Безпрецедентне за чисельністю й швидкістю додавання підписів звернення журналістів до Президента з вимогою вибачитися за принизливі висловлювання щодо їхнього колеги є довгоочікуваним протестом проти недемократичних, не гідних Майдану проявів у поведінці нової влади. Але поки що це демонстрація лише корпоративної солідарності (зумовлена накопиченим роздратуванням із приводу того, що все залишилося як було, і, водночас, усвідомленням, що про це можна не боячись сказати, тобто, дещо таки змінилося). Проте, це ще не демонстрація професійної адекватності й громадянської гідності журналістів. Дуже хотілось би сподіватися, що після першого кроку легше буде зробити другий.

Зважившись сказати Президентові, що його поведінка негідна, журналісти подолали не лише страх (зрештою, незрівнянно менший, ніж донедавна), але також, не менш важливо, міркування про недоцільність чи невчасність такого вислову з огляду на попередні заслуги Ющенка, нинішній статус лідера й символа нації, розуміння його людських психологічних слабкостей тощо (я назвав деякі з міркувань, що їх висловили коментатори та критики цієї події, зокрема, й на «Детектор медіа»). Я переконаний, що підписанти вчинили правильно, бо жодні заслуги, статус чи слабкості, і навіть, якщо вірити твердженням деяких критиків, не зовсім коректна поведінка самого журналіста на прес-конференції не дають права брутально принижувати гідність іншої людини, яка, до того ж, виконує свої професійні обов’язки. Навпаки, саме високий статус і пов’язані з ним повага та сподівання зобов’язують подавати приклад інакшої поведінки – навіть за умов подразнення нахабним виглядом, тоном чи запитаннями. І, якщо носій статусу та сподівань цього не розуміє, це свідчить про його неповну відповідність наданій йому ролі. А професійний обов’язок журналістів полягає, зокрема, в тому, щоб звертати на цю невідповідність увагу – і таким чином допомогти Президентові позбутися її (або, якщо він не захоче чи не зможе цього зробити, зрештою позбутися посади). На жаль, українська журналістська спільнота цього обов’язку належним чином не виконувала. Тому сьогодні, закидаючи Президентові порушення його присяги на Майдані, журналісти мусять визнати, що й самі зрадили сподівання Майдану, який (перепрошую за пафос) пробачив їм минулі гріхи й довірив праведно втілювати його ідеали в новій Україні.

Адже Ющенко не вперше повівся не так, як журналісти від нього очікували і як уважали відповідним для Президента держави, який заявляє про прагнення зробити її демократичною та європейською. Коли на зустрічі з донецькими апаратниками й директорами він тикав не дуже молодому учасникові, який посмів йому заперечити (теж, кажуть, перебивав і, може, навіть жував гумку), це не стало приводом для бодай обережних зауважень журналістів, що так європейські лідери не чинять (хоч і апаратники в їхніх регіонах, мабуть, інакші). Коли не реагував на інформацію про брехню свого міністра або, ще гірше, виправдовував його й звинувачував журналістів, медії не зробили цю поведінку першорядним скандалом, як це сталося б у будь-якій справді демократичній країні. Коли вкотре публічно «знімав стружку» з якогось урядовця, журналісти не пояснювали, що замість демонстрації царського гніву на негідних бояр демократичні президенти пояснюють народові дії своїх підлеглих або ж звільняють їх і пояснюють, що зроблять, аби виправити їхні помилки. У цілому, журналісти не звертали увагу на те, що політична культура нового Президента – не менш важливий складник його посадової адекватності, ніж культура спілкування – багато в чому подібна до кучмівської (мабуть, тому, що похідна від неї, сформована під згубним упливом багаторічного гаранта безправ’я та несвободи).

Іноді журналістське нехтування своїх обов’язків було просто кричущим: коли кілька тижнів тому Президент на з’їзді створюваної під його «омофором» партії ні сіло ні впало почав критикувати телебачення за рекламу горілки, порнографію та брак української мови, телеканали просто не згадали про цю частину його вислову. Як пояснив «Терекритиці» керівник інформаційної служби «Інтера» Олексій Мустафін, його служба цитувала ті місця з Ющенкового виступу, які вважала найважливішими – а критики на адресу телебачення він, Мустафін, «так до кінця і не зрозумів», тому, треба думати, важливою визнати не міг. Не знаю, чи Мустафін також не зрозумів до кінця, що з’ясовувати глядачам суть, причини й імовірні наслідки не цілком зрозумілих висловлювань і вчинків керівників держави та інших впливових осіб – одне з головних завдань журналістів, задля чого вони мають питати авторів висловлювань, їхніх однодумців та опонентів, а також експертів. Істина настільки абеткова, що я все-таки наважуся радше припустити лицемірство Мустафіна, ніж таку непрофесійність. Але, хоч би як там було, журналісти «Інтера» й інших каналів продемонстрували в цьому випадку далеко більшу професійну неадекватність, аніж Президент, який замість чіткої та переконливої критики просто вибухнув обуренням.

Тепер, коли журналісти зважилися викликати на себе «вогонь» суспільної уваги й, отже, великою мірою критики, вони мають почати робити те, чого вимагають від Президента: відповідати своєму статусові. Це буде їхнє власне виконання «присяги на Майдані». До речі, воно передбачає також визнання своїх минулих гріхів і відмежування від тих, хто й досі каже, що то просто час такий був. Це добре, що Мустафін, Піховшек, Джангіров на інші герої доби темників не підписали цього документа нової доби (якщо, звісно, моя інформація не застаріла). Але ті, хто підписав, мають усвідомлювати, за яких умов мають моральне право вимагати чогось від Ющенка.

Читайте також:

Президент готовий до дискусії з журналістами

Прем’єр Юлія Тимошенко закликає журналістів та політиків вибачати один одного

“The Independent” про скандал навколо сина Ющенка: «Влада в Україні просто перейшла від прорадянського олігархату новій еліті»

БЕЗ ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ

Ющенко ледь не викинув телефон свого сина

Звернення до Президента України

Журналісти вже навчилися поважати себе, але ще не вміють поважати свою країну

Запитaння „ТК”: Як ви оцінюєте реакцію Віктора Ющенка на публікації в «Українській правді» щодо його сина, Андрія? Поясніть вашу точку зору? Яка б реакція, на вашу думку, була б оптимальною – наявна чи якась інша?

Мыкола Вересень: Реакция журналистов на критику Ющенко слишком жесткая ВИМОГА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

Лист Віктора Ющенка до "Української правди"

Лубченко: Ющенко дал карт-бланш чиновникам, которые грубят журналистам

Особенности Украинской правды

ЮЩЕНКО ВЛАСНОРУЧ СТВОРИВ СОБІ ПРОБЛЕМУ

Віктор Ющенко про скандал з сином: "Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!"

Запитання «ТК»: - Протягом двох днів жоден iз телеканалів не повідомив своїх глядачів про скандал у зв'язку з публікацією „Української правди” щодо любові сина Ющенка до дорогих машин, ресторанів, вин тощо. Як ви вважаєте, чому?