Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Нещодавно ми підбили підсумки моніторингу за жовтень — грудень 2023 року — перша і друга частини.

Нагадуємо про зміни у форматі представлення моніторингу в розділі стандартів. Тепер там подана лише статистика різних видів порушень і найбільш промовисті системні чи, навпаки, оригінальні приклади. Повний опис усіх порушень — тут.

Ефірні блоки «1+1» і Суспільного виходили поза межами цієї доби.

Телеканал «Рада» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була звичною. Кожна година починалася випуском новин (опівночі він був 20-хвилинним, далі були 10-хвилинні випуски), продовжувалася гостьовими студіями. В гостьових блоках були також «новини стисло» або ж «оперативні новини» (так по-різному їх представляють самі ведучі), щоправда, безсистемно, в різний час, інколи один раз на годину, інколи двічі-тричі. Ніяких оперативних новин там насправді не було, повторювалися одні й ті самі повідомлення, ще й частина з них повторювалась у формальних випусках новин. Новини вела Ольга Бутко, гостьові студії наживо Максим Зборовський і Ольга Нємцева. Крім того, були також записані гостьові студії (які вели інші ведучі каналу). У блоці були такі сюжети:

• про те, як жителі зруйнованої ракетою багатоповерхівки в Дніпрі забирають вцілілі речі,
• про життя звільненої Чорнобаївки,
• про підсумки чергового «Рамштайна»,
• про наслідки падіння гвинтокрила у Броварах,
• про небезпеку якірних мін на узбережжі Одеси,
• про загиблого в бою воїна з Київщини,
• про лікування пораненого внаслідок ракетного обстрілу хлопця з Запоріжжя,
• про знайдену військовими колекцію вишитих речей,
• про тих, хто рятував людей після влучання ракети в будинок у Дніпрі,
• про школярів-волонтерів у зимовому таборі в Чернівцях,
• про передачу до краєзнавчого музею іграшок з миколаївської «ялинки незламності»,
• про фотовиставку традиційного українського одягу в Полтаві,
• про реабілітацію поранених військових у Львові,
• про загиблого в бою на Херсонщині військового льотчика Валерія Ошкала.

Прямих ввімкнень не було.

Гостями блоку були:

• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про розмінування прибережної смуги в Одесі, про ситуацію з електрикою на Одещині, про ситуацію з ворожими ракетоносіями в Чорному морі, про мобільні укриття, які одесити передали Херсону.
• Олена Симоненко, радниця заступника керівника Офісу президента, про гуманітарну ситуацію на звільнених землях Херсонщини, про ворожі обстріли звільнених населених пунктів області, про продовження евакуації людей з-під обстрілів у різних областях, про житло для вимушених переселенців.
• Богдан Ференс, експерт з міжнародних питань, про підсумки чергового «Рамштайну», про перспективи отримання Україною німецьких танків, про причини зволікань Німеччиною в цьому питанні.
• Петро Олещук, політолог, про створення місій МАГАТЕ на українських АЕС, про необхідність західних санкцій проти «Росатому», про значення місій МАГАТЕ для розвінчування російських пропагандистських «історій».
• Роман Єделєв, юрист-міжнародник, про ухвалення Європарламентом резолюції щодо спецтрибуналу для Путіна та Лукашенка, про можливі юридичні механізми притягнення до відповідальності Лукашенка.
• Валентин Гладких, політолог, про зволікання Німеччині з передачею танків Україні, про зміну позиції Генрі Кіссінджера.
• Олег Катков, воєнний експерт, про зміни воєнного керівництва Росії, про плани Росії щодо масової мобілізації, про тактику ракетного терору (записане інтерв’ю).
• Руслан Осипенко, дипломат, про переломний момент у війні за словами Остіна, про причини затягування з наданням Україні танків, про позицію США в цьому питанні (записане інтерв’ю Тетяни Гончарової та Вадима Колодійчука).
• Олександр Левченко, дипломат, про десятий пакет санкцій проти Росії, про фінансову допомогу Україні від ЄС (записане інтерв’ю Олесі Ніцевич та Максима Зборовського).
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про можливості розширення експорту агропродукції, про можливе розширення «зернової угоди» на інші товари, в тому числі на метал, про блокування Росією перевірки суден (записане інтерв’ю Тетяни Гончарової та Вадима Колодійчука).
• Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, про «Таллінську декларацію», про постачання танків Німеччиною, про роль Польщі і країн Балтії в посиленні діалогу України з ЄС (записане інтерв’ю Тетяни Гончарової та Вадима Колодійчука).
• Володимир Фесенко, політкоментатор, про «колективного Путіна», про рішення Європарламенту щодо трибуналу для Путіна та Лукашенка, про повільність рішень західних партнерів (записане інтерв’ю Тетяни Гончарової та Вадима Колодійчука).
• Георгій Біркадзе, «експерт з політичних та економічних питань», про збитки Росії від санкцій, про експортний потенціал України (записане інтерв’ю Тетяни Гончарової та Вадима Колодійчука).
• Андрій Ковальов, пресофіцер 112-ї бригади тероборони, політолог, про хибну тактику ворога і про помилковість розуміння ворогами українців, про оцінку ситуації всередині Росії (записане інтерв’ю Олесі Ніцевич та Максима Зборовського).
• Ганна Лачихіна, радниця в канадському парламенті, про військову допомогу Канади Україні, про надання Україні бронетехніки, про логіку надання Україні військової допомоги західними партнерами.
• Іван Ус, експерт із міжнародної економіки, про підсумки форуму в Давосі, про десятий пакет санкцій ЄС проти Росії.
• Дмитро Анопченко, про останні рішення США щодо військової допомоги Україні, про питання можливості отримання Україною танків «Абрамс» від США, про американський список міжнародних злочинних організацій, про зняття «психологічного бар’єру» США щодо можливості визволення Криму збройним шляхом.

Порушення стандартів

 Стандарт достовірності інформації порушили 22 рази. У 7 випадках подавали без перевірки інформацію з телеграм-каналів. Ще в шести випадках давали узагальнені розмиті псевдопосилання на структури («про це повідомили у відомстві», «відзначають в «Енергоатомі», «такі дані оприлюднили в Офісі генпрокурора»). І на великі групи людей («жителі Чорнобаївки розповідають», «за словами місцевих мешканців»). Раз було абстрактне псевдопосилання («на сьогодні відомо про 46 загиблих жителів будинку»). Двічі подавали фактичні дані без посилань на джерела взагалі. А ведуча Тетяна Гончарова наводила дані якогось соціологічного дослідження про ставлення українців до Польщі, не назвавши навіть, яка соціологічна служба робила це дослідження (не кажучи вже про інші необхідні параметри). Ще у 5 випадках робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «дехто скаржиться», «лікарі запевняють», «військові кажуть», «військові просять», «діляться постраждалі».

Стандарт точності інформації. Було 35 порушень стандарту. Найчастіше — 25 разів — це була некоректна робота з картинкою. Наприклад, повідомлення про резолюцію Європарламенту щодо спецтрибуналу для Путіна та Лукашенка «перекривалося» архівним відео засідання Європарламенту, і текст «не дружив» з картинкою. Наприклад, коли казали про Роберту Мецолу, на екрані був якийсь виступ чоловіка з місця. У «новинах стисло» повідомлення про бойові дії на різних ділянках фронту було «перекрите» динамічною мапою. Так коли ведучий говорив про спроби ворожого наступу на Бахмутському і Авдіївському напрямах — на мапі була Харківщина, коли ведучий говорив про підготовку російських військових на території Білорусі — на мапі вже була Донеччина тощо. Повідомлення про заяву голови Об’єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі за підсумками «Рамштайну» «перекривали» недоладно, бо говорили про Міллі, а показували Ллойда Остіна. Що повідомлення про розгляд ЄС додаткової військової допомоги Україні, що повідомлення про переговори щодо десятого пакету санкцій проти Росії «перекривали» однією нарізкою архівних краєвидів Брюсселя. Розповідь, хто і що казав під час саміту в Давосі, «перекривали» наосліп: ведучий казав про Єрмака, а показували Олену Зеленську, казав про Столтенберга, а показували Олену Зеленську і т.п. (просто крупних планів Олени Зеленської було дуже багато в цьому БЗ). У трьох випадках невідповідно «ілюстрували» розмови з гостями. Наприклад, розмову з експертом Ференсом про мотиви німецьких політиків затягувати надання танків не до ладу «ілюстрували» картинкою відеозверннення Зеленського до учасників зустрічі в Рамштайні і просто відео з цієї зустрічі. Або ж ішлося знову-таки про танки, а показували системи протиповітряної оборони Patriot тощо.

У випусках новин опівночі і о першій годині ночі ведуча Ольга Бутко дослівно казала таке: «Тим часом під будівлею Бундестагу в Берліні зібрався мітинг». Це він опівночі зібрався?

Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом було 54 порушення цього стандарту. Більшість (43 рази) — це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Переважно це були емоційні оцінки, як наприклад:«Народився у сорочці — так кажуть про таких, як герой нашого наступного сюжету» (ведуча Ольга Бутко). «Після нещодавньої трагедії тут все наче посіріло» (у сюжеті Вікторії Прокопчук). «Дивом тоді вижив і 12-річний Ростик» (в сюжеті неназваної авторки). Але траплялися і «експертні» висновки, як наприклад у сюжеті Олега Зінченка: «Але поява на екранах українського президента лише доводить: ставки високі».

У 9 випадках ведучі гостьових студій не авторизували власні думки. Наприклад, ведучий Максим Зборовський казав: «Можна зараз вже говорити, що на порядку денному була Україна, і напевно можна говорити про той потенціал, який висловлювали усі учасники цього заходу, чотириденного заходу і, певно, все ж таки можна окреслювати певні терміни, так, тому що ідеться саме про підтримку України, ідеться про негайну підтримку Україні і не чекаючи вже наступного року». Або ведуча Олеся Ніцевич оцінювала: «Приємно швидко Європейський Союз надав нашій державі транш у 3 млрд євро». Або ж «експертні» неавторизовані думки висловлювала Тетяна Гончарова: «Це теж важливо. Міняється населення України, нас всіх поміняло повномасштабне вторгнення, але коли не хоче Німеччина бути першою, то це можливість Польщі брати відповідальність, попри те, що, ясно, міняються ролі в Європейському Союзі. Між тим тут Польща стає таким сильним гравцем, що здається не було давно в їхній політиці».

Двічі були безпідставні узагальнення: «Втім одесити продовжують нехтувати забороною на відвідування узбережжя» (ведучий Максим Зборовський). «Жалкують місцеві мешканці, що поки що у них немає інтернету» (у сюжеті Наталії Якобсон).

Стандарт повноти інформації. 21 порушення. В кількох випадках не було відповідей на ключові запитання. У повідомленні про обстріл двох різних громад на Дніпропетровщині не було сказано, в якій з двох згаданих громад були «понівечені житлові будинки». Ведуча Ольга Нємцева повідомляла в коротких новинах: «Сполучені Штати розчаровані нерішучістю Німеччини щодо надання Україні танків Leopard 2. Про це на брифінгу заявив вископоставлений американський чиновник». Чиновника вона не назвала. Імовірно це був глава Пентагону Ллойд Остін? Максим Зборовський казав: «Про це в Брюсселі напередодні зустрічі міністрів заявив високопоставлений дипломат ЄС». І не назвав цього дипломата.

У 7 випадках недостатнім було представлення гостей. Експертів представляли лише як «експертів з таких-то питань», «політологів» тощо. В одному випадку гостя представили просто як «дипломата». І як завжи Георгія Біркадзе представляли лише як «експерта з політичних та економічних питань». Треба було дати його експертний бекграунд, який науці дотепер не відомий, хоча «Рада» залучає його регулярно до коментування будь-яких тем.

У 8 випадках не титрували датами архічне відео в бекграундах. А в повідомленні про бої в Соледарі показували відео бою без інтершуму.

Стандарт доступності подачі інформації. В інфографіці про черговий пакет збройної допомоги США було забагато інформації, по 7-8 позицій зі складними числами на слайд, кожний з яких був на екрані менше 10 секунд, тобто повністю його прочитати, щоби зрозуміти, що до чого, глядачі не могли.

Ведучий Максим Зборовський казав у підводці: «майстер-класи із вироблення хендмейд-виробів». І в сюжеті так само казав Іван Сірецький: «хендмейд із вторсировини». Не всі глядачі знають англійську, і навіщо ці запозичення, коли в мові є рідні слова?

Інші зауваження

Змушений знову (і знову) нагадувати редакції каналу «Рада», що їхні геотитри і титри архіву розташовані на екрані так, що їх майже повністю перекривають логотипи деяких інших каналів-учасників марафону. Це неповага до глядачів, які дивляться марафон на інших каналах, і триває ця неповага вже скоро одинадцять місяців. «Інтер» і «1+1» розміщують свої титри так, щоб їх не перекривав логотип і «календар» каналу «Рада» (розташовані у нижньому лівому куті екрану). Чому би і «Раді» так не робити?

Відеоанонси на початках гостьових студій насправді є занадто загальними, щоб бути «дороговказом» для глядачів. Більше того, вони повторюються з години на годину.

Коли ведуча щоразу на початку випуску новин обіцяє «добірку актуальної інформації», мені цікаво, що саме означає це оцінкове слово «актуальна»? Новини каналу «Рада» (ці суцільні повтори майже всього) є «актуальними» і опівночі, і о першій ночі... і так далі до п’ятої ранку.

Традиційно забували про фемінітиви: «Наталія Гуменюк, керівник Об’єднаного прес-центру Сил оборони півдня» (титр у сюжеті Тетяни Беженар). «Алла Краснова, завідувач відділу Чернівецької обласної бібліотеки» (титр у сюжеті Івана Сірецького). «Юлія Свириденко, міністр економіки України» (ведуча Тетяна Гончарова). «Світлана Романенко, завідувач відділу обласного краєзнавчого музею» (титр в сюжеті Наталії Якобсон). «Анна Сенік це етнофотограф» (у сюжеті Ганни Ружін).« Владислава Воробйова, організатор акції» (титр у синхроні). «Про це повідомила міністр оборони країни Аніта Ананд» (ведучий Максим Зборовський). А мізки не закипають казати «повідомила міністр»?

Елементи політичного піару

У «новинах стисло» двічі навіщось був цілий синхрон радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка з констатацією вже тисячу разів артикульованих потреб армії в бронетехніці і в більш далекобійних ракетах. Так само повідомили, що «керівник Офісу президента Андрій Єрмак сказав, що для вирішальної битви потрібно більше зброї і зокрема танки, літаки та далекобійна артилерія». І де тут новина?

Резюме

Новинна складова була цієї доби невиразною. Лише один репортажний сюжет і один спецрепортаж (із 14 сюжетів загалом). Прямих ввімкнень не було. Гостей-ньюзмейкерів також не було. Із сюжетів кращими були репортаж Валерії Холодової і Юрія Рябчуна про те, як жителі зруйнованої ракетою багатоповерхівки в Дніпрі, забирають вцілілі речі і нарис Валерії Дерменжиєвої про загиблого в бою на Херсонщині військового льотчика Валерія Ошкала.

Порушень стандартів було 135. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (54 рази). Більшість із цих порушень становили суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт точності порушували 35 разів, більшість із них були невідповідностями між картинкою і текстом у повідомленнях, а також спробами «ілюструвати» розмови з гостями. Стандарт достовірності порушували 22 рази, повноти — 21 раз.

Було три прояви політичного піару: двічі давали синхрон радника керівника ОП Михайла Подоляка, раз цитували самого керівника ОП Андрія Єрмака. В усіх цих випадках принципової новини не було, констатувалися давно відомі потреби України в наступальній зброї. Російських наративів не було. Ефіри вели троє колишніх ведучих проросійських каналів.

Телеканали ICTV та СТБ (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку двох каналів була звичною: по 15 хвилин чергувалися новини і гостьові студії, або сюжети тижневика «Факти тижня», або фільми. Випусків новин не було на «звичних» місцях лише в першому годинному блоці о 6:30 і в останньому блоці об 11:30. Новини вели спочатку Орест Дрималовський, згодом Петро Дем’янчук, гостьові студії вела Яна Брензей, підводив до сюжетів тижневика Сергій Кудімов. У блоці були такі сюжети:

• про навчання українських військ на півночі Київської області,
• про проблему зі звільненням цивільних українців, яких окупанти утримують в колоніях,
• про допомогу Північної Кореї режиму Путіна,
• про Дмитра Медведєва,
• два сюжети про підсумки восьмої зустрічі в форматі «Рамштайн»,
• про неможливість позбутися російського громадянства,
• про візит американських сенаторів до Києва,
• про небезпеку викладання в соцмережі відео роботи протиповітряної оборони,
• про збільшення продажів книгарень,
• про нелегальний бізнес переправлення ухилянтів за кордон,
• про волонтерську допомогу ліками лікарням Донеччини,
• про виробництво смарт-укриттів у Рівному,
• про те, як прихистили вимушених переселенців у Червонограді на Львівщині,
• про те, як в Ужгороді надають психологічну допомогу волонтерам,
• про жінку, яка вижила при обстрілі житлової багатоповерхівки в Дніпрі,
• про шелтер для переселенців у Львові,
• про волонтерів-художників, які малюють на уламках ракет та снарядів,
• про розмінування на Черкащині, де ворог на початку великого вторгнення ракетою поцілив у військові склади,
• про шведських волонтерів, які роблять для України мобільні печі.

Було пряме ввімкнення про прощання з загиблими керівниками Міністерства внутрішніх справ.

Гостями блоку були:

• Галина Лугова, голова Херсонської МВА, по ситуацію у Херсоні, про ворожі обстріли міста, про шкільне навчання дітей, про дистанційне навчання дітей під час окупації міста.
• Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, про ситуацію в Запоріжжі та області, про активізацію ворожих обстрілів області, про ситуацію на фронті, по ситуацію на окупованих землях області.
• Роман Костенко, секретар Комітету ВР з нацбезпеки, оборони та розвідки, про результати останнього «Рамштайна», про позицію Німеччини в питанні передачі Україні танків, про підготовку Росії до наступу, про готовність Польщі передати німецькі танки Україні.
• Юлія Усенко, начальниця Департаменту захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора, про можливості повернення в Україну вкрадених окупантами дітей.
• Олена Зеленська, перша леді України, про підсумки економічного форуму в Давосі, про ставлення світових лідерів до мирного плану Зеленського, про нових партнерів для фундації (записане інтерв’ю Наталії Луценко).
• Федір Веніславський, представник президента у парламенті, член Комітету ВР із національної безпеки, оборони і розвідки, про підсумки останньої зустрічі в Рамштайні, про позицію Німеччини щодо постачання танків Україні, про перспективи передачі Україні бойових літаків.
• Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони півдня, про боротьбу з ворожими розвідувальними дронами, про активність ворожих ракетоносіїв у Чорному морі, про накопичення ворожих військ на південному напрямку.
• Антон Мельник, радник міністра цифрової трансфомації, про проблеми з блокуванням сторінок зі зборами на армію у соцмережах, як обходити правила соцмереж, щоб уникнути блокування, про роботу з чутливим контентом у соцмережах, про комунікації міністерства з компанією Meta.
• Сергій Грабський, воєнний експерт, про підсумки зустрічі в Рамштайні, про переломний момент у війні, про позицію Німеччини щодо танків, про спроможності Росії, про ситуацію на фронті.
• Антон Міхненко, воєнний експерт, про підсумки останнього «Рамштайна», про непогодження Німеччиною передачі танків, про сенс постачання бронеавтомобілів, про переламність восьмого «Рамштайна», про швидкість постачання західної техніки і опанування нею українськими військовими.
• Ігор Ліскі, представник Української спілки підприємців, про плани Мінфіну скасування пільгового податку для підприємців, про податкову реформу.
• Максим Бутолін, військовий-танкіст, який воює під Бахмутом, про перебіг боїв під Бахмутом, про загальну ситуацію і про реальні втрати нашої армії.
• Ірина Заславець, директорка з розвитку першого медоб’єднання Львова, про збільшення кількості пацієнтів і облаштування готелю для тих, хто проходить реабілітацію в медоб’єднанні, про протезування поранених біонічними протезами, про план відкриття нового корпусу об’єднання.
• Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод, про підсумки економічного форуму в Давосі, про свої меседжі учасникам форуму, про резолюцію Європарламенту щодо створення міжнародного трибуналу для вищого керівництва Росії і Білорусі.
• Дмитро Лінартович, військовослужбовець Десантно-штурмових військ, актор, про своє поранення і бої під Соледаром.

Крім того, в ефірі були:

• відеозвернення президента Володимира Зеленського;
• пропагандистський фільм проєкту «Гражданская оборона» про «газові війни» Росії;
• пропагандистський фільм проєкту «Антізомбі» про російську пропаганду.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 51 раз. У чотирьох випадках без перевірки показували відео з телеграм-каналів, причому в двох випадках — з анонімних, можливо, російських, і ще одну інформацію  подавали з твітера.

Найбільше порушень стандарту (21) були узагальненими розмитими псевдопосиланнями. І на структури й установи: «у Силах спеціальних операцій розповідають», «повідомили в прокуратурі області», «повідомили в Міненерго», »повідомляє ОВА Донеччини» тощо. І на невизначені групи людей: «місцеві жителі свідчать», «правозахисники говорять». І на невизначені медіа: «у ЗМІ з’явилася інформація», «за даними північнокорейських ЗМІ», «нещодавно ЗМІ також оприлюднили», «спочатку ЗМІ повідомляли» тощо.

П’ять разів «посилалися» повністю абстрактно: «за попередніми даними», «основною причиною назвали», «наразі відомо» і навіть «подейкують». Ще в 6 випадках фактичну інформацію подавали без будь-яких посилань на джерела.

І в 14 випадках робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Тут спектр «авторів думок» був надзвичайно широкий: «кажуть волонтери», «у прокуратурі кажуть», «експерти оцінили», «китайці говорять», «фахівці підрахували», «були припущення», «вояки твердять», «наші військові кажуть» тощо.

Стандарт точності інформації. Стандарт порушували 17 разів, і все це було некоректне «перекривання» текстів картинкою. Наприклад, повідомлення про підсумки «Рамштайна» було «перекрите» відео самої зустрічі. Звісно ж, картинка «не дружила» з текстом ведучого за кадром. Наприклад, коли він казав про німецького міністра оборони Бориса Пісторіуса, на картинці був глава Пентагону Ллойд Остін. І подібне. А в продовженні повідомлення, яку зброю які країни нададуть найближчим часом, «перекривали» архівним відео різної військової техніки. Тут теж було традиційно не до ладу: говорили про танки — показували ППО, говорили про гелікоптери — показували танки. Ну і звісно ж архів не був позначений як архів.

У сюжеті Оксани Лотоцької розповідали про заяви держсекретаря США Ентоні Блінкена в Чікаго, а показували якісь архівні, ще й літні плани українських військових. Зокрема, на словах «щоб українці навчалися ефективно використовувати та обслуговувати нову для них техніку» показували допотопні радянські міномети. Або на словах про речника Ради нацбезпеки Білого дому Джона Кірбі показували якусь жінку або ж Ллойда Остіна тощо.

Повідомлення про кількість ворожих ракетоносіїв у Чорному морі «перекривали» архівним відео, не позначеним як архівне. При цьому на відео були пуски ракет, яких насправді цього ранку ворог не запускав. Повідомлення, що наші військові збили два ворожі розвідувальні дрони, чомусь «перекривали» відео мирних вулиць Одеси.

Стандарт відокремлення фактів від думок традиційно порушували найбільше — 153 рази. У 83 випадках це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Переважно емоційні оцінки на кшталт «головна інтрига», «потужне відео із Соледара», «в трагічну суботу», «з кількома суттєвими пакетами військової допомоги», «лише дивом дівчина вижила під час чи не найстрашнішої трагедії міста», «обнадійливу заяву зробив президент Джо Байден» тощо. Або ж «експертні» оцінки: «сучасні ж продажі вже встигли наздогнати мирні часи». «Що ж до можливості Києва отримати американські танки Abrams, то риторика американських посадовців не змінилася». »Втім реакція американських чиновників на результати “Рамштайнa” може свідчити, що ситуація з наданням Україні танків не безнадійна». І подібні. Інколи навіть «директивні» чи то моралізаторські: «Західним політикам знову потрібен час, але зволікати не можна, адже кожен день забирає життя українських воїнів і цивільних людей». Або ж «незламна та нація, яка читає під час війни».

Ще в 60 випадках не були авторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах. Майже все це — тижневик «Факти тижня», де підводки ведучих і сюжети кореспондентів майже суцільно складаються із суб’єктивних думок, але авторизувати їх журналісти не хочуть. Лише кілька прикладів: «Мати справу з Росією готові лише геть відморожені диктатури». «Хочеш знати реакцію Путіна, подивись, що пише його придворний блазень — колишній президент Росії Дмитро Медведєв». «Ми вже звикли до такого хамського стилю, а от на Заході досі дивуються» (ведучий Сергій Кудімов). «Партнери-людожери». «Які ракети міг продати Кім Чен Ин відморозкам Пригожина». «Але навіть якщо поставки КНДР і обмежились передачею виключно боєприпасів, то це цілком може допомогти Росії перекрити якусь частину «снарядного голоду», який за даними ЗМІ утворився у неї наприкінці минулого року» (у сюжеті Артема Кулі). «Із князя — в придворного блазня». «Третій президент Росії був надією для багатьох росіян, та раптом перетворився на невдаху і п’яницю». «У Кремлі провели небувалий експеримент: спробували воскресити політика, та не простого, а з безнадійно підмоченою репутацією». «Із президента він поступово перетворюється на кумедного карлика». «Поплічник Путіна береться за роль головного військового бредоносця Росії. Навіть майданчик знайшов для цього — власний твітер, де публікує таке, що на голову не налазить» (у сюжеті Олександра Мельникова).

Ще у 8 випадках журналісти робили безпідставні узагальнення: «всі були впевнені», «люди, які мають паспорти двох держав, не розуміють», «видавці відзначають», «українці масово пішли купувати книжки», «українці не припиняють читати» тощо.

Тричі ведучі новин нечітко позначали межі цитування, наприклад: «На думку сенаторів, 2023 рік має стати роком перемоги. Це рік великої загрози з боку Росії, бо вона намагатиметься здійснити знов варварську атаку. Водночас, це можливість для світу, зокрема для Америки, перемогти Путіна, допомогти українцям допомогти. Немає альтернативи окрім перемоги, тому танки, ATACMS, більше систем ППО Patriot — Україні потрібно надати все». Ніяк не позначено, на якому реченні закінчується саме «думка сенаторів». Або ж не позначено, що це все є «думкою сенаторів».

Стандарт повноти інформації. Стандарт порушили лише тричі. Не пояснювали компетентність експертів Сергія Грабського і Антона Міхненка, назввавши їх просто «військовими (в сенсі воєнними) експертами». І бекґраундове архівне відео дня падіння гвинтокрила у Броварах у випуску о 10-й годині не було позначене ні датою, ні хоча би титром «архів». Щоправда, в наступних випусках це порушення виправили.

Стандарт доступності подачі інформації. У трьох випусках новин хоч як намагався ведучий Петро Дем’янчук встигнути за інфографікою втрат ворога, за занадто швидкою зміною даних на екрані він встигнути не міг. Треба редакції сповільнити темпи інфографіки. Не встигають ніяк за нею ведучі (пан Петро тут не єдиний), попри відчайдушні спроби. А невідповідність того, що читає ведучий, і того, що бачить глядач на екрані, та ще й при за такої великої кількості складних чисел, вкрай ускладнює для глядача сприйняття інформації.

Інші зауваження

Пропагандистські фільми проєктів «Гражданская оборона» і «Антізомбі», які показують у блоках медіагрупи, тепер уже озвучуються українською. Втім пропагандистська мова звідти нікуди не поділася. Як і анонімність авторів (при тому, що всі ці фільми — суцільні суб’єктивні думки цих авторів).

Елементи політичного піару

Було суто «паркетне» повідомлення про робочу поїздку віцепрем’єр-міністра Олександра Кубракова з федеральною міністеркою Німеччини Свеньї Шульц до Одеси. Принциповою новиною насправді було не те, що посадовці «обговорили» і «перевірили роботу одеських портів», а хіба що те, що уряд Німеччини виділив 30 мільйонів євро на відновлення енергетичної інфраструктури. Але до чого тут Кубраков? Було це в двох випусках новин.

Резюме

Новинна складова блоку цієї доби трималася переважно на гостях-ньюзмейкерах, яких побувало в студії шестеро (з 15 гостей загалом). Репортажний сюжет був лише один і було лише одне пряме ввімкнення.

Порушень стандартів у блоці медіагрупи було цієї доби загалом 227. Найчастіше (традиційно) журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 153 рази. Цього разу більше порушень було в новинах (83), трохи менше в тижневику «Факти тижня» (просто було лише два сюжети тижневика, а не чотири-п’ять). Стандарт достовірності порушували 51 раз, найбільше — узагальненими розмитими псевдопосиланнями. І чимало було узагальнених псведопосилань на авторство суб’єктивних думок. Усі 17 порушень стандарту точності були невідповідностями між картинкою і текстом у новинах. Інші стандарти журналісти медіагрупи майже не порушували.

У блоці медіагрупи був один прояв політичного піару, повторений у новинах двічі — «паркет» про робочу поїздку до Одеси міністра інфраструктури Олександра Кубракова.

Російських наративів чи токсичних медійних персонажів у блоці медіагрупи традиційно не було.

Телеканал «Ми — Україна» (12:00–18:00)

Зміст ефіру

Структура блоку каналу була вже звичною: два 30-хвилинних випуски новин о 12-й і 15-й, решта — гостьові студії. Погана сітка для інформаційного каналу, яким є телемарафон. Новини вели Ігор Пупков та Ольга Грицик, гостьові студії пари ведучих — Юлія Галушка з Богданом Машаєм, а згодом Олена Цинтила з Микитою Міхальовим. У блоці були такі сюжети:

• про навчання українських військових у Чорнобильській зоні,
• про розмінування на Черкащині,
• про перерахування тарифів на комуналку за неотримані послуги,
• про підриви на мінах мирних мешканців Херсонщини,
• про підготовку Росії до затяжної війни,
• про роботу українських спецслужб зі знищення російських воєнних злочинців,
• про 9-річну дівчинку, яка вижила під час ракетної атаки по будинку в Дніпрі,
• про волонтерку, яка рятує тварин із зони бойових дій.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ворожих обстрілів громад на Харківщині,
• про наслідки ворожих обстрілів громад Запорізької області,
• про прощання з працівниками МВС, які загинули в авіатрощі в Броварах,
• про фестиваль перевезеного з окупованих територій бізнесу у Дніпрі.

Гостями ефірного блоку були:

• Юрій Бєлоусов, керівник Департаменту воєнних злочинів Офісу генпрокурора, пояснення заяви Офісу генпрокурора, що слідство ще не довело причетність Ірану до виробництва дронів, якими Росія обстрілює Україну, про процедуру притягнення російських злочинців до судів в Україні, в інших країнах і в Міжнародному кримінальному суді.
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ворожі обстріли населених пунктів області, зокрема Вовчанська і Куп’янська, про ситуацію з електропостачанням, про розширення мережі «пунктів незламності» і допомогу генераторами від західних партнерів, про ситуацію з медициною в області.
• Олександр Самойленко, голова Херсонської облради, про гуманітарну ситуацію на окупованих землях області, зокрема про переповнення лікарень пораненими російськими військовими, про постійні ворожі обстріли Херсона, про розмінування звільнених від ворога земель області.
• Пятрас Ауштрявічюс, депутат Європарламенту, про резолюцію щодо створення спецтрибуналу для Путіна і Лукашенка, про євродепутатів, які голосували проти, і які утрималися, про позицію німецької влади щодо передачі Україні танків.
• Марія Мезенцева, заступниця голови Комітету ВР з питань інтеграції України з ЄС, про підсумки економічного форуму в Давосі, про зміну позиції Генрі Кіссінджером щодо членства України в НАТО, про позиції країн в різних питаннях, що стосуються України, зокрема щодо повоєнної відбудови України.
• Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства, про саботаж Росією інспекції суден «зернової ініціативи» у Босфорській протоці, про експорт агропродукції суходолом, про можливості зберігання зернових, про перспективи урожаю 2023 року.
• Федір Веніславський, голова підкомітету з питань держбезпеки профільного Комітету ВР, про розслідування катастрофи гелікоптера з керівництвом МВС, про постачання зброї Україні, про відродження НАТО і роль України в цьому, про підсумки «Рамштайну», про перспективи отримання різних видів зброї, про розміщення ворожого ППО в Москві, про ситуацію на різних ділянках фронту, про скандал з закупівлями Міноборони, про намір США оголосити приватну військову компанію «Вагнера» терористичною організацією.
• Марія Карчевич, заступниця міністра охорони здоров’я, про реанімобілі, придбані завдяки ініціативі United 24, про реабілітацію поранених, про розвиток телемедицини.
• Андрій Вітренко, перший заступник міністра освіти і науки, про заміну ЗНО мультитестами, про склад предметів у тестах, про те, як бути з мультитестами випускникам на окупованих територіях, про оцінку якості освіти, про роботу педагогів в умовах дистанційного навчання і відімкнень електрики.
• Наталія Сад, речниця «Укроборонпрому», про страхи Москви щодо використання Україною ударних безпілотників дальньої дії, про налагодження серійного виробництва 82-міліметрових мін, про стратегічні плани «Укроборонпрому», зокрема про спільні виробництва з країнами НАТО, про мобільні групи з ремонту бойової техніки на лінії фронту.
• Андрій Демченко, речник Держприкордонслужби, про участь прикордонників у боях під Бахмутом, про відбиту спробу російської диверсійно-розвідувальної групи проникнути в Україну на Сумщині, про ситуацію на кордоні з Білоруссю.
• Андрій Юсов, представник пресслужби Головного управління розвідки Міноборони, про підготовку Росії до затяжної війни, про посилення України західною зброєю, про прогнози щодо звільнення захоплених ворогом територій і щодо закінчення війни, про ситуацію на різних ділянках фронту, про загрози з боку Білорусі.
• Євген Єрін, керівник об’єднаного пресцентру Сил оборони таврійського напрямку, про ситуацію на Запоріжжі, про ситуацію на окупованих територіях Запорізької області.
• Тетяна Сап’ян, радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань, про справи ДБР проти зрадників і колаборантів, про викриття прихильниці ворога в СБУ, про справи проти колаборантів на звільнених територіях, про відмінності між кваліфікаціями подібних злочинів, про справи Костянтина Жеваго і В’ячеслава Богуслаєва.
• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про роботу з фіксації воєнних злочинів росіян і про перспективи їх покарання, про механізми незворотності покарання воєнних злочинців, про контракт Міноборони про закупівлю харчів для армії за завищеними цінами, про заяву Міллі щодо необхідності Україні зачекати з контрнаступом, про постачанні західної техніки і позицію Німеччини, про перспективи отримання Україною літаків та ракет підвищеної дальності.
• Валерій Романенко, авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації, про винищувачі F-16, про їх принципові відмінності від радянських і російських аналогів, про те, які можливості дадуть ці літаки Україні, про необхідну інфраструктуру.
• Вадим Можейко, аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень, про спільні російсько-білоруські навчання в Білорусі, про ймовірності суходольного наступу на Україну з Білорусі, про вплив резолюції Європарламенту на Лукашенка.
• Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій, міністр оборони у 2019–2020 роках, про підсумки чергової зустрічі міністрів оборни в Рамштайні, про відсутність рішення по танках, про те, що отримає Україна за підсумками «Рамштайну», про можливості контрнаступальних операцій нашої армії.
• Тарас Загородній, політтехнолог, про ставлення українців до зрадників та колаборантів, про посилення роботи СБУ з викриття зрадників і колаборантів, про неефективність роботи російських пропагандистів на розкол українського суспільства, про позицію Німеччини в питанні передачі танків Україні.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушували загалом 37 разів. У чотирьох випадках подавали інформацію і фото із соцмереж, зокрема з російських сторінок. У 8 випадках журналісти робили узагальнені розмиті псевдопосилання. Переважно на різні структури і установи («за даними Генштабу», «називають у ДСНС», «кажуть в «Укренерго», «повідомили у Держприкордонслужбі» тощо). Було й ще більш розмите «кажуть рятувальники». Також було 4 повністю абстрактних псевдо: «на цю хвилину відомо», «є інформація», «за останньою інформацією». Але найбільше мені подобаються ось такі виверти: «за пітдвердженою інформацією». Звучить переконливо, а хто цю інформацію «підтверджував» і кому? Ще у 8 випадках факти подавали без будь-яких посилань на джерела.

Найбільше ж стандарт порушували узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. З умовно «конкретизованих» були лише два посилання «у ГУР запевняють», «у ГУР обіцяють». А далі — повні абстракції: «пояснили військові експерти», «експерти заспокоюють», «лікарі впевнені», «як кажуть волонтери», «світові лідери переконують» тощо. І повністю знеособлені «переконують» та «заговорили про розплату».

Стандарт точності інформації порушили 24 рази. З них більшість (19) були невідповідністю картинки і тексту в сюжетах і БЗ. Це були і традиційні повідомлення про обстріли в багатьох населених пунктах, «перекриті» якоюсь картинкою невідомо з якого саме місця. Так, наприклад, «перекривали» повідомлення про обстріли в 20 (!) населених пунктах на Запоріжжі або ж 19 (!) населених пунктів Харківщини. Або ж зведення Генштабу «перекривали», як заведено, нарізкою відео бойових дій — невідомо яких, де і коли. Це відео було повністю невідповідним за змістом тексту ведучої за кадром. Вона говорила про міномети і танки, а показували гаубицю, казала про ракети — показували реактивні системи залпового вогню. Показували якусь одну картинку, а за кадром встигали згадати і Краматорськ, і Соледар, і Бахмут (це Донеччина), і ще Гуляйполе (а це вже Запоріжжя). Про який зі згаданих населених пунктів була картинка? А ні про який, бо ведуча казала про ракетний обстріл, а показували артилерійський.

Або таке. Повідомлення про сховище на 300 пацієнтів у Рівненській обласній дитячій лікарні «перекривали» дивно. Ведучий розповідав, що є в самому бомбосховищі, а показували плани лікарні ззовні. Повідомлення, що Велика Британія долучиться до ініціативи із притягнення до відповідальності всіх винних у воєнних злочинах в Україні, «перекривали» архівним відео засідання Європарламенту. Щонайменше дивний вибір, бо, як мінімум, Велика Британія ж не в ЄС. Повідомлення, що українські захисники відбили атаку ворога під Бахмутом, «перекривали» невідповідним відео бойових дій, імовірно, архівним. Вже хоча би тому невідповідним, що ведуча казала «бій тривав всю ніч», а показували денне відео.

Повідомлення про зміну позиції колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера щодо членства України в НАТО «перекривали» не до ладу відео з економічного форуму в Давосі. Говорили про Кіссінджера, а показували інших політиків. У БЗ про Кіссінджера його самого на відео не було взагалі. Так само повідомлення про заяву шефа Пентагону Ллойда Остіна за підсумками чергового «Рамштайна» «перекривали» відео Олексія Резнікова та інших політиків. У БЗ про Остіна самого Остіна на відео не було.

Текст у сюжеті Владислава Паливоди про підготовку Росії до затяжної війни було «перекрито» суто символічно архівним відео військових, бойових дій, Путіна, Європарламенту тощо. Текст у сюжеті Олени Чернякової про «український Моссад» було «перекрито» суто символічним архівним відео. За моїми спостереженнями, це звична доля для подібних «аналітичних» сюжетів, адже загальні суб’єктивні міркування журналістів за кадром проілюструвати якоюсь конкретикою неможливо, тож «перекриваються» такі тексти лише за принципом «щось на таку-то тему», а це завжди є повною абстракцією.

Спроби «ілюструвати» прямі ввімкнення є приреченими, якщо це не прямий коментар кореспондента до конкретної картинки. У прямому ввімкненні про ворожі обстріли Вовчанська, наприклад, коли кореспондентка казала «там потерпів чоловік», показували справді чоловіка, але у військовій формі і він явно займався документуванням злочинів росіян. А у ввімкненні кореспондентки із Запоріжжя розповідь, як росіяни тероризують місцевих жителів на окупованих територіях, супроводжували фото зруйнованих обстрілами будинків. Невідповідно «ілюстрували» і пряме ввімкнення з прощання з керівництвом МВС. Кореспондентка казала про секретаря РНБО Данілова, а показували президента Зеленського та ін.

Були і фактичні неточності. У повідомленні про перший швидкісний потяг Київ — Черкаси синхрон пасажира помилково титрували «Олександр Комишин, керівник Укралізниці». У сюжеті Артем Джепко казав про північ Київщини: «Ці землі ще рік тому були під окупацією». Це було сказано вкрай неточно, адже саме «рік тому» (тобто 21 січня 2022 року) ці землі під окупацією не були, окупація була ще попереду.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом було 55 порушень цього стандарту. Найбільше було суб’єктивних думок журналістів у новинах (48). Переважно це були емоційні оцінки на кшталт: «На щастя, у нього легкі поранення». «Неймовірну історію порятунку розкаже». «Фото Анастасії Тихої, яка разом з чоловіком вивезла з окупованого Ірпеня десятки травмованих тварин, тоді облетіло весь світ». «Вона дивом вижила під час обстрілу Дніпра». «Доля усіх трагічна».  Були оцінки-висновки: «Байден не дав прямої відповіді, однак натякнув на позитивне рішення». І висновки: «Оскільки про пожежу повідомляє і Міністерство оборони Росії, є вірогідність, що паливо призначалося для військових цілей». І «корисні поради»: «І завжди про перебої потрібно повідомляти диспетчерській службі. Якщо перерахунку немає, викликати представників комунальних послуг або Держпродспоживслужбу». І «експертні» думки, зокрема і в «аналітичних» сюжетах: «Висновки ми зробили, тому зараз повторення 24 лютого не вийде. Але про всяк випадок треба бути готовими». «І саме це може свідчити про підготовку затяжної війни проти України». «Та ймовірність притягнення до відповідальності виконавців, як показує практика трибуналів, низька».

Натомість не авторизованих суб’єктивних думок у гостьових студіях було небагато, я нарахував лише 4 випадки. І лише у трьох випадках журналісти робили безпідставні узагальнення: «вот это то, чего боятся украинцы, что война закончится и Европа очень бытро снимет санкции с России...». «Жителі Уманщини з жахом згадують 24 лютого». Або ж «Ви точно бачили її фото з евакуації. Тоді воно розлетілося світом». От не повірите, я цього фота волонтерки, що рятує тварин з прифронтових територій, не бачив.

Стандарт повноти інформації. Загалом стандарт журналісти каналу порушували 9 разів. У обох випадках обговорення з гостями студії теми закупівель Міноборони харчів для армії за завищеними цінами сам предмет розмови, викладений у «Дзеркалі тижня», ведучі формулювали настільки побіжно і неповноцінно, що глядачі, які не читають «Дзеркало тижня» (а таких більшість в аудиторії телемарафону), навряд чи повністю розуміли, про що йдеться. А це ж була не тема, яку марафон обговорює не перший день, а зовсім нова. Мені здалося також щонайменше дивним, що тему геть ніяк не було заявлено у випусках новин в ефірному блоці каналу. Якісно, звісно, це мало робитися сюжетом, який, до речі, і був би повноцінним бекграундом до розмов з гостями у студії на цю тему.

Двічі в ефірі дали слова прощання колег загиблого міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського. Ці синхрони не були титровані, тож глядачам не було зрозуміло, хто саме ці люди. У повідомленні про перший швидкісний потяг Київ — Черкаси синхрон пасажира помилково титрували «Олександр Комишин, керівник Укралізниці». Наступний синхрон самого Камишина не був титрований, тобто були порушені і стандарт точності, і двічі стандарт повноти.

У сюжеті Владислава Паливоди не був пояснений експертний бекграунд Владислава Селезньова і Ігоря Левченка, вони були представлені просто як «військові (в сенсі воєнні) експерти». У сюжеті Олени Чернякової наче й титрували людину в синхроні, але спробуйте но прочитати ось такий титр: «Юрій Федоренко, командир 4-ї роти 112-ї бригади ТРО ЗСУ» за півсекунди! Я це зміг зробити лише на стоп-кадрі, який навіть важко було «впіймати» на відео. І ще бекграундове відео авіатрощі в Броварах не було титроване датою події.

Стандарт балансу думок. Тему контракту Міноборони про закупівлю харчів для армії за завищеними цінами обговорювали з членом Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федором Веніславським і з радником керівника Офісу президента Михайлом Подоляком. Разом з тим, у темі з такими надзвичайно серйозними обвинуваченнями забезпечення балансу думок є обов’язковим. Про жодні спроби редакції надати слово у відповідь на звинувачення міністру оборони Олексію Резнікову або іншим представникам Міноборони в ефірі не повідомлялося.

Стандарт доступності подачі інформації. Двічі в новинах інфографіку втрат ворога подавали єдиною таблицею, де було все: 13 різних позицій зі складними (аж до 6-значних) числовими даними загальних втрат і даними втрат за добу по кожній.

Усе це на екрані було лише 21 секунду. Спробуйте хоча би просто встигнути прочитати, не кажу вже усвідомити. Розуміння інформації ускладнювали додаткові фактори: ведучий за кадром ще додавав складних числових даних, бо називав кількість убитих росіян за три доби. Плюс дрібні шрифти назв основних позицій. Плюс неочевидні іконки (над деякими доводиться додатково замислюватися «а що це?», коли чіпляєшся оком). Плюс неправильне вирівнювання числових даних. Плюс ведучий за кадром коментує лише вибіркові дані в довільному порядку.

Інші зауваження

У фіналі блоку ведучі чомусь не анонсували колег з «Інтера», які мали далі робити телемарафон, обмежилися словами «марафон триває».

Елементи політичного піару

Був «паркетний» матеріал про покладання квітів до пам’ятника героям Січневого повстання 1863 року міністром культури і інформаційної політики Олександром Ткаченком з послами Польщі і Литви.

Резюме

Новинна складова телеканалу цієї доби була такою: лише один репортажний сюжет (з лише 8 сюжетів загалом). Брак сюжетів компенсувався 4 прямими ввімкненнями і 9 гостями-ньюзмейкерами в студії (з 19 гостей загалом). Репортажний сюжет Артема Джепка і Михайла Головненка про навчання українських військових у Чорнобильській зоні я б позначив як якісний, попри певні порушення.

Загалом грубих порушень стандартів у блоці каналу було цієї доби 128. Найчастіше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 55 порушень, переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності було порушено 37 разів, найчастіше це були узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. З 24 порушень стандарту точності 19 разів некоректно «перекривали» закадровий текст картинкою. Було 9 порушень стандарту повноти. Жорстко порушили стандарт балансу думок у темі про закупівлі Міноборони харчів за завищеними цінами.

Був один прояв політичного піару — «паркетний» матеріал про покладання квітів міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком.

Російських наративів та токсичних медійних персонажів у блоці каналу не було.

Телеканал «Інтер» (18:00–24:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичайною: кожна ефірна година починалася 15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. О 20:00 був підсумковий випуск новин (який тривав навіть довше, ніж зазвичай, — годину і 10 хвилин), а подальша ефірна година була гостьовою. Новини вела Анастасія Даугуле, підсумковий випуск — Олександр Васильченко, гостьові студії по черзі вели Олександр Васильченко і Олександр Просяник, гостьову останньої години доби, як рубрику «Акцент», вів Олексій Фадєєв. У блоці були такі сюжети:

• два різні репортажі про прощання з загиблими керівниками МВС,
• про роботу артилеристів на Донеччині та про ворожі обстріли Краматорська,
• про мистецьку виставку у Львові,
• про військові навчання в Чорнобильській зоні,
• про укріплення українського кордону на Рівненщині,
• про повінь на Закарпатті,
• про розмінування на Уманщині,
• про життя прифронтового Бахмута,
• про повернення до життя звільненого Високопілля на Херсонщині,
• про думки британських воєнних аналітиків щодо передачі західних танків Україні,
• про ситуацію на Херсонщині,
• про встановлення систем ППО на дахах будівель у Москві,
• про стан поранених від падіння гелікоптера в Броварах,
• про підсумки восьмого «Рамштайна»,
• про терористичну ракетну тактику Росії,
• про білоруських пропагандистів,
• про заборону в Росії різних інтернет-платфоорм,
• про виживання туристичного курорту Славського,
• про антисемітську риторику Кремля,
• про те, як виживає прифронтова Красногорівка на Донеччині,
• про перспективи накладення санкцій на російський діамантовий бізнес,
• про дівчинку, яка вижила після влучання ракети в багатоповерхівку в Дніпрі,
• про врятовану з Харківщини колекцію вишиванок у музеї в Чернівцях,
• про акторку Маріупольського драмтеатру, яка нині працює в Черкасах,
• про дівчинку-волонтерку з Івано-Франківська,
• про зооволонтерів з Миколаївщини.

Були прямі ввімкнення:

• про роботи на місці зруйнованого російською ракетою будинку в Дніпрі,
• про наслідки ворожих обстрілів прикордонних громад Харківської області,
• про обстріли на Сумщині і про спробу ворожої ДРГ перейти кордон,
• про підрив на міні чотирьох жителів Миколаївщини,
• про намір США визнати ПВК «Вагнер» терористичною організацією.

Гостями блоку були:

• Ярослав Янушевич, голова Херсонської ОВА, про ситуацію на Херсонщині, про ворожі обстріли Херсона та інших громад, про ситуацію з енергопостачанням в області, про те, яких збитків завдали окупанти Херсонській області.
• Євген Перебийніс, заступник міністра закордонних справ, про підсумки «Рамштайна», про позицію Німеччини щодо надання Україні танків, про перспективи отримання західних літаків і далекобійних ракет, про зміну підходу західних союзників до військової допомоги Україні, про прогноз щодо десятого пакету санкцій ЄС проти Росії.
• Олена Шуляк, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування і містобудування, про законопроєкт щодо державних компенсацій власникам зруйнованого росіянами житла.
• Данило Гетманцев, голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, про законопроєкти щодо обліку тютюнових та алкогольних виробів, про переведення грального бізнесу на загальні ставки оподаткування.
• Олексій Гетьман, воєнний аналітик, про те, як може змінити хід війни постачання західних танків Україні, про підсумки «Рамштайна», про переваги і недоліки для України «леопардів» і «абрамсів».
• Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, про новий пакет збройної допомоги від США, про різні думки щодо часу початку українського контрнаступу в Україні і серед західних партнерів, про підсумки останнього «Рамштайна», про стратегічну співпрацю командувань України і США, про політичну ситуацію в США щодо рівня підтримки України.
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, про підсумки «Рамштайна», про позицію Німеччини, про значення тієї техніки, яку передають партнери, про перспективи отримання літаків і далекобійних ракет, про пріоритетність далекобійних ракет, про встановлення в Москві комплексів ППО.
• Франак Вячорка, білоруський опозиціонер, про імовірність суходольного наступу з Білорусі, про імовірність вступу білоруських військ у війну, про політику Путіна щодо Білорусі, про ефективність європейських санкцій проти Білорусі, про майбутній трибунал проти Путіна і Лукашенка.
• Любов Акуленко, директорка Українського центру європейської політики, про ймовірний склад наступного пакету санкцій ЄС проти Росії, про негативну позицію Сербії щодо європейських санкцій проти Росії, про просування України до членства в ЄС, про позитиви і недоліки нового закону про Конституційний Суд.
• Віталій Луньов, клінічний професор психології, про вплив війни на психологію людей, про психічні розлади, які найчастіше трапляються у людей, про мобілізацію суспільства, про прогнози щодо масових психічних проблем через травму війни, про зміни в психіці військової людини, про психіку дітей під час війни, про те, що може зробити держава для реабілітації людей, про психологічну декомунізацію суспільства.
• Юрій Ірхін, психолог-криміналіст, про вплив війни на психологію людей, про перебільшення значення ПТСР для поведінки людей і суспільства, про суспільний імунітет проти насильства, про зміни в психіці військової людини, про психіку дітей під час війни, що може зробити держава для реабілітації людей, про психологічну декомунізацію суспільства.
• Сергій Ауслендер, ізраїльський журналіст і воєнний оглядач, про антисемітську риторику Кремля і реакції на неї в Ізраїлю, про позитивні зміни у відносинах Ізраїлю з Україною, про перспективи військової допомоги Ізраїлю Україні.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації загалом порушили 52 рази. У 7 випадках давали неперевірену інформацію чи картинку з соцмереж. Так сюжет Юлії Зайцевої було частково «перекрито» відео, взятого з анонімних телеграм-каналів. Повідомлення про пожежу в російському Ангарську ілюстрували відео і фото, взятими з російських соцмереж. І у сюжеті Ганни Басової використовували відео і фото, взяті з російських пабліків. Ще в трьох випадках давали цитати зі сторінок у твітері.

Було 11 узагальнених розмитих псевдопосилань. Так «посилалися» на офіційні структури: «повідомляють у Генштабі», «за даними Харківської обласної військової адміністрації», «стверджують у Повітряних Силах України» тощо. Або на «політичну географію»: «у самому Берліні це спростовують». І були повністю розмиті псевдо на невизначені групи людей: «за словами місцевих», «за словами медиків», «вояки розповідають». Або ще таке: «за даними місцевих медіа». Тричі робили абстрактні псевдопосилання: «Уже відомо, пальне призначалося для потреб російської армії». «Ми дізнались жахливу інформацію». «Вже відомо про чотирьох потерпілих». Ще в 5 випадках інформацію подавали без будь-яких посилань.

Але найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Тут теж було чимало неконкретних «посилань» на когось невідомого з різних структур, наприклад: «у міській раді кажуть», «заявляють у Генштабі ЗСУ», «в Офісі президента вважають». Або ж ще більш розмито: «українське керівництво не виключає» і «кажуть у військовому керівництві». Звічно, чимало було таких традиційних «посилань»: «більшість експертів уже заявили», «кажуть лондонські аналітики», «кажуть оглядачі», »припустили експерти». Дуже багато було «посилань» на невизначені групи людей, «ідентифікованих» лише за професією («лікарі кажуть», «митці обіцяють», «військові переконують», «поліцейські сподіваються» тощо) і за місцем проживання («жителі села розповідають», «місцеві жителі кажуть», «американці вважають»). І було одне навіть повністю знеособлене псевдопосилання: «Тому й називають ракетами терористичної загрози».

Стандарт точності інформації. З 26 порушень стандарту 18 були невідповідностями між картинкою і текстом у сюжетах і БЗ. Розповідь, як подружжя рятувало поранену вибухом ракети у Дніпрі дівчинку, була «перекрита» архівними планами зруйнованого будинку в перші хвилини після влучання ракети. Це той випадок, коли журналісти навіщось переказують за людей їхні розповіді, а потім їх, звісно, нема як коректно проілюструвати.

Повідомлення про заклик міністрів країн Балтії до Берліна «перекривали», звісно ж, відео танків «Леопард», хоча в тексті за кадром ішлося про більш глобальні речі (що «ЗСУ нині боронять мир у цілій Європі» і що «Німеччина несе особливу відповідальність» за мир у Європі). Повідомлення про підсумки «Рамштайна» «перекривалося» теж невідповідним закадровому тексту відео, дарма що це були саме картинки з цієї зустрічі. Бо, наприклад, коли йшлося про Польщу, Фінляндію та Нідерланди, показували Остіна і Резнікова. У повідомленні про внутрішню німецьку критику позиції Шольца, звісно ж, на відео був сам «архівний» Шольц, а йшлося навпаки про німецьку опозицію. Повідомлення про черговий пакет збройної допомоги від США «перекривали» невідповідним відео, бо ведучий перераховував різні види зброї, і щоразу це (хоч ти плач!) не збігалося з тими її видами, які були на картинці.

Авторський текст у сюжеті про обмеження інтернету в Росії було «перекрито» просто якимись архівними відео Кремля або ж якихось вулиць (певно, російських?). У сюжеті про антисемітську риторику Кремля на словах «у Європейському єврейському конгресі заявили...» показували літні плани Єрусалима. І на додачу, всі ці архівні відео в сюжеті, звісно ж, не були позначені як архівні.

Ще у двох випадках картинка не «дружила» з текстом у прямих ввімкненнях. Невідповідним було ілюстрування фотографіями прямого ввімкнення про обстріли Харківської області. Бо корепсондентка розповідала про конкретні історії, а фото були про зовсім інше, хоча, звісно ж, теж про обстріли. До слова, ці фото показували перед тим і в ефірних блоках інших каналів. І завжди, коли йшлося про загибель жінки внаслідок прямого влучання снаряду в приватний будинок, різні канали показували різні розтрощені приватні будинки. А пряме ввімкнення кореспондента з Вашингтона «ілюструвалося» просто краєвидами адмінбудівель Вашингтона, хоч про що говорив кореспондент. Наприклад, коли він говорив про бойовиків-«вагнерівців», показували охоронців Конгресу.

І було кілька фактичних неточностей. У сюжеті Світлана Чернецька казала, що «ще від початку війни Київ просив Захід передати йому танки». Що є фактичною помилкою, адже війна почалася ще в 2014 році, і тоді танків Україна точно не просила. У сюжеті Ольги Лучек показували зняті на телефон кадри зруйнованого приміщення, за кадром кореспондентка казала: «Це школа в одному із сіл на Харківщині», а геотитр при цьому був «Чернівці». У сюжеті про підсумки «Рамштайна» журналістка за кадром казала, що «Канада придбала для України систему NASAMS». А на інфографіці в цей момент навпроти Канади було написано помилково Patriot. У сюжеті Карина Вакарєва називала державні канали Білорусі «федеральними каналами», що є фактичною неточністю, адже Білорусь — унітарна держава, а не федерація, як деякі. Ведучий Олександр Васильченко казав: «Рамштиайн-8 поки не зміг переконати Берлін і розблокувати постачання танків. Ба більше, Німеччина заборонила це робити іншим країнам». Можливо, я і помиляюсь, але меніздається, що між поняттями «заборонила» і «поки що не дає дозвіл» є принципова різниця. Бо саме про «заборону» в публічній площині взагалі не йшлося.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт журналісти «Інтера» порушували багато — я нарахував 180 таких порушень. Майже всі вони (171) були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Було багато суто емоційних оцінок на кшталт: «із тремтінням у голосі згадує той страшний день трагедії», «після нищівного удару вибухової хвилі», «його наслідки приголомшують», «дивом вціліли ось ці вишивки», «він дивом вижив», «буквально нещодавно ми дізнались жахливу інформацію, сталася трагедія», «спопеляють місто до руїн, проте його серце б’ється», «невимовний біль, розпач, сльози».

+ Ведуча Анастасія Даугуле в підводці казала: «У Львові відкрили унікальну виставку». І Христина Гашенко далі в сюжеті казала: «Представлені на унікальній виставці у Палаці мистецтв». Я чесно передивився сюжет про цю виставку два рази (бо він повторювався) і геть нічого + «унікального» так і не побачив. Ба більше, лише в ефірі телемарафону, який я дивився за останні 11 місяців, я бачив сюжети про чи не з десяток схожих виставок і експозицій. І так само + перебільшенням були інші слова ведучої у підводці до цього ж сюжету: «Про мистецтво, яке вражає патріотизмом». Під перебільшенням маю на увазі слово «вражає». Мене особисто більше вражають ось такі сентенції, як у підводці ведучого Олександра Васильченка: «Карина Вакарєва хоробро занурилася у глибини абсурду білоруської пропаганди і вибрала найбільш показові та яскраві моменти». Безумовно, красиво сказано, але ж це — не новини.

Були, звісно, і думки, які можна назвати «експертними». Ну, наприклад, як у сюжеті Данила Снісаря: «Потенційно це означає, що під вогнем ЗРК можуть опинитися північні райони нашої країни». Або «І найбільша небезпека, яку несуть ракети з С-300 і С-400, це їхня неточність. Бо для влучання в ціль необхідно мати пряму радіолокаційну видимість. У випадку ж коли ЗРК застосовують для пуску ракет за балістичною траекторією, як це було у Києві, управління нею втрачається на висоті приблизно 3 кілометри». Це все — такі собі псевдоекспертні висновки і оцінки. А точніше — неавторизований власний переказ почутого від справжніх експертів. То хай би вони самі це в сюжеті говорили? До речі, тоді б і «перекривати» абияким архівом довелося б набагато менше тексту.

І окрема мова про сюжети, які про наших ворогів. Чомусь журналісти вважають, що будь-яку розповідь про події в Росії чи Білорусі, треба обов’язково робити пропагандистською мовою. Але для новин це неформат. От і цього дня в ефірному блоці «Інтера» було щонайменше чотири таких сюжети: Ольги Жидецької про заборону в Росії соцмереж, Євгена Бригаря про антисемітську риторику Лаврова, Ганни Басової про комплекси ППО на дахах у Москві і Карини Вакарєвої про телепропаганду в Білорусі. Не новини, а агітка (коли агітувати вже давно нікого не треба). Наведу кілька прикладів цієї лексики: «генератори божевілля є не тільки в Останкіно». «Слідом за білоруськими омонівцями з ланцюга зірвались і попагандисти». «Що таке авторська програма за білоруськими мірками? Це коли ти можеш молоти всіляку маячню, без гальм, буквально все. Головне при цьому — вихваляти диктатора». «У своєму безумстві білоруський глашатай може позмагатися з Соловйовим та Скабєєвою». «Така маячня викликала настільки сильний гнів у євреїв та керівництва Ізраїлю, що вибачатися за слова Лаврова тоді довелося особисто Путіну». І зазвичай такою мовою робиться весь сюжет.

Не авторизованих суб’єктивних думок у гостьових студіях майже не було, всі три ведучих хіба по одному разу припускалися цієї помилки. І ще були не авторизовані оцінки в сюжеті Руслана Смещука. Його фронтовий репортаж був побудований як авторський матеріал, через суб’єктивні враження. Не зовсім новинний формат, але поза тим сюжет вийшов інформативним і цікавим.

І було кілька безпідставних узагальненнь: «росіяни жаліються», «люди виїжджати не поспішають», «місцеві жителі рук не опускають, кажуть, головне — перемога», «там залишаються близько 150 тисяч людей, які проте впевнені...» (уявляєте собі, журналістка точно знає, що всі ці 150 тисяч людей у чомусь «впевнені»!).

Стандарт повноти інформації. 13 порушень стандарту, з них десять були недостатнім представленням гостей. Наприклад явно не досить було представляти Олексія Гетьмана лише як «військового (в сенсі воєнного) аналітика». В сюжетах так само ніяк не було пояснено було компетентність «військового експерта» Михайла Жирохова. А в уже згаданому сюжеті Данила Снісаря не пояснювався експертний бекграунд Олександра Коваленка, Сергія Згурця і Олексія Гетьмана. Їх просто титрували як «військових (у сенсі воєнних) експертів». В кількох сюжетах не титрували людей у синхронах. Я навіть не фіксував випадки, де хоч якось можна було зрозуміти участь цих людей у події з контексту, але, наприклад, у сюжеті Ірини Васюри якийсь чоловік у синхроні давав експертну оцінку грі маріупольської акторки, а титру на синхроні не було, тобто компетентність цього експерта для глядача не була пояснена: чи це був актор, чи театральний критик, чи художній керівник театру.

У специфічному сюжеті Ольги Жидецької про заборони в Росії різних інтернет-платформ були численні фрагменти синхронів російських персонажів. Хто вони такі, всі ці люди, абсолютно не зрозуміло. Їхня компетентність чи, наприклад, популярність у Росії. А все це були не Соловйови чи Скабєєви, яких глядач може впізнати сам. Ще у трьох випадках не позначали датами бекграундове архівне відео. Зокрема, в сюжеті Олени Абрамович не був як слід позначений бекграундовий синхрон президента Зеленського ще за березень 2022 року.

Стандарт доступності подачі інформації. У прямому ввімкненні Дмитро Анопченко казав: «може попасти під каток американських рестрикцій». Серед глядачів здогадатися про значення цього слова можуть хіба що ті, хто знає англійську на досить високому рівні (restriction — заборона/обмеження) або має спеціальну економічну освіту.

Стандарт оперативності. В одному з випусків новин ведуча Анастасія Даугуле сказала: «Очаківська громада обстріляна росіянами» у підводці до прямого ввімкнення кореспондентки з Миколаєва. Лише в самому ввімкненні з’ясувалося, що обстріл стався напередодні. Будь-яка новина — завжди про день сьогоднішній, якщо при цьому в реченні нема інших маркерів часу.

Інші зауваження

У «Інтера» є одна системна помилка. Оскільки вони постійно одних і тих же ведучих використовують і в гостьових студіях, і в підсумкових випусках новин, ведучі ведуть новини як авторську програму. А новини — аж ніяк не авторська програма. І навіть жодна авторизація власних суб’єктивних думок у новинах не робить ці думки прийнятними з точки зору стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучим Олександру Васильченку, Олександру Просянику і Олексію Фадєєву (які ведуть і гостьові студії, і підсумкові випуски) слід відділяти своє ведення гостьових студій від ведення підсумкових випусків чіткою межею: в першому випадку — в гостьових студіях — можна висловлювати власні думки, але обов’язково їх авторизувати. А в другому — в новинах — не висловлювати власних думок взагалі. Хоча я розумію, що дарма про це говорити, коли в новинах у «Інтера» більшість журналістів навіть у сюжетах через речення висловлюють власні думки.

Знову і знову забували про фемінітиви: «Світлана, неонатолог» (титр у сюжеті Олени Мендалюк). «Вчитель місцевого ліцею Таміла Славінська» (у сюжеті Станіслава Кухарчука). «Більше розкаже наша миколаївська власкор Наталія Сінченко» (ведуча Анастасія Даугуле). «Тетяна Пехньо, директор КНП «Київська міська клінічна лікарня №2» (титр у сюжеті Ярини Марків). «Людмила, педіатр» (у сюжеті Олени Мендалюк). «Христина Катраткіс, офіційний міжнародний координатор ООН і ЮНЕСКО» (ведучий Дмитро Чистяков).

Елементи політичного піару

У трьох випусках новин показували «паркетний» матеріал про покладання квітів міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком і послами Польщі та Литви до пам’ятного знака Січневому повстанню 1863 року.

У двох випусках новин було типове «паркетне» повідомлення, що керівник Офісу президента зустрівся з американськими сенаторами. Власне, сенаторів як таких у цьому повідомленні не було (крім +побіжної згадки), все було про Єрмака і синхрон був його. Втім, без будь-якої принципової новини. Зустрівся і зустрівся, «подякував» і сказав очевидні речі, що ворожі атаки по інфраструктурі України тривають. Слова американським сенаторам редакція не надала, бо, певно, Єрмак важливіший за сенаторів.

І було типове «паркетне» повідомлення, що віцепрем’єрка Ірина Верещук з’їздила з робочою поїздкою до Чернівецької області. В чому новина? В тому, що Верещук «ознайомилася з умовами проживання» переселенців.

Резюме

Новинна складова блоку «Інтера» цієї доби була такою: 10 репортажів та спецрепортажів, 5 прямих ввімкнень, у гостьових студіях побувало 4 ньюзмейкери (з 11 гостей загалом). Із сюжетів я би відзначив як найкращі репортаж Руслана Смещука про роботу артилеристів на Донеччині та про ворожі обстріли Краматорська (оператори Вадим Ревун і Ігор Щепет), репортаж Олександра Васильченка про військові навчання в Чонобильській зоні (оператор Максим Чеблін), репортаж Євгена Соломіна про повінь на Закарпатті (опер Олексій Лабунець) і спецрепортаж Олени Мендалюк про повернення до нормального життя звільненого Високопілля на Херсонщині (оператор Роман Івашинов).

Стандарти журналісти каналу порушували цієї доби 273 рази. Найчастіше (180 разів) порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності інформації порушували 52 рази. Половина з цих порушень були узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 26 разів, із них найбільше було невідповідностей між картинкою і текстом. Але й чимало було різноманітних фактичних помилок — 6. Стандарт повноти інформації порушували 13 разів, переважно не було пояснень компетентності експертів у гостьових студіях і в сюжетах, в частині сюжетів не титрували синхрони людей.

Загалом було 6 проявів політичного піару і всі — класичні «паркетні» матеріали. Про покладання квітів міністром Олександром Ткаченком разом із послами (тричі), про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака з американськими сенаторами (двічі) і про робочу поїздку віцепрем’єрки Ірини Верещук до Чернівецької області.

Наративів російської пропаганди в ефірі каналу цієї доби не було, новини вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 21 січня

Загалом усі найголовніші теми цієї доби були висвітлені телемарафоном. Не повідомлялося про кілька цікавих, як на мій погляд подій/тем:

• В Україну прибув ще один британський гелікоптер Sea King
• Нардепа Столара не випустили з України.
• Міноборони Франції зазнало кібератаки, підозрюють росіян.
• Франкомовний «рупор Кремля» RT France припиняє роботу.
• Товарообіг між Грузією та Росією зріс на 50%, насамперед завдяки нафті.
• У Києві 20 січня зафіксували температурний рекорд за 143 роки.
• Напад Росії змінив ставлення до СРСР половини українців, — опитування «Демініціатив».
• 59% українців підтримують перейменування топонімів, пов’язаних з Росією і СРСР, — опитування «Демініціатив».
• Глава МЗС Молдови: перемога України дозволить домогтися виведення військ Росії з Придністров’я.
• Чехія заперечила готовність віддати Україні танки «Леопард», отримані замість Т-72.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Структура блоку каналу «Рада» була звичною. Кожна ефірна година починалася випуском новин (опівночі він був 20-хвилинним, далі були 10-хвилинні випуски), продовжувалася гостьовими студіями. В гостьових блоках були також «новини стисло» або ж «оперативні новини», щоправда, безсистемно, в різний час, інколи раз на годину, інколи двічі-тричі. Ніяких оперативних новин там насправді не було, повторювалися одні й ті самі повідомлення, ще й частина з них повторювалася і в формальних випусках новин.

Структура ефірного блоку каналів ICTV та СТБ була звичною: по 15 хвилин чергувалися новини і гостьові студії, або сюжети тижневика «Факти тижня», або фільми. Випусків новин не було на «звичних» місцях лише в першому годинному блоці о 6:30 і в останньому блоці об 11:30.

Структура ефірного блоку каналу «Ми — Україна» була вже звичною: два 30-хвилинні випуски новин о 12-й і 15-й, усе решта — гостьові студії. Погана сітка як для інформаційного каналу, яким  є телемарафон. Новини вели цього дня Ігор Пупков та Ольга Грицик, гостьові студії пари ведучих — Юлія Галушка з Богданом Машаєм, а згодом Олена Цинтила з Микитою Міхальовим.

Структура блоку телеканалу «Інтер» була звичайною: кожна ефірна година починалася 15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. О 20:00 був підсумковий випуск новин (який тривав навіть довше, ніж зазвичай, — годину і 10 хвилин), а подальша ефірна година була гостьовою.

Новинна складова. Новинна складова блоку телеканалу «Рада» була цієї доби дуже слабкою. Лише один репортажний сюжет і один спецрепортаж (з 14 сюжетів загалом). Прямих ввімкнень не було. Гостей-ньюзмейкерів також не було.

Новинна складова блоку каналів ICTV та СТБ цієї доби трималася переважно на гостях-ньюзмейкерах, яких побувало в студії шестеро. Репортажний сюжет був лише один і було лише одне пряме ввімкнення.

Новинна складова блоку телеканалу «Ми — Україна» цієї доби була такою: лише один репортажний сюжет (з лише 8 сюжетів загалом). Брак сюжетів компенсувався 4 прямими ввімкненнями і 9 гостями-ньюзмейкерами у студії.

Новинна складова блоку телеканалу «Інтер» була такою: 10 репортажів та спецрепортажів, 5 прямих ввімкнень, у гостьових студіях побувало 4 ньюзмейкери (з 11 гостей загалом).

Гостьові студії. У гостьових студіях телеканалу «Рада» цієї доби побувало 17 гостей. Ньюзмейкерів серед них не було, був один речник і одна радниця, решта — експерти.

У гостьових студіях каналів ICTV та СТБ загалом побувало цієї доби 15 гостей. З них 6 були ньюзмейкерами, один речник і один радник, 3 експерти і 4 учасника різних подій.

У гостьових студіях телеканалу «Ми — Україна» цієї доби говорили з 19 гостями. З них 9 були ньюзмейкерами, 4 речники, 2 радники і 4 експерти.

В гостьових студіях телеканалу «Інтер» побувало загалом 11 гостей, з них 4 були ньюзмейкерами, 6 експертами і один журналіст.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у блоці «Ради» цієї доби було 135. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (54 рази). Більшість з цих порушень були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт точності порушували 35 разів, більшість із них були невідповідностями між картинкою і текстом у повідомленнях і спробах «ілюструвати» розмови з гостями. Стандарт достовірності порушували 22 рази, повноти — 21 раз.

Порушень стандартів у блоці каналів ICTV та СТБ загалом цієї доби було 227. Найчастіше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 153 рази. Цього разу більше порушень було в новинах, трохи менше в тижневику «Факти тижня» (було лише два сюжети тижневика, а не чотири-п’ять). Стандарт достовірності порушували 51 раз, найбільше — узагальненими розмитими псевдопосиланнями і узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Усі 17 порушень стандарту точності були невідповідностями між картинкою і текстом у новинах. Інші стандарти журналісти медіагрупи майже не порушували.

Загалом грубих порушень стандартів у блоці каналу «Ми — Україна» було цієї доби 128. Найчастіше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 55 порушень, переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності було порушено 37 разів, найчастіше це були узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. З 24 порушень стандарту точності 19 разів некоректно «перекривали» закадровий текст картинкою. Було 9 порушень стандарту повноти. Жорстко порушили стандарт балансу думок у темі про закупівлю Міністерством оборони харчів за завищеними цінами.

Журналісти каналу «Інтер» порушували стандарти цієї доби 273 рази. Найчастіше (180 разів) порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 52 рази. Половина з цих порушень були узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 26 разів, з них найбільше було невідповідностей між картинкою і текстом. Але й чимало було різноманітних фактичних помилок — 6. Стандарт повноти інформації порушували 13 разів, переважно не було пояснень компетентності експертів у гостьових студіях і в сюжетах, в частині сюжетів не титрували синхрони людей.

Прояви політичного піару. У блоці каналу «Рада» було три прояви політичного піару: двічі давали синхрон радника керівника ОП Михайла Подоляка, раз цитували самого керівника ОП Андрія Єрмака. В усіх цих випадках ніякої принципової новини не було, констатувалися давно відомі потреби України в наступальній зброї.

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ був один прояв політичного піару, повторений у новинах двічі — типовий «паркет» про робочу поїздку до Одеси міністра інфраструктури Олександра Кубракова.

В ефірі каналу «Ми — Україна» був один прояв політичного піару — «паркетний» матеріал про покладання квітів міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком.

У блоці каналу «Інтер» було 6 проявів політичного піару і всі — класичні «паркетні» матеріали. Про покладання квітів міністром Олександром Ткаченком разом з послами (тричі), про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака з американськими сенаторами (двічі) і про робочу поїздку віцепрем’єрки Ірини Верещук до Чернівецької області.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі. Російських наративів у блоці каналу «Рада» не було. Ефіри вели троє токсичних ведучих каналу.

Російських наративів чи токсичних медійних персонажів в ефірних блоках каналів ICTV та СТБ і каналу «Ми — Україна» не було.

Наративів російської пропаганди в ефірі каналу «Інтер» цієї доби не було, новини вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Фото: «Факти» ICTV / ютуб