Перетворення телеканалу ZIK з регіонального львівського мовника на національного відбувається доволі драматично. Протягом останніх двох років на каналі працює вже четвертий генеральний продюсер, причому останні два рази зміна генпродюсерів супроводжувалася гучними звільненнями частини ключових осіб каналу та їхніми заявами про втручання керівництва медіахолдингу в інформаційну політику. Нещодавно ZIK активно заявив про себе в політичному полі, транслювавши ток-шоу Міхеїла Саакашвілі. А власник ZIK Петро Димінський опинився в складній ситуації через смертельну ДТП. Кілька останніх публікацій «Детектора медіа» про інтерпретацію цих подій викликали в гендиректора медіахолдингу ZIK Ігоря Туркевича бажання висловити власну точку зору на них. Інтерв’ю цей один із найзакритіших медіаменеджерів України нам дав письмово.

– Ігорю, в Україні нині працюють 14 або повністю інформаційних телеканалів, або таких, які в своїй програмній концепції мають велику частку інформаційно-аналітичних і публіцистичних програм. Яке місце серед них має займати ZIK? Яку нішу, сегмент, частину аудиторії?

– Без перебільшень, протягом перших п’яти років існування ZIK був №1 у Західній Україні. Та навіть коли нам стало «тісно» і ми зрозуміли, що «виросли» з регіонального мовника, почали розширюватися та взяли курс на столицю, пріоритетним у цьому поступі завжди було апелювання до цінностей Революції Гідності – події новітньої історії України. Тож наші глядачі – це наші однодумці найперше. Можна говорити про ніші, сегменти, показники дивлення... Наприклад, наші інформаційні блоки, денний та вечірні новинні слоти, токінг-студії – найбільш рейтинговий продукт. Погодьтеся, це своєрідний дискусійний клуб, в якому артикулюються певні думки, світоглядні позиції. Такі проекти є в ефірах низки телеканалів. І кожен із них продукує свої смисли. Ми в свою чергу шукаємо контакт із тими, хто рухає цю країну і прагне в ній реальних змін, тобто звертаємося до соціально активних. ZIK демонструє стабільний ріст головних показників телеперегляду за загальноукраїнською аудиторією. Нас добре дивляться у Хмельницькому й Дніпрі, Львові, Харкові, Києві. Це свідчить про те, що в нашому ефірі є той об'єднувальний фактор, точки дотику, в яких суспільство відчуває потребу.

– Які KPI стоять перед вами до кінця року (показники дивлення, доходів, збільшення кількості кабельних партнерів, запуск нових програм,..)? На найближчі 2-3 роки?

– Абсолютно все вищеперераховане. Для початку – закріпитися в топ-20 рейтингів. Велике політичне ток-шоу «Народ проти» з Наташею Влащенко, до якого канал «дозрівав» дуже довго, – один із наших козирів у цьому. В осінньому сезоні перезапускаємо лінійку проектів журналістських розслідувань під керівництвом Ольги Мовчан. Із найближчої перспективи – з нового року готуємо два нових формати, які ще рано анонсувати, але це буде креативно однозначно. В нашому ефірі відповідно до ліцензійних умов з'явилися телесеріали (!), працюємо над освітнім і культурницьким контентом власного виробництва. Інтенсивно розширюємо мережу кабельних партнерів. На сьогодні їх понад 300. На наступний рік плануємо збільшити цю цифру вдвічі.

– Скільки вам коштувала загальнонаціональна цифрова ліцензія? Скільки ще вам знадобиться інвестувати в канал, щоб розбудувати національного мовника? Чи зможуть ці інвестиції окупитися і коли?

– Кожна угода подібного масштабу містить у собі вимоги щодо конфіденційності її положень перед третіми особами та заборони на розголошення. Що до бюджету розвитку, то наш кошторис диктуватиме час, цілі, яких ми плануємо досягти, та інструменти, які до цього залучатимемо. Кожен бізнес-актив в ідеалі має бути конкурентноспроможним, рентабельним та інвестиційно привабливим. Ми як медіаструктура – не виняток.

– Ми запитували в одного з ваших конкурентів, якою, на його думку, є мета Петра Димінського при розбудові каналу. Він сказав, що пан Димінський інвестує в ZIK, щоб підвищити його вартість і потім вигідно продати. Чи дійсно це так? Чи є можливість/сенс його продати до виборів 2019 року, чи це вже більш далека перспектива?

– Як я говорив вище, медіабізнес живе за універсальними законами бізнесу. Ти створюєш, вкладаєш, розвиваєш і повинен бути готовий, що одного разу може надійти пропозиція, від якої буде просто важко відмовитися.

– Холдинг ZIK– це не тільки телеканал, а ще й інформаційне агентство. Чи працюють нині ці дві структури автономно? Чи ви маєте намір їх інтегрувати?

– Ні, не автономно. Інформаційне агентство є абсолютною інформаційною підтримкою телеканалу, як і телеканал використовує ексклюзивні матеріали агентства для сюжетного наповнення ефіру. Контент-відділ під керівництвом Тараса Смакули оперативно готує для новинної стрічки коментарі та заяви гостей токінг-студій, топових авторських програм. Зараз серед першочергових завдань – максимальна інтерактивна інтеграція цих двох платформ, прикладом якої є проект Vox Populi з Олегом Борисовим. Глядач сам за допомогою сайту zik.ua обирає спікера, якого хоче бачити на екрані, і сам ставить йому запитання.

– На початку року існували чотири версії телеканалу ZIK: львівська на супутнику, цифрова всеукраїнська, і на другому супутнику – SD- і HD-версії. Плюс в аналогу щодня виходило чотири години на львівській ОДТРК. Чи досі зберігається така ситуація? Чи бачите ви сенс у тому, щоб паралельно з національним телеканалом зберегти регіональне мовлення?

– Дійсно, на початку року протягом короткого проміжку часу в нас було мовлення з двох супутників – AMOS-2 та АSTRA 4А. Аби перехід з одного супутника на інший не призвів до втрат аудиторії, ми два місяці дублювали сигнал на AMOS-2 з повідомленням у рухомому рядку про нові технічні параметри на АSTRA 4А. Це загальноприйнята практика. На сьогодні ми присутні у Т2 (загальнонаціональне цифрове мовлення), на супутнику ASTRA 4A у HD- та SD-форматах, у мережах кабельного телебачення у всіх областях України та надалі маємо чотири години аналогового ефірного мовлення 12 ТВК у Львові. Крім того, працюємо над можливістю розширити наше аналогове ефірне мовлення на інші регіони України. Зокрема, з 1 липня ZIK активно співпрацює з місцевим луганським телеканалом «ІРТА». Тепер наше ефірне мовлення сягає Лисичанська, Сєвєродонецька, Білолуцька, Сватового, Троїцького, Біловодська, Білокуракиного, Марківки, Кремінного, Попасної та інших населених пунктів Луганської області, тимчасово окупованих територій, а також прикордонних територій Російської Федерації.

– Нещодавно в Реєстрі підприємств ми побачили, що в журналу «Публічні люди», який раніше належав нинішній генеральній продюсерці ZIK Наталії Влащенко, змінився власник: ним стала Анастасія Хлапоніна. Наскільки ми знаємо, вона працює діловодом на каналі та вашою помічницею. Чи не означає це, що журнал насправді купив Петро Димінський?

– Отож, всі крапки над «і». Анастасія Хлапоніна – заступниця директора телестудії ZIK у Києві. Так, вона дійсно є власницею журналу «Публічні люди».

– Якими ще медіаактивами ви б хотіли поповнити медіахолдинг ZIK?

– Як пам'ятаєте, маємо негативний досвід старту ZIKівського радіомовлення у 2013-му. Такий напрям розвитку не розглядається. Хоча, як відомо, ніколи не кажи ніколи…

– До того, як ZIK придбав загальнонаціональну цифрову ліцензію і почав перетворення з регіонального на національний телеканал, у медіасередовищі ставилися до нього дуже прихильно. Після виходу на національний рівень все змінилося: попри те, що Петро Димінський наприкінці минулого року відкрито визнав себе власником каналу, взимку прокотилася хвиля чуток, що до каналу нібито причетний Олександр Клименко. Чи відчули ви на своїй роботі, що з виходом на національний рівень для вас загострилася конкуренція, працювати стало складніше і жорсткіше? Чи очікували ви на це і чи були готові?

– Ми були свідомі того, на що йдемо. Національний рівень мовлення – не тільки відповідальність, а й конкуренція, місцями жорстка. Тож і такі методи як дискредитація суперників ніхто не відміняв. Щодо структури власності, телеканал ZIK оприлюднив усі необхідні документи, які засвідчують, що бенефіціарними власниками (контролерами) є Петро Димінський та члени його сім’ї – дружина Олена Іванівна, доньки Жанна та Анастасія Димінські.

– З виходом на національний рівень ваш канал почав вести досить сміливу і незалежну інформаційну політику. Зокрема, у вас з’явилося ток-шоу Міхеїла Саакашвілі «Інша Україна». Розкажіть, будь ласка, про історію його появи і закриття: чи довго тривали перемовини? Чи дійсно в Саакашвілі були якісь проблеми під час зйомок (одного разу він розпочав ефір із того, що йому нібито вимикають світло в студії)? Чому і хто закрив шоу (програма пішла на канікули, як говорив продакшн, чи шоу закрив канал, як нам розповів екс-генпродюсер ZIK Гайгисиз Гелдієв)? Чи було якесь побажання закрити програму з боку Адміністрації Президента? Чи продовжуватимете ви далі співробітництво з Саакашвілі, який зараз готується повернутися в Україну?

– Наприкінці червня «Інша Україна» пішла у відпустку, про що було офіційно повідомлено. Як відомо, ми не займалися безпосереднім процесом зйомок, лише надавали ефірний час для ток-шоу. Безпосередньою інформацією про труднощі, з якими зіштовхувався «Укрмедіапростір», не володію. Є тільки публічно зроблені заяви продакшену про тиск, який на них здійснювався. Не заперечую, «Інша Україна» мала хороші рейтинги. Так, ми, швидше за все, втратимо якусь частину аудиторії, яка дивилася наш канал зокрема й завдяки ток-шоу Саакашвілі, але це не катастрофічно. Ми не залишимося без глядача. У нас є свої гідні продукти. Тому наповнення цього слоту якісним продуктом не є проблемою.

– Зараз на інформаційних каналах часто можна зустріти політиків-ведучих. Чи вважаєте ви таку практику правильною? Чи не є це джинсою і прихованою політичною рекламою, коли політик платить каналу за трансляцію своєї програми?

– Вважаю, що не варто плутати політиків на екрані з журналістикою. Тут ви маєте рацію. Досвід із Міхеїлом Саакашвілі для ZIK – наразі єдиний. Ми розглядали цей процес цілком прагматично, як взаємовигідне партнерство – доступ до аудиторії взамін на фінансові дивіденди та рейтинг, адже навіть у повторах ток-шоу сягало високих показників.

– Чи будуть у вас іще ведучі-політики? Хто?

– На цей момент такі варіанти не розглядаються.

– Нині Петро Димінський потрапив у непросту ситуацію в зв’язку з ДТП. Чи вплине це якось на канал – незалежність його інформаційної політики або розмір інвестицій?

– Буквально наступного дня після ДТП я бачився з Петром Петровичем. До речі, жодної подряпини, жодних слідів на ньому я не помітив. Розмови про трагедію як такої не було. Він просто запевнив, що жодних труднощів із функціонуванням каналу не буде, що ця ситуація жодним чином не зачепить працівників ZIK. Та політизація трагедії відбувається. Я не можу коментувати, але досить дивно виглядає, як Антон Геращенко виступає і прокурором, і суддею, і експертом у цій справі. До слова, ми чекаємо чергову податкову перевірку та попередження від Нацради (вже після того, як було записане це інтерв’ю, Нацрада оголосила ZIK попередження через порушення стосовно технічних параметрів. – ДМ). Підозрюю, що представники «Народного фронту», який повністю втратив довіру виборців, таким чином шукають важелі впливу на ZIK, зокрема новоспечені власники «Еспресо» Яценюк, Аваков...

– Розкажіть, будь ласка, про нове велике політичне ток-шоу «Народ проти», яке стартує цього тижня. Наскільки ми знаємо, ідея його запустити з’явилася ще на початку року. Які були кандидатури ведучих? Чи одразу його обговорювали в такому вигляді, яким воно є нині?

– Так, ідея виношувалася давно. Загальна концепція на старті і те, що отримуємо нині – майже тотожні, протягом виробництва видозмінювалися, уточнювалися лише деталі.

– Цієї осені на українських каналах буде п’ять великих політичних ток-шоу. Чому їх так багато? Чим відрізнятиметься ваше? Яким чином ви плануєте його монетизувати?

– Українці надто політизовані, ніде правди діти. Тож не дивно, що такі речі користуються попитом. Кожне адекватне медіа має бути в опозиції до влади, інспектувати її. Ось чому «Народ проти». Окрім того, ми готуємо екшн, інтерактив. Тут превалюватиме саме шоу, а не «ток». Ми втілюємо концепцію Колізею на екрані, такої своєрідної студії-бійцівської арени. Тут або командна гра, або лава запасних. Тільки на цьому полі бою народ власноруч зможе «звільнити» народного депутата, міністра і навіть прем’єра в прямому ефірі. Ми розраховуємо на хороші рейтинги, які допоможуть нам залучити солідних рекламодавців.

– Чому у вас на каналі так часто змінюються генеральні продюсери? Чи бачите ви в цьому проблему?

– ZIK – молодий канал, в прямому й переносному значенні. Колектив ZIK – молоді, амбітні, але дуже професійні люди, з хорошим досвідом роботи на телебаченні. І кожному з наших 400 працівників кажу спасибі, бо ZIK – це насамперед вони. Звичайно, кожен, хто очолює канал, має своє бачення подальшого розвитку, напрямку, в якому треба рухатися. Закономірно, щось вдається, десь є «просідання». У стрімкому русі щільні ротації навіть ідуть на користь, адже кожен із ген продюсерів дає щось своє, що робить канал ще більш виразним.

– Одночасно зі зміною генеральних продюсерів щоразу відбуваються гучні звільнення ваших співробітників. Причому вони кожного разу звинувачують керівництво холдингу у втручанні в редакційну політику. Чому так відбувається? Щодо останнього інциденту: чому насправді закрили програму Данила Мокрика «Остання інстанція»?

– Чому в суто робочих ротаціях кадрів ZIK вишукують прихований контекст? При створенні телеканалу була домовленість між Петром Димінським і тоді створеною редакційною радою про те, що інвестор не втручається в роботу телеканалу. Ми намагаємося бути збалансованими, давати максимальну свободу дій своїм журналістам. Данило Мокрик пропрацював на каналі чотири роки. Свого часу ми забрали його зі Львова до Києва, дали можливість робити проект «Рада 8.0», який не користувався особливою популярністю і який ми врешті закрили. Схожа історія повторилася і з «Останньою інстанцією». Справа в рейтингах, і тільки.

Фото з особистого архіву Ігоря Туркевича