Найбільша поразка Георгія Жукова: вимушена теленапівправда
Прямо назвати маршала Жукова ідіотом автори фільму НТВ не могли. Але підвести неупередженого глядача саме до такого висновку їм удалося.
Якби 10 років тому російський телеканал НТВ запропонував би глядачеві фільм подібного рівня, його авторів слід би було жорстоко розкритикувати за численні фактологічні огріхи й сумнівну з наукової точки зору інтерпретацію багатьох подій Другої світової війни. Наразі ж доводиться визнати, що прем‘єрний показ 23 лютого 2009 року фільму Олексія Пивоварова «Ржев. Невідома битва Георгія Жукова» (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 частини відео) став неабиякою подією не лише в колах тих, хто активно цікавиться історією, а і в усьому громадському житті Російської Федерації. Отакий маємо парадокс, і від нього нікуди не втечеш, а відтак аналізувати стрічку, яка стала доступною для українського глядача завдяки телеканалу «НТВ Мир» , доводиться саме з таких позицій.
Отож: сам формат фільму не являє собою чогось нового, такі стрічки вперше з‘явилися, якщо не помиляємосz, на Бі-бі-сі – історичне розслідування, поєднане з реконструкцією подій. Авторитетний ведучий (ведучі), історики, учасники подій (якщо вони ще живі), документи, кінохроніка (якщо йдеться про найближчі 115 років), постановочні сцени, комп‘ютерна графіка... Одне слово, пізнавально і видовищно. Тож чому б НТВ не повторити цей формат? Тим більше, якщо для цього є можливості: фільм Олексія Пивоварова знімався цілий рік, у ньому взяли участь понад сотню акторів та аматорів історичних реконструкцій, було використано техніку часів Другої світової, задіяно учасників бойових дій з обох боків. Принаймні, ті гроші, які мав канал НТВ до початку глобальної фінансової кризи, він доволі щедро вклав у цей фільм.
Але у форматі фільму містилася й суто російська «родзинка»: стилістика ведучих надто вже нагадувала Леоніда Парфьонова. Що ж, самого метра на НТВ немає, а школа його, виявляється, жива. Тож часом авторам фільму вдавалося майже неймовірне: вибудувавши на загал об‘єктивний, майже безсторонній ракурс показу й осмислення трагічних подій того часу, подати не тільки Гітлера, а й Сталіна та Жукова через призму іронії й сарказму.
Скажімо, коли наприкінці фільму наводяться слова «маршала Перемоги» щодо невдачі чергової спроби прориву на Сичовку і далі на Ржев – мовляв, не врахували належним чином рельєф місцевості... Це ж яким треба бути безпросвітнім ідіотом, щоб так публічно «роздягнути» себе самого і все радянське командування! Ти ж був начальником Генштабу, тож і детальні карти місцевості мали бути давно наготовлені, й офіцери-оператори їх мали вивчити, і Західний фронт під твоїм командуванням тут відступав восени 1941 року і наступав на початку 1942 року – і жодних уроків восени 1942 року винесено не було! Воістину, якщо для когось у Червоній армії цей рік був «навчальним» (цей вислів – «навчальний рік» – став знаменитим завдяки книзі білоруського військового історика Володимира Бешанова, про якого автори фільму з відомих російських причин згадати не могли), то нинішній ідол армії РФ – маршал Жуков – так нічого і не навчився. Спаливши сотні танків із танкістами під Сичовкою, він потім спалить тисячі танків у Берліні...
Повторимо ще раз: прямо назвати Жукова ідіотом автори фільму не могли. Але підвести неупередженого глядача саме до такого висновку їм удалося.
Власне, як і до висновку про не надто гуманний, м‘яко кажучи, характер радянської системи і відверто злочинну практику радянського командування, коли всі проблеми на полі бою розв‘язувалися шляхом засипання ворога трупами червоноармійців. Ці думки звучать і в синхронах учасників боїв із німецького боку, і в авторських коментарях. Хоча не можна погодитися, що Червона армія штурмувала ворожі позиції в лоб саме тому, що командири дивізій, полків, батальйонів не були професіоналами; радше тому, що вказували, куди наступати з армії, фронту чи навіть зі Ставки – аякже, згори видніше, це потім маршали писатимуть, що «не врахували рельєф»...
Серед інших плюсів фільму можна назвати наочну демонстрацію одностроїв та стрілецької зброї обох армій, розповідь про «звичайну практику» втечі радянських генералів (можна додати: й адміралів) із оточення, зрештою, про саму провальну наступальну операцію з грізною назвою «Марс» – за радянських часів про неї справді просто не згадували. Ба навіть залучення не надто відомого провінційного історика Світлани Герасимової – теж плюс, бо ж узяти як коментатора Бориса Соколова, Володимира Бешанова, Олександра Гогуна чи ще когось із «неправильних» дослідників не можна (як відомо, Соколов торік навіть викладацької роботи позбувся за «неправильний» воєнно-політичний аналіз кавказької війни), а брати до стрічки когось із «офіційних» істориків автори вочевидь не хотіли.
А от далі починаються речі, яких цілком можна було уникнути – навіть у межах сьогоднішньої російської «суверенної демократії». На початку фільму йдеться про нараду військових у Сталіна 5 січня 1942 року. Але ж цього дня ніякої наради не було, і Жукова в кабінеті Верховного не було! Автори посилаються на спогади «маршала Перемоги», де про цю нараду йдеться – але ж текстологічним аналізом цих спогадів чітко доведено, що замість приказки «бреше як свідок» варто впровадити іншу – «бреше як Жуков». Грубезні томи цих спогадів цікаві тільки тим, як маршал оцінював події чи як їх перебріхував і замовчував, але аж ніяк не в якості зібрання фактів. Ще один банальний ляп – твердження, що командарм-33 Єфремов, потрапивши з ударною групою своєї армії (а не з усією армією, як може скластися враження після фільму) в оточення, одразу ж запитав дозвілу на вихід із оточення. Ні. Генерал сподівався, що в тому хаосі, який був виник на початку 1942 року, коли не існувало чіткої лінії фронту, йому вдасться взяти штурмом Вязьму й виконати наказ. От за кілька тижнів він із цим звернувся до Жукова – і той наказав 43-й армії пробити «коридор» до Єфремова (у фільмі про це чомусь ані слова), але робилося це вкрай непрофесійно, тупо, атаками в лоб, як то кажуть, на ура. Результат – відомий: катастрофа 33-ї армії.
А спричинена ця катастрофа була тупістю не тільки Сталіна, а й Жукова. У фільмі сказано, що Ставка (тобто Сталін) у лютому 1942 року командує продовжити наступальну операцію, – мовляв, тому, що вона не знає і не розуміє реального стану справ на фронті. Але звідки його знати, цей стан справ, коли той самий Жуков доповів «нагору» про колосальні втрати німецьких військ і про втрачену здатність цих військ до опору? Сталіну, втім, хотілося чути саме ці слова, і він не вдався до звичної для нього перевірки даних, ба потім навіть не поставив Жукову на карб це окозамилювання.
До цього можна додати ще цілий букет неточностей. Ну, не мав генерал Вермахту Вальтер Модель у січні 1942 року ймення «майстер відступу» – він набув його якраз під час оборони Ржева німцями. Не було кількісної переваги у повітрі в Люфтваффе в битві під Москвою (адже в боях із радянського боку брали участь сотні винищувачів протиповітряної оборони) – проте була істотна перевага у вмінні використати авіацію, в її організації, у взаємодії з наземними військами. Тих страшних «штукасів», які так професійно показані у стрічці, було виставлено проти оточених червоноармійців добре якщо кілька десятків, – але ж результат був несумірним із кількістю. Нарешті, у хроніці, включеній у фільм, стільки анахронізмів (танки зразка 1943-44 років діють на два роки раніше, звідкілясь узялися в німців кулемети MG-42, яких не могло бути у війську на першому етапі боїв під Вязьмою і Ржевом тощо.
Значно серйознішою вадою фільму є те, що в ньому навіть не згадуються цілі як зимового 1941/42 років наступу Червоної армії на Західному напрямку, так і стратегічні цілі операції «Марс». А тим часом Жуков після Вязьми і Ржева узимку 1941/42 років націлювався на Смоленськ і на вихід на лінію Дніпра. Не більше й не менше. Й операція «Марс» на першому етапі мала на меті не тільки оточення і розгром вяземсько-ржевського угрупування Вермахту, а й вихід до того самого Смоленська. А на другому етапі, з підключенням ще більших наступальних сил, – вихід Червоної армії до Балтики і до кордону СРСР. І це все на початку 1943 року. Але, яке відомо, не врахували рельєф...
До речі, ніякою таємницею ці речі не були для тих, хто серйозно, не за підручниками, вивчав радянську військову історію, навіть у брежнєвські часи. Візьміть перше видання книги генерала Штеменка «Генеральний штаб у роки війни», візьміть «Дні у полум‘ї» генерала Попеля (обидві книги – друга половина 1960-х років) – там є майже все те, про що автори фільму ведуть мову і що вони замовчують. А про будні радянських військ в оточенні під Ржевом, про те, як їли напівгнилі трупи коней, як не могли йти від слабкості, як намагалися вирватися з «кільця», – у спогадах військової перекладачки Єлени Ржевської, якимось дивом виданих у 1970-х роках (на щастя, вона ще жива й автори фільму надали їй слово – але сказати ця прониклива й відважна жінка могла значно більше). Власне, і письменник та розвідник Володимир Карпов – також, попри своє нинішнє апологетичне ставлення до Жукова і Сталіна.
А тепер – про відверту неправду фільму. Чи, можливо, данину «кремлівським чекістам», без котрих у сьогоднішній Росії навіть вода не освятиться.
Навіщо було наводити тільки частину агентурного донесення Макса про радянський наступ під Ржевом і повторювати лубянські байки про те, що, мовляв, славні чекісти дезінформувати ворога? Насправді в цьому донесенні – якщо взяти його повний текст – ішлося і про наступ під Сталінградом, і про чергову спробу прориву блокади Ленінграда, і про Ржев. Усі напрямки наступу реальні, дати достатньо точні, – тож яка це деза?
А ще – зовсім не зв‘язали всі німецькі резерви бої під Ржевом, перекидання цілих корпусів і дивізій на південь усе-таки було, всупереч сказаному в фільмі. Бо ж хто тоді пробивався до оточених під Сталінградом військ Паулюса? Невже привиди танків і бронетранспортерів?
До того ж, чому це 60 тисяч місцевих росіян «начебто добровільно» відступили з німцями? Далеко не всі росіяни (так само, як й українці чи білоруси) хотіли залишатися під Сталіним; і зовсім не обов‘язково вони були прихильниками Гітлера – просто не хотіли були й далі «безпартійними більшовиками», а відтак сподівалися на краще, полишаючи рідні місця. І назвати якимось злим словом тих, хто опинився в ситуації вибору між двома тоталітарними режимами, навряд чи сьогодні випадає.
І нарешті. У фільмі сказано, що під час циклу операцій під Ржевом і Вязьмою незворотні втрати становили 3:1. Насправді з радянського боку вони були значно більшими. Так, у січні-лютому 1942 року незворотні втрати Червоної армії і Вермахту на Східному фронті співвідносилися як 20:1. По-сталінськи воювали радянські генерали... І далі радянські втрати були значно більшими. Якщо врахувати відносно спокійні ділянки фронту, то Георгій Жуков клав у спробах прорватися до Ржева і взяти його десь по 9-10 червоноармійців за одного загиблого німецького вояка. Отаке «знекровлювання» Вермахту...
... А загалом фільм, хоч і не на повен голос, розповідає про страшну трагедію. І про безмірну тупість радянської системи. Адже досить було зняти кількасот танків із невдало розпочатої операції «Марс», терміново перекинути їх на південь, пустити на Ростов-на-Дону – і весь правий фланг німецького Східного фронту просто валився. З відповідними стратегічними воєнно-політичними наслідками. Але геніальні полководці Сталін та Жуков спалили ці танки в боях за Сичовку. Про перше автори фільму не сказали (не змогли? не наважилися?). Про друге – сказано. Для сучасної Росії і це майже подвиг.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, Ігор Лосєв, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
19
сергей
5736 дн. тому
Есть пицца на заказ, а есть дерьмо на заказ. Грабовский делает бизнес на втором. Спрос есть. Автор преуспевает.
О чем бы он ни писал, а результат один и тот же. Какого бы вопроса не коснулся, а пахнет одинаково. Мидас наоборот. Пора сотворить миф Грабовского-антимидаса. Наш отечественный миф.
"И долго будет тем любезен он народу, что чувства гадкие клавиатурой пробуждал..." Прости, Александр Сергеевич.
Сергей
5742 дн. тому
Приятно, что у нас на Украине столько знатоков военного дела, историков способных рельно и четко рассказать о тех днях войны. Способных оценить все те мысли и думы людей того времени. И бойцов и Жукова и Конева и многих других. Именно в те дни, в те минуты и часы когда надо было принимать решения. Почему у нас столько радостного цинизма, если какой урод нарисует какую нибудь гадость в виде "правды". Неужели надо поверить в то, что кто-то из этих скороспелок, сидел годами и до мелочей изучал этот вопрос. Как оно на самом деле было под Ржевом? С Грабовским, давно все уже ясно. У него все трусится, если есть какой-нибудь сюжетик где дерьмом поливают северного соседа. А если нет сам накарябает какую нибудь гадость. Я думаю, нет я уверен, что если бы, повторились времена второй мировой Грабовский был бы в рядах или полицаев или карателей. Не исключено, что и к своему народу. Гниль.
Читач
5743 дн. тому
Автор статті здається багато начитався підручників про ВВВ часів Радянського соцреалізму та мабуть є фанатом спогадів "Маршала Пермоги ". Раджу йому почитати інших аторів, наприклад Суворова чи Солоніна, хоча б просто заради цікавості та порівняти інформацію. Якщо НТВ зважився на такий фільм - це робить шану цьому каналу, тим більше сьогодні, коли міф про "Жукова -генія" знову набирає обергтів. Я вважаю, що автои фільму зробили подвиг. Дякую їм за цей фільм. Ганьба радянським містіфікаторм історії ВВВ.
Ukrainets
5744 дн. тому
OUNivskyi dyvannyi expert z usich pytan vydae chergovu seriyu russophobii.
Для русина
5744 дн. тому
Парень. Надо в больницу срочно тебе идти, а лучше в дурдом. А то подумают, что у нас на Украине все такие ДЕБИЛЫ. А может перепил. Но здравый разум такой набор букв и не придумает. Бедняга.
Morze
5746 дн. тому
Странное впечатление, что если б в фильме "авторы фильма не пытались назвать Жукова идиотом", то Грабовский с Лосевым даже не заметили его, и уж тем более не выкладывали на Телекритике.
Какой то ущербностью статья попахивает...
Укр.суч.іст.
5747 дн. тому
Пани Сергій та Ігор толково написали. Обом 5 балив. Кіно па ходу цікаве було. Я б тоже хтів би подивицця... Но зі стати и з коментів ситуація розвиднілася дещо.
РУСИН
5747 дн. тому
Чтоб вы сдохли, московиты, с вашим техническим сталинским счастьем от Ржева и до Владика, и чтоб по вашим термоядерным ордынским болотам к 2020 году скакали бы только сВетящиеся истиннорусские тараканы и сусанины с дыркой в грудной клетке, как Толстая в Кысе догадалась. МОСКОВИТЫ -ВЫ ТАРАКАНЫ МИРОЗДАНИЯ. ВЫ УЖЕ ВСЕХ НАХ ОСЧАСТЛИВИЛИ -ТАК УЙДИТЕ В СТРАШНЫЙ СОН КАК ПЕЛЕВИНСКИЕ УКУРКИ. ЛЮБОЙ ШУМЕР И ХЕТТ БОЛЕЕ ДОСТОИН ЖИЗНИ, ЧЕМ ВЫ, ИКОТКА ВСЕЛЕННОЙ
paralelnyi
5747 дн. тому
"давай-ка, друг параллельный, тебя посадим, будем дохлыми крысами кормить" -- хотел бы я ошибаться, но очень скоро дохлых крыс придется жрать очень многим в Украине :( .
Советское производство разрушено, миллиарды внешних заимствований прожраны, страна зависит от импорта на 90%. Очень скоро придется все начинать с нуля :( Холодные лапы кризиса многих потрогают за известные места...
"ценой безумных усилий..."
5747 дн. тому
"ценой безумных усилий, крови и пота..." и - добавь - использования рабского труда в ГУЛАГе. давай-ка, друг параллельный, тебя посадим, будем дохлыми крысами кормить и заставлять авиазаводы строить? а в сокамерники тебе - уголовников дадим, чтобы в свободное от работы время книжек читать не хотелось. да, жить сейчас очень несладко, но таких как ты надо в специальную резервацию согнать, из таких же бодрых духом - и бывших НКВДистов вас охранять. а мы вас будем детям показывать. чтобы помнили.
Paralelnyi
5747 дн. тому
Да, Сталин был де..бил - д..урак, который забил немцев в берлине, завоевал пол-мира. В тупости советской системы настроил авиазаводов, атомных станций, тракторных заводов. Ценой безумных усилий, крови и пота, от лаптей дошел за одно поколение к реактивной авиации.
Самое прикольное, что он не смог прочитать данного опуса и не узнал что ему надо "зняти кількасот танків із невдало розпочатої операції «Марс», терміново перекинути їх на південь, пустити на Ростов-на-Дону". Немцы естественно это бы ему позволили - они ж тоже де..билы, как и Сталин, в отличие от аффтара этого опуса. Он непризнанный гений, мега историк, всем тупым советским генералам указ, и вообще куда больше сделал умного, чем безумный Сталин.
А вообще, конечно, кровавый режим взял и всех убил – просто так, ни за что, как это он обычно делал. То есть предки наши не за Родину сражались, а просто были отправлены на убой.
Каким бы это странным ни казалось, но тупые советские солдаты исправно убивали немцев на протяжении всей войны. Именно поэтому они и победили – потому что убивали и воевали лучше. И под Ржевом в том числе...
Тацит
5748 дн. тому
Як на мене, шановних авторів статті навряд чи слід тут критикувати. Ржев чи Сталінград, Ленінградський фронт чи Сандомирська операція та навіть Степний фронт(яким деякий час командував Жуков) і сам Берлін (взяття якого приписують Жукову виключно через конкуренцію з Коневим + безглузді 600 ти. жертв як наслідок, хоча оперативна перевага була у Конева) - навряд чи підлягають аналізу в такій маленькій статті. Мемуари Жукова такі самі "правдиві", як мемуари Манштейна ("Втрачені перемоги") чи Деніца. Кожен писав "свою правду". Ясно одне: Жуков - частина системи. І "краща" частина. Саме тому він не мав вибитих зубів в таборах як Рокосовський, війська якого при обороні Москви Жуков кидав просто на смерть абсолютно безглузду. А перемога під Сталінградом - це найперше не талант Ставки, а ідіотизм Гітлера, який до останнього тримав там армію, що протягом кількох місяців могла вийти з котла і вирівняти лінію фронту. І це визнають всі гітлевські генерали. Ані Паулюс, ані Гот, ані Геринг зі своїми "авіапоставками" нічого зробити не могли для 6 армії. Так само і Жуков, пам"ятаючи долю Павлова і К в 41-му виконував накази Сталіна, котрий в дійсності став спеціалістом ведення війни лише в 1943-му після Курська. Це надто довга дискусія і явно не на форумі.
,,,,
5748 дн. тому
Чому тільки двоє резуністів підписалися? В куточку сумно писяє Гарань
Хальт
5748 дн. тому
Читав книгу Гєрасимової про битву під Ржевом - респект за повний розбір польотів. Гогун ще нічого з його байками про українських партизанів, але він постійно ошивається у Німеччині і мав би більше використовувати їхні архіви. Бєшанов повний нуль на пару з Соколовим, особливо коли викоритовуючи манеру Рєзуна намагаються для підтвердження своєї думки видрати якусь частину вже апріорі субєктивних мемуарів. Краще б люди займалися своєю справою, а не військовою історією. П.Грабовському - щось не чув Вашого імені серед знавців ньюансів історії ВОВ на Західному напрямку!!! У Вас ынше реномэ, тому займайтеся просвітницьтвом та лібералізмом з психічними інсинуаціями на "Українській правді"
Для Угу
5748 дн. тому
На талібів є такі безмозкові, як ти. Не шкода органіки.
7
5748 дн. тому
БЄШАНОВ ПРОВАКАТОР-РЕЗУНІСТ, ЙОГО РОБОТИ КОМПЕЛЯЦІЙНІ І ТУПІ ЯК АВТОРИ МАТЕРІАЛУ
Петро
5748 дн. тому
Лосєв та Грабовський в купі з НТВ Світ повні історичні незграби. Хотілося б зауважити, що у наступі будь-яка сторона втрачає більше живої сили, коли не має повної оперативної переваги та достатніх технічних засобів знищення живої сили і техніки супротивника. Хіві (добровольні помічники німців) не хотіли кращої долі, а були яскравим прикладом колобарантства-пристосовництва. Вони, як продукт радянської системи не знади, що таке краще єитття не мали з чим порівняти, але відчували, що сильних треба поважати і просто злякалися за свою шкуру, коли треба було зробити вибір. Жуков був яскравим представником своєї епохи - ліс рублять, дрізки летять. Радянська система управління була не менш тупіша ніж інші (нинішня українська). Советам був потрібен результат, вони його під Ржевом не отримали, але скували значні сили німців, які не були задіяні у літньому наступі на Сталінград і Кавказ. Якби Паульс мав ці додатвокі дивізії, він би просто скинув совєтів до Волги, але момент було втрачено, і довелося потім влаштовувати різні "грози" на Дону деблокуючи невдаху-генералерштабеля, розробника плану "барбаросса". Крім того, не варто забувати, що якби пана Лосєва та Грабовського посадити до траншеї у вшивому ватнику, то вони побазікали зовсяім по іншому. Впевнений, що люди, чиї особистості сформувалися за радянської доби ще мають пройти внутрішню та зовнішні люстації, зараз такі "кабінетники" розмірковують про історичний контекст, а 17 років нічого не робиться в країні. Навіть останні 4 роки профукали. Краще б шановні займалися своїми справами, одже знаю п. Лосєва по Могилянці
Угу
5748 дн. тому
Ця двійка ліберастів вже синхронно {CENSORED}? Прямо тобі генералісимуси! Їх би в Афганістан на талібів. А то сидять на "Свободі" і за долар повітря псують
Ага
5748 дн. тому
Толковый "разбор полетов". Респект!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
