І без того великий конкурс підхльоснуло скорочення бюджетних місць на цю спеціалізацію. Де саме, чому і наскільки - «Детектор медіа» дізнавалася безпосередньо у вишів.

Також ми з'ясували, як Могилянка розпорядиться зібраними для студентів-журналістів грошима меценатів, і чому ж, власне, цьогорічні випускники так заповзято намагалися зробити крок до журналістської професії.

Конкурс

Кількість випускників шкіл цього року скоротилася, що дало Міністерству освіти підставу очікувати й зменшення потоку абітурієнтів. Проте на журналістському конкурсі у більшості ВНЗ демографія не відбилася. На деяких журфаках він навіть зріс, сягнувши давно не бачених 30-40 осіб на місце.

Бажаючих отримати журналістську освіту було однаково багато у західних і східних регіонах. Так, у Львівському національному університеті імені Івана Франка на бюджетне місце претендували 17 абітурієнтів, у Дніпропетровському національному університеті майже стільки ж ‑ 16.

У південних вишах був справжній ажіотаж. За кожне бюджетне місце Одеського національного університету змагалися 30 випускників, а в Запорізькому національному університеті їх було 22. У Херсонському державному університеті конкурс становив 36 осіб.

Що ж до центральних регіонів і Києва, то у Черкаському національному університеті на місце за спеціальністю «Журналістика» претендували дев'ять осіб, а в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка - вісім (при одночасному конкурсі 26,2 на спеціальність «Видавнича справа та редагування» і 39 претендентах на «Рекламу та зв'язки з громадськістю»; у середньому виходить 26 осіб на місце).

Цьогорічна популярність журфаків трохи дивує з огляду на складну фінансову ситуацію, в якій наразі перебувають українські медіа, особливо ж друковані, традиційно основний роботодавець журналістів. Та й у світі дискусії щодо майбутнього журналістики, з огляду на неоднозначні перспективи моделей фінансування традиційних і інтернет-ЗМІ, тріумф агрегаторів і конкуренцію журналістів із блогерами і соціальними мережами, не вщухають.

Чому ж тоді абітурієнти натовпом штурмували приймальні журфаків? Не знали усього цього? Батьки-журналісти змушували їх продовжувати родинну традицію? Чи в їхній уяві все ще спрацьовує героїчно-романтичний образ журналіста-правдошукача, виписаний голлівудськими фільмами?

Щоби вияснити це, «Детектор медіа» відправилася до одного зі столичних вузів спілкуватися з абітурієнтами безпосередньо.

Наша перша співрозмовниця Регіна розповіла, що мріяла про журналістику з дитинства. Дівчина вже має досвід роботи у кадрі і стверджує, що рідні схвалюють її фаховий вибір: «У рідному Харкові я проходила проби на дитячий телеканал. Вступаю до Києва, бо знаю, що у тутешніх викладачів високий рівень знань. Моїй тітці дуже подобається журналістика, тож ніхто не був проти такого рішення».

Інша абітурієнтка, Анастасія, пояснює своє рішення наявністю вродженого, на її думку, хисту до писання і репортерської роботи: «Скоріше за все є талант». Вона хотіла вступати або на «Видавничу справу і редагування», або на «Рекламу та зв'язки із громадськістю». Втім, на бюджет дівчина не потрапила, а вчитися на контракті немає змоги. «Можливо, пощастить в інших вишах», - сподівається абітурієнтка.

Її однолітка Анна спокусилася тим, що за спеціалізацією «Видавнича справа і редагування», на її думку, є дуже широка сфера роботи після отримання диплому. Також вона хоче втримати свій рівень знання англійської мови і вважає, що «тут дуже добра база». «Крім того, тут учать працювати з технікою, використовувати різноманітні комп'ютерні програми для створення медіавидань. Мої батьки працюють приватними підприємцями, тож це був мій вибір», ‑ зауважує майбутня студентка.

Підсумовуючи ці та інші розповіді, можна зробити такий висновок: більшість студентів приваблює журналістика, бо вони мріяли про неї давно. Також їх надихає можливість отримати кваліфікацію «два в одному» ‑ з журналістики і з тих же реклами та піару чи видавничої справи. Але є декілька запасних варіантів, і якщо вони не потраплять на журналістику, але пройдуть на інші факультети (в основному називали філологію, лінгвістику, економічні спеціальності), це не стане драмою їхнього життя.

Чимало студентів узагалі далекі від ідеалізування журналістської освіти. «Зараз мене бентежить те, чи зробив я правильний вибір. У мене був і ще залишається варіант подати оригінали документів до Могилянки на історію чи філологію. На даний момент я туди проходжу, ‑ каже хлопець на ім'я Арсеній. ‑ Свого часу я вступив до НАУ на журналістику, на бюджет. Провчився там рік, а потім покинув університет за власним бажанням».

Бюджет

На превеликий жаль абітурієнтів, цього року ВНЗ України зазнали великих скорочень бюджетних місць на журналістику. Певно, це також уплинуло на збільшення конкурсу.

Найбільші скорочення відбулися в Київському, Львівському, Харківському університетах. За даними інформаційної системи «Конкурс», позитивні зрушення були лише в деяких південних вишах (Таврійський національний університет - 10 бюджетних місць у порівнянні з показником «0» за 2010 р.), а також у Національному університеті «Львівська політехніка» (впровадження держзамовлення в обсязі 10 місць) та Національному авіаційному університеті (10 місць на додаток до п'яти минулорічних).

«Детектор медіа» запитала про причини «урізання» держзамовлення на журналістику в представників самих ВНЗ. Ось їхні відповіді.

Юрій Бідзіля, завідувач кафедри журналістики філологічного факультету Ужгородського національного університету:

«Нам на 50% скоротили кількість бюджетних місць: було 20 місць державного набору (15 на денній формі і п'ять на заочній), залишилося 10. Цього року конкурс був близько 18 людей на місце денної форми, 40 - на заочну.

У порівнянні з попередніми роками конкурс збільшився через зменшення місць, але загальна ситуація по університету не змінилася. Тож слова Міністерства освіти про різке скорочення кількості абітурієнтів не справдилися. Маємо клопіт із тим, що велика кількість державних місць виділяється дітям із соціально незахищених родин.

Щодо загальної кількості місць, то ми подавали пропозиції на рівні минулого року. Обіцяли скорочення в межах 10%, тому що народжуваність дітей на Західній Україні не так різко впала, як у південно-східній частині країни. Але я дивився, що за інтернет-ресурсами вийшло навпаки: місця різко скоротили на заході, а ситуація в решті регіонів залишилася тією ж, що була».

Галина Щербак, начальник Центру зв'язків із громадськістю Східноукраїнського національного університету:

«Наш університет писав листи, аби місця не зменшували, а залишили хоча б на рівні минулого року. Але за наказом Міністерства освіти, науки, молоді та спорту всім університетам було скорочено державне замовлення від 43% до 50%. Це жодним чином не відноситься безпосередньо до утисків журналістики».

Михайло Присяжний, декан факультету журналістики Львівського національного університету імені І. Франка:

«...Якщо йдеться про державний підхід, то я вважаю проявом вищої корупції творення маленьких відділень журналістики. Я поважаю колег, але для навчання журналістів треба мати цифрову техніку, теле- та радіостудії. Нам цього бракує через кризу, тож ми маємо те, що маємо.

Наш факультет має насамперед інтелектуальну базу: п'ять кафедр, професорів, докторів. Ще у 2009 році у нас було 60 бюджетних місць, а зараз маємо лише 30. Я знаю, що ці місця пішли у «Львівську політехніку», бо університет зараз у фаворі уряду чи президента («Детектор медіа» намагалася дістати коментар «Львівської політехніки», але нам не дали аргументованого пояснення збільшення бюджетних місць. - ТК).

Якщо мислити по-державному, то плекання журналістів в Україні мусить бути сконцентроване в п'ятьох центрах: Київ, Львів, Донецьк, Одеса, Харків (із його довоєнною школою журналістики, де починав публіцист і мовознавець Юрій Шевельов). А це розпорошення!.. Хіба можна створити школу журналістики десь у Луцьку чи Коростишеві - там, де цього не було?

Ми маємо 30 бюджетних місць на денну форму навчання і п'ять на заочну, обсяг прийому на контрактну форму журналістики в ЛНУ - 120 місць, а заяв було 520. Конкурс на бюджет - 17 людей на місце, на контракт - 4 особи, на заочне візьмемо всіх в обсязі 120 людей».

Євген Чорноіваненко, декан філологічного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова:

«В минулому році держзамовлення в ОНУ було на 15 місць. У 2011-му - 10 місць, три з яких надається іноземцям. Так, скорочення відбулося, але бюджет на журналістику у нас був завжди» (за даними інформаційної системи «Конкурс» показник «0» у 2010 році і «7» у 2011-му на держзамовлення в ОНУ за спеціальністю «Журналістика». - ТК).

Максим Гаврилюк, директор Навчально-наукового інституту природничих наук Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького:

«Конкурс - дев'ять людей на бюджетне місце, на платне - чотири особи. Держзамовлення зменшилося, бо кількість українських випускників скоротилася на 42%. Міністерство рекомендувало зменшити, а у виші вирішували, на скільки. Ми зменшили місця з 15 до 10-ти, тому що була така рекомендація».

Павло Хоменко, приймальна комісія Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка:

«На 25 місць подано 48 заяв. Відносно попередніх років це менше десь на 30%.

Бюджетних місць на журналістику не маємо вже три роки. На мою думку, це пояснюється тим, що Полтавський університет є педагогічним вишем, а журналістика - це не педагогічна спеціальність».

Володимир Краплюк, відповідальний секретар приймальної комісії Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара:

«Справа в тому, що кількість абітурієнтів дуже сильно зменшилася - в деяких регіонах України це скорочення сягнуло ледве не 60-70%. У нашому регіоні це близько 40%, тож кількість бюджетних місць зменшилася пропорціонально кількості абітурієнтів. Це сталося не лише із журналістською спеціальністю, а також на всіх інших напрямах Дніпропетровського університету. На бюджетне місце денної форми подано приблизно 277 заяв (конкурс - 18 людей на місце)».

Цього року Школу журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія» позбавили державного замовлення взагалі. Університет швидко зорієнтувався і створив незалежний Фонд випускників UKMA Alumni для стипендіальної підтримки найкращих абітурієнтів.

Чи вдалося назбирати критично необхідну суму коштів, і як ними розпорядиться університет - у бліц-інтерв'ю «Детектор медіа» розповів директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко:

- Пане Євгене, скільки коштів уже зібрано? Хто долучився до акції?

- Ми вийшли із цієї кризи з дуже позитивними емоціями і вдячні Міністерству освіти за те, що воно дало нам можливість для експериментів та пошуку нових моделей розвитку школи. В першу чергу Могилянській школі журналістики допоміг створений нашими випускниками фонд UKMA Alumni, а інші «донори» репрезентують саме громадянське суспільство в найширшому сенсі цього слова. На сьогодні ми отримали майже 120 тисяч гривень - абсолютно фантастичну суму для двох-трьох тижнів зборів у розпал літа, коли всі знаходяться у відпустках. Цей процес ще не завершено - маємо тверді обіцянки від кількох медіаорганізацій, які також включають у свій бюджет стипендії для наших студентів.

- Що Могилянська школа журналістики робитиме з цією сумою далі? Скільком людям ви зможете забезпечити безкоштовне навчання?

- Ми будемо першою школою журналістики в Україні, яка працюватиме за новою моделлю, коли навчання не оплачує ні держава, ні власне студенти. Із Могилянською школою вже укладено 25 контрактів, тож зараз плануємо відшкодовувати контрактне навчання, яке вартує 19 тисяч гривень на рік.

Разом із фондом студентів ми прийняли рішення, що 10 стипендій по 4 тисячі гривень отримають ті, хто знаходиться в топ-10 рейтингу вступних іспитів. Ці чеки студенти отримають 1 вересня на посвяті.

- Таких грошей вистачить на два роки навчання за магістерською програмою?

- Їх не вистачить на те, щоб компенсувати всім... В усьому світі стипендії базуються або на потребах, або на заслугах. Цю стипендію ми видаватимемо тим, хто мав таку потребу, а з іншого боку продемонстрував хороші знання і навички під час вступу. Наступні 10-15 стипендій буде надано за результатами навчання студентів у І семестрі 2011-2012 навчального року - треба буде продемонструвати своє високе місце в рейтингах. Ми зараз працюємо з медіакомпаніями, які, можливо, захочуть робити власні іменні стипендії. Ці виплати будуть фіксованими і не дуже малими, компанії зможуть висувати свої вимоги щодо тих осіб, яким вони будуть надаватися.

- Чи сподівається Могилянка на підтримку міністерства у наступному році?

- Найгірше в цій ситуації - це «шарахатися» між різними моделями розвитку. Могилянська школа журналістики свідомо відмовилася від послуг Міністерства освіти. Це рішення було підкріплене бажанням студентів та допомогою громадянського суспільства. Я переконаний, що цей тренд буде поширюватися далі.

Коли студент вступає на бюджет, то мусить розуміти, що держава висуває йому дуже багато нераціональних умов, часто змінює правила гри, а відтак не є надійним партнером. Студент має розраховувати на свій талант, яким він може покрити вартість навчання. Згадаємо, що стипендії від держави на бюджетних місцях не передбачають якихось заслуг: людина просто не повинна мати незадовільних оцінок. У цьому є радянський рудимент «урівняйлівки», який жодним чином не стимулює студентів до успіхів у навчанні чи позакласних заняттях.

- Як ви оцінюєте ефективність збору коштів для студентів-журналістів?

- Проект знайшов багато відгуків за межами Могилянки, а це головне. Мені телефонували, казали: «Ми не є вашими випускниками, наші діти ніколи не навчалися в Могилянці, але ми розуміємо вас і готові надавати допомогу». І ця допомога складала від 10 гривень до 20 тисяч, які надійшли від двох анонімних «донорів». Один із них назвався Дмитром Табачником.

Важливо і те, що студенти, які вступали до нас, продемонстрували надзвичайну вмотивованість учитися саме в нашій школі, бо після цього інциденту вони могли розвернутися і піти в ті університети, де їм запропонують бюджетне навчання або контракт за меншою ціною. Ні, вони залишилися з Могилянською школою! Це наша цільова аудиторія, і мене це надихає.

В Інституті журналістики КНУ імені Т. Шевченка також відбулося скорочення держзамовлення. Точніше, це сталося ще торік, а нині заклад просто не претендував на збільшення; натомість зросла кількість місць, призначених для спеціальностей «Видавнича справа та редагування» і «Реклама та зв'язки із громадськістю». І, як уже зазначалося, саме за цими спеціальностями і був найбільший конкурс. При цьому інститут змушений був цілком позбутися ще одного напряму підготовки ‑ Інституту масової комунікації. Про причини цього і про перебіг цьогорічної вступної кампанії в ІЖ детальніше у розмові з ТК розповів директор інституту Володимир Різун. Інтерв'ю з ним ми опублікуємо найближчим часом.

ВНЗ України: вступна кампанія на спеціальність «Журналістика» в числах*