Soft talk на каналі-бетмені

28 Лютого 2011
16973
28 Лютого 2011
15:56

Soft talk на каналі-бетмені

16973
«Вечір із Миколою Княжицьким» на ТВі: заклинання фейсбуку, тепла ванна для Тимошенко, мантра «ми не хочемо бути опозиційними», пропаганда в хорошому (і не дуже) сенсі слова і безглузда конкуренція з Безулик
Soft talk на каналі-бетмені

Свобода слова а-ля Янукович першими заткнула саме тих, кому справді є що сказати. Прагнення звести суспільну дискусію до обміну взаємними звинуваченнями між «спікерами» двох політичних таборів залишило за кадром науковців, журналістів, митців, громадських діячів і громадянських активістів. Програми, в яких до перемоги Януковича з'являлися такі персонажі, було переважно витіснено з телеефіру. До участі в дискусії із злободенних питань запрошували не носіїв цікавих думок, а тих, кого вважала за потрібне делегувати та чи інша партія. Здавалося, встановлюється новий стандарт, що буде зламано лише з наступною зміною влади. Та на порозі другого року біло-блакитної влади розпочався зворотний процес.

 

17 лютого на телеканалі ТВі стартувало суспільно-політичне ток-шоу «Вечір із Миколою Княжицьким». Попри назву, що асоціюється з дрімотою під бубоніння телевізора, програма обіцяла бути однією з важливих віддушин, крізь які вітчизняна аудиторія зможе отримати версії подій у країні, відмінні від офіційної думки влади. Задля виконання цієї важливої місії Микола Княжицький сам вийшов у кадр, де давно не з'являвся як ведучий.

 

Знову ж таки, свобода свободою, а бізнес є бізнес. Цей принцип сповідують не лише провладні телевізійники. Інакше як пояснити те, що, коли обидва гнані й гноблені владою, судом і Хорошковським канали, де-факто опозиційні, запустили непідцензурні ток-шоу, що можуть стати такою потрібною суспільству альтернативою контрольованим телерезерваціям, вони зробили це в один час і день тижня? Напевно, більше немає ТВі і 5-му з ким конкурувати на вітчизняному телебаченні, окрім як між собою, перетягуючи аудиторію від одного життєдайного інформаційного джерела до іншого. Мимоволі згадується анекдот про партизана, якого було послано до міста розповсюджувати листівки і який затримався надовго - «поганий товар, ледве все розпродав».

 

Щоправда, ні ТВі, ні 5-й, попри високий градус критики влади в ефірі першого та багаторічну функцію скалки в м'якому місці влади другого, офіційно в опозиційні канали не записувалися. Під час першого ефіру програми «Вечір» Микола Княжицький, розмовляючи з Юлією Тимошенко і Віталієм Сичем, наполегливо на цьому наголошував: не хочемо, мовляв, бути опозиційним телеканалом. Із підтекстом: хіба хочеш - мусиш!

 

Якщо проводити паралелі між Україною й Росією, то ТВі, на своє щастя, поки що не зайняв ту нішу, в якій перебуває його побратим RTVі - вісника вузького кола далеких від народу. На щастя, бо в Україні це ані рейтингу б не дало, ані суспільству в його протистоянні владі не допомогло б. Натомість ТВі розважливо обрав доступніший і ближчий масам формат: спочатку просто «все погано», а віднедавна - «все погано, але погляньте на Єгипет і Туніс!».

 

На майдани нас іще не кличуть, одначе обидва випуски програми, що вже вийшли в ефір, Микола Княжицький розпочав із заклинання фейсбуку, який несе свободу: «Ми знаємо, що в Єгипті один із учасників революції назвав свою дочку іменем Фейсбук. Іменем соціальної мережі, завдяки якій мільйони людей вийшли на вулиці Єгипта і фактично змінили там владу. Те саме відбувається в багатьох інших арабських країнах. Розвиток соціальних мереж, розвиток інтернету, розвиток альтернативних медіа веде до зміни суспільної свідомості. Схожі події відбуваються і в Україні. Українська аудиторія фейсбуку збільшилась уже понад мільйон, а Юлія Тимошенко рекламує те, що вона стала активним користувачем твітера, ще однієї соціальної мережі, і прямо з допиту в прокуратурі пише свої нотатки у твітері. Що це означає і чому це виникає?».

 

З усього розмаїття варіантів відповіді на це запитання Микола Княжицький обрав саме ту, що дивовижним чином перегукується з недолею каналу ТВі: «Справа в тому, що коли люди не можуть знайти захисту в судах - а українська судова система за останній рік зазнала дуже великої критики, і захисту там дійсно знайти неможливо...». «Фейсбук», «майдан», «революція» повторюються в ефірі програми Княжицького з не меншою частотою, ніж «реформи», «стабільність» і «корупція» лунають з уст гостей Шустера, Кисельова або Куликова.

 

Втім, попри деяку карикатурність такого завзятого уповання на соціальні медіа та гречану революцію, ТВі одним із перших у країні робить крок у напрямку, в якому невідворотно розвиватиметься телебачення - до інтерактивності та поєднання з соціальними медіа. Микола Княжицький - активний користувач фейсбуку («Я останнім час люблю висіти у фейсбуку», - зізнався він сам), й на власні очі бачить, яке велике місце соціальні медіа посідають у житті тих, хто ними користується. Під час програми на екран виводяться коментарі з фейсбуківської сторінки програми, деякі дописи ведучий цитує вголос, на деякі запитання гості одразу відповідають. Сама ідея не є аж надто новаторською (радіостанції й телеканали приймали запитання електронною поштою та озвучували їх в ефірі ще десять років тому), одначе для політичного ток-шоу в період, коли інші програми цього жанру, навпаки, скорочують присутність vox populi у своєму ефірі («професійна» аудиторія замість репрезентативної, київська замість всеукраїнської тощо), це рішення революційне.

 

Та й поза фейсбук-інтерактивністю програма інтегрована в контекст соцмереж: демонстрація роликів із ютьюба, постійні посилання на соцмережі та блоги, а головне - гості, які останнім часом частіше бувають героями наших френдстрічок, аніж телеефірів, і теми, які активно обговорюються в соцмедіа, але залишаються поза увагою центральних телеканалів.

 

Від вебдванульних характеристик програми перейдімо до телевізійних. Як і два попередні ток-шоу на ТВі, спочилі в Бозі «Наверху» Євгенія Кисельова та «Чорне і біле» Мустафи Найєма, «Вечір» має найпростіший формат - ведучий, гість і відео на плазмі. Нічого зайвого. ТВі залишається вірним своїй фірмовій мінімалістичній стилістиці - і правильно робить.

 

Якщо «Чорне і біле» Мустафи Найєма загалом відповідало поняттю hard talk, то жанр «Вечора» можна визначити як soft talk. Можливо, ситуація зміниться, коли в ефірі програми з'явиться представник влади або провладної політичної сили. Але цього з ток-шоу Миколи Княжицького поки що не ставалося - всі гості двох перших випусків були або політиками-опозиціонерами (Юлія Тимошенко й Олесь Доній), або журналістами (Віталій Сич, Соня Кошкіна, Олекса Шалайський), або громадськими/ культурними діячами (Мирослав Маринович, Дмитро Гройсман, Андрій Бондаренко, Ростислав Шапошников), кожен із яких у свій спосіб та на своєму рівні опонує владі. Хіба що Андрій Курков, який у другому випуску був замість книжково-кінематографічної рубрики, дещо випадає з цієї тенденції, хоча й він по-своєму також опонує.

 

На користь такого підходу є очевидний аргумент: цих людей не пускають в ефір інші канали, - або, навіть якщо пускають, то не дають висловитися, чи виставляють проти потужних демагогів, які кого хочеш забалакають, - тому справедливо буде дати їм трохи вигідніші умови на ТВі. Ну де ще можна в загальнонаціональному ефірі в прайм-таймі півгодини слухати Мирослава Мариновича, який говорить про честь, рицарство й віру? Таким чином канал включається в забезпечення «балансу на макрорівні», протиставляючи себе тому ж «Інтеру», де головними героями «Великої політики» зазвичай стають як не Азаров, то Могильов чи Єжель.

 

Але, з іншого боку, подібним добором героїв ТВі не залишає сумнівів щодо своєї політичної позиції. Й відсіює тих глядачів, які (можливо, поки що) з цією позицією не згідні. Такий собі канал для однодумців. Характеризуючи героїв другого випуску, Микола Княжицький сказав про них: «Люди, які як донкіхоти чи як бетмени протестують проти незаконних дій влади». Схоже, «бетменом» бачить себе й ТВі.

 

Бетмен бетмену око не виклює, тому розмови з гостями-політиками, а надто журналістами й громадськими діячами, Микола Княжицький вів дружні, душевні й безконфліктні. З деякими героями це було цілком органічно, наприклад, із Мариновичем чи Шалайським, із якими в принципі важко не погоджуватися. Але в розмову з іншими Княжицький міг би підсипати спецій. Наприклад, оповідаючи про справу Дмитра Гройсмана - вочевидь сфабриковану, не сперечаюсь, - не зайвим було б запитати в Дмитра, якими мотивами він керувався, створюючи та публікуючи колажі, що поєднували чоловічі статеві органи, фото Віктора Ющенка та українську Конституцію. Адже багатьох людей таке справді шокує й ображає. Олеся Донія теж є про що запитати, окрім ностальгійних спогадів про Революцію на граніті - хоча би про дивне голосування у Верховній Раді його колишніх однопартійців із «Народної самооборони».

 

Що й казати про Юлію Тимошенко, до якої завжди було, є й буде багато гострих питань. На цьому зупинімося детальніше. Розмову з лідеркою «Батьківщини» Микола Княжицький розпочав із обміну люб'язностями: «Вас не потрібно представляти, вас усі знають» - «Вас теж!», «Були лідером опозиції, і тепер знов очолюєте опозицію», «Вітаю вас із виходом програми», «Ви прийшли з айпедом, ви писали в твітер, чому ви це робили, вам це цікаво?»... Псевдоісторичні штампи Юлії Володимирівни про те, що українці придумали конституцію і республіканський устрій, а в Україні відбувалась «історія народження половини людства», також залишилися без заперечення. Зауважу, що в цей момент Тимошенко не відповідала на запитання ведучого - він запитав, як вона почувалася, спілкуючись із Путіним, - а говорила про те, про що хотілось і було вигідно говорити їй. Як завжди.

 

У певний момент Княжицький спробував поводитися дещо жорсткіше, повторюючи запитання, запитуючи щось на зразок «ви би харківську угоду підписали чи ні?». Після закономірно негативної відповіді на останнє запитання можна було б нагадати екс-прем'єрові про не раз згадуване під час весняних суперечок інтерв'ю 2005 року: «- Вы как политик согласитесь на продление срока пребывания российских войск в Севастополе в обмен на уменьшение цены на газ и нефть? - Конечно, соглашусь. Почему? Потому что очень важно сегодня сделать так, чтобы люди жили богато и чтобы у них абсолютно не было никаких экономических стрессов. Что касается войск в Севастополе, то всегда можно договориться о предоставлении услуг одной страной другой стране на нормальных коммерческих условиях. Здесь нет ничего плохого». Але ведучий поспішив змінити тему: глядачам продемонстрували ретроспективну нарізку відео з 2001 року, коли Тимошенко сиділа в СІЗО. «Аххххх..., - зітхнула Тимошенко. - Трошки події нахлинули». І продовжувала не реагувати на не надто наполегливі спроби ведучого поставити бодай відносно гостре запитання.

 

Так само з фейсбуківських запитань, які зачитував Княжицький, його співрозмовниця обирала ті, що були їй до вподоби, пропускаючи інші. А рішення ведучого зачитати підлабузницько-привітальне повідомлення бютівця Віктора Уколова, який знайшов нагоду підбадьорити лідерку, взагалі в жодні ворота не лізе. Чим це принципово відрізняється від колективних привітів і панегіриків Януковичу від підсадного «народу» під час «Розмови з країною»? А чого варта наступна фраза ведучого: критики серед дописів у фейсбуку зараз немає, хоча раніше була, вас, Юліє Володимирівно, звинувачували багато в чому, але я цих запитань ставити не буду, а краще запитаю: Луценко винен чи ні...? Дещо згодом він безапеляційно назвав заарештованих представників колишньої влади «політв'язнями», таким чином недвозначно приймаючи опозиційну версію подій як істину.

 

Акт духовного єднання ведучого й гості увінчала теза Тимошенко: мовляв, тут за столом зустрілися дві опозиції - політична і медійна. Замість дистанціюватися від такої спроби братання, Княжицький почав розповідати, як він не хоче бути опозицією й мріє побачити в своїй студії Віктора Федоровича, а також хоче ставити гострі запитання самій Тимошенко. «Ставте!» - відповіла гостя, і наступної ж миті заткнула ведучого, виступивши зі зверненням до народу в дусі «дарагі маї».

 

Тимошенко - надзвичайно складний співрозмовник для будь-якого журналіста. Найдосвідченіші з них не раз визнавали, що змусити її відповідати на запитання, а не крутити свою платівку на іміджево вигідні їй теми, майже неможливо. Але жодних ознак того, що Микола Княжицький робив такі спроби, протягом сорокахвилинної розмови я не побачив. Якщо не враховувати проігноровану Юлією Володимирівною несміливу фразу «я хочу вас зупинити». Зупинити ж її, як виявилося, ведучий хотів лише для того, щоб поставити запитання з формулюванням «вас звинувачували у тому, що ви людям пенсії заплатили».

 

Досить дивним був також епізод наприкінці розмови, коли Микола Княжицький поставив своїй співрозмовниці загалом цікаве запитання: мовляв, як можуть люди довіряти вашій політичній силі, якщо проголосували за неї, але половина депутатів списку перебігли до більшості? Тимошенко гаряче заперечила: не половина. «Ну, значна частина» - «Незначна частина!». «Більше сотні» чесних залишилися, а пішли «декілька десятків». «Ну, п'ятдесят», - погодився Княжицький, на що Тимошенко заперечила: «Не п'ятдесят, а більше тридцяти». Ця суперечка не мала жодного сенсу: на сьогодні фракція БЮТ-«Батьківщина» має рівно 106 членів. За підсумками виборів 2007 року БЮТ отримав рівно 156 мандатів у ВР. Отже, з фракції вийшли або були виключені рівно 50 депутатів. І знову згадуємо анекдот про «радянський спортсмен посів почесне друге місце, а його суперник прийшов до фінішу передостаннім». До речі, з'ясувати точну кількість тих, хто залишився, і тих, хто пішов, що дало б змогу впіймати Тимошенко на брехні, можна було (я перевірив) за кільканадцять секунд двома запитами в ґуґлі - якби було бажання.

 

У подальшій розмові Тимошенко заявила, що зрада такої кількості депутатів не є чимось особливим, адже, мовляв, серед людей завжди є зрадники. Тут би запитати в неї, чому в демократичних країнах масове перебігання з фракції у фракцію унеможливлюється не «імперативним мандатом», на якому вона свого часу так наполягала, а іншими, морально-етичними запобіжниками. Але це питання ведучому на думку не спало. Коли ж Тимошенко видала воістину блюзнірське твердження, що, мовляв, 37% громадян, згідно з опитуванням, згодні продати свій голос на виборах «і зробити будь-що за гроші», тож і парламент такий самий, Княжицький підтакнув їй: «Ну, це жахливе суспільство».

 

Прощаючись із Тимошенко, Микола Княжицький пообіцяв запрошувати представників не тільки опозиції, але й влади. Скоріше б - хочеться на це подивитися. Те, що Тимошенко ще рік тому була цією самою владою, яка також несе відповідальність за певні помилки та сумнівні вчинки, з розмови абсолютно не відчувалося.

 

Микола Княжицький поки що шукає і шліфує формат. На відміну від абсолютної більшості ведучих, він сам собі начальство й особисто приймає рішення. Щоб ця програма надалі мала сенс, слід визначитись: або відкинути недоречне кокетство й визнати себе опозицією, після чого займатися пропагандою, - а перші випуски «Вечора» значною мірою являли собою саме пропаганду, хоча пропагували здебільшого позитивні й потрібні суспільству речі. Або ж усе-таки спробувати дотримуватися балансу, дистанціюватися від опозиції та її політичної платформи, дозволити глядачам почути всі сторони великих соціально-політичних дискусій і самостійно вирішити, хто мученики, а хто кровосісі, хто політв'язні, а хто сатрапи. І, звісно ж, тихенько розвести «Вечір» із «Республікою» Анни Безулик, уникнувши таким чином найбезглуздішої конкуренції, яку лише можна уявити на українському телебаченні в наш час.

 

Переглянути відеозапис програми і скласти про неї власне враження ви можете тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
16973
Коментарі
11
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Чушь
4773 дн. тому
RTVi — канал для узкого круга?!! Вот насмешили. Если Вы, автор, не способны оценить подлинный интерес и подлинную аудиторию, то хотя бы не сбивайте с толку читателей Вашей статьи, а лучше не пишите подобной чуши, пардон за прямоту. А насчет Княжицкого, не надо ему советовать включать политиков и превращать программу в пропаганду. Княжицкий способен сделать полноценный культурный проект, если попридержит сввою словоохотливость, это правда
Надія
4971 дн. тому
Отаре, згодна з вами повністю! Подивилася перший "Вечір..." на ТВі і вирішила більше не витрачати часу на цю туфту - ні розуму, ні серцю! Княжицький неприємно здивував своїм багатослів'ям там, де й так усе ясно, аТимошенко, яка не виходила з образу Жанни д'Арк, "колихав" так, що аж невдобно було дивитися - то нас і ТВі за дурнів має? М.Мариновича було шкода, бо не давали розвинути думку, весь час перебиваючи своєю дурнею, щоб дотримати сценарію. Ні, більше я на таке не ведусь!!!
Ontario
4972 дн. тому
Отаре ! Таке враження , що ти писав цю маячню після похмілля або після зустрічі з Гандзею Г., чи вступив в ЄЦ Барлоги. Перечитай на тверезу голову і подивися у вікно, що робиться надворі( в Україні). Тобі і ТВІ не такий і невістка винна тому її треба було "підловити". Словом маразм. У свій час ти писав мудріше ....
Космополит
4972 дн. тому
Один очень талантливый журналист, я бы даже сказал - больше, чем журналист, литератор, публицист, сказал мне, что очень не любит писАть. Старается ЭТО дело поскорее закончить, а для этого собирает мысль в кулак и пишет только о ГЛАВНОМ, покороче и по сути. Тех, кто выдает кучу пространных текстов на миллионы знаков он считает обычными графоманами, которым абсолютно по барабану- о чем. Лишь бы пукнуть в вечность. Статьи г-на Довженко , выдаваемые в несметных количествах и не по делу огромные и скучные, есть как раз этот графоманский случай.
Філософ
4972 дн. тому
А мені от цікаво, до чого тут конкуренція з Безулик? Абсолютно самодостатня ведуча, формат "РесПубліки" - абсолютно інший... Та і якщо відверто, не може бути Еняжицький їй конкурентом-не та вагова категорія!
mick
4972 дн. тому
Интересная закономерность, Отар: они (TVi или, к примеру, Укр. тиждень) не любят нынешнюю власть, а вы не любите их. Они чересчур много времени (по вашему мнению) уделяют критике властей предержащих, вы же зациклены на критике их. Забавно, не правда ли? Только вот они - ЕДИНСТВЕННЫЕ, кто предельно жёсток к этой власти (мне кажется, заслуженно), вы же исполняете не слишком приличную роль, с которой и без вас справится множество маленьких пиховшеков . Вам это не приходило в голову? Кстати, Отар, в 2004 году вы столь же заинтересованно отслеживали программы 5 канала и так же его критиковали? А то позабылось как -то... - Простите за мягкость, Отар. Думаю я о вас гораздо хуже, чем могло показаться из этого поста. Причем "запроданцем" не считаю. А кем считаю - пока не скажу. Из жалости к вам.
ANDREY)
4972 дн. тому
Отаре, не занижуйте рейтинг «Телекритики» подібними есе. Те, що ТВі займає критичну до дій влади позицію з-поміж всіх українських телеканалів не означає, що він не підтримує владу. Навпаки, подивившись на себе з боку він допомагає владі стати кращою. ТВі не маніпулює фактами! Подаючи своїм глядачам об’єктивну картину того, що відбулось, канал дає можливість задуматись над тим, через що життя людей щодня погіршується або когось - щогодини покращується. ТВі – це канал для думаючих людей. Ну і об’єктивно аудиторію каналу також складають незадоволені сучасною владою люди. Я не розумію, чому Вами, Отаре, було проведено аналогії між 5 каналом і ТВі? 5 канал вже давно не є каналом чесних новин, об’єктивність там збережена тільки в аналітичних шоу, а глядачу, який ввімкнув канал на 10 хв., щоб коротко познайомитись з новинами, кожну годину пропонують якусь бурду. Ваші випади на Княжицького з приводу його душевних і безконфліктних розмов зі своїми гостями в студії свідчать про Вашу невихованість. Формат «Вечора» передбачає !спілкування! з інтелігенцією, суспільними діячами. Хіба якийсь інтелігент прийде на канал конфліктувати, або поспостерігати за конфліктом ведучого з політиками? Думаю, інтелігенція вище цього. Вдумайтесь про що пишете!!! Мене здивувала ваша спроба провести аналогії між висвітленням ТВі революцій у Африці і опозиційністю каналу. З таким успіхом можна і CNN, i BBC, i SKY NEWS назвати опозиційними каналами, де про арабські революції у кожному випуску новин говориться куди-більше, ніж у щоденному підсумковому на ТВі. Отаре, спробуйте в наступних своїх записах на Телекритиці відсторонитись від власної містечковості, ввімкнути раціо, піднестись над тим, що описуєте і не писати що вам заманеться. Ато совочком запахло.
Г.Б.
4972 дн. тому
ОТАР! Багатослів"я... багатослів"я... багатослів"я... Коли ж ти позбудешся хвороби "початківця"? КОРОТКО І ЯСНО. І про головне. Якщо кожного разу будеш виставляти на показ усе, що наварилося в твоєму казані, читачів буде меншати. Талант - це коротко і влучно. Це відомо вже давно. Навіть, якщо платять за кількість знаків, є ще таке рідкісне поняття, як честь професіонала. Бажаю успіхів!
test
4972 дн. тому
Узнаю стиль Отара. Вместо профессиональной критики, полстатьи - обгаживание Тимошенко, такая она и сякая. Она вам в борщ плюнула что ли?
читач
4973 дн. тому
А "Вечір" мабуть краще перенести на суботу одразу після знаку оклику.
читач
4973 дн. тому
Пане Отаре, хіба в "демократичних країнах" (доля Асанжа ще покаже чи правильно я зробив, що поставив лапки) виборці голосують за гроші? А ці дані 37% наведені Тимошенко здається з Шустера з репрезинтативних часів. А які Ви можете навести цифри?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду