Субота, 20 квітня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Одним словом (за визначенням «Енциклопедії сучасної України») це ксенофобія, а по факту — друга назва країни-гною, Росії. Ось і Вадим Міський у новому випуску «Локшину замовляли?»  розповідає про квітучу ксенофобію в РФ, яку невдало приховують пропагандисти та російські можновладці — від класиків часів імперії аж до Путіна.  Як російські силовики підсилюють хвилю мігрантофобії після теракту в «Крокусі»? Чому Путін використовує в першу чергу представників нацменшин для мобілізації? Та як російська класика відображає всю широту ксенофобії на Росії? Відповіді на ці запитання пояснюють, яку дезінформацію вкидають російські пропагандисти, як змінюються їхні методички для того, щоб досягати політичних цілей у різних споживачів: і росіян, і українців, і мешканців західних країн.

«Захист Батьківщини ― кара», «партія ухилянтів перемогла би “Слугу народу”». Наш редактор Євген Бриж працював із текстом Центру досліджень «Детектор медіа» про тези російської пропаганди щодо мобілізації в Україні і пише, що, звісно, ворог використовує цей антимобілізаційний двіж. Дещо з такого він зустрічав у тіктоку, і рясно — в телеграмі. Але в цьому тексті міститься інформація про піки дезінформаційної кампанії, її основні канали і ключові повідомлення.

І ще один текст редакторства Євгена Брижа, про який він у себе на фейсбуку пише таке: «Гості, партії та політики в ефірі єдиного телемарафону в березні. Тут без слів... Поки редагував — згадав дівчачий статус у вконтактіку: “страшні не зміни — страшно, якщо нічого не зміниться”: “Обличчя марафону “Єдині новини” у березні 2024 року”».

Утім, є і зворотний бік проблеми: Медіарух вимагає усунути Наталю Гуменюк з керівництва комунікаційним напрямком ОК «Південь». Медійники вважають, що військовопосадовиця перешкоджає висвітлюванню воєнних злочинів Російської Федерації в зоні її відповідальності. «Детектор медіа» підписав і публікує заяву повністю. А сьогодні Генштаб повідомив про звільнення Наталії Гуменюк.

 «Хто там крайній по гроші Держкіно?» — запитує Катерина Городнича, авторка текстів у новому проєкті «ДМ» — медіатаблоїді «Антоніна», і уточнює: «тими самими, які кіношники просили віддать ЗСУ, а інші кіношники (aka телевізійники) вже відчувають на запах». Катерина два дні читала заявки до 19-го конкурсного відбору кінопроєктів від Держкіно, який наразився на критику з боку частини кіноспільноти.  Емоцій було багато: «Очі то роз'їжджалися від асортименту смачного, то підкочувалися від "прєдвкушенія" срачів, то округлювалися від незамутньонних сподівань митців». Чому 19-й пітчинг Держкіно стане історичним і особливим? Хто з кіношників відмітився і в списку тих, хто закликав до бойкоту пітчингу, і в списку тих, хто бере в ньому участь? І, зрештою хто і про що зніматиме серіали на державні гроші? Катерина Городнича вивчила кожну заявку, проаналізувала і зробила висновки. Прочитайте. Є над чим подумати.

Цьогоріч «Детектор медіа» став медіапартнером українського фестивалю квір-кіно Sunny Bunny. Фестиваль відбудеться в Україні вже вдруге, а до того тривалий час він був секцією кінофестивалю «Молодість». Ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський записали розмову з Богданом Жуком, директором фестивалю, щоб дізнатися про його організацію, особливості, що фокусуються на історіях спільноти ЛҐБТКІА+, та «фільми фестивалю, які ламають гетеронормативні шаблони кіноіндустрії».

Артур Колдомасов відреагував на скандал із виданням «Бабель» і написав текст про заголовки у ЗМІ, культуру кенселінгу, а по факту про те, кому насправді вигідне цькування будь-кого за інакшу думку чи погляди. Суть скандальної історії з виданням «Бабель» та повний розбір ситуації читайте в матеріалі Марини Крижньої — «В соцмережі Х несеться скандал через заголовок “Бабеля”», Артур же шукав відповідь на запитання: чому «Бабель» раптово став «моральним банкрутом» і хто рахує «моральний прибуток»?

Юлія Навальна опинилася серед 100 найвпливовіших людей світу за версією видання. Марина Крижня пише, що не знає, чи її це дивує, чи просто засмучує. Адже почесне звання «Людина року» присуджували Адольфу Гітлеру в 1938 році, Йосипу Сталіну (аж двічі — у 1939-му і в 1942-му, бо, мабуть, достойніших не знайшлося) і Володимиру Путіну у 2007 році. А найцікавіше те, що в цій же категорії «Лідери» серед найвпливовіших людей 2024 року опинився керівник Офісу президента — Андрій Єрмак, а трохи вище від нього — Джорджія Мелоні, голова Ради міністрів Італії. Time кринжує, а ми  що? А ми корегуємо, як мало би бути. Альтернативна версія обкладинки від Максима Паленка.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!