Комунальні ЗМІ житимуть

23 Січня 2009
23695
23 Січня 2009
14:28

Комунальні ЗМІ житимуть

23695
У чому полягає реальна необхідність жителів Києва та інших міст України в муніципальних ЗМІ? Повний текст круглого столу «ТК».
Комунальні ЗМІ житимуть
Попри прогнози наступного року, так і не відбудеться роздержавлення і реорганізація державних і комунальних ЗМІ. Про це йшлося на круглому столі «Детектор медіа» «У чому полягає реальна необхідність жителів Києва та інших міст України в муніципальних ЗМІ», який відбувся 28 листопада в ресторані «Велюр». Учасники заходу розглянули перспективи роздержавлення, фінансування муніципальних ЗМІ та їх існування під час економічної кризи тощо.
 
«Детектор медіа» також запросила до розмови всіх керівників комунальних ЗМІ Києва, а також керівника умовного Київського медіахолдингу, радника київського голови з питань свободи слова та ЗМІ Казбека Бектурсунова. Жоден із них не відгукнувся на запрошення, дехто навіть попри попередню згоду на участь. За інформацією джерел «ТК», напередодні заходу пан Бектурсунов заборонив керівникам комунальних ЗМІ Києва брати участь у круглому столі «Детектор медіа».
 
Світлана Остапа, оглядач «Детектор медіа», модератор круглого столу:
- Цього року так і не був прийнятий закон України про роздержавлення друкованих ЗМІ. Так само цього року не був офіційно створений Київський медіахолдинг. Ми сьогодні хотіли поговорити на тему муніципальних ЗМІ. В чому полягає реальна необхідність жителів Києва та інших міст України в муніципальних ЗМІ? Нас також цікавить, чи могли б ці муніципальні ЗМІ працювати в ринкових умовах у разі роздержавлення. Також цікаво, на якому етапі зараз закон про роздержавлення ЗМІ, чи діє пілотний проект, який пропонувала Національна спілка журналістів України. Чи взагалі можуть комунальні ЗМІ бути реальним майданчиком для дискусії різних думок, не тільки політичних. Ми хотіли конкретно поговорити про київські муніципальні ЗМІ. Що зараз у них відбувається. Чому у них загальмувалася і не просувається зміна власності, яка розпочалася торік. Чи буде де-юре створений Київський медіахолдинг? Скільки відсотків у разі приватизації залишиться у власності міста, у київської громади?
 
Олег Медвєдєв, депутат Київради, член Комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних міжнародних зв’язків та інформаційної політики:
- Комунальні київські ЗМІ нині є великою проблемою, де взагалі незрозуміло, з якого боку підійти. На одній з останніх сесій Київради Олесь Довгий заявив, що вже навіть йому соромно за тенденційність київських комунальних ЗМІ. На підтвердження своїх слів Довгий продемонстрував заголовки комунальних газет. Депутати Київради майже одноголосно (крім мене і ще двох моїх колег) вирішили включити в порядок денний наступної сесії звіт виконуючого обов’язки головного редактора «Вечірнього Києва» Романа Костриці. Я поясню, чому не голосував. Зрозуміло, що виступ Довгого ліг на підготовлений ґрунт. Якщо такі настрої уже навіть у Блоці Леоніда Черновецького, то зрозуміло, які вони в інших фракціях. Я вважаю, що депутати не мають права викликати для звіту на сесію Київради виконуючого обов’язки редактора газети, яким би він не був. Я голосував проти, тому що розумію, що проблема не в Костриці, це цап-відбувайло. Якщо вже викликати, то керівника відповідного управління Київської міськдержадміністрації по роботі зі ЗМІ. Ми, до речі, плануємо обговорити ситуацію в київських комунальних ЗМІ на засіданні комісії. Може, варто викликати Казбека Бектурсунова (звіт заслухано 12 грудня, в результаті було прийнято рішення з’ясувати формально-юридичний статус пана Бектурсунова, надіславши депутатський запит меру, а також установити новий порядок призначення голів муніципальних ЗМІ. – «ТК»). Зрозуміло, що реально цим господарством керує саме ця людина, але знову ж таки офіційно немає жодних підстав його запрошувати і ставити якісь запитання. Ми маємо на сьогодні абсолютно не ясну структуру цього господарства. Ніхто навіть не може сказати, чи є медіахолдинг, як він організований. У нас уже більше ніж два роки фактично немає керівників жодного комунального ЗМІ, призначених у легітимний спосіб. Було рішення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад редакторів, конкурс не провели, нового рішення про його проведення не прийнято. Я так розумію, що КМДА така ситуація влаштовує. Виконуючі обов’язків знаходяться в абсолютно ручному управлінні і є достатньо безправними. Виявляється, що вони навіть не мають права прийти сьогодні на нашу дискусію, на круглий стіл.
 
Наталія Лигачова, шеф-редактор «Детектор медіа»:
- «Детектор медіа» пригласила всех представителей Киевского медиахолдинга: трех газет, «Радио Киев» и ТРК «Киев». Они, к сожалению, не смогли прийти.
 
Олег Медвєдєв:
- Чи взагалі потрібна ця дискусія з огляду на те, що, очевидно, реальний вплив, реальні наклади цих видань, судячи з їх якості, є далекими від тих, які задекларовані. Виникає питання, чи вони потрібні, і в якій кількості потрібні. Якщо Києву потрібна комунальна газета, то для чого фінансувати і утримувати три погані газети, якщо краще вже було б мати одну, але хорошу. Зараз ми вступаємо в бюджетний процес. Принаймні та фракція, до якої належу я, збирається ставити питання про недоцільність фінансування цих видань з огляду на те, що комунальні видання, які фінансуються з комунального бюджету, перетворилися на піарівські листки однієї політичної сили. В принципі, кожен, хто має гроші, має право витрачатися на піар. Але виникає питання, чому за піар Черновецького і його блоку має платити вся громада міста Києва? Я, до речі, вчора спеціально, готуючись до нашої розмови, поцікавився щодо виконання міського бюджету. З’ясувалося, що єдина стаття бюджету, виконання якої на сьогодні йде понад планом – це фінансування «Вечірнього Києва», «Хрещатика» й «Української столиці». Я чесно зізнаюся, що це питання, на які я особисто не знаю відповіді.
 
Світлана Остапа:
- За інформацією наших джерел, які працюють у цих медіа (вони попросили, щоби їх не називали), запрошені нами керівники столичних комунальних ЗМІ не прийшли на наш круглий стіл, виконуючи вказівку Казбека Бектурсунова. Вони навіть хотіли сьогодні провести контрзахід – круглий стіл «Для чого потрібні олігархам кишенькові ЗМІ». Але він не відбувся, тому що на нього ніхто не прийшов (включно із організаторами).
Щодо умовного Київського медіахолдингу ситуація така: на сьогодні ЗАТ «Київський медіахолдинг» не створений. Ліквідаційна комісія, що була створена торік у жовтні, мала завершити свою роботу у квітні 2008 року. В жовтні 2007-го вийшло розпорядження київського мера про ліквідацію цих п’яти підприємства (трьох газет, «Радіо Київ» та телеканалу «Київ») і створення ЗАТ «Київський медіахолдинг». Через позачергові вибори Київського міського голови цей процес затягнувся. Ліквідаційна комісія не ліквідована, але процес призупинився. Таким чином, юридичне оформлення ЗАТ «Київський медіахолдинг» не відбулося. Щодо розподілу часток КМХ, то «Детектор медіа» вже писала, що у міста ймовірно залишиться тільки 25% майбутнього холдингу.
 
Олександр Черніков, депутат Київради попереднього скликання (входив до профільної Комісії з питань культури та ЗМІ), колишній начальник Головного управління з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю, автор концепції роздержавлення комунальних ЗМІ:
- Я би дивився на цю проблему дещо ширше. Після прийнятої резолюції ПАРЄ щодо роздержавлення засобів масової інформації, та розробленої у лютому 2005 року урядом Юлії Тимошенко програми роздержавлення ЗМІ, нами були розроблені концепція і певний план роздержавлення комунальних ЗМІ. На жаль, вони не були реалізовані, в тому числі й через вибори. Черновецький цей план відкинув, але говорив про необхідність продажу комунальних ЗМІ і навіть особисто хотів їх купити. На сьогодні комунальні ЗМІ не виконують покладену на них функцію, їх існування взагалі суперечить Конституції. Це можна назвати недобросовісною конкуренцією. Беру «Газету по-київськи» і «Вечірку». За першу газету кияни голосують своїми грошима, за другу платять нашими ж грошима, не запитавши у нас на те дозволу. Тобто сама ідеологія існування комунальних ЗМІ, на мій погляд, ганебна. Це рудимент радянських часів. Тому рішення лежить у площині зміни законодавчих актів. Приміром Закон «Про місцеве самоврядування», п. 8, ст. 26, де місцеві ради виключно на сесійних засіданнях утворюють ці ЗМІ і призначають або звільняють редакторів. На сьогодні ми не маємо легітимних редакторів столичних комунальних ЗМІ. Насправді це директори комунальних підприємств.
 
Тетяна Котюжинська, президент Асоціації медіаюристів:
- Ви це говорите на підставі їх статутів?
 
Олександр Черніков:
- На підставі Закону «Про місцеве самоврядування», який передбачає призначення редакторів Київрадою, вони не призначені. Вони призначені розпорядженням голови, який, знову-таки за законом, має право призначити директора комунального підприємства. Різниця між директором комунального підприємства і редактором надзвичайно велика.
 
Тетяна Котюжинська:
- Це не зовсім так.
 
Олександр Черніков:
- Головне – що потрібно киянам. Киянам потрібна інформація про рішення, які організують життя киян. Ці рішення вони не отримують. Згідно з регламентом, протягом 30 днів рішення і стенограми мають розміщуватися на офіційному веб-порталі і бути надрукованими в офіційній газеті «Хрещатик», тоді вони офіційно вступають у силу. В «Хрещатику» рішення можуть бути опубліковані майже через рік. Я думаю, що для цієї мети краще всі ці рішення просто розміщувати на веб-порталі. Але нічого не зміниться, поки законодавець не змінить Закон «Про місцеве самоврядування», бо все інше – похідне від нього.
 
Тетяна Котюжинська:
- Як можуть закон про інформацію та закон про ЗМІ бути додатками до Закону «Про місцеве самоврядування»?
 
Олександр Черніков:
- Мова йде не про ЗМІ взагалі, а про комунальні.
 
Тетяна Котюжинська:
- Навіть якщо про комунальні ЗМІ, в будь-якому випадку Закон «Про місцеве самоврядування» якраз діє на підставі ст. 19 Конституції України. Тобто, кожен орган державної влади, місцевого самоврядування має право діяти лише в тих межах і в тих повноваженнях, які визначені законом. Закон визначає, в яких межах і повноваженнях може діяти орган місцевого самоврядування, в даному випадку щодо ЗМІ. Але базовими якраз є закон про ЗМІ і закон про інформацію. І саме в цьому ваша головна помилка в розумінні того, хто є редактором чи директором. Будь-який ЗМІ, державний чи комунальний, діє передусім на підставі Закону України «Про друковані ЗМІ і пресу в Україні». І якраз там визначається, яким вимогам повинен відповідати статут друкованого ЗМІ, хто є керівником друкованого ЗМІ, яка установа може випускати друкований ЗМІ, хто може підписувати до виходу в світ друкований ЗМІ. Бо на посадову, службову особу, яка здійснює підписання друкованого ЗМІ у світ, покладається відповідальність за зміст. У випадку, якщо поширена недостовірна інформація, то саме ця особа разом із журналістом будуть відповідальні за поширену інформацію. Тому не можна говорити, що це є просто якийсь завгосп, який не має ніякого стосунку до редакторської політики. Він безпосередньо відповідальний за неї, як би його посада не називалась.
 
Алі Сафаров, юрист, медіаексперт, один із учасників розробки законопроекту про роздержавлення друкованих засобів масової інформації у версії Асоціації видавців періодичної преси (АВПП):
- Я підтримую Тетяну, але хочу зауважити, що це одна точка зору. Відповідно до закону про друковані ЗМІ, випуск друкованого засобу масової інформації здійснює редакція або інша уповноважена установа, яка виконує її функції. Тому комунальне підприємство, відповідно до закону про друковані ЗМІ, також може виконувати функції редакції комунального ЗМІ. Тобто, тут протиріччя немає.
 
Тетяна Котюжинська:
- Правильно, але як редакція воно, все одно, має відповідати статуту редакції.
 
Алі Сафаров:
- У будь-якому разі статут редакції повинен відповідати законодавству України. Щодо того, що керівник комунального ЗМІ також відповідає за інформацію у газеті – це дійсно так. Тому викликати на сесію можна, але знову-таки саме як керівника підприємства.
 

Щодо роздержавлення ЗМІ. 2003 року Українська асоціація видавців періодичної преси почала розробку свого варіанту закону про роздержавлення друкованих ЗМІ, в якому передбачалося роздержавлення державних і комунальних ЗМІ, в першу чергу друкованих. Саме тому, що друковані ЗМІ, на наш погляд, було простіше роздержавити. На сьогодні комунальні ЗМІ виявилися поза конкуренцією. Ми провели багато круглих столів у регіонах і з’ясували, що в деяких із них районні газети випускаються накладом 500 екземплярів, а всі бюджетні асигнування йдуть виключно на зарплату. Такі ЗМІ не виконують своїх функцій. Комерційні ж, не використовуючи бюджетних коштів, виконують функцію інформування громади значно краще.
 
Світлана Остапа:
- Бюлетеню Київської міської ради, який мав бути створений у квітні цього року, на сьогодні також не немає. Тобто, функції, які мав виконувати цей бюлетень – друкувати офіційні документи, продовжує виконувати газета «Хрещатик».
 
Олег Медвєдєв:
- Я розумію так, що пропозиція зводиться до того, що проблему треба вирішувати шляхом її ліквідації. Тобто, йдеться про роздержавлення комунальних ЗМІ. Правильно? Все-таки, їх треба роздержавити чи залишити хоча б одну комунальну газету, а решту приватизувати?
 

Віктор Уколов, народний депутат, Комітет з питань свободи слова та інформації, голова підкомітету з питань друкованих ЗМІ та Інтернету:
- Свого часу, коли в наші села прийшов трактор, а ми ще користувались кіньми, то була така сама проблема. Один трактор заміняв 30-40 коней, і треба було думати, що робити зі старими кіньми. Так от, комунальні ЗМІ задумувались як інформатори, перш за все, рішень комунальних органів влади. Я думаю, що Інтернет, сайти або інформаційні бюлетені набагато ефективніше і легше виконують цю функцію, коштують дешевше і не потребують таких зусиль, виключають можливість політичної маніпуляції.
 
Стосовно київського випадку. Я сьогодні переконався ще раз, що не тільки мер, а й Київрада, її керівництво перебувають у позазаконодавчому космосі. Тому що викликати керівника комунального ЗМІ як керівника комунального підприємства можна, але не з тієї причини, про яку йшлося. Викликати за те, що Довгому не сподобався зміст «Вечірнього Києва» – це скандал у будь-якому суспільстві, тому що це суперечить всім законам про заборону цензури. Київська влада у даному випадку захотіла втрутитись у редакційну політику «Вечірнього Києва». Але кожна телепрограма ТРК «Київ» і кожен випуск цієї газети – це так само є приклад цензури, це так само є приклад втручання мера у зміст ЗМІ.
 
Тут я не можу не погодитися з паном Черніковим, тому що проблема ширша, ніж просто законодавство про ЗМІ і роздержавлення. Це проблема закону про столицю. Це проблема позаконтрольності мера Києва або мерів інших міст, які просто не звертають уваги на такі речі. Звичайно, можна подавати до суду, вигравати ці суди. Але, здається, що таким людям, як Леонід Михайлович, рішення судів будуть навіть не обов’язковими.
 
Тому, на мій погляд, у Київради є тільки один спосіб впливу на цю ситуацію. Це його величність бюджет. Як керівник підкомітету я, наприклад, не міг впливати на зміст «Урядового кур’єра» чи «Голосу України», але коли ми розглядали проект бюджету на 2008 рік, зміни до якого не були прийняті, ми дуже чітко контролювали кожну статтю. І редактори приходили і звітувалися. В даному випадку, я думаю, проблема стоїть ширше: чи потрібно Києву стільки комунальних ЗМІ? Чи не варто обмежитись Київраді якимсь одним інформаційним бюлетенем? Але тоді виникає питання, що робити з тими трьома газетами, телеканалом і радіо. Надзвичайно просто: провести приватизаційний конкурс, аукціон, знайти інвестора. Київ має на цьому заробляти.
 
Я думаю, якщо ми вирішимо проблему управління і роздержавлення цих ЗМІ, одразу зміниться їхній контент. Так, як це відбувається на приватних телеканалах. Приміром, як би ви не хотіли покритикувати Ахметова на ТРК «Україна», вам цього не вдасться. Бо ТРК «Україна» існує на гроші тільки Ахметова, а не з державного бюджету. Нас не пустять покритикувати Черновецького на ТРК «Київ». А хіба цей канал вже належить Леоніду Михайловичу? Він існує на гроші міського бюджету. Черновецький далеко не бідна людина. Хай бере участь у конкурсі і приватизує.
 
Світлана Остапа:
- Якщо буде приватизуватися ТРК «Київ», то вони можуть утратити ліцензію, яку колись виграли поза конкурсом саме як муніципальний канал. Перший заступник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ігор Курус зазначав, що цей телеканал може втратити ліцензію в разі приватизації. Ситуація на телеканалі сьогодні така. Як нам повідомив представник профспілки, у них нібито прийнято новий штатний розклад, згідно з яким мають скоротити 30-40% працівників телеканалу. Керівництво умовного медіахолдингу офіційно оформлено у штаті ТРК «Київ». Той самий Казбек Бектурсунов є заступником в. о. директора ТРК Дмитра Джангірова. І всі інші, кого він взяв саме для структури медіахолдингу, оформлені у штаті ТРК «Київ».
 
Валерій Ткачук, екс-директор телекомпанії «Київ»:
- Я екс-директор телекомпанії «Київ», тому що до сих пір судова тяганина з Черновецьким триває. Я практик, майже вісім років керував телеканалом. Багато хто намагався нами «покерувати». Я не погоджуюсь із тезою, яка пролунала сьогодні не раз, що комунальні ЗМІ потрібно роздержавити. Вважаю, що передавати їх у приватні руки передчасно. Сьогодні суспільство ще не готове до цього.
 

Довгий сердиться за те, що заголовки не такі? Але в комунальних ЗМІ обличчя тільки  Черновецького, Довгого, Кільчицької. Вибачте, а де тоді депутати Київради? Вони мають загальмувати це. Вони цього сьогодні не роблять. Я вважаю, що на сьогоднішній день депутатського корпусу як такого у Київраді немає. Вони переймаються виключно своїми власними проблемами і нічим іншим.
 
Є європейська практика. Мюнхен має свій муніципальний канал. Берлін також. Відень та Париж також мають свої муніципальні канали. Муніципалітет замовляє для себе ефірний час, виділяє для цього гроші.
 
 
Віктор Уколов:
- А Нью-Йорк та Вашингтон не мають своїх муніципальних каналів.
 
Олександр Черніков:
- Я вважаю, що потрібно міняти систему. Інакше нічого не зміниться, кого б ви не обрали в Київраду чи міським головою. Треба змінювати закони про місцеве самоврядування, про Київ. Це просто аморально, що сьогодні існують комунальні ЗМІ. Людина за інформаційний продукт має голосувати власними коштами.
 
Валерій Ткачук:
- Я сьогодні вперше почув про те, що депутат Київради переймається цими питаннями. Я чув про створення медіахолдингу, а що це за медіахолдинг – ніхто не знає. Хто з депутатів поцікавився, що Черновецький практично звільнив усіх колишніх працівників з ТРК «Київ», я маю на увазі журналістів? Це що, були погані журналісти? Ні, вони сьогодні працюють на 5-му, на «Інтері», на СТБ, на НТН, на «Україні».
 
Сергій Гузь, заступник голови Незалежної медіапрофспілки України:
- Коли Джангіров прийшов у «Хрещатик» і почав звільняти звідти колектив, голова профспілки за квартиру, яку йому пообіцяли від Київради, підписав згоду від профспілки на звільнення працівників. Ці профспілки були сформовані ще при вас. Це були кишенькові, зручні для вас профспілки.
 
Світлана Остапа:
- Що можуть депутати міськради зробити? Вже на сьогодні є пропорція майбутнього КМХ – 25% на 75%. Депутати попереднього скликання обіцяли оскаржити це рішення в суді, але так і не зробили цього. Значить, вам треба вже сприймати це як належне, як реальність, що у руках міста залишиться 25%. Треба чи не треба фінансувати – вирішувати депутатам. Торік хотіли виділити 60 мільйонів, а потім, зваживши, що у міста може залишитися 25%, погодились на 14 мільйонів. Але як ви щойно чули, ця стаття бюджету все одно перевиконується, незважаючи на початкове рішення депутатів. Але ці кошти йдуть не тільки на п’ять комунальних ЗМІ, а й на книговидавництво та інше.
 
Тетяна Котюжинська:
- Я хотіла би коротко розповісти про ті напрацювання, які зробила Національна спілка журналістів, починаючи з 2003 року, коли АВПП представила свій законопроект про роздержавлення державних та комунальних ЗМІ. В цьому законопроекті ми побачили слово «приватизація». Приватизація інформаційної сфери зараз заборонена законодавством. Давайте на цьому поставимо крапку. Будь-яке перепрофілювання будь-яких приміщень, які займають підприємства інформаційної сфери, заборонено законодавством. Це прямо прописано Законом України «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів». І коли намагалися приватизувати, наприклад, газету Автономної республіки Крим, її співзасновниками були трудовий колектив редакції і Верховна рада республіки. Вищий господарський суд цю приватизацію зупинив, заборонив, приміщення повернув. Як правило, про приватизацію державних та комунальних ЗМІ говорять, коли потрібні приміщення. АВПП лобіювала ці питання. Але центральним є питання не місцевого самоврядування, не приміщень і не бюджет, а забезпечення свободи слова, права на інформацію. У селах мало в кого є можливість переглядати Інтернет, і залишається дуже високим рівень довіри до місцевої преси, набагато вищий, ніж до центральної. У середньому наклади комунальних газет 3,5 тисячі.
 
 
Віктор Уколов:
- Ви виходите з точки зору захисту прав журналістів, а треба виходити з точки зору захисту споживача інформації.

 
Тетяна Котюжинська:
- Правильно, давайте якраз виходити з цієї точки зору. В чому зацікавленість громадян отримувати інформацію, все-таки, у місцевих ЗМІ? Безумовно, ці ЗМІ не повинні бути державними чи комунальними. НСЖУ пропонує зовсім інший шлях, ніж приватизація. Ми не пропонуємо їх на продаж, тому що передбачаємо, що таким чином у них заберуть приміщення і закриють. Ми передбачаємо реформування: передачу цих ЗМІ трудовим колективам без права перепродажу і розподілу. Це залишається саме газета. Якщо вона змінює профіль, то відповідно все майно і приміщення переходять назад у комунальну власність. Це складний механізм, але ми вважаємо, що це буде набагато краще, ніж просто їх приватизувати. Можу сказати, що за весь час своєї співпраці з комунальними ЗМІ ми їх запитуємо, чи носять вони матеріали на вичитку до представників влади. Простежується така тенденція, яка залежить від редактора: якщо один раз прогнувся, потім будуть прогинати до скону. А якщо ти один раз сказав: «Не буду носити на вичитки», то ніхто вже тебе і не змусить. У нас по Дніпропетровській області є справа в суді по кримінальному звинуваченню голови районної ради в цензурі.
 
Денис Денисенко, Центр політичного консалтингу:
- НСЖУ, насколько я помню, является лоббистом всех государственных медиа. Государственные и коммунальные медиа сами по себе неэффективны, потому что уже все признали, что государство не может быть эффективным собственником. Если мы начинаем сегодня разговор о том, что реорганизуем районные газеты, давайте начнем это с «Голоса Украины» и «Урядового курьера». Потому что самые большие бюджеты идут на содержание именно этих СМИ. Давайте примем закон один для всех. Реформа, которую предлагает НСЖУ – это тот же путь, только более долгий, выживут те, кто и сейчас выживает. А остальные… Чем дальше от Киева, тем грустнее, особенно в глубинке.
 
Тетяна Котюжинська:
- Успешные газеты уже давно отказались от дотаций. Они перешли на оплату за освещенную деятельность.
 
Світлана Остапа:
- За попереднього скликання Верховної Ради в грудні 2006 року пройшли слухання, на яких зазначалося, що, можливо, з січня 2009 року перестануть реєструвати комунальні ЗМІ, що вже незабаром набере чинності закон про роздержавлення друкованих ЗМІ. Яка зараз ситуація, коли цей закон може бути прийнятий?
 
Віктор Уколов:
- Наразі на черзі у Верховній Раді 56 законопроектів, готових до розгляду в другому читанні. В тому числі і цей. Але нестабільність роботи парламенту не дає змоги проголосувати за нього.
Тут прозвучало, що найвартісніша газета «Голос України». За 2008 рік ця газета коштувала 6,5 млн гривень, журнал «Віче» – 2,5 млн, «Урядовий кур’єр» – 4,5 млн. Тобто, все-таки, лідери по фінансуванню – це київські ЗМІ. Дотягнутися до бюджету Києва навіть державному бюджету далеко. Але є тут одне питання. Це питання лицемірства. Хоча засновником державного ЗМІ є трудовий колектив, реальний власник ховається. Всі ми зацікавлені в тому, щоби була об’єктивна інформація і щоби не було одного визначального політичного впливу. Ця логіка закріплена у законодавстві, що ЗМІ – це особливий вид бізнесу, де власник має право розраховувати на прибуток, але не може контролювати зміст видання. В світі це все нормально працює. Я розумію, що в Мюнхені є муніципальне телебачення, так само, як воно є у Відні. Але це країни з великими демократичними традиціями. Ви бачите, на що перетворилося муніципальне телебачення в Києві. Треба зламати сам принцип. Ми вступаємо в рік фінансово-економічної кризи. Величезні проблеми будуть і з київським бюджетом, і з державним. Я не виключаю, що ми будемо розглядати питання закриття деяких парламентських видань. Хочу ще раз поставити питання про закриття журналу «Віче», який фактично нікому в парламенті не потрібен і який поїдає величезні кошти.
 
Світлана Остапа:
- Коштів, які виділяє київський бюджет, комунальним ЗМІ вистачає на папір, на друк і ще на оренду. За словами декого з керівників, вони готові до роздержавлення. Вони сказали, що якщо нас приватизують, відпустять у вільне плавання, ми виживемо. Навіть на рекламі, на якій вони заробляють. Вони ще друкують деяку продукцію. У газеті «Хрещатик» у штаті 87 чоловік, а реально газету робить чоловік 20. Уточню з приводу накладів. Тут казали, що у «Вечірки» 10 тисяч. Але коли їм треба, вони «Вечірку» можуть випустити накладом 75 тисяч, і безкоштовно роздати в метро, і ніхто цього проконтролювати не зможе. Такі випадки були вже не раз. Зараз вони кажуть: ми не знаємо, що з нами буде, реально, крім бренду, у нас немає що купити. Може, нас не розпустять, хто ж такий ресурс розпускає перед виборами.
 
Алі Сафаров:
- Если у редакторов коммунальных изданий будет возможность и дальше снимать помещения в центре города по одной гривне в год, это будет золотой запас, потому что они будут их сдавать в субаренду. Именно поэтому им надо бесплатно получить эти помещения. Они не собираются зарабатывать на выпуске печатных средств массовой информации, потому что для этого надо очень тяжело и много работать. Когда разрабатывался законопроект, мы столкнулись с вопросом, что трудовой коллектив имел очень серьезные преференции при приватизации. Если трудовой коллектив не выкупает помещение, то оно выставляется на торги. Весь смысл был в том, чтобы информационный ресурс достался тому, кто умеет им распоряжаться.
 
Олександр Черніков:
- У них нет имущества и не может быть. Как коммунальные предприятия они только пользуются коммунальной собственностью.
 
Тетяна Котюжинська:
- Вы это говорите по киевскому опыту. Я могу сказать по опыту Украины. В 1991 году эти СМИ были в основном в собственности Компартии. Сейчас по поводу помещений существует разное мнение как у судов, так и у Фонда госимущества. То ли они государственные, то ли коммунальные. Есть газеты, у которых есть свидетельство на право собственности. Есть СМИ, у которых помещение на балансе.
 
Кирило Животовський, керівник медійної програми громадської організації «Європейський вибір»:
- Я досліджував тематику і проблематику фінансування інформаційної діяльності органів державної влади місцевими адміністраціями. Звучала тема, що дуже багато органів зараз практикують те, що на комерційних умовах оплачують свої матеріали. Є обласні ради, які за такою схемою працюють. Є приклад того, коли колишнє комунальне видання вже зараз є прибутковим бізнесом. Наприклад, «Мелітопольські відомості». Колись на семінарі для редакторів комунальних ЗМІ американський тренер, переглядаючи видання, запитав у редактора: «Це хто на фотографії?». «Це мер», – почув у відповідь. Він перегортає шпальту: «Це хто?». А там той самий мер, тільки вже знятий у профіль. Перегортає третю сторінку – там знову мер. Він каже: «Слухайте, я не хочу витрачати свій бакс на те, щоб купувати вісім фотографій мера. Це не є міська газета». Моя особиста позиція полягає в тому, що має бути сильний інтернет-ресурс і бюлетень з офіційними матеріалами. Решту інформації хай купують люди за свою власну гривню і не будуть мати 15 фотокарток Черновецького або його заступників.
 

Остання теза щодо Київського медіахолдингу. Я роздрукував розпорядження, за якими він, начебто, має бути створений. Тут є кілька назв: Управління комунальної власності, Управління з питань взаємодії із засобами масової інформації, Комісія з питань власності. Я звернувся до всіх, у жодному управлінні мені не дали відповіді, на якому етапі створення перебуває КМХ.
 
Віктор Уколов:
- Мені здається, що найближчим часом комунальні ЗМІ, зокрема, чекають досить складні часи. Наступного року будуть величезні затримки із виплатою фінансування. Якби ми були мудрими в кожному місті, в кожному районі, то нам би треба було шукати якісь компроміси, як реформувати цю сферу, щоб її зберегти, застосувавши оптимізацію витрат. Це менше стосується місцевих газет із тиражем три-п’ять тисяч, а більше таких монстрів, як інформаційна сфера Києва, яка з’їдає більше грошей, ніж всі державні ЗМІ разом. Я рекомендую Києву при розгляді бюджету скоротити витрати на цю сферу.
 
Тетяна Котюжинська:
- Фінансова криза буде стосуватися не тільки комунальних і державних ЗМІ. Рекламний ринок впав, і тому приватні ЗМІ впадуть так само. І вони вже до цього готуються і закриваються. Тому падати будуть всі.
 
Ще одна маленька репліка стосовно пілотного проекту НСЖУ, тому що це було озвучено і так і не прозвучало. Пілотний проект НСЖУ означає, що ми зібрали тих редакторів, ЗМІ які хочуть йти першими на реформування. Не на приватизацію, а на реформування. Спочатку їх було 15, зараз їх 65. І, безумовно, є ЗМІ, які цього не хочуть. Наступне слово за Верховною Радою.
 

Алі Сафаров:
Я думаю, що наступний рік буде показовий. І багато експериментів пройдуть самі по собі. Комунальну пресу в регіонах будуть фінансувати по залишковому принципу. І кредитних коштів також не буде, банки припиняють великі кредитні програми. Почекаємо червня.
 
Фото Яни Новоселової
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
23695
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Наталія
5810 дн. тому
Ярославе, замовні статті є скрізь, але у комунальних ЗМІ панує так би мовити "замовлення без замовлення" Журналісти і так знають, що треба піарити своїх засновників( тобто владу) просто тому, аби втриматися на роботі.Читачам( більшість тиража добувається з допомогою тих же засновників) роками навіюють, яка у нас гарна влада і як дбає про народ. Більшість комунальних ЗМІ для того і тримають- для мовчання бо всі ті матеріали як би є сигналом для всіх інших- сиди і не рипайся . А гроші з бюджету ідуть, хай і не на зарплату журналістам так на інші витрати За них можна було б збудувати не один притулок для бездомних чи скажімо будинок престарілих. Правда, це у нас не в моді. А от газетки, де на першій сторінці мер, на другій звіт про сесію. а на всіх інших розповідь про зустрічі з головою адміністрації- без цього нам ніяк не можна.
Ярослав
5811 дн. тому
Алі Сатарову: Не узагальнюйте, не знаючи достеменно. Наша редакція районної газети з місцевого бюджету на зарплату не одержувала за останні роки жодної копійки. Крапка. Вся підтримка від співзасновників пішла тоільки! на папір і друк. Наталії: А хіба "замовної маячні" не пишуть державні ЗМІ чи дуже "незалежні"?
Наталія
5812 дн. тому
Учасники розмови могли б згадати не лише про економічні та правові аспекти, але і вплив на населення цих атавізмів- комунальних ЗМІ. Журналісти пишуть замовну маячню, а люди читають і далеко не всі сприймають критично. В Україні немає інформаційного поля, яке б відповідало певній державінй політиці. мабуть цей вакуум повинні заповнювати ті самі комунальні радіо . телебачення чи газети. Насправді ж вони інформаційно приватизовані своїми засновниками і відображають їх і спекулятивно- політичні погляди. А ось почнуться вибори. Влада уміло давитиме на тих бідних( і не дуже) журналістів за методом "дам"- не "дам". Ті всякі "договірні засади"- то балачки. Комунальні ЗМІ все одно залежать від бюджету
Богдан
5812 дн. тому
Медведев хочет посадить на киевских медиа свою жену Лину Кириченко. Думаю, если это ему удасться, то его позиция принципиально измениться в вотношении космических СМИ.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду