14 жовтня у київському Жовтневому палаці пройшла церемонія нагородження національною телевізійною премією «Телетріумф». ТК вже публікувала репортаж із цього заходу і продовжує тему аналізом підсумків конкурсу

Уже не перший рік організатори галузевої премії «Телетріумф» відпочивають від прикрих звинувачень та підозр у заангажованості, кон'юнктурності, обслуговуванні чиїхось інтересів. Справді, останнім часом організаційний та відбірковий аспекти конкурсу стали виглядати на диво пристойно, а претензії до нього зсунулися в екзистенційно-метафізичний бік. Достовірні результати чесного волевиявлення сорока трьох професійних і об'єктивних, хоча не завжди незалежних, експертів усе ж викликають запитання, але радше філософські, які стосуються буття, якості та напрямків розвитку вітчизняної телеіндустрії.

Перемогли найсильніші - в найбрутальнішому з прямих значень цього слова. Що ж, не слід забувати, що експерти оцінювали досягнення 2009 року, найважчого в новітній історії українського телебачення. Року, коли інвестори, рекламодавці й менеджери телевізійного та продакшн-бізнесу вірили в кризу й поводилися по-кризовому. Дозволити собі не лише підтримувати життєдіяльність, але й виробляти якісний конкурентоспроможний продукт, гідний відзнаки, в цю лиху годину могли лише найвитриваліші й найбагатші. Але й їхній доробок в ефірі протягом 2009-го не справляв особливого враження. Здавалося б, і «Телетріумф» має бути скромним, стриманим, толерантним до тих, хто не витримав конкуренції в умовах кризи, милосердним до малих і вбогих, які все ж намагалися борсатись. Але мастодонти телеіндустрії не обтяжені подібними сентиментами - навпаки, вони розділили на п'ятьох подвоєну дозу радості.

«П'ять хлібів і дві рибини»

Рішення організаторів збільшити кількість номінацій до 47 - удвічі в порівнянні з минулим роком, коли їх було 24 - нагадує «порятунок» економіки за допомогою додруковування грошей із подальшою неминучою інфляцією. «Всім по призу, й ніхто не образиться. Так у дитсадках роблять, аби дітки не плакали», - влучно прокоментував цю новацію анонімний дописувач ТК. Справді, тепер ризик залишитися без жодної статуетки у серйозних учасників був невеликий, та й деякі номінації справді давно пора було вточнити й диференціювати. Але й номінал статуетки вже не той.

Щоби зрозуміти, що сталося, звернімо свої погляди на північний схід, де Російська телеакадемія вже 15 років вручає премію ТЭФИ. Номінації - цього року їх 46, ну майже як у нас, - у цій премії організовані трохи за іншим принципом, ніж у «Телетріумфі»: їх розбито на дві групи, «профессии» та «лица». Також для регіональних мовників є окрема підпремія - «ТЭФИ-регион». В Україні регіони важать менше, ніж у Росії, телебачення в них менш розвинене, панькатись із ними не заведено, тому виділили регіональним мовникам аж три окремі номінації. Які, втім, не повинні вводити нас в оману: перелік номінації «Телетріумфу» значною мірою скопійований із ТЭФИ, збігу тут бути не може.

У наведеній нижче таблиці жирним виділено номінації, що збігаються повністю або майже повністю, курсивом - ті, що залишилися в тому самому або трохи видозміненому вигляді з минулого року.

З минулорічних номінацій зникли: музична програма, документальний фільм/серіал, сценарій телевізійного твору. Хоча, здається, відповідні реалії життя з телевізійного простору нікуди не ділися. Зате додалися такі важливі професії, як художник по світлу і композитор, а також номінація «світлова режисура». Ток-шоу - певно, щоб не нагороджувати знову Савіка Шустера - замінили на соціально-політичне шоу. Номінації «режисер телепрограми, телевізійного фільму, серіалу», «оператор телепрограми, телевізійного фільму, серіалу», «продюсер телепрограми, телевізійного фільму, серіалу» та «актор/акторка» розділено кожну на дві. До класично «тефівської» номінації «за особливий внесок» додано ще одну, також «тефівську» - «спеціальний приз». Приз цей здобув Володимир Бородянський, гідний, безперечно, будь-яких нагород.

Не будемо занурюватися в нетрі, аналізуючи можливі причини заміни, зникнення чи запровадження тих чи інших номінацій - деякі версії та здогади тут цілком очевидні, деякі питання лишаються відкритими: чи нарешті нагороджують тих, хто заслуговує, але дотепер не вписувався в систему номінацій, чи насправді йдеться про номінації під наперед визначених безальтернативних переможців? Чи справді музика для телебачення, світлова режисура та інші специфічні професії в Україні на такому високому рівні, а всі експерти достатньо компетентні, щоби оцінювати роботу їх представників?

Головне, що, «дотягуючи» «Телетріумф» до рівня російської телепремії, Національна рада та ІТК забули дотягнути українську телеіндустрію до рівня російської. Тож українська статуетка поки що настільки дешевша за російську, наскільки дешевшим за російське є наше телебачення. Зате тепер замість 24 «великих» маємо 47 удвічі менших приводів для тріумфу.

Майже всім вистачило

«Інтер» отримав 13 нагород плюс одну для «Кварталу 95», СТБ - вісім плюс одну для художника по світлу «Танцюють всі - 2» (ТОВ «Алайт»), ICTV, Новий канал та «1+1» - по п'ять, «Сіті» та StarMedia - по три, Film.ua - дві, студія Дмитра Харитонова - одну. П'ять великих і один менший канал, два великих і один менший продакшни - ось вам портрет, або, за Владом Ряшином, віддзеркалення стану української телеіндустрії від «Телетріумфу».

В особистому заліку лідер - «Інтер», однак перемогу йому забезпечила стрічка «Свати» виробництва «Кварталу 95», засипана «телетріумфами», як «Титанік» «оскарами». Загалом «Квартал» (який зараз є не просто складовою, а, сказати б, серцем «Інтера») та його продукція, номінована «Інтером», отримали сім нагород - більше половини інтерівської здобичі. На другому місці СТБ з 8+1 нагородою, що в цілому відповідає успіхам каналу на царині телевиробництва. Тепер уже явно молодші колеги СТБ за холдингом, а також «1+1», для якого 2009-й був справді тяжким роком, мають по п'ять.

Ось як розподілилися нагороди за телегрупами:

Окрім уже традиційного тріумфу групи Пінчука та не менш традиційної тенденції «укрупнення», - цього разу серед півсотні статуеток не знайшлося жодної для каналу, що не належить до чотирьох великих груп, і навіть усі регіональні номінації виграв «Сіті», канал групи «1+1», - бачимо сумну долю ТРК «Україна». Канал, який гідно витримав кризу, а за аудиторією 18+ у 2009-му фактично увійшов до першого ешелону, потрапив у шорт-лист лише у двох номінаціях. Зокрема, в одній пропонував нагородити російський серіал «Глухар», в іншій - «Шустер live». Торік «Україна» також не особливо боролася за «Телетріумф» і дістала лише одну статуетку. Цього разу - жодної. Певно, все ж не дарма зі складу експертної колегії вийшли Вальдемар Дзікі та Савік Шустер. Хоча, без сумніву, «Шустер live» і в п'ятничному, й - особливо - у щоденному, вже знятому з ефіру, форматі заслуговує на нагороду як унікальний для українського телебачення формат, а також програма-«передовик» в освоєнні нових телевізійних технологій.

Лише в одній номінації в шорт-лист потрапила Національна телекомпанія України, якій також не пощастило. Що ж, раз вирішили брати приклад із Росії, треба йти до кінця - там Всеросійська державна телерадіокомпанія теж послідовно бойкотує ТЭФИ, ревнуючи до «Первого канала». Хоча насправді, напевно, нове керівництво НТКУ просто не схотіло висувати на конкурс програми, що створювалися попередниками. Наступного літа, якщо до того часу державну телекомпанію ще не остаточно перетворять на суспільну, чекатимемо від Єгора Бенкендорфа висування на «Телетріумф» усіх його двадцяти шести нових проектів :).

Щоби зрозуміти сенс «укрупнення», киньмо оком на перелік тих, хто також номінувався, потрапив у шорт-лист, але пролетів: НТА (Львів), Рівненська ОДТРК, ТРК «Люкс» (Львів), ТРК «Київ», ТРК «Рівне 1», «Студія Пілот», «Стар-ТВ», «В.І.К.» (продакшн Ігоря Кондратюка), Ledokol ISTIL. Не так уже й багато їх, обділених, було в шорт-листі. Перша половина перелічених компаній змагалися за три регіональні номінації, в яких переміг канал «столичного регіону» «Сіті» - очевидно, небезпідставно, адже й за технічним забезпеченням, і за рівнем облич перевершує провінційне телебачення. Щоправда, у зв'язку з цим виникає питання щодо доречності його участі в конкурсі в цій «ваговій категорії». Друга половина - продакшни, які поступились у своїх номінаціях тим-таки Film.ua та StarMedia, гігантам продакшн-бізнесу. Ми не бачимо в шорт-листі 5-го каналу, ТОНІСа, ТВі та інших каналів, які не входять до великих медіагруп. Також і малі канали великих груп - М1, К1, «Мега», QTV, «Кіно» та інші - не змогли чи не схотіли конкурувати зі «старшими братами» (виняток становили НТН і «Футбол», яким не пощастило).

Не так важливо, чи є відсутність менших гравців у списку переможців наслідком експертного добору (в обґрунтованості якого ми не сміємо сумніватися), чи вони самі не подавалися на конкурс. Важливо інше: ми багато років говоримо про фрагментацію ринку, «відщипування» аудиторії грандів нішевими каналами, насправді ж «малі оті» залишаються на маргінесі індустрії. Причому стосується це, як бачимо, не лише телеканалів, але й продакшнів, де двоє великих гравців (які, до того ж, виробляють продукт для тих самих грандів телеринку) відтісняють решту. При цьому в особистих розмовах від експертів можна почути, що обирати особливо не було з чого...

Це формально справедливо, але лише в системі координат суто комерційного сприйняття телебізнесу. Можливо, для нішевих, малих, освітніх, регіональних телеканалів назріла потреба в окремій премії? Це легше, ніж змусити «Телетріумф» помічати телебачення, яке не вписується в формулу «олігархічної четвірки».

Усі молодці, а далі що?

Коли вже ми домовилися сприймати результати «Телетріумфу» не як наслідок залаштункового тенденційного розподілу статуеток між «своїми», а як об'єктивне - гарантовано Ernst&Young - відображення поглядів медіаекспертів на досягнення вітчизняного телебачення, то мусимо визнати, що нагорода ця є апріорі заслуженою, та звільнити читачів від детального розбору «хто на що номінувався, хто пройшов і хто пролетів» за сорока сімома позиціями. Звільнені від обтяжливої необхідності вигадувати причини, з яких нагорода потрапила в ті, а не інші руки, ми з приємністю дивимося на перелік у більшості своїй гідних цієї честі осіб та проектів.

Серед них, як самоцвіт у діадемі, сяє програма «Найрозумніший», для якої «Телетріумфові» давно пора запровадити окрему номінацію, під назвою, наприклад, «Найкраща програма "Найрозумніший"». Вкотре закликати творців цього проекту дозволити іншим дитячо-юнацьким проектам позмагатися за нагороду у відповідній номінації ми не будемо. Нічого не вдієш, коли вже не мають люди почуття міри.

Тріумф «Сватів» (а не зовсім «Інтера», як хвалиться прес-служба останнього) засвідчує не лише геніальність Володимира Зеленського і його товаришів, але й надконсервативну програмну політику «Інтера» у 2009-му році, внаслідок якої найрейтинговіший канал мав не так багато продуктів, які можна було виставити на конкурс. Закономірно, як найбільше ігрове шоу, був відзначений «БУМ», заставку якого також визнали геніальним зразком теледизайну. У номінації «теленовела» «Сусіди» були практично поза конкуренцією. Досить несподіваною була хіба що перемога «Школи доктора Комаровського», не тому, що проект поганий, а тому, що традиційно в поняття пізнавальної програми вкладали дещо інший зміст. Зважаючи на масив медичних програм («Знахарі», «Справжні лікарі» тощо), можливо, «Телетріумфу» не завадила б і окрема медична номінація.

Для СТБ високий результат справді пропорційний до зусиль та інвестицій у виробництво - і це в той рік, коли навіть перший ешелон переважно рятувався повторами. Канал прогнозовано зібрав нагороди за «Україна має талант - 2», вкотре найкращими новинами було визнано «Вікна», а рішення експертів оголосити найкращим репортером Сергія Андрушка виглядає просто-таки компенсацією моральної шкоди, завданої журналістові охоронцями президента на агровиставці. Оксана Марченко... Що ж, тут теж важко сперечатися.

На щастя для прибічників незалежності українського телеринку, у телекінематографічних номінаціях експерти так і не створили прецеденту нагородження «Телетріумфом» стрічок російського виробництва - «Обручки» та «Глухаря». Хоча насправді зрозуміло, що продукт, номінований і відзначений на конкурсі, хіба що крім «Сусідів» «Інтера» та «Тільки кохання» «1+1», є фактично міжнародним, розрахованим на російськомовну аудиторію та кілька пострадянських ринків. На жаль, недооцінена аудиторією україномовна теленовела «Тільки кохання» була також недооцінена й експертами. Як би вона тепер не виявилась останньою в своєму роді. Можливо, перемога в номінації «Найкращий україномовний переклад» дубляжу «Теорії брехні» (Lie to me) поверне до колишніх мовних принципів «1+1», в ефірі якого тепер можна бачити не лише західні фільми, дубльовані російською без будь-яких субтитрів, але навіть низькоякісну російську озвучку фільму Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», яка перекриває українську (!) мову героїв.

В інформаційному мовленні «Плюси» заслужили визнання одіозного циклу «У Бога за пазухою», який, попри всю свою суперечливість, справді був сміливим журналістським учинком, та нагородження Алли Мазур як безсумнівно видатної телевізійної особистості. Новий канал, попрощавшись із «Фабрикою зірок», матиме на пам'ять про неї кілька статуеток, заслужених її творцями. Костянтин Меладзе - найкращий телевізійний композитор? Гаразд. ICTV нескромно приписав собі частину лаврів Film.ua, що здобула дві нагороди за фільм «Паршиві вівці», але нагороду за «Велику різницю по-українськи» важко не визнати справедливою. Незабутнє змагання між «Африканськими пристрастями» Савіка Шустера на Першому та «Третім таймом» ICTV остаточно завершилося нагородженням останнього.

Чогось такого, з чим би справді хотілося посперечатись, у цих результатах немає. Як і нічого, що вселяло б віру в те, що ці нагороди стануть заохоченням для позитивних змін, розвитку, інновацій, пошуку нових ідей та ключів до серця аудиторії, а не реплікації здобутків аж до «Україна має талант - 35», «Міняю жінку - 47» чи «Сватів-58». Не відчувається впевненості в тому, що чергова перемога «Вікон» врятує їх від переформатування та упокорення в процесі великих реформ і звільнень на СТБ, а найкращим репортерам 2009-го і 2010-го знайдеться місце в новому форматі. Що зникнення політичних ток-шоу з «Телетріумфу» (цього разу відзначено лише звукорежисера «Свободи слова», зі звуком у програмі справді, здається, все гаразд) не продовжиться в реальному житті подальшим зникненням їх із телеефіру. Що наступного року в кінематографічних номінаціях таки буде з чого обирати, крім продуктів двох-трьох мажорних продакшнів та всюдисущого «Інтера». Поспішне конвеєрне розподілення купи премій між кількома фактичними номінантами аж надто нагадує винагородження перед прощанням. Можливо, це означає, що на наступному акті вшанування українським телебаченням самого себе, що відбудеться через рік, коло допущених до тріумфу буде ще вужчим?

Історія «Телетріумфу»

Національну премію в галузі телебачення «Телетріумф» було засновано рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 14 грудня 2000 року. Ініціатором створення премії був тогочасний член Нацради Микола Баграєв - засновник групи компаній «Таврійські ігри», у співпраці з якою в перші роки проводилася церемонія нагородження «Телетріумфом».

«Телетріумф-2001» мав 14 номінацій. Оргкомітет отримав 115 заявок від 51 телерадіокомпанії; переможців визначали 72 експерти. Церемонія нагородження відбулася 25 квітня 2001 року в палаці «Україна» в Києві. Ведучою першої, другої і третьої церемоній була Тетяна Цимбал.

У 2003 році співорганізатором конкурсу стала асоціація «Індустріальний телевізійний комітет». Кількість номінацій щороку змінювалась. У 2004 році канал «Інтер» провів першу трансляцію церемонії нагородження.

У 2005 році «Телетріумф» вперше (і поки що востаннє) проводився поза межами столиці - у Запоріжжі.

У 2006 році церемонія нагородження пройшла у формі музично-розважального шоу, що транслювалося телеканалом «1+1».

«Телетріумф-2007» відбувся 23 серпня 2007 року в палаці «Україна». Телеверсію демонстрував у записі Новий канал. Під час «Телетріумфу-2007» було вручено премію «Фаворит телепреси» - першу в Україні нагороду медіажурі в галузі телебачення, організатором якої є «Детектор медіа».

«Телетріумф-2008» було проведено в умовах конфлікту між Національною радою та Індустріальним телевізійним комітетом; останній на знак протесту проти жорсткої регуляторної політики Нацради відмовився спонсорувати премію. Конкурс ігнорувала низка телеканалів. Церемонія нагородження пройшла 29 серпня в Національній опері України, пряму трансляцію показав Перший національний телеканал.

Телеверсію «Телетріумфу-2009», який відбувся 4 вересня в Жовтневому Палаці у Києві, транслював «1+1». Значна частина нагород відійшла телеканалам Віктора Пінчука (StarLightMedia). Нагороду «За особистий внесок в історію телебачення» посмертно присуджено Ігореві Пелиху. Тоді ж від «Телетріумфу» було відокремлено «Фаворит телепреси».

Перелік лауреатів «Телетріумфу» попередніх років можна побачити тут.

Положення про Національну премію «Телетріумф» затверджено Національною радою 6 червня 2007 року.

Офіційний сайт «Телетріумфу» - http://www.teletriumf.org/.

«Детектор медіа» про «Телетріумфи»:

2002

«Телетриумф» на безрыбье»- Анна Шерман

2003

«На чьей улице «Телетриумф»? - Анна Шерман

2004

«Корпорация монстров» - Наталья Лигачева, Анна Шерман

«Телетріумфаторів визначатимуть по понятіям?» - Анна Шерман

2005

«Опять не триумф» - Ирина Чемерис

«Телетриумфу» нужна «Телеакадемия» - ТК

2006

«Перетриумфили...» - Наталья Лигачева

«Не стоит волноваться» - Денис Жарких

Влад Ряшин: «Мы потеряли год. «Телетриумф» мог быть совершенно другим»

«То недо, то пере» - Віталій Шевченко

«Телетріумф»: урожай лаврів для «1+1» - Ольга Денисенко

2007

«Нестыдный триумф» - Наталья Лигачева

«Тріумф телевізійної дотепності» - Леся Ганжа

2008

«Телетріумф» на двох - Леся Ганжа

Цю премію відмиємо чи нових наробимо? - опитування експертів

2009

«Проти кого будемо тріумфувати?» - Леся Ганжа, Світлана Остапа

«Тріумф справедливості над милосердям» - Отар Довженко

«Мудрість бути глупуватим» - Олексій Кужельний