4 квітня Концерн РРТ вимкнув 5 канал, «Еспресо» і Прямий із цифрового ефіру. Телеканали надіслали листи з протестом до президента, Ради національної безпеки та оборони, Служби безпеки України, Міністерства оборони і Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Канали просять президента втрутитись і захистити «право журналістів, які професійно воюють на інформаційному фронті, на професію і свободу слова».

За словами Володимира Мжельського, для них відключення цифрового мовлення стало так само несподіваним, як і початок активної фази війни Росії проти України 24 лютого. «Ми надіслали на адресу Концерну лист-запит, але відповіді немає досі», – каже він. І додає, що якщо найближчим часом не відновлять мовлення, то вони подаватимуть на Концерн РРТ заяви в суд і в ДБР.

Дотепер невідомо, хто прийняв рішення й розпорядився відключити канали; не озвучена й причина. З власних джерел «Детектор медіа» з’ясував, що причиною могло бути те, що канали не транслювали повністю марафон «Єдині новини».

5 канал транслював новини спільного марафону буквально з перших днів. «Бо про це якраз нас попросили. А от про повноцінне долучення до спільної роботи навіть не йшлося. Коли я вперше почув, що нам кілька тижнів пропонували долучитися до спільного марафону, я відразу зрозумів, що це якась прихована гра, щоб і 5 канал закрити, і показати це як рішення, що викликане війною», – розповів Володимир Мжельський «Детектору медіа».

Генеральний директор вважає, що команда 5 каналу — одна з найдосвідченіших: «Ми оперативні, більш інформативні, більш професійні. А ще ми жодного разу не перефарбовувалися, і завжди були патріотичним, проукраїнським каналом. За будь-якої влади».

Зараз канал можна побачити на ютубі та в кабельних мережах, які беруть сигнал з ютубу. 6 квітня супутникове мовлення 5 каналу також відновили.

Раніше 5 канал був дуже критичним до чинної влади. Зараз критики немає. «З перших хвилин марафону я спільно з колективом ухвалив рішення: у нас єдина мета – перемога! Ми не критикуємо владу та очільників країни. І просимо цього ж самого від наших гостей. Зараз не час сіяти розбрат серед людей, ми мусимо бути єдиною нацією», – каже Володимир Мжельський.

— Володимире, чому Концерн РРТ вимкнув 5 канал із цифрового ефіру (а також Прямий і «Еспресо») 4 квітня?

— Для мене це було приблизно так само, як і початок активної фази війни Росії проти України 24 лютого 2022 року. Без попередження, без оголошення «війни», без правил і пояснень. Ми надіслали на адресу концерну лист-запит, але відповіді немає досі.

— Можливо, це через те, що ви не повністю транслюєте спільний марафон?

— Зараз можна придумувати версії і варіанти. Але нам ніхто нічого не пояснив. Ми дійсно зараз не транслюємо спільний марафон 24 години на добу. Це довга історія, але якщо спробувати коротко: ми почали транслювати новини спільного марафону буквально з перших днів його появи. Бо про це якраз нас попросили. А от про повноцінне долучення до спільної роботи навіть не йшлося. Коли я вперше почув, що нам кілька тижнів пропонували долучитися до спільного марафону, я відразу зрозумів, що це якась прихована гра, щоб і 5 канал закрити, і показати це як рішення, що викликане війною.

— 5 канал від першого дня війни веде свій марафон?

— Війна прийшла рано... Я попрощався з дружиною, взяв речі і вже о шостій ранку був на роботі.  Дорогою ми з Ірою Герасимовою, шефредакторкою 5 каналу, зібрали команду, яка вже о дев’ятій ранку 24 лютого вийшла в ефір. Дорогою на роботу мені дзвонили ведучі, редактори, журналісти. Більшість із них уже також їхали на роботу. І довго збиратися не довелося. Разом зі своїм заступником Олексієм Шевченком Іра за кілька днів налагодила безперебійний процес, який потім щодня вдосконалювався.

— Ви вели свій марафон самі, чи спільно з Прямим?

— Ми працювали самі, виключно колективом 5 каналу. Перші дні були особливо складні. Робота тривала цілодобово. Довелося навчитися не тільки працювати на каналі. Ми переїхали в офіс жити: почали готувати їжу, знесли стільці та крісла, щоб можна було спати. Людей було мало, але ми працювали в три зміни. Три – це дуже умовно, бо перша зміна виходила вже на третю. А друга могла працювати підряд три зміни. Це був період єднання всіх і кожного. Бо ми спали уривками, їли, що було, і тоді, коли з’являлися пару хвилин. Бо головним було – швидко повідомляти глядачам усі новини. Тоді все змінювалося блискавично.

— Ваша редакція працює в Києві?

— Так. Ми зі столиці не їхали. Працювали і з бункерів, і з різних локацій, і з самого каналу. За нами весь час стежили, про що нам постійно повідомляли дружні «силовики». Ми з першого дня обрали правильну декорацію (фото з екрану на фоні прапору), тому прив’язки до студії не існує взагалі. Що для нас дуже добре. А ще ми ніколи не відчуваємо технічних негараздів, бо з нашими гуру Костянтином Брижаном та Валерою Саченком (технічний директор та керівник IT-відділу) немає підстав про щось хвилюватися.

– Чи отримував канал пропозицію вести спільний телемарафон «Єдині новини» з моменту його запуску чи після указу президента про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану»? Якщо так, то на яких умовах?

— У черговому зумі з Мінкультом та Нацрадою нам ультимативно запропонували транслювати спільний марафон «Єдині новини» (а не брати участь у його виробництві — ДМ). Чому ультимативно? Бо вийшов той самий указ президента. Я не раз намагався пояснити, що указ не поширюється на 5 канал. Бо канал уже три роки як змінив ліцензію і не є інформаційним. Але на всі мої листи і доводи була або стіна нерозуміння, або небажання чути. А жодної офіційної відповіді від цих установ 5 канал досі не отримав.

Я думаю, що з долученням 5 каналу до виробництва спільного марафону довелося б «розкрити внутрішню кухню», адже, за словами його учасників, у них існує чітка рознарядка, кого можна запрошувати в ефір, а кого заборонено. Які теми обговорювати і під яким кутом. Скільки разів і кого показувати впродовж дня. Сподіваюся, в мене не будуть допитуватися, хто саме мені про це сказав, бо я не зможу на це питання відповісти. Людей виженуть з роботи.

— А ви самі визначаєте, кого запрошувати в ефір? Чи потрібно з кимось узгоджувати спікерів і коментаторів?

– Це суто наш вибір. Залежить від дня, конкретного гостьового редактора, випускової групи і самого ведучого/ведучої. Це щоразу певний набір гостей, якщо хочете, який диктують події війни. І актори, і експерти, і політологи, і депутати всіх патріотичних фракцій Верховної Ради – серед них і «Слуги народу», і колишні та чинні посли та міністри. Левова частка ефіру – це майданчик для чинної влади, і це очевидно. Править у гостьовому відділі наша редакторка Настя Федорова.  Вона зі своїми дівчатами будь-який марафон за пару годин запустить, за що їй окремо дякую!

— Чим, на вашу думку, ваш марафон відрізняється від спільного?

— Ми оперативні, більш інформативні, більш професійні, бо ми це вже робили роками, і лише довелося згадати і навчити молодих. У нас є аналітика. А в спільному марафоні лише кілька каналів вміють робити новини і гідний марафон, а інші – просто долучилися, бо так треба було. Нехай не ображаються колеги, але це правда – ми професійніші і досвідченіші, ніж чимала частина тих, хто є зараз у спільному марафоні. А ще ми жодного разу не перефарбовувалися, і завжди були патріотичним, проукраїнським каналом. За будь-якої влади.

— Коли ви все ж вирішили частково транслювати спільний телемарафон?

— Попри те, що в нас інша ліцензія, ми почали трансляцію спільного марафону, коли вступив в дію указ президента. До того транслювали щогодини їхні новини та великий шматок спільного марафону (з опівночі до 9 ранку – ДМ). Зараз транслюємо приблизно 50/50, 12 годин нас і 12 годин їх в ефірі 5 каналу.

— Щовечора у вас в ефірі «Голос Америки». З ким іще співпрацюєте?

— З «Голосом Америки» ми співпрацюємо вже понад десять років. Безперервно! Невдовзі в ефірі чекайте новини від Бі-бі-сі.

— Чи велика команда випускає марафон? Багато ваших колег працюють дистанційно?

— Дистанційки дуже багато. Бо за першим покликом вціліти і вивезти рідних та близьких до багатьох повернулося відчуття колективу. І не без допомоги менеджменту каналу. Дзвонили людям, намагалися придумати, як задіяти у виробничому процесі. Таких людей кілька десятків. Загалом команда вдвічі менша від стандартного набору персоналу у мирний час. Проте є бойові дівчата: Женя Китаєва та Ганка Кудрявцева — це наші богині війни. Складається враження, що на всіх фронтах їх завжди всі знали, а вони і поготів знайомі з усіма. Буча, Гостомель – там ще палає, а вони вже звідти сюжет везуть. Ну, і радує те, що вони насправді свої на передовій. Бо вони ніколи не їздили у відрядження просто по роботі. Для них це щось сокровенне. Ганка завжди робить неймовірні фото, які друкують авторитетні світові видання. Мало хто так, як вона, відчуває місце, час і простір.  А Женя! Від її текстів і плачеш, і пишаєшся нашими бійцями, і ненавидиш ворога. Ну, от як Бог так зводить людей? Але таке в житті буває.

А от з ведучими – це взагалі анекдот. Майже всі ведучі тепер у нас стали в іншу зміну редакторами, журналістами або ще кимось. Бо роботи саме тут, у Києві, дуже багато. І є така робота, яку треба робити лише тут. І не можна дистанційно.

— Хто, крім Лариси Губіної, Яни Конотоп і Віталія Ковача, веде зараз ефіри?

– Давайте поіменно: ось просто зараз бачу в ефірі Сергія Барбу (журналіст, ведучий, вже й редактор), редакторкою в нього швидка і вправна військова кореспондентка Оля Калиновська, яка наступної зміни вже буде в кадрі. Зміну Барбу здала ведуча Аня Мірошниченко, наша політична експертка, а нині за сумісництвом редакторка марафону, журналістка. Лариса Губіна, яка підсадила всіх на телеграм канал «Чи здох путін?», з нами так само з першого дня і може працювати в ефірі, здається без сну, відпочинку та втоми. Катя Кельбус – найбільш емоційне обличчя марафону. Відпрацювавши вісім годин редакторкою марафону, без проблем сідає в кадр ще на 8 годин роботи в ефірі. І глядач нічого не помітить, повірте.  Віталій Ковач – ведучий, який волонтерить після своїх змін і зможе дістати все! І про невидимий фронт. Усі ці ефіри під час війні були б просто неможливі без нашої армії професійних і досвідчених редакторів.  

­— Чи маєте зараз регіональних кореспондентів?

— Регіональні кореспонденти працюють геть усі. Ба більше: до нас прийшло багато фрілансерів, які з початком війни просто подзвонили і запропонували нам допомогу. Сподіваюся, вони і по війні будуть нашою командою! Наша Оля Дунська з Одеси, Оксана Нечипоренко з Харкова, Віка Ковальова з Луганщини, яка тимчасово працює з Дніпра, і власне дніпровська кореспондентка Наталка Світлова, Яна Лимаренко з Черкас і невтомний Денис Розенков із Запоріжжя, Марта Шикула зі Львова…  До речі, сьогодні обідали її смаколиками.

— Розкажіть про формат вашого марафону, що, крім інформаційного мовлення, ще  демонструєте…

 - Ми, хто тут давно, згадали всі революції… і пішли в формат інформування. На годину по три-чотири гостя, новинні або інформаційні сюжети і десять-п’ятнадцять нових малих форм для студій та новин. О 12-й, 18-й та 24 годині обов’язково гімн! О 15-й та 21 годині теж обов’язково духовний гімн України «Боже великий єдиний». Щогодини новини спільного марафону. Окрім 22 години, де у нас «Голос Америки», та від 4 квітня окрім 23 години, де ми відновили підсумковий випуск новин дня. Також до ефіру тепер знову виходить «Рандеву з Яніною Соколовою». Попереднє з Туском за пару днів набрало на ютубі понад 105 тисяч переглядів. «Історії для дорослих» від Олега Криштопи також щодня у ефірі. І «Особливий погляд» від Олега Манчури.

— Де вас тепер можна побачити?

— На ютубі, в кабельних мережах, які беруть наш сигнал з ютуба. І сьогодні ми відновили супутникове мовлення.

— Чи будете подавати до суду на Концерн РРТ?

– Якщо найближчими днями не відновлять мовлення, то будемо подавати заяви і в суд, і в Державне бюро розслідувань. Державний концерн не має права навіть під час війни без попередження і пояснень відключати мовлення незалежного телеканалу.

— Раніше 5 канал був критичним до влади. Чи лунає зараз така критика у вашому ефірі?

— З перших хвилин марафону я спільно з колективом ухвалив рішення: у нас єдина мета – перемога! І на шляху до неї у нас не має бути жодних перешкод. Зокрема в інформаційному полі. Тому ми не критикуємо владу та очільників країни. І просимо цього ж самого від наших гостей. Зараз не час сіяти розбрат серед людей, ми мусимо бути єдиною нацією. Нам ще треба відстояти, відвоювати, перемогти і відбудувати! Саме на це потрібно спрямувати час і сили. Сваркам і критиці не місце в нашому ефірі під час війни. Нас дивляться мільйони людей. І ми не можемо підвести їх в цей складний для України час. Бо ми воюємо саме тут, на наших робочих місцях: за комп’ютером, за кермом авто, на редакторському кріслі, з камерою чи мікрофоном в руках, в броні та шоломі, в екрані телевізора, за відео-  чи звуковим пультом – там, де ми найбільш ефективні та корисні.