У 2019 році кіберполіція активно розслідувала злочини щодо порушення інтелектуальних прав. У квітні у співпраці із правовласниками кіберполіція провела масштабну спецоперацію «Пірати» і за півроку встигла відкрити 70 нових проваджень. Втім, до суду з них направили тільки 14 справ. Про ситуацію з піратством в Україні і про те, чому так складно довести розпочаті справи до суду, «Детектор медіа» спілкувався з начальником департаменту кіберполіції Сергієм Демедюком.

За його словами, нині основним «збудником» протиправної діяльності є реклама, яка продається на нелегальних ресурсах. Тож правоохоронці вирішили підступитися до боротьби з піратством і з цього боку й тепер збирають дані щодо кількох рекламних агенцій — як вітчизняних, так і зарубіжних. Найбільше складнощів виникає з останніми, оскільки половину рекламного піратського ринку займають компанії з Російської Федерації. А з правоохоронними органами РФ українська кіберполіція не співпрацює.

В інтерв’ю Сергій Демедюк застеріг від можливого несанкціонованого доступу до системи після кодування сигналу телеканалів на супутнику, розкрив деталі кримінальної справи щодо провайдера Trinity, розповів, як український дубляж у кіно зупинив камкординг, а також попередив про можливість повернення вірусу Petya.

«Якщо порушник не зможе оплатити штраф — він міг би відпрацювати у правовласників»

— Пане Сергію, розкажіть про основні результати й наслідки операції «Пірати». Скільки проваджень відкрито, діяльність яких ресурсів припинено тощо?

— Назву дані за весь 2019 рік. Тому що під час операції проводилися заходи в межах наявних кримінальних проваджень. Упродовж цього року ми зареєстрували близько 70 кримінальних проваджень щодо піратства. І ми вже припинили та обмежили понад 150 ресурсів з-за кордону. Також хочу звернути увагу, що піратство — це злочин приватного звинувачення. Тобто без звернення правовласника ми не можемо розпочати розслідування. Звісно, ситуацію на ринку ми відстежуємо, але займаємося лише злочинами, про які нам повідомляють правовласники.

— Хто були заявниками тих справ, які фігурували під час операції «Пірати»?

— Багато правовласників, особливо зарубіжних, зазвичай не повідомляють про порушення своїх прав на території України. Звернення надходять, коли їхній продукт з України транслюється на Європу. Тому нашими основними заявниками є українські правовласники. Наразі ми тісно співпрацюємо з медіагрупами «StarLightMedia» та «1+1 Media», юридичною фірмою «Віндекс» та Українською антипіратською асоціацією.

— Який відсоток провайдерів тепер формує тіньовий ринок?

— Провайдер — це той, хто забезпечує зв'язок користувача із постачальником контенту. Наприклад, це можуть бути хостери, в яких розміщені ті чи інші сайти.

Все більшої популярності продовжують набувати торенти. Тобто не потрібно наймати хостингові компанії для збереження контенту. Його зберігає сам користувач на своєму власному комп’ютері й дає можливість скачувати інформацію тому чи іншому користувачеві.

— Громадяни, які користуються торентами, є порушниками?

— Наше законодавство не передбачає відповідальності громадян, оскільки для здійснення злочину має бути умисел: користувач має знати, що він розповсюджує контент із порушенням авторського права, та навмисно це вчиняти. А люди зазвичай, встановлюючи торент-клієнти, навіть не підозрюють, що таким чином надають доступ злочинцям до використання свого комп’ютера.

— Чи є у вас справи щодо торент-ресурсів? Як можна виявити порушника?

— У попередні роки ми допомагали колегам зі США викрити цілу групу, яка створила та підтримувала один із найбільших торент-ресурсів не лише в Україні, а й поза її межами. Розслідування тривало в межах міжнародної правової допомоги. Ресурс називався kickass.to. Роботу його наразі припинено. Власник ресурсу жив і працював в Україні, саме тому до розслідування цієї справи було долучено наших спеціалістів.

— Як ви встановлюєте юрисдикцію сайта-пірата?

— Зважаємо на доменне ім’я. Але це не означає, що сайт буде саме в країні, де це ім’я було отримане. Тому ми враховуємо розміщення сайту на хостингу. Це вже справа техніки. І ми виявляємо точне місце розташування та його адміністраторів. Сайт може бути в Бельгії чи Китаї, а адміністратор — в Україні.

— Адміністратори переважно українці?

— Так. А деякі й домен беруть в Україні. Ми їх називаємо початківцями, бо вони ще не знають усіх нюансів, чим це їм може загрожувати. Власне, піратські сайти створюються як бізнес для заробітку на рекламі, яка розміщується на цих ресурсах. Тому вони зазвичай використовують загальновідомі посилання на відеоконтент, який перебуває у відкритому доступі на файлообмінниках. Або купують такий доступ за певну мізерну винагороду і створюють власний сайт, який перенаправляє на ці ресурси, й заробляють на рекламі. Але така їхня діяльність незаконна.

— Із 70 відкритих кримінальних проваджень скільки направлено до суду?

— Цього року 14 кримінальних проваджень. Але, на жаль, з огляду на практику й наше судочинство, винні не отримують реального покарання: або штрафи, або умовні міри покарання. А це, на мою особисту думку, призведе до того, що створюватимуться нові ресурси, а зловмисників буде виявити складніше.

— На вашу думку, покарання має бути жорсткішим?

— Мають бути враховані збитки, завдані правовласникам, державі та громадянам. Також потрібно внести певні коригування до Кримінального кодексу: щоби штрафи були пропорційними до ступеня злочину, а якщо порушник не зможе оплатити штрафу — щоб він міг відпрацювати у правовласників. Я проти того, щоб інтелектуала, який здійснив злочин такого рівня, позбавляти волі.

А ті санкції, які існують, нівелюють роботу всіх структур, які борються з порушенням прав інтелектуальної власності.

— Які суми штрафів були б оптимальними?

— Не можу сказати, бо для цього треба проаналізувати всі злочини та збитки, щоб вони були пропорційними.

— Для прикладу, сума збитків у справі проти адміністратора ForkPlayer — 2,8 млн грн. Який штраф був би, на вашу думку, пропорційним?

— Потрібно, щоби зловмисник мав повністю відшкодувати завдані збитки й додатково сплатити штраф. Зараз відшкодування збитків правовласникам не передбачено. Передбачений мізерний штраф (максимальна сума штрафу — 51 тис. грн. — Ред.) або позбавлення волі. Але здебільшого останнє не використовується.

«Реклама — це збудник протиправної діяльності»

— Із 2017 року під покарання потрапляють не лише правопорушники, які організовують нелегальний показ, а й ті, хто їх фінансує. Тобто рекламодавці. Чи є у вас справи проти рекламодавців?

— Саме в цьому напрямку ми зараз і працюємо. Загалом, збудником протиправної діяльності є реклама, яка продається на цих ресурсах. При цьому продається не зовсім законно й не завжди офіційно. Ми зараз документуємо кілька рекламних агенцій (як вітчизняних, так і зарубіжних). Їхні торгові марки дуже відомі, але вони фінансують рекламу на піратських сайтах через низку фіктивних підприємств з аналогічними назвами. Цей процес триває досить довго через те, що ми не можемо прив’язати їх до хоч якоїсь відповідальності. Цю роботу ми почали з ресурсу fs.to, нам вдалося припинити його діяльність саме через таке фінансування.

— Що заважає вам розслідувати справи за участю рекламних агенцій?

— Оплата переважно проходить через електронні криптогаманці, а це значно ускладнює роботу. Треба знайти джерело походження коштів, задокументувати умисел рекламного агентства, що саме воно має стосунок до цієї рекламної структури, яка надає ту чи іншу послугу. Піратські ресурси ми виявляємо одразу, а от рекламодавця виявити складніше. Тому ми пояснюємо правовласникам, що для повного припинення діяльності ресурсу навіть у певному регіоні треба припинити діяльність великої рекламної агенції, яка підживлює не лише ці ресурси, а й інші. Це наш пріоритет.

— Агенції, про які ви згадували, працюють тільки з піратами чи також паралельно надають послуги, можливо, тим самим правовласникам?

— Так, зазвичай піратів фінансують ті ж агенції, що фінансують легальний контент. Ці агенції із правовласниками працюють через офіційні структури, а з піратами — через фіктивні підприємства з подібними назвами. Коли ми документуємо, виявляється, що всі особи перебувають в одному офісі, користуються тими ж ресурсами й кошти з рахунків перетрансформовуються на криптовалюту та електронні кошти для фінансування піратів.

— Чи переглядають правовласники свої відносини з цими агентствами?

— Не хочу називати конкретних правовласників, але ми після закриття fs.to ставили їм це запитання. Але в їхніх відносинах нічого не змінилося. Тому що це бізнес.

— Чи є у вас справа, де фігурують такі агенції, яка може стати прецедентом?

— У нас багато таких справ. Скоро ми направлятимемо до суду справу по fs.to (за інформацією «Детектора медіа», в ній фігурує рекламне агентство ТОВ «Вебкейс». — Ред.). І таких справ багато. Щороку їхня кількість збільшується.

Не все залежить від нас, важливою є й позиція правовласників дійти до кінця. Бо спершу було багато випадків, коли правовласники домовлялися з піратами, ті відшкодовували їм збитки, й вони йшли на мирову.

— Кіберполіція розпочала кримінальне провадження і припинила роботу піратського онлайн-кінотеатру fs.to ще в листопаді 2016 року. Чому тільки зараз справа доходить до суду? Що відбувалося два з половиною роки?

— Розслідування кримінальних справ — доволі тяжкий і кропіткий процес. Під час проведення досудового розслідування ми маємо зібрати надійну доказову базу, яку буде важко оскаржити в суді. Мають враховуватися всі деталі. Крім того, під час розслідування цієї справи досить багато часу тривали експертизи, оскільки обсяг вилученої техніки був значним, а спеціалістів-експертів цієї галузі не так багато, як нам би хотілося мати.

«50 % піратського ринку — це компанії з РФ»

— Якщо вигоду з піратських сайтів отримують іноземні рекламні агенції, як ви працюєте з ними?

— Таких агенцій у нас найбільше. Насамперед із Російської Федерації, з правоохоронними органами якої ми не співпрацюємо. Це ускладнює нашу роботу. Ми подавали законопроекти щодо обмеження тих чи інших ресурсів, але вони не проходили. Їх сприймали такими, що обмежують свободу слова.

Із рекламними агентствами з інших країн нам легше, ми координуємо свою діяльність із правоохоронцями інших держав. І спільно припиняємо діяльність таких закордонних компаній. Агенції РФ ми можемо лише включати в санкційні списки.

— За вашими даними, які гроші на українському ринку заробляють російські рекламні агентства?

— 50 % піратського ринку — це компанії з РФ. Нас навіть звинувачують у тому, що коли ми припиняємо діяльність українських піратів, ми відкриваємо двері для російських. Якщо ми закриваємо українські піратські ресурси, то російські пірати створюють свої ресурси з подібною назвою. Вони дуже активні. Коли ми припинили діяльність fs.to, то соціальна мережа «Вконтакте», яка є величезною піратською інфраструктурою, незважаючи на санкції, просто заполонила наш ринок.

— Як впливати на російських піратів, щоб вони не займали нішу українських піратів?

— Потрібно застосовувати санкції до фінансових установ, які здійснюють переказ коштів на територію РФ. У комплексі мають працювати Фіскальна служба, СБУ, поки в нас немає відносин із правоохоронцями РФ.

— Нещодавно «1+1» придбав права на показ серіалу «Чорнобиль». Після цього серіал, який був присутній на багатьох піратських сайтах, почав із них зникати або блокуватися на території України. Чи є у вас справи щодо цього контенту?

— Так. Робота над цими справами в активній фазі. Так само було, коли виходили інші фільми. Наприклад, коли вийшов вітчизняний фільм «Кіборги», українські провайдери допомагали блокувати трансляцію на піратських ресурсах. Коли ми з провайдерами будемо пліч-о-пліч боротися зі злочинцями, то це матиме ще більший ефект, ніж нові законодавчі норми.

«Для будь-якої цифрової технології знайдеться несанкціонований доступ»

— Наприкінці травня поліція Дніпропетровської області провела обшуки у провайдера кабельного телебачення «Горизонт», якого підозрюють у поширенні піратського контенту, взятого з цифрового ефіру Т2. Як можна протидіяти цій технології?

— Це не єдиний метод, їх безліч. У 1990-х роках контент розповсюджувався через касети. Тоді тиражували контент для індивідуального перегляду. А тепер цим майже ніхто не займається. Зазвичай пірати використовують загальнодоступні посилання, але розміщують їх на своєму сайті. Вони роблять свій відеоплеєр і перенаправляють на інший ресурс. Зараз у нас є декілька кримінальних справ. Там підозрювані кажуть, що вони не розповсюджували нелегальний контент, а лише створили плеєр, який дозволяв переходити на злочинний сайт. Але це те саме. Бо він на своєму ресурсі розміщує рекламу й отримує фінансову винагороду незаконно.

— Для провайдера «Горизонт» це не перше порушення, тому що у 2016 році була судова справа щодо незаконної трансляції каналів «Медіа Групи Україна» «Футбол 1» і «Футбол 2». Тоді суд визнав факт порушення прав медіагрупи. Що загрожує провайдеру при такому повторному порушені?

— За законом відповідальність має бути серйознішою. Але тут ми побачимо, як це оцінюватиме суд. Бо я не можу навести жодного прикладу, де за порушення прав інтелектуальної власності в нашій державі люди отримували реальну міру покарання. Це злочин середньої тяжкості, навіть повторний. Але має бути обмеження — наприклад, якщо була доведена вина, то цей провайдер не повинен отримувати ліцензії.

— Наразі в «Горизонту» вилучили техніку, вони не можуть продовжувати здійснювати таку діяльність?

— Поки вони її не отримали назад. Техніка на експертизі відповідно до судового рішення.

— Кримінальне провадження щодо «Горизонту» розслідується за статтею «шахрайство». Вона не зміниться на «порушення авторських прав»?

— «Шахрайство» серйозніша стаття, але й робота більш кропітка, його складніше довести. Тому що тут потрібно довести умисний обман. Кабельні оператори укладають угоди з абонентами на трансляцію певної кількості каналів, і люди не перевіряють, чи контент легальний.

— А обман правовласників?

— Це не є шахрайством.

— Медіагрупи нині планують кодування супутникового сигналу. Микола Фаєнгольд зі StarLightMedia запевняє, що після кодування систему не можна буде зламати.

— Ми будемо дуже раді, якщо так і буде. Коли на ринок виходить якийсь продукт, його творці кажуть, що його не можна зламати. Але я вважаю, що для будь-якої цифрової технології знайдеться так званий backdoor, тобто несанкціонований віддалений доступ, за допомогою якого зловмисники обходять стандартні процедури автентифікації. Рано чи пізно. Можливо, зараз ця система й буде найбільш захищеною, але з роками її треба підтримувати, щоб вона лишалася такою й надалі. А це досить витратний процес. Якщо медіагрупи цим займатимуться, то технологія буде захищена, якщо ні, то рано чи пізно вразливість буде знайдено і буде знайдено шляхи перехоплення цього сигналу.

— Як кодування супутникового сигналу вплине на ситуацію з піратством?

— Думаю, на певний час у тих, хто незаконно транслює канали, виникнуть труднощі. Але вони почнуть шукати виходи. Або оберуть шлях ретрансляції каналів із 32 тюнерів, які криптуватимуться в один канал. Або намагатимуться отримати коди дешифрування. Наприклад, вони можуть влаштовувати на роботу в ці компанії своїх представників, використовуватимуть хакерів тощо. Нова система, яка не має уражень, — це виклик для хакерів. При цьому хакери різні. Є ті, що знаходять вразливість і можуть про це розказати правовласникам, ще й на цьому заробляють. А інші намагатимуться продати інформацію на чорному ринку. Це все буде.

— Якщо кодування успішно відбудеться й українські канали зникнуть із free-to-air, то у відкритому доступі залишаться російські канали…

— Вони й зараз доступні в будь-якому куточку земної кулі.

— Але ж це буде загрозою інформаційній безпеці. Чи якось ви на це реагуватимете?

— У нас ці канали заборонені для ретрансляції. А на супутнику вони ніяк не заборонені. Супутник російський, сигнал російський, тюнер підходить до всіх. Це неможливо перекрити. Якщо людина хоче дивитися російські канали, вона дивитиметься їх через супутник чи через інтернет.

— Які проблеми існують у боротьбі з піратами на території Операції об’єднаних сил?

— Ситуація там аналогічна. Але на лінії розмежування, де інтернет передається окупованою стороною, ми не в змозі будь-що зробити. Але незаконна ретрансляція каналів там мізерна, тому що й населення невелика кількість. Треба звернути увагу на те, що РФ вкладає великі сили в розповсюдження свого контенту будь-якими каналами в тій зоні та приглушення сигналу українських каналів. Але це вже не є компетенцією кіберполіції.

Інтернет із кожним днем завойовує весь світ. Супутниковий канал є додатковим, а все йде через інтернет. Тому правовласникам треба створювати свій плеєр для приватних громадян. Якщо вони цього не робитимуть, то це робитимуть пірати. Потреба існує, її потрібно закрити офіційно. Ми вже говорили із правовласниками: якщо ви цього не робите, то дайте можливість зробити українським компаніям, не встановлюйте таких цін на контент. Піратство дуже легко побороти, якщо заполонити цю нішу легальними структурами, які співпрацюватимуть із правовласниками.

Наших людей потрібно потрохи навчати сплачувати за інтелектуальну працю. Доросле населення вже важко буде навчити платити, вони звикли отримувати безкоштовно, а от їхні діти, правнуки будуть підсвідомо знати, що за кожен продукт якісний треба заплатити, щоб отримати до нього доступ.

Я бачу вже зараз, що деякі правовласники почали працювати в цьому напрямку, і вважаю це хорошим кроком до викорінення піратства з українського медійного простору.

— Такі провайдери є й зараз. Але їхній контент платний. Середній дохід з абонента (ARPU) — 70–100 грн.

— Це маркетинг. Що заважає надати 32 канали для вільного доступу, а решту контенту продавати?

— Але ж медіагрупи хочуть отримувати гроші за всі свої канали.

— Медіагупам необхідно починати це не зі столиці, а на місцях, у регіонах. Саме регіони є основним джерелом таких великих заробітків піратів.

«Це не наша примха — займатися Trinity»

— Під час конференції ДЕК згадували історію в Донецькій області, де кіберполіція виступила проти провайдера, який працює в легальному полі. Йдеться про провайдера Trinity. Чим завершилася ця справа?

— Слідство триває. Я знаю, що у власників цього провайдера є багато цікавих і потужних покровителів. Сам провайдер діє законно й до нього як інтернет-провайдера питань немає. А ось до додатку, який вони надавали користувачам у користування як додаткову платну послугу, є питання. Але це не наша примха — займатися Trinity. До нас звернулися українські представники іноземних правовласників (серед них — Columbia Pictures, Universal та інші) та написали заяву про те, що згаданий провайдер через свій додаток ретранслює їхні фільми без угод. Trinity активно захищається, й це є правильним. Водночас вони не хочуть визнавати своїх помилок, бо їхній авторитет у Донецькій області дуже великий і втратити його через таке невеличке порушення не хочеться. Але наше завдання — довести, що вони справді порушували права, та припинити таку протиправну діяльність.

— Columbia Pictures, Universal та інші мали претензії лише до цього провайдера чи до інших також?

— Саме до цього. Тому що провайдер створив медіаплеєр, через який поширюється контент. А публічний конфлікт виник після того, як ми до них прийшли. Можливо, вони думали, що ми в них хочемо забрати всю техніку. Але інфраструктуру цього провайдера ми не пошкодили, й інтернет вони як надавали, так і надають. Були вилучені лише деякі накопичувачі, за допомогою яких ми хочемо довести чи спростувати наявність протиправних дій. Не більше.

— На якому етапі розгляд цієї справи?

— Обладнання на експертизі. Провадження розпочато за 176-ю статтею Кримінального кодексу України. Слідство триває. А враховуючи значний авторитет провайдера в цьому регіоні, в його ж інтересах наразі довести свою невинуватість. Відтак їм доведеться або домовитися з правовласниками, або бути притягнутим до відповідальності за розповсюдження.

— На початку розмови ви казали, що іноземні правовласники не дуже активні в захисті свого контенту.

— Це мізер. Вони звертаються не по всіх випадках. Зазвичай вони звертають увагу на найбільших правопорушників, так скажімо, системних.

— Хто найактивніший із-поміж іноземних правовласників?

— Українська атипіратська асоціація найбільш активна, тому що має найбільше договорів із правовласниками.

— Що далі відбувається з конфіскованою технікою?

— Та техніка, на яку суд не наклав арешт, після експертизи повертається назад до тих, у кого вона була вилучена. Щодо техніки, яка була заарештована, суд вирішує, що з нею робити далі: конфіскувати, повернути власнику чи знищити.

«В Україні недбало ставляться до своєї кібербезпеки»

— Яка наразі ситуація з камкордингом? Раніше повідомлялося, що до суду вперше було направлено справу щодо чоловіка, який знімав прем'єрні покази кінофільмів у кінотеатрах та продавав ці відео для поширення на піратських сайтах. Які зміни відбулись у цьому напрямі?

— Це єдиний факт, щодо якого до нас надійшло повідомлення, і ми на нього відреагували. І нам вдалося його довести до суду. Але це не системні порушення. Це радше молодечий виклик для цього хлопця: мовляв, зайду і зроблю. Зараз уже не потрібно знімати контент у кінотеатрі. Камкординг був актуальний, коли не було цифри. Тепер це стало боротьбою хакерів, щоб отримати доступ до контенту. А вся продукція, яка з’являється в нас під виглядом камкордингу, у більшості випадків іде з РФ. Адже в українських кінотеатрах усі фільми озвучені українською, а ті, що з’являються з російським перекладом, — то це продукт із сусідньої країни. До того ж українськомовний фільм не буде розповсюджуватись у Казахстані, Білорусі та інших пострадянських країнах.

— Що загрожує цьому хлопцю, який записував фільм?

— Ми не отримали інформації щодо системності таких його дій. Тому, думаю, йому загрожує лише штраф. Але ми маємо показати, що і за такі злочини є покарання.

— Із якими зарубіжними правоохоронними органами ви співпрацюєте?

— Ми співпрацюємо з більшістю європейських країн. Наприклад, напряму працюємо з Чехією, Польщею, Австрією. Прямий зв'язок маємо з Австралією. Нещодавно повернулися з Канади і продовжуємо з ними співпрацю. Тільки з’являється якась справа, то ми одразу виходимо на ту чи іншу країну. Якщо до вірусу NotPetya в нас із Францією були напівофіційні стосунки, то після NotPetya в нас найкращі робочі стосунки.

— На вашу думку, вірус Petya може повторитися в Україні?

— Звісно, може. Тому що на наслідки NotPetya наші організації не звернули жодної уваги. На державному рівні через Держспецзв’язок та інші державні установи зобов’язали вжити заходи для кіберзахисту, а в приватному секторі цього майже ніхто не робив. Лише 15 % організацій і підприємств вжили хоч якихось заходів безпеки, щоб не допустити повторення цієї ситуації. Всі інші залишися на тому рівні, що й були, в більшості випадків навіть системи не перевстановлені. В Україні якось негативно й недбало ставляться до своєї кібербезпеки. 15 % — це дуже малий відсоток тих, хто дбає про свою безпеку.

— Ви розробляєте план протидії подібним вірусам?

— Ці плани існують. Але наведу простий приклад. Можна вкласти великі ресурси та кошти у створення захищеного на найвищому рівні кабінету. Але безвідповідальність одного з працівників зруйнує весь захист. 99 % із усіх способів отримання несанкціонованого доступу до онлайн-банкінгу — недбале ставлення співробітників до комп’ютерів, де встановлений онлайн-банкінг. Хоча банк зробив усе можливе для захисту. Людський фактор — найбільше джерело ризику, яке лише існує. Тому наша мета — проводити навчання кібергігієни.

— Чи проводите ви таке навчання серед журналістів і чи часто редакції звертаються до вас щодо хакерських атак і зломів?

— Звертаються — допомагаємо, але систематичного характеру такі звернення не мають. Називати редакції та канали не хочу без їхньої згоди. Окрім того, що вони звертаються до нас, ми самі знаходимо подібні факти й повідомляємо, щоб вони прикрили свою вразливість. Нам також допомагають активісти, які вишукують такі речі. Приватний сектор реагує миттєво на виявлені вразливості. А з державним складніше. Але щороку ситуація з кібергігієною покращується. Нас самих дуже мало: лише 300 працівників на всю державу. Тому крім роботи займатися волонтерською діяльністю ми не встигаємо. Зараз ми їздимо на лекції до тих, хто до нас звертається. Наш пріоритет — це школи. Поки що це разові лекції, але в подальшому ми би хотіли їх запровадити й обов’язково проводити у школах. Над механізмом, як би це можна було би зробити, ми зараз працюємо.

Фото: Максим Поліщук