Підтримуючи заяву колег із руху «Стоп цензурі!» про неприпустимість відвертої брехні, зокрема в телевізійному ефірі, все ж таки й тут бачу напівправду. Або давайте так, не всю правду, сказану до кінця. Адже під праведну частину: «Вимагаємо не допускати до телеефіру, сторінок друкованих та відомих інтернет-ЗМІ тих політтехнологів та медійних персон, які систематично поширюють дезінформацію та наклепи, дискредитуючи український протестно-визвольний рух, виступають, фактично, агентами кремлівської або прокремлівської пропаганди» відразу ж підпадає миле нашому серцю «Громадське телебачення».

Бо колеги надавали не кілька хвилин, а великі шматки прямого ефіру Олегу Царьову, Олені Бондаренко, Володимиру Олійнику та - вищий пілотаж! - Геннадію Кернесу й лідеру бійцівського клуб «Оплот» Євгену Жиліну. Щоправда, ці дискредитатор протестного руху та особистий борець із журналістом Віталієм Портниковим йшли в запису. А журналісти «Громадського...» заради щасливої нагоди взяти інтерв'ю з двома останніми не пошкодували власного часу, поїхавши до Харкова. Потім ці записи виклали в соцмережі, й користувачі цікавилися: «Ну, хто додивився до кінця?»

Якщо вже цілком та повністю поділяти не окремі, а всі положення згаданого звернення, варто переглянути журналістські стандарти на користь їх покращення. Тобто, поважати, коли говоримо про телебачення, свого глядача та його час. Бо, говорячи про згадане вище інтерв'ю з Жиліним, котрий розводився про своє право безкарно вбивати, варто нагадати - цей ексклюзив не був збалансований хоча б належною правовою оцінкою. Не кажучи вже про залучення психологів та психотерапевтів.

Звісно, про українські протести та Майдан існує альтернативна думка. Це нормально. Так само нормально, коли ЗМІ з претензіями на опозиційність, об'єктивність чи щось подібне надають носіям подібних думок свої майданчики та час. Тоді виходить полярність поглядів, що передбачає більш-менш якісну дискусію. Але якщо люди не мають інших слів, крім: «Усіх вас, екстремісти бандерівські, треба мочить!» - їм, погодьтеся, не місце в студіях каналів, котрі себе поважають. А журналісти, які поважають себе та професію, не повинні, як на мене, навіть дивитися в бік Царьова, Чечетова, Кернеса, Бондаренко та їже з ними.

Інакше всіх їм сміливо можна бронювати робочі місця в новинах телеканалу «Інтер». Адже саме там протягом останніх двох місяців фіксувалася чи не найбільша кількість випадків цензури та порушення будь-яких стандартів. Зате - мабуть, в якості бонусу? - там вітаються розлогі коментарі регіоналів, персонажів типу Михайла Погребінського й Олеся Бузини, і головне - вдячна публіка, котра звикла їх та їм подібних бачити. З «головною кнопкою країни» взагалі відбуваються дивні та показові речі. Команда, яку очолила Анна Безлюдна, має претендувати на якусь професійну премію в номінації «Майстерне створення паралельної реальності». Бо, повернувшись із Майдану чи просто з міста й випадково зачепившись за новини «Інтера», серйозно замислювався - а чи не в матриці я був? Раптом реальність, показана цим каналом - наповнена бомжами, екстремістами, терористами, бандерівцями та миротворцями від Партії регіонів, котрі намагаються вкоськати проплачену Держдепом США опозицію - це таки правда? А Майдану не існує, загиблих не буває, Янукович - наш президент, котрого всі підставили, а в загиблих стріляли за наказом лідерів опозиції (Юлії Тимошенко, Барака Обами, Кетрін Ештон, європейських гей-пар, потрібне підкреслити).

Звісно, й там працюють совісні люди. Вони навіть пишуть та оприлюднюють відкриті листи, в яких заявляють про примус до цензури. Але при цьому немає масового виходу з противного каналу, звільнення з нелюбої роботи тощо. Вибачте за підозру, але вона все ж таки чимдалі більше виглядає правдивою: подібні листи - договорняк між працівниками та керівництвом. Люди протестують, ліберальне начальство визнає їхнє право на протест, і за кілька днів... радо вітає тих, хто називав та називає дотепер повстанців «екстремістами». Звісно, є ті, кому соромно, є незгодні - але вони перейшли в «кухонне дисидентство» та звільнятися все одно не збираються.

Слід нагадати: коли стався розкол на ТВі, велика група журналістів звідти пішла після тижневого протистояння та бажання домогтися консенсусу. Нічого, без роботи не лишилися, всі - новітні «зірки» професії. Можливо, після «Інтера» та їхнього друга Першого національного справді важко знайти нормальну роботу в нормальному колективі? Як кажуть, із таким послужним списком навіть у тюрму не візьмуть? Що ж, тоді зрозуміло, чому інтерівські буркуни однією рукою підписують листи протесту, а іншою - отримують зарплати й чекають на обіцяні премії.

Не менш дивно поводиться керівництво каналу. Дмитро Фірташ, один із власників, нібито розвернувся фронтом до нової влади - вчорашньої опозиції, яку його канал мочив мало не в сортирі. Але його найманий працівник Ганна Безлюдна далі продовжує сприяти поширенню на території України брехливої інформації, головним інгредієнтом якої є маніпулятивні технології. То що, пан Фірташ теж бреше - заради спасіння? Насправді ж йому байдужі й акції протесту біля офісу «Інтера», й падіння новин каналу нижче плінтусу?

Але ж є в медалі інший бік - долею «Інтера» перейнялися вищі посадові особи Російської Федерації. Речники сусідньої держави стурбовані тим, що всі закиди стосовно інформаційної політики цього каналу - наступ на свободу слова. Що ж, такий підхід може цілком відповідати політиці Дмитра Фірташа. Тобто, він як співвласник не завжди згоден із тим, що роблять його наймані працівники - але ж вони журналісти, і в них - свобода слова. З цим треба рахуватися.

Виходимо на результат, на який ніхто з системних критиків «Інтера» поки вийти не наважився. Формально пані Безлюдна має право на власну думку. Вона вважає Майдан збіговиськом екстремістів та маргіналів, котрих фінансує Захід - що ж, це позиція. І як авторитарний керівник вона вимагає, аби ці погляди підлеглі висвітлювали саме так. При цьому іншу думку журналіст може й повинен мати. Та якщо працюєш у новинах на «Інтері» - вислови її унітазу та не забудь спустити воду.

В окреслений контекст легко, без проблем потрапляють згадані вище персонажі. Наприклад, Олена Бондаренко: регіоналка вважає, що силовики зачищали Майдан не надто жорстко, й готова вмерти за право висловлювати публічно саме такі думки. Коли ж їй закидають, м'яко кажучи, неморальність, відповідь коротка й чітка: «Мене переслідують за інакодумство!».

Формат новин «Інтера» - для тітушок. Вони теж громадяни, теж мають свою думку, теж хочуть її висловити й підкріпити бейсбольною битою. В них, виявляється, інший погляд на все. Й тих із найманих погромників, хто може зв'язати на камеру кілька слів, складно й красномовно підтримують натхненники Колісниченко, Олійник, Царьов та Чечетов. А для Добкіна з Кернесом бойовики - не бойовики, а народна дружина, котра стежить за порядком.

Ще трошки - й свою власну думку про те, чим м'ясо блондина на смак відрізняється від м'яса брюнета, висловить в ефірі каналу маніяк-людожер. Наприклад, один із духовних нащадків Андрія Чикатила. Бо дуже просто різним там майданутим назвати такого психопатом. Куди як складніше визнати його право мати власну думку та висловлювати її мільйонам глядачів. Якщо при цьому серійний убивця згадає в негативному контексті екстремістів на Майдані й скаже, що зробить з кожним із них, а журналіст просто в кадрі почепить йому георгіївську стрічку, цільова аудиторія стовідсотково аплодуватиме такому. Ще й чого доброго підтримає його кандидатуру в президенти чи в парламентарі.

З огляду на це я б утримався від закликів до колег із «Інтера» доводити протестну справу до кінця та звільнятися з каналу. Натомість закликаю інших, хто не працює на «Інтері» з різних міркувань: залиште одіозних персонажів, проти появи яких в ефірі виступає «Стоп цензурі!», для новин та аналітичних програм телевізійного каналу «Інтер». Хай віднині та навік інтерв'ю з Добкіним стане ексклюзивом Ганни Безлюдної. Хай новинний та аналітичний ефіри надовго, якщо не назавжди залишаться серпентарієм для Бондаренко, Бузини, Чечетова, Царьова та вірних їм молодиків характерної зовнішності. Ну, і пам'ятник Леніну на кожен поверх. Погодьтеся: так буде правильно й відразу все ясно. З його власниками зокрема, як би вони зараз не маскувалися.