У першій половині вересня українська армія звільнила майже всі раніше окуповані Росією території Харківської області, зокрема Балаклію, Вовчанськ, Куп’янськ та Ізюм. Решту території області за річкою Оскіл звільняють зараз. На вже звільненій території, за словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, мешкає близько півтораста тисяч людей. І за понад пів року окупації вони не мали доступу до українських медіа, інтернету, мобільного зв’язку. Власне, в багатьох із цих міст і сіл не було й досі нема електрики. Окупанти запустили радіостанцію Z і роздавали газету «Харків Z». Після звільнення цих територій українська влада оголосила, що чимшвидше відновлюватиме доступ до українських медіа.

До початку великої війни в цій частині Харківської області працював десяток місцевих теле- і радіомовників. Зараз із-поміж них залишились ті, що працюють у Харкові, — 7 канал, «Інтерком-інвест», кабельні канали «triolan.biz» і «triolan.info». Хоча й у самому обласному центрі, як розповідав «Детектору медіа» в червні керівник Харківського пресклубу Олександр Швець, медіа помітно поменшало. Решта мовників або призупинили мовлення, або анулювали ліцензію.

Інфраструктура для поширення теле- й радіосигналу на звільнених територіях зруйнована. Концерн РРТ працює над поновленням можливостей доступу до телебачення й радіомовлення, але подекуди це буде нелегко. Наприклад, в Ізюмі зруйнована ретрансляційна вежа, яку неможливо відновити. Частково зруйнована й розграбована вежа в Куп’янську, й відновлювати її поки що небезпечно — місто під обстрілами. Ні в Ізюмі, ні в Куп’янську немає електрики. У Балаклії телевежа зруйнована, але електрику тут відновили, збереглася також вежа мобільного зв’язку. У селищі Великий Бурлук перебої з електрикою та поруйнована інфраструктура, але телерадіомовлення вже відновили — можна ловити Суспільне, «Інтер», ICTV, «1+1», СТБ, УНІАН і «Українське радіо». Сигнал радіо «Промінь», як кажуть у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, доходить до села Троїцьке Шевченківського району.

У Нацраді «Детектору медіа» розповіли, що радіо «Слобожанське FM», яке мовить на Балаклію, Великобурлуцький район та Ізюм, сподівається відновити мовлення вже наступного тижня. Студія радіостанції збереглася, але обладнання для поширення сигналу втрачене. Компанія «Дані-теплоцентр», яка мовить на Балаклію й Байрак, зберегла студійне обладнання, крім пульта ведучого, але їхній передавач зруйнований.

Телерадіокомпанія «Матрікс+», яка мовить на Харків і Куп’янськ, має намір відновити трансляцію онлайн 3 жовтня. «Студію облаштували, обладнання придбали, передавач збираються купувати вдруге (втратили все в Куп’янську в приміщенні об’єкту Харківської філії КРРТ). Потребують тільки допомоги із розповсюдженням сигналу в Куп’янську», — розповіли в Нацраді.

Член правління Суспільного Дмитро Хоркін розказав, що найближчим часом планує відновити ФМ-радіомовлення в Ізюмі і Куп'янську: «Поки залишається можливість чути Українське радіо з передавача поза межами Харківської області на частоті 873 АМ».

Працівники радіостанції «Радіо Ізюм» виїхали за кордон. ТРК «Арта Плюс» призупинила роботу на час війни, а її обладнання вивезли в Німеччину. Куп’янський інформаційний телеканал (КІТ) анулював ліцензію, а його працівники виїхали. Не мовить також комунальна редакція Вовчанського радіомовлення — її директор зараз служить в армії.

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко в ефірі загальнонаціонального марафону розповів, що разом із британськими колегами працює над розширенням телерадіомовлення не тільки на звільнених, а й на окупованих територіях. Водночас мешканцям міст і сіл, де досі нема електрики, запропонують газети. Зокрема, Олександр Ткаченко анонсував випуск газети для звільненої частини Харківщини, в якій ітиметься про події останніх шести місяців, адже люди тут практично не отримували інформації про події в зовнішньому світі, крім російської брехні.

МКІП разом із Держкомтелерадіо підтримали спецвипуски місцевих газет «Слобідський край» (обласної) та «Обрії Ізюмщини». Як розповів «Детектору медіа» голова Держтелерадіо Олег Наливайко, газету профінансували коштом грантів і поширили за допомогою волонтерів. Таку саму підтримку планують надати й іншим виданням на звільнених територіях.

Спецвипуск «Обріїв Ізюмщини» був надрукований 16 вересня, і 20 вересня волонтери почали його розвозити по місту й роздавати людям. «Це знакова подія, бо місто в повній ізоляції. “Обрії Ізюмщини” — це зараз єдине медіа, доступне мешканцям звільненого Ізюма. Ні радіо, ні телебачення там зараз немає. За інформацією місцевої влади, в місті зараз 12–15 тисяч людей. Газета вийшла накладом у 5 тисяч. Ми планували, щоб газету доставили в кожен мікрорайон міста. За моєю інформацією, її отримали й у віддалених мікрорайонах», — розповідає головний редактор «Обріїв Ізюмщини» Костянтин Григоренко. Він виїхав із міста ще до початку окупації: «Детектор медіа» розповідав цю історію. Чимало його колег залишалися в окупації, але, на щастя, всі вийшли на зв’язок після звільнення. Ані світла, ані інтернету в них немає. Приміщення редакції «Обріїв Ізюмщини» зруйноване — вибито п’ятнадцять вікон, двері, пошкоджено дах. Усе цінне вкрали — в редакції не залишилось нічого, крім столів.

Газету друкують у Харкові. Далі волонтери везуть її в Ізюм разом із гуманітарною допомогою. «Укрпошта» поки що не готова доставляти газети в Ізюм — там для цього немає умов.

На друк першого числа «Обріїв» витратили дев’ять тисяч гривень. «Маємо певні гроші на рахунку нашого товариства. Але цього не досить, тому намагатимусь отримати грант, щоб покрити видатки на виробництво й частину зарплатні. Нам дуже потрібні гроші на комп’ютери, фотоапарати, відеокамери», — каже Костянтин Григоренко, який пів року наповнював сайт та сторінки «Обріїв» у соцмережах власноруч. Зараз редактор готує жовтневий номер «Обріїв» і планує працювати далі, а коли це буде можливо — повернутися в Ізюм.

Співпрацює Костянтин і з обласною газетою «Слобідський край». Як розповіла «Детектору медіа» Лариса Гнатченко, головна редакторка видання, в жовтні газета отримає грант і зможе підтримати «Обрії Ізюмщини», «Вісник Куп’янщини» та газету «Нове життя» із селища Близнюки.

«Ми розуміємо, що зараз і в Куп’янську, і в Ізюмі немає нічого. У Куп’янську видання навіть не має печатки. Колеги дописують у нашу газету. Завдяки грантовим грошам ми не даємо їм померти з голоду», — розповіла редакторка.

Як і більшість газет Харківщини, «Слобідський край» припинив виходити на початку великої війни — останній номер вийшов 24 лютого. Всі працівники, крім двох, виїхали з Харкова, який постійно обстрілюють росіяни. Команда налагодила дистанційну роботу. Спершу наповнювали сайт і сторінки в соцмережах, потім почали робити електронну версію газети. А в червні, коли «Укрпошта» відновила роботу в частині області, завдяки грантовій підтримці IREX зробили перший друкований номер. Відтоді видання виходить раз на тиждень накладом три тисячі примірників і поширюється в тій частині Харківщини, де працюють відділення «Укрпошти».

«Міністерство культури та інформаційної політики на донорські гроші замовило нам спецвипуск для звільнених територій, — розповідає Лариса. — Його доставляють людям волонтери. У цьому спецвипуску ми спробували розповісти, що сталося за останні пів року — основні події війни, звільнення українських територій. Дали поради, як отримати пенсію, куди звертатись, якщо ви втратили житло, тощо».

Перший спецвипуск вийшов 23 вересня на шістнадцяти шпальтах накладом 20 тисяч примірників. Його готували паралельно зі звичайним випуском газети. Втім зараз, на думку Лариси Гнатченко, найбільшим викликом для локальних друкованих ЗМІ стане передплата на 2023 рік. Адже від неї залежить, чи буде виданню на що жити. «Ми не розуміємо, що буде з передплатою, — каже вона. — Зараз людям зовсім не до передплати. Відділення пошти не працюють, у багатьох людей навіть житла нема». Проблеми з передплатою й доставкою друкованих видань під час війни є навіть у регіонах, далеких від зони бойових дій.

На її думку, можна застосувати механізм, за якого людина може передплатити одну газету державним коштом. «Якщо буде таке рішення, й такими виданнями визначать суспільно-політичну періодику, а не кросворди-дім-сад-город, це нас дуже підтримає. Ми зможемо постійно давати людям інформацію. Бо зараз усі медіа, які хоч якось існують у Харківській області, виживають за рахунок донорів», — розповідає редакторка.

Костянтин Григоренко бачить перспективу у співпраці місцевих видань. «Редакції зі звільнених міст потроху повертаються до роботи, — каже він. — Я зараз бачу можливість для об’єднання кількох регіональних видань в одне. Через це проходили редакції газеті в Європі, і в США».

Фото: звільнена Балаклія/«Укрінформ»