«Виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах»

«Виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах»

24 Серпня 2022
1592

«Виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах»

1592
Як видання «Обрії Ізюмщини» відродилося в онлайні після евакуації і що редактор видання Костянтин Григоренко планує зробити після перемоги.
«Виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах»
«Виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах»

24 лютого всі локальні медіа Харківщини припинили роботу — на територію області вторглася російська армія. За іронією долі, саме цього дня, в четвер, виходили друком майже всі газети області. Останній, раритетний номер листоноші згодом доносили передплатникам, але далеко не всюди. Останнє число газети «Обрії Ізюмщини» до читачів так і не дійшло.

Районний центр Ізюм на Харківщині в перші дні вторгнення зазнав бомбардувань і обстрілів, а на початку квітня росіяни загарбали місто. Секретар Національної спілки журналістів України, головний редактор «Обріїв Ізюмщини» Костянтин Григоренко з дружиною виїхали з Ізюма напередодні окупації, провівши кілька пекельних днів у підвалі приватного будинку своїх друзів. Сам він мешкав у багатоповерхівці, яка могла би стати братською могилою для своїх мешканців, якби в неї влучила бомба.

Громадський транспорт, банкомати й заправки вже не працювали — виїхати могли тільки люди з автомобілем, запасом пального та грішми. Костянтин був готовий до евакуації. Ще у грудні ми говорили з ним про можливе вторгнення, й Костянтин сказав: якщо росіяни наступатимуть, він виїде, бо Харківщина потрапить під удар одразу. Але бути морально готовим — це одне, а кинути все, в тому числі газету, якій присвятив пів життя, — зовсім інша історія.

Частину міста, де розташована редакція «Обріїв Ізюмщини», окупанти захопили в перших числах квітня, але на будинку ще тиждень висів український прапор. Невдовзі російські солдати завітали до редакції, розгромили й розграбували техніку й меблі — все, що працівники газети не встигли заховати. А те, що встигли, трохи пізніше викрали місцеві мародери. На окупованій території залишились документи, печатка й архів газет із 1947 року.

Але головне — було врятоване життя. Бо журналісти одними з перших, поряд із працівниками місцевого самоврядування, правоохоронцями, родинами військових та педагогами, потрапляли в сумнозвісні «списки неблагонадійних», із якими окупаційні війська заходили до міст і сіл.

Ще 24 лютого на електронну пошту редакції прийшов лист нібито від журналістів з окупованої території Донеччини, які пропонували «співпрацю в єдиному інформаційному просторі» та просили заповнити анкету й резюме, а також запрошували переїхати працювати в Донецьк. Аналогічні листи отримувало чимало українських редакцій.

На окупованих територіях росіяни вкрали не один поважний бренд місцевих медіа для своїх пропагандистських листків. Проте чіпати «Обрії Ізюмщини» не наважились — можливо, не зрозуміли слова «обрії». Місцеві колаборанти запозичили лише частину логотипу видання і в квітні почали випускати листівку «Изюмский телеграфъ» на чотирьох надрукованих на принтері аркушах формату А4. Редагує листівку колаборантка Любов Ткачова, депутатка Ізюмської міської ради від «Опозиційної платформи — За життя». Також окупанти захопили обладнання місцевої радіокомпанії «Радіо Ізюм» і мовлять на окуповану частину Ізюмського району.

Прихисток Костянтин із родиною знайшли на заході України, куди його запросив колега — редактор регіонального ЗМІ. Перші місяці працював у приміщенні місцевої редакції, а згодом отримав комп’ютери, які Національній спілці журналістів України передала Спілка журналістів Греції. Тепер він працює вдома.

Перше, що зробив Костянтин після переїзду, — відновив сайт «Обріїв Ізюмщини». Після цього сайт, до речі, двічі зазнавав хакерських атак, і відновлювати його доводилося за допомогою фахівців із кібербезпеки.

Тепер Костянтин наповнює контентом цифрові платформи «Обріїв» (сайт, фейсбук-сторінку телеграм-канал, фейсбук-групу «Ізюмський навігатор») та інформує громаду про події в Ізюмі самотужки. З п’ятьох членів команди газети з Ізюма виїхали лише двоє, решта залишаються на окупованій території. Костянтин підтримує постійний зв’язок із місцевими органами влади, військовими, правоохоронцями, волонтерами, мешканцями Ізюмського району та переселенцями. Приділяє чимало уваги розвінчуванню фейків і маніпуляцій окупаційної влади.

Костянтин співпрацює з обласною газетою «Слобідський край», харківською філією Суспільного, Українським кризовим медіацентром тощо. Дає інтерв’ю різним виданням (зокрема й «Детектору медіа») України і світу, розповідаючи про реальну ситуацію на окупованих територіях.

Після переїзду Костянтин подав уже вісім заявок на ґрантову допомогу від міжнародних організацій. Дві з них донори підтримали; завдяки цій допомозі він зміг виплатити працівникам видання зарплатню, підтримати колег, які залишились в окупації, та оплатити утримання сайта. Також редакція отримала одноразову допомогу від НСЖУ.

У західних областях Костянтин проводить тренінги для локальних медіа — ділиться досвідом виживання регіонального ЗМІ в умовах війни. Виживати насправді нелегко: в середині серпня із 27 регіональних газет Харківщини виходить лише п’ять. І навіть сайти мають не всі редакції. «Виходьте в інтернет! Без цього редакціям не вижити! — рекомендує Костянтин Григоренко. — Сьогодні виграв той, хто має друковану версію, сайт і потужні сторінки в соцмережах».

Коли Ізюм звільнять, Костянтин Григоренко планує повернутись у місто й відновити друк газети й відеостудію, яка працювала до вторгнення російської армії. Звісно, для цього знадобиться грошова підтримка або від держави, або від міжнародних організацій.

— Після закінчення війни чимало друкованих видань уже не відновлять роботу, — прогнозує головний редактор «Обріїв Ізюмщини». — Складно буде виживати й аудіовізуальним медіа. Повинні радикально змінитись логістичні маршрути доставки преси й відносини з «Укрпоштою». Сьогодні монополіст, на жаль, не враховує інтереси видавців. Потрібна також зрозуміла і прозора державна політика в інформаційної галузі, аби видавці локальних ЗМІ відчували підтримку держави.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1592
Читайте також
24.06.2022 09:00
Олексій Погорелов
«Детектор медіа»
3 483
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду