У жовтні 2024 року депутати зареєстрували законопроєкт про внесення змін до закону «Про медіа». Зараз він перебуває на розгляді у профільному комітеті. Насамперед автори закону пояснюють, що він спрямований на посилення незалежності та фінансування регулятора, врегульовує процедури медіарегулювання та сприяє захисту інформаційного простору. А ще зміни, які вносяться у закон, є реакцією на практику застосування закону «Про медіа». Вони спрямовані на розв’язання суперечливих питань, які виникають при реєстрації та ліцензуванні, неточності, колізії. Окрім цього, виправлені орфографічні помилки (частка замість долі), змінені терміни для розгляду процедур.

«Детектор медіа» проаналізував основні зміни до закону та подає разом з історіями, які стали передумовами та спонукали до створення цього законопроєкту.

Зміни в закон «Про медіа»

У законопроєкті закріплено положення про те, що зміни у профільний закон можна вносити винятково законами про внесення змін до Закону України «Про медіа». Це важливо, тому що нововведення у медійний закон можуть «непомітно» з’являтись у перехідних положеннях інших законів. Так, наприклад, сталося після ухвалення Закону «Про правотворчу діяльність», який зобов’язує Національну раду з питань телебачення та радіомовлення надсилати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції свої підзаконні акти. Член регулятора Олександр Бурмагін висловлював побоювання щодо прийняття Кодексу про адміністративні проступки. Певні норми якого, за його словами, позбавлять Нацраду можливості ефективно реагувати на порушення правил, які є в медіасфері.

Фінансування регулятора, зарплати та призначення членів Нацради

Чому виникли проблеми з фінансуванням регулятора? Нагадаємо, торік Верховна Рада проголосувала за зміни до державного бюджету на 2023 рік. Вони призупинили норму закону «Про медіа» про підвищення зарплат членам Нацради. Прожитковий мінімум у 2023 році становив 2684 гривень, тож зарплата члена Нацради, за новим законом, повинна бути 201300 гривень, а голови Нацради — 261690 гривень. Згідно з попереднім законом «Про національну раду з питань телебачення та радіомовлення», зарплата голови Нацради дорівнює 12, а члена Нацради — 10 розмірам прожиткового мінімуму, тобто станом на 2023 рік це 32208 і 26840 гривень відповідно. Потім Кабінет міністрів України затвердив зарплати членам Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Вони зберігатимуться на тому ж рівні, як і до набуття чинності закону «Про медіа». Ця ситуація створює загрози для незалежності регулятора. «Це важіль постійного можливого тиску на Нацраду, — каже Олександр Бурмагін. — Розумієте, зараз склалась абсурдна ситуація: я — член Нацради, куратор юридичного напряму, і мої підлеглі отримують удвічі більшу зарплату. Коли у тебе зарплата 500—800 євро чи доларів, і ти при цьому ухвалюєш рішення щодо конкурсів на мільйони гривень, — це викликає у європейців здивування».

Новий законопроєкт про внесення змін до закону «Про медіа» пропонує встановити на час війни вдвічі зменшені посадові оклади членів і членкинь Нацради порівняно із загальними нормами закону.

«Це гарантуватиме незалежне від уряду розв’язання цього питання та підвищить заробітну плату. Тобто змінити заробітну плату членів Нацради з теперішніх 50 тис. грн до близько 80 тис. грн, а не якихось захмарних сум», — пояснила одна з авторок закону депутатка Євгенія Кравчук.

У прикінцеві положення закону пропонується внести таку норму: «Розмір посадового окладу члена Національної ради встановлюється в розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року. Посадовий оклад голови Національної ради встановлюється пропорційно до посадового окладу члена Національної ради з коефіцієнтом 1,2. Посадовий оклад першого заступника голови, заступника голови та відповідального секретаря Національної ради встановлюється пропорційно до посадового окладу члена Національної ради з коефіцієнтом 1,1».

Передбачено, що після скасування або припинення воєнного стану в Україні фінансування та оплата праці членів і державних службовців апарату регулятора здійснюється в загальному порядку. Також у статтю 72 «Незалежність Національної ради» доданий пункт: «Держава забезпечує юридичну, організаційну, функціональну незалежність Національної ради від системи органів виконавчої влади та будь-яких інших державних органів, а також належні фінансові умови, які дозволять Національній раді ефективно виконувати повноваження».

Окрім цього, вноситься низка змін щодо призначення членів Нацради.

Пропонується забрати поняття «вакантних посад» (стаття 76). Натомість парламент має звільняти членів Нацради перед завершенням строку (стаття 80). Бо каденція деяких членів зараз буває не п’ять, а сім років, тому що це питання не виносили на розгляд Верховної Ради. Нагадаємо, 4 липня 2019 року завершився п’ятирічний строк повноважень трьох членів Нацради з парламентської четвірки: Ольги Герасим’юк, Олександра Ільяшенка й Олега Черниша. Однак вони виконували повноваження ще два роки, бо нових членів парламент призначив лише у 2021 році (Ольга Герасим’юк та Олег Черних призначені повторно, також членом регулятора тоді став Олександр Бурмагін).

Зміни у проведенні конкурсів

Пропонуються зміни в низці статей, пов’язаних із ліцензуванням і конкурсними процедурами. Зокрема, регулятор має оголосити новий конкурс, якщо не визначено переможців на окремі канали мовлення в межах оголошеного конкурсу (стаття 51). Нацрада може не допустити до конкурсу учасника, якщо отримає інформацію про набрання законної сили обвинувальним вироком суду у кримінальній справі стосовно претендента, його керівника та/або кінцевого бенефіціарного власника, що передбачає обмеження чи заборону займатися діяльністю у сфері медіа (стаття 53).

Ще одна важлива норма — це голосування за єдиного кандидата, поданого на конкурс. Зараз закон «Про медіа» зобов’язує регулятора голосувати за єдиного кандидата. Однак Нацрада цього не робить. Про це неодноразово писав «Детектор медіа». У законопроєкті пропонується можливість для регулятора: «У разі участі в конкурсі лише одного учасника він може бути визнаний переможцем конкурсу, за умови відповідності його зобов’язань як учасника конкурсу умовам конкурсу» (стаття 55).

Нагадаємо кілька випадків, коли Нацрада не підтримувала єдиного кандидата на конкурсах. 8 лютого 2024 року на 42-й ТВК у Дніпрі, де були наявні три вільні місця у мультиплексі, подалася лише одна компанія «А Бізнес». Однак регулятор не підтримав її. 24 жовтня 2024 року Нацрада відмовила «Голдберрі» (юридична особа телеканалу «Еспресо») в конкурсі на 44-й ТВК у Тернополі в ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі стандарту DVB-T2. Хоча канал був єдиним претендентом.

П’ять приписів і скасування реєстрації

Згідно з законом «Про медіа», припис — це захід реагування, покликаний застерегти суб’єкта від нових порушень. Основна мета цього механізму — відійти від винятково каральної системи. Незгодні можуть подати зустрічну заяву й викласти своє бачення проблеми. Якщо Нацрада з ним погодиться, то скасує такий припис. У кожного типу суб’єктів буде свій ліміт приписів (наприклад, п’ять за рік). Після них почне діяти наступна ланка реагування — штрафи. Через рік припис анулюється, якщо не буде нових порушень.

Ця норма про анулювання приписів упродовж року непрямо прописана у статті 116 (частині 1, пункт 2), де йдеться, що штраф виноситься за наявності певної кількості (для більшості видів медіа — 3–5) нескасованих приписів упродовж останнього року.

Таким чином через рік після вчинення порушення, якщо воно виправлене і не повторюється, припис анулюється. Детальніше про припис — у матеріалі «Детектора медіа».

Але тепер у новому законопроєкті пропонується новий пункт у статтю 116 «Застосування заходів реагування», який дозволяє Нацраді скасувати реєстрацію, якщо медіа отримало п’ять приписів за невідповідність інформації у реєстрі: «У разі, якщо впродовж шести місяців зареєстрований суб’єкт у сфері медіа не виконав вимоги п’яти приписів, що були винесені Національною радою за невідповідність даних Реєстру, які реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносить до Реєстру, після спливу строків, установлених Законом для такого внесення, Національна рада приймає рішення про скасування реєстрації такого суб’єкта».

Інші зміни в реєстраційних процедурах

Кілька змін стосуються оплати. Так, якщо медіа не сплатило за зміни в реєстр упродовж 30 днів після їх прийняття, Нацрада скасовує своє рішення про внесення цих змін у реєстр (стаття 61).

Якщо онлайн-медіа подало заяву на реєстрацію, а далі відмовилося  або Нацрада відмовила у реєстрації, то реєстраційний збір не повертається, а надходить у держбюджет (стаття 63).

Також у законопроєкті уточнені підстави для змін до реєстру (стаття 64) та розширений перелік інформації, які реєстрант може вносити самостійно, без погодження з регулятором, у реєстр.

Розширений перелік відмов у реєстрації та скасування реєстрації (стаття 65). А також внесені зміни у пункт про те, що медіа може подати повторну заяву про реєстрацію після усунення підстав відмови регулятором: «Крім випадків, якщо така відмова зумовлена застосуванням до заявника заходу реагування за порушення, передбачені пунктами 1–4, 10–12 частини першої статті 36 чи частини першої статті 119 Закону. В такому разі особа має право повторно подати заяву про реєстрацію не раніше, ніж через 6 місяців із дня винесення такого рішення Національної ради».

Доданий новий пункт у статтю про реєстрацію іноземних лінійних медіа (стаття 66). Нацрада залишає заяву такого медіа без розгляду, якщо офіційний моніторинг неможливо здійснити за наданими заявником технічними параметрами доступу до сервісу.

Вимоги щодо власності

У законопроєкті уточнені вимоги щодо подання інформації про власність.

Зокрема, у статті 64 «Внесення змін до Реєстру щодо реєстрантів» доданий такий пункт: «У разі змін у структурі власності реєстранта, внаслідок яких відбулися зміни кінцевого бенефіціарного власника, а щодо суб’єктів у сфері лінійних медіа — також ключових учасників чи власників істотної участі, реєстрант зобов’язаний звернутися до Національної ради з заявою про внесення змін до Реєстру впродовж 45 робочих днів із дня, коли відповідні зміни відбулися або стали відомі реєстранту».

Нагадаємо, на останньому засіданні Нацради виникли різночитання щодо подання інформації про власність у регулятора та каналу Хsport. Нацрада вважає, що компанія мала повідомити про зміну власника, коли ця інформація з’явилась у реєстрі власника істотної участі — ТОВ «Хокейний клуб Донбас». Однак Хsport повідомив про це, коли були внесені зміни в реєстр саме юридичної особи каналу ТОВ «Тотвельд».

Також посилилися вимоги до звітності про власність у статті 25 та розширені вимоги щодо такої звітності при видавання та/або продовження ліцензії, заяв про реєстрацію

Не можна обмежувати доступ до інформації про кількість користувачів провайдера

Тепер провайдери подають звіти про кількість своїх користувачів у Національну раду з питань телебачення та радіомовлення. Цього вимагає закон «Про медіа» (стаття 22, частина третя, пункт четвертий). Подавати її мають за кожне півріччя.

Наразі таку інформацію провайдери подавали двічі. У серпні 2024 року «Детектор медіа» публікував матеріал про абонентські бази провайдерів. Однак тоді не було інформації про частину компаній. Нацрада в листі за підписом першого заступника голови Валентина Коваля повідомила, що ТОВ «Мегого», ТОВ «Датагруп Медіа», ТОВ «Воля-Кабель» і ПП «Юаінет» визначили інформацію про кількість користувачів своїх медіасервісів конфіденційною, зі спеціальним режимом використання та розголошення.

Проте через місяць після публікації на «Детекторі медіа» згадані чотири провайдери таки розкрили свою звітність.

У статті 22 «Вимоги до провайдерів аудіовізуальних сервісів» нового законопроєкту додане таке речення: «Доступ до інформації щодо кількості користувачів медіасервісів провайдера аудіовізуальних сервісів не може бути обмежено».

Угоди між каналами та постачальниками послуг

Раніше обов’язок укласти угоду покладався винятково на постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра. Законопроєкт вносить зміну у статтю 24, де вже обов’язок укласти угоду окрім постачальника має і канал, який отримав ліцензію на мовлення. При цьому договір укладається відповідно до Типових умов договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, який розроблений регулятором: «При цьому сторони не можуть відступати від змісту таких Типових умов договору, але мають право конкретизувати їх».

Зміни щодо Суспільного мовника

Таких змін кілька. Насамперед пропонується розв’язати колізію з тим, що СМ не зміг узяти участь у конкурсах Нацради. Нагадаємо, у жовтні минулого року регулятор не допустив до конкурсу в МХ-7 канали Суспільного. «Ми вважаємо, що компанія має сплачувати конкурсну гарантію», — сказав заступник голови Нацради Олег Черниш. А за словами директора з організації та розвитку мереж телерадіомовлення Суспільного Дмитра Грузинського, СМ не має її платити:«Конкурсна гарантія є частиною конкурсних вимог. Водночас вона обчислюється як 10% ліцензійного збору, від якого, згідно з законом “Про медіа”, Суспільне звільнене. Тому ми не маємо юридичних підстав на витрату з бюджету цих коштів».

У законопроєкті у статтю 50 додається доповнення: «Ліцензії на мовлення, гарантовані Законом України “Про суспільні медіа України”, видаються без сплати ліцензійного збору та конкурсної гарантії з урахуванням Плану реалізації Стратегії щодо створення каналів мовлення або каналів ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж, шляхом подання заяви про видачу ліцензії на мовлення на позаконкурсних засадах».

Ще кілька нововведень пропонується внести у прикінцеві положення закону. НСТУ може бути засновником, членом (учасником) громадських спілок, органів спільного регулювання. Тому що поки СМ не вдалося це зробити через колізію у законодавстві.

Окрім цього, законопроєкт пропонує виключити пункт про безплатне виконання повноважень членів Наглядової ради НСТУ в період дії воєнного стану в Україні. Наглядова рада, за словами її голови Світлани Остапи, вже сім років працює безплатно. Зарплати члени не можуть отримувати, але можуть отримувати відшкодування за витрачений час.

Також пропонується надати Суспільному можливість погашати борги за попередні роки під час копродукційного виробництва. Тому що обмеження бюджетного фінансування ставить під загрозу виконання зобов’язань перед виробниками. «НСТУ у договорах про виробництво аудіовізуального продукту (програм, фільмів, аудіовізуальних творів) спільно з українськими та/або іноземними виробниками (копродукцію) може передбачати попередню оплату за рахунок бюджетних коштів на строк не більше 24 місяців», — ідеться в законопроєкті.

Органи співрегулювання

Пропонованими змінами на орган співрегулювання покладається обов’язок розробити рекомендації щодо відповідального використання систем штучного інтелекту у сфері медіа (стаття 92). Також дозволяється участь у робочій групі представникам об’єднань (стаття 93). Нагадаємо, під час формування робочих груп органів співрегулювання суперечливим питанням під час голосування за робочу групу в аудіовізуальній сфері було те, чи можна допускати як кандидатів представників об’єднань у сфері медіа.

Ще одне нововведення — зміни до статуту (стаття 94), які стосуються членських внесків: «У випадку виключення члена через наявність у нього заборгованості за сплатою членських внесків, подання заяви про повторний вступ можливе лише після погашення такої заборгованості».

Вимоги до публічних аудіовізувальних медіа

В Україні вже пройшла реформа роздержавлення преси та створення Суспільного на базі державної телекомпанії. Однак комунальні телеканали та радіо не реформували. Вони перебувають у власності органів місцевого самоврядування, їх фінансують із місцевих бюджетів. Закон «Про медіа» розпочав реформу комунальних телерадіокомпаній. Усі вони мають пройти реформу та перетворитися на публічні чи приватні медіа або закритися.

Усі комунальні компанії мають завершити реформу за шість місяців після закінчення воєнного стану. І ця норма поки не спонукає компанії квапитися. Хоча це не забороняє комунальним медіа реформуватися під час війни. І деякі компанії вже це зробили в межах пілотного проєкту Національної асоціації медіа: КМП ТРК «Лозова» та ТРК «МІГ».

Дуже дискусійними у цьому процесі були питання формування Наглядової ради, з якої починається реформа та яка має підписувати контракт із керівником. Зокрема про те, чи можуть депутати бути їх членами.

У статті 30 «Особливості функціонування місцевих публічних аудіовізуальних медіа» уточнюються вимоги до громадських організацій, які висувають своїх членів у наглядові ради. У законі встановлений термін їх роботи три роки, однак за час війни утворилося багато нових організацій, тому пропонується скоротити цей час до двох років. Ще одне уточнення — те, що депутати місцевих рад не можуть бути членами Наглядової ради від громадськості.

Також пропонується уточнення про членів наглядових рад публічних медіа. Якщо він вибуває, а його фракція розпущена, то наглядова рада допрацьовує у своєму складі до кінця строку. Окрім цього, пропонується синхронізувати вимоги до керівників публічних медіа з антикорупційним законодавством. Щоб керівник публічних медіа паралельно міг займатися не лише науковою та творчою, а ще й медичною, інструкторською роботою, або мав би суддівську практику у спорті.

Друковані медіа

Низка нововведень стосується друкованих медіа. У статті 63 встановлюється обов’язкова реєстрація для спеціалізованих друкованих медіа, які мають привілеї відповідно до закону «Про рекламу». Це при тому, що всі інші друковані медіа, відповідно до нового закону, мають право на добровільну реєстрацію. Однак на час воєнного стану вона обов’язкова.

Друковані медіа мають на вимогу Нацради надсилати контрольні примірники, водночас забрана норма обов’язкового надсилання кожного контрольного примірника. Надсилати можна й електронні примірники, однак вони мають збігатися з друкованим (стаття 48).

Забороняється діяльність без реєстрації (стаття 111). Зараз інколи до Нацради подають заяви друковані медіа, які виходять без реєстрації.

Окрім цього, друковані медіа не можуть публікувати телепрограму каналів і медіасервісів держави-агресора (стаття 124).

Ще низка змін стосується уточнень як друкованих медіа, так і онлайн та аудіовізуальних. Суб’єктами у цій сфері можуть бути громадяни України й нове уточнення: зокрема фізичні особи-підприємці (статті 15, 16, 21). ФОПів Нацрада реєструє й так, однак виникла потреба це уточнити у законі.

Також, згідно з цими статтями законопроєкту, суб'єктом у сфері друкованих медіа чи онлайн-медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні асоціації та інші добровільні об’єднання. Зараз до Нацради подаються на реєстрацію такі об’єднання й отримують відмову від регулятора.

Припинення аналога

Україна припинила аналогове мовлення у 2018 році, однак частина компаній його продовжують використовувати. Особливо на прикордонних територіях. У законопроєкті уточнені вимоги для забезпечення мовлення таких компаній після ліквідації аналогової частоти (стаття 12).

Зокрема, з нововведень: після ліквідації частоти Нацрада одночасно з цим рішенням оголошує конкурс у разі наявного вільного каналу у цифрі. Якщо вільного каналу немає, тоді замовляє розрахунок нової частоти. А впродовж одного місяця з дня отримання такого розрахунку має оголосити відповідний конкурс. При проведенні конкурсу Національна рада надає пріоритет учаснику конкурсу, ліцензію якого анульовано.

Ілюстрація: Getty Images