ПРОЕКТИ
17:00
Неділя, 11 Березня 2018

Знайомі обличчя – нові голоси та мізки: репортаж із тестового прогону «Радіо НВ»

Надвечір першого дня весни головний редактор «Радіо НВ» Валерій Калниш повідомив: завтра, тобто 2 березня, «з 10:00 до 20:00 ми влаштовуємо тестовий прогін ефіру». «Детектор медіа» чекав на цю подію.
Знайомі обличчя – нові голоси та мізки: репортаж із тестового прогону «Радіо НВ»
Знайомі обличчя – нові голоси та мізки: репортаж із тестового прогону «Радіо НВ»

Пролог

Я ніколи не бачила, як запускається радіо. І сподівалася ще з дому почути когось із анонсованих ведучих «Радіо НВ»: Олега Білецького, Дмитра Тузова, Михайла Шаманова. Але з'ясувалося, що лінки на тестовий ефір існують лише для внутрішнього користування, а звичайний смертний може його послухати, якщо володіє цими посиланнями. «Отакої!» – подумала я. – Ну добре – приїду на "Радіо НВ" – почую».

… Столичний Поділ. Перетин вулиць Кирилівської та Нахімова. Двоповерхова будівля з вивіскою «Новое время», яка є власністю інвесткомпанії Dragon Capital. «Це Нахімова, 12? Редакція "Радіо НВ" тут?» – запитую у зграйки людей, що палять перед входом. «Так, так, заходьте – перший поверх»

Ньюзрум «Радіо НВ»

Потрапивши в редакційний вулик, ми з фотографом Павлом Шевчуком одразу побачили знайомі обличчя: Олег Білецький, Євген Алефіренко, Богдан Амосов, Ірина Сінченко, Ольга Куришко, Дмитро Тузов, Михайло Шаманов… І я подумала: по-перше, в Україні не так багато розмовних радіостанцій. По-друге, вони залучають найкращих – ведучих, журналістів, режисерів. І цих найкращих теж небагато. Тому керівники сучасних мовників експериментують. Шукаючи нові радіоталанти, запрошують журналістів з ім'ям із телебачення, преси, інтернет-видань, справжніх фахівців інших спеціальностей. Ризикують, але тим самим приваблюють інтерес вимогливих слухачів.

Тому ознака сучасного радіо – це знайомі обличчя і – нові голоси, мізки, знання. Про володарів цього скарбу, а саме про Олексія Тарасова, Артема Франкова, Михайла Герасименка, Павла Шеремету й інших – Валерій Калниш, головний редактор «Радіо НВ», розповів в інтерв'ю «Детектору медіа». А після розмови увійшов у роль екскурсовода і провів нас «визначними місцями» радіостанції, паралельно пильнуючи за процесом тестового ефіру.

Головний редактор «Радіо НВ» Валерій Калниш спостерігає, що діється в ефірній студії

… Радіостанція наразі докомплектовується – у приміщення заносять нові монітори та принтер. Щодо останнього сам головний редактор дивується: «Великий такий – це ж радіо!».

Заходимо в ефірний блок.

Євгенія Гончарук – продюсерка денного ефіру, Андрій Татарчук, який забезпечуватиме відеосупровід радіоефіру

Продюсерка денного ефіру Євгенія Гончарук переказує головному редактору побоювання керівників прес-служб: вони, мовляв, переживають, що «Радіо НВ» поперезапрошує всіх їхніх експертів на тестові програми – а на реальні ефіри хто ходитиме?

– Женю, студійний формат дещо несподіваний: ви як продюсерка перебуваєте у пристудійній кімнаті, а ваша колега звукорежисерка з ведучим і гостем ефіру – у студії. Чи є певні складнощі?

– Ні, дискомфорту немає. Просто інакше, ніж на інших місцях роботи. Як на мене, тут усі на своєму місці. Трошки незвично, але головне, що є зв'язок у мене з ведучим та звукорежисером – і гість нас і всю внутрішню кухню не чує.

– Ще рік тому ви працювали на «Радио Вести», де робили мовну програму, тепер суміщаєте роботу на «Громадському радіо» й тут, на «Радіо НВ». Вам комфортно на кількох радійних майданчиках одночасно?

– Донедавна я працювала ще на першому каналі Українського радіо – вранці з Олегом Білецьким. Коли виникали потреби – ще й на інших радіостанціях. Тож для мене працювати на двох-трьох роботах – це нормально з різних причин. А друга історія – допоки ти не порушуєш етичні чи ще якісь норми, допоки є добро від керівництва, будемо це робити в такому форматі. Аби тільки слухачі мали змогу отримувати корисну інформацію. Тут я як продюсер – тримаю руку на пульсі, допомагаю, аби все найактуальніше потрапляло в ефір, а на «Громадському» – як ведуча обговорюю, аналізую. Думаю, дай Боже, поки є розуміння, буде так.

Гість ефіру (ліворуч), ведучий денного ефіру Дмитро Тузов та звукорежисерка Вікторія Клапатюк, яка прийшла на «Радіо НВ» з команди «Радіо Ера».

Ефірна студія святково виблискує: новеньки комп'ютери; пульт управління ефіром компанії Axia Fusion, якого немає більше на жодній з українських радіостанцій; колінця мікрофонів Broadcaster гнучкі і ще довго не скрипітимуть. Денний ефір веде Дмитро Тузов – досвідчений журналіст і ведучий, за плечима якого співпраця з кількома телеканалами, а також із «Радио Вести», «Громадським радіо». Тому Дмитра аж ніяк не засмучують сторонні люди у студії і клацання фотоапарату.

… Тим часом екскурсія редакцією «Радіо НВ» триває. Валерій Калниш показує «Детектору медіа» студію для записних програм: «Така студія одна. Але є ще саундбокс».

Студія «Радіо НВ» для створення програм у запису

На місці студії, в якій записуються програми, а також ефірної студії, були звичайні кімнати з гіпсокартонними стінами. Дивно, але після довгих пояснень – чому стіни мають бути у дві цеглини завтовшки і навіщо потрібні звукоізоляційні панелі – будівельникам довелося переробляти зроблене. Незважаючи, зокрема, на цю затримку, радіостанцію вдалося запустити лише за півроку – чим Валерій Калниш пишається.

Зрештою, студійні стіни «Радіо НВ» перетворилися на звукоізоляційні мури. Майже на кшталт тих, що їх мають середньовічні замки Словаччини, звідки родом софт Sepio, програма для формування ефіру, ну і, звісно, сам консультант Мартин – шанувальник кумедних звукових відповідностей між словацькою та українською мовами.

Саундбокс – міні-студія, куди може втиснутися «півтори людини» й де журналіст самостійно начитує текст, зберігає звуковий файл і заносить його в загальну систему. Через вікна записної студії та саундбоксу, схожі на замкові бойниці, як каже Валерій, «прострілюються звукорежі». У саундбоксі візуальний контакт із звукорежисером часто потрібний теж: «Якщо, приміром, студія зайнята, тут можно коротко записати людину. Або якщо начитується реклама, промо».

Паралельно з оглядинами радіостанції продовжуємо говорити з Валерієм Калнишем про сучасні проблеми й потреби журналістів і медійників:

– Те, що журналісти, продюсери, режисери працюють у різних ЗМІ, – це особливість нашого часу? Що ви за цим бачите?

– Я вважаю, якби в них була можливість працювати на одному медіа й закривати свої фінансові потреби, вони би на цьому й зупинилися. Тому що ринок наш не дуже багатий. Наші звукорежисери працюють хто на двох, хто на трьох станціях, є такі, що й на телебаченні працюють.

– І при цьому в них такий рівень професійності, що їм, за словами одного з керівників ЗМІ, варто тістечка щодня приносити…

– Так, звісно. Якщо чесно, я взагалі у великому боргу перед працівниками, яких не видно, яких не чутно. Для мене звукачі, гостьові – це сіль землі. Скажімо, в мене є хлопці-специ, які працюють зі звуком. Я до них ставлюся чи не краще, ніж до деяких ведучих. Тому що якщо журналіст веде програму тут, пише колонку в газету, співпрацює з інтернет-виданням, тоді я розумію: він на різних платформах реалізує різні боки свого професійного «я». А коли людина на різних місцях займається тією ж самою роботою, це передовсім можливість покращити свій фінансовий стан.

Хоча, судячи зі сказаного в інтерв'ю, за цим можуть стояти просто дружні домовленості колег по цеху.

На «Радіо НВ» ефіри вестимуть, скажімо, ведучі телеканалів: Олег Білецький – «112 Україна», Ілона Довгань – канал «24», Тетяна Даниленко – канал ZIK. Заступниця головного редактора, програмна директорка «Радіо НВ» Ірина Сінченко вважає, що радіо – за атмосферою інше ЗМІ, воно вільніше за телебачення. Якщо людина одного разу прийшла на радіо, вона вже не може піти з нього. Тому не вбачає в сумісництві жодного економічного нюансу – лише момент самореалізації людини в різних галузях. «Якщо Сергій Рахманін багато років працює у "Дзеркалі тижня", то навіщо ж його звідти забирати, якщо він може одну годину на тиждень приділити нам, і ми будемо задоволені, що в нас є такий автор», – каже Ірина Сінченко.

«Показуйте далі», – прошу Валерія Калниша. «Та, в принципі, й показувати вже нема чого. Ось ця кімната – плановий відділ і царина спеціалістів зі звуку. Далі – сайт, наверху – журнал, –  відказує він. – Якщо у "Радио Вести" під редакцію ще на Шовковичній було 400 м² площі – про редакційний простір у «Гуллівері» я взагалі мовчу, то тут, у приміщенні журналу і сайту «Новое время», радіостанції відведено не більше двохсот квадратів».

«Острови» ньюзруму

Ньюзрум «Радіо НВ» умовно поділено на «острови»: спочатку сидять продюсери та лінійні ведучі, потім ведучі новин та журналісти, далі – ряд гостьових редакторів. У куточку – «кабінет» головного редактора: як і належить – капітан великого човна перебуває разом із командою. Так заведено у ЗМІ західного зразка.

У редакції восьмеро ведучих інформаційних программ: Олег Білецкий, Олександр Положинский, Ілона Довгань, Дмитро Тузов, Михайло Шаманов, Тетяна Даниленко. Причому в парі подається лише ранковий ефір. Плюс Ігор Козак та Ольга Ксьондз, колишні «радіоерівці», які вестимуть у вихідні дні кожен свій ефір. Шестеро ведучих новин і семеро журналістів, які готують сюжети, збирають коментарі, працюють у полі, зокрема, на прямих включеннях.

… Не забуваємо спостерігати за тим, що відбувується «на сцені генеральної репетиції». Дмитро Тузов перебуватиме в тестовому ефірі ще 20 хвилин, а Михайло Шаманов, відповідно, через цей час зайде до студії – продовжувати ефір. Тож ідемо до Шаманова.

Ведучий інформаційної програми «Напіввечір» Михайло Шаманов

– Михайле, привіт! Ми познайомилися на радіо «Континент», потім ти здобув чималий досвід роботи на телебаченні, а тепер знову повернувся на радіо. Не відпускає?

– Після «Континенту» сьогодні не перший день моєї роботи на радіо. Ми працювали з моїм продюсером Андрієм Сміяном на «Ері», де в нас було три години ефіру. На «Радіо НВ» неймовірно широкий маневр для креативу, для творчості. Це не телевізор, де ти сидиш – по суфлеру читаєш, крок ліворуч – крок праворуч, таймінг, хронометраж – все, кінець. Тут упродовж трьох годин ти спілкуєшся з експертами, слухачами. Згадуєш якісь історії зі свого життя за темою. І маєш знайти інструменти, щоб описати все, що відбувається в країні – в економіці, в соціалці, в реформах, – словами, щоб люди візуалізували це у себе в голові. Тому мені дуже цікаво.

Бажаю Михайлові гарного старту і йду спілкуватися з його колегами.

Журналісти «Радіо НВ» – зовсім молоді люди, водночас із досвідом роботи в сучасних ЗМІ. Вони добре знають своїх конкурентів в Україні, до яких, до речі, відносять і нові інформаційні телеканали. Вони, звісно, як стандарт слухають радіо ВВС. Спостерігають, як реформується й перетворюється на суспільне Українське радіо, зокрема і в регіонах. Слухають та аналізують продукти мовників інших країн, скажімо, польського. І сподіваються, що «Радіо НВ» буде суттєво відрізнятися оперативністю, глибиною тем та неупередженістю.

Журналістка «Радіо НВ» Олександра Крохмаль

Знайомлюся з журналісткою Олександрою Крохмаль. Вона переконана: родзинка «Радіо НВ» в тому, що «ефіри веститимуть, по-перше, професійні, по-друге, дуже відомі люди»:

– А журналісти будуть забезпечувати новинний блок двох великих інформаційних програм. Пріоритети – актуальність і цікавість. Я як журналістка робитиму сюжети, але ми будемо їздити з прямими ввімкненнями, працювати в полях – висвітлювати всі ключові події в Україні. Чи будемо їздити у відрядження? Не знаю. Думаю, в нас є або будуть кореспонденти в інших містах, не лише в Києві.

Журналіст «Радіо НВ» Богдан Амосов (фото – Лізи Сидорової, «Радіо НВ»)

Журналіста Богдана Амосова добре пам'ятаю з часів його роботи на «Радио Вести»:

– Богдане, нині всі медіа тяжіють до мультимедійності, й радіо можна одночасно дивитися. Втім, коли я слухала ваші репортажі на «Радио Вести», мені не потрібна була картинка. Що свідчить про те, що ви сьогодні запускаєте саме радіо і що воно буде суперкласним у порівнянні з вашими конкурентами?

– Перше, за що я люблю радіо, – можна перетворити слухача на суцільне вухо. Бажано надати йому всі можливості, в тому числі емоційні, для сприйняття інформації за допомоги звукових засобів. Телебачення дає тобі картинку й розповідає, що ти маєш при цьому бачити. Із радіо не так. Ти слухаєш – і як твоє серце лежить до сприйняття інформаціїї, як твій мозок її сприймає, таку він собі картинку й малює.

Журналістка «Радіо НВ» Олена Русінова

Олена Русінова, яка має досвід роботи на запорізькій радіостанції, на «Радіо Ера» й на телеканалі NewsOne, підхоплює сказане колегою:

– Мені здається, звуковий ефект не тільки в донесенні інформації, а й у переданні ефекту присутності. Припустімо, я пішла до Верховної Ради на пленарне засідання. Відповідно, я зроблю репортаж in house: я була там, я чула – той сказав так, той вигукнув те, а ось вам відчуття голосування – «пікалки» в Раді… Мені здається, саме це передає відчуття й допомагає створювати картинку. Коли людина чує, вона більше уявляє. Тобто звук вмикає людську уяву. Але, що стосується інструментів голосу, вони відходять на задній план. Раніше була професія диктора – зараз її немає. Сьогодні на першому місці, напевне, те, що ми скажемо, а не те, як ми скажемо.

Ведучий денного ефіру Дмитро Тузов щойно завершив свою частину «генеральної репетиції» «Радіо НВ»

… Дмитро Тузов, робить круглі очі – бо не чекав, що його на виході зі студії очікують із «оплесками» (читайте – «диктофоном»), утім, як справжній ведучий живих ефірів, швидко «включається» в імпровізацію:

– Пане Дмитре, доброго дня! Вас вітає «Детектор медіа». Ви щойно вийшли із прогонного ефіру «Радіо НВ». Чим ефіри на «Радіо НВ» відрізнятимуться від ефірів на «Радио Вести», на якому ви працювали і з яким багато хто порівнює спадкоємця «Радіо Ери»?

– Це ж дуже просто! У порівнянні з «Радио Вести» це буде краще: оперативніше, динамічніше, драйвовіше. Тому що будуть враховані всі помилки. Слухайте! 96.0 у Києві.

– Ми говорили про це з головним редактором Валерієм Калнишем: тепер журналісти працюють на різних медіамайданчиках. От ви подаєте інформаційну програму на «Громадському радіо», а відтепер – і на «Радіо НВ». Чи комфортно ви почуваєтеся при цьому і що це за ознака?

– Це дуже комфортно. У мене сьогодні був ранковий ефір на «Громадському радіо». Я о п'ятій ранку прокинувся, приїхав у редакцію. Ми, зокрема, говорили про реабілітацію тих суддів, яким не лише громадянське суспільство, а й наші державні органи висловили недовіру: Верховна Рада відправила у відставку низку суддів, яких вважають недоброчесними. А тепер новообраний Верховний суд повернув їх на ці позиції. У мене у студії був Роман Маселко, ми з ним детально обговорили цю тему. І от, повірте мені, коли я прийшов сюди на ефір, який стосувався антикорупційного суду, я вже був готовий до розмови. Тому мені здається, що це хороший такий симбіоз і синергія – перебувати одразу на двох розмовних радіостанціях.

Тож виходить, що між розмовними радіостанціями можлива не лише конкуренція, а й підсилювання можливостей кожної з цих радіостанцій. І у слухачів є свій зиск – вони слухатимуть не радіостанцію, а улюбленого ведучого у різних ефірах. А по ходу – будуть знаходити в сітці кожного радіо щось корисне для себе.

 

При мікрофоні Михайло Шаманов (фото – із фейсбук-сторінки «Радіо НВ»)

Почався тестовий прогін програми «Напіввечір», яку подає Михайло Шаманов. Він вестиме її завжди у слоті з 16:00 до 19:00. Під великим екраном у ньюзрумі застигли дві жінки, які уважно спостерігать за перебігом ефіру. Це заступниці головного редакторапрограмна директорка Ірина Сінченко та шеф-редакторка інформаційної служби Ольга Куришко. Приблизно ті ж функції вони виконували на «Радио Вести», частина команди якого на нове радіо прийшла саме звідти.

Заступниці головного редактора – програмна директорка Ірина Сінченко та шеф-редакторка інформаційної служби Ольга Куришко

Ірина Сінченко, програмна директорка:

– Так, звісно, є люди, які з нами працювали, але оновлення дуже суттєве. Нас часто запитують: «Чи не буде це друге "Радио Вести"?». Ні, не буде. Схожість у тому, що «Радіо НВ» – це теж радіостанція формату news&talk. А «Радио Вести» було першопрохідцем в Україні у цьому форматі. Так, є ще «Голос столиці» і було «Радіо Ера», але рівень мовлення «Радио Вести» був значно вищий. Крім того, дуже багато нових облич. І в інформаційній службі, і серед ведучих. Із нами працюватимуть і Сергій Рахманін, і Сашко Положинський, і Павло Шеремета, й Іван Яковина, і Даша Малахова. Це буде Павло Шилько, DJ Паша, і якраз минає рівно 20 років, як він робив свою «Пашину двадцятку» на «Гала-радіо». Символічно, що 20-річчя цієї програми відбудеться на «Радіо НВ», а по вихідних ми будемо подавати хіт-парад.

«Ви спостерігаєте за генеральною репетицією ефіру – на що звертаєте увагу, що відстежуєте?» – запитую в Ольги Куришко, шеф-редакторки інформаційної служби:

– По-перше, відстежуємо всі недоліки, адже ми перфекціоністи. Якщо слухати, то може здаватися, що все добре, але ми в'їдаємося щодо кожного найменшого нестикування, аби на старті було все рівно й чітко, як того потребує радіо вже в FM-сигналі.

– Якщо конкретно: зараз у тестовому ефірі в ролі ведучого Михайло Шаманов. Що ви йому радитимете покращити після ефіру і що він, на вашу думку, робить супердобре?

– Я чую, що він добре спілкується з експертом, почувається досить упевнено. Але наразі йому заскладно, тому що ми працюємо без дзвінків слухачів – без зворотної реакції. Тому він максимально використовує матеріали, які готував разом зі своєю продюсеркою Євгенією Гончарук. Проте ці слоти передбачають спілкування зі слухачами. І потім ми будемо відстежувати, як іде тема, як реагує аудиторія, яка саме аудиторія реагує, чи та аудиторія, яку ми очікували, «прийшла» на цю тему...

Програмна директорка «Радіо НВ» Ірина Сінченко

Ірина Сінченко:

– Нам у спадок дісталася аудиторія «Радіо Ери». Ми плануємо її розширити, залучити нових слухачів… Ми також звертаємо увагу на те, як поводиться софт – ефірне програмне забезпечення. На цій радіостанції він зовсім інший, ніж був на «Радио Вести». З ним не працює жодна радіостанція в Україні. І всі служби мали фактично за місяць опанувати цей новий софт. Нам треба до нього звикнути, нам потрібно дізнатися, як він реагує на певні речі. Скажімо, якщо програма вийшла довшою, ніж заплановано – що робити? Що робити, щоби встигла вийти реклама? Щоби дзвінок узяти там, де нам потрібно. Цієї роботи не видно, вона за лаштунками, але це те, що ми називаємо «чистота ефіру». Ми хочемо, щоб ефір «Радіо НВ» був чистий.

Крім того, ми маємо взаємодію із сайтом nv.ua, із журналом «Новое время» – тут великий холдинг – усі працюють в одному місці. І ми прагнемо, щоби синергія була максимальною.

Запитую співрозмовниць, чи буде «Радіо НВ» лише майстром у поданні інформації через слово, чи вправлятиметься в мистецтві звуку.

 

Шеф-редакторка інформаційної служби «Радіо НВ» Ольга Куришко

Ольга Куришко: 

– Ви дуже влучно згадали про мистецтво звуку. У нас є керівник продакшену Юрій Пустовіт і дуже талановиті звукорежисери. Ми чуємо, як звучить радіо: це не тільки інформація, не тільки новини – а й те, на якій музиці подається контент. Це створено Юрієм разом із композитором. Коли ведучий сідає у студію, ви чуєте ці музичні підклади, вони вас підносять, ви готові сприймати ефір.

Ірина Сінченко: 

– Ми познайомимо вас із Юрієм Пустовітом. Він розповість, як ми обирали композитора, як шукали музичну бібліотеку, з якою працювати. Ми дуже хотіли, щоби звучання було, так би мовити, епохальним. А коли цю музику вперше почув наш головний редактор, він сказав: «О боже! Ви що? Це як проголошення війни!». А ми кажемо: «Але який настрій! Нам хотілося, щоб це саме так звучало». Зрештою, ми дуже задоволені композитором, який із нами співпрацював. Нелегко було його обрати, але ми раді, що знайшли його.

Brand-voice, із яким ми працюємо, – відомий актор Кирило Нікітенко. Наприклад, нині на кіноекрани виходить фільм «Червоний горобець», в озвучуванні якого він бере участь. Тобто в нас тут дуже багато професіоналів своєї справи.

… Ось наразі звідкись повертається «звукочарівник» Юрій Пустовіт, керівник продакшену «Радіо НВ» і ще один заступник головного редактора.

 

Юрій Пустовіт, заступник головного редактора «Радіо НВ», керівник продакшену

– Пане Юрію, чим музичні ідеї, радіоінструменти на «Радіо НВ» відрізняються від тих, із якими ви працювали на «Радио Вести» та іншій роботі?

– Почнімо з того, что музика для оформлення рідіостанції, напевно, вперше взагалі в історії країни робилася в Україні українським композитором. Його ім'я – Віталій Вакуленко. Вся музика оригінальна. Ми з ним працювали в парі – він пропонував ідеї, я редагував. І це музичне оформлення, яке ми згенерували, відрізняється за своїм характером від музики на інших радіостанціях. Воно більш жорстке і більш агресивне, більш динамічне і, можливо навіть, більш зле. Чому? Ми хочемо привабити аудиторію, яка живе в агресивному середовищі, яка звикла досягати успіху, звикла до перемог – і для цих людей цей стан комфортний.

– Але це така здорова, конструктивна злість?

– Так, це певні кроки вперед – до чогось нового, до певних відкриттів. Суцільний рух. Не якісь ля-ля-ля, щоб не дай Боже не дратувати аудиторію. Ні, ми в першу чергу прагнемо залучати увагу, можливо, навіть цим роздратуванням.

– Якщо перефразувати вислів hate speech – «мова ворожнечі» – музика на «Радо НВ» не є hate music?

– Ні-ні. Це суміш класичної музики із сучасними інструментами, стилями, впритул до дабстепу. Ось таке спрямування.

На багатьох радіостанціях, принаймні, на яких я працював, часто використовуються інтершуми, щоби змалювати картинку. Я вважаю, що на цій радіостанції ми будемо намагатися піти від цього. Зміст того, що ти подаєш, хочеш донести, має бути зрозумілим без додаткових ілюстрацій. Тобто він мусить бути настільки конкретним, щоб його не потрібно було ще чимось прикрашати чи додавати до нього щось, аби роз'яснити, що ти насправді хотів сказати.

Євген Алефіренко, продюсер ранкового ефіру, автор і ведучий програм «Радіо НВ»

Ну і врешті-решт – Євген Алефіренко, автор і ведучий програм, продюсер ранкового ефіру. Він був сьогодні першим, хто пілотував корабель «Радіо НВ» – поки що в тестовому режимі. А ще Євген допомагав команді з перекладом софту зі словацької мови.

– Євгене, які були найкумедніші моменти під час перекладу зі словацької на українську?

– Я не знущатимуся з мов, тому не говоритиму про смішні моменти. Але ми їх, звісно, всі підчепили – й редакцією ходили деякі вислови словацькою, які смішно звучать українською, російською чи англійською. Утім – ні: ми з ними боремося!

Проте переклад – це не основне, чим я займаюся. Просто я знаю пару іноземних мов, тому мене цим навантажили. Взагалі-то я відповідаю за ранок. Я та людина, яка сидить у продюсерській, планує, допомагає реалізувати, висить над душею в усіх служб, які працюють із сьомої ранку до тринадцятої, – це моє завдання.

– На «Радио Вести» ви вели свою передачу... А на «Радіо НВ»?

– У мене була програма футурологічна. І я вважаю, щось таке потрібне в нашому ефірі, тому що ніша дуже цікава й не зайнята, не заповнена. Тому, так, я узявся зі своїм колегою Євгеном Пілецьким вести приблизно таку програму, але на рівень вищу, звісно. Сподіваюся, ніхто не сумуватиме за колишньою – всі думатимуть про нинішню.

Головний редактор Валерій Калниш за штурвалом «Радіо НВ»

На стіні у ньюзрумі висітиме гасло: «Да пребудет с тобой сила». На момент репетиції ефіру вивіски ще не було. Втім, я знаю, що вона з'явиться. Мабуть, одна зі складових цієї сили – позитивне налаштування, стовідсоткова впевненість у тому, що робиш. Валерій Калниш вірить: якщо «Радіо НВ» – реінкарнація «Радіо Ера», то принаймні на щабель вищого рівня. Заступниці головного редактора сподіваються, що радіостанція досягне пікової точки за півроку-рік. А керівник проекту впевнений, що «Радіо НВ» максимально захопить аудиторію зі старту.

Епілог

Валерій Калниш виходить на вулицю провести «Детектор медіа» і покурити. Поруч із нами працівники ньюзруму, в яких теж перекур. «Знаєте, хоча багато людей прийшло з "Ери" та "Вестей", конкурс у нас був відкритий. Ми отримали дуже багато резюме. А деякі кандидати просто на голові в мене сиділи – от як Діма», – Валерій вказує на журналіста Дмитра Васильчука. «Як же я міг не сидіти на голові, якщо мою авторську програму на Українському радіо закрили», – підтверджує Дмитро.

Попереду ще більш як три години тестового прогону. Зокрема, власний ефір головного редактора. А потім редакція має остаточно визначитись із днем запуску радіостанції. «Я наполягатиму, щоб це сталося 12 березня – аби свята не відволікли від знайомства з нами, – усміхається Валерій Калниш і тисне нам із фотографом руку. – До зустрічі в ефірі».

Фото: Павло Шевчук («Детектор медіа»), Ліза Сидорова («Радіо НВ»), із фейсбук-сторінки «Радіо НВ».

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2297
Переглядів
Коментарі
Олександр
00:01 / 12 Березня 2018
Боюсь пані Сінченко, що більшу частину аудиторії радіо ера ви радше втратили
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop