Читайте також: Медіаосвіта. Вступна кампанія 2011: великий конкурс, скорочення бюджетних місць

Цьогоріч в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка було скорочено держзамовлення, а найбільший конкурс спостерігався на спеціальності «видавнича справа та редагування» і «реклама та зв'язки з громадськістю». При цьому інститут змушений був цілком позбутися ще одного напряму підготовки - Інституту масової комунікації. Про причини такого рішення і перебіг цьогорічної вступної кампанії в ІЖ «Детектор медіа» розповів директор інституту Володимир Різун.

- Пане Володимире, як пройшла цьогорічна вступна кампанія в Інституті журналістики?

- У нас був найбільш вдалий спосіб прийому документів у порівнянні з минулими роками, це відзначають навіть батьки абітурієнтів. Ми посадили на прийом документів своїх студентів і аспірантів. Цей психологічний момент спілкування батьків абітурієнтів із членами відбіркової комісії був нами добре продуманий, бо в людей є певні стереотипи. Вони бачать, що на прийомі документів сидять дорослі дяді та тьоті, й у них уже з'являються підозри, що тут щось не те (мовляв, на цьому етапі й починається маніпуляція). А коли абітурієнта зустрічають усміхнені гарненькі молоденькі дівчата, будь-які підозри зникають одразу, йде налаштування на позитив. Звісно, я дуже боявся, що наші студенти щось понаплутують - не ті документи візьмуть, не так їх оформлять... За всю вступну кампанію був тільки один такий ляп - першого ж дня хтось просто розгубився і переплутав сертифікати, але ми виправили помилку.

Ректор Леонід Васильович Губерський сказав, що наступного року наш досвід «єдиного вікна» треба поширити на інші приймальні комісії Київського національного університету. Його суть у тому, що ці 20-25 консультантів приймали будь-які документи - на журналістику, видавничу справу і редагування та рекламу і зв'язки з громадськістю.

Ми одразу вирішили, що в нас немає закритих дверей. Раніше абітурієнтів пускали окремо від батьків, але ми відійшли від цього і сказали: «Нехай заходять усі!». Хол дуже великий, там стоять камери, телевізори, демонструються творчі роботи випускників.

- Що знімали камери?

- Одна камера знімала вхід, а друга використовувалася і як «декорація», і як запасна камера. Також були виставки видавничої продукції студентів, слайд-шоу кафедри видавничої справи.

- Як оцінюєте ефективність електронної бази МОНмолодьспорту?

- Ситуація не є новою, бо ми працювала з подібними базами ще минулого і позаминулого року. Цього року проблеми були - ця система не працювала десь до 15 липня (за два дні до закінчення прийому документів на журналістику). Ми все одно побачили тих, хто зареєструвався, тож результат досягнуто, але навколо нього було дуже багато переживань. Хоча ситуація, коли абітурієнти знали про непрацюючу систему і все одно не принесли письмових варіантів у приймальну комісію, може свідчити про те, що їм усе одно. Отже, це була одна зі спроб тих, хто «гуляє» в інтернеті - «А давай і сюди подамо!».

- Одна з абітурієнток зауважила, що не змогла подати документів на журналістику через те, що їй не вистачило анкети.

- Це якась фантастика! Цих анкет на кожному кроці. Можливо, мова про випадок, коли абітурієнтка вичерпала свій ліміт можливих заяв. Якщо вона подала один екземпляр документів на якусь іншу спеціальність КНУ, то до нас вона могла подати документи лише на дві спеціальності, а не три.

- Минулими роками творчий конкурс в ІЖ на спеціальність «журналістика» складався з трьох етапів. Чому в 2011-му з них залишилася лише прес-конференція?

- Це рішення Центральної приймальної комісії університету, яка вирішила, що тільки журналістський матеріал може зняти будь-які питання щодо маніпуляцій результатами творчого конкурсу. Скажімо, аудіювання, які проводилися раніше, залишають по собі менше документів. Вони більш вразливі до інтерпретації необ'єктивності.

А процес написання журналістського матеріалу залишає по собі текст, який можна переглянути під час апеляції та зіставити з записом прес-конференції. Це речі, які підлягають аналізу. Окрім того, цього року твори зашифровувалися, а такого не робили з радянських часів.

Аби убезпечити себе від усіляких інтерпретацій, ми запросили на творчий конкурс громадську організацію «Опора», представники якої були присутніми і на прес-конференції, і під час зашифровування текстів.

- Чи враховувався при таких змінах досвід інших вишів, де творчий конкурс завжди складався з одного етапу?

- Ви ж знаєте про цьогорічний скандал навколо творчого конкурсу журналістського факультету Московського університету? Ми уникали таких речей і зупинилися на такому стандарті творчого конкурсу. Проректор Володимир Анатолійович Бугров особисто займався аналізом творчих конкурсів в Україні і за кордоном. Було зафіксовано, що творчі конкурси є всюди, але вони мають різні компоненти, проте написання тексту є обов'язковим.

- Чому цьогорічна вступна кампанія до ІЖ відбувалася саме в стінах інституту?

- Це була воля нашого ректора Леоніда Васильовича Губерського, який сказав, що нехай журналісти і міжнародники проводять вступну кампанію в своєму корпусі. Спочатку ми були не дуже задоволені, бо на роботі довелося залишитися майже половині з працівників інституту, у відпустку пішла лише частина викладачів. В такій самій ситуації перебувають і міжнародники.

- Чому відбіркову і приймальну комісію розміщено в Скляній залі?

- Я вже навіть озвучив думку, що тут можна залишити окремий вхід до інституту. :) Міжнародники запропонували нам цей хол, і я зрозумів, що ця зала - найкращий варіант. Дуже зручно.

- Яка подальша доля Інститут масової комунікації?

- Ніяка! Він припинив своє існування як навчальний заклад у структурі Київського національного університету. Перевіряючи КНУ, Контрольне ревізійне управління зробило зауваження стосовно тих комерційних закладів, засновником яких є університет. Окрім ІМК сюди відносимо Інститут менеджменту на економічному факультеті та подібний інститут на географічному факультеті. Засновником ІМК як комерційної структури на 51% є Київський національний університет, а оскільки КРУ вирішило, що такого бути не може, треба було якось виходити із ситуації. За три місяці до кінця навчального року студентів перевели до Інституту журналістики на контрактну форму навчання і набору в ІМК не оголошували. Вони вчилися за 15 тисяч, а в нас почали платити 25 за цінами Київського університету. Останній, четвертий курс вчився ще за 10 тис., тому ми його нікуди не переводили, а вирішили просто випустити.

Університет вийшов із засновництва, 49% залишилися за Національною спілкою журналістів України та іншими структурами, які планують зробити перереєстрацію не в рамках КНУ. Я думаю, що Інститут масової комунікації буде займатися вже не освітньою, а видавничою, науково-впроваджувальною та консультаційною діяльністю.

- Із чим пов'язуєте цьогорічне скорочення бюджетних місць на журналістику?

- Нині в нас є 95 бюджетних місць. Скорочення почалося ще минулого року, а тепер ми просто не подавали заявки на більшу кількість місць. Зате нам виділили 30 місць на магістратуру і спеціалістів на рекламу та зв'язки з громадськістю, видавничу справу та медіакомунікації. От куди «розчинилися» ті 150 місць, які були раніше!

- Керівники інших вишів підкреслювали інтенсивність конкурсу незалежно від скорочення кількості випускників у 2011 р. Яка ситуація в Інституті журналістики?

- За кількістю поданих заяв конкурс зашкалює: 40 осіб на місце на тій же рекламі. Та конкурс треба вимірювати не кількістю заяв, а кількістю поданих оригіналів, бо людина може зареєструватися в п'ятьох навчальних закладах, а обиратиме таки щось одне. Діти почали використовувати цю можливість як лотерею, у них з'явився азарт, а це значить, що на журналістику можуть потрапити просто випадкові люди! Виявилося, що в абітурієнтів відсутня боротьба за конкретну спеціальність, головне - втрапити у виш, - хоч у якийсь!