10 років тому в Україні було створено Державне агентство з питань кіно, яке тоді ж, у 2011 році, провело перший конкурс (пітчинг) кінопроєктів, що претендують на фінансову підтримку. Відтоді держава регулярно виділяє гроші на виробництво вітчизняного кіно: відбулося вже 17 конкурсів, за результатами яких підтримали сотні фільмів. У 2017 році створений Український культурний фонд — ще одне джерело фінансування в тому числі аудіовізуальних творів. Сьогодні з’являється все більше приватних пітчингів, які організовують продакшни, телеканали, фонди тощо. Крім цього, вітчизняні продюсери активно шукають гроші за кордоном — зокрема, у європейських програмах і фондах.

Розповідаємо за допомогою експертів про джерела фінансової підтримки українського кінематографу — які нові можливості з’явилися та як змінилися вже наявні. «Детектор медіа» занотував головні тези public talk у межахіндустріальної секції 12-го Одеського міжнародного кінофестивалю.

Законодавчі норми

Помічник-консультант голови підкомітету у сфері кінематографу та реклами і заступника комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Максимчук розповів про законодавчі зміни, покликані допомогти українським кінематографістам:

– За декілька останніх років ми прийняли багато змін, на які індустрія довго чекала. Зокрема, це закон про кешрібейти, який дозволяє іноземним кіновиробникам повертати витрачені кошти на території України під час зйомок проєктів — 25%, і плюс ще 5%, якщо в проєкті є українська айдентика.

Запровадили національний рібейт за успішні результати кінопрокату. Коли виробник власним коштом створює фільм, показує в кінотеатрах і збирає касу в 5 мільйонів гривень, він може претендувати на повернення від 25% від касових зборів на підставі даних єдиного електронного квитка, над яким наразі активно працює Держкіно. Ці гроші обов’язково повинні бути інвестовані в наступний фільм, тобто продюсер вже матиме певну суму для свого майбутнього проєкту.

Тепер ми розділяємо кінопроєкти за KPI — комерційні та фестивальні. КРІ для фестивальних проєктів (артхаусних) вимірюється фестивальними нагородами, а для комерційних — прибутками. Це зроблено для розуміння, що авторський фільм не зобов'язаний робити касу, а за комерційне кіно глядач має проголосувати своїм квитком. Також ми додали можливість фінансування стадії розвитку (девелопменту) кінопроєктів, тепер Держкіно виділяє гроші в тому числі й на це. Індустрії це необхідно, оскільки допоможе підвищити сценарний рівень наших авторів, а також підвищити якість кінопроєктів, які будуть пітчитися.

А ще ми прийняли закон про кінокомісії, який регламентує роботу таких комісій. А також закон щодо «культурного ПДВ» — зниження до 7% ставки податку на додану вартість для культури.

Цього року відбулася ратифікація договору з Канадою, що дозволяє нашим кіновиробникам робити спільні кінопроєкти з канадськими колегами та отримувати всі необхідні податкові знижки.

Ми також подбали про кінотеатри. У період епідемії коронавірусної хвороби підкомітет брав активну участь у розробці законопроєкту, що допоміг кінотеатрам, оскільки вони є тими суб’єктами креативної індустрії, які постраждали від епідемії чи не найбільше — ми частково звільнили їх від сплати податку. Також продовжили пільгу до 2025 року для кінотеатрів на сплату ПДВ для того, щоб вони могли демонструвати фільми, адаптовані для людей з порушенням зору та слуху. Кінотеатри отримуватимуть бонуси за показ національних фільмів, що стимулюватиме їх до виконання квоти на показ вітчизняного кіна.

Пітчинги Держкіно

Голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв акцентував увагу на нововведеннях у проведенні пітчингів Держкіно:

– Ми проводимо пітчинги за новими правилами, є багато змін. Наприклад, тепер продюсери, що претендують на державні гроші в категорії «комерційне кіно», повинні мати успішні проєкти, завершені протягом останніх двох-трьох років. Тобто ми враховуємо KPI.  

Для дебютного проєкту більше не потрібен диплом режисера, тому на 15-й пітчинг Держкіно було подано дуже багато заявок у категорію «дебюти».

Змінилося те, як обираються експерти, як вони приймають рішення. Запроваджені нові картки експертів та критерії вибору. Треба боротися з недобросовісними експертами, з погано заповненими картками. За декілька наших засідань із числа експертів виключили певних людей. Також змінився підхід до обрання Ради, змінилися її повноваження. Тепер більше влади мають експерти.

Тепер пітчинги проходять у три етапи. Перший — це сценарний етап, коли експерти читають і оцінюють лише сценарії. Якщо сценарій набрав 11 балів, то проходить у наступний етап. Тоді вже оцінюються команда, режисерське бачення та інші нюанси. Третій етап — фінансовий, де оцінюють та перевіряють, наскільки виважені кошториси. І тоді вже Рада своїм рішенням затверджує фінальний список переможців.

Ми дуже хочемо, щоб розвивалися територіальні кінокомісії, що представляють регіони України. Місцеві комісії мають місцеві бюджети, вони можуть допомагати у розвитку кінематографу. Я би хотів, щоб ми брали приклад із європейських кінокомісій, наприклад, з італійської. Ми вже відвідали три українських області: Херсонщину, Хмельниччину та Івано-Франківщину. Територіальні громади зацікавлені у тому, щоб кінематограф у їхніх областях розвився. Один економічний процес притягує до себе інший, і таким чином розвивається економіка. Всі ініціативи, які звучать тут, — це також додаткові стимули до того, щоб знімали не лише українці, але й міжнародні компанії. Тому наше майбутнє — за розвитком і державних, і територіальних комісій. І маючи додаткові бюджети, люди будуть зацікавлені у подорожах Україною, адже кіно не має зніматися лише в Києві. Ми підтримуємо ініціативи територіальних комісій, підтримуємо їх і фінансово, щоб вони мали платформи, зустрічалися з кінематографістами, презентували себе та свої локації.

Конкурси Українського культурного фонду

Заступник виконавчого директора з проєктної роботи та член дирекції Українського культурного фонду Дмитро Решетченко розповів, на які конкурси можуть подаватися виробники кіно і телевізійного контенту:

– За попередні роки зняли близько 10 українських фільмів за нашої підтримки. Цього року ми втілили програму «Розвиток кінопроєкту» і виділили значно більше грошей, ніж раніше. Саме на цю програму подалася найбільша кількість заявок. На сьогодні вже відомо, що ми плануємо профінансувати понад 70 кіносценаріїв.

Також маємо сталу програму «Аудіовізуальні продукти»,  в якій є декілька лотів, і вони будуть також цікаві телевиробникам, Наприклад, «Телепродукт» — це виробництво контенту для телеканалів, у тому числі й регіональних, на різну тематику, це документалістика, короткометражки, стартові епізоди серіалів. Для початківців є лот «Відеоконтент для медіапорталів», тобто виробництво вебсеріалів та іншого контенту в інтернеті. 

Наступного року плануємо продовжити конкурси кінопроєктів, адже вони показали себе успішними. Але є вимога: проєкти мають бути новими, такими, що ще ніде не презентувалися. Якщо вони перемагатимуть на пітчингах, будемо збільшувати бюджет програми, щоб розвивати саме препродакшн на етапі виробництва та девелопменту продукту.

Гроші на промоцію від Українського інституту

Програмна менеджерка напряму «Кіно» Українського інституту Наталія Мовшович розповіла, що інститут не підтримує власне кіновиробництво, але має можливість підтримувати промоцію українського кіно:

– У нас є декілька програм у різних мистецьких напрямках і, зокрема, кіно. Важливо зазначити, що ми не є фондом або донорською організацією і не розподіляємо гроші. Ми створюємо проєкти і програми з партнерами в Україні та за кордоном. В Україні надаємо можливості промоції українського кіно за кордон. Цього року маємо набагато менший бюджет, ніж минулого – 9 мільйонів гривень проти 25 мільйонів. Але все ж нам вдається зробити 65 проєктів за ці гроші в різних напрямах культури.

Минулого року ми запустили програму міжнародної промоції Promotion. До нас часто звертаються з різними запитами: чи можемо ми підтримати поїздки за кордон, чи підтримуємо кіновиробництво? Ми займаємось експортом українського кіно за кордон. Ми не підтримуємо виробництво і поки що не підтримуємо програми мобільності українських кінематографістів. Програма Promotion складається з двох частин. Це конкурс, який ми проводимо на початку року, і втілення проєктів. Торік ми відібрали в рамках конкурсу 5 українських проєктів, які отримали по 150 тисяч гривень на промоцію за кордоном. Цього року на Одеському міжнародному кінофестивалі показали фільми «Стоп-Земля» Катерини Горностай та «Цей дощ ніколи не скінчиться» Аліни Горлової, які вже мали успішну фестивальну історію, у тому числі завдяки нашій підтримці. Цього року бюджет програми зменшили і ми підтримали лише три кінопроєкти, яким надали по 50 тисяч гривень на промоцію за кордоном. Зараз ці проєкти розробляють стратегії просування.

Ми намагаємось знайти незаповнені ніші — зокрема, працюємо в напрямку промоції, шоукейсів. Це відомий формат за кордоном, де на різних фестивалях та професійних платформах представляють стрічки на різних стадіях виробництва професійній спільноті. Ми працюємо або з готовими фільмами, або на фінальній стадії виробництва. Перший шоукейс ми запустили на Одеському кінофестивалі у 2019 році, де показували стрічки відбірникам міжнародних кінофестивалів та сейлзагентам. Ми багато ацентуємо на взаємодії з фаховою спільнотою, оскільки у нас невеликий бюджет і ми не можемо робити гучні проєкти, які потребують великих ресурсів, тому вирішили, що будемо працювати через програмерів, які мають вплив.

Ми також працюємо з культовими локаціями та фестивалями, в які інтегруємо українські програми та український фокус. Наприклад, робили ретроспективу Кіри Муратової у французькій «Сінематеці». Минулого року в нас був оупенкол на фестивалі Docudays UA, а також на Київському тижні критики, де представляли фільми французькій кінопресі.

Від загального бюджету Українського інституту кіно — це лише 10%, але можу сказати, що ми збільшили всі можливі бюджети і сподіваємося, що це пропорційно відобразиться на програмах. Щодо Promotion, хочемо суттєво збільшити фінансування, але існує проблема: що більший бюджет, то більше грошей витрачається на податок, який становить 20%.

Гранти від «Дому Європи»

Програмна менеджерка, відповідальна за грант міжнародної співпраці та культурної інфрастуктури проєкту «Дім Європи», Ілона Демченко акцентувала, що організація підтримує проєкти, зроблені в копродукції з європейськими колегами:

– У нас є кілька напрямків роботи, але грантовий напрямок ми вважаємо дуже важливим. Ми маємо програму підтримки співпраці у культурній сфері. На жаль, вона конкретно не сфокусована на кіновиробництві, адже стосується всіх культурних проєктів. Але, тим не менше, ми підтримуємо копродукції з європейськими партнерами. Якщо ви розробляєте проєкт і працюєте з будь-якою країною Євросоюзу, то можете подаватися на цю програму. Торік ми проводили тривалий відбір, у нас була двоетапна процедура грантових проєктів. Це було зроблено для того, щоб дати заявнику більше часу попрацювати над ідеєю. Зараз вирішується, в якому форматі цей процес буде продовжуватися, ми вирішили скоротити процедуру відбору.

Суми, якими ми оперуємо, для світу кіно не є великими. Максимальна сума гранту – 50 тисяч євро. Можливо, її буде збільшено. Ці кошти можуть бути витрачені не лише на власне виробництво, але й на девелопмент, підготовчий етап роботи.

У нас також є програма індивідуальних проєктів. В її рамках ми видаємо гроші організації або окремим людям, які прагнуть щось робити у співпраці з європейськими партнерами. Наприклад, якщо ви працюєте над проєктом і хочете зробити дослідження з європейськими партнерами, ми можемо вас підтримати. Тут сума ще менша – до 4 тисяч євро, але для перших кроків це може бути корисно.

Коли стане простіше з поїздками до Європи, ми знову повернемо нашу програму мобільності, яка працювала з 2019 року, але припинилася. Зростає кількість вакцинованих людей і в Європі лояльніше дивляться на ці речі, тому, можливо, ми зможемо підтримати професійну мобільність для тих, хто працює у сфері кіно. Можливо, вдасться прив’язати лоти індивідуальної мобільності до кінофестивалів. Але про це ми будемо знати і зможемо розповісти згодом.

Суспільне інвестує

Режисер, сценарист, член правління Суспільного Ярослав Лодигін розповів, які можливості співпраці з виробниками контенту запровадило Суспільне:

– Цього року ми запустили довгоочікувану програму із замовлення в креативних індустрій України створення контенту для телебачення — це і телевізійні програми, і документальні програми, фільми та серіали. Розпочали готуватись до виробництва художніх серіалів і запустили конкурс на девелопмент художніх серіалів.

Насправді ми розпочали конкурси трохи раніше. Два роки тому почалися пітчинги для регіонального мовлення. Філії Суспільного проходять свій шлях реновації та реформи. І ми почали замовляти контент через філії і стимулювати регіональне виробництво. Ці програми доволі успішно йдуть не лише на регіональних каналах, але й на національному телебаченні. Торік ми почали продавати їх іншим телегрупам та телеканалам.

Ми бачимо свою нішу в тому, щоб знаходити талановиті проєкти. Ми — новачки в цій сфері й бачимо, що є велике поле проєктів, ідей та сценаріїв, які ніколи або не дуже скоро будуть підтримані комерційними мовниками, телевізійними групами через різні причини. Є низка проєктів, які з року в рік були відхилені, бо вони занадто серйозні, мовляв, це ніхто не буде дивитися. І ми готові підтримувати їх незалежно від теми, але є багато але, коли мова йде про бюджетне фінансування в нашій країні. Наша країна показує найнижчий рівень ефективності виробництва у Європі. І причина тут дуже проста: законодавство — напіврадянське. Законодавство сильно перетинається з виробництвом контенту, а якщо говорити про головний чинник ефективності виробництва в бюджетних грошах, то для перевіряючих органів те, чим ми займаємось, — це малозрозуміле повітря. Це гальмує процеси.

Якщо ви будете співпрацювати з нами в майбутньому, майте на увазі, що ми чекаємо правки, які були напрацьовані у законі про Суспільне, і вони будуть ухвалені. Вони стосуються критичних речей. По-перше, це розділення прав. Зараз за законом ми маємо забрати 100% прав будь-якого продукту, в який ми інвестуємо, а це робить неможливою копродукцію в повній мірі з нами. По-друге, можливість фінансування. Ми можемо працювати лише з виробниками, які мають ресурс розпочати зйомки своїм коштом. Це не працює, особливо в кризові роки. По-третє, бюджетний рік. Це коли ми маємо здати всі роботи 31 грудня, неважливо якої якості, але своїм коштом. Зараз це частково вирішено з Держкіно, але не без проблем, наскільки я розумію.

Цього року близько 100 мільйонів гривень ми плануємо вкласти в різні проєкти. Наступного року, сподіваюся, вдасться виробництво художніх серіалів. Якщо всі гравці та задіяні сторони в цьому процесі зрозуміють спільну користь розвитку Суспільного, через деякий час ми можемо зробити продукти, які будуть мати гідний вигляд на фоні продуктів Netflix та інших компаній.

Програми підтримки від «Креативної Європи»

Проєктна менеджерка національного бюро програми ЄС «Креативна Європа в Україні» Альона Дмуховська розповідає:

–  «Креативна Європа» – це найбільша програма Євросоюзу для підтримки культурних та креативних індустрій. До неї входять 40 країн Європи. Це не лише країни ЄС, а й країни-кандидати та країни, які покриваються політикою європейсько-східного партнерства. Сюди входить Україна (з 2006 року), Молдова, Вірменія та Грузія.

Бюджети великі. Загальний бюджет цього року збільшений майже вдвічі порівняно з минулим грантовим періодом – це 2,4 млрд євро. Сума буде розподілятися протягом семи років між усіма країнами і конкурсами, які будуть оголошуватися.

Ми маємо програму «Медіа», яка націлена на підтримку всього аудіовізуального сектору, а не лише кіноіндустрії. Це 15 конкурсів, за результатами яких можна отримати гроші. Наприклад, якщо ви працюєте в IT-індустрії або з VR та AR, розробляєте систему рекомендацій контенту VOD-платформ, ви можете розраховувати на підтримку в конкурсі «Інноваційні лабораторії». Для кіноіндустрії у нас є три великі конкурси, які націлені на різні фокусні групи. Кластер патенту підтримує девелопмент різних аудіовізуальних творів, але є жанрове обмеження: це має бути або анімація, або креативна документалістика, або художній фільм. Також є кластер аудиторії, який націлений на глядачів та поширення європейських аудіовізуальних робіт. За ним уже отримували гранти Одеський кінофестиваль та «Молодість». Також надається суттєва підтримка кінотеатрам – до 15 мільйонів євро щорічно, бо ми розуміємо, що туди треба повернути людей після епідемії. Підтримка надається і телебаченню, і онлайн-контенту. Третій кластер називається кластером бізнесу. Це можливість  відвідувати кіноринки, розширювати мережу знайомств і проводити навчання вашої команди та спільноти, яка створює контент.

Ми переходимо на іншу систему фінансування, яке буде здійснюватися через фіксовані ставки. Це спростить бухгалтерію, бо не потрібно проходити аудит і звітувати проведеними заходами або реалізованими проєктами. Гранти починаються від 45 тисяч євро на один твір. Якщо говоримо про підтримку кіномереж, то це може бути 15 мільйонів євро. Щоб краще розібратися з тим, що пропонує «Креативна Європа», в кожній країні працює національне бюро. Наша функція — не лише втілення програми, але й консультація українських заявників. Якщо у вас є питання, то до нас можна звернутися і ми допоможемо.

Грантова підтримка — це безповоротна інвестиція у вашу ідею. Ми не прив’язані до планової роботи, як деякі українські державні інституції, тому ви можете планувати ваш проєкт на декілька років наперед. І кожного року в нас збільшується кількість успішних українських кейсів, які отримували грант «Креативної Європи». Одним з останніх кейсів був фільм «Ольга», який показували на Одеському кінофестивалі. Він був копродукцією України, Швейцарії та Франції і отримав підтримку на стадії девелопменту. На початку наступного року вже будуть нові конкурси і можливості.

Гроші на копродукцію від «Єврімаж»

Представник України у фонді «Єврімаж», співзасновник кінокомпанії ForeFilms Володимир Яценко нагадав, що тепер українські кіновиробники можуть претендувати на підтримку одного з найвпливовіших європейських фондів:

– Україна йшла 14 років до того, щоб стати частиною цього фонду і нарешті це сталося. «Єврімаж» (Eurimage) — професійний фонд підтримки кінематографістів, своєрідний знак якості. Це фонд, куди ви маєте звертатися по підтримку копродукційного проєкту (співробітництво двох і більше європейських країн) і коли у вас уже є 50% підтвердженого фінансування. Зараз фонд намагається бути глобальним, не лише європейським. Доєдналася Канада, черга за Аргентиною.

Фонд фінансує до 17% від вашого бюджету. Як правило, це 12–14%. Є два напрямки можливого фінансування. Перший – це грант до 150 тисяч євро, який не потрібно повертати. Другий випадок — не грантовий. Максимальна сума цієї підтримки —500 тисяч євро, але гроші треба повертати пропорційно з будь-якого доходу, з кожного першого отриманого прибутку. У фонді за цим уважно стежать.  

Ми з моїм заступником Сергієм Зленком надаємо безкоштовні консультації для всіх, хто хоче податися до «Єврімаж». Маємо вже декілька успішних кейсів, серед яких «Носоріг» Олега Сенцова, «Спас» Максима Наконечного, «Редакція» Романа Бондарчука.

Україна сплачує щорічний внесок за членство у «Єврімаж». Тож важливо, щоб наші продюсери подавали свої проєкти і отримували фінансування більше, ніж ми сплачуємо, тоді ця співпраця буде ефективною.

Детальніше про співпрацю з фондом читайте в матеріалі «Як отримати гроші від “Єврімаж”. Досвід українських продюсерів».

Фото: ОМКФ