Вирок у справі Ґонґадзе: три крапки чи одна?
Тлумачення перспектив подальшого розслідування справи Ґонґадзе (у частині встановлення замовників злочину) на різних телеканалах розійшлися.
15 березня 2008 року було поставлено проміжну (як вірять оптимісти) або завершальну (на думку песимістів) крапку в розслідуванні справи Георгія Ґонґадзе. Оголошення вироку колишнім міліціонерам, обвинувачуваним у вбивстві журналіста, стало першою й головною темою новин за суботу, 15 березня.
Усі телевізійні канали навели уривки з вироку, зачитаного суддею Іриною Григор’євою. Акцент було зроблено на обрану міру покарання і, без перебільшення, жахливі подробиці позбавлення життя засновника «Української правди». Пролунала також оцінка суворості вироку від адвокатів злочинців і представниці потерпілої сторони. Коментарі політиків у телевізійному ефірі були практично відсутні. Очевидно, журналісти й самі політики обопільно визнали їх недоречними. Винятком став короткий синхрон прем’єр-міністра Юлії Тимошенко у новинах НТН.
А про записи Мельниченка в контексті оголошення вироку виконавцям убивства Ґонґадзе згадали два канали – НТН та «1+1». Репортер НТН Віктор Коломієць припустив, що вони можуть допомогти вийти на замовників злочину. Журналіст «1+1» Олександр Шилко лише нагадав про існування плівок, відтворюючи ретроспективу подій, пов’язаних із зникненням Георгія Ґонґадзе. У неділю, 16 березня, у підсумкових випусках новин про записи Мельниченко згадав також 5 канал – перед коментарем іншого політика, який висловився на тему Ґонґадзе: Володимира Литвина.
Відносно перспектив подальшого розслідування (у частині встановлення замовників злочину) думки телевізійних каналів розійшлися. Частина з них ухилилися від власної оцінки, надавши слово потерпілій стороні. Інші констатували: «головне ще попереду», «питання залишається відкритим», «поставлено три крапки», «проміжна крапка може стати останньою».
Найбільший, однак не підкріплений ніякими аргументами оптимізм висловив у субот, 15 березня, канал «1+1». Ведуча Людмила Добровольська, анонсуючи авторські сюжети, назвала підсумок процесу лише «першими вироками» у справі Ґонґадзе.
«Студія, у студії – Людмила ДОБРОВОЛЬСКА. “Перші вироки у справі Ґонґадзе оголошено. (…)”». (Скрізь – виділення вашого автора.) Кореспондент Сергій Швець також стверджує, що все ще попереду: «Репортаж, стендап: “Із сьогоднішнім вироком справа Ґонґадзе аж ніяк не завершена. Ані слідство, ані суд не встановили, хто перепоховував вже мертве тіло і відрізав йому голову. Де головний вбивця – генерал Пукач? І хто був реальним замовником цього страшного злочину? Від смерті Георгія минуло вже понад 7 років, але головні розслідування ще попереду”».
Цікаво, що в неділю у підсумковому випуску «ТСН» ведучий Олесь Терещенко висловив протилежну точку зору: «проміжна крапка (у справі Ґонґадзе. – Прим. автора) може стати й останньою».
«Інтер» ухилився від власної оцінки шансів на викриття замовників убивства журналіста. Констатувалося лише, що «представники родини Ґонґадзе (...) нагадують, що крапку в цій справі ставити рано». Позицію потерпілої Мирослави Ґонґадзе виклала її адвокат: «Синхрон, Валентина ТЕЛИЧЕНКО: “(…) Мирослава наполягає, що в її інтересах виявлення всіх винуватців трагедії і покараннях всіх, відповідно до міри вини”».
Зазначимо, що ведучий суботнього випуску «Подробиці» Руслан Сенічкін у своїй підводці до теми припустився очевидного ляпу. Разом із генералом Пукачем він оголосив у міжнародний розшук... замовників убивства Ґонґадзе: «Студия, в студии – Руслан СЕНИЧКИН. (…) Правда, организатор и непосредственный исполнитель этого преступления, генерал МВД Алексей Пукач, не понёс наказания.Он находится в международном розыске, собственно, как и заказчики убийства Георгия».
На щастя, свого ведучого виправила, завершуючи сюжет, репортер Валентина Левицька: «Репортаж: Главный исполнитель убийства, экс-начальник Департамента внешнего наблюдения МВД Алексей Пукач – в международном розыске, а заказчики преступления до сих пор не названы».
Канал ICTV у суботньому випуску «Фактів» акцентував увагу на те, що причиною вбивства Ґонґадзе стала його журналістська діяльність: «Синхрон, Валентина ТЕЛИЧЕНКО, представник інтересів Мирослави Ґонґадзе у суді: “Георгій Ґонґадзе загинув через свою опозиційну діяльність як журналіста.(…)”».
Кореспондент Наталія Мороз ухилилася від власної оцінки перспектив подальшого розслідування, надавши слово представникові Генпрокуратури. Той, у свою чергу, «перевів стрілки» на відомство, що займається пошуками генерала Пукача: «Синхрон, Володимир ШИЛОВ, начальник відділу підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури: “В першу чергу, напевно, залежать не стільки сьогодні від Генеральної прокуратури, скільки від спецпідрозділів, які займаються оперативною роботою і мають виконати свої функції – знайти особу, яка знаходиться в розшуку. Далі можна буде говорити про інше”».
Сюжет завершується лаконічною констатацією фактів: «Репортжа: Журналіст Георгій Ґонґадзе зник 16 вересня 2000 року. Замовники вбивства досі не встановлені. Над цією справою працює Генеральна прокуратура».
Зазначимо, що ICTV та «Інтер» утрималися від винесення теми Ґонґадзе у свої підсумкові, недільні випуски новин.
У суботньому випуску новин 5-го каналу варто виділити коментар адвоката одного із засуджених – Миколи Протасова: «Синхрон, Віктор ЧЕВГУЗ: “До момента выезда в лес – да, можно говорить, что они были обмануты. Но когда свернули в лес, начали копать могилу, связывать, вы ж понимаете, что тут трезвомыслящие люди и они должны были понимать, что делали, и они понимали. Говорить о том, что не понимали – это будет с моей стороны фарисейством”».
Таким чином, журналістка 5-го каналу Ольга Сніцарчук підкреслила: судили справжніх співучасників убивства, і цього не заперечує навіть їхній захист. Крім синхрона Валентини Теличенко (той самий, що й на «Інтері»), викладається позиція Лесі Ґонґадзе: «Репортаж: Питання про замовників убивства журналіста залишається відкритим. На цьому суді про них не йшлося. Тому мати Георгія Ґонґадзе не приїхала на оголошення вироку виконавцям убивства її сина. Вона таки чекатиме на покарання колишніх високопосадовців».
У недільній програмі «Час. Підсумки» 5 канал висвітлює завершення процесу над убивцями Ґонґадзе докладніше. Щоправда, вже після розповіді про «битву за Київ» (ситуація з мером Черновецьким) і газової теми. На думку ведучої Лідії Таран, відчуття торжества справедливості після винесення вироку немає. Дружина, мати Георгія Ґонґадзе і його друзі «змирилися з тим, що справа так і залишиться розкритою лише на рівні виконавців, а не замовників. Хто ж замовив журналіста?».
Головне питання у справі Ґонґадзе залишається без відповіді. Власних натяків чи версій журналісти не висувають. Кореспондент Леся Кешеля оцінює вирок над виконавцями злочину лише як проміжний етап у справі: «Репортаж, стендап: (…) Зарано говорити про перемогу добра над злом, – читалося між рядків. Це завершення лише першої дії у справі Ґонґадзе». На чому ґрунтується така оптимістична оцінка – незрозуміло.
Далі в ефірі звучить синхрон Володимира Литвина, якого, згідно з записами Мельниченка, підозрюють у причетності до трагедії Ґонґадзе. Той, коментуючи подальші перспективи розслідування, киває на своїх політичних опонентів: «Синхрон: “Треба це питання поставити тим, хто дуже прискіпливо опікувався цією темою і сказав, що вони забезпечили прорив до демократії. Я думаю, ці люди знають багато з того, що може цікавити слідство”».
На звершення теми 5 канал повідомляє про приїзд у Київ Лесі Ґонґадзе: «Репортаж: (…) Цього тижня приїхала до Києва, щоб поговорити з Віктором Ющенком, та в його приймальні не вистояла в черзі. А тому просто обмежилася особистим листом. Вона і далі більше за всіх сподівається, що правди домогтися зможе».
Перший національний у суботу, 15 березня, впевнено вказав на головну проблему подальшого слідства у справі Ґонґадзе: необхідність розшукати генерала Пукача: «Репортаж, стендап: Розділ щодо виконавців закрили. Залишається відкритим розділ щодо замовників. Утім, поки не знайдуть генерала Пукача, який і досі у розшуку, вийти на них майже неможливо.
Репортаж: Генерал Пукач – ланцюжок між замовниками та виконавцями. Останні діяли за його наказами. Колишній начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС утік від слідства у 2003-му. Цю справу розслідує Генпрокуратура, втім стрілки переводять на інші відомства».
Далі йшов уже наведений вище, у новинах ICTV, синхрон представника Генпрокуратури, який «киває» на відсутність результату від «спецпідрозділів, які займаються оперативною роботою». Наостанок – гола констатація невизначеності: «Репортаж: І жодних прогнозів, коли це станеться». На жаль, журналіст Акім Галімов припустився помилки, стверджуючи, що генерал Пукач «утік від слідства в 2003-му». Насправді убивця Ґонґадзе залишив Україну лише в січні 2005 року – в період ейфорії після перемоги Помаранчевої революції.
Як зазначалося вище, у суботу канал НТН став єдиним, хто озвучив точку зору політика на завершення суду у праві Ґонґадзе: «Репортаж: (…) Прем'єр Юлія Тимошенко переконана: правосуддя працює вибірково.
Синхрон: Юлія ТИМОШЕНКО: “Я переконана в тому, що все ж таки наступить той момент, коли за вбивство будуть відповідати справжні замовники, а не шістки, яких вони підставили для того, щоб практично цей процес звести нанівець”».
Оцінку процесу дала по телефону Леся Ґонґадзе, нагадавши про свою незгоду з висновками експертиз про належність «таращанського тіла». Завершується сюжет словами репортера, який констатував: «Встановити істинних убивць могли б допомогти плівки Миколи Мельниченка, однак їх експертиза до цього часу не розпочалася».
НТН також єдиний серед телеканалів, хто зробив винесення вироку щодо убивць Ґонґадзе центральною темою свого підсумкового випуску. У недільній програмі «Вчасно. Про головне» ведучий Євгеній Міхін охарактеризував фінал процесу в Апеляційному суді наступним чином: «Студія: У студії – Євген МІХІН. “У справі про вбивство Георгія Ґонґадзе поставили три крапки: засудили трьох його убивць (…)”».
У репортажі журналіста Володимира Задираки знову згадуються записи Мельниченка та надається слово Лесі Ґонґадзе: «Синхрон: Леся ҐОНҐАДЗЕ , мати загиблого: “Суд, який проведений, я вважаю, це для того, щоби наше керівництво держави найвище їздило по світу з чистим лицем, з чистими очима, і всім заявляли, що так, у нас таке правильне правосуддя, так правильне, що аж дали максимальний термін убивцям Ґонґадзе Георгія”.
Репортаж: Мати загиблого хотіла би побачити на лаві підсудних працівників Генпрокуратури, до яких звертався Георгій, коли скаржився на стеження. Окрім того, не вірить, що тіло належить її синові. Із політиків висловила свою думку тільки прем’єр».
Як і в суботньому випуску, знову повторюється синхрон Тимошенко. Крім прем’єр-міністра України, коментувати завершення процесу над співучасниками вбивства Ґонґадзе ніхто не хоче: «Репортаж: Представники інтернет-видання “Українська правда”, яке створив Георгій, і його близький друг Лаврентій Малазонія, який їздив у Таращу по тіло, не хочуть давати коментарів. Кажуть, їм важко про це говорити. Помічники Олександра Мороза, що свого часу оприлюднив плівки та звинуватив Кучму, сказали: політик коментуватиме рішення суду трохи пізніше».
Із проханням проаналізувати висвітлення у ЗМІ процесу над обвинуваченими у вбивстві Георгія Ґонґадзе «Детектор медіа» звернулася до представниці інтересів вдови журналіста Валентини Теличенко.
«На жаль, – каже Валентина, – про суд над обвинуваченими та перебіг слідства у справі Ґонґадзе журналісти повідомляли зазвичай у контексті інформприводів, які створювали політичні сили та окремі політики. Жодне з українських ЗМІ не відстежувало судовий процес системно, на що варто було сподіватися, враховуючи величезний політичний резонанс справи Ґонґадзе впродовж останніх років.
Повідомлення про суд над обвинуваченими з’являлися здебільшого завдяки штучним піар-акціям, лише опосередковано пов’язаним зі справжнім перебігом подій у залі засідань. Характерний приклад – боротьба за “відкритість” процесу, яка розгорнулася напередодні парламентських виборів 2006 року».
Водночас, зауважує пані Теличенко, «наголошуючи на необхідності зробити суд над обвинуваченими вбивстві “відкритим”, ЗМІ практично купилися на дезінформацію. Насправді у закритому режимі слухалося менше чверті матеріалу справи, лише те, що безпосередньо стосувалося оперативної роботи міліціонерів. Решта досліджувалося у відкритих засіданнях. Зокрема, допити співробітників прокуратури (дуже цікавий матеріал для ЗМІ, як на мою думку), працівників таращанської міліції, які таємно перевозили тіло Георгія до Києва. Також – дослідження всіх експертиз у справі, допити українських експертів (раніше результати їхніх висновків тлумачились у ЗМІ викривлено, з огляду на “політичну доцільність” вони стали приводом для різноманітних інсинуацій) та ще багато іншого.
Дуже болючою темою для обох потерпілих є питання про ідентифікацію тіла, яке було знайдене в Таращі і досі зберігається у київському морзі. Зрозуміло: Лесі Ґонґадзе, як матері, важко повірити, що ті жахливі рештки, які пред’явили їй для впізнання, насправді є її син. Але й Мирослава Ґонґадзе також не твердо впізнала Георгія, оскільки це було практично неможливо з огляду на стан тіла на момент упізнання. Саме тому під час досудового слідства ми домоглися призначення і проведення п’яти (!) ДНК-експертиз. Усі вони однозначно та з великою точністю підтвердили належність тіла, яке було знайдене біля Таращі, Георгію Ґонґадзе. Тому в Мирослави, та й у суду, жодних сумнівів не залишилося».
«Отже, – продовжує пані Валентина, – у репортажах журналістам не варто обмежуватися емоційною констатацією, що мати відмовляється визнати належність “таращанського тіла” Георгію Ґонґадзе. Важливо одночасно вказувати, що численні експертизи, проведені українськими, російськими, американськими, німецькими та швейцарськими фахівцями, дійшли однозначного висновку з цього питання.
Декларуючи необхідність розслідувати справу Ґонґадзе “до кінця”, ЗМІ, на жаль, не приділили належної уваги проблемам у подальшому слідстві щодо встановлення організаторів злочину. У вересні 2006 року фактично було розформовано слідчу групу Генпрокуратури, яка тривалий час займалася справою, встановила виконавців злочину та, за деякими ознаками, була близька до викриття замовників убивства журналіста. На жаль, ця подія опинилася поза увагою журналістів (крім “Української правди”).
Відтоді в Генпрокуратурі, на думку потерпілих, займаються відвертою імітацією розслідування. Тим не менше, ЗМІ ретранслюють заяви заступника Генпрокурора Миколи Голомші про «конструктивну співпрацю слідства з Миколою Мельниченком» та інші нібито «здобутки» слідства. На жаль, журналісти зазвичай подають його точку зору без будь-яких протилежних коментарів».
Водночас, підкреслює Валентина Теличенко, «розповідаючи про перебіг слухань у суді, на мою думку, журналісти іноді висловлювалися щодо процесу над співучасниками убивства Георгія Ґонґадзе у зверхньому та скептичному тоні. Справді, проблем під час процесу було багато, але на них варто було би вказувати прямо, а не обмежуватися неповажним тоном розповіді про судовий процес.
Зрозуміло, що всі нюанси та підводні течії навколо справи Ґонґадзе та перебігу слідства важко “втиснути” у формат новин. Спроби підсумувати результати розслідування вбивства Ґонґадзе щороку викладаються в окремому, докладному звіті Міжнародна федерація журналістів (International Federation of Journalists), Інститут масової інформації (ІМІ), Національна спілка журналістів сполученого Королівства та Ірландії (National Union of Jornalists of the UK and Ireland) та фонд Ґонґадзе (Gongadze Fondation).
Тим не менше, я почуваюся зобов’язаною подякувати журналістам за увагу до процесу у справі Георгія Ґонґадзе. На мій погляд, конкретного результату у розслідуванні було досягнуто завдяки активній позиції громадськості та ЗМІ, а також завдяки професійності окремих слідчих , але, на жаль, усупереч волі найвищого керівництва держави. Судовий вирок щодо виконавців убивства Георгія Ґонґадзе – також результат високої професійності колегії суддів, яка працювала у справі, та всіх технічних і спеціальних підрозділів, які забезпечували їх роботу».
P.S. 19 березня Інститут масової інформації опублікував частину вироку у справі Ґонґадзе.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
