Моніторинг спільного марафону «Єдині новини #UAРазом» за 25 березня 2022 року

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини #UAРазом» за 25 березня 2022 року

1 Квітня 2022
2881

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини #UAРазом» за 25 березня 2022 року

Ігор Куляс
Медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер
2881
Серйозні порушення стандартів та помилки в ефірних блоках телеканалів «UA: Перший», «Рада», «1+1», ICTV/СТБ, «Інтер» і «Україна 24».
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини #UAРазом» за 25 березня 2022 року
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини #UAРазом» за 25 березня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилось. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і в час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишається важливим. Тому ми запускаємо нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти і ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу.

Періодичність виходу моніторингу поки що уточнюється. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходитиме резюме марафону за попередній день із головними темами та спікерами.

Призначення цього моніторингу — не стільки критика, скільки допомога журналістам для поліпшення якості спільного ефіру. Дуже сподіваюся, що мої зауваження в цьому моніторингу спонукатимуть журналістів телеканалів не до пошуку самовиправдань, а до виправлення помилок.

У цьому моніторингу я, як експерт, не звертаю уваги на численні порушення стандартів, які можуть бути пояснені складними умовами роботи журналістів і редакцій в умовах війни. Дивлюся «крізь пальці» на ті порушення стандартів, які пов’язані з цілком зрозумілим емоційним ставленням журналістів до того, про що вони розповідають. «Орки», «російські нелюди», «путінська орда» або ж «героїчно даючи по зубам варварським окупантам», «передали палкий артилерійський привіт», «дали рішучу відсіч» і подібне  не є предметом уваги цього моніторингу. І мають право на життя. 

При оцінці, звісно, враховую ті особливості, які накладає на «мирне» застосування стандартів війна. Але в екстремальних умовах війни будь-яка неточність, приблизність, невідповідність у журналістських матеріалах може мати набагато гірші наслідки, аніж у мирний час. Тому, попри поблажливість в одному, я в цьому моніторингу звертаю особливу увагу на ті порушення стандартів, які є критичними з точки зору:

  • точності і достовірності поданої інформації,
  • її ймовірного спотворення за рахунок власних оцінок і висновків журналістів,
  • її зрозумілості для аудиторії
  • і її можливого травматизму в ситуації тотального стресу і величезної кількості людей із посттравматичним синдромом.

Крім того, я переконаний, що в умовах війни журналістам різних каналів слід нарешті позбутися багатьох «шкідливих звичок» мирного і відносно мирного часу. Це, зокрема, стосується зневажливого ставлення до картинки, звички абияк «перекривати» текст будь-якою картинкою, особливо ж архівною, яка не має жодного стосунку до того, про що говорить у цей момент ведучий чи репортер за кадром. Або ж звичка з легкістю підміняти факти власними домислами. Як і звичка повідомляти новини наче з ноосфери, не називаючи джерел. І звичка без жодної перевірки ретранслювати на велику аудиторію інформацію, взяту в інтернеті (останнє взагалі виглядає в марафоні абсолютно дивно, особливо ж на тлі постійних закликів самих же журналістів марафону до глядачів «користуватися лише перевіреною інформацією»).

Зрозуміло, що саме в такому марафоні не може бути місця російським наративам і фейкам. І не може надаватися слова відверто проросійським спікерам. І, звісно ж, як і вся команда «Детектора медіа», я вважаю абсолютно неприйнятним, коли в ефірі спільного марафону в цих умовах журналісти в той чи інший спосіб, свідомо чи несвідомо, навмисно чи мимохіть просувають політичні інтереси окремих сил чи гравців. Тим часом як самі основні політичні сили об’єдналися проти спільного ворога, відклавши змагання за владу до перемоги над рашистським рейхом.

 

Телеканал «Інтер» (00:00-01:00)

Зміст ефіру. Годинний ефірний блок каналу був поділений між новинною студією, яку вела Анастасія Даугуле, і умовно гостьовою, яку вів Олексій Ліхман. Принципової різниці між студіями не було. Хіба що Ліхман, на відміну від Даугуле, занадто грішив емоційними підводками, наприклад: «Місто нездійсненної російської мрії. Київ, який ворогу ніколи не взяти. Так, окупанти перетворюють передмістя української столиці на згарища, але самі гинуть тисячами. А дороги до Києва всіяні розбитою військовою технікою загарбника. Більше того, українська армія впевнено йде в контрнаступ». Або: «Українські військові б’ються так, що перехоплює подих у провідних генералів світу. Вони вивчають досвід наших армійців. А ще — дивуються: як друга армія світу зазнає таких ганебних втрат? І одна з головних причин — мотивація, бо ми б’ємося за своє». Попри ліберальне ставлення в цьому моніторингу до оцінок журналістів, маю зауваження: усе ж будь-яке повідомлення чи то підводка до сюжету мають давати глядачам бодай якусь нову інформацію. В наведених же фрагментах, крім емоцій ведучого, нема взагалі нічого.

В обох блоках ефіру були інформаційні повідомлення і сюжети. Зокрема такі:

узагальнений опис кількох відеозвернень, які робив цього дня президент Володимир Зеленський до українців, до членів Великої сімки і до парламенту Швеції,

розповідь про українських біженців у Чехії,

репортаж про життя під бомбардуваннями в Макарові,

розповідь про знищення російського військового корабля у Бердянську

репортаж про саміти НАТО, Великої сімки і ЄС у Брюселі.

І були два прямі ввімкнення власних кореспондентів:

з Дніпра про ракетний удар ворога по військовій частині

з американського Конгресу про плани допомоги США Україні.

В умовно гостьовій студії гостей як таких не було.

Крім того, було показано запис звернення президента Володимира Зеленського до президента Європейської Ради Шарля Мішеля.

Порушення стандартів. У сюжеті Євгена Онопрієнка і Інни Гогой про знищення російського військового корабля у Бердянську інформацію взяли з неназваних телеграм-каналів: «До того ж у телеграм-каналах пишуть і про ще більші втрати рашистів». Що є подвійним порушенням стандарту достовірності.  Ведучий Ліхман стверджував: «А на початку цього тижня окупантів вибили з Макарова, аж до білоруського кордону». Це геть неточно, бо від Макарова на північ у бік білоруського кордону стоять окупанти.

У сюжеті Євгена Онопрієнка і Інни Гогой було неточне визначення: «Очільник Держприкордонслужби Сергій Дейнеко відзначив особливі заслуги кремлівського журналіста Гвоздєва». Загалом це не те щоби груба помилка, скоріше неправильна звичка називати російських пропагандистів «журналістами». А в самому цьому сюжеті було більш грубе порушення стандарту точності — в якості ілюстрації до розповіді про події поточного дня було використано відео розгону окупантами мирного мітингу в Мелітополі попередніх днів без позначення, що це архів.

У сюжеті Ірини Іванової та Світлани Зінченко про українських біженців у Чехії було зроблено безпідставне узагальнення: «Там надають українцям не лише необхідні речі, а й моральну підтримку. Саме за останнє українці вдячні більше за інше, адже хочуть розуміти, що не залишилися самі у чужій країні». Що є порушенням стандарту відокремлення фактів від думок.

Резюме. По одній годині ефіру важко давати якусь узагальнену оцінку. Але з того, що в цю годину було, можна відзначити змістовну і активну роботу кореспондентів. Зокрема традиційно сильною стороною «Інтера» є робота корпунктів каналу у різних країнах світу (були сюжети власних кореспондентів із Чехії, з Бельгії і пряме ввімкнення зі США). І був як мінімум один сюжет з зони бойових дій (Ірини Баглай із Макарова на Київщині). Кількість порушень стандартів була незначною, але деякі з них були доволі грубими.

 

Телеканал «1+1» (01:00-06:00)

Зміст ефіру. «1+1» змінив структуру своїх ефірних блоків (принаймні 25 березня): годинний випуск новин із Соломією Вітвицькою і півторагодинна гостьова студія, яку вели Марічка Падалко і Руслан Шаріпов. Додався також короткий випуск «оперативних новин» із ведучим Євгеном Куксіним. 25 березня все це наживо було в ефірі у перші 2,5 години, а далі все це продублювали в запису. «ТСН» таки вражає, як і «1+1» в цілому! Гадаю, більш ніж дивно виглядало для глядачів, коли з інтервалом у 2,5 години, наприклад, у студію до Вітвицької «двічі приходив» кореспондент Андрій Цаплієнко, який, за словами ведучої, «щойно повернувся» з зони бойових дій на північний захід від столиці. Або ж двічі з інтервалом у 2,5 години твердження, що «про присвоєння почесних звань щойно повідомив Володимир Зеленський». Так само, як титр «наживо» в повторах розмов ведучих гостьової студії з Джоном Гербстом або Оксаною Баюл. Ну і більш як дивно о 4:29 ранку звучали слова Вітвицької: «А ми з вами зустрінемося за годину, о 3:30». Вважаю, що видавати запис за прямий ефір є просто неприпустимим ошуканням аудиторії. А тим більше в умовах війни, коли глядач розраховує на справді оперативне інформування, яке йому обіцяли і журналісти «1+1»: «щоб ви мали цілодобовий доступ до перевіреної інформації» — так казала ведуча Соломія Вітвицька на старті ефірного блоку каналу цієї ночі.

Крім усього іншого, за час повторної трансляції записаного 2,5-годинного ефіру, звісно, не було змоги оперативно повідомляти важливі новини. Як, наприклад, що Японія внесла до санкційного списку ще 25 росіян і понад 80 організацій, а українська розвідка повідомила, що російські військові переходять воювати на бік України. І це лише з того, що з’явилося на інформаційних стрічках протягом часу повтору.

І ще одне. Ну аж занадто багато рефлексій ведучих гостьової студії «1+1», подеколи — до п’яти хвилин! На мою думку, ефір телемарафону має бути максимально інформативним. На «потік свідомості» ведучих у багатьох глядачів зараз бракує часу.

В ефірних блоках каналу взагалі не було прямих ввімкнень. Теоретично можна це пояснити нічним часом, хоча насправді і вночі продовжуються бої і ракетні обстріли. Натомість було доволі багато репортажних сюжетів, зокрема:

про посилення військовими позицій оборони Києва,

про бої на Поліссі,

про обстріли Харкова і Харківщини,

про розбомблений окупантами на Київщині сільський клуб у Бишові,

про саміт НАТО,

про саміт ЄС.

Кілька нарисів:

про українську школярку, яка народила на пункті перепуску біженців,

про роботу розгорнутого на київському залізничному вокзалі кардіоцентру,

про 12-річну білоруску, яка подарувала українській армії дрон,

про бункери Путіна.

Був також аналітичний сюжет про продовольчу безпеку України і світу в зв’язку з війною Росії проти України і сатиричний про зникнення Шойгу з публічного простору.

Коментаторами в ефірі каналу були:

Сергій Гайдай, голова Луганської обласної військової адміністрації, про застосування окупантами фосфорних бомб і загалом про ситуацію на фронтах області,

Анатолій Гринзовський, завідувач кафедри медицини надзвичайних ситуацій медуніверситету імені Богомольця про дії при застосуванні ворогом фосфорних бомб і хімічної зброї,

Джон Гербст, колишній посол США в Україні коментував підсумки саміту НАТО,

Оксана Баюл, фігуристка і перша олімпійська чемпіонка України, і

Олексій Прокопенко, український волонтер у Нью-Йорку, розповідали, як українці в Америці підтримують Україну.

Порушення стандартів. Великий блок новин починався з одинадцяти коротких повідомлень із різних ділянок фронту. Всі вони подавалися без жодних посилань на джерела. В одному випадку ведуча Вітвицька посилалась на неназвані телеграмканали: «Напередодні у деяких телеграмканалах з’явилось відео нібито запуску крилатих ракет з підводного човна десь в акваторії Чорного моря». Ще в одному: Російські пабліки повідомляють про пожежу, що почалася на борту десантного корабля Саратов». А найбільш недостовірним було посилання: «Відомо, що ЗСУ знищили склад палива, на який дуже розраховували окупанти».

Сюжет про бункери Путіна був побудований переважно на чутках і здогадах. Інформація подавалася з посиланнями на кшталт: «Нам вдалося дізнатись лише дрібні деталі. Бункер на Уралі почали будувати ще під час Холодної війни». Або «Однак відомо, що Росія витратила 13 млрд. рублів лише на дорогу, що сюди веде». Сюжет був перекритий досить умовним відео (переважно якісь, тобто достеменно невідомо які, бункери і підземні будівництва). Що не завадило ведучому Шаріпову сказати після сюжету: «Ну ти знаєш, Марічко, вся ця історія з бункерами виглядає дуже правдоподібною». У мене навпаки склалося враження: не дуже-то правдоподібно виглядає цей сюжет, бо є недостовірним. І, до речі, його автора не назвали.

У повідомленні про обмін полоненими в якості ілюстрації використовувалося архівне відео без позначень архіву. У сюжеті Зоряни Степаненко про саміт ЄС ішлося про таке: «Ще більше представників російської еліти віднині у «чорних списках» США. Серед них глава російського Центробанку і депутати Держдуми, які підтримали визнання так званої незалежності районів Донбасу, тимчасово непідконтрольних Києву». А в цей час на відео показували лідерів ЄС.

І ще одне порушення стандарту точності. Ведуча Марічка Падалко говорила про недолугість кремлівських фейків і зокрема: «Нещодавно інформагентство російське, не пам’ятаю вже точно яке, опублікувало фотографію зі збитим нібито українським літаком, де дуже чітко можна було розгледіти, наприклад, зірку, яка притаманна саме маркуванню російської авіатехніки». Насправді йшлося не про літак, а про безпілотник, який 11 березня упав у хорватському Загребі.

В новинах каналу доволі часто звучало забагато емоційних оцінок замість бодай якої фактичної інформації, наприклад: «Ізюм на Харківщині палає у вогні, але не здається. Так само стоїть героїчний Маріуполь. Дуже гаряче у містах на Донеччині та Луганщині».

Інші зауваження. «1+1» продовжує давати одну й ту саму геть неінформативну карту бойових дій. У мене склалося таке враження, що ця карта суто за принципом «ось ми карту красиву намалювали», а не щоб допомогти глядачам краще зрозуміти поточну ситуацію:

Порівняльна таблиця втрат Росії в Україні та втрат СРСР в Афганістані — це була дуже непогана ідея, але дуже складною для сприйняття виявилася сама таблиця. Таку кількість чисел, написів та іконок осягнути за лічені секунди перегляду неможливо, правий стовпчик чисел навіщось (певно «для красивості») вирівняний по лівому краю, що ламає мозок, а заголовки обох стовпчиків зовсім не враховують того, що на якийсь з них на будь-якому телеканалі, що транслює марафон, обов’язково потрапить лого каналу, і прочитати цей заголовок глядачу буде важко або неможливо:

Резюме. Традиційно сильною стороною каналу «1+1» і цього разу були якісні репортажі власних кореспондентів (Андрія Цаплієнка, Олександра Загородного та інших) з фронту і з прифронтових територій. Коментаторів цього разу було небагато (блок каналу припадав на нічний час), але були представлені й ньюзмейкери, й експерти. Порушень стандартів на каналі традиційно доволі багато і вони були серйозними. Ну і звичайно, заміна прямого ефіру повтором запису — це, як на мене, неприпустимо. Абсолютна неповага до аудиторії. Якщо для цього були якісь технічні причини, треба було пояснити їх в ефірі.

 

Телеканал «Рада» (06:00-11:00)

Зміст ефіру. Ефірні блоки каналу, як і раніше, розділені на випуски новин, які вела ведуча Ганна Гомонай, і на гостьові студії, які вели по черзі Олеся Ніцевич і Вадим Колодійчук, а згодом Тетяна Гончарова і Вадим Герасимович. У блоках новин — переважно короткі повідомлення і сюжети, яких було небагато і вони були не репортажними, а нарисовими та оглядовими:

оглядовий про зруйновані обстрілами окупантів будинки у різних містах України,

про те, як сортують гуманітарну допомогу з різних країн світу,

про лікаря, який воює в територіальній обороні Києва,

про буковинця, який робить для армії легкі позашляховики.

Прямі ввімкнення кореспондентів робилися з гостьової студії, частина з них була про загальну ситуацію в різних областях:

про ситуацію на Житомирщині та про весняну толоку в Житомирі,

про ситуацію в Дніпрі,

про ситуацію в Харкові та області,

про ситуацію на Сумщині.

Частина ж прямих ввімкнень була не репортажною:

про початок посівної на Полтавщині,

про допомогу вимушеним переселенцям у Вінниці,

про роботу львівських медиків,

про розмінування на Запоріжжі,

про вимушених переселенців на Прикарпатті.

Цього дня (на відміну від попереднього моніторингу) склад гостей ефіру був більш збалансований — тут були представлені вже не лише ньюзмейкери-посадовці, але й експерти і волонтери:

Олександр Мусієнко, військовий експерт,

Федір Веніславський, народний депутат,

Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ України,

Ігор Романенко, заступник начальника Генерального штабу української армії (2006-2010 роки),

Петро Кузик, командир територіальної оборони Києва про ситуацію в столиці,

Іван Федоров, міський голова Мелітополя,

Анатолій Хромов, голова Державної архівної служби України про ситуацію з порятунком архівних документів від знищення,

Микола Бєлєсков, воєнний експерт,

Олег Синегубов, голова Харківської ОВА,

Микола Поворозник, перший заступник голови КМДА,

Микола Сольський, новопризначений міністр аграрної політики та продовольства України,

Володимир Борисенко, міський голова Борисполя,

Сергій Лещенко, радник глави Офісу президента

Ігор Марков, волонтер,

В’ячеслав Чаус голова Чернігівської ОДА.

Крім того, в ефірі каналу показали запис брифінгу радника глави Офісу президента Сергія Лещенка зі спростуваннями російських фейків і трансляцію брифінгу міністерки реінтеграції окупованих територій Ірини Верещук про роботу гуманітарних коридорів протягом доби.

Порушення стандартів. Недостатнім є лише одне посилання ведучим Вадимом Колодійчуком на Генштаб при повідомленні довгого добового зведення. Це доволі великий масив різної інформації (в ефірі він триває майже цілу хвилину). Посилання на Генштаб дається на самому початку повідомлення. Саме зведення закінчується оцінкою: «Всі спроби російських загарбників щодо досягнення мети військової операції зазнали невдачі». Для чіткого розуміння глядачами, чия це інформація і тим більше — чия це оцінка, слід було обов’язково закінчувати весь цей блок інформації посиланням на Генштаб.

Доволі часто на каналі повідомляють важливу інформацію взагалі без посилань на джерела. Так, у підводці до сюжету і в самому сюжеті про зруйновані окупантом житлові будинки у випуску новин наводиться така статистика: «За місяці війни росіяни зруйнували майже 4,5 тисячі будинків». Посилання на джерело цієї статистики нема. У гостьовій студії повідомлення про те, що протягом доби наші війська відбили 9 ворожих атак — так само без посилань на джерела інформації. Кореспондент Олександр Шемаєв у прямому ввімкненні каже «від початку повномасштабного вторгнення на Харківщині загинуло 306 цивільних людей і 15 дітей». Посилань на джерело нема. У прямому ввімкненні Анни Павленко: «Є така інформація, що люди дійсно вивозяться, що їх примусово змушують, кажуть, що тут буде зараз бій, ненможливо тут знаходитись, їх просто вивозять на територію окупованого до Новоазовську... Ось така інформація є».

І тут ще одне системне зауваження. Було пряме ввімкнення Анни Павленко про ситуацію в оточеному Маріуполі і пряме ввімкнення Дани Власенко про ситуацію в окупованому Херсоні. Можливо, я помиляюсь, але в обох випадках було не схоже, що кореспонденти перебувають у самих цих містах. Тому ведучим слід казати, звідки фізично вмикається кореспондент, а кореспондентам — посилатися на джерела тієї інформації, яку вони не могли бачити на власні очі.

Ведуча Ніцевич посилається на сторінку ДСНС у фейсбуці, а ведучий Колодійчук — на сторінку Генштабу у фейсбуці. При тому, що самі ведучі неодноразово в ефірі кажуть глядачам: «Ми подаємо вам правдиву, а головне — перевірену інформацію». Але ж беручи інформацію зі сторінок у фейсбуці, вони її точно не перевіряють.

Ще в одному випадку ведуча Гончарова посилається так: «На Північному флоті, це пише одне з російських видань, з виділеного 1 мільярда рублів на обслуговування і ремонт зенітних ракетних комплексів Кінжал, Ураган і Крєпость було витрачено мільярд, а вкрадено 692 мільйони рублів». Тут, як мінімум, слід було називати це видання.

Погана звичка «перекривати» текст будь-яким відео призводить до постійних порушень стандарту точності. Так, кілька різних повідомлень щодо евакуації людей із різних фронтових міст перекриті невідповідним відео, як за змістом (наприклад, йдеться про евакуаційні потяги — показують евакуацію на шкільних автобусах), так і географічно, коли однією картинкою перекриті слова про події в зовсім різних областях України. Або така, незбагненна для мене, логіка. Навіщо у повідомленні про те, що Верховна Рада закликала НАТО, ООН та Євросоюз створити безпольотну зону, показувати відео Радбезу ООН? Або навіщо показувати кадри минулорічної зустрічі лідерів Великої сімки, розповідаючи про нинішню їх зустріч? Або ж ведуча каже: «Із біженцями з України під час візиту до Польщі зустрінеться президент США Джо Байден. Про це він заявив на пресконференції у Брюселі». Отже, Байден — у Брюсселі, і їде він до Польщі. То до чого тут картинки Білого дому в США?

І про критичні порушення стандарту відокремлення фактів від думок. У сюжеті про зруйновані ворогом будинки неназваної авторки дається така оцінка: «Картину цього безвіконного будинку ще не назвеш плачевною, бо ж є ті, що вигорають вщент». Я би дуже не радив журналістам вдаватися до подібних оцінок, адже оцінювати збитки і втрати можуть лише ті люди, які їх зазнали. У цьому ж сюжеті було й безпідставне узагальнення: «Проте (люди, в яких зруйноване житло) розуміють, здаватися чи то морально, чи то фізично не можна, збирають волю в кулак та мають кожен свій план про всяк випадок». Майже напевне не всі ці люди «розуміють», «збирають» і «мають», тож журналістам не варто так узагальнювати.

Забагато оцінок у формулюванні окремих запитань до гостей. Наприклад, ведуча Тетяна Гончарова: «Ще один дуже важливий момент, що у сільськогосподарських товаровиробників з’явилася можливість отримати кредит до 60 млн. гривень під 0 відсотків на час воєнного стану за програмою 579. Скажіть, будь ласка, наскільки товаровиробники зараз почали звертатись, і тут навіть справа у відсотках. Це неймовірно потужний крок назустріч бізнесу, але наскільки швидко, тут дуже важливо, вони зможуть взяти цей кредит для того, щоб будувати країну, щоб вести бізнес на таких приємних умовах». Це така собі спроба «програмувати» гостя на «правильну» оцінку у відповіді.

І час від часу ведучі вдаються до занадто вже «поетичних», а при цьому геть не інформативних підводок. Наприклад, підводка Гончарової: «І світло переможе темряву. І тил — також війна, тільки зброя там своя: любов, підтримка, розуміння та співчуття. Надійний тил зараз у Прикарпатті, де продовжують приймати вимушених переселенців».

Ще одна системна помилка: з точки зору стандарту повноти інформації є недостатнім називати експерта просто експертом, як от Олександра Мусієнка ведучі каналу представляли «військовим експертом». Слід бодай якось пояснювати глядачам конкретну компетентність експерта в темі. У випадку з Мусієнком можна було принаймні представити його як керівника Центру військово-правових досліджень. Так само не була жодним чином пояснена компетентність Миколи Бєлєскова, який також був представлений ведучими просто як «військовий експерт».

Генерала Ігоря Романенка ведуча Ніцевич представила як генерал-лейтенанта, забувши згадати, що він генерал-лейтенант уже у відставці, також він був представлений як заступник начальника Генерального штабу збройних сил, ведуча забула при цьому сказати, що він обіймав цю посаду ще в 2006-2010 роках. Це, щоправда, було в титрі. Але це дуже серйозна помилка, бо гарантовано певна частина глядачів титрів не читає («розмовний» ефір дуже багато хто більше слухає, аніж дивиться) або ж не звертають на титри увагу. Ці глядачі сприйняли генерала Романенка саме як чинного заступника начальника Генштабу (тобто як ньюзмейкера, а не як експерта). За рахунок цієї неповноти у представленні гостя заодно порушено і стандарт точності.

Ведуча Ніцевич каже: «У столиці внаслідок влучання російського снаряду горів двоповерховий приватний будинок. Це сталося в одному зі спальних районів Києва». Тут, по-моєму, журналісти дують на холодне: навряд чи заподіяло б шкоди, якби був названий цей район.

Було і серйозне порушення етичних норм професії: підозрюваного в мародерстві у селі Лютіж показали на фото.

Інші зауваження. Таблиця втрат ворога — занадто складна для сприйняття (хоч і трохи краща, ніж на «1+1» чи на ICTV):

Тут занадто багато числової інформації, краще цей масив розбивати на кілька таблиць. Невиправданий «капслок» ускладнює сприйняття. І не враховано, що заголовок таблиці точно на різних каналах — учасниках марафону буде частково ховатися під логотипами каналів, а отже глядачам його буде важко швидко прочитати.

Дуже складні запитання і дуже непродуктивна звичка ведучих каналу ставити одночасно по кілька різних запитань, наприклад, Ніцевич запитує у колишнього заступника начальника Генштабу Романенка: «Хочеться додати трохи інформації в продовження нашої теми. До 60% російських ракет не потрапляють в ціль. Про це повідомляє видання Reuters з посиланням на американських чиновників. Офіційні особи не розкрили, що саме є причиною таких високих показників відмов ворожих ракет, однак журналісти зазначають, що така висока частота відмов може охоплювати що завгодно: від невдалих запусків до того, що ракета не вибухне при ударі. (1 запитання) З чим ви це пов’язуєте, пане Ігорю? (2) І дивіться, вже є заяви і докази, ми це бачимо наочно, про те, що російська армія втрачає ресурси і наразі вона затихла. З чим ви це пов’язуєте? (3) І як ви прокоментуєте їхню інформацію стосовно залучення нібито білоруської армії»? На що генерал (у відставці) цілком справедливо сказав: «Зразу три питання ви задали в одному. Три в одному». Браво, генерале! Може ще й журналістів повчити професійності.

Але навіть ця наука від генерала не далася взнаки, бо Ніцевич і далі ставить по три запитання відразу. Наприклад, міському голові Мелітополя Івану Федорову: «Ми бачимо свавілля, яке творить російська армія, російська влада, це і викрадення політиків, це і викрадення людей, так ми пам’ятаємо з Маріуполя вони вивозять людей, щоб потім маніпулювати. (1 запитання) Як ви це прокоментуєте? (2) І ще є інформація, зокрема з боку РНБО, про те, що окупанти намагаються ввести в обіг свої рублі на території Мелітополя та Генічеська, (3) і раніше ви заявляли, а потім це коментував ще омбудсмен із захисту української мови, про те, що вони примушують дітей навчатися російською мовою».

Ще одна ілюстрація до того, що ведучі каналу часто змішують докупи різне. Запитання ведучої до воєнного експерта Миколи Бєлєскова звучало так: «Поясніть нам, будь ласка, з військової точки зору, стосовно того, ми почули попереднього спікера, який зазначив, що у Росії мало високоточної зброї, тому вони часто не влучають у якісь бажані цілі і, ми бачимо, вже прозвали «феноменом Чорнобаївки» на Херсонщині. Можливо, ви нам поясните, у чому полягає той самий феномен»? На що сам експерт сказав: «Ну ви знаєте, те, що ви перерахували, це три непоєднуваних речі».

Ну і теж час від часу повторюється одна й та сама ситуація, коли ведучі «Ради», замість дати спікеру висловити до кінця цікаву думку, переривають його, щоб поставити зовсім інше запитання. От з експертом Бєлєсковим ведучий каже: «Ми вас змушені квапити, тому що ми обмежені в часі, давайте ще одну інформацію і ваш короткий коментар». Навіщо ж це робити? Просто щоб поставити всі заплановані запитання? Ведучим каналу я би радив уважніше слухати гостей і підтримувати розмову з ними, виходячи зі змісту розмови, а не з власного попереднього плану.

Ще одна поширена помилка гостьових ведучих «Ради» — це ствердні запитання. Наприклад, запитання-відповідь або навіть запитання-промова Гончарової до радника глави Офісу президента Сергія Лещенка: «Ваше ставлення до руських лібералів, які зараз намагаються пояснити всьому світові, що вони не знали, вони раніше підтримували режим Путіна, тому що не розібрались, тому що зараз вони хочуть підтримати демократію в Україні. Наскільки можуть бути оманливими ці гачки і наскільки ми тут маємо бути нещадними, а не починати захоплюватися, що хтось стає на наш бік. Адже це ставання на бік України — це просто заради виживання».

На каналі «Рада» журналісти взагалі не дружать з фемінітивами, які вже є літературною нормою, крім того, що вони є природними і логічними для української. Я розумію, що начебто зараз не до того, і начебто це дрібниця. Але війна наочно свідчить, що мова має значення. Грамотна мова.

Крім того, в ефірі каналу занадто зловживають лайнерами, вони йдуть мало не щохвилини, а часом і по 2—3 на хвилину. Попри те, що лайнери якісні, але краще все ж не «рвати» ефір і давати більше інформації.

Елементи політичного піару. Я вже писав у першій подачі моніторингу, що не варто акцентувати на фракційній приналежності нардепів зі «Слуги народу», які є гостями програми. Важливіше вказувати їхню компетентність, а це — або назва парламентського комітету, де нардеп працює, або опис його професійного досвіду, якщо такий має стосунок до теми розмови з цим нардепом.

Резюме. Характерною для каналу є невелика кількість сюжетів, натомість більше прямих ввімкнень кореспондентів. При цьому половина цих ввімкнень насправді не були репортажними, подієвими, а отже логічніше було замість ввімкнень робити повноцінні сюжети. Порушень стандартів було доволі багато і доволі серйозних, майже всі вони — у гостьових ведучих і у кореспондентів (ведуча новин Ганна Гомонай дотримується стандартів). Найбільше порушень стандарту достовірності. За рахунок неналежного використання відео страждає стандарт точності.

 

Телеканали ICTV та СТБ (11:00-16:00)

Зміст ефіру. У блоці двох каналів Віктора Пінчука, як і раніше, була чітка структура: щопівгодини короткі новини, які вели по черзі ведучі Юлія Сеник і Андрій Ковальський. Між ними — гостьова студія з ведучим Вадимом Карп’яком. У новинах — велика кількість сюжетів, причому різноманітних: репортажних, оглядових (ситуація в конкретній області загалом) і нарисових:

про ситуацію під Броварами,

про ситуацію в Запорізькій області,

про фосфорні бомби

про похорон харків’янина, який вижив у нацистських концтаборах, але загинув від російського обстрілу,

огляд про мітинги на підтримку України в Болгарії, Мексиці, Бельгії,

про те, як отримати відстрочку від мобілізації,

про працевлаштування вимушених переселенців у Дніпрі,

про відомих медійних волонтерів і тероборонців на Київщині,

про посилення відповідальності для колаборантів,

про прибуття гуманітарної допомоги з Польщі,

про добровольчий шпиталь медиків-волонтерів,

про українську мову,

про нові норми Кримінального кодексу щодо пособництва ворогу і про виступ у Верховній Раді спікерів країн Балтії,

про воєнкора Сергія Ваганова, якому вдалося вибратись з блокадного Маріуполя,

про виробництво кровоспинних турнікетів волонтерами у Дніпрі,

про ситуацію на Миколаївщині і на Херсонщині,

про те, як у Харкові і в Києві намагаються рятувати пам’ятники від обстрілів і бомбувань,

про перспективи вступу України до ЄС.

При цьому було лише одне пряме ввімкнення і те не репортажне (Олена Фроляк розповідала загалом про посівну на Прикарпатті). Мені це дивно, бо насправді ж під час ефіру відбувається величезна кількість різних подій, з яких, із точки зору оперативності інформування, «просяться» саме прямі ввімкнення.

У гостьовій частині ефіру було багато гостей, причому дуже різноманітних — і ньюзмейкерів, і експертів. Канали, більше за інших, приділяють увагу релігійним і культурним вимірам війни. Зокрема гостями ефіру були:

Сергій Фурса, інвестиційний банкір,

Наталя Ворожбит, режисерка,

Андрій Ковальов, пресофіцер 112 бригади Територіальної оборони,

Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України у 2016-2019 роках,

Рефат Чубаров, глава Меджлісу кримськотатарського народу,

Дмитро Лубківський, дипломат,

Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка про гуманітарні коридори, про Міжнародний червоний хрест і про викрадення росією українців,

Артем Діхтяренко, речник СБУ,

Андрій Шаповалов, виконувач обов’язків керівника Центру протидії дезінформації при РНБО,

Юрій Щиголь, голова Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації,

Ілона Костина, волонтерка, голова правління Veteran.Hub,

Любко Дереш, письменник,

Олександр Книга, директор Херсонського обласного драматичного театру, про те, як його викрадали окупанти,

Віталій Кривецький, єпископ Римо-католицької церкви в Україні про молитву Папи Римського до Благовіщення,

Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ про ситуацію в Славутичі,

Ігор Сирота, гендиректор «Укргідроенерго», про роботу і безпеку гідроелектростанцій,

Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів про ухвалений Верховною Радою закон щодо оновлення соцзахисту ветеранів,

Олена Шуляк, народна депутатка, про новий закон щодо колабораціонізму.

Крім того, в ефірному блоці ICTV та СТБ показували трансляцію брифінгу першого заступника голови ВР Олександра Корнієнка. І ще було три доволі якісні короткі документалки:

про спричинену західними санкціями кризу в Росії,

про те, як впливають і ще вплинуть санкції на автомобільний ринок Росії

і про порівняння чеченських воєн Росії з нинішньою війною проти України.

Чомусь ці документалки були озвучені російською мовою і це ніяк не пояснювалося. І якось геть невиразно вони були представлені ведучим: «спеціальний сюжет колег із “Ранку”» або «сюжет колег з проєкту “Антизомбі”». По-моєму, це потребувало якогось більш зрозумілого пояснення.

Порушення стандартів. У новинних блоках зведення з різних ділянок фронту, де є велика кількість різної інформації, подавалися в першому випуску — з одним-єдиним посиланням («за даними Генштабу»), в інших випусках — взагалі без посилань. У новинних блоках, які веде Юлія Сеник, загалом дуже багато інформації подавалося без посилань на джерела інформації (про побиття та затримання окупантами у Херсоні депутата та спортсмена Дмитра Афанасьєва; про нічні бомбардування Харкова, ситуацію в Дергачах і Ізюмі тощо). У тих блоках, які з 13 години вів Андрій Ковальський, інформації без посилань було значно менше.

У сюжеті Вікторії Покатілової про українську мову було недостовірне узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки: «Саме ставка на міфічну непопулярність української в Україні стала стратегічною помилкою Путіна, переконані мовознавці».

25 березня в ефірному блоці каналів було чимало порушень стандарту точності. Зведення з різних ділянок фронту було «перекрито» нарізкою відео, яке майже ніколи не відповідало словам ведучої. При цьому довільно використовувалося архівне відео. У відеоогляді подій у Запорізькій області текст Андрія Почтєва був довільно перекритий відео, переважно архівним, і без позначення, що це архів. Крім того, виникали абсурдні ситуації. Коли, наприклад, під титром «Запоріжжя» показували антирашистський мітинг у Мелітополі.

У міжнародному огляді Наталії Луценко мітинги на підтримку України в Мексиці і в Брюсселі показували з геотитром «Болгарія». Це рідкісна недбалість.

У огляді про ситуацію на Миколаївщині і Херсонщині було сказано: «повідомив миколаївський військовий губернатор» (у сенсі голова ОВА). «Губєрнатори» — то в Мордорі, в Україні «губєрній» нема як явища. Давно вже слід забути подібне визначення наших голів областей. І в цьому ж сюжеті було неправильно названо населений пункт: «У Старій Збруївці викрали кілька людей» — насправді ж Стара Збуріївка.

Кілька разів доволі грубо порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Ось повідомлення Сеник у випуску о 12:00: «Війна Росії проти України може призвести до надзвичайно серйозної продовольчої кризи, заявив глава французького МЗС. Україна та Росія — одні з найбільших експортерів зерна. Через війну складно почати посівну. А неможливість зібрати врожай призведе до кризи. Тож за словами Ле Дріана, треба діяти швидко, інакше європейці відчують наслідки. Україна забезпечує продовольством понад 400 мільйонів людей у світі. До 2030 року ми планували забезпечувати аж мільярд. Та рашисти блокують порти та логістичні шляхи та бомбардують українські поля. Тож світ має розуміти, що треба негайно зупинити Путіна». От де тут слова Ле Дріана, а де висновки самої ведучої?

У огляді Єгора Ромахла і Олени Горячевої про ситуацію на Миколаївщині і Херсонщині було сказано: «Та намагання агресорів захопити Миколаїв нездійсненні. Українська армія сильніша, а російські війська деморалізовані». Це набір оцінок, які мали б вагу, будучи сказаними компетентними людьми, тобто ньюзмейкерами чи експертами, а не журналістом.

А ось наслідки ще однієї поганої «традиції» з мирних часів. У сюжеті Андрія Гетьмана про перспективи вступу України до ЄС оцінки і висновки експертів подавалися частково їхніми синхронами, а частково їх переповідав автор сюжету, при цьому не посилаючись на експертів. Наприклад: «Країну у стані війни Євросоюз навряд чи прийматиме і серйозні переговори почнуться саме після нашої перемоги, тому Путін і намагатиметься затягувати бойові дії». Або: «Досі Європа покладалася на захист НАТО. Нині звучать голоси про спільну оборонну політику, тож і Україні можуть більше і швидше давати зброю. І головне — Україна має право стати частиною європейської сім’ї з цінностями демократії і гідним рівнем життя». Оскільки автор сюжету не давав жодних посилань на авторство цих думок, тож звучали (і сприймалися) ці висновки й оцінки як «експертна думка» самого журналіста.

І було грубе етичне порушення: в сюжеті Василя Саф’янюка демонструвалося відео допиту підозрюваного в наведенні  обстрілу в Києві з повною ідентифікацією цього підозрюваного.

Інші зауваження.  Знову, як і в попередній подачі моніторингу, змушений звертати увагу на дуже складну для розуміння інфографіку щодо втрат ворога. Крім великої кількості чисел, написів і невиразних іконок, для глядача ще й ускладнює сприйняття звичка ведучих за кадром називати різні позиції не в тому порядку, в якому вони розташовані на картинці. У цій ситуації частина глядачів намагається знайти на картинці названу ведучим позицію. Ось я намалював, як при цьому змушений бігати по картинці погляд глядача:

Це саме в такому порядку називає дані ведуча за кадром.

Заради трансляції брифінгу першого заступника голови Верховної Олександра Корнієнка перервали не лише випуск новин, але навіть на півслові обірвали сюжет. Чесно кажучи, це явно був не той випадок — точно нічого оперативного і сенсаційного від цього брифінгу можна було не очікувати. І те, що роблять деякі інші канали, але чого нема в ефірному блоці каналів ICTV та СТБ: при трансляції завжди слід тримати постійний титр того, що показують, у цьому випадку «брифінг першого заступника голови Верховної Ради Олександра Корнієнка», щоб у глядачів, які ввімкнулися під час цього брифінгу не виникало запитання «кого це показують»?

Елементи політичного піару. Коментар колишнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана у якості експерта з оцінки економічних дій уряду мав право на життя. Причому ведучий доволі вправно обмежував експрем’єра, коли той намагався себе піарити. Але цілковито зайвою була згадка ведучого про те, що Гройсман є очільником партії «Європейська стратегія Гройсмана».

БЗ+СХ про нагородження Зеленським співробітників СБУ було зроблено за поганою ще мирною «традицією», коли головним героєм повідомлення є президент, а не ті, кого нагороджують. Не сказали навіть, скільки нагороджених, за що і якими нагородами їх нагородили. В підсумку повідомлення було винятково про Зеленського. Мені здається, що президента в ефірі нині і без того вистачає. Але, коли він звертається до громадян, чи до різних лідерів світу, це є виправданим у новинах. А події, подібні нагородженню, слід висвітлювати все ж за стандартами.

У сюжеті Василя Саф’янюка Кіра Рудик коментує зміни до Кримінального кодексу як законодавиця, тому не було жодного сенсу згадувати її фракційну приналежність.

Так само нардепка Олена Шуляк давала в ефірі експертне (з точки зору законотворця) роз’яснення нових норм закону щодо колабораціонізму і щодо пособництва ворогу публікаціями в соцмережах. Зайвим було в представленні нагадування про те, що вона є лідеркою партії «Слуга народу».

Резюме. Безумовно сильними сторонами спільного блоку каналів ICTV та СТБ є дуже якісні сюжети, особливо ж людські історії. Широкий спектр гостей і якісна робота з гостями ведучого Вадима Карп’яка. Слабка сторона — оперативність, повна відсутність прямих ввімкнень з місць подій. Серйозні порушення стандартів достовірності, переважно повний брак посилань на джерела інформації. І більш як серйозні порушення стандарту відокремлення фактів від думок, коли справді неможливо розібратися, де журналісти цитують чужі думки, а де висловлюють свої.

 

Телеканал «UA: Перший» (16:00-21:00)

У трансляції на «UA: Першому» доволі часто пропадали звук, а часом і звук, і картинка. В такі моменти трансляцію намагалися підхоплювати, наскільки це можливо в подібній ситуації, журналісти «Українського радіо». Виходило, скажу чесно, не дуже добре. Суспільному слід терміново щось вирішувати з якістю сигналу, бо дивитися ефір з постійними «підвисаннями» і з періодичною втратою звуку і картинки неможливо. Крім того, в ефірі «UA: Першого» поверх трансляції «Українське радіо» повідомляло про повітряні тривоги, тож звук частини самої трансляції в такі моменти зникав. Виходила повна какофонія в ефірі. І це при тому, що про повітряні тривоги далі говорили і телевізійні ведучі.

Зміст ефіру. Ефір суспільного мовника було чітко поділено на новинні блоки, які вела Анна Чередниченко, і гостьові з ведучими В’ячеславом Афутіним і Євгеном Агарковим. Загалом ефір був доволі гармонійним. Велика кількість сюжетів, але переважно нарисів:

про нацгвардійця із позивним «Панда»,

про родину, які раніше вимушено переселилися з лінії зіткнення на Донбасі до Маріуполя, героїв документального фільму данського режисера,

про подружжя лікарів, які місяць живуть з немовлям у бомбосховищі лікарні,

про обстріли ворогом сіл Київщини,

про волонтерську допомогу Новгород-Сіверській психоневрологічній лікарні,

про тероборонця — батька (чи діда? — через перешкоди в трансляції не чути) загиблого «кіборга»,

про бійця тероборони ромської національності,

про жінку, яка дивом вижила після авіаудару в Чернігові,

про приїзд Байдена у польський Жешув,

про роботу київських двірників в умовах війни,

про біженців з України у Будапешті,

про Андрія Хливнюка з гурту «Бумбокс», який захищає Київ.

Репортажів було дуже мало як для 5 годин інформаційного ефіру, натомість були багато прямих ввімкненнь кореспондентів:

про візит Байдена до Польщі (було навіть два ввімкнення),

про ситуацію в Харкові,

про ситуацію в Києві та області (трохи дивнувато виглядає, адже ведучі ніде не заявляли того, що вони працюють десь в іншому місті),

про ситуацію в Чернігові,

про ситуацію на Сумщині,

про ситуацію на Вінниччині, де був ракетний удар.

Двічі журналісти Суспільного намагалися зв’язатися з кореспонденткою у Херсоні (не називаючи її імені з міркувань безпеки), але обидва рази це, на жаль, не вдалося через проблеми зі зв’язком. Натомість вдалося отримати інформацію безпосередньо з оточеного ворогом Маріуполя — від редакторки місцевого інтернетвидання Ганни Мурликіної.

Гостями студії були переважно посадовці, експерти представлені не були:

Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ,

Владислав Атрошенко, міський голова Чернігова,

Ірина Верещук, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій про гуманітарні коридори і про обмін полоненими,

Наталія Гусак, голова Національної служби здоров’я України про можливості отримання критичних ліків українцями,

Євген Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України,

Павло Кириленко, керівник Донецької ОВА про ситуацію на Донеччині,

Тетяна Сап’ян, речниця Державного бюро розслідувань про зміни в законодавстві щодо колаборантів,

Сергій Гайдай, глава Луганської ОВА,

Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки і оборони України,

Андрій Ляхович, уповноважений президента по взаємодії з добровольцями та волонтерами,

Ірина Ковпашко, заступниця голови Пенсійного фонду,

Федір Веніславський, член Комітету ВР з нацбезпеки та оборони,

Богдан Бенюк, актор і народний артист України.

Крім того в ефірі Суспільного показали запис брифінгу міністерки соціальної політики Марини Лазебної про допомогу вимушеним переселенцям і трансляцію з Ватикану, де Папа Римський проводив обряд посвячення України непорочному серцю Марії.

Порушення стандартів. Значна кількість повідомлень в новинах подавалася з недостовірними посиланнями на сторінки у фейсбуці й телеграмі:

«Колони військової техніки знищили українські захисники на Чернігівщині, удару завдали сили спротиву Сіверщини, написало у фейсбуці оперативне командування Північ».

«Повідомили на своєму телеграмканалі Сухопутні війська Збройних сил України».

«Селище Лук’янівка звільнили українські захисники на Київщині. Це підтвердили на своєму телеграмканалі Сухопутні війська Збройних сил України».

«Решта влучила в кілька споруд. Командування Повітряних сил повідомило про це в фейсбуці».

«Близько 500 мелітопольців сьогодні змогли виїхати з міста евакуаційним коридором. На автобусах і приватних авто вони дістались Запоріжжя, де їм надають допомогу. Про це написав у телеграмі заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко».

Крім того, Катерина Гладенко у прямому ввімкненні з Сумщини давала велику кількість недостовірної інформації: «Відомо, російські війська здійснили удари по Охтирці. В район з багатоповерїхівками, там вдалося врятувати з-під завалі п’ятьох людей і відомо про двох загиблих». «Відомо, що російські військові там мародерствують у Тростянці». «Сьогодні лунала повітряна тривога, але, як відомо, літаки полетіли на Охтирку».

У прямому ввімкненні Ірини Вдовиченко про ситуацію на Вінниччині: «Зрозуміло, що ці будівлі знаходились на території командування Повітряних сил Збройних сил України. Деякі збили Протиповітряна оборона, деякі влучили. Влучили, попередньо кажуть, що три».

Інші стандарти грубо не порушувалися.

Інші зауваження. Забагато було повторів БЗ/СХ і сюжетів, деякі з них повторювались по 3—4 рази протягом ефіру. Інколи ці повтори розташовані занадто близько по ефіру. Так, наприклад, сюжет про волонтерську допомогу Новгород-Сіверській психоневрологічній лікарні виходив в ефір о 17:08 у блоці новин і о 17:23 в гостьовому блоці, тобто через 15 хвилин.

Резюме. В ефірі каналу було доволі багато якісних нарисів, натомість була слабкою репортажна складова. У гостьовій частині якісно були представлені ньюзмейкери, натомість взагалі не було експертної складової. Порушень стандартів було небагато, всі вони стосувалися достовірності, більшість з них — оприлюднення інформації з соцмереж без належної перевірки.

 

Телеканал «Україна 24» (21:00-24:00)

Зміст ефіру. Ефірні блоки каналу чітко поділені між новинами (які веде Максим Сікора) і гостьовими студіями, які послідовно вели пари ведучих Марія Скиба і Тигран Мартиросян, далі — Василь Пехньо та Юрій Бібік. Лише три сюжети на три години ефіру:

про бої у передмістях Києва (реально з передової),

про те, що в Ужгороді волонтери продають воду під назвою «Сльози окупанта»,

про «історичні екскурси» Путіна.

Прямі ввімкнення були такі:

про ситуацію на Херсонщині,

про ситуацію в Маріуполі,

про візит Байдена до Польщі,

про ситуацію в Києві і області,

про ситуацію в Харкові,

про ситуацію в Одесі,

про ситуацію на Дніпропетровщині.

У гостьовій студії були переважно ньюзмейкери, але доволі різнопланові:

Мирослава Гонгадзе, журналістка, керівниця «Голосу Америки» у Східній Європі про підсумки самітів і про візит Байдена до Польщі,

Анатолій Куртєв, секретар Запорізької міської ради про ситуацію в місті,

Олександр Хорунжий, пресофіцер ДСНС про роботу рятувальників,

Анна Маляр, заступниця міністра оборони України про обмеження, які накладає на свободу слова війна, і про загальну ситуацію на фронтах,

Андрій Безносенко, головний лікар Національного інституту раку про те, як лікуватись онкохворим в умовах війни,

Анка Фельдгузен, Надзвичайна і повноважна послиня ФРН в Україні щодо надання зброї Україні і щодо закупівлі російських енергоносіїв,

Анатолій Анатоліч, «відомий» український телеведучий і шоумен передав всім привіти і побажання (чесно кажучи, я так і не зрозумів сенс його запрошення до ефіру),

Єпископ Команський Михайло Аніщенко екзарх Вселенського патріарха в Україні,

Роман Костенко, нардеп, секретар Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки про ситуацію на Миколаївщині,

Олег Устенко, радник президента України про переведення української економіки на військові рейки і про фінансування путінської війни Німеччиною,

Вадим Денисенко, речник Міністерства внутрішніх справ України,

Сергій Гармаш, журналіст, представник у ТСК,

Ігор Жовква, дипломат, заступник керівника Офісу президента,

Раміс Юнус, американський політолог.

Крім того, в ефірних блоках каналу показали запис брифінгу керівника Офісу президента Андрія Єрмака, відеозвернення президента Зеленського до українців, брифінг міністерки з питань тимчасово окупованих територій Ірини Верещук і відеозвернення прем’єр-міністра Дениса Шмигаля до українців.

Порушення стандартів. Доволі багато було порушень стандарту достовірності подачі інформації. Так, ведуча Скиба в запитанні до Маляр казала: «Ми чули, що росіяни дуже активно вже самі переходять кордон і здаються в полон». (В питаннях про підтвердження будь-якої інформації слід посилатися на її чіткі джерела). І так само вона ж у запитанні до Фельдгузен: «Є інформація про те, що в Бундестазі сказали, що більше зброї для України немає, але може йти мова про те, щоб її десь закупити і передати Україні».

У прямому ввімкненні Марини Асмолової без посилань давалася інформація: «Село Ясногородка, там окупант декілька днів назад з градів обстрілював це село». І в цьому ж ввімкненні було таке посилання: «Щодо міста Ірпінь, за останньою інформацією від наших військових, зараз це місто під нашим контролем». І таке: «І знаємо, що такі міста як Буча, зараз теж тривають дуже сильні бої».

У прямому ввімкненні Ірини Антонюк: «Є інформація, що сьогодні українські військові знищили вишку, яка мала глушити і глушила сигнали».

І порушувався стандарт точності. По-перше, за рахунок довільного ілюстрування тексту будь-якою картинкою. Наприклад, в новинах Сікора розповідав, що в шпиталях на окупованих територіях багато поранених окупантів, про терор і примусове вивезення людей з окупованих територій в Росію, а показували при цьому якісь бойові дії. А повідомленні про перейменування празьких вулиць навколо російського посольства «перекрите» архівним відео (як раніше перейменовували там же площу на честь Бориса Нємцова) без указання, що це архів. Кореспондентка Асмолова у прямому ввімкненні розповідала, як у Києві працюють аптеки і магазини, на відео при цьому показували київський залізничний вокзал. Розповідали про комендантську годину і боротьбу з диверсійними групами, а показували мобільний кардіоцентр на вокзалі.

Ведуча Скиба казала: «Знаємо, сьогодні вже відбулася їхня зустріч з Анджеєм Дудою, ну а завтра, як ми почули, буде зустріч з українськими переселенцями». Йдеться про біженців.

Інші зауваження.  На «Україні 24» якийсь дивний спосіб представлення власних кореспондентів під час прямих ввімкнень: у титрі пишеться просто «кореспондент» і місто. Імені кореспондента чомусь не пишуть.

Елементи політичного піару. Одне з повідомлень було таким: «Російським загарбникам не вдається здобути підтримку місцевих жителів в окупованих містах. Про це заявив радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк. За його словами, окупанти за місяць війни не змогли ані сформувати фейкових органів влади, ані відзняти пропагандистські відео, натомість український народ виходить на мітинги проти армії Росії. Тим самим чинить справжній спротив». Плюс далі був повтор цієї ж думки у прямій цитаті Подоляка в соцмережі. І де тут бодай якась новина? Більше схоже на піар пана Подоляка.

«Токсичні» медійні персонажі. Ведучий Тигран Мартиросян кілька років активно працював як проросійський пропагандист. Крім того, був топовим менеджером проросійських телеканалів: виконавчим продюсером медведчуківського NewsOne, а згодом керівником мураєвського телеканалу «Наш». Я не знаю, що собі думають з цього приводу менеджери і власник каналу «Україна 24», але переконаний, що вже точно подібний персонаж не має жодного права на участь у спільному телемарафоні! Питання його можливої кримінальної відповідальності за антиукраїнську пропаганду, звісно ж, за правоохоронними органами, але він точно має відповідати морально як мінімум повним відлученням від будь-якого телеефіру в Україні. І суто по-людськи вкрай неприємно його бачити в ефірі спільного телемарафону, чути від нього нині «патріотичні» слова про «будемо святкувати нашу перемогу», або фальшиві заклики українців до єднання, або тим більше заклики глядачів до інформаційної гігієни. Це після того, як він роками засмічував мізки тих же глядачів наративами «русского міра»!

Резюме. Загалом в ефірній частині каналу «Україна 24» репортажна складова була представлена переважно прямими ввімкненнями кореспондентів з різних областей. Гості були більше ньюзмейкери, експертна складова була представлена лише одним політологом. Зі стандартів грубо порушувалися лише два — достовірності й точності інформації. Останній порушувався переважно за рахунок некоректного використання картинки.

 

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефіру була доволі чітка на всіх каналах, крім «Інтера», де відмінність між новинною і гостьовою студією не дуже простежувалася. Сюжетів було багато в ефірі всіх каналів, крім «Ради» і «України 24». Найкраще справи з репортажними сюжетами — у «1+1», фронтових репортажів теж найбільше у «1+1» і частково у «України 24». Найбільше закордонних репортажів — на «Інтері». Найкращі нариси — в спільному блоці каналів ІCTV та СТБ і на «UA: Першому». Репортажні прямі ввімкнення кореспондентів 25 березня активно використовувалися каналами «Україна 24» і «UA: Першим». На каналі «Рада» було більше нарисових. Майже не було прямих ввімкнень у ефірному блоці каналів ICTV та СТБ, і не було взагалі в ефірному блоці «1+1». У гостьових студіях були представлені і ньюзмейкери і експерти в ефірних блоках каналів «Рада», ICTV та СТБ і «Україна 24». В ефірі «UA: Першого» не було експертів, в ефірі «1+1» не було ньюзмейкерів, в ефірі «Інтера» гостей не було (але це лише в одному годинному блоці).

Найбільше порушень стандарту достовірності інформації було на каналах «Рада» і ICTV/СТБ — переважно через подачу інформації без посилань на джерела, трохи менше — на «UA: Першому» і «Україні 24». У блоці суспільного мовника левову частку порушень становили посилання на сторінки в соцмережах без власної перевірки інформації, у «України 24» — більшість становили псевдопосилання на кшталт «відомо» або «є інформація». На «1+1» були і такі, і такі порушення стандарту, на «Інтері» — лише одне посилання на телеграмканал.

Стандарт точності найбільше порушували канал «Рада», ICTV/СТБ і «Україна 24». У всіх переважно це було некоректне використання картинки, яка не відповідала тексту, некоректне використання архіву і використання архіву без позначення, що це є архів. Значно менше порушень стандарту було на «1+1» і «Інтері». На «UA: Першому стандарт точності не порушувався.

Стандарт відокремлення фактів від думок часто і грубо порушували на каналі «Рада» і ICTV/СТБ. По одному разу на «Інтері» та «1+1». На каналах «UA: Перший» і «Україна 24» порушень цього стандарту не було.

Стандарт повноти серйозно і неодноразово порушували на каналі «Рада».

Найбільше грубих порушень стандартів було на каналі «Рада» (22 порушення). У ефірному блоці каналів ICTV/СТБ таких порушень було 16, «Україна 24» — 11 (але це з оцінених лише трьох годин ефіру), «1+1» — 9, «UA: Перший» — 7, «Інтер» — 4 (з оціненої однієї години ефіру).

Канали «Рада» і ICTV/СТБ порушували також етичну норму.

Найбільше проявів політичного піару (4) було в ефірі каналів ICTV/СТБ, по одному такому прояву було на каналах «Рада» і «Україна 24». На інших каналах таких проявів не було.

В ефірах усіх каналів 25 березня не звучало жодного наративу кремлівської пропаганди і не було «токсичних» медійних персонажів (не рахуючи «токсичного» Мартиросяна на «Україні 24»).

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2881
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду