Нашому моніторингу телемарафону «Єдині новини» виповнилося рівно пів року. Тож «Детектор медіа» підбиває проміжні підсумки і спробує визначити загальні тенденції в телемарафоні. Зрозуміло, що протягом шести місяців телемарафон видозмінювався за різними параметрами. Найбільшою «тектонічною» зміною, звісно, був вихід з його учасників каналів Ріната Ахметова після закриття ним медіагрупи «Україна». Були й зміни контенту — і загальні, і на окремих каналах.

У моніторингу я оцінював лише по одній добі ефіру марафону на тиждень, тож моніторинг змальовував дискретну, переривчасту картину. Але на великій дистанції в шість місяців навіть така картина є показовою й дає надійні підстави для визначення тенденцій. Для статистичного порівняння роботи різних каналів / медіагруп довелося враховувати, що в моніторинг постійно потрапляла різна кількість ефірного часу різних каналів через те, що графіки роботи каналів у телемарафоні були і є «повзучими». Тож для порівнянь було нелогічно відштовхуватися від добових показників, математично зіставними могли бути лише усереднені показники на одну ефірну годину. Тож не дивуйтеся появі в цьому тексті понять типу «1,5 гостя студії на годину». Це чиста математика, нічого більше :)

У першій частині цих підсумків піврічних спостережень я розбираю ефірну сітку телемарафону й роботу телеканалів із гостями. Інші позиції будуть у другій частині.

Ефірна сітка телемарафону

Від самого початку ефір телемарафону був розбитий між телеканалами / медіагрупами на 5-годинні блоки. Відтак «графік» ефірів різних учасників телемарафону був «повзучим». На початку травня цей поділ було змінено на 6-годинні блоки, причому один із них припадав на дві доби (починався о 21-й вечора і тривав до 3-ї ночі наступної доби). 22 липня в ефір марафону востаннє вийшла медіагрупа «Україна». З цього моменту добовий ефір був поділений на чотири 6-годинних блоки. Канал / група, на яку припадає остання чверть доби, о 20:00 робить підсумковий випуск новин. Але чомусь організатори марафону вирішили, що канал / група, яка виходила в ефір в блоці 18:00—24:00, має продовжувати мовлення в блоці 0:00—6:00 наступної доби. Це малозрозуміле рішення призвело до зниження якості нічного ефіру, бо, як показує моніторинг, навіть телеканали з найбільшим ресурсом (наприклад, «1+1» або «Інтер») неспроможні якісно відпрацьовувати по 12 годин і змушені «заповнювати» нічний ефір повторами. Відповідно, в нічні години ламається й усталена ефірна сітка кожного каналу / групи.

Ефірні ж сітки учасників телемарафону були і є різними, що, безумовно, не відповідає ані філософії інформаційного каналу, ані навіть визначенню телемарафону — «Єдині новини». Не відповідає це й інтересам телеглядача, який ніколи точно не знає, в який момент він може ввімкнути марафон і отримати саме новини (припускаю, що велика частина аудиторії не дивиться розмовні студії). Мене це дивує із самого початку. Невже організатори телемарафону не могли виставити до телеканалів принаймні одну неодмінну вимогу у формуванні сітки ефіру, а саме — щоб кожна ефірна година починалася випуском новин?

Що ж відбувалося з ефірними сітками телеканалів протягом шести місяців?

Найбільш наближеними до інформаційного каналу були й нині є ефірні сітки «Інтера» і «Ради»

На «Інтері» кожна ефірна година починається з короткого (15 хвилин) випуску новин і продовжується гостьовою студією. Протягом 6 місяців це було незмінним, винятками були лише нічні частини 12-годинних блоків, коли була черга цих каналів (у цих випадках ефір часто заповнювався повторами, зокрема й підсумкового випуску новин попередньої доби).

У блоці каналу «Рада» так само кожна ефірна година починається з випуску новин (хронометраж різний, від 10 до 20 хвилин) і продовжується гостьовою студією. із середини липня до цього додалися «оперативні новини», які між розмовами з гостями зачитують ведучі гостьової студії. Три-чотири коротких новини (усно або БЗ, інколи із синхроном чи цитатою). Насправді нічого оперативного в цих «оперативних новинах» нема, часто там повторюють (дослівно, навіть із тими ж порушеннями стандартів чи помилками) інформації, вже озвучені в основних випусках новин. А останніми тижнями більшість цих «оперативних новин» становлять піар-матеріали.

З нормальної інформаційної сітки (новини на початку кожної години і гостьова студія до її кінця) починало свою роботу в телемарафоні й Суспільне. Але з незрозумілих мені причин із кінця травня перейшло на далеку від «інформаційного каналу» сітку: 30-хвилинні новини і 2,5 години гостьової студії, знову 30 хвилин новин і 2,5 години гостьової. У тих випадках, коли на Суспільне припадає черга робити підсумкові новини о 20-й, останні три години йдуть без новин. Що неправильно, адже це праймтайм, у який чимало глядачів шукають новини.

Медіагрупа «Україна» (допоки існувала й була в телемарафоні) починала теж із нормальної інформаційної сітки (новини на початку кожної години і гостьова студія до її кінця). Потім із початку травня теж чомусь перейшла на сітку: 30 хвилин новин і 2,5 години гостьової. Інколи при цьому (якщо ефірні блоки медіагрупи припадали на нічні години) в перші три години новин не було взагалі, а йшла суцільна гостьова студія.

Сталою (за незначними винятками) є ефірна сітка медіагрупи StarLightMedia (телеканали ICTV та СТБ). За нею весь ефір поділений на півгодинні блоки, кожний із яких складається з 15-хвилинного випуску новин і 15 хвилин гостьової студії або ж показу сюжетів тижневика «Факти тижня» чи документальних фільмів. З одного боку, ця сітка відповідає функції інформаційного каналу, з другого — в медіагрупи явно бракує ресурсу для якісного заповнення такої великої кількості новин, тож більшість із цих випусків складається з майже суцільних повторів одних і тих же коротких повідомлень і сюжетів.

А найекзотичнішим було і є програмування ефіру блоку «1+1». По-перше, ефірна сітка блоку постійно змінюється. Таке завзяте «експериментаторство» явно не є добрим для інформаційного каналу. Адже важливо, щоби глядач міг передбачити, в якій частині будь-якої години він може ввімкнути телевізор і подивитися новини.

Для прикладу опишу, як видозмінювалася сітка блоку каналу за трійку місяців. У березні в ефірі наживо був годинний випуск новин і півторагодинна гостьова студія, потім це показували у повторі. З квітня сітка змінилася на таку: годинні новини, потім по пів години гостьова студія і новини, далі година гостьової, півгодинні новини і знову година гостьової. Далі на таку: годинні новини, годинна гостьова, потім тричі по пів години новин і півгодини гостьової і наостанок годинна гостьова. На початку травня це змінили на таке: година новин, година гостьової студії, потім пів години новин, година гостьової, і знову пів години новин і година гостьової. Наприкінці травня знову змінили: перших три ефірні години починалися з коротких (щоправда, різної тривалості) оперативних новин, продовжувалися гостьовими студіями. Далі йшов годинний випуск новин, годинна гостьова студія і наостанок — знов годинний випуск новин. Далі не буду втомлювати, бо ефірна сітка каналу змінювалася ще кілька разів. І маю припущення, що далі буде.

І ще така промовиста, як на мене, деталь у програмуванні телемарафону. У дні, коли виходить «Байрактар-ньюз», навіть канали, блоки яких мають якісну сітку, пропускають випуск новин о 21:00, бо, бачте, там іде настільки «святе», заради якого можна навіть пожертвувати випуском новин на інформаційному каналі!

Гостьові студії телемарафону

Левова частка гостьових студій відбувалася і відбувається у режимі відеозв’язку. Причини цього є цілком зрозумілими. Недоліком цього формату спілкування з гостями є хіба що час від часу проблеми зі зв’язком. Але таке траплялося доволі рідко, тож в цілому цей формат є повністю робочим. Гості безпосередньо у студії марафону бували нечасто. Найбільше їх було за цих півроку на телеканалах «1+1» і «Рада» (переважно у «виїзних» студіях). Ще один доступний для каналів формат — це заздалегідь записані інтерв’ю. Найчастіше з усіх каналів цим користувалося Суспільне. Недолік записаного інтерв’ю порівняно з прямоефірним раніше завжди був один — це можливі маніпуляції з монтажем. Маю припущення, що таких випадків зараз не було, бо якби хтось із редакцій серйозно зманіпулював, то якийсь би розголос, принаймні у професійному середовищі, це б мало. З другого боку, записані інтерв’ю трохи полегшують життя редакціям і самим гостям у нічні години телемарафону.

Загалом я проаналізував 25 добових ефірів. Ось порівняння активності різних учасників марафону в гостьовій політиці:

Як бачимо, найбільша кількість гостей була в ефірних блоках медіагрупи «Україна» (якої в марафоні вже нема). Не набагато від неї відстали редакції телеканалу «Рада» і Суспільного. Трохи менша кількість гостей в ефірі телеканалів ICTV та СТБ пояснюється тим, що ефір медіагрупи складається наполовину з випусків новин (про що я вже згадував вище), поза новинами частку розмовних студій зменшують інші елементи — великі аналітичні сюжети тижневика «Факти тижня», які виходять в ефір у вихідні дні, і численні пропагандистські фільми проєктів «Антізомбі» та «Гражданская оборона». На каналі «1+1» середня кількість гостей відчутно нижча за попередні канали також за рахунок великої складової новин в ефірних блоках і великих розмовних студій, де ведучі спілкуються між собою. Крім того, на каналі доволі часто з гостем ведуть доволі тривалі розмови (не скажу, що це погано, головне, щоб гість при цьому був цікавий). Найменше гостей — в ефірних блоках «Інтера», де гостьові студії значною мірою заповнюються, крім гостей, численними сюжетами. На початках марафону це були часом суцільні сюжети. Бували ефірні блоки, в яких взагалі не було гостей, наприклад, 5-годинний блок 25 квітня, або ж їх було менше одного гостя на годину, як це було 18 липня і 20 серпня (двоє гостей на шість годин ефіру).

З другого боку, не завжди кількість означала якість. Так, в ефірних блоках медіагрупи «Україна» і телеканалу «Рада» часом гостьові студії нагадували конвеєр, ведучі постійно підганяли гостей і часто прощалися з ними на півслові, хоча при цьому гість розповідав цікаві речі. Все це зі словами «у нас мало часу». Теж не найкращий спосіб заповнення ефіру.

Загалом у проаналізованих моніторингом ефірах в гостьових студіях телемарафону побувало 1502 гостя. Я їх розбив по наступних категоріях:

У відсотках цей розподіл виглядає так:

Отже, загалом в ефірі телемарафону домінують посадовці різного рівня й експерти з різних питань (це майже дві третини всього гостьового ефіру). Третю позицію утримують народні депутати, далі йдуть учасники різноманітних подій (серед яких багато військових, волонтерів, біженців і переселенців, людей, які пережили окупацію тощо) і представники місцевої влади (міські голови і голови ОТГ, місцеві депутати). Звісно, посадовці, нардепи й місцева влада часто є джерелами фактичної інформації, а нардепи-політики й експерти — джерелом різноманітних суб’єктивних думок щодо поточних подій (оцінок, висновків та інтерпретацій). Ще якусь частину фактичної інформації в марафоні додавали речники (найбільше — військових відомств, звідки інформація видається дуже дозовано).

Несподівано високим був відсоток серед гостей різноманітних радників. Тут є серйозне застереження, як на мене. З одного боку, далеко не завжди фактична інформація, озвучена радниками, може відповідати дійсності. Бо ж, на відміну від тих, кому вони «радять», самі вони не несуть відповідальності за роботу своїх патронів (тут можна згадати приклад Олексія Арестовича). А з другого боку, часто в ефірах телемарафону радники виступали в ролі експертів. Але ж, знову-таки, класичний експерт не повинен бути заангажованим, а радник працює на конкретну державну структуру, отже не може бути безстороннім у своїх оцінках роботи цієї структури. Журналісти, запрошені як гості, в телемарафоні виступали то як учасники подій, то як їх очевидці, а то й у ролі експертів. Останнє є не зовсім відповідним функції інформаційного журналіста.

Якщо ж подивитися на структуру гостьових ефірів по учасниках телемарафону, то можна звернути увагу на деякі істотні відмінності між ними.

На каналі «1+1» трохи меншою від середнього значення була кількість політиків і посадовців. Натомість відчутно більшою була кількість учасників подій і журналістів як гостей. І трохи більшою за середню була кількість експертів. Медіагрупа каналів ICTV та СТБ більше робила ставку на посадовців і на учасників подій. Натомість було менше політиків і представників місцевих представницьких органів влади. І дуже мало експертів (порівняно з іншими каналами найменше). На «Інтері» прикметною була більша за середню кількість народних депутатів і посадовців. Чимало було й експертів. Натомість значно меншою, ніж на інших каналах, була кількість учасників подій. На каналі «Рада», хоч як це дивно, народних депутатів в ефірі було менше за середнє значення (при тому, що «Рада» — парламентський канал). І менше учасників подій і експертів. Натомість рекордно багато було радників (пам’ятаємо про застереження). В ефірних блоках Суспільного найменша відносна кількість народних обранців і мало посадовців (менше було лише в ефірних блоках «України»). Натомість найбільша з-поміж усіх каналів відносна кількість експертів і учасників подій. В ефірах медіагрупи «Україна», навпаки, було відносно більше народних депутатів і представників місцевої обраної влади. Мало було посадовців і зовсім мало учасників подій.

В нинішніх умовах, коли внутрішня політична боротьба в країні начебто «поставлена на паузу» (принаймні, на словах), партійність гостей нібито і не грає ролі. Але насправді залучення до ефіру телемарафону представників різних політичних сил є очевидно нерівномірною, непропорційною навіть їхньому представництву в парламенті (що є приблизним розподілом симпатиків цих політичних сил у суспільстві). Для того, щоб це проілюструвати, подивимося на народних депутатів, які потрапляють (чи не потрапляють) до ефірів телемарафону. З попередніх таблиць видно, що присутність нардепів в ефірі марафону становить трохи більше 9 відсотків від усіх гостей (що насправді є значною частиною ефіру). Виглядає розподіл ефіру між представниками різних політичних таборів за моїми спостереженнями за 25 днів, проаналізованих протягом пів року, ось так:

У відсотках це має такий вигляд:

Що тут бачимо? Ну, по-перше, цілком передбачувану абсолютну перевагу «слуг народу» над іншими політичними силами. По різних каналах / групах ця перевага є дуже різною: від ста відсотків «слуг» на телеканалі «Інтер» (який завжди, навіть у часи своєї «опзж-опозиційності», намагався ділитися ефіром в новинах із чинною владою) до 25 відсотків на «1+1» (що теж є цілковито передбачуваним, бо власник каналу пан Коломойський віддає перевагу своїй партії «За майбутнє»). «Рада», Суспільне і «Україна» трималися «тренду» в 70 відсотків. Цікавим, як на мене, виглядає слабке представництво «слуг» в ефірних блоках медіагрупи Віктора Пінчука (спільний ефір каналів ICTV та СТБ). Припущень із цього приводу в мене нема. Високий середній відсоток «слуг» в ефірі, звісно, може пояснюватися їхнім «підвищеним» представництвом у профільних комітетах парламенту, бо в більшості випадків поява того чи іншого «слуги» легітимно пояснювалася саме його компетентністю в тому чи іншому питанні як члена відповідного комітету. Але тоді виникає зустрічне запитання: в комітетах же є і представники інших політсил, чому ж у більшості випадків вибирають саме «слуг»? До цього питання повернемося трохи згодом.

З наведеної вище інфографіки видно ще кілька промовистих тенденцій. По-перше, в ефірах «1+1» узагалі непристойну, як на мене, частку гостей-нардепів (дві третини!) становили представники депутатської групи «За майбутнє», натхненником і спонсором якої є власник каналу. (Забігаючи наперед, скажу, що при цьому канал у більшості випадків ще й непринагідно згадував приналежність цих нардепів до цієї групи в представленнях ведучих і в титрах). За рахунок цього ця депутатська група отримала нічим не виправдані можливості власної промоції і посіла в підсумку за представленістю в телемарафоні друге місце після партії влади!

Несподівано високою була і представленість у телемарафоні парламентської фракції «Голос». Причому в ефірних блоках чотирьох каналів / медіагруп. Повністю «Голос» ігнорували лише телеканали «Інтер» і «Рада». До речі, «Рада» публічно пояснює появу в її блоках телемарафону нардепів-зрадників із колишньої «ОПЗЖ» тим, що буцімто вони, «як парламентський канал повинні давати слово представникам всіх фракцій парламенту». Так от питання: а де ж тоді слово «Голосу» і «Європейській солідарності»? А нема їм слова в ефірних блоках парламентського каналу. Нуль відсотків і нуль шансів, як бачимо. Це при тому, що «Рада» в аналізованих мною ефірах надавала слово маргінальним депутатським групам типу «Довіри» і того ж «Відновлення України» (де зібралася частина недобитків з «ОПЗЖ»). Ще залишилося «Раді» «демократично» надавати слово представникам «ПЗЖМ» (другий уламок).

«Голосу» і «Європейській солідарності» у ці 25 днів слово давали лише два учасники телемарафону: ICTV з СТБ і Суспільне. Ще по одному разу представників «Голосу» кликали на «1+1» і на «Україну», але тут радше це було під зовсім конкретні події (як, наприклад, в ефірі 20 серпня депутат «Голосу» Рустем Умеров як очільник парламентської слідчої комісії з моніторингу використання західного озброєння в зв’язку з недолугою заявою «Інтерполу»).

І ще два моменти. Чотири рази за ці 25 днів в ефірах ICTV та СТБ і двічі в ефірах «Ради» гостею була лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко, з якою ведучі і там, і там спілкувалися дуже улесливо (на «Раді» навіть колишній ведучий каналів Медведчука Максим Зборовський захоплено сказав «от слушні речі ви кажете»), і не заважали пані Тимошенко вправлятися у власному піарі. А в ефірах медіагрупи «Україна» все було в стилі її роботи протягом попередніх мирних років, бо Рінат Ахметов завжди «розкладав яйця по різних кошиках». Левова частка (тобто майже всі) гостьових ефірів була віддана партії влади. Але двічі покликали в ефір нардепів від «За майбутнє» (реверанс Коломойському) і по одному разу від «Голосу» (реверанс «молодим опозиційним силам») і від «Батьківщини» (реверанс Тимошенко).

У плані персонального представлення народних депутатів картина за пів року (25 днів — по одному дню на тиждень, нагадую) була такою:

Проаналізуймо «верхню» частину списку. За пів року моніторингу тут одноосібний лідер — пан Федір Веніславський (12 включень у телемарафоні). Так, безумовно, пан Веніславський є головою ключового в умовах війни парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Тобто він був компетентний коментувати питання нацбезпеки, оборони і розвідки, які виникають нині щодня. Але ж, але... По-перше, в тому ж таки комітеті Ради працюють 18 народних депутатів. Дехто з них (наприклад, Давид Арахамія чи Мар’яна Безугла) краще б не коментував ці теми. І, слава богу, в марафоні принаймні я їх не бачив. Але там же в Комітеті є й набагато більш компетентні і, головне, зважені люди. Наприклад, той же Роман Костенко (бачив його в марафоні, на відміну від Веніславського, лише двічі, та й тоді пан Роман розповідав про локальні бойові дії на півдні України, в яких брав особисту участь). Або той же Сергій Рахманін, якого я в телемарафоні, на великий жаль, жодного разу не бачив.

На впевненому другому місці у списку — Данило Гетманцев, який 9 разів у телемарафоні коментував фахові питання як голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики. Все б нічого, але пана Гетманцева заслужено, як на мій погляд, критикують за «лівацькі» підходи в податковій та митній політиці. Слово його опонентам (суто в економічних питаннях, у підходах!), наприклад, тому ж таки першому заступнику пана Гетманцева в комітеті Ярославу Железняку з «Голосу», надавали лише тричі (двічі у блоці медіагрупи StarLightMedia і один раз у блоці Суспільного»).

На третьому місці в цьому списку (7 виступів у телемарафоні) — нинішня лідерка партії влади Олена Шуляк. Коментувала в ефірах різних каналів законопроєкт про відшкодування людям за знищене окупантами майно і загалом про відбудову країни. Дуже вигідна тема, при цьому ще й у багатьох випадках її появи в ефірі ведучі представляли її саме як лідерку партії «Слуга народу». Випадковість? Не думаю. Винятком було лише велике інтерв’ю із Шуляк на Суспільному, де говорили і про справи партійні, і про відносини влади з опозицією, і де ведуча ставила не одне незручне запитання.

Ще одна «слуга народу» Євгенія Кравчук, заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, з’являлася в бачених мною ефірах телемарафону теж 6 разів (із них тричі на «Україні»). В більшості випадків вона коментувала міжнародні питання як представниця української парламентської делегації в ПАРЄ. Тоді виникає питання, а чому б було не говорити на ці теми й з іншими членами української делегації, наприклад, з Олексієм Гончаренком (але ж він з «ЄС»), або із Сергієм Соболєвим (він із «Батьківщини»), ну або з Лесею Василенко (з «Голосу»). Ще пані Кравчук активно коментувала в марафоні новий законопроєкт про медіа. І в цій темі пані Кравчук просто підтримувала «лінію партії», яку в ефірах телемарафону вправно вів інший «слуга» — голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. А в цього законопроєкту була міцна опонентура, яку глядачі телемарафону не почули.

Так само в мене є дуже багато питань до коментування питань фінансів, податкової і митної політики «слугою народу» Ольгою Василевською-Смаглюк. Так, вона формально є членкинею цього профільного комітету, але, вибачайте, її компетентність у цих питаннях виглядає неофітською (ну, як мінімум, з огляду на професійний бекґраунд у цій царині, а якщо чесно, то й з мого особистого враження від її відповідей на питання на фінансові і податкові теми).

Підсумовуючи, можу сказати, що все це викликає багато питань до редакційної політики всередині марафону. Очевидним є те, що тотальна перевага віддається більшістю редакцій партії влади. Навіть у тих випадках, коли якість коментування конкретних питань цими представниками явно є нижчою за їхніх політичних опонентів, яким слово не дають або ж дають дуже обмежено. Тобто тут одне з двох: або редакції не розуміють, хто з приблизно тотожних (за посадою) мовців може краще розкрити тему, або ж мають встановлені кимось обмеження на запрошення представників певних політичних таборів в ефір марафону. І що ще гірше — в дискусійних питаннях (як у випадках із законопроєктом «Про медіа» або ж у питаннях посилення податкового тиску на підприємців) слово опонентам влади не надається.

Загальний список гостей, які побували в ефірах в ті дні, які я моніторив, є дуже великим, тож я наведу лише тих людей, які побували в ефірах марафону в ці 25 днів більше 5 разів:

Тут, як бачимо, абсолютним лідером виявився голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай (24 включень на всіх без винятку каналах). Вважаю це зрозумілим. Як і численні ввімкнення в марафон інших представників місцевої влади нині окупованих і прифронтових територій: голови Донецької ОВА Павла Кириленка (17 гостьових студій), голови Харківської ОВА Олега Синєгубова (11 разів), Сумської ОВА Дмитра Живицького (7), Запорізької Олександра Старуха (7), міських голів Мелітополя Івана Федорова (14), Харкова Ігоря Терехова (14), Маріуполя Вадима Бойченка (7). В умовах важкого доступу до цих місць саме ці люди володіють інформацією про бойові дії (хоча й обмежено), про ситуацію в окупованих містах (хай і неповно), про гуманітарну ситуацію, евакуацію тощо. Крім того, з ними в марафоні обговорювали й такі важливі теми, як підготовка до нового навчального року на вільних територіях і підготовка до опалювального сезону.

Попри певні ризики, про які я писав вище, журналісти марафону вважають надійними інформаторами, а подеколи й експертами різноманітних радників. Так, радник міністра внутрішніх справ Вадим Денисенко мав 17 включень у телемарафон, а інший радник цього ж міністра Ростислав Смирнов — 13, що забезпечило їм місце в першій десятці цього списку. 7 разів вмикався в телемарафон радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. 5 разів — радниця голови Дніпропетровської ОВА Наталія Бабаченко.

Серед речників незмінно популярним залишається представник Одеської МВА Сергій Братчук — 16 ввімкнень у телемарафон. Не набагато від нього відстають керівниця об’єднаного пресцентру Сил оборони «Південь» Наталія Гуменюк (9 ввімкнень) і речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат. Вважаю, це наслідок професійної роботи і особистої харизми.

Про депутатів, представлених у цьому списку, я вже писав вище. З держслужбовців трохи дивним, як на мене, виглядає високе місце у списку міністра Кабінету Міністрів Олега Немчинова (12 ввімкнень). При цьому міністр «без портфеля» коментує занадто вже широкий спектр тем. Основним комунікатором із суспільством від Міноборони вже давно стала заступниця міністра Ганна Маляр (9 ввімкнень), від МВС — заступник міністра Євген Єнін (8), хоча міністр Денис Монастирський теж 5 разів був гостем марафону.

7 ввімкнень голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова були переважно присвячені вибухам на військових об’єктах окупантів у Криму, де Чубаров має власних інформаторів.

Із посадовців найчастіше гостями марафону були заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква (8 разів), який коментував питання зовнішньої політики і допомоги Україні. Про питання євроінтеграції найчастіше (8 разів) говорили з віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною. Міністерка з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук у 8 ввімкненнях у марафон коментувала переважно питання евакуації й переселенців. 7 разів до телемарафону запрошували міністерку з питань ветеранів Юлію Лапутіну. 6 разів гостем марафону був секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов.

Із різних приводів 8 разів запрошували до телемарафону міністра культури і інформаційної політики Олександра Ткаченка. Заступник голови Ради Нацбанку Василь Фурман у 7 ввімкненнях коментував питання, пов’язані з курсовою політикою і з інфляцією. Керівник «Укрпошти» Ігор Смілянський переважно розповідав про знакові марки, присвячені війні (5 ввімкнень). Голова правління «Укрзалізниці» Олександр Камишин у 5 ввімкненнях коментував налагодження сухопутного експорту зерна в час морської блокади України й евакуаційні рейси.

Серед воєнних експертів «найпопулярнішим» у майже всіх каналів був директор Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко (10 разів на 5 каналах). Крім того, часто коментували хід воєнних дій Дмитро Снегирьов (6 разів), Олег Жданов (теж 6), координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець і колишній спікер Генштабу Владислав Селезньов (по 5 разів). Міжнародні питання найчастіше коментували Богдан Ференс (7 разів) і колишній посол США у Україні Джон Гербст (5 разів). Історик Олександр Алфьоров у семи ввімкненнях в марафон переважно коментував перейменування вулиць (він очолює комісію Київради з цього питання). Різні питання коментували політичні коментатори (зазвичай титровані як «політологи») Ігор Петренко (6), Сергій Кузан (6) і Володимир Фесенко (5).

І ще два слова про тематику гостьових студій, принаймні за найзагальнішими категоріями. Виглядав цей розподіл так:

 У відсотках:

Цілком передбачуваним є те, що події, безпосередньо пов’язані з війною, займали в розмовах з гостями панівну позицію — в середньому 54,6% і не менше 50% на всіх, без винятку, каналах. Власне, сам марафон ведучими різних каналів часто і презентується глядачам як «канали об’єдналися, щоб інформувати вас про події війни». Хоча з часом простежується тенденція, коли війна поступово відсувається на другий план іншою тематикою. Поки що це лише моє відчуття від щотижневих переглядів марафону, але я сподіваюся показати цю тенденцію більш наочно за допомогою статистики в другій частині цих піврічних підсумків.

З останньої таблиці видно такі речі. На темі війни в розмовах із гостями були більше зосереджені телеканали «Інтер» і «Рада». Найменше з гостями про війну говорили на «1+1» і в блоках медіагрупи «Україна». Натомість непропорційно багато уваги в блоках «України» приділяли міжнародній політиці (майже третина всіх розмов з гостями).

Економічна тематика в марафоні загалом займала чимало розмов із гостями. 11,5% — у мирний час так багато «економіки» в новинах не було ніколи. І це при тому, що я виніс в окрему категорію («відбудова») всі економічні питання, пов’язані з відбудовою зруйнованого ворогом. Із травня телеканали почали приділяти економіці помітно більше уваги. Якщо подивитися на таблицю, то видно, що канал «1+1» приділяє економічній темі порівняно найбільше уваги. Суб’єктивне моє враження при переглядах таке: інколи здається, що війни в країні нема, бо в ефірному блоці «1+1» годинами говорять про економіку.

Зрозуміло, питання внутрішньої політики під час війни відходять на другий план. Але ж не зникають зовсім. Як приклад — кримінальні справи проти опозиційних політиків або ж проти волонтерів (це все відбувається попри війну і суспільство має про це дізнаватися з єдиного телемарафону). Про різні питання внутрішньої політики істотно більше за інших говорили з гостями на «Раді» й Суспільному. Майже не приділяли внутрішній політиці увагу на «Україні» і взагалі не говорили на такі теми з гостями на «Інтері».

Соціальним питанням найбільше уваги приділяли Суспільне і «Рада», майже не приділяли в гостьових студіях медіагрупи «Україна». «Інтер» приділяв більше за інших уваги питанням охорони здоров’я, «Україна» знов-таки майже не обговорювала з гостями цю тематику.

Культурній тематиці найбільше уваги приділяли канали ICTV та СТБ, канал «1+1» і Суспільне. Мало було гостей із питань культури на каналах «Інтер» і «Рада». Попри те, що освітня тематика була влітку надзвичайно актуальною — йшла підготовка до нового навчального року в умовах війни — в гостьових студіях тему обговорювали, вважаю, мало. Більше у блоках «1+1», Суспільного й «Інтера», мало у блоках ICTV та СТБ і взагалі не обговорювали у блоках медіагрупи «Україна». Спорту (де, до речі, українські спортсмени здобули величезну кількість разючих перемог) хоч якусь увагу приділили CTV та СТБ і ще Суспільне.

Далі буде.

Фото: «1+1 медіа»