На «Детектор медіа» триває обговорення «Нового погляду», свіжого проекту документальних фільмів Нового каналу, який веде Дмитро Колчинський. Своїми враженнями від роботи Дмитра та творчої команди проекту вже ділилися Олег Шинкаренко та Андрій Кокотюха. Крім того, у читачів «Детектор медіа» була можливість поставити особисто пану Колчинському свої питання під час чат-конференції.  Сьогодні своїми роздумами щодо нового проекту ділиться наш колумніст Михайло Бриних.  

На вулиці давніх шанувальників усього зловісного і таємничого - свято. У новому сезоні Новий канал підготував для нас подарунок - нову програму «Новий погляд». Уже від перших анонсів повіяло ваніліном і дурман-травою: «Чи існують зомбі насправді? Де на карті України знаходяться найстрашніші місця?». О, кришталеве борошно інфотейнменту, я готовий жерти тебе ложками, не запиваючи. Головне - не забути перед знайомством із Новим Продуктом прочитати мантру, що відкриває потрібні канали сприйняття: «Я - ідіот, алілуя! Покажіть мені шестилапого цуцика з хоботом замість хвоста і броньованою шерстю, нумо-гей-гей!».

Лише нещодавно я нарешті допер, чому так люблю цей жанр, цей формат, цей деміургійний наратив. Справа в тому, що такі програми дуже нагадують мою улюблену музику - брутал-дез-метал. Під час концертних виступів вокалісти всіх трушних команд незмінно повідомляють публіці: «Fuck you all!». Телевізійні програми, які сповідують цінності розважально-наукового хаосу, кажуть глядачеві приблизно те ж саме. Саме тому обабіч екрану - гармонія і порозуміння.

Напалм і руйнівна сила розрізнених фактів, зібраних по всіх закапелках знань шляхом підмітання, - ось у чому запорука спільного щастя. Коли новий альбом звучить так само, як попередній, і відрізнити одну пісню від іншої вдається з п'ятої спроби, - це і є справжня майстерність. Не треба нічого вигадувати - просто греби швидше, дави педаль, усі стіни навколо варті наших мізків.

Щоправда, телевізійники часто вдають, ніби не розуміють цієї простої істини, ніби «Новий погляд» і справді може бути новим. Мовляв, «кожен випуск документального циклу - хірургічний розтин буденності, який демонструє зрозумілі речі з іншого, невідомого ракурсу». На щастя, все це рекламна демагогія, що не має нічого спільного з бойовою ефірною діяльністю.

І якщо перший «хірургічний розтин буденності» справив якесь хирляве враження, то два наступні - це була робота майстрів. Буденність вдалося прорізати до кишок - і навіть глибше. Ніяких хвороб не виявлено, зате скільки драйву!

«Невже наша квітуча країна може перетворитися на голу пустелю?» - бадьоро поцікавився режисер-постановник та ведучий «Нового погляду» Дмитро Колчинський у програмі під назвою «Кліматичні війни».

«Не може бути! Цього не може бути!», - радісно запанікувала моя свідомість.

«Fuck you all!», - прогуркотів у відповідь «Новий погляд». І пішла жара: чиста вода скоро стане більшим дефіцитом, ніж нафта, небезпечна амброзія поширилася з Криму на північ, у нас можуть з'явитися крокодили, а тарантулів і так не бракує, ми входимо в черговий льодовиковий період, нас чекає нова конфігурація материків, а тим часом київські каштани дуже скоро з'їсть міль, - потрібні ін'єкції у стовбур; де мольфар Нечай? ось вам дід Нечай! де вулкани і людська безпорадність? осьо, нате! І, на завершення, новий погляд на проблему - в одній лише репліці ведучого: «Чи треба називати це все апокаліпсисом?».

Жир і слем програми трохи зіпсували наприкінці науковці. Мовляв, доведеться почекати до кінця століття. І це - серйозний недогляд авторів. Таких науковців у пристойну програму не варто було взагалі запрошувати.

Але якщо «Кліматичні війни» - просто досконала програма, то попередній випуск «Нового погляду» під назвою «Страшилки для дорослих» - жива класика, в якій відпрацьовані методи, стиль і теми щасливо поєдналися з повною капітуляцією речовини, що заповнює череп.

Перш ніж переглянути цю програму я дуже переживав: а чи покажуть одну з київських Лисих гір? А Зелений театр? Чи ночуватиме відважний журналіст на цвинтарі чи ще в якомусь «поганому місці», щоб побачити привидів? Чи запросять магів, відьом і священиків у ролі коментаторів?

У пошуках страшних місць ведучий «Нового погляду» навіть перевершив мої очікування. По-перше, нічого не забув. Побував на Лисій горі, де відбувалися страти небезпечних злочинців, і в Зеленому театрі, у стінах якого живцем замуровували людей. Переночував у церкві, де знімали фільм «Вій», поговорив зі священиком про всяке страшне. Принагідно зробив літературознавче відкриття, повідомивши, що Микола Гоголь - класик горор-романів. Побував на одеському цвинтарі в супроводі окультних персонажів, довідався, як відрізняти «робочу могилу» від усіх інших. Налякав Голосіївським лісом, безлюдною Прип'яттю, розповів, де краще боятися за межами нашої батьківщини.

По-друге, вразив безкінечною біганиною в кадрі, внаслідок чого всі підводки звучали ще страшніше, ніж історія про меганомського хлопчика-привида, який хотів утопити солдата Радянської армії, але той врятувався і став жертвою меганомського барана, котрий, вочевидь, і розповів цю історію знімальній групі.

А такі компоненти коктейлю, як секретні лабораторії СС, таємниця збитого в Криму НЛО та спеціальні машинки, на яких варто лише натиснути кнопочку - і можна керувати натовпами, свідчать про світле майбутнє проекту, чий редакційний портфель - істинне око прірви.