Рубрика «Телеконтинуум», у якій із початку 2007 року підбиваються суб'єктивні підсумки найважливіших подій телеринку, знов переходить із журналу «Детектор медіа» на сайт. За час, що минув із попередньої публікації, - яка вийшла в останньому, особливому, номері журналу, - на телебаченні завершилися свята з усім їхнім телеолів'є та розпочалися суворі будні. Кожному каналові треба видати на-гора трохи більше розважальних шоу, ніж конкурентові. «Двадцять вісім!» - рапортує «Інтер». Хто більше?

Нещодавно відразу двоє видатних політичних діячів сучасності - президент Віктор Янукович і міністр освіти, науки і ще чогось там Дмитро Табачник, - відповіли на закиди щодо наступу чинної влади на свободу слова в однаковому ключі. «Я ставлю питання, у тому числі вашим колегам-журналістам: наведіть, будь ласка, конкретні приклади, що кажуть про утиски свободи слова. Я кажу, скажіть, які саме: чи скоротилася якась програма свободи слова в Україні? - Ні, не скоротилася, всі канали як показували програми свободи слова, так і показують», - сказав президент кореспондентові Бі-бі-сі. Цікаво, чи зрозумів цей запеклий порушник дрес-коду, що таке «програми свободи слова»? А ось Табачник: «Якщо зробити елементарний моніторинг ЗМІ, хоча б найпопулярніших телеканалів, скільки в живому ефірі виступають представники влади і опозиції, то набагато більше виступають представники опозиції».

Із можновладцями можна сперечатися, але ці заяви дають нам підказку щодо їхніх уявлень про медіа. По-перше, якщо словосполучення «програма свободи слова» має для Януковича сенс, це значить, що в його уявленні «свобода слова» - це те, що відбувається у студіях ток-шоу. Себто взаємне перекрикування політиків, делегованих штабами партій, із фрагментарними несміливими втручаннями модератора. На таку «свободу слова» в нас справді жодного наступу не відбулося, навіть навпаки. По-друге, присутність в ефірі опозиції ці достойники вважають досягненням (своїм!), а не нормою, - отже, колупнувши їхню підсвідомість, можна побачити, що можливість усунення опозиції з ефіру для них цілком реальна. По-третє, жоден із них не згадав у контексті свободи слова про новини. «Знає кішка, чиє сало з'їла», - каже народна мудрість. А ситуація зі свободою слова в теленовинах кепська: згідно з моніторингом «Детектор медіа» за січень, показники покращилися хіба що трохи, незважаючи на значну кількість аполітичних святкових днів у цьому місяці. Центральні канали продовжують компостувати аудиторії мізки відфільтрованими, переважно вигідними владі або просто ніякими, - щоб їй не зашкодити, - новинами.

А потім закомпостовані мізки розріджуються під впливом «програм свободи слова». Одна з них відтепер - на державному телеканалі.

Ахметов: медіароззброєння?

Ще рік тому, коли Рінат Ахметов був одним із стовпів Партії регіонів, були всі підстави вважати, що за біло-блакитної влади його бізнес і політична вага лише зростатимуть. Власник однієї з найпопулярніших в Україні щоденних газет, телеканалу, що сміливо ввірвався до топ-трійки і подекуди дихав у потилицю «Інтеру», перспективних інтернет-проектів та низки інших потужних медіаактивів, який, до того ж, спромігся провести свою людину на посаду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, мав поважний медійний арсенал для нарощування впливу на громадську думку та рішення влади. Одначе в останні місяці відбувається зворотний процес: медіагрупа SCM відмовляється від дієвих медійних інструментів упливу.

Поміж журналістів-телеведучих, що брали участь у телепроекті «Розмова з країною», телеканал «Україна» представляв Андрій Данилевич. До Нового року він вів програму «Відкритий доступ» на «Україні», одначе вихід проекту не було продовжено з невідомих причин. Хоча до того керівництво було програмою задоволене. Отже, враховуючи перехід «Шустер live» на Перший національний, - якому, як виявилося, «сприяв» Янукович, а переговори вів глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін, - ТРК «Україна» залишилася без політичного ток-шоу. Ще раніше з каналу тихо зникла підсумкова програма «События недели». Так на каналі, який посідає друге місце у рейтингу за аудиторією 18+, залишився єдиний потенційний інструмент політичного впливу - новини.

А ось «Новини» - нішевий інформаційний канал, який медіагрупа «Україна» запускає вже третій рік - у черговий раз відкладаються. 23 лютого група переоформила ліцензію на супутникове мовлення, яку мала намір використати для новинного каналу, замінивши логотип «Новини» на «Футбол+». «Ми не відмовляємося від "Новин", зараз триває робота над стартом каналу. Бачення керівництва таке, що ми випускаємо тільки якісний продукт. Тому канал "Новини" буде запущений тоді, коли за його контент не буде соромно. Це заплановано на третій квартал 2011 року», - пояснив директор із розвитку медіагрупи «Україна» Андрій Мальчевський. Враховуючи те, що після звільнення Сергія Попова команда, що формувалася для «Новин», переважно розбіглася, в активну підготовку якось не віриться. Попередні орієнтовні терміни запуску - липень 2011-го, 2011-й, листопад-грудень 2010-го, травень-червень 2010-го, кінець 2009 - початок 2010-го, лютий 2009-го.

На історичній батьківщині в «України» залишається телеканал «Донбас», де ще виходить політичне ток-шоу «Питання влади». Але найпопулярнішу суспільно-політичну газету регіону, «Салон Дона и Баса», компанія Ахметова вирішила перетворити на газету оголошень. Це далеко не єдине видання на Донеччині, що належить SCM, але всі інші суттєво поступаються «Салону».

Перехід Шустера на Перший національний виявився справою державної ваги - такої великої, що спроба розкрити обставину переходу коштувала Шустеру публічного скандалу, а Мустафі Найєму - його проекту After live. Перехід творця жанру «свободи слова» від «фірташів» на канал Ахметова влітку 2008 року, принаймні, не потягнув за собою видимих конфліктів між інвесторами, однак тепер Ахметов не мав жодних підстав повертати програму Шустера Фірташу: вона крім того, що була чинником політичного впливу, ще й давала непогані рейтинги. На ICTV та «Інтері» покинуті Савіком проекти залишалися жити й були досить успішними, чому ж так само не вчинило керівництво «України»?

«Вже певний час ходили чутки, що Ахметову запропонували угоду - його бізнес не чіпатимуть, якщо він не лізтиме в політику, - розповіло вашому автору добре поінформоване джерело. - Але мало хто вірив, що з Ахметовим хтось може говорити в такому тоні». Про тон, у якому говорить із Рінатом Леонідовичем влада, ходять і не такі чутки, але найбільш імовірно, що Ахметов «топить свій флот» за домовленістю з групою Фірташа.

Щоправда, позбуваючись одних впливових ЗМІ, група намагається придбати інші. Так, головний редактор журналу «Корреспондент» Віталій Сич підтвердив, що Ахметов поклав око на медіаактиви KP Media, але отримав відмову. Про спробу бізнесмена й депутата купити «Дзеркало тижня» говорила головний редактор газети Юлія Мостова. Також SCM здійснила експансію на дніпропетровський ринок, придбавши колишній комунальний 34-й канал, одначе поки що невідомо, чи буде на каналі політика. Крім того, Національна рада, очолювана колишнім менеджером ТРК «Україна» Володимиром Манжосовим, вручила компанії «Зеонбуд», із якої стирчать очевидні вуха SCM, ключі від майбутньої цифрової телемережі - справи почесної і, в перспективі, вельми прибуткової. І тут усе сходиться: медіабізнес приростає, медіавплив - спливає.

Вирили сокиру

5 канал, усупереч скептичним очікуванням вашого автора, не став відкладати обіцяний торік «новий сезон» до наступного сезону, а таки запустив ток-шоу Анни Безулик, яке тепер називається «Республіка». Поки що не щоденне, як замислювалось, а щотижневе. Програма виходить у той самий день тижня і в тому ж слоті, що й колишнє «Я так думаю з Анною Безулик», і майже не відрізняється за форматом.

Навіщо був українському телебаченню загалом і 5-му зокрема цей рік без однієї з найкращих (а згідно з опитуванням наших читачів - найкращої) ведучих політичних ток-шоу? Не було грошей, щоби платити «Українській медійній групі» Бориса Фуксмана за виробництво шоу? Бігме, а звідки взялися тепер? Гра в піддавки, яку власник 5-го Петро Порошенко вів із владою, сподіваючись, напевно, вплинути на рішення щодо позбавлення виграних у січні 2010 року частот, - її апофеозом став безславний експеримент «Вечора на П'ятому», - завершилась. Якраз невдовзі по тому, як Вищий адміністративний суд України відмовив 5-му, ТВі та СТБ в касації, і їм залишилось хіба що стягнути з держави Україна кілька тисяч євро через Європейський суд із прав людини. Принагідно 5-й навіть розфарбувався у нові, войовничі кольори.

Вихід на стежку війни, скажімо прямо, трохи запізнілий. Ані Безулик на 5-му, ані «Вечір із Миколою Княжицьким» на ТВі, що стартував приблизно в той самий час і виходить одночасно з «Республікою», не створять помітних перешкод для потужного сигналу з Банкової, який транслюють канали провладного пулу. Сукупна аудиторія каналів-дисидентів залишається в межах статистичної похибки для влади, захопленої прямими лініями та своїми улюбленими телерезерваціями «свободи слова», на одну з яких - «Велику політику» - вже перестали кликати журналістів, щоб не заважали. У путіноподібного Януковича мусить бути своя «Новая газета» і «Эхо Москвы» - хоча б для контрасту з гротескним «Інтером» та майбутнім титаном Першим національним. Який, до речі, Валід Арфуш хоче бачити «схожим на ОРТ» - щоправда вже «без пропаганди влади, а з об'єктивними і чесними новинами» (тоді чим він буде схожий?).

Розширятися 5-му й ТВі - це дзуськи, але моськами біля біло-блакитного слона нехай побудуть. Ось, наприклад, представниці 5-го Ларисі Губіній було дозволено побувати на вікопомній «Розмові з країною» та поставити запитання про свободу слова. І про частоти теж. Змістовної відповіді ми не почули, зате вся країна, викликана президентом на килим - поговорити про те, про се, - пересвідчилася, що Віктор Федорович не цурається гострих запитань.

За кого тепер страшно, так це за «Вікна» СТБ - після істерики прес-служби Партії регіонів, а також вельми млявої реакції депутатів на історію з дзвінком Олени Бондаренко (бютівці, звісно, за свободу слова, але ж і з холдингом Пінчука, кровно спорідненим через подружжя Кондратюк-Богуцький, сваритися не хочеться), стає очевидним, що вольниця найчистіших новин України тримається на чесному слові. Занадто багатьох вони дратують, і занадто мало причин залишати status quo після відходу Олексія Мустафіна має канал, якому сварки з політиками псують кайф від талант-шоу.

Низький старт

Я вже писав, і не раз, що українське телебачення відверто перебирає з розважальними шоу, і ризикує викликати у глядача відторгнення. Наочним підтвердженням цього стали показники першого випуску «Танців із зірками» на СТБ, не набагато вищі за середню частку каналу. Хоча напередодні нова програма Нового каналу «Здрастуйте, я ваша мама» зібрала рекордний урожай нешанувальників політичних ток-шоу - понад 30%. Отже, справа не в тому, що народ не хоче розваг, а в тому, що хоче не всяких.

«Танці з зірками» - зайва для СТБ програма. За п'ять років, що минули відтоді, як перша адаптація Strictly Come Dancing на «1+1» розпочала якісно новий етап в історії українського розважального телебачення, селебриті-шоу виродились у «крокодил» і «дірку в стінці» (ознаки виродження почали виявлятись уже в останніх «Танцях» на «Плюсах»). Невдалим було й рішення взяти для адаптації ту саму назву, яку мав проект на «1+1». Нарешті, набір знаменитостей, які беруть участь у проекті, просто збиває з пантелику: «саморобні» зірки талант-шоу СТБ, телеведучі й російські актори, а їхні партнери - фіналісти талант-шоу «Танцюють всі!». Людина, яка з певних причин (наприклад, не подобалося) не дивилась «Україна має талант», «Танцюють всі!» та «Х-фактор», побачить тут масу малознайомих чи абсолютно не знайомих облич. І хто з них зірки?

На противагу іншим «розплідникам знаменитостей» - «Шансу» на «Інтері», «Фабриці зірок» на Новому, тим-таки «Танцям із зірками», які перетворили на селебритіз кількох танцюристів, - СТБ прагне втримати тих, кому дав путівку в зіркове життя, на своїй орбіті: організовують їм романи, залучають до ведення шоу й літання на ядрі в «Бароні Мюнхгаузені». Це розумно, але зловживання, - а як іще назвати, наприклад, залучення судді «Танцюють всі!» Франсиско Ґомеса до ведення «Битви екстрасенсів», - можуть зашкодити.

Інший різновид зловживання бачимо на каналі «Інтер»: формулу «побільше російського, народ це любить» тут доведено до абсурду. Нерозумно було б заперечувати, що російські зірки не чужі значній частині української аудиторії, одначе не настільки ж! Ранкова програма з Пугачовою, кулінарна з Заворотнюк, попелюшка для Баскова, здоровенькі були з Малаховим (традиційні методи лікування каналу вже, очевидно, не допомагають, залишився тільки той, завдяки якому прославився Малахов). Усе, що не російське, - те «Квартал 95»: відмовившись від класичного «Вечірнього кварталу», інтерівські гумористи наплодили взамін низку різнопланових, але в головному однакових програм. Практично повна заміна програмного наповнення каналу, крім новин - але без зміни концепції, без явних меседжів, спрямованих на роз'яснення аудиторії, що відбувається і чому. Так міняють воду в поїлці в коробці з хом'ячком.

На цьому тлі досить непоганий вигляд мають Новий канал, який запустив непогані реаліті-шоу і дотепне квазі-талант-шоу «Хочеш? Співай» і ТЕТ із своєю концепцією «для дівчат, які не паряться» й вельми непоганою пропозицією продукту для дітей (мультфільми й екзотичний ісландський серіал Lazy Town, по-нашому «Байдиківка»). Не дає знудитись і «1+1» - один із випусків «Міняю жінку» призвів мало не до суду Лінча над учасницею, вчителькою з Дрогобича: здійнявся галас, який змусив переглянути програму в інтернеті навіть тих, хто ніколи не уявляв себе за переглядом реаліті-шоу. Головне, щоб у вчительки тепер усе було гаразд.

Куди дивиться грінпіс?

Маленький, але безстрашний канал ТОНІС, чиє зависле між небом, землею й банкрутством становище не раз ставало предметом співчуття вашого автора, схоже, знайшов прийнятні умови для капітуляції. Згідно з останньою інформацією, поки що не підтвердженою, але дуже схожою на правду, канал продають певній іноземній компанії - є підозри, що це може бути російська «СТС Медиа». Це означатиме, що на українському ринку з'явиться другий, після «Інтера», канал із російським капіталом. А також те, що «зелена» смуга в житті ТОНІСа, яка тривала пів десятиліття і не принесла йому нічого хорошого, завершиться.

Згідно з іншими джерелами, ТОНІС купить таки Хорошковський, про що говорять уже не перший рік. Називають і ціну - 18 мільйонів доларів. Набагато менше, ніж цифри, які обговорювались два роки тому, коли до каналу прицінявся Едуард Прутнік. Цікаво, яку нішу виділить «Інтер» занедбаному, але все ж загальнонаціональному каналові? Ось «Ентер-фільм», наприклад, із нового сезону став каналом радянського кіно. Ідеальним для глядачів варіантом було б перетворення ТОНІСа на пізнавальний канал, щось на зразок Discovery чи навіть Animal Planet, але це вимагає солідних інвестицій.

Останнім часом справи в ТОНІСа йшли по-різному: він знову скорочував працівників, зате запускав нові проекти. З каналу пішла Ірина Милиневська, яка працювала генеральним продюсером, а за неофіційними даними - своєрідним наглядачем, приставленим до новин, аби вони не запливали за буйки й не чіпали владу. Хоча такої схильності ТОНІС ніби й не виявляв.

Що ж, іде весна, скоро все зазеленіє, й Партія зелених тут ні до чого. Бажаю українському телебаченню весняного припливу життєвих сил. До зустрічі за місяць.