схожий на велетня Чуві з «Зоряних воєн», «ставляться до САУ як до коханої жінки», «він втратив ногу, але не жагу до перемоги» («Інтер»), «близько другої години у стратегічний об’єкт — город чоловіка — вдарила російська ракета» (це був жарт на «Інтері», дуже «доречний» у сюжеті про двох загиблих і одну поранену), «нічний клуб на колесах» саме так можна назвати розрахунок зенітної установки» (і «Рада», і «Інтер»), «штабелями з п’єдесталів летіли пам’ятники комунізму», «почуте відібрало грунт під ногами», «на дронах накалякані глузливі написи» («Ми — Україна»).

Крім оцінок, у новинах телемарафону у другому кварталі була також велика кількість різноманітних висновків та міркувань журналістів. Великі й малі, і з будь-якого приводу, лише кілька прикладів: «У програші виявились і європейські споживачі, яких позбавили дешевших українських продуктів на тлі значної інфляції в цих країнах». «От саме «рашизм» найбільш точно передає усю суть, бо тут і про те, звідки воно пішло, і на що воно схоже, чому це слово ляже тягарем не на одне покоління росіян» («1+1»). «Зафіксували коливання магнітудою до 2 балів. Це вказує на потужність вибуху» (ICTV та СТБ). «Це також свідчить, що Росія продовжує поширювати свій контроль на оборонний сектор Білорусі». «Наші армійці зайняли панівні висоти в цьому районі, а це дозволяє продовжувати наступ» («Інтер»). «Карет швидкої допомоги вже немає, а це свідчить про те, що, слава богу, потерпілих було небагато». «Тут дуже такий запах фарби, а це означає, що укриття тільки нещодавно почали приводити до ладу» («Рада»). «Повернення до довоєнного оподаткування — це додаткові кошти в бюджет, тому уряд на нього і зважився». «Якщо це станеться, то спільне найбільше свято християн ще більше об’єднає вірян з усього світу» («Ми — Україна»). Часом ці висновки були очевидно хибними. Як, наприклад, на каналі «Ми — Україна» говорили: «Між оголошенням повітряної тривоги і першими вибухами минуло не більше 5 хвилин, тож багато людей просто не встигли спуститися до сховищ». Насправді ж люди встигли добігти, але їх туди не пустили. 

Дуже велику частину цих міркувань складали, як і раніше, псевдоекспертні висновки журналістів з будь-якої тематики, замість того, щоб надавати слово справжнім експертам. Кілька прикладів: «Цукровий діабет другого типу — це таке дуже серйозне захворювання, яке може провокувати потім захворювання серця, очей, нирок, тому його дуже важливо вчасно діагностувати, адже воно ще збільшує ризик інфарктів, інсультів і передчасної смерті». «Коли суттєво підвищиться температура повітря, відповідно і води, в акваторії моря неминучі згубні процеси. Через опріснення почнеться цвітіння небезпечних синьо-зелених водоростей. Таке раніше вже бувало через потужні зливи. Цього ж разу це буде значно масштабніше, бо водяна хвиля вимиває із природних фільтрів-заплав токсичні речовини, а саме мазут, каналізацію і несе їх просто в море» («1+1»). «Не на користь рубля грає і те, що армія Китаю відпрацьовує оточення Тайваню, що зменшує ділову активність у регіоні і впливає на споживання нафтопродуктів». «Через масштаб злочину Росію вірогідно вдасться покарати за екоцид» (ICTV з СТБ). «Наразі «Стінгер» є однією з найбільш ефективних систем протиповітряної оборони». «А от фокус Єврокомісії щодо способів Росії обійти наявні санкції дійсно має сенс» («Інтер»). «Дальність ракети складає від 250 кілометрів. Це означає, що Повітряні Сили можуть наносити ураження противнику по всій глибині окупованих територій». «Вітчизняний інститут старост залишається ефективним механізмом взаємодії громадян з владою» («Рада»). «Одне з питань, яке поляризує Туреччину, це релігія» (Суспільне). «Але зростання цін на пальне може призвести до збільшення вартості продуктів, втім по кишені вдарить не відчутно». «А від традиційного засудження світова спільнота може перейти до конкретних дій — створення очікуваного спецтрибуналу або ж виключення агресора з ООН» («Ми — Україна»).

Крім того, журналісти різних каналів з легкістю роблять власні припущення з будь-яких приводів: «Це точно чи авіаційна бомба, чи ракета». «Найімовірніше, зброя, яку ЗСУ не добили в Бахмуті, тепер переправляється на інші ділянки фронту» («1+1»). «Під завалами, схоже, все ще залишаються люди» (ICTV та СТБ). «Проте швидше за все в одинадцятий пакет атомні санкції не увійдуть». «Блінкен може навіть переговорити з Сі Цзіньпінем, найпевніше у розмові торкнуться питання російської війни протит України» («Інтер», тут припущення навіть «подвійне»). «Можливо, скоро ми вже дізнаємось про 18 загиблих». «Імовірно уламки дрона «Шахед» влучили» («Рада»). «Чи це внаслідок того, що припускають, що таке приміщення підходить для розміщення військових, чи для того, щоб позбавити наших дітей майбутнього, тут уже в нас пространство припущень, ми точно не знаємо» (Суспільне, але тут хоча би чесно). «Можемо передбачити, що рішення набере чинності, набере необхідну кількість голосів». «Якщо буде виявлена повна руйнація будівель, кримінальної відповідальності представникам УПЦ (МП) не уникнути» («Ми — Україна»).

Часом експертні амбіції журналістів грають із ними злий жарт. Так, наприклад, на каналі «Ми — Україна» посол України в Туреччині Василь Боднар в ефірі прокоментував один із «експертних» сюжетів: «Перед цим був сюжет, де були деякі оцінки, які, ну скажемо так, далекі від реальності. І можливо взяті з деяких іноземних ЗМІ, не зовсім відповідаючі дійсності». Після чого кваліфіковано розбив ущент основні висновки і припущення авторки сюжету. 

Але ніщо не зупинить самовпевнених журналістів! Вони готові навіть давати «корисні поради» (які, взагалі-то, є неприйнятними у новинах) і навіть «настанови»: «Поки ж завдання України — зберігати те, що залишилося, відновлювати втрачене і постійно нагадувати міжнародній спільноті: Росія має за все відповісти». «Тому столичній міській адміністрації варто звернути увагу на карту, що висить на їхньому офіційному сайті... То чи не є ось така карта на сайті КМДА дезінформацією?» («1+1»). «День, коли потрібно помовчати, згадати мільйони жертв кривавої війни та пообіцяти один одному «ніколи знову». «Тому забувати про щеплення не слід, а увагу до можливих проявів хвороби послаблювати теж не слід» (ICTV та СТБ). «Будемо сподіватися, що ця ситуація навчить водія, що по-перше не треба сідати за кермо у стані алкогольного сп’яніння, не треба порушувати комендантську годину і потрібно зупинятися, якщо поліцейські цього вимагають, щоб не було ось таких ситуацій». «Головне ж у комерційній рекламі і торгових марках — це кордон етики і моралі» («Рада»). «Якщо ж ви потрапили у ситуацію, коли під час повітряної тривоги укриття зачинене — це пряме порушення ваших прав. Ви можете негайно телефонувати у поліцію за номером 101 або в рятувальну службу за номером 1551» (Суспільне). «Тож у жодному разі не можна пробувати знешкодити боєприпас самотужки». «Знімали роботу ППО, викладали відео у соцмережах? А тепер познайомтеся зі слідчими СБУ» («Ми — Україна»).

Дедалі більш поширеною в телемарафоні стає неформатна для новин практика авторизації журналістами власних міркувань. Це те, що мало би бути винятково в авторських матеріалах. Найбільше цим грішать на телеканалах «Рада» і «Ми — Україна»: «зазначу» і «відзначу», «хочу зазначити» і «дуже хочу зазначити», «хочу зауважити», «хочу сказати», «хочу додати», «мушу сказати», «закликаю», «наголошую», «хочу нагадати», «я думаю», «я так розумію», «як на мене», «я впевнений», «я так сподіваюся», «хочу звернути вашу увагу», «я особисто помітив», «я не сумніваюся» і навіть «я вам скажу по секрету», «і зараз поясню чому». На каналі «Ми — Україна» в новинних студіях, що їх навіщось ведуть по двоє ведучих, час від часу з’являються елементи конферансу: «Власне тема не нова, але от скажи мені, як московити примудряються обходити заборони знов і знов» або «от власне я вже забула, коли нормально спала всю ніч».

Зростає і кількість абсолютно зайвих у новинах маркерів посилення уваги до окремих слів журналістів: «до речі» і «до слова», «ба більше», «звісно», «варто зазначити», «варто додати», «слід зазначити», «це важливо», «важливо сказати», «можна сказати», «примітно», «дивує» і навпаки «не дивно», «важко уявити», «важливий нюанс», «важливий момент», «важлива деталь», «починаємо з тривожних новин», «є погані новини», «але є й хороші новини», «але що цікаво» і навіть «одразу дві цікавинки», «повірте на слово» і «це ні для кого не секрет», «ну і рубрика «смішне», «це не вкладається у голові»

Не авторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах і розмовних студіях

Тут прикладів наводити не буду, бо в цій частині порушень головну роль грають не самі по собі міркування ведучих, а питання авторства. Коли ведучі авторської програми чи розмовної студії не авторизують власну думку, то для аудиторії може бути незрозумілим — це думка чи факт (більшість ведучих говорять дуже впевнено, дехто навіть самовпевнено)? Також невідомим для аудиторії залишається, чия саме це думка — самих ведучих чи якихось інших людей, яких ці ведучі попередньо чули-читали? 

Порівняно з першим кварталом цього року, в другому кварталі кількість подібних порушень у телемарафоні була відчутно меншою: якщо в першому кварталі в середньому на годину ефіру було 3,9 подібних порушення, то в другому кварталі цей показник зменшився до 2,5. 

Навряд чи це можна вважати якимось якісним зрушенням, ідеться радше про зміну вибірки. У другому кварталі оцінювалося менше матеріалів тижневика на ICTV та СТБ, тоді як у першому кварталі саме на цю медіагрупу припало більше 2/3 всіх подібних порушень у телемарафоні. За рахунок цього середній показник медіагрупи зменшився з 14,3 до 4,5 порушень на годину. Зменшилася, хоч і не драматично, також кількість цих порушень в ефірі каналу «1+1» (з 2,5 до 1,7). 

На всіх інших каналах таких порушень стало більше, ніж було у першому кварталі. Найвідчутнішим це зростання було в гостьових студіях каналу «Ми — Україна»: з одного порушення на годину в середньому до трьох. Проте навіть за всіх цих умов найбільше подібних порушень досі в ефірах ICTV та СТБ (при тому, що гостьові ведучі медіагрупи цей стандарт майже не порушують).

Безпідставні узагальнення

Безпідставних узагальнень в ефірі телемарафону стало трохи менше. Якщо в першому кварталі таких порушень було по 1,2 на годину ефіру в середньому, то тепер було 1,1. Удвічі менше подібних порушень стало в ефірі каналів ICTV та СТБ (з 2,4 до 1,2), трохи менше — на каналі «Інтер». На інших каналах навпаки кількість таких порушень зросла, найвідчутніше — на «1+1» (з 1,1 до 1,5 в середньому на годину).

На всіх каналах журналісти нерепрезентативно узагальнювали думки, відчуття і ставлення до подій різних локальних груп людей: «місцеві жителі бояться», «у людей складається враження», «мирних тримає в місті надія», «мешканці оговтуються від шоку», «і тепер в селі тішаться», «кияни вибухнули від обурення», «проте одесити до повітряної тривоги поставилися дуже серйозно», «миколаївці переймаються херсонцями», «відпочивальників це не зупиняє», «військові налаштовані оптимістично», «медики радіють», «вчителі сподіваються», «прогресом НАТОвські інструктори шоковані» «люди які вціліли дивом, дивуються, що взагалі вижили», «селяни у відчай не впадали», «від заняття з американським вчителем діти в захваті» тощо. Час від часу «на підтвердження» своїх узагальнень журналісти дають один-два коротких синхрони. Або навпаки, на каналі «Ми — Україна» якось дали синхрон чоловіка на вулиці: «Залякати нас уже не вдасться», — а далі узагальнили його думку на всіх: «У цьому переконані всі українці».

Подеколи групи людей, на яких журналісти узагальнюють однакові думки чи однакові почуття, настільки великі, що навіть суто теоретично на них узагальнювати нічого не можна: «майже всі переселенці залишають дім з думкою, що це тимчасово і ненадовго», «тим часом родичі полонених чекають та вірять», «хоча здається через війну українці як ніхто цього вже навчилися», «українці стали фактично експертами з виживання», «рік, який змінив українців назавжди».

Звісно ж журналістські узагальнення перетнули й межі нашої країни: «полякам ці критерії здалися непереконливими», «росіяни стрибками курсу засмучені», «та вочевидь «рускій мір» набрид і африканцям», «казахи переймаються», «турки звинувачують владу». Зрештою, узагальнення набували  «глобального» характеру: «називати росіян рашистами почав увесь цивілізований світ», «тема, яка хвилює сьогодні весь світ», «весняний український контрнаступ — на вустах усього світу», «весь світ спостерігав», «весь світ побачив» тощо. Чи дійсно весь світ, крім Європи та Північної Америки, переймається війною проти України?

Були і специфічні узагальнення. Наприклад, в ефірі ICTV і СТБ після підриву росіянами Каховської греблі казали: «Міжнародні лідери називають тактику Росії новим виміром війни». Що насправді було висловлюванням лише одного з цих міжнародних лідерів — німецького канцлера Олафа Шольца. А потім ще й до узагальнення додали власну довільну інтерпретацію цитати: «Водночас атаку на ГЕС називають «новим виміром» російських звірств».

Нечіткість меж цитування

Цього різновиду порушення стандарту відокремлення фактів від думок було традиційно небагато — на весь досліджений ефір лише 27 випадків (це менш як 0,1 на ефірну годину в середньому). На більшості каналів вони були поодинокими, а отже несистемними. А от каналу «Ми — Україна» і медіагрупі ICTV з СТБ варто звернути увагу на правила позначень при цитуванні — у них таких порушень було відповідно 10 і 9.

Порушення стандарту достовірності

У середньому на годину ефіру:

Загальна кількість порушень цього стандарту в ефірі телемарафону є, як на мене, непристойно великою. Особливо на тлі того, як ведучі телемарафону не втомлюються обіцяти своїй аудиторії «лише перевірену», «лише достовірну» інформацію. Насправді ж достовірність інформації в телемарафоні постійно викликає серйозний сумнів, адже щогодини цей ключовий стандарт журналісти порушують в середньому по 14,4 рази. Найгіршою ситуація з дотриманням цього стандарту в другому кварталі була на каналі «1+1» (15,8 порушень на годину ефіру). Але навіть найменша кількість порушень на Суспільному (11,2) жодним чином не може вважатися прийнятною.

Якщо порівнювати з попереднім кварталом, кількість порушень цього стандарту зросла на всіх каналах без винятку. Найбільшим було зростання на Суспільному (з 4,3 до 11,2, майже втричі!), на каналі «Ми — Україна» (з 8,2 до 14,5) і на «1+1» (з 9,9 до 15,8). 

Загалом до цього розділу найкращим епіграфом (чи то епітафією?) могли би стати слова ведучого одного з каналів-учасників марафону: «Отримуйте інформацію в тому числі й про розвиток подій з надійних джерел. І марафон «Єдині новини» одне з таких, ми подаємо перевірену інформацію». Нинішній телемарафон з легкістю б’є всі «рекорди» порушень достовірності кожного його учасника до «великої» війни, коли відповідальність перед аудиторією була не такою високою. І з кожним місяцем ситуація з дотриманням цього найголовнішого, фундаментального стандарту погіршується.

Узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів

Так стандарт найбільше порушували телеканали «Інтер» (6,5 подібних порушень у середньому на годину ефіру) і ІCTV з СТБ (6,4). Порівняно з першим кварталом усі канали без винятку збільшили кількість подібних порушень, зокрема «1+1», ІCTV з СТБ і «Ми — Україна» — майже вдвічі.

Домінували, звісно ж, псевдо на різноманітні організації, структури та установи. Найчастіше журналісти марафону розмито «посилалися» на узагальнені Генеральний штаб, Міноборони, Повітряні Сили, Головне управління розвідки, оперативні командування «Південь» і «Схід», Нацполіцію, ДСНС, СБУ, а також на обласні та міські військові адміністрації, Офіс президента, Кабмін, окремі міністерства, «Енергоатом», «Укргідроенерго» тощо. Не оминали й різноманітні закордонні інституції, найпопулярнішим з таких псевдо було «у Білому Домі кажуть». 

Мені здається, що в переважній більшості подібні «посилання» виникають тоді, коли журналісти беруть інформацію на сторінках цих структур в мережі, але сором’язливо «забувають» про це сказати. Якби вони здобували певний факт під час реального спілкування з конкретним посадовцем, то посилання на цю конкретну компетентну людину виглядало б, як мінімум, набагато переконливіше за «повідомив Генштаб» чи «говорять у Кабміні». Тобто ймовірно йдеться про прихований великий масив інформації, яка озвучується в марафоні без жодної перевірки прямо з інтернету. А це в умовах гібридної війни є постійним ризиком подати аудиторії неправдиві факти. Найбільше подібними «посиланнями» на структури грішили на каналах «Рада» (аж 169 разів) і ICTV з СТБ (155 разів).

До цих хоч і узагальнених, але більш-менш «адресних» псевдопосилань додавалися ще більш розмиті, на кшталт: «у поліції кажуть» («поліція» — велика і в ній багато різних підрозділів), «повідомляє влада області» (тут є навіть питання, яку саме владу мають на увазі — обрану чи призначену). До цього додають ще й такі: «у Харкові ще не вирішили» навіть незрозуміло хто). Або ж псевдо на узагальнені множини установ: «енергокомпанії повідомили», «у медичних закладах обіцяють»

Вишенькою на торті є «посилання» на «окупаційну владу» і на «російську владу». Вони постійно про все брешуть, тобто покладатися на точність повідомлених ними фактів — остання справа. Найбільше подібних порушень було в ефірі ICTV та СТБ (18) і «Ми — Україна» (16). Найменше — лише два — в ефірі Суспільного.

Незмінно популярними у журналістів телемарафону є псевдопосилання на невизначено великі групи людей за фахом: «військові кажуть», «за даними волонтерів», «повідомляють посадовці», «за словами чиновників», «правоохоронці зазначають», «лікарі кажуть», «розповідають комунальники» тощо. Найчастіше тут навіть приблизно не прослідковується структура, до якої належать згадані в «посиланні» люди. Найбільше (27 разів) так «посилалися» на каналах ICTV та СТБ, відносно небагато (6) було таких «посилань» на Суспільному. 

Ще популярнішими були псевдопосилання за географією або ж приналежністю до певних груп людей: «кияни бачили», «жителі Херсонщини повідомляють», «старожили Погребів кажуть», «за переказами місцевих», «розповіли мешканці будинку», «кажуть самовидці», «блогери звернули увагу» тощо. Незмінною класикою жанру залишається «люди кажуть». Загалом такого типу порушень стандарту достовірності було найбільше на каналі «1+1», найменше — на «Раді».

Як і раніше, у журналістів чомусь не виникає жодної незручності, коли вони анонімно-узагальнено «посилаються» на факти, здобуті їхніми ж колегами: «повідомляє американська преса», «шведська преса пише», «за повідомленням німецьких ЗМІ», «повідомляє чеське телебачення». А то й узагалі: «журналісти звернули увагу», «у світових ЗМІ називають», «світова преса написала», «за даними ЗМІ». Чимало «посилань» було також на «російські ЗМІ», які, по-перше, ніякі не ЗМІ, а засоби пропаганди, а по-друге, знову-таки, взагалі не можуть розглядатися (тим більше в телемарафоні!) джерелом правдивих фактів.

Продовжує жити в телемарафоні й прадавня хибна традиція робити такі собі «геополітичні посилання», як-от «заявили в ЄС», «кажуть у Пекіні», «у США переконані», «кажуть у Києві», «на Заході обіцяють» або «в Європі та ООН. Там уже заявили» (тут уже навіть не зрозуміло, де це «там»?). Найбільше подібні «посилання» полюбляли робити на «Раді» і «Ми — Україна».

Часом у телемарафоні звучать псевдопосилання на дослідження без авторів: «за статистикою», «моніторинг води показує», «опитування показували». А ще дедалі більше стає «безособових» псевдопосилань: «зафіксовано і астровірус» (невідомо ким), «у морській воді виявили сальмонелу...» (невідомо хто), «прогнозувати не беруться» (невідомо хто). Цю форму найбільше полюбляють на «Ми — Україна».

І знову-таки — дуже багато в телемарафоні стає «посилань» на ворогів: «загарбники заявляють», «за попередніми даними окупантів», «окупанти твердять» тощо.

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок

Цих грубих порушень стандарту достовірності було не набагато менше, ніж подібних «посилань» на джерела фактів. Нагадаю, що не існує жодної суб’єктивної думки без конкретного суб’єкта, який її висловлює. Але журналісти телемарафону продовжують збільшувати в ефірі кількість невідомо чиїх думок. Якщо в такий спосіб стандарт достовірності в першому кварталі цього року порушували в середньому 2,7 рази на годину, то у другому кварталі цей показник зріс до 3,5. Зростання кількості таких порушень відбулося майже на всіх каналах (крім ефіру ICTV та СТБ, але там зменшення було на межі статистичної похибки). Найбільше додали цих порушень на каналах «1+1», «Рада» і «Ми — Україна». «Лідерами» за цими порушеннями у другому кварталі були канали «1+1» і «Інтер» з показниками 5,3 і 4,7 порушень на годину відповідно.

Тут на першому місці залишаються пседопосилання на узагальнених й анонімних представників різних професійних груп людей, часто дуже великих і жодним чином не визначених. Приклади: «сподіваються військові», «зізнаються піхотинці», «жартують українські артилеристи», «тероборонці твердять», «чиновники переконують», «продавці кажуть», «освітяни пояснюють», «тішаться фермери», «священники кажуть», «запевняють буровики», «лісівники непокояться», «запевняють комунальники», «учасники марафону кажуть». Деякі з цих «посилань» звучать відверто кумедно, наприклад «культурна спільнота каже» (хто до неї належить, коли вона мала єдиний голос?), або ще краще «на думку народних депутатів» (усіх без винятку?). Найбільше подібного штибу «посилань» було на каналі «Інтер» (107 випадків), найменше — на Суспільному (12, але для суспільного мовника і це є насправді неприпустимим).

Як і у випадку з фактичною інформацією, чимало було узагальнених «посилань» на думки невідомих (бо не названих персонально) представників структур, установ та організацій. Найбільше подібних псевдо робили на «Інтері» (35) і «1+1» (33), найменше — на Суспільному (4).

Традиційно популярними у журналістів продовжують залишатися узагальнені й анонімні псевдопосилання на думки «експертів», «аналітиків», «оглядачів» та «науковців». Усі вони і «кажуть», і «застерігають», і «припускають», і «наголошують», і навіть «пророкують». На «1+1» казали «є в експертному середовищі така думка», а в ефірі «Ми — Україна» повідомляли, що «міжнародні оглядачі одностайні» (такого не буває). Саме журналісти каналу «Ми — Україна» були у другому кварталі найбільшими поціновувачами цієї «колективної експертно-наукової думки» (31 подібне «посилання»). Найменше таких порушень було на Суспільному» — лише одне.

Стабільно великою залишається кількість «посилань» на думки різноманітних узагальнених «людей»: «місцеві кажуть», «кажуть львів’яни» і «черкащани кажуть», «у Малокатеринівці тішаться» і «у Загальцях сподіваються», «переселенці кажуть», «люди пригадують», «хлопці запевняють», «учасники толоки впевнені», «закликають люди з інвалідністю» тощо. Найбільше таких «посилань» було на «Інтері» (24) і на «1+1» (22), найменше — на Суспільному (4).

Крім людей, думки можуть висловлювати також цілі міста і цілі країни: «офіційний Київ очікує», «Україна розуміє», «низка країн ЄС закликала» тощо.

Збільшилася й кількість взагалі безособових «посилань» на авторство думки, наприклад: «мешканців закликали» (невідомо хто), «людей заспокоюють» (теж невідомо хто), «серед ймовірних кандидатів почали називати і колишнього держсекретаря при Трампові Майка Помпео» (так само невідомо хто). Найчастіше цю форму порушення стандарту обирали на «Ми — Україна». Єдиний канал, у блоках якого подібних порушень не було, — Суспільне.

«На закуску» ще трохи екзотичних псевдопосилань: «хтось казав», «є така думка» («1+1»), «люди в білих халатах розповідають» (ICTV з СТБ), «мені доводилося чути думку», «російські валютні спекулянти кажуть», «про що гули не лише китайські медіа, а й західні» («Інтер»).

Інформація з інтернету без перевірки

Порівняно з першим кварталом цього року, у другому подібних порушень стало більше на всіх каналах, крім «Ради», де навпаки відбулося зменшення цього показника. У другому кварталі поза будь-якою конкуренцією було Суспільне (6,3 таких порушень на годину ефіру в середньому). У найближчого «конкурента» за подібними порушеннями, каналу «Інтер», цей показник становив «лише» 2 порушення на годину. 

Часом новини на Суспільному нагадували якісь огляди телеграмів, твітерів і фейсбуків, бо посилання на них звучали в 6-8 коротких повідомленнях поспіль. Маю припущення, що насправді Суспільне навряд чи так уже випереджає інші канали за кількістю інформації з мережі. Просто з певного моменту на Суспільному її почали по-чесному обов’язково маркувати, на відміну від інших каналів, які приховують інтернет як джерело за різноманітними узагальненими псевдопосиланнями (про це вище). 

Подібна чесність зробила дуже наочною загальну проблему телемарафону — величезна кількість інформації в ньому насправді не є результатом реальної роботи редакцій із пошуку фактів та коментарів. Це лінива версія, яка базується на перегляді сайтів, телеграм-каналів та сторінок у соцмережах.

Наведу таблицю тих ресурсів, якими переважно користувалися учасники телемарафону в звітному періоді:

Частка використання телеграм-каналів продовжує залишатися найбільшою і зростання кількості посилань на них у марафоні було найвідчутнішим. Це дуже тривожний момент, на мою думку, адже йдеться про російський месенджер, до надійності якого багато запитань. Крім того, телевізійники власними руками рекламують свого найбільшого конкурента:  навіщо аудиторії чекати новини з телеграм-каналів у телемарафоні, якщо вона може оперативніше читати їх сама?

Ще один неприємний «сюрприз»: з усіх телеграм-каналів, що їх використовували редакції, найчастіше посилалися на анонімні російські — у 31 випадку. Тут навіть коментувати не буду. Дуже популярним у другому кварталі був, звісно ж, телеграм-канал «Російського добровольчого корпусу» (його згадували в посиланнях або ж показували його відео 19 разів). На третьому місці був анонімний канал «Труха» (13 разів). Ще часто посилалися чи брали відео з телеграм-каналів керівника Київської міської військової адміністрації Сергія Попка (12 разів), заступниці міністра оборони Ганни Маляр (11), президента Володимира Зеленського (9), 3-ї окремої штурмової бригади, Нацполіції, голови Херсонської ОВА Олександра Прокудіна й анонімний «Реальный Киев» (по 8 разів). 

Примітно, що у 5 випадках «марафонці» користувалися телеграм-каналом військового злочинця Євгенія Пригожина. І ще в марафоні була велика кількість відео з анонімних російських або ж невизначених телеграм-каналів «Ваzа», «Главное в Бердянске», «Типичная Константиновка», «Supernova plus», «Жесть Белгород», «Курский бомондъ», «Hersonka.ru» тощо. Найбільше телеграму цитували в телемарафоні у другому кварталі журналісти Суспільного — 143 рази.

Активність користування твіттером була відносно меншою — на дописи у твіттері марафонці «посилалися» загалом 75 разів. Тут у «лідерах» симпатій каналів були твітери британської розвідки й міністра закордонних справ Дмитра Кулеби (по 5 разів), президента Володимира Зеленського й польського сейму (по 4), радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка, міністра оборони Олексія Резнікова, посла України в Німеччині Олексія Макеєва, президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн і президента Туреччини Реджепа Ердогана (по 3 рази). Загалом із твітера журналісти найбільше беруть дописи закордонних політиків та установ.

Фейсбук обіймав третє місце серед «джерел» телемарафону в інтернеті переважно «зусиллями» Суспільного і «Ради». Тут найбільше було «посилань» на фейсбук-сторінку речника МЗС Олега Ніколенка (цілих 10 разів, переважно за рахунок повторів інформацій), Генштаб (5 разів) і Командування Об’єднаних сил ЗСУ (4 рази), по три рази були посилання на фейсбуки міністра оборони Олексія Резнікова, міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка й Повітряного командування «Схід».

Ще Суспільне двічі брало відео з ютубу й один раз з інстаграму, а «1+1» — один раз із тіктоку. 

У 96 випадках інтернет-платформи ніяк не ідентифікувалися: «в мережі з’ явилися кадри», «в інформаційному просторі з’явилося відео», «за повідомленнями в соцмережах», «на кадрах, опублікованих окупантами», «відео руйнувань виклали поліцейські», «а вранці місцеві пабліки повідомляли», «він опублікував відео», «інформація шириться в мережах»

Було кілька кумедних, як на мене, «посилань». В ефірі ICTV та СТБ журналістка казала «У соцмережах з’явилися скріншоти з місцевих чатів». На «Інтері» ведучий говорив: «Там я прочитав, у твіттері здається». А на Суспільному після псевдопосилання «російські пабліки пишуть» ведучий дав ось таке «виправдання»: «Я не буду посилатись на конкретний паблік, щоб це не виглядало як реклама їхніх медіа». Але ж питання тут насправді зовсім в іншому. Навіщо озвучувати в ефірі телемарафону будь-яку інформацію з російських недостовірних джерел, які ще і є брехливими за визначенням?

Абстрактні псевдопосилання

Середня кількість суто абстрактних псевдопосилань у другому кварталі зросла більш як удвічі, порівняно з першим кварталом — було 0,8 таких псевдо на годину ефіру, стало 1,7. Збільшення кількості подібного різновиду порушень стандарту достовірності відбулося на всіх каналах без винятку. Найбільшим це зростання було в ефірах ICTV та СТБ, «Інтера», «Ради» і «Ми — Україна» — більш як удвічі. «Лідером» за цим типом порушень був телеканал «Рада» (2,2 абстрактних псевдопосилання на годину в середньому), втім ICTV з СТБ і «Ми — Україна» відстали не набагато (по 1,9).

Як і раніше, найбільш популярною серед журналістів є абстракція «відомо». Але, якщо в першому кварталі таких «посилань» було мною нараховано 48, то у другому їх уже 130. Таке формулювання використовували всі канали без винятку, а найбільше — канал «Рада» (31 раз). Часто це слово супроводжували різні стандартні «приказки», як-от «станом на цю хвилину відомо», «як стало відомо», «щойно стало відомо», «пізніше стало відомо», «вже відомо» і «ще відомо», ну і звичайно ж «наразі відомо». На «Раді» і Суспільному журналісти ще й примудрилися створити оксюморон «наразі вже відомо», що дослівно означає «поки що вже відомо». 

На «1+1» час від часу кажуть «за даними з відкритих джерел відомо», а на «Раді» — «офіційно відомо». Часом журналісти кажуть більш правдиво «наскільки мені відомо», але ж це не знімає питання походження “відомостей” . На «Інтері» в одному прямому ввімкненні кореспондентка примудрилася використати мантру «нам стало відомо» цілих 6 (!) разів. Звідки «стало відомо», жодного разу не уточнила. 

Другим за популярністю абстрактним псевдопосиланням були варіації «за попередньою інформацією» (або ж даними, підрахунками чи оцінками), скорочено — просто «попередньо». 53 рази в марафоні щось повідомляли з таким псевдо. Питання, за чиєю саме «попередньою інформацією»? Найчастіше цей покруч використовували журналісти ICTV з СТБ і «Ми — Україна» (по 17 разів).

52 рази абстрактні псевдопосилання будувалися на варіаціях «є інформація», чи то «була інформація», чи «з’явилася інформація», або ж «маємо інформацію». Це диво найбільше полюбляють журналісти «Інтера» (17 разів). А от на «Раді» улюбленим абстрактним псевдо у другому кварталі було «знаємо» або ж «знаю» (15 разів), загалом у марафоні такі звучали 36 разів. І ще 27 разів журналісти різних редакцій «посилалися» на джерела так: «повідомляється» / «повідомляли», або «кажуть» / «говорили» чи навіть «подейкують». Так «посилатися» найбільше люблять журналісти «Інтера» (12 разів) і «Ради» (10). Час від часу використовують ще «посилання» «за офіційними даними». Звучить переконливо, звісно, але неясно, за чиїми саме.

Серед абстрактних псевдопосилань трапляються і такі несподівані як «чули», «ми чуємо» і «ми чули» (просто гарний слух у журналістів), «сьогодні побачив відео і новину» (а це про гарний зір), «у нашій країні, всередині лунають голоси», «за моєю інформацією», «нам тут розповіли».

На «1+1» ще дуже полюбляють казати «за інформацією джерел ТСНа», "ТСН із власних джерел стало відомо", «повідомляють наші джерела» тощо. В ефірі ICTV та СТБ раз казали «є неофіційна інформація», тобто просто чутки. На «Інтері» чесно озвучували «за поки що неперевіреною інформацією», але навіщо неперевірену інформацію тягти в загальнонаціональний ефір, чи не слід її спочатку перевірити? На каналі «Ми — Україна» ще «посилалися» ось так: «У новинах читаємо». Тут коло замкнулося.

Фактична інформація без посилань на джерела

Частина фактичної інформації в марафоні подається взагалі без будь-яких (навіть абстрактних) посилань на джерела. У другому кварталі таких випадків було в середньому по 1,6 на годину ефіру (в попередньому кварталі був лише 1 випадок на годину в середньому). Майже всі учасники телемарафону наростили кількість подібних порушень, особливо ж «лідер» за ними — «1+1», де в першому кварталі таких порушень було 1,7 на годину, а тепер їх стало 3,3. Єдиний учасник телемарафону, де частка подібних порушень наближалася до нуля і в першому, і в другому кварталі — це Суспільне.

Тут я теж маю припущення, що переважна більшість інформації, яку журналісти подають без будь-яких посилань, насправді взята з мережі. Це непрямо підтверджує і хронічна хвороба на більшості каналів, коли власні кореспонденти у прямих ввімкненнях розповідають про різноманітні події (наприклад, про наслідки ворожих обстрілів) у різних громадах своєї області. Чомусь більшість такої інформації подається без посилань, але навряд чи перед ввімкненням журналіст об’їздив віддалені громади області, щоб побачити наслідки обстрілів на власні очі (а це той єдиний випадок, коли журналісту не потрібно посилатися на певне джерело).

Ще одним стабільним випадком відсутності посилань є наведення журналістами будь-яких статистичних даних — кількість загиблих і поранених від обстрілу, кількість жителів у прифронтовому місті, кількість переселенців в області тощо. Не може ж журналіст сам провести подібні підрахунки.

Порушення стандарту точності подачі інформації

 

У середньому на годину ефіру:

Ситуація з дотриманням стандарту точності продовжує погіршуватися. Якщо у першому кварталі 2023 року середня кількість порушень на годину в телемарафоні становила 3,8, то у звітному кварталі — вже 5,3. Свої показники погіршили всі учасники марафону без винятку, найбільшим зростання було на Суспільному (з 1,7 порушень на годину до 4) і «Ми — Україна» (з 4,5 до 7,1). «Лідерами» за кількістю порушень стандарту в другому кварталі були канали «Ми — Україна» (7,1), «Рада» (6,3) .і «1+1» (6,2). Найменше серед учасників стандарт порушували на «Інтері», але теж чимало (3,7 порушень на годину в середньому).

Основу порушень цього стандарту на всіх без винятку каналах становить абсолютно некоректна робота з картинкою — як у сюжетах і коротких повідомленнях, так і в «ілюструванні» прямих ввімкнень і розмов із гостями. 

Не виключено, що справжня кількість фактичних помилок насправді є вищою за 0,7 на ефірну годину в середньому по марафону, адже я фіксую лише очевидні помилки і маю змогу перевіряти лише поодинокі відповідальні факти.

Невідповідність картинки і тексту в сюжетах і БЗ

Кількість подібних порушень стандарту в другому кварталі цього року знову зросла: було 2,6 в середньому на годину, стало 3,4. Причому зросла на всіх без винятку каналах, найвідчутнішим було збільшення кількості цих порушень на каналах «1+1» (з 2,5 до 4), «Ми — Україна» (з 3,5 до 4,9) і Суспільне (з 0,5 до 1,7). «Лідером» за цим типом порушень із показником у 4,9 на годину в середньому продовжує залишатися канал «Ми — Україна» (де, схоже, сумнівного правила «перекривати будь-який текст неважливо чим» дотримуються найбільш фанатично серед учасників марафону). Втім, канали «1+1», «Рада» і ICTV з СТБ від «лідера» відстали не дуже сильно. Невиліковна хвороба домінування тексту над картинкою на телебаченні, схоже, прогресує.

Що було в ефірах? Насамперед це три стандартні ситуації, які я вже навіть не буду деталізувати, бо описував їх у цьому моніторингу неодноразово. Це зведення про перебіг боїв на різних ділянках фронту, які «перекриваються» випадковими нарізками відео бойових дій, часто з архіву. Найбільше таких «ілюстрацій» було на «1+1» (18 повідомлень), ICTV з СТБ (12) і «Ми — Україна» (11). 

Або ж повідомлення про наслідки ворожих обстрілів багатьох населених пунктів (часом навіть до десяти в одному повідомленні), які «перекриваються» фото чи відео невідомо яких із них. У звітному кварталі додалися й повідомлення про наслідки повеней, як рукотворних після підриву ворогами Каховської греблі, так і природних. Наприклад, на ICTV з СТБ повідомлення про ситуацію в затоплених Олешках «перекривали» відео з Херсона. Або на «1+1» розповідь про повінь на Чернігівщині «перекривали» архівним відео із затоплених Погребів під Києвом. Найбільше таких повідомлень було на «1+1» (65), «Ми — Україна» (38) і ICTV з СТБ (37). Ще в таких «гібридних» повідомленнях дуже частою є відверта неправда в геотитрах. 

Третьою стандартною ситуацією є будь-які повідомлення про міжнародну політику, які «перекриваються» архівним відео адмінбудівель (Брюсселя, Вашингтона тощо) або ж архівним «паркетним» відео політиків. Таких БЗ найбільше було на каналах «Ми — Україна» (17), «Рада» (16) і «1+1» (14).

«Нормальною» практикою в марафоні на початку квітня було «перекривати» щось літнім відео, а в червні — зимовим, зрозуміло, без позначення «архів». Розповідати про Зеленського, а показувати Пісторіуса, розповідати про американські танки «Абрамс», а показувати взяті з відеоархіву німецькі «Леопарди». В «ілюстраціях» до повідомлень про «зерновий коридор» плани жнив часто межують із планами посівної. Будь-що «про Росію» обов’язково було з архівним відео Кремля. 

На ICTV та СТБ повідомлення про підвищення мінної небезпеки в Чорному морі через шторм «перекривали» дуже красивими краєвидами моря у штиль. В анонсовому повідомленні, що до Києва приїдуть лідери африканських держав були слова, що «офіційного підтвердження їхнього приїзду поки нема». У цей момент цих лідерів показували біля потягу на Київському залізничному вокзалі.

На «Інтері» розповідали про святкову службу Московського патріархату, а показували при цьому відео служби ПЦУ. Повідомлення про українсько-польську кризу щодо вивезення українського зерна «перекривали» відео портів, хоча йшлося про вивезення зерна через Польщу суходолом.

На каналі «Рада» була постійна плутанина з персоналіями: могли говорити про міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса, а показувати нашого міністра Олексія Резнікова, говорити про маршалка Сенату Польщі Томаша Гродзького, а показувати нашого спікера Руслана Стефанчука. Або, наприклад, говорити про резолюцію Європарламенту, а показувати штаб-квартиру НАТО. А ще, наприклад, розповідати про примусову паспортизацію окупантами жителів Херсонщини, а на відео показувати українські прапори на вулицях якогось міста. 

На Суспільному ведуча розповідала про затоплені домівки внаслідок водопілля в Чернігівській, Київській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях, а показували греблю Запорізької гідроелектростанції. І теж плутанина з персоналіями: казали про фон дер Ляєн — показували Зеленського, казали про Гроссі — показували Шмигаля тощо.

В ефірах «Ми — Україна» різноманітних варіантів абсурдного поєднання тексту з картинкою було, певно, найбільше. Тут теж постійно плутали персоналії: говорили про фон дер Ляєн — показували Галущенка, говорили про Столтенберга — показували Остіна, говорили про приїзд Воллеса до Києва — показували архівне відео зустрічі Резнікова з Остіном тощо. Плутали не лише людей, а й установи, бо текст про МВФ «перекривали» архівним відео засідання Європарламенту, повідомлення про Радбез ООН «перекривали» адмінбудівлями Євросоюзу в Брюсселі тощо. Або ж монтажні склейки такого типу: план сесійної зали Європарламенту + крупний план фон дер Ляєн на трибуні Єврокомісії, що означало, напевне, що вона очолює не Єврокомісію, а Європарламент. І постійна плутанина з геотитрами: бо відео запусків ракет із російського корабля титрувалося «Київ», відео зруйнованого Маріуполя — «Львівська область», відео Запорізької АЕС — теж «Київ» тощо. 

«Ілюстрування» розмов з гостями

Кількість безнадійних спроб заздалегідь вгадати, про що кожної миті говоритиме гість, продовжує зростати. І вражати нові редакції: у другому кварталі цього року до «моди»  долучився телеканал «Інтер». Останнім острівцем здорового глузду в телемарафоні тепер залишається лише об’єднана редакція ICTV та СТБ. Загалом же, крім новонаверненого «Інтера», всі інші канали у другому кварталі наростили кількість подібних порушень. Якщо середній показник по марафону в першому кварталі був 0,4 порушення на годину ефіру, то в другому став 0,7. У «лідери» вийшло Суспільне (1,2 подібних порушення на годину в середньому), його наздоганяють «Рада» і «Ми — Україна» (по 0,9).

У подібних «ілюстраціях» на всіх без винятку каналах, які це практикують, було кілька стереотипних опцій: говорять з воєнним експертом — показують хаотичну нарізку архівного відео бойових дій (не важливо, про що саме говорить експерт), говорять про наслідки підриву Каховської греблі — показують хаотичну нарізку архівного відео підтоплених хат і вулиць (неважливо де, неважливо коли), говорять про ракетно-дронові атаки ворога — показують хаотичну нарізку відео зруйнованих будівель (неважливо де, коли і чому), говорять про «зерновий коридор» — показують одну й ту саму хаотичну нарізку відео жнив, посівної, двох «КАМАЗів», порту і суден на морі. І ще кілька подібних опцій. Картинки при цьому, зрозуміло, лише дуже умовно відповідають темі (хоча й не завжди), інформаційна цінність цих картинок — нульова, а часом і від’ємна (коли «ілюстрація» починає повністю суперечити змісту розмови, а це буває дуже часто, то лише відволікає увагу глядача). 

Не кращим чином виходить, коли розмови з речниками чи експертами про події на фронті намагаються «ілюструвати» динамічними мапами (взятими з Deepstate або навіть виготовленими власноруч), бо динаміка цих мап ніяк не здатна враховувати, про бої на якій саме ділянці тисячокілометрового фронту щомиті говоритиме експерт. 

Ще у другому кварталі серед топових «ілюстрацій» для гостей було відео підірваної Каховської греблі, взяте з російських телеграм-каналів. Цим відео ілюстрували будь-які пов’язані з підривом і його наслідками теми — від світових реакцій на цей теракт до проблем з питною водою у Нікополі, Марганці та Кривому Розі.

На «Інтері» розмову з авіаційним експертом «ілюстрували» всіма літаками, які познаходили в архіві. На «Раді» гість розповідав про переваги різних типів західних літаків, а «ілюстрували» це МІГами радянського виробництва.

Там же на «Раді» розмову з Сергієм Лещенком про нові потяги Львів-Варшава між Україною та Польщею «ілюстрували» чомусь відео зустрічі президентів Зеленського і Дуди. Архівним відео зруйнованого будинку в Умані «ілюстрували» розповідь Юрія Ігната про використання ворогом керованих авіабомб (які до Умані не долітали), а в розмові з «експертом» Біркадзе тим же відео з Умані «ілюстрували» розмову про резолюцію ПАРЄ щодо викрадення Росією українських дітей.

На Суспільному розмову з експертом про танки для України «ілюстрували» відео якоїсь ракети, яку запускають з літака. Розмову з міністром Ткаченком про святкування Дня Європи «ілюстрували» фотографіями руїн Другої світової. Розмову з Подоляком про зміни травневих свят «ілюстрували» відео зустрічі Зеленського з фон дер Ляєн. Розмову про парад у Москві «ілюстрували» адмінбудівлями Брюсселю. 

На каналі «Ми — Україна» в розмові про ціни на харчі, коли йшлося про овочі — показували м’ясо і навпаки. А ще на каналі заведено будь-які розмови про співробітництво з МВФ «ілюстрували» відео друку готівкового євро (типу МВФ відправляє в Україну гроші готівкою і не в доларах). 

Часом на абсурдність «ілюстрацій» реагують навіть самі гості. На тому ж «Ми — Україна» кореспондент «Укрінформа» в Ризі розповідав про провокації місцевих прихильників «руського міра», побачив «ілюстрацію» і сказав: «Це ось так виглядав колись пам’ятник, так званий пам’ятник «визволителям», але в серпні минулого року він був знесений». Або ж речник Сил оборони Таврійського напрямку прокоментував відео затоплених хат: їхньої зони відповідальності ця катастрофа жодним чином не торкнулася.

Невідповідне ілюстрування прямих ввімкнень

Подібною є ситуація з використанням картинки у прямих ввімкненнях. Це знову-таки не картинка, яку репортер коментує, а просто довільне «ілюстрування», поки репортер за кадром говорить про своє. У прямому ввімкненні в якості «ілюстрації» частіше використовують раніше відзняту картинку на місці ввімкнення (хоча подеколи використовують й іншу, в тому числі й архівну картинку). Тож умовно картинка нібито і «про те», про що говорить репортер, але в деталях майже завжди про інше.

У другому кварталі порівняно з першим середня кількість таких порушень у марафоні також зросла — з 0,3 порушень на годину до 0,5. Зростання відбулося на всіх каналах, найбільшим воно було на каналі «Ми — Україна» (з 0,1 до 0,5). «Лідерами» за цим типом порушеннь, як і раніше, були «1+1» та «Інтер» (у першому кварталі в обох каналів було по 0,4 порушення на годину, в другому стало по 0,7).

Якщо ж говорити про невідповідності, то кореспонденти могли розповідати про саміт європейських лідерів у Молдові, а «перекривалося» це архівним відео окупованого Росією Придністров’я. Або ж у прямому ввімкненні з Херсона розповідали про затоплений лівий берег Дніпра, а «перекривали» це відео з правого берега (це все на каналі «1+1»). Розповідали про бої у Бахмуті, а показувати артилеристів у чистому полі. Або розповідали про влучання російських ракет у бази відпочинку на Одещині, а показували просто морські краєвиди (в ефірах ICTV та СТБ). Розповідали про пошкоджену вибухом багатоповерхівку, а показувати зруйнований приватний будинок, і навпаки — розповідь про зруйновані приватні будівлі «перекривали» відео багатоповерхівок. Говорили про Петера Павела — показували Володимира Зеленського, а слова про Зеленського «ілюструвати» Зузаною Чапутовою, розповідали про дії ворога, а «перекривали» це українськими військовими (в ефірах «Ради»). «Перекривали» пряме ввімкнення про підняття українського прапору в Брюсселі архівним відео зустрічі Зеленського з фон дер Ляєн у Києві. Розповідь про виступ Олафа Шольца в Європарламенті «ілюстрували» відео параду на Красній площі в Москві. Розповідь про ситуацію з питною водою в Кривому Розі «перекривали» відео зруйнованої Каховської греблі (а ефірах «Ми — Україна»). 

На каналі «1+1» додатково є брехня з титром «наживо», який перебуває на екрані на всіх прямих ввімкненнях, незалежно від того, чи показують справді наживо кореспондентів, чи йде раніше відзняте відео (часом і синхрони), чи взагалі ввімкнення «перекривають» архівною картинкою. Часто плутанина з відео на каналі призводить до того, що до брехні про «наживо» додаються брехливі геотитри. Наприклад, у ході прямого ввімкнення з Польщі давали відзнятий раніше синхрон прем’єра країни Моравецького у Вашингтоні. При цьому на синхроні висіли два титра: «наживо» і «Польща». Обидва були брехнею. Або ж пряме ввімкнення кореспондента з полігону на Житомирщині титрували геотитром «Київ».

Фактичні помилки

Попри те, що я можу фіксувати лише найочевидніші фактичні помилки, їх все одно доволі багато. І, так само, як і з іншими стандартами, їхня кількість у марафоні продовжує зростати — з 0,6 таких помилок на годину в середньому в першому кварталі до 0,7 у другому. По каналах більше таких порушень стало на Суспільному (з 0,3 до 0,8), «Ми — Україна» (з 0,5 до 0,8) і «Раді» (з 0,8 до 0,9; це був найбільший показник по марафону). Менше цих помилок стало в ефірах «Інтера» і ICTV з СТБ, не змінилася кількість на «1+1».

Час від часу в марафоні були суперечливі дані щодо загиблих і поранених. Наприклад, ICTV з СТБ 28 квітня стверджували про 10 загиблих від ракетного удару по Умані та Дніпру, але на цей час було відомо про 12. В ефірі «Ми — Україна» в одному з повідомлень було сказано суперечливо: «Нічна атака по столиці забрала життя двох дітей і одного дорослого. ... Загиблим діткам — близько 5, 6 і 12 років». Тобто спочатку йшлося про двох, згодом про трьох дітей, а насправді тоді загинула одна дитина. На «Раді» ведуча говорила: «П’ятеро людей отримали поранення внаслідок обстрілу росіянами Харківщини», а у рядку заголовків в цей момент було написано: «Шестеро людей отримали поранення — ОВА»

На «Інтері» казали про «10 балістичних ракет «Іскандер», випущених російськими терористами», але балістичних ракет було випущено насправді сім, інші три були крилатими. На «1+1» ведуча стверджувала, що «Росія підвищує ставки, вона запускає «Кинджали», які раніше не запускала по території України». Насправді цими ракетами ворог минулого року атакував Одеську область 9 травня і Вінницьку область 7 серпня, ще 6 «Кинджалів» атакували Україну під час масованого обстрілу енергетичної інфраструктури 9 березня цього року. 

На Суспільному ведуча називала керівника ОВА «губернатором», хоча в Україні ніяких «губєрній» немає, вони — в сусідній недокраїні. У бекграундах на «1+1» могли говорити, що війна СРСР проти Фінляндії тривала майже 2 роки (насправді 104 дні), а на Раді» казати «45-метровий корабель» про затоплений ракетний крейсер «Москва» (насправді довжиною  180 метрів). Або ж казати: «Обвуглені багатоповерхівки Бахмута, які колись були домівками для сотень тисяч українців» (до повномасштабної війни Бахмут населяло близько 80 тисяч жителів). 

Журналісти могли неправильно визначати час тих чи інших великих подій. Наприклад, на ICTV з СТБ казали, що вибух на Каховській ГЕС стався о 3:30 ночі, а на «Ми — Україна» — що «близько другої ночі» (насправді ж о 2:54). На «Раді» казали, що ракети влучили у багатоповерхівки в Умані «близько 6-ї ранку», а це сталося близько 4-ї. 

На «1+1» і на Суспільному помилково стверджували, що приміщення Києво-Печерської Лаври «повернули в державну власність», хоча вони й були в державній власності, а Московському патріархату лише здавалися в оренду. 

Траплялися й фактичні помилки, «зашиті» в суб’єктивних думках журналістів. Наприклад, у сюжеті на «1+1» про відбудову Каховської ГЕС казали: «Тож аби практично збудувати її заново, можуть піти від одного до трьох років». Годиною раніше в телемарафоні керівник «Укргідроенерго» (не останній експерт у питанні, чи не так?) казав про мінімум 5 років. На «Інтері» ведучий стверджував, що «За словами речника командування Повітряних Сил, F-16 допоможуть знищувати ворожі ракети та керовані авіабомби». Натомість саме пан Ігнат кількома годинами раніше в телемарафоні пояснював, що немає жодного сенсу полювати літаками на авіабомби — F-16 дадуть змогу знищувати російські бомбардувальники, перш ніж вони скинуть вантаж. 

Траплялися фактичні неточності в титруванні. Наприклад, у гостьовій студії на «1+1» експерта Самуся титрували як експерта Дейниченка, у сюжеті на «Інтері» якогось невідомого британського експерта титрували як екскомандувача армії США в Європі Бена Годжеса. На «Раді» в сюжеті двох різних бійців у синхронах титрували однаково. А на Суспільному за кадром говорили, що чоловік є командиром бригади, а в титрі писали «командир роти».

Часом журналісти робили некоректні округлення або ж приблизності, які ставали фактичними неточностями. Наприклад, що саме означає «у місті пролунало понад 7 вибухів», як казали на «Раді»? Там же в новинах казали, що над Києвом ППО збила «понад 30 дронів», а в анонсі гостьового блоку вже стверджували: «Усі 30 дронів знищено над столицею». На «1+1» у повідомленні про наслідки падіння уламків на Київщині казали «десятки будинків пошкоджені» і «зо три десятки хатів», хоча в марафоні раніше обласна влада називала точну кількість

І ще журналісти різних каналів (крім хіба що Суспільного) продовжували рахувати дні війни від 24 лютого 2022 року, а не від березня 2014. Ведучий тижневика ICTV продовжував говорити про «більшу половину» (які завжди рівні). А ведуча «Ми — Україна» казала, що у морській воді близ Одеси виявили «холерний ембріон» (який насправді «вібріон»). 

Порушення стандарту повноти інформації

Тут картина була такою:

 

У середньому на годину ефіру:

 

Середня кількість порушень цього стандарту в марафоні зросла неістотно (з 1,1 до 1,2). На «1+1», «Інтері» й «Раді» таких порушень стало трохи менше, на інших каналах — трохи більше. Якихось виразних тенденцій за порушеннями саме цього стандарту не простежується.

Неповне представлення гостей студії чи спікерів у синхронах

Цей різновид порушення найчастіше у другому кварталі траплявся в ефірах каналів «Ми — Україна» (0,9 в середньому на годину), «Рада» (0,6) і «1+1» (0,5). 

У більшості випадків ведучі обмежуються дуже узагальненим представленням експертів у гостьових студіях і «експертних» сюжетах різної тематики («військовий експерт», політолог», «військово-політичний оглядач», «політична аналітикиня», «політичний консультант», «психологиня» тощо). Тобто аудиторії пропонується просто вірити на слово телевізійникам, що кожен експерт у студії телемарафону є глибоко компетентним. На «1+1» пішли ще далі, бо, наприклад, експертів Олександра Мусієнка й Михайла Самуся просто представляли на ім’я та прізвище. А на каналі «Рада» маловідомого медійно гостя якось представили просто як «аналітика». Хоча б сказали, в якій саме царині він «аналітик». На каналах «Рада» і «Ми — Україна» часто представляють гостей-нардепів як «членів/членкинь комітету», забуваючи при цьому згадати, що це комітети Верховної Ради.

На «1+1» народного депутата Сергія Рудика ведучі представляли як члена депутатської групи «Партія «За майбутнє», що більше стосувалося піару цієї партії, ніж теми розмови. А от про те, що Рудик є заступником голови Комітету парламенту з питань аграрної та земельної політики, у представленні не згадали. Гадаю, для глядачів лишилося загадкою, чому саме з цим гостем говорили про наслідки підриву Каховської греблі для сільського господарства півдня України.

На телеканалі «Інтер» Дмитра Васильєва у сюжеті титром представили як «військового (в сенсі воєнного) аналітика». При цьому, якщо почитати бекграунди пана Васильєва, то жодної ознаки його експертності саме у воєнних питаннях знайти не вдасться.

На «Раді» дуже полюбляють кликати в ефір Георгія Біркадзе, незмінно представляючи його як «експерта з економічних та політичних питань» (що не підтверджується його бекграундами). Проте вже геть незрозумілою була його компетентність в обговоренні теми ракетної атаки по Умані. Навіть ведучий робив дуже довгу преамбулу до цієї розмови, щоб якось пояснити самому експерту, чому до нього з таким питанням звертається. Щоправда, «експерт з усіх на світі питань» легко знайшов вихід із ситуації, назвавши удар по житловому будинку «ударом по економіці». 

На каналі «Ми — Україна» якось говорили про заяви і дії диктатора Лукашенка з гостем, якого представили просто як «головного редактора «Єврорадіо». Насправді ж його компетентність у цій темі могла бути пояснена згадкою, що це білоруське радіо, яке мовить з Польщі (про це можна було здогадатися зі слів самого гостя аж під кінець розмови). Там же ведучі представляли Сергія Грабського як «полковника», забуваючи додати «у відставці». А від цього залежить статус гостя: учасник подій чи експерт.

На всіх каналах неодноразово на синронах не було титрів і представлень людей словами. У більшості з цих випадків навіть із контексту неможливо було зрозуміти статус мовця — чи то учасник подій, чи то експерт, а можливо й ньюзмейкер. За квартал я нарахував 11 таких випадків на каналі «Ми — Україна», по 10 — на «1+1» і «Раді», 9 випадків на Суспільному й по 6 випадків на ICTV з СТБ і на «Інтері».

Не позначення архіву в бекграундах

Кількість таких специфічних порушень залишається відносно сталою. У другому кварталі найбільше порушень було на каналі «1+1» (0,4 порушення в середньому на годину). Йдеться про випадки, коли журналісти згадують конкретну подію з минулого і показують архівне відео цієї події. Особливо важливим титрування стає в суто бекграундових сюжетах, де згадують (і показують) різні події близького чи далекого минулого. При нинішній щільності різноманітних драматичних подій глядач навряд чи добре пам’ятає, що відбувалося навіть місяць тому, не кажучи про більші терміни. На всіх каналах постійно про це забувають і не титрують відео датами, у кращому разі пишуть «архів» (на «1+1» пишуть «досьє»), в гіршому — взагалі не титруватимуть ніяк. Тож глядач перестає орієнтуватися в тому, що йому показують і коли це було.

А може бути й гірше. Наприклад, коли 16 травня в екстреному випуску про нічну ракетну атаку на Київ редакція ICTV з СТБ наводила бекграунд про передостанню атаку дронами вночі проти 14 травня і не титрувала його датою. Глядач цілком міг сприйняти відео великої пожежі як таке, що відбувається саме поточної ночі, а не дві доби тому. 

Відсутність інтершуму на відео

Цих порушень у другому кварталі стало майже втричі більше. Стабільно багато таких на каналі «Рада», значно зросла їхня кількість на «Інтері» і «Ми — Україна» (на ефіри останнього якраз припадала майже третина від усіх цих порушень у телемарафоні). На «Ми — Україна», «Інтері» і часом у ICTV з СТБ практикують хибну «моду» замість інтершуму підкладати на новинні сюжети музику. 

Але ж інтершум у новинному сюжеті відіграє дві важливі функції: по-перше, несе для глядача додаткову інформацію, а по-друге, «переносить» глядача на місце зйомки. В цьому сенсі підкладання музики є і збитковим з точки зору інформування, і маніпулятивним.

Відсутність відповідей на ключові запитання новини

Таких порушень у телемарафоні не дуже багато, вони радше ситуативні, несистемні. Зміни їхньої кількості на різних каналах не тенденційні. У звітному кварталі найбільше порушень було на каналах «Ми — Україна» (11) та «Інтер» (8).

У повідомленнях про певні події журналісти марафону найчастіше забували дати відповідь на класичне запитання будь-якої новини «де це відбувалося?» — так було 5 разів на «Інтері» і по 2 рази на «Раді» і «Ми — Україна». Часом забували озвучити відповідь на інше класичне запитання «коли це відбувалося?» — тричі на ICTV з СТБ, одного разу на Суспільному. На «Інтері», Суспільному і «Ми — Україна» в репортажах про саміт європейської політичної спільноти у Молдові жодним чином не пояснювали, які саме країни там були представлені. Інші порушення стосувалися різноманітних важливих деталей новин.

Відсутність бекграундів

Брак бекграундів теж трапляється несистемно, скоріше є випадковими помилками окремих журналістів. У другому кварталі найбільше таких порушень було на «1+1» (6 випадків), «Раді» (5) і «Ми — Україна» (4). 

Наприклад, на «1+1» у гостьових студіях експертно обговорювали питання вступу України до НАТО і гості активно згадували про «ПДЧ» — абревіатура, що потребувала пояснення. Або ж говорили про «5 статтю» — навряд чи вся аудиторія пам’ятає сенс цієї статті. Ведуча якось говорила про «Тисячу пагорбів», вже точно не вся аудиторія знає історію геноциду в Руанді. На «Інтері» так само вільно гості в розмові говорили про «БРІКС». На «Раді» ведучий згадував «операцію «рязанскій сахар». Або ж у сюжеті йшлося про важливість «законопроєкту 7283»

На Суспільному до ґрунтовної розмови з лауреатом Пулітцерівської премії Мстиславом Черновим слід було навести бекграунд щодо самої Пулітцерівської премії, бо багато телеглядачів не знають, що це таке. У сюжеті «Ми — Україна» згадували програму «Rebuild Ukraine Facility», що потребувало бекграунду. Або ж таке: у прямому ввімкненні з пленуму Верховного Суду кореспондентка казала, що за звільнення голови суду Князєва проголосували 142 судді, але не сказала, скільки суддів у Верховному суді загалом.

Часом відсутність бекграунду працювала як порушення балансу думок. Наприклад, в ефірі «1+1» секретар РНБО Олексій Данілов покладав всю відповідальність за бомбосховища у столиці на мера Кличка й на органи місцевого самоврядування. Ведучі ж не навели бекграунд про те, що, згідно з Законом про правовий режим воєнного стану, «військове командування разом із військовими адміністраціями:…встановлюють порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту». 

Порушення інших стандартів та етичних норм журналістики

 

У середньому на годину ефіру:

Порушення стандарту доступності подачі інформації

Цей стандарт у телемарафоні порушують журналісти всіх каналів і доволі часто. Порівняно з першим кварталом, кількість порушень зросла (з 0,6 в середньому на годину ефіру до 0,8). По каналах стали більше порушувати цей стандарт на «Ми — Україна» (було 0,5, стало 1,3), «1+1» (було 0,8, стало 1,1) та «Інтері» (було 0,4, стало 0,7). На інших каналах середня кількість порушень стандарту істотно не змінилася.

Найтиповішими видами порушень були такі: вживання термінів, жаргонізмів, англіцизмів і абревіатур, незрозумілих широкому загалу; проблеми різного роду з інфографікою, згадування про поняття, незрозумілі аудиторії без бекграундів.

З термінології найбільш популярним був суто телевізійний термін «слот», його в ефірі я чув 16 разів, причому 12 із них — на каналі «1+1». Популярним було слово «кейс» — 7 разів. А ще «гаджети», «лайфхаки», «стартапи», «флешмоби» і «кластери» (дуже красиво сказав зокрема ведучий на «Ми — Україна»: «має сформуватися новий кластер у регіоні, який дасть потужний імпульс»). Після так і не поясненого глядачам терміну «прайскеп» до активної термінології журналістів марафону, у зв’ язку з підривом Каховської греблі, увійшов термін «б’єф», який журналісти так само не пояснювали глядачам.

Була велика кількість англіцизмів: «скіли лікарів», «чи він щось виграє на внутрішніх елекшнах», «вона має тачскрін і флешпам’ять», «ВІП-стейт, будемо говорити так», «діабетичний скринінг» («1+1»), «черговий дедлайн», «івент від журналу «Форбз Україна» (ICTV з СТБ), «класичний ріалполітік», «просто зараз прев’ю до фільму», «чи варто очікувати швидкого фідбеку» («Рада»), «керував великим бьютіспейсом» (Суспільне),, «щоб не домінувала ось ця ріал політік», «є лише один ретвіт, навіть не твіт, а ретвіт від Організації Об’єднаних Націй» («Ми — Україна»). Шкода, що далеко не вся аудиторія знає англійську достатньо, щоб розуміти ці слова. І не вся аудиторія послуговується цими англомовними жаргонізмами.

Часом узагалі без перекладу чи пояснення звучала в ефірі англійська. Так, наприклад, ведуча «1+1» казала про реакції африканських гостей на ракетну атаку по Києву: «Коли вони вчили англійську мову, в них було Present Perfect». Ведучий «Інтера» казав: «Чи вони за принципом програмування what you see – what you get». У гостьовій студії «Ради» гість Арахамія вживав англійські слова evidence і statement, а ведучі не перекладали їх для неангломовних глядачів.

Крім того, в ефірах було дуже багато різноманітних незагальновживаних абревіатур, які не розшифровувалися і не пояснювалися журналістами, наприклад: «СЕО», «OSINT», «АІ», «КНДІСЕ», «НКРЕКП», «ДБН» тощо. Ведучий «Ради» казав: «Були так званими ЛОМами» — тут ще й суто російська абревіатура, яка українською аж ніяк не складається з «лідера громадської думки».

Час від часу журналісти вживали слова також з неповсякденного загального лексикону: «який тригерить багатьох» («1+1»), «небінарний», «рестрикції», «латентно» («Інтер»), «дихотомія» («Ми — Україна»).

В ефірі телемарафону стає дедалі більше інфографіки, яка ускладнює сприйняття глядачами інформації. По-перше, доволі часто канали не заморочуються, а показують в ефірі інфографіку, взяту з різних сайтів, дарма, що та геть не адаптована до перегляду на телевізорі. Це втрати ворога від Генштабу, збиті ракети і дрони від Повітряних Сил, мапи бойових дій Deepstate, різноманітні інфографіки від міністерств і відомств (Міндовкілля, «Укренерго» тощо). А ще просто скріншоти якихось «сліпих» текстів — від дописів у соцмережах до статей у газетах, текстів урядових постанов, президентських указів тощо. Таких найбільше в другому кварталі було на «Ми — Україна» (цілих 14 випадків) і «1+1» (12).

Коли ж редакції роблять власну інфографіку, на інтерес аудиторії не працюють, як мінімум, такі фактори: невміння зробити картинку насиченою інформаційно й одночасно лаконічною; велика кількість збиткової, зайвої інформації, особливо ж вираженої цифрами; велике бажання додати зайвих «красивостей»; і невміння поєднати в ефірі динаміку зміни даних з начиткою ведучих. Відтак на цих картинках — багато зайвих чисел і символів, незрозумілі іконки, красиві, але неінформативні елементи. При цьому текст за кадром не відповідає тому, що є в кожний момент на екрані. 

Часто все, що на екрані, прочитати просто не встигаєш, а ведучі за кадром ще й говорять при цьому про щось інше. Найпродуктивніше (але часто невдало) над інфографікою у другому кварталі працювали на «Ми — Україна» (10 порушень стандарту доступності на власній інфографіці) і на Суспільному (9). Мені навіть шкода про це тут писати, бо ж насправді редакції намагалися й докладали зусиль.

Були також порушення стандарту доступності, спричинені браком бекграундів (про що я вже писав раніше). І специфічні випадки порушення стандарту. Наприклад, на ICTV/СТБ у повідомленні про поранення мінометним обстрілом трьох дітей у Сумській області ведучий казав: «Постраждалі 10-го, 13-го та 14-го років народження». Це такий «протокольний» варіант подачі інформації, складний для сприйняття, бо примушує глядача відволікатись і подумки «переводити» роки народження у вік. 

На «Раді» час від часу з’являлася не менш «протокольна» мова, наприклад: «Наразі проєктно-кошторисну документацію щодо забезпечення населених пунктів Нікопольщини та Криворіжжя сталим постачанням за умов критично низького рівня води вже розглядає профільне міністерство». А на Суспільному було ось таке: «...Канада надасть Україні новий пакет військової допомоги на суму близько 39 мільйонів канадських доларів. Майже 35 мільйонів підуть на закупівлю палива та інших матеріалів для Збройних Сил України. Також у пакеті 40 снайперських гвинтівок 50-го калібру та 16 радіостанцій для танків «Леопард-2». Будь-яка інформація, виражена числами, сприймається на слух важко, особливо ж коли чисел так багато і вони є різновимірними. 

На каналі «Ми — Україна» титри на синхронах часто показують настільки швидко, не більше однієї секунди, що встигнути прочитати їх неможливо.

Порушення стандарту балансу думок

Попри те, що в телемарафоні майже не висвітлюють ті теми, в яких реально потрібен баланс думок, загальна кількість порушень стандарту у другому кварталі цього року зросла більш як удвічі. Найбільше його порушували на каналах «1+1» і «Рада». 

На «1+1» переважно це були відверті сюжети негативного піару. Також ведучі гостьової студії не балансували звинувачення гостя (секретаря РНБО Олексія Данілова) на адресу київського міського голови Віталія Кличка. До речі, на «Інтері» обидва порушення цього стандарту також були пов’язані з незбалансованими звинуваченнями на адресу Кличка, але вже з боку голови Деснянської райадміністрації Києва Дмитра Ратнікова (в усіх цих випадках йшлося про закриті укриття). І на «Раді» гість — депутат Київради від «слуг» Андрій Вітренко незбалансовано звинувачував КМДА в нецільовому використанні грошей на укриття. Ще на «Раді» про скасування податкових пільг приватним підприємцям (явно дискусійна й конфліктна тема) говорив лише лобіст цього рішення Данило Гетманцев. А у «Парламентських тижнях» непомірно надавали слово тим же «слугам», ігноруючи їхніх опонентів.

Ще був цікавий, на мою думку, момент. На каналі «Ми — Україна» політолог Валентин Гладких доволі жорстко розкритикував Православну церкву України за її готовність прийняти до себе представників Московського патріархату. І побіжно звинуватив ПЦУ в тому, що вони «так само їздять на «мерседесах». Критика, яка однозначно потребувала слова у відповідь. Ведучі жодним чином на це не зреагували, хоча, за стандартом, мали би обов’язково сказати, що канал готовий надати представникам ПЦУ можливість для слова у відповідь.

Порушення стандарту оперативності

Попри те, що порушення цього стандарту в телемарафоні трапляються не надто часто і не виглядають як системні, у другому кварталі, порівняно з першим, їх було втричі більше. Найчастіше стандарт порушували на «1+1» (6 випадків), Суспільному (5) і «Раді» (4).

Частина порушень була репортажними сюжетами про події, що сталися напередодні. Тобто канали показували репортаж «у свою зміну», бо ж напередодні ефіру не мали. Так було, наприклад, в ефірі 2 червня з репортажами на «1+1» і «Раді» про саміт у Молдові, або ж 9 травня на «Інтері» про наслідки ракетного обстрілу Одещини, що стався вже більш як за добу до того. У всіх цих репортажах була винятково інформація, про яку в марафоні інші канали вже повністю розповіли напередодні. 

Часом канали задовольнялися застарілими даними. Наприклад, на Суспільному 17 червня у кількох випусках новин наводили кількість підтоплених будинків на Херсонщині, про яку Нацполіція повідомила ще напередодні. А на телеканалі «Рада» годинами не оновлювали титрові заголовки, попри те, що вже оновлена інформація звучала у їхніх же випусках новин. 

Порушення етичних норм журналістики

Етичні порушення траплялися кілька разів. На «1+1» у прямому ввімкненні журналістка ставила некоректне запитання людині в шоковому стані (після падіння уламків збитої ракети на її дім). На «Раді» і «Ми — Україні» на словах різко негативного змісту некоректно давали крупні плани людей, які до озвученого негативу не мали жодного стосунку. Ще на каналі «Ми — Україна» показували скріншот із ненормативною лексикою.

Прояви політичного і бізнесового піару в ефірі телемарафону

Загальна кількість проявів піару в ефірі телемарафону в другому кварталі поточного року знову зросла. У проаналізованих ефірах було 99 таких проявів (у першому кварталі їх було 67), відповідно зросла й середня кількість на ефірну годину — з 0,3 до 0,4 проявів. Основу цього зростання дав телеканал «Рада», на якому середня кількість проявів піару на ефірну годину збільшилася з 0,6 у першому кварталі до 1,3 у другому. Трохи зросла кількість піару також на «1+1» (з 0,2 до 0,3 на годину), з’явилися такі прояви і на Суспільному. На інших каналах середня кількість проявів піару навпаки зменшилася, хоча й неістотно.

За способами, як і завжди, продовжують домінувати класичні «паркетні» матеріали — переважно це БЗ або БЗ з синхронами, незбалансовані, з пафосною оцінною лексикою і в більшості без реальної суспільно важливої новини. Кількість таких матеріалів відчутно зросла, порівняно з першим кварталом року. Більшість «паркетів» теж традиційно була в ефірах телеканалу «Рада». 

Значно частіше в марафоні стали невиправдано згадувати про фракційну/партійну приналежність політиків (було 3, стало 11 таких згадок). Подібним способом піару користувалися «1+1» і «Рада». Повністю піарні сюжети (як позитивні, так і негативні) продукували на «1+1» та «Інтері». Цитування дописів із соцмереж стало трохи менше й були вони лише на «Раді» та «Ми — Україна». І ще на окремих каналах, найбільше на «Раді», стали з’являтися прояви піару у веденні гостьових студій (компліментарні запитання, недотримання вимог стандарту балансу думок тощо).

Наведу «верхню» частину списку тих, згадка про кого в піарних матеріалах була позитивною (від двох згадок і більше, бо повний список «бенефіціарів» занадто великий):

У другому кварталі на чільному місці цього списку, доволі традиційно, був Офіс президента (17 згадок), який автоматично згадується в усіх піарних матеріалах імені Єрмака, Подоляка та інших мешканців Офісу. Друге місце «Слуги народу» (14 згадок) теж пояснюється великою кількістю позитивних матеріалів із народними депутатами провладної фракції, де їхня фракційність обов’язково згадувалася як мінімум у титрах на синхронах.

У «персональному заліку» на перших двох місцях, як і в першому кварталі, залишалися керівник Офісу президента Андрій Єрмак і спікер парламенту Руслан Стефанчук (по 11 піарних матеріалів). Переважно «завдяки» зусиллям телеканалу «Рада». До речі, «Рада» пана Єрмака піарила навіть у своєму бюлетені «Парламентський тиждень», хоча до парламенту він не має жодного стосунку. Кількість відверто піарних матеріалів із радником Офісу президента Михайлом Подоляком залишалася такою ж, як у першому кварталі (по 6 матеріалів), але з третього «персонального» місця його посунули прем’єр-міністр Денис Шмигаль (якого дуже активно піарили канали «Рада» і ICTV з СТБ; загалом було 10 згадок) і президент Володимир Зеленський (7 класичних «паркетів» без реальної новини). 

Я нагадаю, що насправді президент є одноосібним лідером за згадками й появами у відеозверненнях у телемарафоні, просто в більшості випадків ці згадки і появи містять у собі реальні новини. Так само чимало повідомлень, які були реальними новинами, а не піаром, було й зі спікером Стефанчуком та прем’єром Шмигалем. А радник Подоляк, нагадаю, крім піарних згадок у другому кварталі, став ще й завсідником гостьових ефірів на різних каналах, особливо на «Раді».

По 5 піарних матеріалів було на користь першого заступника голови парламенту Олександра Корнієнка (всі, звісно ж, на «Раді») і першої леді Олени Зеленської. Крім того, у верхній частині списку з’явилися народна депутатка від «слуг» Євгенія Кравчук (4 матеріали, переважно на «1+1»), міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський (3 матеріали, всі на «Інтері»), НАК «Нафтогаз України» (на «1+1» тричі показували відверто іміджевий сюжет про компанію) і партія «За майбутнє» (тут до «1+1», який стабільно піарить цю партію, долучився і телеканал «Рада»). 

Несподівано у другому кварталі піарні «паркети» з’явилися на Суспільному, чого в першому кварталі цього року не було взагалі. Назвати це випадковістю важко, адже подібних випадків було 5.

Більшість проявів негативного піару зустрічалися в ефірі каналу «1+1», по одному — на «Інтері» та «Раді»:

На «1+1» негативний піар найчастіше «упаковували» в окремі сюжети, хоча звинувачення на адресу КМДА і Віталія Кличка висловлював у студії гість. Аналогічно на гостей перекладали цю функцію на «Інтері» та «Раді. На всіх трьох каналах не було належного балансування звинувачень ведучими.

Наративи російської пропаганди і токсичні медійні персонажі
в ефірі телемарафону
 

Тут загальна статистика була майже такою ж, як і в першому кварталі цього року:

Персонажі

Як і в першому кварталі, «сторонніх» токсичних медіаперсонажів у проаналізованих ефірах марафону не було. Традиційно ефіри вели токсичні ведучі каналів: Тетяна Гончарова, Максим Зборовський і Назар Довгий на «Раді», Анастасія Даугуле на «Інтері». Раніше вони займалися поширенням наративів російської пропаганди, перші троє працювали на Віктора Медведчука. 

Наративи

Єдиний зафіксований наратив російської пропаганди був, на моє здивування, в ефірі Суспільного. 6 червня у сюжеті про хронологію подій російського теракту на Каховській ГЕС у якості ілюстрації використали скриншот повідомлення з анонімного російського телеграм-каналу. Там стверджувалося, що причиною підриву станції став «приліт». Звичайно, важко уявити злий намір редакції, радше за все це була просто помилка авторки сюжету. Але факт залишається фактом: російський наратив глядачі могли прочитати в ефірі телемарафону.

Ще раз підкреслимо, що це лише той випадок, який потрапив до вибірки моніторингу. На каналі «Рада», наприклад, показали кадри з імовірно евакуацією людей МЧС Росії на окупованій частині Херсонщини. Відповідальну групу співробітників звільнили. 

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні в січні-березні 2023

Насамперед, повторюся, що більшість важливих подій і тем у телемарафоні висвітлюється, як мінімум, завдяки «сукупному добору» інформації різними редакціями (не сказали одні — сказали інші). Поза тим, деякі, на мій погляд, важливі теми у проаналізованих ефірах не звучали. І в телемарафоні не може бути виправданням, що на щось не вистачило хронометражу. Далі наведу деякі приклади цих тем (повний список є завеликим).

Перша група — це те, що є найголовнішим об’єктом уваги телемарафону, що стосується війни в усіх її вимірах і дотичних до війни тем. Не згадували в марафоні (принаймні день у день) про таке:

  • На Херсонщині загинув цивільний, підірвавшись на вибухівці (22 квітня).
  • Ворог обстріляв Херсонщину, загинула жінка (28 квітня).
  • Поруч з окупованою ЗАЕС вибухнула міна — МАГАТЕ (28 квітня).
  • Контрнаступ не слід вважати вирішальною битвою — Кулеба (28 квітня).
  • З-під Бахмута втекла бригада Міноборони Росії — ЗСУ (9 травня).
  • Під Бахмутом від російського обстрілу загинув відеожурналіст агентства «Франс-Прес» (9 травня).
  • Окупанти вбили 7 цивільних і поранили ще 5 на Харківщині та Донеччині (16 травня).
  • Під Бахмутом загинув чемпіон України з боксу Онищенко (24 травня).
  • Росіяни знову обстріляли аміакопровід на Харківщині — ОВА (6 червня).
  • Росіяни намагалися пошкодити й інші дамби на Дніпрі — командування ЗСУ (6 червня).
  • Путін пригрозив, що може знищити будь-яку будівлю в центрі Києва (16 червня).

І окремо — про різноманітні злочини, які чинить ворог на окупованих українських територіях:

  • Окупанти засудили кримського татарина на 7 років за переказ 500 гривень другові (22 квітня).
  • На Луганщині окупанти дислокуються в школах, в яких примушують дітей вчитися — Генштаб (28 квітня).
  • Окупанти розпочали мобілізацію в окупованому Маріуполі — мер міста (8 травня).
  • На Запоріжжі окупанти депортують дітей та бюджетників до Бердянська — Генштаб (9 травня).
  • Суд у Ростові засудив трьох кримських татар до 12 та 17 років ув’язнення (17 травня).
  • Окупанти знищили на окупованій Херсонщині мобільний зв’язок, а вежі повалили — Міноборони (24 травня).
  • Викрадені з Мелітополя культурні цінності росіяни виставляють у Криму (24 травня).
  • Кримськотатарського активіста в Ростові засудили до 18 років колонії (24 травня).
  • В окупованому Криму зник кримськотатарський активіст (25 травня).
  • У Мелітополі окупанти зробили з санаторію військовий шпиталь, а з собору — військову базу — Генштаб (1 червня).
  • У школі на Херсонщині окупанти облаштували катівню — Генштаб (16 червня).
  • Окупанти виселяють з вцілілих домівок мешканців Олешок і Голої Пристані — ЦНС (16 червня).

Окрему зверну увагу, що в марафоні чомусь майже завжди не повідомляють про системні репресії окупантів проти кримських татар.

Не знайшли в марафоні і місця для деяких важливих, як на мій погляд, міжнародних тем, пов’язаних з Україною й війною, а також з історією російського нищення українців як нації, зокрема:

  • Французький телеканал France 24 показав сюжет з табору російських окупантів, де назвав «ворожим» контрнаступ України — МЗС України відреагувало (14 квітня).
  • Вучич: Сербія не постачала і не постачатиме зброю Україні (14 квітня).
  • Українці влаштували протест у Лісабоні на тлі візиту президента Бразилії (22 квітня).
  • Незалежні експерти розкритикували скандальний звіт Amnesty International про «злочини» українських військових (28 квітня).
  • Парламент Франції визнав «групу Вагнера» терористичною організацією (9 травня).
  • Китай вимагає від західних посольств у Пекіні прибрати з їх будівель українську символіку (16 травня).
  • Понад третина біженців з України планують залишитися в європейських країнах — опитування ЄС (16 травня).
  • Сійярто звинуватив Україну в зазіханні на суверенітет Угорщини (17 травня).
  • Сенат Франції визнав Голодомор геноцидом українського народу (17 травня).
  • У Палаті представників США підтримали резолюцію про спецтрибунал для Росії (17 травня).
  • Сенат Чехії підтримав пришвидшення вступу України до НАТО (1 червня).
  • Публікації у Financial Times, Washington Post і The Economist з припущеннями, начебто дамба Каховської ГЕС зруйнувалася не через підрив (6 червня).
  • Перед підривом Каховської ГЕС у Росії дозволили не розслідувати аварії на небезпечних об’єктах (6 червня).
  • У Швейцарії верхня палата парламенту підтримала реекспорт зброї в Україну (7 червня).
  • Сейм Польщі підтримав вступ України до НАТО (16 червня).
  • Французький телеканал зробив репортаж з позицій армії РФ, не згадуючи про агресію — МЗС України відреагувало (17 червня).

Часом марафонці «не помічали» важливих тем і подій, які напряму стосувалися життя дуже великих груп людей, наприклад:

  • Для українських біженців продовжили безоплатний проїзд потягами з Польщі до Німеччини (9 квітня).
  • Українські вступники зможуть скласти НМТ у 24 країнах світу (9 квітня).
  • У Німеччині зобов’яжуть біженців реєструвати українські автівки (14 квітня).
  • Міненерго і «Укренерго» спростували фейки про введення графіків відімкнень світла (8 травня).
  • Мінцифри запустило платформу «Дія.Освіта» (17 травня).
  • У восьми містах України запустили електронну чергу для проходження військово-лікарських комісій (25 травня).
  • На Донеччині у 7 населених пунктах оголосили примусову евакуацію дітей (1 червня).
  • Тривалість реабілітації цивільних і військових збільшили до 168 днів — МОЗ (16 червня).

І нарешті таке. В телемарафоні чомусь не повідомляли про деякі теми внутрішньої політики, у тому числі серйозно конфліктні або ж як мінімум дискусійні. Але в будь-якому разі суспільно важливі: 

  • У Кам’янці-Подільському біля собору сталися сутички, прихильники ПЦУ ставлять намети (9 квітня).
  • ВАКС відмовив у продовженні строків розслідування проти Коболєва (14 квітня).
  • Міністр культури Ткаченко припускає можливість співпраці з «корисними росіянами» (28 квітня).
  • Ректор НАУ погрожував своїм студентам за жарти про ексміністра Шкарлета (28 квітня).
  • Politico: війна – не причина згортати демократію в Україні: про арешт Червінського і телемарафон (28 квітня).
  • Голову Київської облради від «Слуги народу» депутати відправили у відставку (8 травня).
  • «Європейська солідарність» заявила про тиск у Раді: нардепа Гончаренка не пустили за кордон на конференцію (8 травня).
  • НАЗК виявило ознаки кримінального правопорушення у фінансуванні партії «Слуга народу» (24 травня).
  • Голова Мінфіну у грубій формі відповів волонтерам через їхні закиди щодо оподаткування благодійних внесків на армію (1 червня).
  • Петиція про звільнення міністра культури Ткаченка зібрала необхідну кількість підписів (2 червня).
  • Європарламент закликав Зеленського не підписувати закон про містобудування (16 червня).
  • У Херсоні перевізники побили волонтера, за те, що він безоплатно евакуював людей (17 червня).

Серед них є теми, безумовно, дуже «незручні» для влади. Виглядає так, що будь-які подібні аспекти внутрішньої політики перебувають під негласним табу в редакціях телемарафону. І не так важливо, у який спосіб це може відбуватися: чи у вигляді якихось «темників», чи усних «побажань», чи навіть просто на рівні внутрішньої цензури самих журналістів. Але в підсумку про дуже важливі історії телемарафон або інформує однобоко (як, наприклад, коли згадують закон про містобудування), або ж не інформує взагалі (як, наприклад, історію з переслідуванням Червінського, правопорушення у фінансуванні «Слуги народу» або ж петицію про відставку міністра культури).

Скриншот відео: ТСН/YouTube

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3306
Читайте також
15.09.2023 09:00
Олег Джолос
для «Детектора медіа»
2 419
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду