На думку начальника департаменту розвитку мережі мовлення «1+1» і члена Цифрового комітету ІТК, обраний Нацрадою підхід упровадження цифри, а саме множення загальнонаціональних мовників, стане великою проблемою для галузі. Утім, група «1+1» готова працювати в запропонованих умовах і зберігати свої позиції на ринку. Маючи три загальнонаціональні канали («1+1», ТЕТ і потенційно УНІАН-ТБ), група намагається максимально розвинути мережу «2+2». Про це, а також про «Зеонбуд» та УЦТМ, ретрансляцію місцевими мовниками великих каналів, мережі «1+1» та ідею українського «Триколору» ТК поспілкувалася з Олегом Чернишом.

«Не певен, що строки, озвучені представником "Зеонбуду", буде дотримано»

- Пане Олеже, ви були одним із небагатьох телеменеджерів, які особисто завітали на презентацію компанії «Зеонбуд» у Національній раді. Яке у вас склалося враження від їхньої презентації?

- Презентація приємно порадувала, але, на жаль, у ній не враховано багато нюансів, і перед «Зеонбудом» може постати чимало проблем. Тому я не певен, що строки, озвучені представником «Зеонбуду», буде дотримано. Шансів запустити все до вересня 2011 року практично немає. Якщо в них зараз є фінансування, слід уже визначитися з постачальниками обладнання, розробити проектну документацію на монтаж антен і передавачів, мати план, коли куди яка партія передавачів іде, і починати доставку обладнання.

Далі затримувати процес упровадження цифри не можна. Слава Богу, що Нацрада видала ліцензію комусь. Тепер - аби вони будували, бо ця справа має зрушитися з місця. І добре, що одному провайдеру, бо це має суттєво знизити витрати на будівництво. Дешевше одному провайдеру побудувати чотири мультиплекси, ніж чотирьом провайдерам - по одному.

- Ви сказали, що перед «Зеонбудом» може постати чимало проблем. Що саме може їм завадити в розбудові мережі?

- Це відсутність чіткої програми впровадження цифрового телебачення і неадаптованість українського законодавства до цифри, відсутність технічного регламенту і недостатня кількість споруд Концерну РРТ для покриття - щось потрібно буде добудовувати. Раніше гостро бракувало вільних частот, тепер для чотирьох мультиплексів зробили певні частотні виділення, але чи можна на них будувати мережу, буде видно тільки в процесі. Я ознайомився з частотними виділеннями, виданими «Зеонбуду», і в мене виникли запитання з приводу територіального частотного планування по зонах: що це буде - зони синхронного мовлення чи окремі цифрові передавачі, які що покрили, те покрили?

- До речі, таке саме питання виникло і в провідного інженера Українського НДІ радіо і телебачення Дмитра Маковеєнка...

- Також незрозуміло, яким чином з'явилися в переліку частот населені пункти, в яких немає об'єктів Концерну РРТ, хоча говорили, що будівництво буде саме на його спорудах. Наскільки я пам'ятаю, це Малин Житомирської області, Ромни Сумської області. Планувалося, що вежі там необхідні, але для SFN-зон.

Виникають серйозні запитання щодо покриття. Якщо на кожен мультиплекс розподілено по 175 частотних виділень, то покрити 95% України навряд чи вдасться (після того, як відбулася розмова ТК з Олегом Чернишом, Нацрада додала «Зеонбуду» ще по 24 частотні виділення на мультиплекс і дозволила обирати між DVB-T і DVB-T2. - ТК).

Тепер про сам перехід від аналогу до цифри. Протягом певного періоду паралельно існуватимуть і аналогове, й цифрове мовлення. Для того, щоби встановити передавачі й передавальні антени, потрібно, щоби на спорудах КРРТ було вільне місце. Багато об'єктів КРРТ перевантажено, особливо в обласних центрах. Така проблема актуальна для Запоріжжя, Дніпропетровська, Одеси.

І загалом великою проблемою для галузі в цілому стане обраний Нацрадою підхід. Багато людей не впевнені в тому, що наш рекламний ринок зможе прогодувати 30-40 загальнонаціональних каналів. Відповідно до звіту Національної ради, ми маємо 15 каналів, які отримали статус загальнонаціональних. Не всі вони мають однакове покриття: НТКУ, «Інтер» і «1+1» мають найліпше по всій території Україні, інші мережі, які створювалися в 1990-2000-ті роки, мали за мету покрити міста з населенням понад 50 тисяч осіб, а сільське населення часто не має доступу до їхніх програм. Після переходу на цифру 30 каналів матимуть однакове покриття і сплачуватимуть «Зеонбуду» за розповсюдження сигналу. Якою буде ця вартість? «Зеонбуд» заявив, що у 2012 році розповсюдження сигналу коштуватиме 2,5 млн доларів на рік. Фахівці стверджують, що далі це буде від 3 до 6 млн доларів. Не всі канали зараз платять такі гроші (за винятком НТКУ, «Інтера» й «1+1», кожен із яких має близько 400 передавачів). Всеукраїнська рекламна коаліція прогнозує певне зростання рекламного ринку, але на рівні 2,5 млрд гривень. Якщо 30 загальнонаціональних каналів платитимуть по 5 млн доларів, а разом 150 млн доларів на рік, тобто 1 млрд 200 млн грн., то для інших потреб телебачення залишається 1 млрд 300 млн гривен. А розповсюдження сигналу ніколи не становило левової частки витрат телекомпаній.

- А тепер скільки становить?

- Близько 5-10% витрат. При переході на цифру виходять надто великі суми. Як із такими витратами виживе ринок? Тож моя точка зору: не можна запускати стільки загальнонаціональних каналів, тому що ринок не зможе потягнути такі великі витрати.

- Ви згадали про відсутність технічного регламенту, який повинен визначити стандарти цифрового мовлення. А чи не достатньо рішень Нацради, адже регулятор уже задавав стандарти й параметри?

- Нацрада визначила стандарт стиснення MPEG-4, DVB-T, але потрібна міжвідомча координаційна рада, яку очолив би віце-прем'єр, як у Росії, або міністр інфраструктури. Вона б визначила, що Національна рада обрала стандарти, а самі технічні норми розробить Одеська національна академія зв'язку чи УДЦР. І ці норми затвердили б на рівні або Міністерства інфраструктури, або постанови Кабміну. Тоді «Зеонбуд» будував би чітко відповідно до цих характеристик, виробники виробляли б обладнання, яке зможе приймати цей сигнал, постачальники знали б, телевізори з якими саме характеристиками повинні завозити в Україну.

- У додатку до рішення Нацради є примітка, що частотні присвоєння можуть змінитися після міжнародної координації, і найшвидше зміняться, тому що координацію не проведено. Чи може «Зеонбуд» уже тепер купувати передавачі?

- В принципі, може. Якщо будуть зміни, не думаю, що значні. Потім під час експлуатації, якщо це не синхронні зони, можна буде робити певні дії на зміну каналу, потужності передавача, параметрів антени. Це лише додаткові капіталовкладення, але будувати вже можна. Однак я не певен, що «Зеонбуд» зможе отримати дозволи на експлуатацію передавачів без міжнародної координації і без погодження зі спецкористувачами. Крім цього, можуть виникнути завади передавачам, які здійснюють аналогове мовлення.

- За неофіційною інформацією, консультантами «Зеонбуду» є фахівці, які працюють у компаніях «ММДС-Україна» й «Етер», що належать СКМ. Вони вже проводили попередні зустрічі з гравцями ринку, наприклад, супутниковими операторами. Чи контактували представники «Зеонбуду» з групою «1+1»?

- Поки що ні. Вони отримали ліцензію провайдера, а програмне наповнення вирішуватиме Національна рада. І, як казала Лариса Мудрак (член Нацради. - ТК) на одному з брифінгів, після затвердження методики нарахування ліцензійного збору буде оголошено конкурс на місця в мультиплексах. Тож «Зеонбуд» повинен контактувати в першу чергу з Концерном РРТ, з постачальниками обладнання. А потім - уже з мовниками, які отримають ліцензії Національної ради.

Єдине, що нас би цікавило на зустрічі із «Зеонбудом» - це прозорість ціноутворення. Наразі ми сплачуємо велику суму за розповсюдження сигналу, і певний час паралельно існуватиме аналогове й цифрове мовлення. Мені здається, все це буде покладено на плечі мовників. Складно сказати, чи зможемо ми й інші телегрупи винести цей тягар. Потрібно знати, яку суму будемо платити, як довго триватиме паралельне мовлення, як впливатиме впровадження цифрового мовлення на вимірювання ринку. Тому що наразі ефірного цифрового телебачення компанія GfK не вимірює.

За даними станом на травень 2010 року в Україні було продано близько 400 тисяч телевізорів Samsung та LG, які мають вбудовані MPEG-4 тюнери. Враховуючи підготовку до «Євро-2012», на мою думку, кількість людей, які мають такі телевізори, вже наближається до мільйона. Це серйозний сегмент ринку, який треба вимірювати. Інша справа, що ми не знаємо, де ці телевізори. Підозрюю, що у великих містах. Нині ефірна цифра серед великих міст розповсюджена в Києві та Одесі. А глядачі в інших населених пунктах цією функцією своїх телевізорів не користуються. Якщо «Зеонбуд» побудує мережу у великих містах, то ці люди обов'язково повинні вимірюватися і впливати на доходи великих каналів. Тоді мовники будуть зацікавлені в переході на цифрове телебачення. Тільки таким чином можна стимулювати розвиток. А зараз канали, що транслюються в цифрі, мають лише моральне задоволення, а на їхні рейтинги й доходи це ніяк не впливає.

- Ви назвали проблеми, що можуть завадити «Зеонбуду» у впровадженні цифри. А що завадило розбудувати мережу МХ-4 компанії УЦТМ, у якій ви працювали до приходу в групу «1+1»? Зараз Нацрада констатує, що зі 100% розбудовано лише 6%.

- Ці ж проблеми стояли і перед УЦТМ. Тоді ще додавалася відсутність взаємодії та згоди між різними державними установами, незацікавленість телекомпаній у впровадженні цифри. Навіщо нам додатково до аналогу платити за цифру, якщо це нам нічого не дає? Можливо, на певному етапі потрібне державне фінансування того ж «Зеонбуду». Валентин Коваль правильно сказав: це не ми придумали, це держава підписала «Женеву-2006» (і вона не могла не підписати). Тому плату за розповсюдження сигналу, поки не відбудеться повний перехід на цифру, повинна взяти на себе держава.

- До речі, чому група «1+1» вирішила не подавати заявки на провайдерство в цифрових мультиплексах?

- Від оголошення про прийом заявок до визначення провайдера цифрових мультиплексів минув лише місяць. Це дуже серйозний крок. Щоб інвестувати значні суми в розбудову чотирьох мультиплексів, потрібно ґрунтовно розробити бізнес-план. У нас були попередні розрахунки і ми не побачили економічної доцільності участі в цьому проекті.

- А «Зеонбуд» зміг за місяць оцінити ситуацію й написати бізнес-план. Видається, що переможця було визначено наперед.

- Я нічого стверджувати не можу, маю лише особисті припущення, які не хотів би озвучувати. Ця ніша була не зайнята. Розумні люди побачили, що вона вільна і можна скерувати свої кошти в цьому напрямку.

- Валентин Коваль на останній конференції з цифрового телебачення запропонував нову ідею: створити один соціальний мультиплекс у стандарті SD (державні та регіональні канали) та чотири - в стандарті HD, куди поміститься 12-16 каналів. Для StarLightMedia, де чотири канали з шести вже є загальнонаціональними, цілком логічно прагнути законсервувати цей статус-кво і не збільшувати кількості загальнонаціональних мовників. Як ви ставитеся до такої ідеї?

- Ідея цікава. Вона, як і кожна пропозиція, заслуговує на увагу. Можливо, потрібно використовувати навіть не HD. Тому що гроші за розповсюдження сигналу буде розподілено між удвічі меншою кількістю мовників, тобто вартість розповсюдження сигналу для окремого мовника зросте. Я би просто зменшив кількість мультиплексів. Перший - так, як пропонує Валентин. Другий, третій - наявні комерційні загальнонаціональні канали й ті, що зможуть підтягнутися (ну нехай загальнонаціональних буде 20). А решту частотного ресурсу (так званий цифровий дивіденд) пропоную віддати для інших потреб. Минулого року в Словенії відбулася конференція, і більшість країн схильні до того, щоби віддати діапазон 60-69-й ТВК під інші технології зв'язку. А в нас чомусь у багатьох містах 61-й, 62-й, 63-й ТВК видано «Зеонбуду».

- Але у вашої групи був намір створити новий загальнонаціональний канал - УНІАН-ТБ. Наразі розвиток МХ-4, де має місце УНІАН-ТБ, відсунули на 2013-2015 роки, у пріоритеті - інші чотири мультиплекси. Що ви тепер плануєте робити з каналом?

- Ми діємо в тих умовах, які створює нам держава. Нам кажуть, що повинно бути 30 чи 40 загальнонаціональних каналів, і ми виходимо з того, щоби зберегти свої позиції на ринку. В нас зараз є загальнонаціональні канали «1+1» і ТЕТ, канали «2+2» і «Сіті» мають статус регіональних, УНІАН-ТБ має ліцензію на супутникове мовлення і місце в МХ-4. При переході на цифрове мовлення за тим планом, що зараз є, УНІАН-ТБ рано чи пізно стає загальнонаціональним. Тобто ми маємо в групі три загальнонаціональні канали.

Також ми намагаємося максимально розвинути канал «2+2». Його покриття за вибіркою «50 тис.+» перевищує 80%. Деякі інші канали, які мають статус загальнонаціональних, мають навіть менше.

- Чи планує група заявляти якісь абсолютно нові проекти на конкурс на місця в цифрових мультиплексах?

- Я не маю такої інформації.

«Не бачу нічого поганого у співпраці мережевих і регіональних каналів»

- У групи «1+1» є регіональний канал у Дніпропетровську - 9-й канал. Чому ви вирішили відмовитися від його розвитку саме як регіонального, адже він фактично влився до мережі «2+2», ретранслюючи цей канал 22 години на добу?

- Щоб відповісти на це запитання, погляньмо на історію становлення регіонального телебачення. У середині 90-х років я працював програмним директором мережі «Уніка», створеної регіональними компаніями якраз для того, щоб забезпечити себе ліцензійним продуктом. На початку 90-х, коли зароджувалося регіональне незалежне телебачення, мовник отримував якийсь дозвіл (Національної ради на початку 90-х не було), купував передавач, брав у кіоску найсвіжіший фільм, який іще не йшов у кінотеатрах, і виходив в ефір. Потім почули, що так не можна робити, що загрожують фінансові санкції, почали шукати продукт, але в регіонах складно вийти на якийсь ринок. Тому створили об'єднання недержавних телерадіокомпаній «Уніка-ТВ». «Уніка» закуповувала програмний продукт і розповсюджувала його серед телекомпаній. Тобто в ефірі було і місцеве програмування, і мережеве мовлення, на відрізках якого заробляли гроші, які скеровували на придбання програмного продукту. Це був період романтичного розвитку телебачення.

Потім почали з'являтися великі канали (ICTV, СТБ, Новий канал, «Україна», НТН), і поступово, не маючи частотного ресурсу, вони зверталися до регіональних телекомпаній із пропозицією ретрансляції. Цей процес був вигідним як для регіональних телекомпаній, так і для мережевих мовників. Перші отримували ліцензійно чистий продукт, другі - можливість збільшити покриття. Ця модель збереглася й тепер, вона поширена, приміром, і у США, і я не бачу причин її ламати. Бо місцевому мовнику важко самому придбати програмний продукт, щоб забезпечити 24 години мовлення. А так частину витрат бере на себе мережевий партнер, а глядач отримує якісний контент.

Що стосується компанії «Приват ТБ» (9 канал), яка входить до нашої групи. Початок ретрансляції «2+2» був абсолютно нормальним ходом. Раніше вона ретранслювала іншого мережевого мовника (ТВі), а «2+2» ретранслювала інша регіональна телекомпанія. Ми вирішили звернутися до своєї компанії. При цьому на 9-му каналі продовжують виходити місцеві новини й деякі інші власні програми. Там працює близько 70 осіб - досить великий штат, щоб випускати власний продукт, а не лише ретранслювати.

- Проте раніше, коли партнером був ТВі, у компанії було більше власного продукту (4 години на добу).

- Знову звернімося до досвіду середини 90-х років. Хтось виробляв дві години власного продукту на добу, хтось чотири, хтось вісім. У того, хто найбільше, колеги запитують: «А як ти виробляєш?». «Дуже просто, - відповідає він. - Скажімо, немає картоплі в магазинах. Так я саджаю в студії директора продуктового магазину, директора транспортної компанії та директора колгоспу - і вони дві години розмовляють, чому немає картоплі». Тобто можна зробити таку кількагодинну програму, а можна півгодинну - але якісну. Зробіть гарні новини, зробіть актуальну програму про регіон - це година, максимум дві години. І цього достатньо. Тоді канал буде цікавим для глядача.

- Але в тому ж Дніпропетровську СКМ купила 34-й канал і, судячи з презентації, розвиватиме його саме як регіональний, без ретрансляції.

- Кожна група переслідує свої завдання. Якщо СКМ вирішила розвивати 34-й як регіональний канал, у них були вагомі причини.

- У каналів «2+2», «Сіті» і ТЕТ досить великі партнерські мережі. Однак Національна рада нині публічно декларує боротьбу з ретрансляцією. Змушує місцеві станції відмовлятися від цілодобового мовлення, залишаючи собі кілька годин для власних програм, а решту виставляє на конкурс. Або не продовжує строку дії ліцензій і виставляє на конкурс цілу частоту. Чи повідомляв хтось із ваших партнерів про намір відмовитися від співпраці після новацій Нацради? Як уплинули на роботу ваших телеканалів нові віяння Нацради?

- По-перше, офіційних заяв проти ретрансляції я не чув. Були певні розмови. Повторюся: я не бачу нічого поганого у співпраці мережевих і регіональних каналів. По-друге, в нас законодавством заборонено суборенду, а ретрансляцію, якщо це обумовлено ліцензією, дозволено. Але питання ретрансляції в Нацраді ставили постійно. Починаючи з 2000-2001 року вони виникають у кожного нового складу регуляторного органу. Чому це погано, якщо це вигідно всім, я не знаю.

Тепер щодо ретрансляції наших каналів. Телекомпанію ТЕТ ретранслюють деякі регіональні компанії, але виключно афілійовані з нашою групою, тобто вони або повністю, або частково перебувають у нашій власності. Це компанії «Кварц» із Нікополя, «ТЕТ-Дніпропетровськ», «Алекс» у Комиш-Зорі, МГОК у Марганці.

Канал «2+2» теж ретранслюють афілійовані з нашою групою компанії. Зокрема це S-ТЕТ у Харкові, «Приват ТБ» у Дніпропетровську, «Стимул» у Кіровограді, «Тор» у Слов'янську, «Алекс» у Запоріжжі, «Жиса» в Сімферополі, Ялті, Севастополі. І також є деякі сторонні телекомпанії, яким вигідно ретранслювати «2+2».

- Тобто заяви Нацради на вашій діяльності не позначилися?

- Поки що ні.

- Якщо порівняти з поширенням у кабельних мережах, з фінансової точки зору співпраця з ефірними партнерами вигідніша? Адже не секрет, що кабельники беруть гроші з телеканалів, які не входять до універсальної програмної послуги.

- Беруть не завжди і не з усіх. Це по-перше. По-друге, поширення в ефірі має свої переваги: це і додаткові піплметри, й обов'язкове потрапляння в універсальну програмну послугу. Тобто мовлення в ефірі більш вигідне.

- Які способи розширити свої мережі є нині в мовників?

- Розраховувати нові частоти можливості немає. Варіантів кілька: або потрапити в якийсь мультиплекс і готуватися до цифрового ефірного мовлення, або подальше проникнення в кабельні мережі і розвиток співпраці з місцевими станціями.

- Для групи «1+1» який із цих варіантів у пріоритеті?

- Усі три. Ми співпрацюємо з регіональними телекомпаніями, якщо не присутні в якомусь місті. Якщо немає мовників, які хотіли б із нами працювати, ми заходимо в кабельні мережі. І ми враховуємо перспективи переходу на цифрове телебачення. Беремо участь у конкурсах, які оголошують.

- УДЦР заявляє, що з 2010 року не видає дозволів на експлуатацію передавачів за новими ліцензіями. Отже, переможці останніх конкурсів не отримають цих документів. Наскільки критично це позначиться на їхній роботі?

- Ми зіткнулися з цією проблемою минулого року, коли компанія ТЕТ отримала висновки про електромагнітну сумісність, але не змогла отримати дозволи. Так само й канал «Сіті» у Хмельницькій області отримав нову ліцензію, а УДЦР уже припинив видачу дозволів. Там тривало досить довге листування між Державною інспекцією зв'язку, УДЦР і каналом. «Сіті» хоче отримати документи, але є певні бюрократичні завади. З одного боку, ці частоти вже давно працюють, вони пройшли міжнародну координацію й узгодження зі спецкористувачами, вони можливі до використання, тому я не бачу причин, чому не можна видати дозволи. Якщо це певні законодавчі негаразди, то потрібно їх вирішувати. Люди повинні мати доступ до інформації, обмежувати його ніяка державна організація не повинна. Є можливість використання радіочастотного ресурсу, держава отримує кошти за його використання, а глядачі отримують ще один канал.

- А як узагалі ви ставитеся до мораторію на розподіл частотного ресурсу для аналогового телебачення? Кожен державний орган по-своєму тлумачить постанову Кабміну. А що ви вкладаєте в це поняття - заборона конкурсів, прорахунку нових частот чи видачі дозволів?

- Слова «мораторій» у постанові Кабінету Міністрів немає. Йдеться про те, що присвоєння аналогових частот до певної потужності припиняється з певного року. Це певний план заходів до переходу на цифрове мовлення. За великим рахунком це правильно. Якщо є така можливість, потрібно звільняти частину ресурсу. З іншого боку, кожен нормативно-правовий акт у нас можна тлумачити неоднозначно, навіть різні положення одного закону можуть суперечити одне одному. Так само і в цьому випадку. УДЦР сприймає постанову як заборону на прорахунок частот, Національна рада бачить, що частоти є, то чому б не провести на них конкурс, якщо їх не задіяно в плані впровадження цифрового телебачення. Кожен правий по-своєму.

«Доцільно, щоб усі телегрупи зібралися і створили національну DTH-платформу, як "Триколор" у Росії»

- Розкажіть детальніше про ефірні мережі групи «1+1». Скільки у вас власних передавачів, хто є оператором?

- Мережа «1+1» - це понад 400 передавачів Концерну РРТ. У ТЕТу близько 100 передавачів (86 власних і кілька орендованих), у «2+2» - 18 власних передавачів і 7-8 афілійованих, «Сіті» має 11 передавачів у Києві та Хмельницькій області. Здебільшого наше обладнання розташовано на вежах Концерну РРТ, який їх і обслуговує. Але є винятки, наприклад, «Жиса» в Сімферополі сама є оператором.

- Відомо, що обладнання КРРТ дуже зношене і застаріле. Де найкритичніша ситуація?

- Концерн РРТ, систематично недотримуючи кошти від низки своїх замовників, веде героїчну боротьбу за підтримання застарілого обладнання в робочому стані. Він потихеньку переобладнує парк передавачів, але зараз це недоцільно робити, тому що потрібно готуватися до цифрового мовлення. Концерн багато чого робить, але не в тих обсягах, як це потрібно. Він не може замінити всі 400 наших передавачів і таку саму кількість «Інтера» й НТКУ. Окрім цього, заміна передавачів на сучасні іноді призводить до зменшення їхньої потужності.

- Чому б каналу не встановлювати власні передавачі?

- «1+1» цього не зробив, він отримав ліцензію на мовлення на наявній мережі. «Інтер» свого часу мав план заміни передавачів. Здається, 14 вони змінили, але більша частина належить концерну.

- Які завдання з розвитку мереж каналів групи ставляться перед вами?

- Наше завдання - підтримати покриття «1+1» і ТЕТ і розвинути мережу «2+2». Якщо в якомусь місці маємо погані рейтинги, виїжджають наші спеціалісти, аналізують стан справ із передавачем, із присутністю каналу в кабельних мережах. Тобто ми прагнемо максимально організувати доступ глядачів до контенту наших каналів у нормальній якості.

- І яке тепер покриття в каналів групи «1+1»?

- За вибіркою «50 тис.+» в «1+1» покриття 98,9% (в «Інтера» - 99,3%). Трохи відстають Перший канал, Новий. За вибіркою «Вся Україна» 99% має «Інтер», 98,9% - ми, 98% - Перший канал, а найближчі переслідувачі - 95%.

У «2+2» покриття за «50 тис.+» - 80%, за «Вся Україна» - 72,5%. ТЕТ за «Вся Україна» має 93,3%, «Сіті» - 33,4%. Резерв «Сіті» з технічного покриття ще дуже великий.

- Який відсоток кабельних мереж покриваєте і прагнете покрити?

- Ми працюємо з усіма кабельними мережами в усіх містах. Якщо ТЕТ і «1+1» дуже добре представлені (вони входять до універсальної програмної послуги), то є певні резерви для каналів «2+2» і «Сіті».

- У яких регіонах є резерв?

- У різних. Наприклад, у Дніпропетровську. Там сім кабельних операторів. До того, як «2+2» почав співпрацювати з «Приват ТБ», чотири оператори ретранслювали «2+2», а три - ні. У всіх них різні можливості. Хтось зміг нас розмістити в цифрових пакетах, хтось зміг у базових, хтось - у преміальних. Але зараз у «2+2» позитивна тенденція. Кабельні оператори зацікавилися, оскільки значно покращилося програмування каналу. Позитивно вплинуло те, що ми почали транслювати футбол. Канал має непогані рейтинги, і ми плануємо вкладати великі гроші в його програмне наповнення.

- Простежується тенденція, коли великі телегрупи зосереджують свої канали на одному супутнику: StarLightMedia - на AMOS 2, «Інтер» - на AMOS 3, «Україна» - на Astra 4A. В «1+1» канали розподілено між різними супутниками: «1+1», «Сіті», УНІАН-ТБ - на AMOS 2, «2+2», ТЕТ і «1+1 International» - на Astra 4A. Чи маєте ви намір групуватися на якомусь одному супутнику, на якому?

- У нас діють досить довгострокові угоди і з групою Astra, і зі Spacecom (строків ми не розголошуємо). Ми розглядали це питання, але було прийнято рішення, що канали буде розташовано на супутниках саме таким чином.

- А чому «2+2» перейшов із AMOS на Astra?

- Ми враховували багато факторів. Важливу роль відіграли фінансові умови, які запропонував оператор.

- Через кого піднімаєтеся на супутник? Чи плануєте будувати свій аплінк, які вже є в «Інтера» і StarLightMedia?

- На Astra піднімаємося через телепорт Astra в Києві, на AMOS - через аплінк Києво-Святошинської філії Концерну РРТ в Калинівці. Ми не виключаємо того, що будуватимемо свій аплінк. Побачимо, як розвиватиметься цифрове телебачення. Якщо «Зеонбуд» буде мультиплексувати сигнал і роздавати, то навіщо це нам? Адже супутник у першу чергу використовується як спосіб доставки сигналу до передавачів і в кабельні мережі. Минулого року «1+1» повністю перейшов від роздачі сигналу радіорелейними лініями до роздачі через супутник. «Інтер» зараз переходить.

Узагалі я вважаю доцільним, щоб усі телегрупи зібралися і створили національну DTH-платформу, як «Триколор» у Росії. Абоненти могли би придбати картку й отримати безкоштовно 20 каналів, які будуть загальнонаціональними, а додатково оплачували би преміальні пакети.

- А чи має група «1+1» конкретні плани із запуску нових супутникових каналів?

- Запуску нішевих супутникових каналів на цей рік не заплановано. Потрібно дивитися на конфігурацію ринку, яка буде після того, як оголосять конкурс на мовлення в цифрових мультиплексах. Можливо, ми змінюватимемо програмну концепцію УНІАН-ТБ і «Сіті».