Це сталося - попри численні протести, закріплені підписними листами, та всупереч здоровому глузду, як усе в нашій країні, президент України Віктор Ющенко все одно підписав так званий порнозакон. Починаючи з 1 лютого громадян України (переважно чоловічої статі) теоретично можуть посадити, варто лише злим сусідам, зрадженій дружині чи розчарованій коханці подзвонити 102 і повідомити: за такою-то адресою зберігається диск із порнухою, яку власник планує тиражувати і розповсюджувати на Петрівці.

Але, як не парадоксально це прозвучить, ще в травні про наш із вами захист подбала... Національна комісія з питань захисту суспільної моралі. Адже НЕК до того часу вже визначилася, що таке еротика, а що - порнографія. Про те, чим грішне відрізняється від праведного, можна дізнатися тут. І якщо тоді, у травні, з цих критеріїв лише посміялися, тепер вони справді можуть захистити людей від міліцейського свавілля та корупції. Бо варто лиш правоохоронцям переступити поріг вашого помешкання з метою пошуків порнографічної продукції, ви маєте повне право влаштувати їм екзамен на знання цих самих критеріїв. Тобто, не знаєш критеріїв - не борися з порнографією.

Але сам текст критеріїв, будучи не новим, у світлі підписання головою держави згаданого вище закону набуває іншого звучання та значення. Спробуймо вчитатися уважніше.

До чого тут податківці?

Цю тему обговорюють у суспільстві, й вона не подобається тим, хто провокує подібні обговорення. Так, голова НЕК Василь Костицький неодноразово наголошував: його непокоїть, що діяльність очолюваної ним структури переносять у суто порнографічний контекст. Здавалося б, єдиною втіхою в цій ситуації можна вважати той факт, що ідеологи НЕК справді намагаються вдосконалити законодавство і переглянути власні погляди та смаки, щоби чітко розмежувати еротику і порнографію.

Але, як виявляється, проблемою переймається не лише НЕК. До вивчення «порнографічного» питання долучилися Академія медичних наук України, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та... Національний університет державної податкової служби України.

Ось вам перше запитання: до чого тут податківці? Виробники порнографії не сплачують податків? А якби, наприклад, сплачували - то хай собі виробляють, збагачують скарбницю, наповнюють бюджет?

Але ж податкова служба насправді вже кілька століть вважається безвідмовною зброєю в боротьбі з явищами, які іншим способом, окрім як нацькувати податкову, побороти неможливо за визначенням. Наприклад, мафія безсмертна. Але мафіозі, якого складно посадити за вбивства та пограбування, легко запроторити за ґрати за несплату податків - класика жанру з біографії гангстера Аль Капоне.

Отже, оскільки потенційними виробниками незаконної порнографічної продукції в Україні, як і в усьому світі, є приватні особи, тепер будь-яку (!) приватну підприємницьку діяльність дуже просто задавити легким рухом руки навіть рядового працівника ДПА України. Він прийде і знайде у вас листівку з голою жінкою. Експертиза НЕК доведе - це порнографія. Значить, з 1 липня 2009 року НЕК отримала офіційні «дах» та «підписку» МВС та ДПА: тепер моральна комісія має повноваження правоохоронців. Бо критерії, за якими тепер можна карати чи милувати любителів «полунички», ці організації визначали спільно. За попередньою згодою (чи змовою?) групи осіб.

Еротика - це вам не секс!

Як зазначено, критерії віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції до порнографії визначають оцінку її, порнографії, в межах державного нагляду за дотриманням вимог чинного вітчизняного законодавства у сфері захисту суспільної моралі. А мета критеріїв - «точне визначення ознак продукції порнографічного характеру для проведення відповідної експертизи. Вони потрібні для запобігання суб'єктивному оцінюванню творів сексуального змісту експертом, а також визначення ознак продукції еротичного характеру».

Цим самим НЕК непрямо визнає: оцінка того чи іншого твору дотепер справді могла мати суб'єктивний, а отже - упереджений характер.

Всі охочі можуть ознайомитися з повним текстом критеріїв на офіційному сайті Нацкомісії. Для інших варто лише коротко окреслити ті ознаки, котрі після вступу цього документу в законну дію визначатимуть порнографічний твір.

Отже, порнографія «фіксує увагу на геніталіях, маніпуляціях з геніталіями, статевому акті і його техніці». Тоді як цілісність еротики - «зображення людини у всьому багатстві почуттів, переживань, емоцій».

Зараз я звертаюся до фахових літературознавців. Чи не нагадує вам таке розмите й узагальнене визначення еротики цінність та значущість... звичайного поетичного твору? Вірша чи поеми, автор якого передає все багатство своїх почуттів до людини, в яку він закоханий, без деталізації їхніх можливих тілесних стосунків? А заодно запитаю кінознавців: чи не визначає цей критерій мистецької цінності поетичного кіно, переважно українського, з його скоро як столітніми традиціями... Виглядає, що поки в героїв художнього твору не почався секс, тобто, як зазначено критеріях, не спостерігається «зображення дій сексуального характеру», твір вважається еротичним. Незалежно від того, присутні в ньому голі люди чи ні. Але варто дійовим особам перейти від освідчень у коханні, обіймів та поцілунків до любощів, що є логічним продовженням стосунків двох повнолітніх людей, це класифікується як порнографія. Навіть якщо сексом займаються чоловік та дружина з метою продовження роду, в нашому випадку - козацького!

На початку цього прекрасного документу перераховано все, що в разі перенесення на папір чи в фільм одразу тлумачитиметься як порнографія. Ці визначення надалі дозволять відокремити порнографію від еротичного мистецтва. Таким чином, в еротичному мистецтві неприпустимі зоофілія, некрофілія, педофілія, садизм та інші малоприємні речі (наприклад, демонстрація того, як людина отримує сексуальне задоволення, використовуючи сечу та кал партнера). Але в одному переліку з такими позиціями значаться... кунілінгус, оральний секс, петтінг і навіть - увага! - звичайні коїтальні дії. Тобто, природний гетеросексуальний статевий акт. Таким чином, показ чи опис сексуальних стосунків людей, які роблять «це» навіть у занудній консервативній місіонерській позиції, Нацкомісія поставила в один ряд із обмазуванням себе та партнера продуктами людської життєдіяльності.

Запитання персонально до Василя Васильовича Костицького: скажіть, для вас «коїтальні дії» та «садизм» - одне й те ж саме? І людей із однаковим успіхом посадять як за тиражування «коїтальних дій», що відбуваються за обопільною згодою дорослих людей, так і за демонстрацію «зоофілії»? Відповіді навряд чи дочекаюся, а шкода...

Римінг як нова сторона людського буття

Звертаю увагу на дуже цікавий момент. За переконанням українських моралістів, медиків та податківців, метою еротики є «показ нових сторін людського буття, ще незрозумілих і неприйнятних для масової свідомості». Але дозвольте: я не певен, що процес отримання сексуального задоволення від вигляду та запаху власних або чужих фекалій цілком зрозумілий, а головне - абсолютно прийнятний для масової свідомості! Так само масова свідомість відторгає поняття «зоофілія», «некрофілія», «геронтофілія» чи взагалі «римінг» (згідно з критеріями моральності, це така форма сексуальних зносин, при якій «статеве збудження досягається за допомогою оральної стимуляції області ануса»).

Погодьтеся, ці та інші явища - абсолютно не масові. Тим більше - не зрозумілі та не прийнятні для масової свідомості. Отже - нові. А значить, демонстрація цих та інших явищ у художніх творах може і навіть повинна, за визначенням керівництва НЕК, сприйматися не інакше, як елемент просвітницької діяльності!

І займатися цим, відповідно, слід під орудою НЕК, а також товариства «Просвіта» та інших подібних організацій. Бо детальне ознайомлення з незвіданим, таким, наприклад, як згаданий уже «римінг», або «пікацизм» чи іншими цікавинками розширить наш із вами світогляд. А еротика, як сказано в критеріях, саме й повинна «розширювати світогляд». Таким чином, або критерії вже треба переглянути, або відразу визнати недієздатним порнозакон. Бо все, що можуть знайти, наприклад, у моїй квартирі я використовую не в медичних цілях, а для самопізнання. Це дозволено критеріями, це називається еротикою, за це не посадять.

Порушення кордону свободи

Загалом при всьому детальному розмаїтті ознак, які повинні відрізняти еротику від порнографії, ключовими мені видаються два. Для порнографії: «Зображення сцен статевого акту (генітальний, анальний, оральний) без візуального зображення взаємодії геніталій, в тому числі і з іншими частинами тіла партнера, якщо у творі немає іншої мети та відсутній будь-який художній задум». Для еротики: «Еротика передбачає наявність основної сюжетної лінії, що показує всю складність і глибину людських переживань, де показ сексуальних сцен є продовженням, підтвердженням глибини емоційних переживань героїв». Значить, статевий акт поза сюжетом чи висмикнутий із контексту - порно. Але оспівана двадцять років тому «порнуха з сюжетом» - еротика. І римінг у контексті сюжету - теж.

Та все це суперечить одному визначенню, яке теж є в цих критеріях. А саме: «Еротика -це засіб вільного самовиразу художника, який розширює кордони людської свободи».

Як відомо, для свободи немає і не повинно бути обмежень. Якщо той чи інший митець виражає себе в той чи інший спосіб, то результати роботи митця - мистецькі твори, або, висловлюючись бюрократичною мовою, продукція інтелектуального характеру - не підпадають під жодні критерії оцінки. Крім критерію, який визначає грані таланту й межу смаку. Але поки що жоден Нобелівській лауреат не загнав талант і смак у жоден перелік критеріїв.

Висновок випливає із самих критеріїв. Будь-яка спроба покарати когось за виготовлення та пропаганду порнографії означатиме: той, хто хоче покарати митця чи виробника, користуючись цими критеріями, вже порушує кордони свободи, розширені засобами еротики.