Спостерігачі називають це правильним кроком, адже наразі в Україні маємо лише початки такого телебачення, а до 2015 року, коли, у відповідності до міжнародних домовленостей, держава повинна буде повністю перейти на цифрове ефірне мовлення, не так багато часу. Враховуючи ж традиційне вміння наших чиновників «забалакати» будь-яке питання, то часу просто немає.

 

Рішення Нацради автоматично активізувало дебати довкола приймачів цифрового телебачення, так званих сет-топ-боксів, для населення. Адже одна справа – виробити якісний телевізійний продукт, а інша, не менш важлива, – донести його в кожну оселю. А тут без цифрових декодерів не обійтися.

 

Діапазон вартості сет-топ-боксів, які наразі пропонуються на українському ринку, від 30-ти до 150 доларів. Це – найпростіші пристрої, які дозволяють приймати цифру. Є значно дорожчі, якісніші аналоги, але про них фахівці неохоче говорять. Мовляв, тут би з елементарним розібратися. Виникає питання – хто має платити за приймачі цифрового сигналу?

 

Як підказує досвід оцифрованих країн, чимало громадян, і не тільки найбідніших, не поспішають віддавати свої кревні за якийсь там декодер. Екперти прогнозують, Україна у цьому зв’язку навряд чи буде оригінальною. Швидше за все спрацює традиційне «а може, якось воно буде». Можливо, хтось таки принесе того сет-топ-бокса, ба більше – навіть налаштує його на улюблені канали. А ні – так ні, й аналоговий сигнал нічого. Подумаєш, інколи зображення мерехтить. Так все одно – одна політика на екрані, можна просто послухати, не відволікаючись на перегляд, ще й справи якісь підігнати. Але якщо так розмірковувати – недовго і до всеукраїнського майдану за продовження дії в Україні аналогового телебачення…

 

А якщо серйозно – хто ж усе-таки платитиме за цифровий декодер у країні, де телевізори зі вмонтованим цифровим пристроєм можуть собі дозволити далеко не всі громадяни? Відключити ж аналоговий сигнал і замінити його на цифровий, як зазначають експерти, можна лише за умови, коли 95% домогосподарств матимуть доступ до цифрового мовлення.

 

Уявімо, держава погодилася придбати нам найдешевші декодери, десь по 40 доларів за одиницю. Якщо взяти за точку відліку 15 мільйонів українських домогосподарств, то виходимо на суму 3 мільярди гривень. Чимало, як для нашої держави, вважають фахівці і прогнозують, що до цього питання наші урядовці можуть повернутися обличчям лише у 2014 році, коли, як кажуть, відступати не буде куди.

 

Як прийнятний, на думку оглядачів, може розглядатися варіант часткового субсидіювання населенню витрат на придбання приймачів або ж компенсація затрат лише найбіднішим. Але й такі кроки потребуватимуть доволі значних витрат із державної кишені.

 

Є ще варіант – залучити до розв’язання проблеми приватний бізнес, зокрема, тих же мовників. Вони ж зацікавлені у збереженні власної аудиторії. З такою пропозицією виступала Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Втім, експерти сходяться на думці, що телеорганізаціям буде складно опанувати новий для себе вид діяльності, пов’язаний із експортно-імпортними операціями. До того ж мовники не мають досвіду роботи зі своїми глядачами, як ті ж кабельники, наприклад.

 

Тим часом торгівля декодерами в Україні, хоч і поволі, але набирає обертів. Компанія «Ромсат», наприклад, яка тривалий час опікується, зокрема, й обладнанням для телебачення, пропонує кілька моделей цифрових приймачів. За словами Станіслава Липая, технічного директора департаменту дистрибуції, важливо, щоб на державному рівні були узгоджені нормативи щодо якості приймачів.

 

«Ми не можемо опускатися нижче певного якісного рівня. Адже гонитва за дешевизною, що спостерігається зараз, може обернутися швидким розпачем і потребою у більш досконалому пристрої. Вкрай потрібна виважена програма розвитку цифрового телебачення в Україні – тоді і з декодерами стане все зрозуміло», – сказав Станіслав Липай в інтерв’ю «Детектор медіа».

 

Великі магазини теж починають виявляти інтерес до сет-топ-боксів. Активізацію в цьому секторі продавці телеапаратури очікують зі збільшенням програм цифрового ефірного мовлення. За їх словами, коли буде масова потреба у цифрових декодерах, ціна на них може впасти.

 

Але наразі це лише перспектива. Що ж робити сьогодні? Експерти сходяться на думці, що треба починати з великої інформаційної кампанії у ЗМІ про переваги цифрового телебачення, де б обов’язково наголошувалося на необхідності декодера. Скільки він коштуватиме, хто за нього платитиме – то вже інша справа. Головне, щоб люди розуміли – з 2015 року без декодерів вони просто не зможуть дивитися телевізор, якщо він, звичайно, не зі вмонтованим цифровим пристроєм.