Автори глибоко переконані в тому, що їхні зусилля не потрапляють на очі аналітиків та технологів на Банковій. Проте якщо протягом усього місяця Юлія Тимошенко зі своїми ініціативами явно домінувала в інформаційному та телепросторі, то на зламі січня і лютого Банкова нарешті вирішила перехопити ініціативу. І все було б добре, якби враження від ініціатив Президента не псували помилкові коментарі його підлеглих.

 

29 січня у газеті «КоммерсантЪ-Украина» з’являється інформація про вимогу Президента України звільнити голову правління Ощадбанку Анатолія Гулея за порушення, зокрема за нібито видачу сумнівних кредитів людям із оточення Януковича. Її одразу цитує Новий канал, який не досить чітко розмежовує реакцію самого Гулея на заяви Президента – із власне журналістським текстом. Внаслідок чого відбувається об’єктивація висновку про те, що атака на Гулея поставить під загрозу виплати заощаджень:

 

Виявив Нацбанк й інші серйозні порушення в установі, про які Гулей, як голова Ощадбанку – просто не міг не знати. Той усі звинувачення відкидає. І радить його не звільняти, бо тоді під загрозою опиняться виплати знецінених вкладів українцям. Адже новому голові потрібен буде час, аби зі всім розібратися» (Новий канал, «Репортер», 29 січня 2008 року).

 

Наступного дня ICTV намагається розібратися, чому Президент незадоволений Ощадбанком, і наводить аргументи обох сторін. Виявляється, що аргумент про виплати заощаджень використав сам Гулей:

 

Тетяна Прудникова, автор: «Андрій Пишний запевняє, що звільнення голови правління Ощадбанку не зупинить виплати компенсацій вкладникам. остаточне рішення має ухвалювати наглядова рада Ощадбанку. Втім, коли вона збереться – невідомо. До того ж у планах президент реформувати цей орган, прибравши звідти представників уряду». (ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року).

 

 

На «Інтері», експлуатуючи тему можливої відставки керівництва Ощадбанку, вирішили знову задовольнити всіх одразу: і Тимошенко, і Президента. Так, занепокоєний «голос вулиці» збалансували запевненнями персоналу Нацбанку. А претензії Президента до Гулея – детальною розповіддю про те, як Тимошенко скористалася розширеними повноваженнями Януковича.

 

Більш відвертим був сюжет на 5-му каналі, де причиною конфлікту одразу назвали виплату урядом знецінених заощаджень та конфлікт уряду із Секретаріатом Президента:

 

Сам голова банку на камеру говорити відмовляється. Утім, уже пригрозив – виплати вкладів можуть бути зірвані. У Секретаріаті Президента відразу назвали це шантажем, який не має під собою підґрунтя. А от оглядачі оцінюють цей конфлікт як продовження протистояння між Секретаріатом та Урядом» (5 канал, 30 січня 2008 року).

 

У сюжеті в підсумковому випуску «ТСН» від 3 лютого на «1+1» чітко видно попередження Секретаріату від уряду: непотрібне загострення ситуації може вдарити бумерангом по самому Президенту.

 

Олена Мацюцька, автор: «Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Доки навколо Ощадбанку і імовірної зміни його керівництва тривають розмови політиків, черги на реєстрацію хоч і зменшились, але все ж є. І в тих чергах – говорять про конфлікт на верхах – більше в контексті своїх грошей. Єдиний доконаний факт – виплати не припиняють. І люди йдуть до кас, втім мимоволі стаючи звичайним заощадженням політиків на майбутні вибори. («1+1», «ТСН», 3 лютого 2008 року).

 

 

Далі в підсумкових «ТСН» було ексклюзивне інтерв’ю з Юлією Тимошенко.

 

– По-перше, я хотіла спочатку приємну новину сказати. Вже більше 1,5 млн. людей в Україні отримали свою частину вкладів. І громадяни сьогодні дуже і дуже хвилюються – знімуть Анатолія Гулея і припинять виплати. Тому я не хочу викликати у людей додаткові сумнівита емоції. Я вважаю, що Анатолій Гулей мусить довести справу до логічного завершення. І в понеділок ми домовились з президентом на 12 годину про зустріч. В тому числі я буду піднімати питання щодо Ощадбанку. До того у нас були ділові зустрічі на публічних нарадах і я не мала можливості підняти ці питання» («1+1», «ТСН», 3 січня 2008 року, ексклюзивне інтерв'ю Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко).

 

Отже, у випадку з Гулеєм команда Тимошенко вирішила використати дві прості технології. По-перше, створення негативних очікувань. Очевидно, не без підказки політтіхнологів БЮТу, голова Ощадбанку пов’язав своє звільнення зі зривом виплат 1000 гривень вкладникам. По-друге, сама Тимошенко перевела конфлікт у площину «добрий цар – погані бояри», наполягаючи на версії про дезінформування Глави держави його підлеглими. Дивлячись і слухаючи Пишного, у цю версію глядач міг повірити. По-третє, на користь БЮТ зіграли й спостереження та висновки (заангажовані?) журналістів про те, що президентська сторона готова піти на зрив виплати заощаджень, аби тільки не дати Тимошенко виконувати дані виборцям обіцянки. А це найсерйозніше звинувачення в бік Ющенка і ще один аргумент на користь версії технологів БЮТ, що «Юлі заважають наводити порядок».

 

 

Іншим цікавим поворотом стала актуалізація Банковою теми «доступного житла». Вперше своїм баченням вирішення «квартирного питання» Президент поділився з народом 20 січня в інтерв’ю «Інтеру». Але першою механізм запропонувала Тимошенко, пообіцявши робити це під неправдоподібно низькі відсотки (4–6%). Саме на полі «правдоподібності» в Секретаріаті вирішили переграти прем’єра. Тому через тиждень команда Ющенка вирішила, що відставати від прем’єра не до лиця Президентові. Навпаки, саме він має очолити цей процес, а Секретаріат – розкритикувати «нереалістичні» плани Кабміну.

 

А підіграв Банковій той-таки супергнучкий «Інтер»:

 

Александр Шлапак, первый заместитель главы Секретариата президента: «Ніхто не буде бігати за мером або главою адміністрації, щоб прийняли участь. Не хочеш – не треба. Але оцінку тобі вже дадуть власні люди. Коли в двох різних районах або сусідніх областях буде реалізовуватися програма, і туди піде державне фінансування, а на другу не піде, тоді вже люди дадуть оцінку»« («Інтер», «Подробиці», 28 січня 2008 року).

 

Критично відгукнувся щодо ініціатив Тимошенко і СТБ, використавши улюблений прийом наших телевізійників: подання різкої оцінки поперед вказування на те, що це чиясь думка, а не об’єктивне твердження :

Выразили сомнения и в парламентском Комитете по вопросам градостроительства, жилищно-коммунального хозяйства и региональной политики. Там говорят: низкий годовой процент, задуманный премьером, возможен лишь в крупных городах, с большими доходами населения. Впрочем, от резкой критики идеи правительства и в Секретариате, и в Комитете воздерживаются, дескать, вероятно Кабмин имеет какие-то механизмы ее реализации. Тем временем Президент Ющенко сегодня созывает совещание для обсуждения своей программы обеспечения украинцев доступным жильем. Участники - представители региональной исполнительной власти и другие действующие лица этого процесса» (СТБ, «Вікна-новини», 29 січня 2008 року).

 

Формою переходу від слів до діла стала чергова нарада в Президента міністрів та голів місцевих держадміністрацій. Цього разу на «Інтері» вирішили додати бочці меду від Президента ложку дьогтю. Для об’єктивності:

 

Александр Бондаренко, президент Ассоциации специалистов по недвижимости Украины: “А судья кто? Кто будет определять, имею ли я право ставать в очередь и прокомпостировать билет, который дает государство? Где критерии отбора людей?»(«Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).

 

Наступного дня на СТБ дали збалансований матеріал, у якому однаково критикувалися «будівельні» ініціативи Президента, а слова лояльних міністрів та губернаторів збалансовувалися песимістичними коментарями банкірів та експертів.

 

Найбільш песимістичний сюжет щодо квартирних прожектів Банкової зробив 5-й канал:

 

За красивими словами – невизначеність у термінах. Побоюючись ажіотажу, чиновники вже закликають поки не атакувати їхні кабінети. І додають – поки усі зможуть отримати доступне житло, пройде не одна п'ятирічка» (5 канал, 29 січня 2008 року).

 

 

В цьому сенсі справжнім знущанням виглядала репліка Тимошенко щодо можливості реалізації іпотечних програм уряду і Президента одночасно. Виходило так, ніби прем’єр погоджувалася взяти на себе ще й ношу Ющенка. Можна собі уявити, що такого піару ініціатив президента на Банковій хотіли менше всього:

 

(«1+1», «ТСН», 3 лютого 2008 року, ексклюзивне інтерв'ю Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко).

 

У другій половині тижня інформаційні приводи – а саме участь Президента у форумі «Влада і бізнес – партнери» та зустріч з профспілковими лідерами – мали більш позитивний ефект для його іміджу.Віктору Ющенку взагалі найкраще вдаються різноманітні наради, на яких він має право роздавати батоги і пряники.

 

Спочатку бізнесу, середньому і малому, вкотре пообіцяли всебічне сприяння. Ющенко справді був на висоті: нова фішка – новий Податковий кодекс і загальне зниження податків та критика засилля податкової адміністрації. Засмутити могло лише те, що позаду залишилося 2,5 роки так і не виконаних обіцянок. І цей факт відзначили усі телеканали:

 

Руслана Москаленко, кореспондент: “Самі підприємці з трибуни на всю країну волають: податки не дають працювати, бюрократія заважає розвиватися, скаржаться на контролюючі органи і державну політику. Парадокс: зустрічі бізнесу з владою проходять не перший рік, і щоразу чути одне й те ж”»(ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року).

 

Андрій Борець, автор: “Чергова спроба порозумітися між бізнесом та владою. Президент, прем'єр та спікер сьогодні понад годину слухали скаргу українських підприємців. Від форуму до форуму українському бізнесу не легше – нарікають бізнесмени. Податкового кодексу немає, а податкові перевірки замучили. Однак дехто змін не хоче, бояться аби не гірше”» (Перший національний, «Новини», 30 січня 2008 року).

 

А в суботу на засіданні РНБОУ Президент уже погрожував великому бізнесу санкціями за втечу в тінь і несплату податків. Ініціатива дуже доречна, оскільки цього ж тижня Ющенко увів до складу Ради благодійності, якою керує його ж донька, тих самих злісних неплатників. Цікаво, що жоден телеканал цієї паралелі не провів. Між тим вона напрошувалался:

 

Глава держави повідомив, що зі ста найкращих великих компаній 28 підприємств платять у бюджет менше 2% від свого ВВП. На думку Президента, це свідчить про те, що серед великого бізнесу “тіньові процеси останнім часом посилилися”. В.Ющенко зазначив, що це звинувачення стосується не всіх підприємств, є й підприємства-патріоти, «але загальні тенденції не йдуть на користь влади, уряду, місцевій владі» (1 лютого 2008 року).

 

Говорили об этом сегодня на заседании Совета Нацбезопасности и обороны. Там же обсуждали и финансовое положение компании «Нефтегаз Украины». Виктор Ющенко решил разобраться, почему украинский газовый монополист в последнее время едва сводит концы с концами» («Інтер», «Подробиці», 1 лютого 2008 року).

 

Президент утвердил персональный состав основанного месяц назад Национального совета по благотворительности. Этот орган называется “Согрей любовью ребенка”, руководит им дочь Ющенко Виталина» (СТБ, «Вікна-новини», 29 січня 2008 року).

 

Зустріч із профспілками Віктор Ющенко прагматично використав для реалізації двох ініціатив. По-перше, Президент висунув вимогу позбутися Тендерної палати, з якою безрезультатно воював увесь 2007 рік. По-друге, дав конкретне завдання для уряду – погасити заборгованість із зарплат. Нехай народ бачить, що Президент любить народ не менше прем’єра. Ці ініціативи Ющенка виглядали найбільш переконливо, особливо що стосується Тендерної палати. Схоже, це буде новий фронт підкилимової боротьби Банкової проти БЮТ. Секретаріат підхопить прапор, що був випав із ослаблих рук регіоналів:

Утім, ліквідувати Тендерну палату не так просто. До її наглядової ради входили представники всіх парламентських фракцій, які особливих зауважень до її діяльності не мали. Зокрема, чинна коаліція. А тільки вона й може поставити хрест на цій структурі» (СТБ, «Вікна-новини», 1 лютого 2008 року).

 

Віктор Ющенко, Президент України: «Відверто вам скажу, що сьогодні це вже не питання економічних можливостей. Сьогодні вже можна давати тверду позитивну відповідь про т, якщо Уряд, роботодавці, профспілки, вся українська влада об'єднаються навколо спільного плану дій. Я вам даю слово, за вісім місяців це питання буде знято з порядку денного. Ми повинні закласти основи національної політики. 2008 рік за найближчі місяці ми повинні попрощатися з простроченою заробітною платою» (5 канал, 1 лютого 2008 року).

 

«У нас йде дискусія. я хочу нагадати, ми називаємося демократична команда, це значить дискусія не виключається. Це – дві команди політичні, які об'єдналися в одну, тому дискусія – це добре, головне, що народжуються спільні рішення, і я дякую президенту, за те що ми завжди по всім питанням знаходимо порозуміння» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).

 

Отже, Секретаріат починає «розігрівати» у ЗМІ дві довгограючі теми: корупція в оточенні прем’єр-міністра на прикладі роботи Тендерної палати та нездатність виконувати обов’язки із соціального захисту громадян. Якщо Банковій вдасться переконати громадян у тому, що через Тендерну палату страждають хворі і школярі, а через невиплату заборгованості починають (не приведи Боже!) вмирати люди, Тимошенко знадобиться щось більше, ніж просто вперте мовчання з цього приводу.

 

 Брюссельський візит Юлії Тимошенко за своїм сценарієм не надто відрізнявся від візитів її попередників – українська сторона традиційно була активніша в ініціативах та оптимістичніша в оцінках і прогнозах, європейська – традиційно більш стримана і поміркована і налаштована на загалом позитивні, але малоконкретні висловлювання. Тим не менше, принаймні одну приємну новину для поважної української гості все ж підготували. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Барозу повідомив Тимошенко про фактичне прийняття України в ряди Світової організації торгівлі, яке вже ближчими днями мало формалізуватися.

 

Відсутність конкретики ніколи не могло стати на заваді піар-кампаній Юлії Тимошенко. Можливостями візиту такого рівня Тимошенко скористалася по повній програмі, що цілком адекватно висвітлили вітчизняні телеканали. Включаючи і ті суперечності, які зустрічалися в євроспічах ініціативної прем’єрки. Втім, критичні оцінки стосувалися передусім енергетичних пропозицій Тимошенко. Ідея white stream, яку саме європейські представники планували обговорити з українським прем’єр-міністром, досить гармонійно перетворилася на частину особистої програми Тимошенко з усунення газових посередників. Принаймні, саме так це переважно виглядало у викладі українських телеканалів. Про подробиці енергетичного «блоку» брюссельських відвідин читайте нижче.

 

 

Зате практично не висвітленими на рівні розуміння пересічного телеглядача (принаймні в оперативних сюжетах із Брюсселя) залишилися спроби Тимошенко уникнути зустрічі з генсеком НАТО Схеффером. Як і загалом її відверто ухильницька позиція стосовно перспектив співпраці України з альянсом, явно продиктована електоральними міркуваннями, які заступили конкретні національні інтереси.

 

Заради справедливості маємо зазначити, що в цьому плані друкована преса виявилася принциповішою (маємо на увазі передусім статтю Тетяни Сіліної в газеті «Дзеркало тижня», де цю проблематику розкрито достатньо вичерпно – читати тут.

 

Ключовими питаннями переговорів прем'єр-міністра України та президента ЄК стала підготовка нової угоди Україна – ЄС, перспектива безвізового режиму й формування зони вільної торгівлі, повідомила Ю.Тимошенко на прес-конференції» (28 січня 2008 року).

 

Інший амбітний план Тимошенко – умовити єврочиновників створити спільний візовий простір. Фактично відкрити кордони один для одного. Президент Єврокомісії таку можливість наразі відкидає. Мовляв спочатку слід подивитися як працюватиме угода про спрощений візовий режим.

Ольга Кошеленко, 5 канал: “До Європейського Парламенту Тимошенко прийшла попити чаю. Утім часу на пригощання не мала. Допоки офіціанти розносили напої вона відповідала на запитання. Головні теми – нові українські реформи, стосунки з Євросоюзом та Росією”.

…Головною темою другого дня візиту до Брюсселю мала стати зустріч з генсеком НАТО – Схеффером. Після розголосу, що набув так званий лист трьох, вона могла зняти або поглибити протистояння в середині українського політикуму. Утім, наразі такий пункт з порядку денного вівторка – зник» (5 канал, 29 січня 2008 року).

 

«Головну інтригу – чи побачиться Тимошенко з генсеком НАТО Схеффером, після галасу, що щинив у Верховній Раді так званий “лист трьох”, – прем'єр-міністр тримає до останнього. В офіційній програмі записано, – до офісу НАТО поїде віце-прем'єр Григорій Немиря. Останній згодом, пояснив, – проблеми за призначенням цієї зустрічі радше технічні. Тимошенко зі Схеффером таки побачиться і прагнення України до НАТО підтвердить.

А ще у Брюселі Юлія Тимошенко заявила, що хоче переглянути угоду про постачання російського газу, підняти тарифи на його транзит та зберігання і позбутися компанії-посередника Росукренерго. Говоритиме Прем'єрка про це з росіянами під час візиту до Москви, запланованого на 21 лютого, повідомляє інформаційне агентство Блумберг» (5 канал, 29 січня 2008 року).

 

Сторони також обговорили й лист на адресу генсека за підписом керівництва України із проханням розглянути можливість приєднання України до ПДЧ на квітневому саміті НАТО в Бухаресті. “Генеральний секретар, як і всі члени Альянсу, розділяє амбіції України, як і багатьох інших країн, у сфері розвитку євроатлантичної інтеграції”, – наголосив Джеймс Аппатурай. Це була остання зустріч у рамках дводенного візиту Юлії Тимошенко до Брюсселю» («Інтерфакс-Україна», 29 січня 2008 року).

 

В інтерв’ю “Євроньюз” вона, зокрема, заявила, що продовжуватиме активно співпрацювати з НАТО. Крім того, прем’єр відзначила, що курс на євроінтеграцію уряд вважає стратегічним, оскільки його підтримують близько 70% українців. Тимошенко очікує, що найближчим часом парламент затвердить план приєднання до Європейського Союзу» (ICTV, «Факти», 31 січня 2008 року).

 

На завершення свого брюссельського візиту Юлія Тимошенко неабияк «прикололась» у своєму інтерв’ю агентству «Євроньюс», висловившись щодо «потенційної можливості» створення широкої коаліції із залученням Партії регіонів. Гучна заява викликала неабиякий ажіотаж не лише у преси, але й у самих регіоналів, які піймалися на цю нехитру «наживку» і завели мову про готовність створювати подібну коаліцію, дещо підірвавши, слід визнати – не вперше, міф про свою принциповість. Сама ж прем’єр-міністр дезавуювала власне висловлювання по приїзді додому, розповсюдивши через інформагентство відповідний коментар.

“Потрібно не розмовляти, а сідати й узгоджувати закони про опозицію”, – сказала Ю.Тимошенко. Вона також назвала “ганебним явищем” той факт, що Верховна Рада не може з нового року почати роботу через дії опозиції» (31 січня 2008 року).

 

Тим часом ще двоє високопосадовців здійснили офіційні візити, які за змістом та наслідками складно назвати особливо результативними. Власне, видається, що обидва ці візити – секретаря РНБО Раїси Богатирьової до Москви та спікера Арсенія Яценюка до Криму – мали між собою щось спільне, хоча й дещо різнилися за офіційним рівнем. Для Раїси Богатирьової, очевидно, прийшов час виходити у своїй діяльності на новому посту на публічний рівень. Причому, адекватний амбіціям та обіцянкам, які, напевно, їй давалися перед приходом на посаду. Візит до Москви в цьому плані виглядав досить органічно, тим більше що деталі досягнутих із російським візаві Соболєвим домовленостей навколо сценарію майбутньої зустрічі Ющенко-Путін, як і наслідки обговорення з міністром закордонних справ Росії Лавровим проблем українських мігрантів, не оприлюднювалися. Відверто статусно-показовий характер візиту вирішили дещо доповнити відвідинами української бібліотеки у Москві, навколо якої минулого року виник скандал, пов’язаний, начебто, зі знищенням україномовного газетного фонду. Після особистих відвідин бібліотеки Раїса Богатирьова засвідчила відсутність проблем і високо оцінила діяльність культурного закладу.

 

Богатирьова вже зустрілася зі своїм колегою – виконувачем обов'язків секретаря Ради безпеки Росії Валентином Соболєвим. Секретарі затвердили сценарій засідання і узгодили склад делегацій. Єдиний учасник переговорів, участь якого поки що не підтверджена - це Юлія Тимошенко. Хоч вона формально і має увійти у склад делегації, остаточне рішення ще має ухвалити Віктор Ющенко напередодні візиту до Москви. З головою російського зовнішньо-політичного відомства Сергієм Лавровим Богатирьова обговорила, зокрема прововий статус українців, які перетинають російську територію, а також соціальне і медичне забезпечення трудових мігрантів» (5 канал, 29 січня 2008 року).

 

Богатирьова має зустрітися зі своїм колегою – виконувачем обов'язків секретаря РНБО Росії Валентином Соболевим. Вони обговорять сценарій засідання міждержавної комісії Ющенко-Путін. А з міністром закордонних справ Російської Федерації Сергієм Лавровим Раїса Богатирьова розглядатиме перспективи співпраці двох країн» (5 канал, 29 січня 2008 року).

 

Как сообщила Богатырёва после встречи с исполняющим обязанности секретаря Совбеза России, Валентином Соболевым, уже удалось согласовать так называемый план действий между Украиной и Россией на ближайшие 2 года» («Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).

 

 

Раиса Богатырева, секретарь СНБО Украины: “У меня сегодня нет ни капли сомнения в том, что это те детали, которые омрачают хорошую работу и оценку такой работы. На самом деле фонды сохранены, никакого уничтожения книг нет, все в идеальном порядке”» («Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).

 

 

 У складній ситуації опинився цими тижнями молодий спікер Верховної Ради. Блокування парламенту, що відверто затягувалося, і безуспішність спроб самотужки запустити механізм законотворчої роботи – навіть попри численні компліменти на адресу перспективного політика з боку тих же регіоналів – очевидно, спонукали Арсенія Яценюка шукати додаткових можливостей для публічної активності. Поки депутати від опозиції вже вкотре повторювали нав’язлу в зубах тезу про те, що розблокування парламенту залежить від вирішення питання про механізм вступу України до НАТО, голова ВР вирішив відвідати «заповідник» антинатівських настроїв – Крим. Там він, із традиційною для себе енергійністю, вирішив – вірніше, не вирішив, а обговорив – цілу низку питань, в тому числі з тих, які раніше не потрапляли в поле зору попередників Яценюка на спікерській посаді. Втім, якщо залишити поза увагою розтиражовані в ЗМІ загальні міркування й обіцянки щодо вирішення традиційних кримських проблем (земля, статус депортованих), які озвучив Яценюк у ході свого кримського візиту, то найбільш вагомим видається меседж щодо «неактуальності» питання про вступ України до НАТО. Дуже скидалося на те, що саме ця теза, адресована, очевидно, передусім непоступливим опозиціонерам, і була головною інформаційною метою всієї поїздки. Окрім, звичайно, суто іміджевих розрахунків, про які ми писали вище. 

В’ячеслав Кириленко, фракція “НУ-НС”: “Якщо опозиція і надалі діяти такими методами, які вона демонструє всій країні, надіючись, що це їй дозволить їй знову прийти до влади чи забезпечити розпуск Парламенту, то ми тоді будемо пропонувати якісь свої способи виходу із кризи”» (Новий канал, «Репортер», 28 січня 2008 року).

 

“Питання вступу до НАТО сьогодні не стоїть на порядку денному взагалі. В кращому разі вступ до НАТО здійсниться через років десять”, – заявив голова ВР України, передає УНІАН.

Він також зазначив, що за рівнем співпраці з НАТО треба брати приклад з Росії. «Росія співробітничає з НАТО в рамках 12 комітетів, а Україна лише в рамках 8 комітетів», - сказав він» (УНІАН, 30 січня 2008 року). 

Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: “Я буду выходить с инициативой на украинский парламент касательно законного четкого и понятного обеспечения в вопросах обустройства, прав депортированных и определения статуса депортированных, и порядка, и механизма в предоставлении, в том числе земельных участков”»(ICTV, 30 січня 2008 року). 

 

Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: “Я понимаю, когда идет захват земель запаса, но когда идет самозахват земель собственности тех или иных граждан – это же нарушение всего, что можно нарушить, в том числе и прав человека”» (ICTV, 30 січня 2008 року). 

 

Яценюк також проти проведення дострокових парламентських виборів без зміни виборчої системи. А органи місцевого самоврядування голова Верховної Ради закликав активно долучитися до розробки конституційних змін та доопрацювання держбюджету на цей рік» (ICTV, «Факти», 28 січня 2008 року).

 

 Незважаючи на всі вище перелічені ініціативи Президента, Юлія Тимошенко зробила справжній інформаційний ривок наприкінці аналізованого тижня. Прем’єр-міністр змусила всю країну задуматися над газовими схемами, відрізаючи Віктору Ющенку шляхи до відступу.

 

До захисту своїх позицій на анонсованому Президентом і Секретарем РНБОУ засіданні – з питань фінансового стану НАК «Нафтогаз України» та порядку роботи газового ринку у 2008 році – Тимошенко почала готуватися ще під час поїздки до Брюсселю. Зокрема, на брифінгу після зустрічі з головою Єврокомісії Баррозу прем’єр-міністр повідомила про намір добитися усунення «РосУкрЕнерго» з газового ринку України. Свою позицію вона обґрунтовувала «залізними» аргументами підвищення енергетичної безпеки держави та натякала на те, що отримала підтримку з боку керівництва ЄС:

 

“Моя позиція абсолютно незмінна. Україні не потрібні контракти на постачання газу з Туркменістаном, Узбекистаном, Казахстаном. Ніяких тіньових посередників. Наявність таких посередників є ознакою певних корупційних дій”, – сказала Юлія Тимошенко.

-Я думаю, що виходом із цієї досить складної ситуації буде розвиток нових транскаспійських, трансчорноморських енергетичних шляхів, які дадуть і Україні, і багатьом країнам ЄС надію на диверсифікацію й зміцнення енергетичної безпеки”, – підкреслила Юлія Тимошенко, зазначивши, що з боку ЄС демонструється підтримка в цьому напрямку» (УНІАН, 28 січня 2008 року).

 

Серед можливих варіантів диверсифікації постачання газу до Європи прем’єр-міністр назвала проект «Білий потік», суть якого полягає у транспортуванні туркменського газу через Азербайджан, Грузію, по дну Чорного моря до України та далі в країни ЄС. Офіційної реакції керівних органів ЄС на пропозицію Тимошенко не було. Зате дуже оперативно відреагувало МЗС Туркменістану, а точніше російське інформаційне агентство «РІА Новості», до речі відоме схильністю до перекручувань та заангажованого висвітлення подій в Україні. Як би там не було, слова туркменських дипломатів із повідомлення даного інформагентства згодом будуть активно цитувати опозиціонери, викриваючи енергетичну політику Тимошенко:

 

Проект газопроводу «Білий потік» (White Stream), запропонований 28 січня в Брюсселі прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, оцінюють, за найскромнішими підрахунками, у $10-15 млрд дол., заявив напередодні народний депутат, заступник голови парламентського комітету з ПЕК, екс-міністр палива та енергетики України Юрій Бойко, повідомляє РБК» (30 січня 2008 року).

 

На думку авторів, Тимошенко тут справді ризикнула і підставилася. В результаті їй довелося переводити увагу глядачів з «туркменського» акценту на європейську позицію в цьому питанні під час ексклюзивних інтерв’ю телеканалам «Інтер» та «1+1». Цікаво, що в суботньому випуску «Дзеркала тижня» два експерти з українського та європейського боку позитивно оцінили ініціативу прем’єрки і навели аргументи на її корись. Проте з незрозумілих причин команда технологів БЮТ не скористалася з цих рекомендацій. Натомість Тимошенко позиціонувала свою ініціативу як таку, що не «не суперечить іншим проектам», відповідаючи на закиди про антиросійську спрямованість своїх заяв у Брюсселі:

 

Я мала сьогодні розмову з послом Туркменістану, це була прекрасна розмова, і в нас є повна гармонія і спокій, сьогодні з туркменською стороною”» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).

 

Прокоментувати перспективи “Білого потоку” і його переваги для України “ДТ” також попросило керівника енергетичних програм Центру “Номос” Михайла Гончара: White Stream точно вже не видається фантастичнішим за інші проекти морських газопроводів, наприклад того ж таки “Південного потоку”, ініційованого росіянами. Більше того, в нього є ряд переваг: частина інфраструктури у вигляді Південно-Кавказського трубопроводу, а також української ГТС вже існує. Морська ділянка становить 630 км, тоді як у “Південного потоку” – 900 км. Реалізація такого проекту важлива для України з погляду диверсифікації поставок газу. Реально – це єдиний можливий проект із перспективою реалізації до 2013—2015 року. На той час мають підоспіти й газові ресурси Східного Каспію та Транскаспійський трубопровід, що дозволить збільшити ресурсну базу проекту для нарощування поставок в Україну і транзиту через Україну в Центральноєвропейський регіон ЄС на ІІ і ІІІ фазах розвитку проекту. “Білий потік” – не альтернатива “Набукко”, швидше – його північно-західне відгалуження. Для нинішнього уряду України важливо правильно позиціювати його. Представивши проект як виключно ініціативу України, якою він не є, уряд швидко отримав негативну реакцію з Туркменистану. White Stream може бути успішним лише при синергії дій України, ЄС та каспійських країн, а також за підтримки США.

Якщо Тимошенко вдасться на ділі довести європейцям і каспійським країнам рішучість нашої країни в забезпеченні як своєї, так і європейської енергобезпеки і за час перебування в прем’єрському кріслі закласти міцну основу для реальної, а не вербальної диверсифікації поставок енергоносіїв в Україну, а також зменшити енергетичну залежність від Росії, — їй можна буде вибачити багато гріхів» («Дзеркало тижня», № 4 (683) 2 — 8 лютого 2008 року).

 

Проте прикрий епізод із туркменами не зупинив прем’єр-міністра від продовження наступу на «тіньових посередників». Це, в свою чергу, змусило співзасновників та причетних до «РосУкрЕнерго» політиків захищати цей проект. Досить збалансовано меседжі сторін подало ICTV:

 

 

Костянтин Бородін, керівник Центру енергетичних досліджень: “На мою думку, пані Тимошенко варто змінити газових радників. Юлія Тимошенко критикує ціну і домовленості, які дають доступ до газу по ціні у 179 доларів, що удвічі нижче, ніж в ЄС і нижче, ніж у наших сусідів”» (ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року). 

 

Сам Дмитро Фірташ вдався до антикризового піару: вже 28-го числа вийшло його інтерв’ю впливовому російському бізнес-виданню «Вєдомості», процитоване в Україні:

 

“Мы занимаемся поставками газа в Украину и в страны Европы и никакого отношения к Могилевичу не имеем. Ни прямого, ни косвенного”, – подчеркнул он» (28 січня 2008 року).

 

Не могли додати балів Тимошенко й інформаційні повідомлення про можливе нове зростання цін на газ для населення. При чому зробили це люди з підконтрольного прем’єру «Нафтогазу». Можна зрозуміти позицію фахівців «Нафтогазу», проте з політичної точки зору оприлюднення таких намірів було явно невчасним:

 

Мовляв, востаннє це робили аж наприкінці 2006-го, а відтоді витрати видобувних і газотранспортних підприємств істотно зросли. У своєму листі до НКРЕ, компанія пропонує перетарифувати сировину навесні, по закінченню опалювального сезону» (СТБ, «Вікна-новини», 1 лютого 2008 року).

 

Отже, напередодні засідання РНБОУ сторони газового конфлікту обмінялися у публічній сфері ударами:

 

 

 

Тож засідання РНБОУ мало показати, чиї аргументи, публічні та не публічні, мали більший вплив на позицію Глави держави. Тим більше, що на самому засіданні, як з’ясувалося, були присутні обидві сторони: прем’єр, екс-міністр Юрій Бойко та навіть представник «УкрГазЕнерго» Ігор Воронін.

 

Як тільки засідання закінчилося, глава уряду та її опоненти кинулися коментувати його рішення. Цікаво, що ЗМІ практично не звернули увагу на оприлюднення представником апарату РНБОУ інформації про його результати:

 

Сьогодні нам вкрай необхідно визначитись з гарантованими умовами формування збалансованого фінансово-економічного стану НАК «Нафтогаз України», забезпечити необхідні умови стабільності забезпечення газом населення та економіки України, домовитися щодо подальших кроків формування пріоритетів розвитку нафтогазового сектору та виробити пропозиції, які стануть своєрідною «дорожньою картою» у налагодженні конкурентоспроможного та ефективного газового ринку України» (з брифінгу заступника Секретаря РНБОУ А.Пишного, 1 лютого 2008 року).

 

Очевидно, прем’єр-міністра не могла влаштувати така обтічна інформація про засідання РНБОУ. Зранку наступного дня Тимошенко вирішила інтерпретувати все, що відбулося за закритими дверима, як свою перемогу. З повним текстом виступу Тимошенко на брифінгу можна ознайомитися тут.

 

Від себе зазначимо наступне. По суті, Юлія Тимошенко вирішила показати якнайширшій авдиторії аргументи, які мали вплинути на хід думок Президента та інших членів РНБОУ. Тобто, глядачу запропонували поглянути на ситуацію «очима» Президента (в інтерпретації Тимошенко) і зробити певні «прості і природні» висновки. Звісно, на користь пропозицій прем’єр-міністра.

 

Треба визнати, виступ прем’єр-міністру вдався на славу. Спочатку Тимошенко нагнітала ситуацію цитуванням положень нерівноправних договорів «Нафтогазу» з «РосУкрЕнерго», наводила цифри мільярдних втрат і боргів, демонструвала графіки і таблиці та прямо звинувачувала групу Фірташа, зокрема Юрія Бойка, у посадових злочинах.

 

Для ще більшої ясності прем’єр-міністр сама дала оцінку своїм аргументам:

 

«Ті документи, ті факти, які ми навели вчора на засіданні РНБО, на мій погляд, були для всіх членів РНБО переконливими аргументами для того, щоб Україна має перейти з повністю тінівізованої моделі забезпечення України природним газом до чітких, прозорих і абсолютно зрозумілих, як світу, так і суспільству ринкових умов в забезпеченні України природним газом» (з брифінгу Юлії Тимошенко, 2 лютого 2008 року).

 

Все це робилося заради єдиної мети: нав’язати медіа свою версію рішень, які нібито були ухвалені на засіданні РНБОУ. Замість того, щоб процитувати нудні бюрократичні формулювання, Тимошенко використовувала вирази і формулювання, які журналісти просто не могли не процитувати:

 

Крім того, було сформовано доручення і, власне, я вважаю, що воно буде і в рішенні РНБО щодо силових структур: по кожному випадку таких дій, які за ознаками є порушенням законів, мають елементи корупції, силовим структурам доручено провести розслідування і вжити адекватних заходів, що також є важливим. Це, на мій погляд, є перший справжній тест для силових структур України щодо наявності силових структур в Україні взагалі. Так, як вони будуть розслідувати ці справи, порушувати кримінальні справи і передавати їх до суду, з цього можна буде зробити висновок, чи є у України силові структури, чи їх просто немає, чи будуть вони керуватися політичними, кулуарними певними змовами і спускати всі ці явні справи, які підтверджені документально» (з брифінгу Юлії Тимошенко, 2 лютого 2008 року).

 

Зазначимо, що не обійшлося без відкритого, в притаманному Тимошенко стилі, самопіару:

 

«Все це було заготовлено, і якщо б не прийшов новий Уряд, безумовно, вся ця модель була б втілена в життя і ми б з вами отримали банкрута і втрату наших газотранспортних мереж України» (з брифінгу Тимошенко, 2 лютого 2008 року).

 

 

Очевидно, що стосовно доручення «силовим структурам» прем’єрка видала бажане за дійсне, оскільки вона не має жодних важелів впливу на їхню діяльність. Проте такий хід був вимушеним і необхідним: Тимошенко потрібно було перекласти відповідальність за остаточний результат на «силовиків», підконтрольних Президенту. Прем’єр чітко давала глядачеві зрозуміти, що в її силах, а що має зробити її головний «партнер». У свою чергу, група Фірташа подала свою інтерпретацію подій. Зокрема, Юрій Бойко намагався переконати глядачів, що Президент доручив прем’єр-міністру виправити допущені помилки:

 

Юрій Бойко, народний депутат, Партія регіонів: “Ми не чули сьогодні про наявність заборгованості. Ми чули про те, що немає договорів. З 20 грудня, дійсно, жодна копійчина “Нафтогазом Україна” не сплачується за постачання газа в країну. Тобто, країна вже по півтора місяця живе, споживає теплокомуненергогаз, а розрахунків за це немає”»(5 канал, 1 лютого 2008 року).

 

Слова Юрія Бойка взагалі не мали б жодної цінності як аргументи, якби у той же день Віктор Ющенко не почав давати свою інтерпретацію подій. Президент повторював аргументи опонентів прем’єр-міністра

 

Віктор Ющенко, Президент України: “Україна має сьогодні самий дешевий газ. Якщо взяти по всьому периметру починаючи від Балтії закінчуючи Кавказом, самий дешевий газ. Яка ж для нас мета? Мати самий дешевий газ? Чи давати відповіді,  хто його постачає і як його постачає? Очевидно, нас цікавить перше”»(5 канал, 2 лютого 2008 року).

 

Внаслідок загострення газової теми увечері цього дня за підсумковими випусками новин можна було дуже чітко розділити деякі телеканали на пропрезидентські, пропрем’єрські та проопозиційні.

 

Отже, «1+1» дав кабмінівську інтерпретацію подій, причому відповідальність за можливий зрив операції з «видалення» «РосУкрЕнерго» з українського газового ринку чітко покладалася на Президента. Журналісти процитували найбільш вражаючі цифри та звинувачення Тимошенко:

 

Синхрон: Віктор Ющенко, Президент України: “Дорогі мої, я просив би не торпедувати питання, які відносяться, знаєте, до таких, чутливих національних інтересів. Якщо в когось є сьогодні спосіб сказати, що я можу краще зробить, ніж те, що є, давайте ми його розглянемо. Але хотів би всіх закликати до одного: пам'ятайте – Україна сьогодні має самий дешевий газ”...

Мирослав Откович, кореспондент: Традиційно єдності в енергетичному питанні влада не має, опозиція лише додає жару. Тож, очікувати спільної позиції Президента та прем'єр-міністра на переговорах у Москві важко» («1+1», «ТСН», 2 лютого 2008 року).

 

Найбільш зважений матеріал подали новини Першого національного. Репортери констатували розбіжності між Президентом і прем’єром, але не загострювали їх до протиріч, оцінювали ризики і можливості усунення «РосУкрЕнерго», даючи слово Юрієві Бойку та незалежному експерту. В підсумку кореспондент робить висновок все таки на користь рішення Тимошенко і всупереч головній тезі Президента:

 

Юрій Бойко, народний депутат України, екс-голова НАК “Нафтогаз України”: “140 доларів коштує газ на кордоні Туркменістану та Узбекистану. Приблизно 37 – транспортування одного кубометра територією Росії на відстань 2000 км від Туркменії до України. У 2 долари коштують валютні закупівельні процедури. Так що 179,5 доларів на кордоні це та сума. Все що менше – це благо”.

Ольга Скотникова, кореспондент: Уникнути політичних чинників, або персонального впливу на газовому ринку можна, кажуть експерти. Вони таку модель називають гронінгемською, як і однойменне родовище в Нідерландах. Саме за такою моделлю «Газпром» працює з Європою. Її переваги – довгострокові контракти і прив'язка вартості газу до вартості нафтопродуктів на європейських ринках.

Ольга Скотникова, кореспондент: Адже російська компанія законтрактувала видобуток газу у Туркменістані саме за європейською моделлю. Тож сенс у схемі з посередниками і в Україні зникає. За незалежність від них доведеться платити. Європа за 1000 кубів віддає “Газпрому” 350 доларів, нагадують експерти. Втім це надійніше, ніж щороку їздити до Москви, і залежати від політичних примх» (Перший національний, «Новини», 2 лютого 2008 року).

 

«Інтер» виступив у ролі миротворця між Президентом і прем’єром. Взагалі у викладі «Подробиць» глядачу могло здатися, що жодних серйозних рішень щодо газової сфери ухвалено не було. Піар Тимошенко в частині боротьби з тіньовою економікою було збалансовано домінуванням версій її опонентів про розвиток подій у газовому секторі. При чому позитив про Тимошенко, очевидно, виправдовувався згадуванням в цьому контексті про успіхи митниці (яку очолює один з власників телеканалу – Валерій Хорошковський):

 

Синхрон: Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: “Я думаю, що цей перший результат, в якому задіяні були практично всі державні органи, в тому числі і Державна податкова адміністрація, і Державна митна служба, змогли дати такий вже унікальний результат для України – плюс 48 відсотків, більше п'яти мільярдів гривень порівняно з січнем 2007 року”.

Синхрон: Виктор Ющенко, Президент Украины: “Якщо в когось є сьогодні спосіб сказати, що я можу краще зробити, ніж те, що є, давайте ми його розглянемо. Але хотів би всіх закликати до одного: пам'ятайте – Україна сьогодні має самий дешевий газ. Яка для нас мета? Мати самий дешевий газ чи давати відповідь, хто його поставляє і як його поставляє? Очевидно, нас цікавить перше”.

Роман Недзельский, корреспондент: Сегодня же Тимошенко сообщила, что в отношении компании «Нефтегаз Украины» будет проведено расследование. По словам Тимошенко, компанию якобы планировали искусственно обанкротить – при непосредственном участии Юрия Бойко, который в правительстве Виктора Януковича занимал пост министра топлива и энергетики. Сам Бойко считает, что “Нефтегаз” к упадку привели совсем другие люди.

Юрий Бойко, экс-министр топлива и энергетики: “Стремления сегодняшнего премьера войти в роль следователя, прокурора и судьи одновременно в условиях демократического общества, оно нам понятно. Это в определенной степени цинизм, который был присущ ей всегда. Я думаю, что Президент правильно поставил приоритет на вчерашнем заседании Совета национальной безопасности и потребовал от правительства наведения порядка в финансовой сфере, начиная с этого года. В ситуациях с отбором газа, с платежами за него”» («Інтер», «Подробиці», 2 лютого 2008 року).

 

Натомість НТН, який нібито входить в один пул із «Інтером», зосередився вже на газовій проблематиці і подав урядову версію засідання РНБОУ. Президента згадали лише побіжно, а слова Бойка явно програвали експресивності синхронів прем’єр-міністра:

 

Віктор Ющенко застерігає від поспішних рішень та розриву відносин з “РосУкрЕнерго”. І підкреслює, що головне для України – мати найкращу ціну та нормальний транзитний тариф» (НТН, «Вчасно», 2 лютого 2008 року).

 

Найбільш технологічним був сюжет на «Україні». Журналісти ахметівського каналу не лише підкреслили суперечності між Президентом і прем’єром (на відміну від «Плюсів», тут ситуацію витлумачено на користь Президента), а й дали звинувачувальні синхрони Тимошенко про причетність Юрія Бойка до корупції. Як відомо, цей політик у Партії регіонів представляє інтереси Фірташа, що конкурує з Ахметовим за вплив на Януковича. Зрозуміло, що дружби з корупціонером виборці Януковича можуть і не зрозуміти:

 

Татьяна Бложко, корреспондент: Глава государства подчеркнул: в течении 10 дней необходимо сформировать газовую стратегию, и только после этого выходить на международные переговоры» («Україна», «Події», 2 лютого 2008 року).

 

Цікавий поворот у «газовому сюжеті» можна було помітити на К1. Поряд із протимошенківським висвітленням рішень РНБОУ як таких, що де-факто і де-юре ухвалені, журналісти вирішили «проїхатися» по спікеру, переказавши його цитату, що навряд чи сподобалася б селянам. Невже Яценюка топлять як конкурента Тимошенко на виборах?

 

Олексій Ліхман, ведучий: Серед інших гучних заяв Тимошенко і намір усунути “РосУкрЕнерго” і від роботи на внутрішньому ринку. Уряд хоче повернути права на продаж блакитного палива Нафтогазу України. Пояснюється це тим. Що національна компанія загрузла у боргах. А гроші не отримує. Таким чином компанію штучно намагалися зробити банкротом.. а безпосередньо причетний до цього колишній голова Нафтогазу Юрій Бойко. Принаймні таке доводить Юлія Тимошенко. Газові питання були сьогодні і на вустах і у спікера. Арсеній Яценюк закликав селян шукати альтернативні джерела опалення, адже Київ може призупинити програму газифікації села. Голова Верховної ради пояснює це подорожчанням газу» (К1, «Один день», 2 лютого 2008 року).

 

Проте технологам БЮТу чи самій Тимошенко, можливо, здалося недостатнім висвітлення телеканалами головних меседжів її брифінгу. Крім того, після заяв Президента у Крутах прем’єр-міністру потрібно було пояснити розбіжності у їхніх позиціях. На додачу прем’єр взяла реванш за інформаційні атаки Банкової по темах Ощадбанку та доступного житла.

 

Тимошенко у відповідь на пряме запитання про позицію Президента на РНБОУ вдалася, на нашу думку, до некоректного та маніпулятивного узагальнення. Хоча, треба визнати, що прийомом апелювання до «простих українців» регулярно користується й Віктор Ющенко:

 

 

Юлія Тимошенко – Я б сказала, що це мрія всіх нормальних людей нашої країни - щоб не було тіньового ринку, тіньових махінацій, корупції на газовому ринку. Що стосується запитання по позиції президента, то я дуже дякую президенту, що він взагалі підняв це питання на засіданні РНБО. Що він послухав уряд відносно стану справ по НАК «Нафтогазу», послухав керівництво по НАК “Нафтогазу”. І ми з’ясували, в якому жахливому стані, починаючи з 2005 р., якраз з того моменту, коли “РосУкрЕнерго” з’явилось на ринку України, в якому жахливому стані перебуває НАК “Нафтогаз”. Це, до речі, і було предметом розгляду на засіданні РНБО» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).

 

Прем’єрка водночас взяла на себе політичну відповідальність за збереження ціни на газ на існуючому рівні навіть в разі усунення посередника. Логіка Тимошенко дуже спрощена, але й водночас цілком зрозуміла і прозора для звичайних глядачів. Цей меседж вона повторила в інтерв’ю обом телеканалам – «1+1» та «Інтеру». Автори вважають, що таким чином БЮТ продовжувала кампанію з підготовки громадської думки:

 

«Переговори з Російською Федерацією, з іншими країнами дадуть нам відповідь на питання, яка буде ціна, але можу твердо сказати, якщо такі гроші знімалися за посередницькі послуги “РосУкрЕнерго”, то газ може бути тільки за кращу ціну. Тому що, коли прибирається посередники, які паразитували на цих потокам, вищою ціна бути не зможе» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).

 

Ведучий: От дивіться, якщо переглядати домовленості з Москвою то ви казали в Брюсселі, що треба прибрати політичну складову, але якщо прибрати політичну складову в цьому питанні, то Україні доведеться платити за європейськими цінами, за газ – це більше 300 доларів.

Юлія Тимошенко: Я ще раз хочу підкреслити, що всі ці параметри будуть збалансовані, і в наслідок переговорного процесу я думаю, що країна отримає тільки кращі умови, і Україна отримає більш стабільні і стратегічні контракти. На сьогоднішній день, просто я хочу вас проінформувати, НАК “Нафтогаз” ніяких контрактів на постачання газу немає, тому що ні “РосУкрЕнерго”, ні “УкрГазЕнерго” з НАК “Нафтогазом” не підписала контрактів. Дякуючи Богові, зараз тепла зима, ми маємо певний газ в сховищах, якій ми спокійно використовуємо, і тому я можливо таку новину повідомлю, що Україна у 2008 рік увійшла взагалі без контрактів на газ» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).

 

Усе, що змогла протиставити цій інформаційній атаці група Фірташа – це інтерв’ю самого Фірташа. Очевидно, власник «РУЕ» вирішив: якщо хочеш щось зробити добре, зроби це сам.

Проте Фірташ  в розмові з ведучим «Подробиць тижня», на якому вийшло його перше в житті телеінтерв’ю, поводився не як людина, якій потрібно завоювати прихильність і довіру глядача, а як впевнений у своїх силах олігарх. Такої поведінки при першій появі на людях не дозволяв собі досі ніхто. На його фоні навіть Ахметов чи Колесников можуть виглядати щирими, мов діти. Надмірна самовпевненість зіграла з Фірташем злий жарт:

 

 

«Компания “РосУкрЭнерго” – это обыкновенная нормальная газотрейдерная компания, как есть например “Рургаз”, “Газ-де-Франс”, “Эйни”. Контрактная база “РосУкрЭнерго” практически 75 миллиардов кубов газа в год» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю Дмитра Фірташа, 3 лютого 2008 року).

 

 

«Считаю, что Украина должна акцентировать два момента. Перове – она должна понять одну вещь, что была монополия до определенного этапа времени. Сейчас на 2008 год, когда мы это обсуждаем, Украина теряет монопольную ситуацию, нам надо думать, как убедить продавцов газа в том, чтобы они нам поверили и на нам разместили свои заказы, потому что это наши деньги. Транспорт – это наши деньги. Если “Газпром” продает газ, то Украина продает транспорт. “Газпром” зарабатывает деньги в Европе на газе, мы зарабатываем на транспорте. Поэтому нам терять этого нельзя» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю Дмитра Фірташа, 3 лютого 2008 року).

 

3. Від себе зазначимо, що Фірташ постійно говорив про свою компанію як про незалежну від «Газпрому». Можливо, це єдина ціль, яка дійсно була досягнута в цьому інтерв’ю. Цікаво, що жоден український політик ще не скористався з нагоди назвати РУЕ «п’ятою колоною» Москви. А це для певного сегменту електорату було б вагомим аргументом.

 

Фірташ кілька разів спростовував слова Тимошенко про «Білий потік» та збереження цін на газ, проте вперто уникав згадки її імені. Для глядача це могло бути ще одним свідченням нещирості і неготовності прямо відповідати на звинувачення. А якщо Фірташ щось чомусь приховує, значить на це є вагомі причини. Для експертної ж аудиторії не на користь Фірташа грало й те, що для свого першого виходу в ефір той обрав канал «Інтер», який вже давно неофіційно пов’язують з його ім’ям.