16 березня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення готується підбити підсумки форматного конкурсу на українське музичне радіо. На конкурс виставлено 16 ФМ-частот в 11 областях: 6 в обласних центрах (Луцьк, Кропивницький, Миколаїв, Полтава, Суми, Хмельницький) і 10 у великих районних центрах (Біла Церква, Нікополь, Павлоград, Бердянськ, Мелітополь, Вознесенськ, Лубни, Жашків, Умань, Прилуки).

Такого «атракціону щедрості» комерційно привабливих частот у великих містах не було з 2015 року, коли пропонувалися ФМ-частоти в семи обласних центрах – усі вони дісталися Першому каналу «Українського радіо», над розбудовою ФМ-мережі якого працювала у 2015-2016 роках Нацрада.

На поточний конкурс подалися шестеро учасників, але серед них немає суспільного мовника, хоча під музичний формат потрапляє Другий канал «Українського радіо» – радіо «Промінь». Чому так сталося та хто претендує на перемогу – розбирався «Детектор медіа».

«Країна ФМ»

Найбільшу кількість заявок – на всі 16 частот – подало ПрАТ «Радіокомпанія “Гала”», яке з листопада 2016 року розвиває радіомережу «Країна ФМ», що постала внаслідок ребрендингу і переформатування «Радіо ЄС».

Поки що мережа «Країни ФМ» охоплює 11 міст: Київ, Вінниця, Дніпро, Запоріжжя, Краматорськ, Кривий Ріг, Львів, Одеса, Ужгород, Харків, Черкаси (в окупованому Сімферополі та непідконтрольних Україні Донецьку й Луганську, які є в ліцензії, станція нині не мовить). Жодна з виставлених Нацрадою на цей конкурс частот не перетинається з чинним покриттям «Країни ФМ». Тож у разі перемоги в конкурсі цій радіостанції вдасться добудувати мережу й зайти в регіони, у яких вона досі не була присутня.

Радіостанцією «Країна ФМ» через кілька українських і нідерландських посередників володіє австрійський політик, власник нідерландського медіахолдингу RadioCorp Карл Габсбург-Лотрінген. Місяць тому він особисто навідувався до України, навіть встиг дати велике інтерв’ю Миколі Княжицькому в програмі на каналі «Еспресо».

Нині акціонери «Країни ФМ» знову в Києві. На засіданні 16 березня радіокомпанію планує представляти особисто керівник RadioCorp і бізнес-партнер пана Габсбурга Христо Грозєв.

Як розповів «Детектору медіа» співробітник «Країни ФМ», який побажав залишитися неназваним, радіостанція ретельно готується до конкурсу, на який подала програмну концепцію, з якою вже мовить в ефірі «Країна ФМ». Це виключно україномовна музика та низка україномовних програм. Радіостанція хоче продемонструвати Нацраді, чого досягла за чотири місяці роботи в ефірі.

За словами співробітника «Країни ФМ», радіостанція хоче, щоб її чули в кожному місті України, тому й подала заявки на всі 16 частот і планує й далі брати участь у конкурсах Нацради.

Radio1

На сім частот у цьому конкурсі претендує ТОВ «Телерадіокомпанія “Українське музичне мовлення”». Ця компанія подалася на конкурс із концепцією української музичної радіостанції Radio1. Компанія поки що не має власних частот, а мовить в інтернеті на домені 1ua.online. Також у партнерстві з ліцензіатом Нацради (ТОВ «ТРК “Арта плюс”») Radio1 мовить на 5 малопотужних передавачах на контрольно-пропускних пунктах у зоні АТО відповідно до дозволів на тимчасове мовлення, наданих Нацрадою у 2016 році.

Власниками ТРК «Українське музичне мовлення» виступають усі шестеро ініціаторів проекту Radio1.ua: колишні власники нішевих радіостанцій і телеканалів Юрій Лященко та його дружина Наталія Лященко (через ТОВ «Інрадіо» їм належить 50%), відповідальний за проведення «Євробачення» топ-менеджер Національної телекомпанії України і засновник групи компаній «Євромедіа» Павло Грицак (25%), співачка Руслана Лижичко і її чоловік, музичний продюсер, засновник і генеральний директор рекламної студії «Люксен», власник львівської радіостанції «Дуже радіо» Олександр Ксенофонтов, (10% і 10%), а також бізнес-партнер пана Ксенофонтова Юрій Зелик (5%).

Radio1 презентує концепцію радіостанції україномовної музики. Але в ефірі планується не просто музика (як зараз в інтернет-версії), а безперервні радіошоу з ведучими. «У нас передбачена низка горизонтальних і вертикальних лінійок за принципом “шоу за шоу”. Зазвичай мовлення будується так: ранкове шоу та вечірнє, а між ними – темп збавляється. У нас не буде перепочинку. Ми плануємо 24 години на добу живого ефіру, постійно в студії працюватимуть ведучі», - розповів «Детектору медіа» директор ТРК «Українське музичне мовлення» Юрій Лященко.

На відміну від «Країни ФМ», Radio1 цікавлять тільки обласні центри і Біла Церква. Юрій Лященко пояснює це тим, що радіостанція діє за власним планом побудови покриття, який охоплює 36 міст, але тільки сім з них пропонуються на поточному конкурсі. «Ще навесні ми розробили план покриття, у ньому 36 міст. Ми чітко слідуємо цьому плану. Наш проект народився не за тиждень до конкурсу, ми розпочали роботу ще восени 2015 року, і до весни 2016-го було проведено дослідження, вибудовано формат. Ми подали заявку на прорахунок 36 частот, яка з березня 2016 року чомусь зависла в УДЦР. Але не з технічних причин, тому що навіть до відключення аналогового телебачення в більшості міст України є частоти, які пройшли міжнародну координацію та можуть використовуватися для ФМ-мовлення», – каже він.

У планах пана Лященка та його партнерів – побудова мережі місцевих радіостанцій за франшизою Radio1. Концепція передбачає, що в містах будуть свої програми й місцеві ведучі, але загальний бренд і формат буде єдиним. Та ці плани в довгостроковій перспективі.

Також пан Лященко запевняє, що власники зобов’язуються не продавати радіостанцію та не змінювати її формату (вимога незмінності формату записана до умов конкурсу).

За словами пана Лященка, навколо конкурсу складається досить напружена атмосфера – представники Radio1 остерігаються, що Нацрада віддасть усі частоти «Країні ФМ». «25 років в Україні розвивалися найрізноманітніші формати – все, крім українського формату. Нині в конкурсі беруть участь фактично два-три проекти, готових побудувати більшу чи меншу мережу. Один з них уже є в ефірі – це “Країна ФМ”. Нині ми чуємо аргументи, що все необхідно віддати саме їм: мовляв, треба підтримати хоча б одну українську музичну мережу. Але за нашими оцінками формат української музики може зайняти до 30% ринку – це гігантська ніша, яка може вмістити 3-4 успішних проекти. Дані про слухання мережевих радіостанцій мейнстрімового формату показують, що вони мають частку до 10% при тому, що працюють у більш конкурентній ніші. В українській ніші зараз є тільки один гравець, тобто ніша не заповнена. За підсумками цього конкурсу в Україні може народитися не одна, а кілька станцій», – вважає пан Лященко.

Інші учасники

Чотири частоти в цьому конкурсі хоче здобути білоцерківське ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство “Бліц”» – у Білій Церкві, Кропивницькому, Жашкові та Умані. Компанія, що належить Богдану Яременку та Наталії Лук’яненко, раніше вже подавала заявку з концепцією радіо «Бліц-ФМ» на частоту в Білій Церкві на минулому конкурсі Нацради в грудні 2016 року, але програла мережевій радіостанції «Мелодія» холдингу «Тавр медіа».

По одній заявці на конкурс подали комунальна установа Редакція міськрайонного радіомовлення «Радіо-Лубни» (хоче частоту в Лубнах), комунальне підприємство «Павлоградська ТРК» Павлоградської міської ради і ТОВ «Регіональна телерадіокомпанія Мір-ТВ» (обидві претендують на частоту в Павлограді).

За чиїм замовленням прораховувалися частоти, виставлені саме на цей конкурс, достеменно невідомо. Публічно Нацрада таких даних не озвучує, адже замовлення прорахунку частоти не є гарантією її отримання в конкурсі. Втім, «Детектор медіа» зауважив, що всі нині запропоновані на конкурс частоти входили до переліку зі 100 частот, замовлених Нацрадою в УДЦР у квітні 2016 року з власної ініціативи, а також ініціативи ТРК «Українське музичне мовлення» і кількох місцевих компаній. Вже після оголошення цього конкурсу, в січні 2017 року, Нацрада замовила прорахунок 49 частот для другого і третього каналів суспільного радіо – «Променя» та «Культури». І ще невідомо, чи знайдуться вони. Бо в регулятора й УДЦР переважно відповідь одна: частот немає.

Чому ж конкурс без «Променя»?

Коли Нацрада приймала рішення про оголошення цього конкурсу, з-поміж членів регуляторного органу виникла дискусія щодо конкурсних умов. Члени Нацради пропонували передбачити виключно музичний формат мовлення. Але Олег Черниш зауважив, що це може обмежити в участі в конкурсі суспільного мовника, у якого в ефірі не лише музика. Тому зрештою одну з конкурсних умов сформулювали таким чином: «формат мовлення – музичний, тематичний напрям жанрового розподілу програм – переважають програми музичного спрямування».

Окрім цього конкурсні умови передбачають ведення програм і виконання музичних творів виключно українською мовою та мовлення протягом усього строку дії ліцензії без зміни конкурсних умов. Остання вимога зумовлена негативним досвідом з минулого. Після Помаранчевої революції Нацрада віддала майже чотири десятки частот ТРК «НБМ-радіо» Петра Порошенка, яка заявила на конкурс концепцію українського радіо — «Радіо 5». Але невдовзі після запуску Порошенко продав половину радіокомпанії «Українському медіа холдингу» Бориса Ложкіна і передав актив в управління УМХ, який переформатував «Радіо 5» на «Ретро ФМ». Зрештою, замість «українського радіо» слухачі отримали радіо радянських і ностальгійних пісень, яке залишається в ефірі й після продажу всього УМХ у 2013 році Сергієві Курченку.

Таким чином, у цей конкурс вписувався другий радіоканал суспільного мовника – радіо «Промінь». В останньому моніторингу діяльності Нацради за друге півріччя 2016 року «Детектор медіа» акцентував, що «Промінь» нарешті отримав шанс здобути ФМ-покриття. Адже зараз у «Променя» тільки одна (!) ФМ-частота – в Гадячі Полтавської області. Також він має 24 частоти УКХ-діапазону, який охоплює значно менше слухачів, ніж ФМ-радіо.

Проте «Промінь» не подався на конкурс. «Тому що в умовах конкурсу прописано музичний формат, а наш формат передбачає до 30% розмовних програм. І ми побачили, що нас явно обмежують у можливості участі в конкурсі», – пояснив «Детектору медіа» Роман Коляда, директор творчого об’єднання «Промінь» дирекції НСТУ «Українське радіо».

Таке пояснення досить дивне, адже, наприклад, формат радіо «Країна ФМ» у її чинних ліцензіях взагалі описаний як «розважально-інформаційний». І це не спинило радіостанцію від участі в конкурсі. Взагалі опис формату і жанрового розподілу програм – річ досить умовна. Адже під «розважальними програмами» можуть матися на увазі й музичні радіошоу.

«Нам невідомо, чому НСТУ не бере участі, хоча мені здається, що в цьому конкурсі “Промінь” був би сильним учасником», – зауважує Юрій Лященко. Співрозмовнику «Детектора медіа» в «Країні ФМ» теж не відомо, чому «Промінь» не подав заявку.

Джерело «Детектора медіа» в «Українському радіо» назвало іншу причину неподання заявки «Променя» на конкурс: «Було застосовано телефонне право натяків не брати участі у конкурсі». Хто й до кого телефонував – джерело не сказало.

Можливо, зволікання НСТУ з поданням заявки на конкурс зумовлено ще й перереєстрацією юридичної особи, яка збіглася в часі з конкурсом. Заяви на конкурс приймалися з 13 січня по 13 лютого. НСТУ була зареєстрована як юридична особа 19 січня, цього ж дня була припинена інша юридична особа – НТКУ. Але всі ліцензії суспільного мовника досі записані на НТКУ, вони ще досі не переоформлені.

«Детектор медіа» звернувся з офіційним запитом про причини неучасті «Променя» в конкурсі до Ганни Бичок, т.в.о. голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії України, до складу якої входить «Українське радіо» та «Промінь». Але на момент публікації матеріалу відповіді ми не отримали.

На наш погляд, найкраще, що може зробити в цій ситуації Нацрада, – припинити проведення конкурсу (або ж не визнати переможцем жодну з компаній) та оголосити конкурс заново, щоб у ньому зміг взяти участь і «Промінь». Тоді це буде чесне змагання, в якому ніхто не буде обмежений. Більш того – надання частот суспільному мовнику для розбудови трьох загальнонаціональних радіоканалів є одним із зобов’язань держави (і державного органу – Нацради).

До речі, досвід скасування конкурсів у цього складу Нацради вже є. На самому початку своєї діяльності у 2014 році члени регуляторного органу визнали таким, що не відбувся, конкурс на 28 ФМ-частот, на який найбільше заявок подали «Радио Вести» й «Українське радіо». Члени Нацради заявили, що той конкурс був несправедливим і в ньому вбачалися ознаки монополізації, тому що під час прийому документів відхилялися заявки інших компаній.