Триває сумісний проект НМПУ та „Детектор медіа” з впровадження редакційних кодексів у друкованих та електронних  українських ЗМІ, який розпочався у жовтні минулого року. За цей час були проведені численні тренінги та семінари з цієї теми. В статті голови НМПУ Сергія Гузя „Не тільки про моральні зобов’язання або про рекомендації щодо впровадження угод про засади редакційної політики” даються відповіді на основні запитання, які найчастіше виникають в учасників проекту.

 Сьогодні частина медіа-менеджменту, власників та журналістів розглядають угоди про встановлення засад редакційної політики або інших редакційних кодексів виключно як моральні зобов’язання, що не мають юридичних наслідків. Дійсно, формально, чітких вказівок щодо впровадження редакційної політики українське законодавство не містить. Однак, якщо розглядати редакційну політику як механізм, що регулює внутрішні виробничі стосунки між власником, менеджментом та журналістами, то такі угоди повинні спиратись на більш ґрунтовні домовленості, ніж палкі обіцянки про прихильне ставлення до корпоративної етики.

 Сьогодні напрацьовані певні рекомендації, що дозволяють журналістам більш ґрунтовно прописати угоди, які регулюють стосунки в зазначеному трикутнику, та роблять засади редакційної політики інструментом захисту інтересів кожної із сторін таких угод. Ці рекомендації не є остаточними. Незалежна медіа-профспілка України зараз веде переговори в кількох ЗМІ по впровадженню засад редакційної політики і цей досвід буде врахований в наступних рекомендаціях.

 1. Розділяємо Угоду про засади редакційної політики  та  Засади редакційної політики.

 Впровадження засад редакційної політики вимагає від власника, менеджерів і журналістів укладання певного ”пакту” про те, яким чином ці засади будуть застосовуватися, і які зобов’язання в зв’язку з цим беруть на себе сторони.

 На 5-му каналу та в Національній телекомпанії України ці преамбули до засад редакційної політики мають, скоріше, дружню декларацію і не включають механізмів практичного застосування такої угоди, використання її для вирішення конфліктів, положення про внесення змін до угоди, прав та гарантій для сторін, що уклали угоду.

 В майбутньому це може призвести до такої ситуації, коли у випадку конфлікту між сторонами знайти ефективний вихід або компроміс буде неможливо. Тому і журналістам, і власником варто чітко домовитись не тільки про етичні чи професійні стандарти, а й про те, яким чином будуть вирішуватись конфліктні ситуації, прописати взаємні гарантії сторін. Цю частину засад редакційної політики краще викласти окремим документом, наприклад, Угодою про засади редакційної політики, яку підписують всі сторони або їх представники.

 2. Визначайте в Угоді розподіл повноважень

 На відміну від Засад редакційної політики, які є практичними порадами для журналістів та редакторів при підготовці матеріалів для розповсюдження, Угода про засади редакційної політики регулює розподіл виробничих та професійних стосунків (в тому числі й професійної етики) між власниками, менеджерами та журналістами. Фактично, для журналістів такі угоди визначають певні умови праці, які є для них незмінними, поки діють Засади редакційної політики. Більше того, прописані ці засади на папері чи ні - в кожній редакції вони є. Але якщо Угода про засади редакційної політики не укладена, то довести факт зміни редакційної політики і, відповідно, умов праці журналіста, - практично неможливо. Хоча законодавство захищає будь-який найманих працівників від постійних змін умов праці, та тим більше - від їх погіршення.

 Тому в Угоді потрібно чітко прописати, що разом з іншими нормативними документами редакції, дія яких передбачена законодавством, ця Угода також визначає умови праці журналістів в частині їх обов’язку дотримуватися Засад редакційної політики. А для власника це ж саме означає розподіл виробничих стосунків. Власник, таким чином, бере на себе зобов’язання не втручатись в підготовку матеріалів і надає редакції незалежність. Угода має визначити, хто саме відповідає перед власником за дотримання редакцією визначеної власником редакційної політики. Особливо актуальним такий розподіл є для тих ЗМІ, власниками яких є кілька фізичних чи юридичних осіб та акціонерних товариств.

 3. Право власника на відповідь

 Угода, яка підписана на 5-му каналі, передбачає надання власнику певної інформації про зміст новин, що зачіпають або можуть потенційно зачепити інтереси власника, ще до їх виходу в ефір. Реалізація такого пункту можлива тільки за умов, що власники відомі, і що вони співпадають з власниками, вказаними в установчих документах.

 Цей момент особливо важливий для тих ЗМІ, де формальним власником є юридична особа, а фактично власником виступає фізична особа. В угоді потрібно чітко виписати, кого саме має поінформувати редакція про можливий конфлікт інтересів. Інакше таке зобов’язання може призвести до внутрішнього конфлікту в редакції та підстав звинувачувати її керівників в застосуванні самоцензури. Для акціонерних товариств ця проблема має ще більше значення: власниками такого товариства можуть бути тисячі людей, і чи потрібно кожному з них надавати право відповіді, якщо питання стосується виключно інтересів акціонерного товариства, а не конкретного акціонера?

 Виходом з такої ситуації може бути застосування універсального професійного стандарту, коли кожна особа, чиї інтереси зачіпаються в матеріалах редакції, отримує право на відповідь. Однак, і тут можуть бути винятки, які зазначені в Рекомендації Rec (2004) 16 Ради Європи і є обов’язковими для України, члена Ради Європи. Відмова у праві на відповідь можлива у таких випадках:

- якщо довжина відповіді більша за необхідну для виправлення оскаржуваної інформації;
- якщо відповідь не обмежується виправленням оскаржуваних фактів;
- якщо публікація відповіді призведе до дій, за які передбачено покарання, призведе до можливості цивільного позову щодо того, хто надав відповідь, або не відповідатиме стандартам порядності громадськості;
- якщо вона вважається такою, що порушує захищені законом інтереси третьої сторони;
- якщо зацікавлена особа не може довести законності свого інтересу;
- якщо мова відповіді відрізняється від мови, якою було розповсюджено оскаржувану інформацію;
- якщо оскаржувана інформація є частиною справжнього звіту, оприлюдненого на відкритих сесіях органів державної влади або у суді.

 Тому варто узгодити з власником більш детально порядок та ситуації, в яких редакція має його інформувати про конфлікт інтересів. Інакше будь-яка інформація, наприклад, яка стосується його політичних симпатій, може розглядатись як привід для надання йому права на відповідь та на попереднє ознайомлення з журналістськими матеріалами.

 4. Що робити з політикою?

 Засади редакційної політики визначають не тільки набір професійних правил чи перелік етичних стандартів, яких мають дотримуватись журналісти. Власник також повинен чітко визначити й ідеологічне спрямування ЗМІ або ж відсутність такого ідеологічного спрямування. І журналісти, і споживачі інформації мають чітко розуміти те, під яким кутом буде подаватися вся інформація, чи буде редакція відстоювати певні ідеологічні принципи та висловлювати політичні симпатії.

 Для журналістів важливо чітко розуміти, як і коли може змінюватись політичне чи ідеологічне спрямування ЗМІ. Тому ці моменти теж варто прописати в Угоді про засади редакційної політики. А в контексті чергових виборів до парламенту - великої важливості набувають політичні симпатії власників та керівників ЗМІ (хоча на момент розробки цих рекомендацій списки партій та наміри деяких керівників ЗМІ. Тому Угода повинна захищати редакційну незалежність від впливу третіх осіб, політичних партій чи працівників редакції (від редактора до коректора), якщо у них є бажання використати ЗМІ всупереч встановленій редакційній політиці.

 При бажанні, в Угоді про засади редакційної політики можна прописати цілий розділ, який би встановлював для працівників редакції стандарти висвітлення виборчих кампаній.

 5. Фіксуйте правила гри

 Найважливішою частиною Угоди є фіксація взаємних зобов’язань сторін (власника, менеджменту та журналістів) щодо розв’язання конфліктів, пов’язаних з виконанням Засад редакційної політики та внесенням до них змін. Чим детальніше ці процедури прописані, тим менше проблем виникатиме при їх застосуванні.

 Мінімально необхідні процедури повинні включати опис обов’язків сторін щодо врегулювання конфлікту шляхом переговорів. Що робити в ситуації, якщо в рамках встановлених правил не вдається вирішити конфлікт (йти до суду чи вносити зміни до Засад, закріплених Угодою?). Коли і за якою процедурою власник може вносити зміни до встановлених ним і зафіксованих Угодою Засад редакційної політики? Чи повинні при цьому відбуватися переговори з журналістами? Чи мають право журналісти ініціювати внесення змін до засад редакційної політики? Які будуть наслідки і подальші дії сторін, якщо вони не дійдуть згоди щодо змін редакційної політики (її основних положень, які мають бути чітко вказані)?

 При підготовці такої Угоди може виникати багато питань, тому в кожному випадку варто узгодити їх з юристами. В будь-якому випадку, слід виходити із головних принципів, встановлених Рекомендаціями Ради Європи та базуючись на загальних принципах правовідносин між власниками ЗМІ та журналістами, встановлених законодавством і Конституцією України:

- власники ЗМІ мають пріоритетне право на визначення редакційної політики, враховуючи свої зобов’язання як учасника інформаційних відносин в суспільстві;
- журналісти мають пріоритетне право на захист редакційної незалежності та свого права дотримуватись стандартів професійної етики.

 6. Як підготувати тексти Угоди та Засад редакційної політики?

 Хто б не був ініціатором впровадження Угоди та Засад редакційної політики, сторони повинні бути готові до переговорів та досягнення компромісу.

 Журналісти, якщо у них в редакції відсутня профспілка, мають на зборах обрати групу представників, що вестимуть переговори з власником та підписувати Угоду. Так само, бажано, щоб і власник визначився зі складом своїх представників, що вестимуть поточні переговори з колективом. І тільки після узгодження текстів документів Угоду можна підписувати “на найвищому рівні”.

 Угоду про засади редакційної політики може бути як окремим документом, так і частиною колективного договору, що діє в редакції. Враховуючи, що колдоговори діють у нас не скрізь, то розпочати краще з підготовки окремої Угоди, з наступним її включенням до колективного договору, коли такий буде підписаний.

 У разі, коли ініціаторами впровадження Засад редакційної політики виступають журналісти, то слід пам’ятати, що найлегше досягти компромісу з власником та менеджерами, якщо за основу взяти ті засади редакційної політики, які вже склалися в колективі. Саме вони повинні бути основою документу, що регулюватиме повсякденні правила роботи для журналіста та редакторів. Для більш швидкої підготовки документів за зразок можна взяти рекомендації, що були розроблені для впровадження Суспільного мовлення в Україні. Ці професійні правила є універсальними і їх можна застосовувати в редакції ЗМІ будь-якої форми власності.

 Наприклад, при розробці журналістами “Львівської газети” Засад редакційної політики, вони рекомендований текст доповнили власними пунктами та правилами, що традиційно склалися в цій газеті. Кожна редакція є унікальною і цю унікальність потрібно враховувати.

 Тільки після підготовки проектів Угоди та Засад редакційної політики можна розпочинати остаточні переговори та виходити на компромісні тексти.

 При потребі, за консультаціями можна звернутись до медіа-фахівців та юристів. Послуги щодо впровадження редакційної політики надає і Незалежна медіа-профспілка України. До цих послуг входять консультації експертів та юристів, а при потребі профспілка може організувати для журналістів тренінг з ведення переговорів з власником. Для ЗМІ, де діють осередки профспілки, такі послуги безкоштовні.

 Усі матеріали рубрики „Редакційна політика” публікуються  за підтримки Посольства Великобританії в Україні.